Записи хлопчика називаються “Війна”.

Із записів стає відомо, що 8-річна дитина жила в Маріуполі з мамою та 15-річною сестрою, родина отримала поранення під час обстрілів.

Починається щоденник зі слів: “Я добре поспав, проснувся та посміхнувся”.

Далі хлопчик пише, що в нього помер дідусь.

А в наступному записі описує поранення, які отримав він та члени його сім’ї.

“У мене рана на спині, видрана шкіра. У сестри – поранення голови. У мами – видране м’ясо на руці і дірка в голові”, – пише хлопець.

Незважаючи на жахіття, які відбуваються навколо, хлопчик не втрачає оптимізму. Пише, що в нього з’явилася нова подруга та мріє про те, як буде святкувати день народження.

Дитина намалювала святковий стіл з тортом та гостей, які зібралися, щоб привітати його.

Також хлопчик зображує обстріли Маріуполя з танка та літака. Малює людей зі зброєю, загиблих та палаючі і покошені будинки.

“У мене вмерла бабуся Галя, дві собаки і улюблене місто Маріуполь”, – йдеться в останньому записі дитини.

В коментарях пишуть, що хлопчика, ймовірно, звати Єгорка.

Наразі доля дитини та його сім’ї невідома.

Редактор: Ксенія Ляпіна

Чи має право вчитель писати зауваження та ставити знаки запитання у щоденниках?

У соцмережах піднялася дискусія: батьки школярів обговорюють, чи може вчитель писати зауваження та малювати знаки запитання у щоденниках, а тим паче червоною пастою. Одні вважають, що щоденник – особиста справа дитини, інші називають його “обличчям школяра” і основним способом комунікації вчителя, учня та її батьків. У “Сніданку з 1+1” юрист ГО “Батьки SOS” Роман Бондаренко та психологиня Дар’я Селіванова розповіли, чи має право вчитель писати зауваження та ставити знаки запитання у щоденниках, а також чи потрібні вони у сучасних школах.

Юрист розповів, що існування щоденників не передбачено жодним нормативним актом:

Не має ніякого закону, постанови, розпорядження, який би запроваджував існування щоденників і їх ведення. Щоденник не є обов’язковим у школах. Якщо його немає у дитини, вона не може отримувати ніяких покарань.

Тому записувати домашнє завдання чи робити будь-які необхідні помітки дитина може й у звичайному зошиті чи блокноті. Щоденник, яким ми всі звикли його бачити — це не більш ніж просто традиція. Юрист пояснює:

Раніше це був засіб зв’язку між вчителем і батьками: коли не було мобільних телефонів, електронної пошти та месенджерів, тоді відповідно через щоденник передавалася інформація. Тепер використання щоденника як засіб інформації — це як кинути записку в пляшку, а пляшку кинути в море.

А от дитяча психологиня не погоджується з цим, адже з точки зору психології каже, що щоденник — це не безглузда річ:

Я прихильник того, щоб певна дисципліна та структура в освіті була. Вона потрібна дітям у тому, щоб було розуміння якихось завдань, відповідальності.

Хаос у зошиті, блокноті чи замітках, на думку Дар’ї, важче контролювати й батькам, і вчителю:

Я вважаю, що замінювати журнал у цій ситуації буде некоректно, бо тоді вчитель виявиться позбавленим якихось інструментів взаємодії з дитиною та вказівок на її помилки. Для цього потрібен якийсь акцент, і червона ручка це нормально.

Питання лиш у тому, наскільки дотриманий баланс між лояльними вказівками й рекомендаціями та зауваженнями вчителя й прискіпливим ставленням до дитини, яке теж може проявлятися в помітках у щоденнику. Тому якщо розгорнувши його ви помітили, що там все червоне, психолог радить поспілкуватися з дитиною, а після — із вчителем та всім разом шукати причини.

Серед сотень методик відомих і не дуже педагогів і психологів, складно вибрати просту і відповідну саме вам.

Але цей спосіб, який використовує звичайна мама з Санкт-Петербурга Таїсія Кудашкіна, перетворює виховання дітей в дивну пригоду. Завдяки цьому методу, дитина стає впевненою у собі, дисциплінованою, вчиться зосереджуватися на важливих, а головне, позитивних речах. І це ще далеко не всі позитивні моменти. Головна принадність цього методу – він займає всього кілька хвилин в день.

Отже, що ж треба робити, щоб перетворити свою дитину на щасливу людину?

Таїсія Кудашкіна кожен день записує в щоденник п’ять досягнень своїх дітей. Спочатку було зовсім непросто згадати вчинки, якими можна було б похвалитися. Але потроху через все «не знаю», «не хочу» і «не можу» метод став працювати і приносити результати. У цьому способі записувати успіхи за день є купа позитивних ефектів.

Це сторінка з щоденника маленької дочки. Для когось це просто смішні дитячі записи, а для батьків – справжня гордість. А з цього милого запису вже мама зробила свої п’ять позитивних висновків.

«Спочатку нам було складно, ніяк не придумати, відразу п’ять, через силу і« не знаю ». Це дисциплінує, раз. Вчить рефлексувати над тим, що з ними за день сталося, два. Формує впевненість в собі, три. І мама знає, що у них там в голові / за день сталося, чотири. Ну і просто таку насолоду потім ці «успіхи» читати, п’ять. Уже зараз, через два місяці насолода. А через 5-10 років читати? Захоплення буде, ностальгія, і прекрасна пігулка від всяких депресій і меланхолії, ось».

Витоки «Щоденника успіху»
Цей спосіб – зовсім не новинка. Його використовували багато психологів і бізнесменів. Найвідоміший фінансовий консультант, письменник і бізнесмен Бодо Шефер пропонував своїм слухачам вести «Щоденник успіху». Хоча його методика розрахована на дорослих людей і спрямована на досягнення професійного, особистісного та матеріального зростання, її з таким самим успіхом можна застосовувати з дітьми.

Вести «Щоденник успіху» треба кожен день. Писати в зошиті або блокноті звичайною ручкою і конспектувати не менше п’яти досягнень за день. Важливо писати саме досягнення, а не плани або бажання. Треба сконцентруватися на досягнутому, а не тільки на бажаному. Найкраще записувати щоденник ввечері. У цьому також є свій позитивний момент – засинати ви будете в гарному настрої, адже перед сном згадаєте все хороше, що з вами сталося.

Думаєте, ви не робите за день нічого важливого? Здається, адже така незначна справа як приготування обіду або прогулянка на свіжому повітрі може бути маленьким досягненням. Але на наступний день приготування звичайної картоплі або перегляд наукової передачі вам вже не здасться таким важливим, і ви захочете зробити щось більше. Наприклад, почнете вчити іноземну мову або підете на якісь курси.

А через 90 днів, за твердженням автора, ваш дохід зросте на 20%. І мова не тільки про матеріальне становище. Адже знання – найважливіша наша інвестиція.

Чому це працює?
Багато хто пам’ятає негативні моменти свого життя яскравіше, ніж позитивні. Але психологи стверджують, що це нормально, оскільки людському мозку складніше концентруватися на позитивних емоціях, ніж на негативних. З раннього дитинства дитина постійно чує «ні», «не можна», «небезпечно», «туди не ходи». Як і наші батьки, ми програмуємо наших дітей на заборони і невдачі. Не тому, що ми погані, насправді ми, звичайно, хочемо вберегти своїх дітей від небезпеки, але таким способом все більше вселяємо в них невпевненість.

Саме тому метод «п’яти досягнень» має колосальне значення, адже дитина вчиться концентруватися на позитивних речах у своєму житті і взагалі вчиться розуміти, що таке добре і погано. Записавши свої успіхи, дитина їх візуалізує, запам’ятовує, «фотографує» в своїй пам’яті.  А батьки, в свою чергу, можуть дізнатися у мовчазного малюка, як пройшов його день і що для нього дійсно важливо, адже саме в деталях можна вловити всю суть картини.

Позитивні моменти методу «п’яти досягнень»
1. Підвищується самооцінка. Людина не може почувати себе невдахою, якщо кожен день у неї є досягнення.

2. Дитина навчиться мотивувати себе. Навіть якщо вона не розуміє, що таке мотивація. Дитині цікаво буде збільшувати значення своїх досягнень з кожним днем.

3. Гарний настрій. Якщо частіше думати про позитивні речі, вони оволодіють нашими думками. І не буде місця сумним спогадам.

4. Впевненість в собі. Все, до чого ми докладаємо зусиль, вже стає важливим. Навіть якщо кінцевий результат не виправдав очікування, завжди можна знайти позитивні моменти в процесі роботи.

5. Оптимізм. Навіть на одну і ту ж річ дитина навчиться дивитися з різних сторін. І в невдачі можна знайти позитивний момент. Тільки тоді вона буде пам’ятати НЕ негативні емоції, а позитивні. Наприклад, мама затрималася на роботі і не змогла допомогти з домашнім завданням, за яке отримано погану оцінку. Зате сам повечеряв і почистив зуби без нагадування.

6. Спільна справа з дитиною. І батьки, і діти можуть вести свої щоденники успіху, разом записувати досягнення, при цьому об’єднуватися за спільною справою.

7. Економія часу. Сучасним зайнятим мамам і татам не так просто знайти час для занять з дітьми, а тут треба витратити всього кілька хвилин в день, а результат не змусить себе чекати.

Єдиний мінус цього методу в тому, що вести щоденник можна з дитиною від 4-5 років, коли вона розуміє значення своїх дій. Але якщо писати з малюками, це буде стимул для мами вдосконалити себе.

А для себе можна записати досягнення  малюка:

1. Прокинувся вчасно

2. Пішов в садочок без сліз

3. З’їв яблуко

4. Допомагав прибирати іграшки

5. Сам заснув

Бачите, зовсім нескладно! Хочете зробити життя своїх дітей щасливішим? Тоді не зволікайте, і нехай першим вашим досягненням цього дня буде запис про покупку свого щоденника успіху. І сподіваємося, через кілька тижнів ви з подивом зауважите позитивні зрушення в житті своїх дітей, та й всієї своєї родини!