За словами самовидців, 12-річний хлопець заліз між вагонами потяга на станції “Київ-Волинський” і зачепив контактну мережу. Там його вдарило струмом і він зайнявся живцем.

Експерт заявив, що однією з причин таких дій дофаміну залежність.

Про це експерт Денис Михайличенко в етері КИЇВ24, пише ТСН.

На станції “Київ-Волинський” очевидці стали свідками шокуючої події: підліток застряг між вагонами електрички та отримав розряд струму. Перехожі намагалися допомогти, використовуючи вогнегасник.

Експерт з безпеки дітей Денис Михальченко зазначає, що сучасні підлітки прагнуть наслідувати блогерів і готові на ризиковані вчинки заради вірусних відео.

“Діти їдять тюльпани, нещодавній тренд, підкидають якісь предмети вгору, щоб не потрапив на голову, їдять сухий лід і подібні речі роблять. Викидають відео в інтернет: “Я такий же, як моя улюблена блогерка, вона теж таке зробила”, — заявив експерт.

За словами експерта, небезпечні розваги частіше обирають хлопці. Він додав для запобігання подібним трагедіям важливо вживати комплексні заходи.

“Класно було б, якби дійсно Укрзалізниця утворила таку акцію. Показали дітям, як це все працює і чому воно небезпечно? Тому що дуга від лінії електропередачі потяга до людини може утворитися на відстані двох метрів. А щоб ви розуміли, ця дуга має аж 27 тисяч вольтів. В розетці 220 небезпечно, а там 27 тисяч вольтів на відстані два метри”, — підкреслив Михайличенко.

Він наголосив, що в школах має бути урок безпеки.

Автори нового дослідження поставили крапку в цьому питанні: за їхніми словами, прийти до стоматолога так само безпечно, як випити склянку води.

Вчені зібрали зразки слини 28 пацієнтів і зразки мікробіоти з поверхонь в стоматологічному кабінеті, які виділялися під час ультразвукового чищення зубів, остеотомії імплантатів і різних відновлювальних процедур. Вчені також порівняли склад водного розчину, який використовується під час чищення зубів, і рідину для полоскання рота до використання і через 30 хвилин після, інформує Sage.

Ризик підхопити коронавірус в стоматолога

Дослідження генетичного складу мікроорганізмів показало, що водний розчин, який використовується під час чищення, а не слина, був основним джерелом поширення бактерій і вірусів. У зразках слини 19 пацієнтів, які переносили SARS-CoV-2 безсимптомно, були виявлені частки патогену, проте їх не було у виділених аерозолях.

Вчені зробили висновок, що ризик зараження на прийомі у стоматолога украй невеликий, особливо з урахуванням якісних систем вентиляції та дезінфекції, які використовуються в таких кабінетах.

«Однак ми не повинні забувати той факт, що цей вірус поширюється через аерозоль, і розмови, кашель або чхання в стоматологічному кабінеті, як і раніше можуть нести високий ризик передачі хвороби», – повідомили автори дослідження.

Вчені також нагадали про те, що під час пандемії необхідно приділяти особливу увагу здоров’ю зубів і порожнини рота, оскільки пародонтит пов’язаний з підвищеним ризиком зараження і важкого перебігу COVID-19. У них в 4,5 раза більше шансів потрапити на апарат штучної вентиляції легенів і майже в дев’ять разів вища ймовірність летального результату.

Новий навчальний рік 2020/2021 розпочнеться в абсолютно новому форматі. В деяких областях України учні не потраплять навіть на традиційну лінійку до Дня знань, а у тих регіонах, де свято Першого дзвоника проведуть, дотримуватимуться рекомендацій МОЗ та МОН: соціальна дистанція, маски, антисептики і уроки на свіжому повітрі.

Але чи вдасться ідеально виконувати ці вимоги всередині закладу, протягом всього навчального року? І наскільки сильно загальнонаціональний карантин «вдарить» по українській освіті?

Відповіді на ці питання спробувала дати у своїй публікації освітня експертка, письменниця та блогерка Татуся Бо – її пост на своїй сторінці опублікував заслужений вчитель України Віктор Громовий.

За кілька днів моя дитина має йти у школу. У звичайну державну школу, звичайного, не найкращого в столиці району. У цей час я, певно, мала б купувати пластилін, шукати зошити в косу лінію, лінійки, ручки, олівці, численні альбоми і милі душі шкільні дрібнички. Натомість, зараз я і тисячі інших батьків, вчителів, директорів вдивляємось у рекомендації то МОЗу, то МОНу, то департаменту освіти, то ще якогось інституту і потужно так дивуємось. Бо ледь встигаємо розібратися в одних рекомендаціях і зрозуміти, куди і як мають йти діти, як виходить наступна рекомендація до останньої рекомендації.

По факту, на 26 серпня, я нарахувала, як мінімум, 6 різноманітних редакцій тих рекомендацій і ще безліч усіляких роз’яснень, які самозаперечувалися і заперечували одна одну.

Все це складається в одну єдину картину: ні МОЗ, ні МОН поняття не мають, з чим вони мають справу, як тут діяти і головне – навіщо. Їм складно підтвердити кожен із пунктів своїх рекомендацій фактами.

Озираючись на усі три літні місяці і діяльність в освітянській галузі за останні два тижні, мушу визнати, що, поки батьки і вчителі в усі доступні отвори державної влади волали «Альо, що там буде з наступним навчальним роком?», ці люди від державного управління займалися чортзна-чим: розвалювали систему незалежного оцінювання випускників, протягали в освіту своє старе і улюблене «рішалово» і аж ніяк не розв’язували проблеми галузі. Тож наразі ми маємо ось такий початок року:

1. Україна розділена на епідеміологічні зони, в залежності від кількості хворих — зелена, жовта, помаранчева і червона.

2. У регіонах, які знаходяться в зелених і жовтих зонах, діти йдуть в школу. В помаранчевих – йдуть не всі. В червоних – сидять на дистанційній освіті.

3. Незалежно від кольору зони, школи мають бути забезпечені паперовими рушниками, милом, дезінфекторами. І тут цікаво, бо забезпечувати це все мають місцеві бюджети. Проте, деякі особливо сердобольні директори вже вийшли до батьків з простягнутою рукою і старою піснею: «Ви ж знаєте, в якій країні ми живемо, голі, босі, з вас 300 гривень, відро мила, антисептику і 20 кілометрів рушників» (це мій довільний і творчий переклад тієї пісні).

Щодо мила, антисептиків і дезінфекторів – в цілому нормальна вимога, проте і тут є питання. Я не знайшла даних щодо засобів, рекомендованих до використання у дитячих колективах, і можу тільки припустити кількість алергічних реакцій і отруєнь, бо ж ніхто не купуватиме якісні і гіпоалергенні засоби. Буде старе і добре хлорне вапно, яке виїдатиме очі.

А ще в останній вимозі МОЗу йдеться про те, що учні мають кожної перерви ретельно мити руки. Цікаво, школи порахували такий розхід матеріалів, балансоутримувачі передбачили такі витрати і авральну доставку всього цього у школи?

МОЗ і МОН уявляє собі, як клас із 30 учнів має помити кожної перерви руки, якщо в класі 1 умивальник, а в кращому разі – 8 умивальників в туалетах на поверсі (в багатьох старих школах умивальників аж два на увесь поверх)? При цьому за перерву класи мають провітрюватися, діти ізольовано від інших відпочити перед уроком, поїсти в класі, підготуватися до наступного уроку і водночас має пройти дезінфекція класу і всіх робочих поверхонь. Як я не намагалася уявити цю логістику, я не змогла.

До того ж і досі не сказано, хто має дезінфікувати класи. Вчитель? У нього геть інші обов’язки, і короткої перерви ледь вистачає, щоб видихнути і схопити матеріали для наступного уроку. Прибиральниці? Навіть якщо їх роботизувати, вони не зможуть прибрати десяток класів за перерву. Діти?Якщо дитина отримає опік очей чи шкіри від дезінфекторів, я перша допоможу подати в суд і виграти його. Батьки? Так їм же ж «суворо заборонено заходити в школи».

Ще раз наголошую, що норма рекомендації правильна, але втілення її не продумане завчасно і не підкріплене нормами і пунктами бюджету, які мали б передбачити додаткові точки для миття рук, стаціонарні чи тимчасові. А ще не враховано, що в більшості шкіл вода лише крижана — немає там гарячої води і ніколи не було. Уявіть собі, як там митимуть руки. Ще раз нагадаю, що з державного бюджету, і саме з антикоронавірусного фонду поки що не було профінансовано жодного пункту цих рекомендацій. Навіть обов’язкові субвенції профінансовані менш ніж на третину. Наприклад, з НУШівського мільярду на місця надійшло лише триста мільйонів.

4. Маски. То ж в масках чи без масок мають ходити учні до школи? Згідно з даними медичних служб, маски дещо зменшують розповсюдження вірусу. Тобто якщо ви захворіли, то маска ймовірно зменшує шанси на те, що люди, які контактують з вами, захворіють. Проте це ефективно, якщо контакт не тісний і нетривалий. Якщо ж люди в масках тривалий час перебувають в одному приміщенні – дихають, кашляють, чухаються, торкаються руками, тілами, сидять поряд за партами, – то ефективність масок знижується аж до нуля.

Тому спочатку в рекомендаціях вказували повсякчасне перебування в стінах школи у масках, потім сказали, що в масках лише на перервах, потім повідомили, що в масках лише на перервах учні середньої і старшої шкіл. Згодом наголосили, що вчителі на уроках без масок, але в помаранчевих зонах – у пластикових прозорих щитках. Отже, у школах учні середньої та старшої школи на перервах мають бути в масках. Маски повинні регулярно змінюватися, правильно утилізуватися. Діти початкової школи на уроках і перервах можуть бути без масок.

5. Якщо ж у класі виявлено хвору на коронавірус дитину, то такий клас має піти на самоізоляцію. А як же вчителі? Заступниця т.в.о. міністра освіти Любомира Мандзійякось не дуже впевнено говорить про встановлення кола контактних осіб, які підуть на самоізоляцію.

У вчителя за день може бути 5 уроків у різних класах, це, на хвилиночку, близько150 учнів, і ще ж колеги в учительській – система може просто сколапсувати на одному випадку.

6. Навчання на свіжому повітрі. В рекомендаціях МОНу чітко вказано, щоб вчителі якомога більше уроків проводили надворі на свіжому повітрі. Але дивлячись на те, як адміністрації і вчителі відреагували на ці рекомендації, можна припустити, що педагоги здебільшого поняття не мають про принцип інтегрованого навчання і можливості навчання на свіжому повітрі. Інакше б не починали скрізь де тільки можна будувати вуличні класи, рубати лавки, ставити парти, дошки і столи.

7. У помаранчевій зоні навчання у школі має відбуватися у змішаному форматі. Тобто клас ділиться на групи, частина класу вчиться у школі, частина вдома. Можна класи поділити на групи, і тоді частина дітей з дому дивитиметься урок онлайн, але тут є кілька питань:

де взяти обладнання для онлайн-трансляції уроків?

чи можна вважати онлайн-присутність на уроці (без зворотного зв’язку і можливості щось уточнити чи перепитати) повноцінним навчанням?

Також є варіант, коли одна група дітей приходить у школу на лекції і йде додому на самостійне освоєння, тим часом інша група робить так само. Усі ці моделі недосконалі. До того ж, нагадую, жодної копійки на технічні засоби і доплати вчителям у бюджеті не передбачено.

8. Дистанційна освіта. Я дуже щиро сподівалася і повсякчас уповала, що нарешті прокинеться та армія методистів і принаймні піде і вкраде, спише, випросить, виклянчить методики дистанційного викладання у центрів дистанційної освіти, які мають багаторічний і доволі успішний досвід. Так от, на сторонні, не МОНівські кошти, тільки минулого тижня було запропоноване вчителям хоч якесь навчання щодо формату дистанційної освіти.

З огляду на те, як багато вчителів у нас в країні і скільки з них не має ні інтернету, ні засобів та техніки, і в цьому році дистанційна освіта тільки в кількох школах буде дистанційною. Решті потрібно готуватися до повідомлень у вайбері.

От тільки я попрошу чиновників від освіти таке навчання у вайбер не називати дистанційною освітою, не вводити в оману ні себе, ні батьків, ні учнів. Будьте сміливими і чесними: називайте це повною відсутністю навчання.

Я нагадую ще раз: ні на дистанційну освіту, ні на матеріали, ні на технічні засоби для учнів та вчителів, ні на інтернет й досі не витрачено ні копійки бюджетних коштів.

9. Щодо вчителів. Окремо дуже довго думали і гадали, чи робити педагогам регулярні тести на коронавірус, і в результаті не запропоновано нічого. Це при тому, що значна частина педагогів якраз у групі ризику. Ніхто навіть не натякнув на якусь програму медичного захисту чи підтримки педагогів. Ну хіба дозволили маски на щитки замінити і не передбачили ні копійки доплат. А в окремих вишах викладачів і зовсім змушують підписувати заяви, буцімто викладач поінформований про ризики і бере на себе всю відповідальність за те, що він може заразитися і померти, а ЗВО тут ні до чого.

Ви скажете, що все це рекомендації, і їх можна виконувати, а можна й не виконувати. І ви матимете рацію. Але директори шкіл вас не зрозуміють, бо всю відповідальність покладено саме на них. І якщо, не дай Бог, хоч один учень школи захворіє і не переживе хворобу, то за відсутність санітайзеру хоч у якомусь кутку, за відсутність контейнера для використаних масок чи паперових рушників, за те, що десь задерся жовтий скотч-розмітка на сходах, директор цілком ймовірно може загриміти за ґрати.

Я вважаю, що цей рік буде важким для всіх: і для батьків, і для вчителів, і насамперед для учнів. Важливо налагодити нормальний зв’язок між педагогами і батьками, врешті зрозуміти, що ми тут не вороги – ми союзники. І там, де вчителі бояться і не можуть змінювати ситуацію, батьки мають значно більше волі і впливу.

Лишайтесь здоровими і завжди відстоюйте права свої і своїх дітей. Ніхто крім вас цього не зробить. І ми готові усіляко підтримувати вас у цій боротьбі.

Якщо зріст людини в дитинстві був меншим середнього показника на 5-7 сантиметрів, їй може загрожувати в майбутньому ішемічний інсульт – захворювання, викликане порушенням кровообігу головного мозку і призводить до загибелі клітин. Даний висновок фахівців Копенгагенського університету підкріплений цифрами здійсненого ними аналізу про здоров’я 300 тисяч дітей у віці 7-13 років, народжених у період з 1930 по 1989 роки. Він показав, що низькорослі в дитинстві люди на 11% частіше однолітків з нормальним ростом були вражені інсультом у дорослому віці.

За словами вчених, ріст людини обумовлений генетикою, а також впливом ряду факторів – харчуванням (в тому числі харчуванням матері) інфекціями і стресом. Щоб доросла людина, яка мала у дитинстві низький зріст, зменшила свій ризик постраждати від інсульту, саме цим чинникам вона повинна приділяти додаткову увагу, вважають дослідники.

Сьогодні відомо, що у жінок у віці до 30 років і після 80 років ризик розвитку ішемічного інсульту вищий, ніж у чоловіків того ж віку. У віці 30-80 років ймовірність розвитку інсультів вища у чоловіків.

У той же час вчені відзначають, що не всі причини ішемічного інсульту можуть бути конкретно обґрунтованими – до 40% всіх інсультів у молодому віці не мають строго певну причину. До головних провокаторів інсульту лікарі відносять атеросклероз та артеріальну гіпертензію. При цьому розвиток атеросклеротичних бляшок в судинах починається вже у віці двадцяти років.