Цитати з щоденника опублікував у своєму акаунті в “Живому журналі” український блогер, який пише під ніком Andreistp.

Блогер повідомив, що щоденник старшого лейтенанта Федора Боброва зберігається в архіві російського історика, професора СПбДУ Віктора Зіборова. Власне, вся стаття належить перу трьох російських істориків – Зіборова, Іванова і Ходякова, вона спочатку опублікована в науковому журналі “Новітня історія Росії” №2 за 2015 рік, а блогер лише представив її широкій інтернет-публіці.

У публікації описана біографія старшого лейтенанта держбезпеки Боброва, який під час блокади займав посаду помічника директора Ленінградського металевого заводу, що випускав різні види озброєння, танки, снаряди. Бобров був одружений і мав двох дітей. “Записки Боброва збереглися фрагментарно. Початок записів датований 5 квітня 1942 р, закінчення – 2 січня 1943 р”, – повідомив блогер Andreistp.

Далі в пості наведені уривки з щоденника старшого лейтенанта, в яких він описує події свого повсякденного життя, причому майже кожен день згадує про те, що саме їв.

Наприклад, у записі від 5 квітня 1942 року повідомляло: “Вранці поснідав непогано. Вдень ходив в управління міліції для здачі печатки та домовився про замовлення нової круглої печатки. Був вдома, затопив піч. Зайшов в поштамт, послав матусі грошей 1000 руб. Був у Наді, заніс їй білого хліба кілограм і 200 грам борошна. Зайшов в управління. Увечері отримав від Наркомату копченої ковбаси і шпик “.

Запис від 10 квітня 1942 року говорить: “Вранці добре поснідав. Їв капусту з цибулею і кашу пшоняну з маслом, пив каву. Відправив людей на полігон. Прийняв відвідувачів. Підготував бригади по облаві. Займався з 3 і 4 цехом з підготовки кадрів. Справа йде погано, кадри поки не виявимо, не знаючи профілю роботи “.

Запис 7 листопада 1942: “Вранці огляд цехів. Вимився під душем, поголився. Вдень був обід з горілкою. Увечері з ікрою і залишилося 500 р. Решту часу був у себе. Поїхав до Наді, але не доїхав”.

Публікація Andreistp від 1 березня 2017 року викликала ажіотаж в Мережі – багато коментаторів в “Живому журналі” стверджували, що це “український фейк”.

“Це мало того, що явний фальшак, та ще написаний так незграбно”, – написав користувач Олег Дьомін.

Однак інші нагадували, що спочатку публікація вийшла в науковому виданні в Росії, і висловлювали переконання в достовірності щоденників. Власне, той факт, що офіцер НКВД міг жирувати, поки інші вмирали від голоду, мало кому здається неправдоподібним.

“Ну не всім же під танки з гранатою, треба комусь і в тилу Перемогу кувати – з горілочкою і “ікорочкою”, – написав користувач під ніком shuldickov2013.

“Ну Надю недорого купив. За кілограм хліба і півфунта борошна. Ось же с…ка, а? Повечеряв непогано і Надю переночував. Прямим текстом”, – написав користувач під ніком F-H-V-Silow

Російський блогер Рустем Адагамов також вражений щоденниками Боброва. Про це він написав на своїй сторінці в Facebook. Адагамов підкреслив, що найбільше його вразив один факт: в той же самий час, який описує Бобров, а саме в травні 1942 року, в двох кварталах від будинку старшого лейтенанта НКВД вмирала від голоду сім’я Тані Савічевой, дівчинки, яка залишила після себе один з найбільш трагічних щоденників періоду Другої світової війни.

“В історії з щоденником старшого лейтенанта НКВД найприголомшливіше для мене те, що між місцем, де цей Бобров жер ікру, пив горілку, за буханку хліба трах….в свою Надю і будинком, де В ЦЕЙ САМИЙ ЧАС, в травні 1942 року вмирала сім’я Тaні Савичевой , що стала символом всього блокадного жаху, вСЬОГО П’ЯТСОТ МЕТРІВ на мапі Ленінграда. Ну тобто два квартали пройти і повернути за ріг. Дівчинка пише “Савічеви померли всі”, а через два квартали лейтенант держбезпеки вечеряє з горілочкою. Ось це справжня історія війни “, – написав Рустем Адагамов.

Його пост отримав понад 2,3 тис. лайків і близько 300 перепостів. У коментарях користувачі обговорювали обставини і причини блокади, підкреслювали, що істинним винуватців такої кількості смертей було радянське керівництво, яка відмовилася вчасно евакуювати жителів Ленінграда, а також проводили паралелі між сучасною Росією і СРСР в тому, що як і раніше існує розшарування на класи, і поки одні жирують, інші намагаються зібрати гроші на ліки для своїх вмираючих родичів.