Лоран Сімонс, вундеркінд з бельгійського міста Остенде, отримав диплом бакалавра фізики в Університеті Антверпена у віці 11 років.

Причому на це у нього пішов всього рік. Раніше Сімонс закінчив середню школу за 1,5 року і отримав атестат у 8 років.

«Мені без різниці, чи молодший я за інших. Я розглядаю це виключно заради отримання знань.

У квітні минулого року я пройшов кілька уроків з класичної механіки та квантової фізики.

Мені відразу захотілося дізнатися про це все. Тепер я відклав всю свою решту роботи, щоб вникнути в це», — розповідає він в інтерв’ю для De Telegraaf.

Тепер Сімонс хоче отримати ступінь магістра фізики в Університеті Антверпена.

Також він там буде працювати над своєю докторською дисертацією.

«Моя мета — безсмертя. Я хочу мати можливість механізувати якомога більше частин свого тіла», — продовжує він.

Також хлопчик уточнив, що квантова фізика — це лише початок його шляху і «перша частина головоломки».

Лоран Сімонс та його батьки

Вчені вирішили, що така процедура може не тільки захистити плід від низки важких генетичних захворювань, але і допомогти жінкам з безпліддям.

Операція можлива лише в тому випадку, коли яйцеклітина і сперматозоїди, від яких дитина успадковує генетичний матеріал, можуть злитися і почати нормальний поділ хоча б на ранніх етапах розвитку зародку, йдеться на сайті Університету Барселони.

Досліджувати це явище вченим не вдавалося, бо подібні експерименти заборонені не тільки в самій Іспанії, але і в більшості країн Євросоюзу. Нагода трапилася тоді, коли на операцію погодилася 32-річна безплідна жінка з Греції, а генетики заручилися підтримкою уряду.

Наразі жінка перебуває на останньому триместрі і чекає хлопчика. Вчені почали аналогічну процедуру ще для восьми жінок. Подібний метод боротьби з безпліддям навряд чи набуде широкого поширення, оскільки для нього потрібні висококваліфіковані фахівці і лабораторні умови.

Як проводиться така операція? Під час неї фахівці витягують ядро заплідненої яйцеклітини, після чого переносять його в донорську яйцеклітину з попередньо віддаленим ядром. Завдяки цьому виходить позбутися дефектних мітохондрій, замінивши їх аналогічними частинами клітини другої матері.

Дослідники зазначають, що попри те, що вони використовують гамети (статеві клітини) від одного чоловіка і двох жінок, ядерна ДНК майбутньої дитини, від якої залежать всі його риси, успадковується тільки від біологічної матері. Від яйцеклітини другої жінки залишається лише її мітохондріальна ДНК, що містить 37 генів, або 1% геному (сукупність генів).

Вперше дитина, яка була зачата трьома батьками – двома жінками і одним чоловіком, народилася у мексиканській клініці у 2016 році. Пізніше аналогічну процедуру провели в одній з клінік України, де немає заборон на подібні генетичні експерименти.

Про це розповів в ефірі ObozTV український вчений, радник голови Національного космічного агентства України Едуард Кузнєцов.

За його словами, технічний прогрес людства поки не дозволяє охопити більшу частину космосу – вчені з Землі отримують всього 7% інформації з-за меж нашої планети, тому немає можливості точно визначити, коли і звідки з’явиться астероїд, небезпечний для Землі.

Вчений акцентував увагу на найбільш системному дослідженні астероїда Апофіз, який наблизиться до Землі, за попередніми дослідженнями, 13 квітня 2029 року.

«Дослідники підрахували ймовірність зіткнення цього астероїда з Землею: вона дорівнює нулю, тому хвилюватися особливо не потрібно. Він пролетить і полетить далі. Хоча можуть з’являтися непередбачувані впливи на траєкторію Землі та інших малих планет. Саме тому весь час робиться системний моніторинг космічного простору», – додав Кузнєцов.

У той же час він вважає, що космічний «кругляк» краще не чіпати, оскільки в разі його вибуху можуть бути непередбачувані наслідки для Землі.

«Якщо говорити про знищення астероїда, то варто в першу чергу подумати про наслідки, адже невідомо, куди полетять осколки, і невідомо, чи можна буде їх відслідковувати. Не можна зараз точно його відстежувати, а в разі знищення непередбачувані результати можуть бути саме для нас – землян», – підкреслив Кузнєцов.

Смерть – що ж відбувається після неї? Смерть – це таке поняття, яке викликає у всіх жителів Землі, як страх, так і непідробний інтерес.

Ось 8 речей, яких ви не знали про смерть

1. Перше, що відбувається, це Блаженство

Як тільки людина помирає, її душа попадає в цілющу кімнату. Світло в цій кімнаті стирає всю шкоду, що ви відчували протягом всього вашого життя – фізичну, розумову і емоційну. Менш ніж за секунду всі ваші болі зникають.

2. Ви як і раніше відчуваєте себе

Навіть якщо у вас більше немає тіла, ви відчуваєте себе як людина. Насправді, ви відчуваєте себе навіть більше, ніж коли ви були живі.

3. Світло має особистість

Промені світла володіють такими якостями, як мудрість, доброта, співчуття і розум. Цей світ робить видимим те, що невидимо на землі.

4. Гріх і покарання

Багато розмовляють про те, що буде з людиною, коли вона помре. Помилки – частина нашого життя. Якщо б знадобилося бути ідеальним для того, щоб дістатися до Раю, то ніхто б не добрався.

5. Ваше життя на землі – це не покарання

Звичайно, в житті є біль, але не тому, що ви заслуговуєте цього. Біль – частина людського досвіду, така ж природна, як дихання,зір або кров.

6. Після вашої смерті судного дня більше не буде

Коли ви переглядаєте своє життя, ви бачите дії, які були зроблені, і ті, які ви не зробили. Ви бачите, де ви, можливо, могли б зробити щось краще, але ви не відчуваєте засудження. Коли ви помрете, ви зрозумієте, що у вас було чудове життя, навіть коли було не так вже й добре.

7. Ви раді своїй зовнішності

Ви не дбаєте про те, як виглядаєте. Немає жодних претензій чи спроб змінити свою зовнішність.

8. Безумовна любов

Вас не люблять за те, що ви робите, як ви виглядаєте, наскільки ви знамениті або скільки ви заробляєте. Любов безумовна. Незалежно від того, як ви жили, вас люблять.

Про це розповіли на Science Alert.

У виданні зазначаються, що опіоїди складаються з невеликих молекул, які майже не розпізнаються імунною системою, тому людина не може протистояти їх впливу. А щоб активувати захист організму, особливо мозку, фахівці створили препарат на основі гаптенів – невеликих молекул, які самі по собі не мають імуногенності, але набувають її, приєднуючись, наприклад, до білків.

Після введення комплексу такого гаптен-антигену в організм пацієнта захисні системи реагують на присутність антигену і заодно вчаться розпізнавати молекули з опіоїдною структурою. Саме тому, гематоенцефалічний бар’єр, що розділяє кровоносну систему і мозок людини і не дозволяє проникнути наркотичним речовинам.

Науковці мають надію, що вакцина дозволить зменшити залежність пацієнтів від наркотиків і знизити кількість смертей від передозувань.

Повне сонячне затемнення буде добре видно мешканцям Північної Америки, повідомляє NASA.

Місяць повністю затулить сонце, а його обрамлення буде видно від Салема (штат Орегон) до Чарльстона (Південна Кароліна).

Решта побачить сонячне затемнення лише частково.

Щоб ніхто не засмутився, у NASA створили спеціальний сайт, де вестимуть трансляцію затемнення, викладатимуть фото та розповідатимуть про все, що відбуватиметься.

Фахівці розповідають, що сонячне затемнення відбувається завдяки рідкісному збігу обставин. Місяць у 400 разів менший за Сонце і у 400 разів ближчий до Землі. У результаті вони можуть вирівнятися ідеально.

Якби земна вісь не мала б 5%-й нахил, то повне сонячне затемнення відбувалося би кожного місяця, з кожним новим Місяцем.

Повне затемнення викликає раптові природні зміни. Денне світло поступається пітьмі, температура раптово падає на три градуси, собаки припиняють гавкати, а пташки співати.

Зникнення видів йде повним ходом, і воно масштабніше, ніж припускали раніше, пише The Guardian. Гинуть і звичайні, й рідкісні тварини. Вчені звинувачують в цьому людей – нас занадто багато: ми без міри споживаємо їжу, воду і природні ресурси.

Нове дослідження, на яке посилається газета, опубліковано в офіційному журналі Національної академії наук США. Вимирання в роботі називається “біологічною анігіляцією”. Тварини гинуть через руйнування їх місця існування, браконьєрів, забруднення і глобального потепління. Але ключові – це перенаселеність планети, приріст населення і надмірне споживання, особливо серед багатіїв.

Ареали проживання однієї третини з 27 500 різновидів наземних хребетних, досліджених вченими, істотно скоротилися за останні десятиліття. Африка, Південна Європа і Близький Схід – історичне середовище проживання левів. Зараз велика частина їх популяції зникла.

Інші вчені менш песимістичні. Наприклад, професор Стюарт Пімм з американського Університету Дьюка не згоден з мексиканським колегою. На його думку, планета стоїть на порозі нового масового вимирання, але його ще можна запобігти. Що стосується левів, учений наводить в приклад ПАР, де тварин взяли під охорону національні парки.

За даними Всесвітнього фонду дикої природи (WWF), чисельність видів з 1970 років скоротилася на 58%. Перше масове вимирання на Землі відбулося 443 мільйонів років тому, коли льодовиковий період знищив 60-70% життя, яке була зосереджене в океанах.

Парубок наголошує, що його гідрофобний адсорбент буде збирати лише нафту, а воду просто відштовхуватиме. Відповідно, нафта буде збиратися в грудочки, які можна буде зібрати й відправити на нафтопереробне виробництво. Цікаво, що цей адсорбент здатний набрати у сім разів більше рідини, ніж важить сам. Таким чином можна буде зберегти і природу, і не втратити нафту.

Також Миколу запросили на ще один міжнародний науковий конкурс у Тунісі “І-Fest”. Туди він потрапить одразу на фінальний етап.

Коротко про: GENIUS – це один з найбільших наукових конкурсів, у якому, крім США, беруть участь школярі з усього світу. Зокрема, з таких країн як: Корея, Індонезія, Киргизстан, Мозамбік, Іспанія, Польща, Тайвань. Цьогоріч за перше місце змагалися понад 750 учасників. Сама ж олімпіада сприяє глобальному розумінню екологічних проблем і досягненню стійкості завдяки базовій науці, мистецтву, творчому письму, інженерії, дизайну та розвитку бізнесу.

Уже не раз Михайло отримував пропозиції роботи, проте не поспішає погоджуватися, бо не хоче працювати на чиюсь мрію. Натомість плекає свою — створювати комп’ютерні ігри як мистецтво, – пише Ярослава Тимощук на шпальтах видання Dou.ua.

— Михайле, коли ти зацікавився ІТ?

– Я змалку любив комп’ютери, цілими днями міг сидіти перед монітором. Із трьох років це був мій маленький затишний світ, де я відволікався від усього. У 12 років самостійно почав вчити С++, але через місяць припинив — не було мотивації. А коли три роки тому зацікавився комп’ютерними іграми, програмування знадобилося. Ми з другом хотіли зробити свій сайт про ігри. Для цього я почав учити програмування за уроками в інтернеті. Сайт таки створили, але кількість відвідувачів не давала підстав стверджувати, що він успішний.

Але інтерес не зник. Я розробив сайт про енергозбереження — досить простенький — і з ним посів друге місце на обласному конкурсі юних інформатиків «Веб-дизайн». Потім ще було кілька конкурсів та олімпіад, успішних для мене. Здобував першість на Всеукраїнському чемпіонаті з інформаційних технологій «Екософт».

— Як виникла ідея створити мобільний додаток «Помічник учителя»? Яка його суть?

– До нас у школу прийшла нова вчителька інформатики — Каріна Кінах. Вона й запропонувала розробити додаток. Каріна Олександрівна крутилася у всіх цих педагогічних штуках із графіками, класними журналами, оцінками, тож у неї з’явився задум оптимізувати всі методичні записи. Ми почали працювати над «Помічником учителя» спершу як над науковою роботою. А потім я досить швидко вивчив Android, після чого почалася серйозна праця. Я розробляв проект, а Каріна Олександрівна дуже допомагала з його дизайном, координацією, презентацією.

У програму я помістив усе: від переліку класів до розкладу дзвінків. Стали працювати і над сайтом, який би синхронізувався з додатком. У такий спосіб усі — і учні, і вчителі, і батьки — могли б комунікувати між собою: бачити оцінки, дізнаватися про зміни в розкладі, відстежувати інформацію про домашні завдання. Додаток я презентував на конкурсі IT-проектів у Румунії, посів друге місце серед 50 країн.

— Чи пробували розповісти про свою ідею Міністерству освіти і науки?

– Невдовзі до розробки підключилася ціла команда з семи людей. Ми хотіли все зробити якомога масштабніше, але це виявилося головною помилкою. Зв’язувалися з МОН, але не дістали конкретної відповіді, тож я вирішив, що це не варте, щоб витрачати стільки часу. Ліпше випустити додаток самому, поза державою. «Помічник учителя» є в бета-версії, ним користуються педагоги.

— Які навички та схильності знадобилися тобі, коли вчив програмування?

– Потрібно було вивчити англійську: для цього все читав, слухав цією мовою, встановив Lingualeo. За півроку осилив. Важливою виявилася здатність знайти в інтернеті вирішення проблеми, яка в тебе виникає. Добре шукати — потрібне вміння для програміста.

— А як у вашій школі викладали інформатику? Чи допомогли тобі шкільні уроки опанувати програмування?

– Ні, навіть навпаки — лише загальмували процес. Добре, що я зустрівся з Каріною Олександрівною. Це людина, яка допомагає розвиватися всім, хто в цьому зацікавлений. У неї завжди багато ідей.

Але інформатика в школі — це жах для тих, хто обізнаний із програмуванням. Ми вчили застарілий Pascal, який вже ніхто не використовує, а в підручнику були скріншоти з Windows XP. IT-технології розвиваються надто швидко, держава не встигає змінювати програму. Перед тим як учнів посадити за комп’ютер, їх готують до цього сидіння: треба конспектувати в зошиті, не розуміючи толком для чого, замість того, щоб просто спробувати. Весь процес відірваний від реальності.

— Якими мовами програмування ти володієш?

– PHP, Java, почав учити С#. У мене підхід — вибрати сферу, яка найбільше подобається, і в ній проводити розробки, а не зосереджуватися на одній конкретній мові. Хоча дехто вважає, що треба вибрати одну мову і стати в ній професіоналом. Таку думку теж можна зрозуміти: ось я дечого досягнув у PHP, дечого — в Android. Саме на цьому етапі з’являється страх спробувати щось нове, адже вже є навички, можна заробляти. Але мене не дуже надихає ідея вчити щось заради самого процесу навчання. Ось зробити сайт — це вже була мотивація.

Моя позиція — вчитися, шукати, в чому твоя любов. Без неї ти можеш бути хорошим спеціалістом, але найкращим не станеш.

— А над чим працюєш зараз, як шукаєш свою любов?

– Зайнявся розробкою додатка UnMistaker, який допомагає користувачеві виправляти різні помилки. Людина сама визначає, що є помилкою, записує її в табличку й аналізує, як позбутися недоліків. Це стосується всіх сфер: роботи, навчання, приватного життя. Користувач бачить, чим грішить найчастіше, виробляється навичка працювати над своїми недоліками та визначати пріоритети. Якщо це, наприклад, щось із англійської граматики, то рішенням буде вивчити певне правило.

Через інтернет я познайомився із музикантом зі Шрі-Ланки. Удвох ми працюємо над інноваційним проектом. Усіх карт розкривати не буду, але це додаток, який допоможе музикантам легше писати мелодії.

Коли закінчу з цією розробкою, займуся створенням комп’ютерних ігор.

— Чому ігри?

– Я б навіть не називав їх «іграми», бо зараз вони перетворилися в історії, мистецтво. Мені цікаво створювати сюжети, які впливатимуть на людей з погляду моралі, філософії. Це як із фільмами чи художньою літературою: маєш можливість осмислити щось, набути досвіду, але водночас ти ще й береш участь в процесі. Ти приймаєш рішення і — що найголовніше — відповідаєш за них. Це дає змогу чогось навчитися. Я переосмислював своє життя, коли грав To The Moon або The Walking Dead.

На жаль, у пострадянських країнах це дуже недооцінена сфера. Якщо сказати, що ти розробляєш ігри, повага до тебе зменшиться, бо ж яка користь суспільству? Хоча багато де ігри вважають мистецтвом, я хочу розвивати таке бачення і в нас.

Як творець гри ти можеш висловити свою точку зору, вплинути на мислення людей. Хочу бути частинкою цього.

— Днями ти закінчив школу. Які плани після навчання, чи вступатимеш до університету?

– Раніше я мріяв про Стенфорд, але передумав і вирішив не вступати принаймні цього року — а потім, можливо, й не знадобиться. Не маю великої довіри до університетів, вважаю, що все можна вивчити вдома й оминути зайві предмети.

Єдине, що мене приваблювало у вищих навчальних закладах, — це знайомства, які там можна зав’язати. Але тепер і це не актуально: інтернет настільки розвинений, що можеш знайти будь-чиї контакти. Багато хто каже, що університети мотивують, але для мене це звучить як зрада себе: що ж я, сам себе не змотивую? П’ять років — забагато, бо хочу весь свій час витрачати на щось корисне.

— А де хочеш жити?

– Може, в Києві. Бо в Луцьку важко зібрати людей-однодумців з усієї України. Раніше я думав про Америку, про західні країни, та вирішив, що не зможу там так розкритися, як удома. Добре говорю англійською, але не відчуваю спорідненості з нею.

— Чи отримував ти пропозиції роботи?

– Так, чотири рази в Україні і в Білорусі, але від усіх відмовлявся. По-перше, хочу працювати на себе, по-друге, планую зосередитися на іграх, бо це те, над чим можу працювати і 14 годин щодня. Мені не дуже подобається ідея працювати на чиюсь мрію. Навіщо працювати на проекти, в які ти не закоханий і які не допоможуть суспільству? Це дасть гроші, але нічого, крім них. Це мене не надихає, надіюся уникнути такого сценарію.

— Хто є прикладом і натхненням для тебе?

– У багатьох аспектах — Стів Джобс, у мені відгукується його ідея про пошуки того, до чого відчуваєш любов. Також подобаються міркування розробника ігор Джонатана Блоу, його твердження про те, що справжні ігри — це не танки і стрілялки, на які людина підсідає. Це — смисли, новизна.

— Як ставляться до твого захоплення батьки, чи підтримують тебе?

– Мама підтримує мене у всьому, вона мене ніколи не змушувала і не обмежувала. У нас не було правил на зразок «не більше, ніж 4 години за комп’ютером у день». Мама також підтримала моє рішення не вступати в університет, вона каже, що за все я відповідаю сам.

— Ким бачиш себе у майбутньому?

– Хочу знайти нішу, в якій буду найкорисніший для суспільства і де мені буде подобатися. Щоб створити щось вагоме, треба, щоб раціональна мотивація поєднувалася з підсвідомою: коли на рівні відчуттів розумієш, що це — твоє. Як казав Джобс у промові перед випускниками Стенфорда, шукайте те, до чого відчуваєте любов, а якщо не знайшли, то продовжуйте, але не зупиняйтеся на тому, чого не любите. Вважаю, люди недооцінюють цього твердження. Якщо орієнтуватися лише на прибутковість, то нічого, крім хорошої зарплати, не отримаєш.

Головне — любов, хай як «рожево» це звучить.

Відео відтворює декілька хімічних реакцій, де рідкі розчини стають твердими речовинами або випадають в осад, пише Sploid.

Воно стало однією із частин науково-популярного проекту для вивчення хімії Envisioning Chemistry, який планують запустити вже у цьому році.

Раніше увагу науковців університету Флориди також привернули зображення алкоголю, які можна побачити під мікроскопом. Серія світлин навряд чи може лишити когось байдужим.

1) Луї Пастер – винахідник пастеризації

Луї Пастер, винахідник процесу пастеризації (один із найбільших проривів в науці, що допомагає уникати багатьох хворіб), одного разу в поїзді молився вервицю, коли один молодий чоловік критикував його побожність, як вияв браку наукових знань. Щоб розвіяти це упередження, Пастерові довелось просто представитись.

Невідомо правдива ця історія чи ні, однак вона підтверджує численні цитати Пастера про життя і науку:

«Поверхневі знання про науку віддаляють тебе від Бога, а глибокі знання – повертають до Нього… Завжди перевіряй свої пріоритети, переконайся, що Бог завжди на першому місці… Одного дня нащадки сміятимуться з піднесеної безглуздості сучасної матеріалістичної філософії. Чим більше я вивчаю природу, тим більше мене вражає праця Творця».

«Я молюся тоді, коли працюю в лабораторії… Блаженний той, хто несе в собі Бога, ідеал, і хто підкоряється йому: ідеалу мистецтва, ідеалу науки, ідеалу євангельських чеснот, там лежать витоки великих думок і великих вчинків; усі вони відображають світло Нескінченності… Не дозвольте, щоб вас зіпсував байдужий скептицизм… Якби я міг знати все, то мав би віру сільської бретонської жінки».

2) Грегор Мендель – батько генетики

Августинський монах і першовідкривач в генетиці, Грегор Мендель обчислював ймовірність спадковості у монастирському саду. У своїх проповідях він подекуди переплітав тлумачення писання із науковими дослідженнями:

«Після Воскресіння Ісус об’являвся своїм учням у різних формах. Він постав перед Марією Магдалиною у вигляді садівника. Нашому розуму важко збагнути такі прояви Ісуса. Він з’являється як садівник. Садівник садить насіння у підготовлений ґрунт. Ґрунт повинен чинити фізичний і хімічний вплив, щоб насіння рослини проросло. Однак цього недостатньо. Туди треба додати тепло і світло сонця, а також дощ, щоб рослина змогла вирости».

«Зерно надприродного життя, освячуючої ласки, очищає від гріха, таким чином готуючи душу людини, а людина має прагнути зберегти це життя своїми добрими ділами. Вона потребує надприродної їжі, тіла Господнього, яке, за умови постійного прийняття, розвиває і приводить до повноти життя. Тому природне і надприродне мають об’єднуватись для реалізації святості для людей. Людині потрібно докласти свій мінімум важкої праці, а Бог дає ріст».

«Воістину, зерно, талант, благодать Бога існують, а людина повинна просто працювати, взяти зерно і принести міняйлам. Щоб ми «могли мати життя і то в повноті».

3) Св. Джузеппе Москаті – першовідкривач лікування діабету інсуліном

Лікар Москаті був одним з перших лікарів, що використовували інсулін для лікування діабету, але його інтелектуальні дари завжди були на служінні ще більшої віри у зціляючу силу Бога, як говорить ця цитата:

«Лише одна наука є непорушною і непохитною, та, яку об’являє Бог, наука прийдешнього світу! У всіх своїх справах дивись на Небо, у вічність життя і душі, не орієнтуйся на те, що пропонують прості людські роздуми, і твоя діяльність буде натхнена на добро».

4) Луї де Бройль – лауреат Нобелівської премії у сфері квантової механіки

Відданий католик Луї де Бройль отримав Нобелівську премію за відкриття у сфері квантової механіки за ідею про хвильові властивості матерії (хвилі де Бройля). Враховуючи його набожність, він присвятив своє відкриття бажанню пізнавати і служити:

«Сама наука, не зважаючи на те, чи це пошук істини чи просто потреба отримати контроль над зовнішнім світом, щоб зменшити страждання чи продовжити життя, це зрештою справа почуттів чи, швидше, прагнення – прагнення пізнавати чи прагнення реалізовувати».

5) о. Жорж Леметр – батько «Теорії великого вибуху»

Отець Жорж Леметр, римо-католицький священик і професор фізики в Лювені, генерував те, що назвали «Теорією великого вибуху». Щодо одвічної боротьби між розумом і релігією, він говорив:

«Як тільки усвідомлюєш, що Біблія не призначена бути підручником з науки, одвічна суперечка між релігією і наукою зникає…».

«Доктрина про Трійцю є набагато глибша, ніж будь-що у теорії відносності чи квантовій механіці; однак, необхідна для спасіння, ця доктрина міститься у Біблії. Якби теорія відносності була необхідною для спасіння, вона була б об’явлена Св. Павлові чи Мойсею».

6) Жером Лежен – винайшов причину синдрому Дауна

Доктор Жером Лежен винайшов трисомію 21 хромосоми, генетичний недолік, що спричиняє синдром Дауна. Працюючи з метою віднайти лікарство, він засуджував використання його винаходу для пренатальних досліджень з метою аборту. Його позиція на захист життя могла коштувати Нобелівської премії, однак Св. Іван Павло ІІ натомість призначив його першим президентом Папської академії життя.

Зараз у Римі триває розгляд справи його канонізації, а його риторика на захист життя сьогодні заслуговує ще більшої уваги, ніж будь-коли раніше:

«Людську генетику можна підсумувати у такому базовому кредо: Напочатку є послання, і послання є в житті, і послання є життям. І якщо послання є людським посланням, тоді життя є людським життям»…

«Вороги життя знають, що для того, щоб знищити християнську цивілізацію, їм спочатку треба знищити сім’ю у її найслабшій точці – дитину. І серед найслабших, вони повинні вибрати найменш захищених – дитину, яку ще ніколи ніхто не бачив; дитину, яку ще не знають і не люблять у звичайному значенні цього слова; яка ще не бачила денного світла, яка не може навіть заплакати з горя».

7) Галілео Галілей – батько сучасної астрономії

Так, цього ерудита епохи Відродження посадили під домашній арешт за те, що він стверджував, що його теорія про будову сонячної системи – незаперечний факт. Однак Св. Роберто Белларміно прихильно ставився до новаторського відкриття генія.

Однак, незважаючи на все, Галілео залишився практикуючим католиком до самої смерті. Його донька стала монахинею. Його особисте свідчення не суперечило такій думці:

«Біблія показує шлях, яким слід іти до Неба, а не те, яким шляхом крутиться небо… Я безмежно вдячний Богові, Котрий був надзвичайно добрим зробити мене тим, хто першим побачив ці дивовижні речі… Я не відчуваю себе змушеним вірити, що той самий Бог, Котрий наділив нас відчуттями, розумом і інтелектом, хотів, щоб ми відмовились від їх використання».

Вчений з Єврейського університету в Єрусалимі стверджує, що планета, на якій є примітивне життя, розміщена на відстані близько 10 світлових років від Сонця, а позаземну цивілізацію від Землі відокремлює кілька тисяч світлових років, пише Lenta.ru.

У своєму дослідженні Вандель використовував модифіковане рівняння Дрейка – формулу, призначену для визначення числа позаземних цивілізацій у Галактиці.

Він додав, що пошук розумного життя у Всесвіті ускладнюється тривалим часом передачі сигналу між гіпотетичною цивілізацією і Землею.

Про це повідомляє портал sundaynews.

Кішка влаштовується спати поруч зі своїм господарем або на ньому, тому що вона шукає тісний контакт з родичами. У природі дитинчата котів завше згуртовуються в купочку для того, щоб відпочити та поспати. Для них відлежування в тісному оточенні є цілком типовим. Однак, ті коти, які виростають не вдома часто поводять себе як одинаки.

А от домашні коти зберігають поведінку згуртування. Щоправда найближчим родичем тепер стає господар. При такому тісному фізичному контакті тварина почувається комфортніше та спокійніше. Це і є причиною того, чому коти так обожнюють вмощуватися на своїх господарях.

Про це пише сайт Vikka.

Керівник провідної IT-компанії в Черкасах Віктор Євпак, повернувшись з-за кордону, намагається запроваджувати у місті соціальні проекти, однак поки що наштовхується на совковість та бюрократизм.

«Подумав, чому б хобі не зробити роботою. Пройшов стажування в Америці. Благо, був час, бажання і знання мови. Це основні три речі. Навіть спершу не було математичних здібностей, але все прийшло з часом. Оскільки ІТ-сфера дуже динамічно розвивається, працювати ніколи не набридає. Ось, наприклад, робитимемо для хлопців із Кремнієвої долини (штат Каліфорнія, США) мобільний додаток для підводного дрону. Це дуже круто», – розповідає Віктор.

Компанія, що розпочинала свою діяльність сім років тому з одним інженером, наразі налічує 80 працівників. Очільник команди переконує: їм не потрібно нікуди інтегруватися, бо вже давно в Європі.

«Ця індустрія майже не пов’язана з Україною. Ми тільки фізично перебуваємо тут, а всі наші замовники за кордоном. А там класно: люди не кидають один одного, там є повага, репутація і передбачуваність, бо якщо людина щось пообіцяла, вона робить. Якщо каже, що заплатить в такий-то період, вона платить. І ми приносимо такі європейські цінності сюди», – зазначає Віктор Євпак.

Окрім комерційних проектів, команда ще займається соціальними ініціативами. Зокрема, півтора року тому вони запустили проект, що пропонує корисну та збалансовану їжу з доставкою додому. Наразі цим проектом цікавляться й у інших містах, проте засновники планують поки що залишитися в Черкасах та відкрити кафе у середмісті.

Як відомо, у червні сервіс замовлення таксі Uber (мобільний додаток для пошуку, виклику та оплати таксі або приватних водіїв) офіційно почав працювати в Києві, проте подібний проект свого часу планував запустити у Черкасах Віктор Євпак. Тоді чоловіка попередили, що подібних речей робити не варто.

«Хотіли робити Uber, бо запроваджували подібні додатки для інших міст. Але мені сказали: «Роби, якщо хочеш, щоб до тебе прийшли з автоматами, бо своїм додатком ти уб’єш бізнес таксистів». Насправді такий сервіс дуже зручний, я і сам ним користуюся, коли буваю за кордоном. Вважаю, що це тільки питання часу, коли наші люди до цього прийдуть», – переконаний айті-інженер.

Проте транспортне рішення Черкасам команда Віктора Євпака таки запропонувала, створивши мобільний додаток Mapa Magic для відстеження руху тролейбусів в реальному часі. Ідея створення системи зародилася після того, як розробники запровадили таку систему в Лондоні та взялися за модернізацію транспортної реформи в Манчестері. Проте команда навіть не підозрювала, які випробування їх чекають у Черкасах.

«Якщо в Англії усі витрати на себе взяла держава, то ми пішли на це за власної ініціативи, витрачаючи особисті кошти. Ми закупили ці трекери, завезли їх сюди, розмитнили, сплатили чимало податків. Потім почали їх встановлювати – і тут теж одні проблеми. Нас одразу попередили: тролейбуси старі, тож якщо ми поставимо трекери із заводу, то вони всі погорять через перепади напруги, як, власне, це сталося із роутерами. Тому вже на місці ми все доробляли, щоб пристосовувати трекери до наших реалій», – зазначає Віктор Євпак.

У квітні команда встановила трекери на тролейбуси, аби протестувати їх, і тут знову дали про себе знати форс-мажорні обставини, які Лондону навіть і не снилися.

«Ми побачили, що наші тролейбуси ходять не так, як ми думали. То вони знімаються з рейсів, то кудись повертають, змінюючи маршрути. Був суцільний хаос, адже програма працює тільки тоді, коли все впорядковано і можна передбачити певний алгоритм», – згадує інженер.

Тоді розробники стали писати ще одну програму, щоб відстежувати зміни. Встановили диспетчеру спеціальний планшет, щоб той відмічав усі зміни руху, чи коли тролейбус виходить з ладу. Віктор Євпак зізнається: знав, що запроваджувати щось нове буде непросто, але не настільки. Совковість досі не полишає українців, і зокрема тих, хто здатен щось вирішувати. Так, тролейбусники сприйняли пропозицію інженерів без ентузіазму, та й міська влада особливо не сприяла.

«Тролейбуси для мене не були цікаві, тому що аудиторія, яка використовує смартфони, їздить не на тролейбусах, а на маршрутках. Мені пообіцяли у профільному департаменті мерії співпрацю і до них потрібно було з чимось вийти. Легше всього було домовитися з КП «Черкасиелектротранс», – пояснює ініціатор проекту.

Якщо тролейбусники принаймні не чинили супротиву, то маршрутники на контакт не пішли. Кожен питав: а що мені з цього буде, яка вигода. Аргумент, що це покращить сервіс, взагалі не розглядався. Зацікавився проектом тільки один перевізник.

«Я прийшов до цього перевізника розповідати про трекери і дивлюся: сидить чоловік років вісімдесяти, а на столі у нього немає комп’ютера і стоїть старий радянський телефон. І в голові з’являється думка: «Боже, кому я це розповідаю?». Але раптом на одну із моїх реплік він говорить: «От коли я був у Нью-Йорку…». І я такий: окей, це вже інша справа – людина була за кордоном, бачила це в дії і цікавиться новим», – пригадує Віктор Євпак.

Керівник проекту сподівається, що невдовзі саме на маршрутах цього перевізника з’являться такі ж трекери.

«Підозрюю, що інші перевізники відмовилися, бо система зробить їхню діяльність прозорою – на карті буде чітко видно, де перебуває кожен автобус і скільки їх всього на маршруті. А це може бути не вигідно підприємцям, адже вони можуть не випускати усі маршрутки в цілях економії. Тому для вирішення цього питання, на мою думку, потрібна тільки політична воля мера і його команди. У вересні видаватимуться нові ліцензії для перевізників і владі нічого не коштує вписати один пункт про навігацію в умови видачі ліцензії», – зауважує Віктор Євпак.