Про це у своєму Telegram-каналі повідомляє радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко, додавши фотографії будинку, який загарбники знесли.

За його словами, у мікрорайоні “Черемушки” по вулиці Новоросійській, 16, у підвалі багатоповерхівки перебувало 200 тіл загиблих мирних жителів міста. Окупанти витягли всього близько 70 тіл, лише тих, які були цілими, а решту викинули у будівельне сміття.

Цей будинок, зазначає Андрющенко, загарбники вже знесли. Він упевнений, що до відповідальності мають бути обов’язково притягнуті й ті, хто займається демонтажем споруд.

“Цього будинку (як і сусідніх) більше немає. Проте свідки залишилися. Зло має бути покаране. Той, хто демонтує будинки, має нести таку саму відповідальність, як і вбивці-окупанти”, — написав він.

Голова Офісу президента Андрій Єрмак наголосив, що російські загарбники намагаються залякати мешканців Херсонської області, розсилаючи СМС-повідомлення про нібито “обстріли” та “підготовку Києвом масованого ракетного удару по греблі Каховської ГЕС”.

Про це він написав у Telegram.

“Росіяни намагаються залякати херсонців фейковими розсилками про обстріли міста нашою армією, а також влаштовують пропагандистську показуху з “евакуацією”, – зазначив він.

Голова Офісу президента наголосив, що це доволі примітивна тактика.

“ЗСУ не обстрілюють українські міста – це роблять виключно російські терористи, в яких навіть в Росії на житлові будинки падають літаки”, – додав Єрмак.

Провокації окупантів у Херсоні
Російські загарбники готують провокації у тимчасово окупованому Херсоні для звинувачень Збройних сил України у “воєнних злочинах проти мирного населення”.

Так, окупанти попереджають про нібито “заплановані воєнні злочини з боку Збройних сил України”, намагаючись відволікти увагу росіян від провалу армії РФ.

Колаборант Володимир Сальдо 19 жовтня повідомив, що в’їзд для цивільних до Херсонської області закривається на сім днів. Також, за його словами, усі підрозділи та “адміністрація” Херсонської області переїжджають на лівобережжя Дніпра.

Заступник голови Херсонської облради Юрій Соболевський закликав мешканців Херсона підготувати укриття через можливі провокації російських військових та скласти “тривожну валізку” і запастися водою та їжею на кілька діб.

Окрім того, ракетні обстріли з боку РФ різко прискорюють передавання Україні озброєнь, зокрема ППО, ПРО, що не вигідно агресору.

Про це Арестович розповів у розмові з російським юристом, правозахисником Марком Фейгіним.

“Районів пуску (ракет – ред.) не так багато. Це білоруська територія, російська, каспійський регіон, Чорне море. Всі ці чотири позиції добре відомі. Звідки готується напад – ми знаємо. По Одесі з Криму пускають “Онікси”. Це ж надзвукова ракета, її дуже складно збивати. Жодна не влучила. Тижні два вже всі збивають нафіг. Хоча це дуже нетривіальна повітряна ціль. Тим не менш, ми знаємо, розуміємо, звідки очікувати. Ось тому обстріли потихеньку почали затихати”, – розповів радник голови ОП.

“Вони не припинились, безумовно, і не припиняться, але вони почали затихати. Тому що вони випулили за тиждень десь пів мільярда доларів. Ну, не може тобі бути начхати, якщо в тебе в пістолеті дев’ять набоїв і ти чотири вистрелив. Як тобі може бути начхати? А де ж ти купиш ракети? Це власне виробництво на тих запчастинах, на які накладені санкції. Вони їх сірими схемами завозять. Воно впало, напевно, відсотків на 70% це виробництво у кращому разі”, – зауважив Арестович.

“Вистрелили і які результати? Вбитий 61 цивільний і 137 поранені. Що, заради цього треба пів мільйона доларів викидати? А найголовніше – засоби бойові. І знову ця стара гра, про яку ми говорили, – коли стратегічного масштабу засоби використовуються для того, щоб досягти у кращому разі тактичних результатів. Хоча навіть тактичними їх не назвеш. Але наслідки… Все це різко прискорює ухвалення закону про санкції і різко прискорює питання про передавання Україні озброєнь, в тому числі ППО, ПРО. Це дурнувата стратегія, тому вони її почали потихеньку прикривати. Тому що вони спробували і переконалися, що по-перше, надто великий резонанс, коли діти гинуть і в торгових центрах… Вони, безумовно, будуть ще пускати ракети, але тактику ракетного терору, не знаю, чи стануть вони її повторювати, враховуючи наслідки. Це нерозумно, нераціонально”, – пояснив радник голови ОП.

Нагадаємо, президент Володимир Зеленський повідомив, що на фронті нарешті потужно запрацювала західна артилерія, на яку так довго чекали українські захисники.

Про це пише газета “Вісник Ч”.

Зараз лікарі в пологовому будинку Чернігова, куди батько новонародженої Мирослави майстер спорту з кікбоксингу та рукопашного бою, дитячий тренер 29-річний Садай Алієв їздив забрати документи на дитину, дізнавшись історію сім – кланяються.

“Тепер у нас п’ятеро дітей. Четверо старших – діти дружини від попередніх стосунків, та я всіх люблю як рідних. Найстарша Валя, їй 22 роки, – навчається у Харківському національному університеті ім. Сковороди на вчителя початкових класів. Вже заміжня. Насті 21, за освітою економіст, нині ще вчиться на програміста. Зараз вона у Бельгії. Колі – 10. Він навчається у музичній школі, грає на піаніно. Андрію 5 років. І Мирославі 2 місяці (народилася 17 березня, – Ред.)”, – розповідає чоловік.

Повномасштабний напад РФ 24 лютого застав сім’ю в дорозі в аеропорт. Всі приїхали в Шестовицю, і в будинку стало вісім людей. Загарбники зайшли в село в перші дні вторгнення.

Дружина – 38-річна фельдшерка Анна – в день зустрічі з рашистами мало не загинула. Коли в будинок зайшли окупанти, вона животом зачепила склянку на тумбочці, та впала і розбилася, а солдати злякалися, впали і почали стріляти. У вагітну кулі не поцілили лише дивом.

“Коли прийшли до тями, хотіли зайти в будинок, але вона собою перегородила вхід. Сказала, що в хаті тільки діти і вона. Запитали: “А чоловік де?” “В Англії полуницю збирає”. Колишній її чоловік дійсно на заробітках за кордоном”, – розповідає Алієв.

Родині допомагали сусіди. Кримська татарка Айша, яка в 2014-переїхала з окупованого РФ півострова в Шестовицю і тут обжилася, приносила їм молоко, яйця, готувала татарські коржі.

Подружжя готувалося до домашніх пологів (в селищі лікаря не було – тому місцеві, якщо що, самі зверталися до Анни) і дивилися документальні фільми, як їх приймати, розподілили між собою ролі, хто що має робити. Виїжджати було вкрай небезпечно – за два дні до пологів окупанти розстріляли 3 автомобілі з людьми, які намагалися покинути Шестовицю.

Перейми почалися під час обстрілів. На допомогу родині прийшла сестра куми Анни односелиця Олена Рубан, яка працює в Чернігові в пологовому будинку.

Дружина Садая дуже довго не могла ніяк розродитися, і їм здавалося, що без кесаревого розтину не обійтися. І ось через 13 годин дитинка з’явилася на світ.

“Все те, що надивились в інтернеті, як приймати дитину на родильному кріслі, не пригодилося. Дружина народжувала, як колись наші прабабусі – навприсядки. Обперлася руками об кухонний диван. Зять Віталій присвічував ліхтариком, бо світла но було, я направляв плід вниз. Олена ловила немовля позаду Ані”, – каже Алієв.

Вага новонародженої був цілих 4 кг, а зріст – 51 см.

Після народження Мирослави треба було обігрівати будинок, в якому не було печі всередині.

“Придумали нагрівати у дворі на вогнищі каміння і заносити його в дім. А хто ж носитиме: Аня слаба, діти – малі, Валя вагітна вже кілька місяців, їй не можна важкого підіймати. Сват і зять кремезні, але надвір показуватися не можна. А у мене зріст 1 метр 65 сантиметрів. Вирішили робити з мене бабу Шуру. Вдягли в жіноче, голову запнули, у мене ж борода, її закутали… Так я виходив на двір і носив каміння. Дружина і діти до мене звертались “баба Шура”, від росіян я відвертався”, – згадує Садай.

Так і вдавалося ховатися від рашистів доти, доки загарбники не відступили, і селище було звільнено ЗСУ.

“Все склалося як склалося. Перед цим Аня говорила: мені твоє геройство не потрібно – треба, щоб батько був поруч з дітьми, нашою опорою. Я не міг її підвести й наражати сім’ю на небезпеку”, – зазначає Алієв.

Російські окупанти накрили з “Градів” місто Привілля у Луганській області. Унаслідок обстрілів загинули двоє дітей. Жінка та ще дві дитини були тяжко поранені.

Про це інформує Луганська ОВА.

“Пообіді орки з “градів” обстріляли житловий сектор Привілля. Снаряди поприлітали в будинки”, — йдеться в повідомленні.

Після обстрілу група швидкого реагування “Луганськ-1” вирушила містом в пошуках можливих жертв. На одній з вулиць у дворі виявили два трупи неповнолітніх. Хлопчиків 11 та 14 років знайшли без ознак життя.

Ще дві дівчинки, 12 та 8 років, і жінка 69 років — отримали поранення. На місці досі працюють поліцейські, жертв може бути більше.

«За щось помстилися не тільки коням, собакам, коровам на фермі, а й тим, хто давно відійшов у вічність… Може, за те, що не підкорився Чернігів дикій макакоподібній орді? Цьому всьому пояснення немає і не може бути! Взагалі, — пише у коментарі місцева жителька Ольга Волощук. — Ніколи в 21-му столітті не було ще такого варварського відношення до «братського» народу, яке ми відчули з боку орків. Бомбили, вбивали, нищили нас, українців, ґвалтували наших дівчат, знущались над нашими людьми похилого віку, прив’язуючи їх до танків, розстрілювали зв’язаних і беззбройних. Трощили могили наших пращурів, будинки, музеї, церкви, історичні пам’ятки, лікарні, пологові будинки… Все, що є в місті, зазнало руйнування! Це найбільша і найстрашніша трагедія сьогодення! Цьому немає пробачення! Ніколи!!!”.

Російські окупанти вбили сина директора Гостомельського ліцею Володимира Захлюпаного – Сергія Захлюпаного. Цю трагічну новину повідомили у Facebook батьки загиблого.

Росіяни поцілили хлопцю в голову. Його тіло знайшли біля гаражів. Сусіди та знайомі під обстрілами поховали тіло біля будинків.

Мати Сергія – Наталія Захлюпана – опублікувала його світлини і написала:

“Дорогі гостомельчани і всі люди, які відгукнулися на мій пост та зробили репост про зниклого мого сина Сергія Захлюпаного, хочу вам від всього материнського серця подякувати.

21 березня був найгірший день в моєму житті. Нам подзвонили і повідомили страшну новину, що Сергія розстріляли окупанти пострілом в голову, знайшли його біля гаражів і зібралися знайомі та сусіди, які впізнали. Потім змогли біля будинків його поховати (тимчасово). За що їм низький уклін до землі. Страшнішого болю я не відчувала, це рана на серці, а рани ніколи не загоюються, рубець все рівно буде. Бо діти для нас найголовніші в нашому житті. Не пробачимо, не забудемо цього ніколи…Нехай Бог вас всіх береже. Слава Україні!”

Батько хлопця Володимир Захлюпаний написав у Facebook: “Пробач нас, сину!”

Раніше Наталія Захлюпана зверталася до жителів селища у соцмережі з проханням повідомити про місце перебування сина, зв’язок із яким зник 4 березня.

Російські окупанти цинічно обстрілюють українські храми. Через дії загарбників постраждало вже 4 церкви.

Про це повідомили в МВС України.

Житомирщина. У селі В’язівка колишнього Народицького району орки знищили церкву Різдва Пресвятої Богородиці, побудовану у 1862 році. Це пам’ятка архітектури національного значення.
Харківщина. Снаряд окупантів влучив в Успенський собор Харкова, де укривались люди. На щастя, ніхто не постраждав. Успенський собор пережив більшовиків та Другу світову війну, коли всі будівлі довкола були зруйновані, але собор вцілів.
Донеччина. На момент авіаудару по Святогірську проживало близько 10 тисяч мирних мешканців. У готелі при Лаврі перебували 520 біженців (з них 200 дітей), від удару вибило двері та вікна на усіх трьох поверхах. Люди отримали поранення уламками скла, діти знаходяться у шоковому стані.
Луганщина. У Сєвєродонецьку під обстріл окупантів потрапив Христо-Різдвяний кафедральний собор, в якому переховувались від обстрілів люди.

Про це повідомили родичі загиблого. Чоловіка звали Віталій Мерзлюк. Він доставляв із Вінничини гуманітарну допомогу для місцевих мешканців на Київщину, де люди через оточення російськими військами залишилися ізольованими та голодними. У Бородянці 3 березня російські окупанти обстріляли його автомобіль, зв’язок з ним обірвався. Спочатку рідні сподівалися, що він поранений, що у лікарні, проте, згодом місцеві мешканці повідомили фатальну звістку. Чоловік дійсно був серйозно пораненим, але через обстріли місцеві мешканці не змогли вчасно надати йому допомогу, тож він помер на місці, його тіло довгий час не можуть забрати через продовження обстрілів російськими військовими.

“Невтішні новини прийшли до нашої церкви. Наш брат Віталій Мерзлюк, батько 12 дітей, 3 березня виїхав з Вінницької області з допомогою, яку віз в нашу місцевість, на кругу у Бородянці попав під обстріл, була інформація, що поранений і десь забрали в лікарню, молилися і надіялися, що живий, так як зв’язку з ним не було. Сьогодні, на жаль, стало відомо що він мертвий і досі там на дорозі в Бородянці. Просимо, підтримайте в молитві цю сім’ю, яка залишилися без батька. Також щоб Бог допоміг забрати тіло і поховати. Підтримайте цю сім’ю фінансово в цей складний для них час: номер картки: 149499133446656 Мерзлюк Світлана Володимирівна (дружина)”, – написала Олена Велика.

Наймолодшій дитині Віталія – лише 3 рочки. Найстарша донька у сім’ї, Вікторія, одружена і проживає разом із чоловіком у Тернопільській області. Велика і колись щаслива родина не лише втратила годувальника, а, в першу чергу, люблячого і працьовитого батька, який, незважаючи на всі ризики війни, не залишився осторонь і робив все, що міг, щоб допомогти іншим українцям і виконати свій обов’язок перед Богом. Про таких Героїв із народу повинен знати кожен українець!

Вікторія присвятила батькові зворушливий вірш:

Добре тобі, папка, бо ти вже на небі!
А ми ще тут, на землі, в цім жаху…
Ми скажем, нам тяжко тепер тут без тебе!
Попроси там ти в Бога за нас, прошу.
Ти лишив нас 12, себе нас лишив,
Ти любив нас, я знаю, безцінно …!
Ти багато чому ще нас не навчив,
Ти так швидко пішов,
А ми так не хотіли!!!!
А матуся, рідненька, зблідніла так вмить,
Мов та квітка, води що немає,
І бідненька, не знає, без тебе як жить?
Бо ти був для неї водою тією…
Внука лишив ти, тебе ж він любив,
А ще ненароджену внучку…
Не хвилюйся, про діда я їм розповім!
Як служив він всім серцем Ісусу!

Міський голова Жовкви, що біля Львова, Олег Вольський повідомив про смерть українського захисника Віктора Дудара.

“Жовківська громада в скорботі… В Миколаївській області, від рук російського ворога, загинув Жовківчанин Дудар Віктор Васильович. Щирі співчуття дружині Оксані, доньці Софії, родині, близьким, друзям та усьому Українському народу. Ми втратили одного з кращих. Вічна пам’ять Герою”, – пише він.

Редакція “Діла” висловлює щирі співчуття усій родині загиблого Героя!

Оксана Дудар, дружина загиблого Героя:

“Переді мною досі лежить стосик книжок. Я навіть їх ще не розгортала. Це подарунок від Віктора на день народження. Він не встиг його вручити сам. Книжки прийшли поштою. 27-го я їх не забрала. Віктор дзвони і просив, щоби сходила на пошту. Хвилювався, бо як це день народження без подарунка. Коли я книжки принесла додому, розпакувала, але так і не почала читати.

Пам’ятаю, як о 5.30 його розбудила: «Вставай! Почалася війна!» Він обняв міцно, сказав, що все буде добре. Зібрав рюкзак, подзвонив кільком друзям і поїхав у частину. Вдома забув годинника і дуже хвилювався через це. Я поїхала додому, знайшла годинник, його щасливу тільняшку, яку одягав перед кожним боєм у 14-15-му. Взяла медальйон зі святим Шарбелем і поїхала до частини. Туди прибували хлопці. Більшість з них добре знали один одного. Вони сміялися, обнімалися. Наче не на війну мали їхати.
Коли прощалися, Віктор так дивився як останній раз. І востаннє коли говорили по телефону теж ніби прощався.
За все прожите разом життя тільки був один день, коли Віктор не подзвонив з фронту. Здається, то вже був 2015 рік. А сьогодні минула четверта доба тиші. Щодня я себе переконувала, що просто нема зв’язку – там війна…”.

Кошти для забезпечення цієї ініціативи збирають лідери світової ІТ-індустрії, повідомив міністр оборони Олексій Резніков. Отримати гроші та правовий захист України російські військові зможуть лише тоді, коли добровільно складуть зброю та здадуться у полон.

Зазначимо, що авторами такої ініціативи стала міжнародна IT-спільнота. За словами посла Фонду ООН Маші Єфросиніної, айтішники з усього світу зібрали і продовжують збирати мільйони доларів, щоб виплатити російським військовим по 5 мільйонів рублів – у криптовалюті, на рахунок або готівкою. Кошти солдати отримають, щойно здадуться з озброєнням та військовою технікою. А от амністію – після суду.

Ми пропонуємо російським військовим почати нове життя. Кожен, хто відмовиться бути окупантом, – наблизить мир. Для тих, хто обере шлях окупанта, – пощади не буде, – підсумував глава Міноборони.

Кожен охочий російський солдат може звернутися за телефоном: + 380 91 48 10 446.

Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на фейсбук-сторінку головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.

“Російські окупанти, наткнувшись на тотальний спротив українських захисників, здаються в полон.

Під Черніговом здався цілий розвідувальний взвод 74 мотострілкової бригади.

Старшина Буйнічев Костянтин Сергійович. 74 мотострілкова бригада, Кемеровська обл.

Навчання були в Єльні, вчора дізналися про наступ на Україну, думали, що повертатимуться додому.

“Этого никто не думал, что мы едем убивать. Воевать мы не собирались, мы собирали информацию”, – наводить Залужний слова захопленого ворога.

Про це повідомила у фейсбуці народний депутат “Слуги народу” Мар’яна Безугла.

“Увага! Енергодар – АЕС. Росіяни поставили гаубиці і погрожують обстріляти атомну електростанцію. Це буде біда усієї Європи” – написала вона.