Переконливий аргумент для визначення країни для сплати податків – центр життєвих інтересів: місце проживання сім’ї або місце реєстрації підприємця. Якщо неможливо визначити центр життєвих інтересів, або неможливо визначити місце перебування громадянина – така особа вважається резидентом України, якщо перебуває на території нашої країни більше як 183 днів протягом звітного податкового року.

Якщо громадяни перебувають за кордоном і в них є статус резидента України, вони зобов’язані декларувати свої іноземні доходи та сплатити податок на доходи фізичних осіб (18%) і військовий збір (1,5%). Подати відповідну декларацію можна за допомогою електронної пошти, електронного ключа, або засобами поштового зв’язку – надіслати на адресу податкової за місцем реєстрації. Реквізити для сплати податку можна знайти на сайті ДФС.

Громадяни, які працюють за кордоном офіційно і сплачують податки, мають право при поданні декларації зменшити податок на суму, яка була сплачена за кордоном. У цьому разі необхідно подати відповідну довідку компетентного органу, де має бути зазначений дохід громадянина та сума сплаченого податку за кордоном. Якщо громадянин не може отримати таку довідку до 1 травня, він може звернутися із заявою до податкової та перенести строк подачі декларації до 31 грудня.

А ось приклад розрахунку податків на 1000 євро доходу отриманого резидентом України за кордоном:

ПДФО (18%) – 180 євро
Військовий збір (1,5%) – 15 євро
Підлягає до сплати в бюджет: 180 + 15 = 195 євро
Після сплати податків: 1000 – 195 = 805 євро
Електронна пошта для отримання інформаційно-довідкових послуг ДФС: idd@sfs.gov.ua

В з’язку з таким баченням заробітчанського життя, українці, які працюють за кордоном висловили свою думку.

“Люди думають, що на нас, тих хто живе за кордоном, гроші сиплються із неба. Вони наслухалися, що у нас тут велика соціальна мережа, інтегрувавшись у яку, не доведеться тяжкo працювати”, – вважає одна із заробітчан, яка проживає в Німеччині протягом двох років.

Крім того, вона розповіла про неприємну ситуацію, яка сталася з нею, коли вона повернулася в Україну.

“В Україні я невдало здійснила банківську операцію через Інтернет, транзакція не відбулася, і я попросила відшкодування грошей. У відповідь я почула, що 50 євро, які я втрaтuлa – невеликі гроші, адже я живу в Німеччині. Ця відповідь мене вразила до глибини душі!”.

Такі випадки є не рідкими. І часто іммігрантів aтaкyють родичі і знайомі проханнями позичити гроші.

“Коли я поїхав в Україну, мої двері не закривалися від позичальників, – пише інший заробітчанин. Всім терміново потрібно було значні суми грошей. Водночас, ніхто не давав гарантії, чи вказував дату їх повернення.”

“Приїжджаючи в Україну, на базарі я стараюсь говорити якнайменше. Життя в Німеччині нaклaло акцент на мою мову. Це одразу помічають продавці і завищують ціни. Мені не шкода заплатити на 2-3 євро більше, та мені неприємно таке ставлення до мене”, – жаліється одна із наших співвітчизниць.