Цікаво, що в пориві гніву Кріштіану міг би розповісти про своїх партнерів по збірній Португалії? Бо ж в національній команді Роналду завжди важче, аніж у клубі. Останніми роками Португалія – це міцний, амбітний середняк, який може мріяти про щось суттєве лише завдяки здібностям свого лідера.

Роналду пережив непростий сезон, наприкінці якого ледь вберіг себе і свій клуб від повного розчарування. Йому заважали проблеми зі здоров’ям, він блідо провів фінал Ліги чемпіонів, хоча й реалізував вирішальний одинадцятиметровий… Він приїхав на цей чемпіонат Європи зі змішаними відчуттями. З одного боку, втома, – як фізична, так і моральна, – від складного сезону, з іншого, – бажання вкотре закрити скептикам роти і гарно виступити зі збірною Португалії.

І хід боротьби на груповому етапі в повній мірі відобразив у собі всю картину внутрішнього протистояння Кріштіану Роналду: він чимало бив по воротах, але не забивав, в тому числі й з одинадцятиметрової позначки. До вирішального поєдинку Португалія підійшла затисненою до стінки: поразка від збірної Угорщини залишала Роналду та компанію за межами плей-ооф.

Але для того він і лідер. В вирішальному моменті Роналду вгамував пристрасті, які так чи інакше заважали йому реалізуватися на полі на цьому чемпіонаті Європи, і показав видатний футбол. Він забив два шикарних голи, він віддав майстерну передачу на Нані, – він витягнув Португалію в плей-офф. І все це на фоні особистих рекордів – за кількістю зіграних на чемпіонатах Європи матчів, за кількістю зіграних матчів за збірну Португалії взагалі, за числом фінальних стадій Євро, в яких Роналду обов’язково вражав ворота суперників.

Лідер – тому і лідер, що здатний проявити своє єство в найскладнішу мить.