У книзі Юліана Катрія «Пізнай свій обряд» йдеться, що колись шкаралупу зі свячених яєць не вики­дали на сміття, а закопували або в городі, або на полі, щоб і землі дати свяченого. Подекуди в Галичині шкаралупи зі свячених яєць кидали на стріху хати.

Сучасні священники радять спалити шкаралупи. Ось що пишуть про це на одному із сайтів УГКЦ:

“Ікони та інші речі, котрі свого часу використовувалися при богослужінні, а пізніше, з огляду на їх ветхість, цілковито і безповоротно втратили свою функціональну цінність, найкраще віднести до найближчого до Вас храму, де, як це було колись у звичаї, священик зможе помістити їх у відповідне, спеціально призначене для таких потреб місце під престолом або ж десакралізувати їх шляхом спалювання.

Освячені віночки, лозу, зілля та інші подібні речі, котрі благословляємо у відповідні свята нашого церковного року (шкаралупи від яєць теж до таких відносяться) і приносимо до наших домівок для їх прикраси чи приоздоби, більшої торжественності самого святкування та сакралізації нашого життєвого простору або ж з метою використання у фітотерапевтичних та косметологічних цілях, у випадку невідповідності їхнього стану подальшому успішному використанню за призначенням, слід з побожністю розібрати на окремі складові та благоговійно спалити дотла, ретельно пропаливши їх на жарі окремого багаття.”

Зберігати шкаралупи від свячених яєць православні священники також не радять.

“Шкаралупа після освяти не стає святинею. Так само, як скатертини і кошики, в яких приносили продукти для посвяти. Тому, без сумніву, шкаралупу від пасхальних яєць варто оцінювати як звичайну «упаковку». Але якщо хтось з віруючих все-таки має сумніви і не хоче залишки освячених продуктів викидати в смітник, варто дочекатись, коли зійде сніг, після чого винести шкаралупу та крихти від пасок в ліс. Також їх можна спалити.” – пишуть на сайті womanbook.