На Херсонщині бригади бойових медиків, попри щільні обстріли російських військ з лівого берега Дніпра, рятують поранених вояків з першої лінії оборони. Днями автівка військових медиків потрапила під артилерійський вогонь, окупанти прицільно били саме по медичній бригади, йдеться в ТСН.

Ніч на позиціях українських бійців на правому березі Дніпра минає під автоматні перестрілки і обстріли фосфорними боєприпасами. Вранці окупанти накривають щільним вогнем кілька селищ Херсонщини, снаряди нищать будинки цивільних. “Вони капостять звичайним людям, які нічого поганого нікому не зробили. Діток всіх шкода і літніх, я не розумію настільки бути жорстокими”, – кажуть бійці.

Останній тиждень, констатують військові медики, окупанти щільніше накривають вогнем, як позиції наших оборонців, так і житлові квартали Херсона та навколишніх селищ. “Інтенсивність збільшилась. В основному – осколкові поранення і акубаротравми. Сподіваємось, що це перед їхнім відходом показати свою активність, щоб відволікти десь від іншого напрямку”, – припускає керівник медичної частини 124 бригади ТРО Валерій Соколюк.

Останній тиждень, констатують військові медики, окупанти щільніше накривають вогнем, як позиції наших оборонців, так і житлові квартали Херсона та навколишніх селищ. “Інтенсивність збільшилась. В основному – осколкові поранення і акубаротравми. Сподіваємось, що це перед їхнім відходом показати свою активність, щоб відволікти десь від іншого напрямку”, – припускає керівник медичної частини 124 бригади ТРО Валерій Соколюк.

Маргариті 22 роки і вона бойовий медик бригади, яка нині боронить рубежі Херсонщини від російських військ. Кожен виїзд для неї смертельно небезпечний, та завдяки роботі цієї дівчини-добровольця три десятки врятованих життів вояків. “Нам впала міна, метрів 30 від мене, я прибігаю туди, там обширні поранення – осколок залетів в стегно, все в крові. Гепає, ці міни літають, ми там швидко турнікет. Вантажимо його у нашу швидку, всі впали біля неї, бо знову почало свистіти над головою”, – пригадує медикиня.

Величезні вирви – результат того прицільного пострілу медиків, їхню автівку посікло уламками снарядів важкого калібру. На пробитих колесах вони самі ледь врятувалися, проте, таки довезли поранених бійців до шпиталю.

А через тендітні руки Ірини пройшли десятки бійців, з більшістю поранених армійців вона завжди на зв’язку. Від початку великої війни Ірина пройшла шлях бойового медика від свого ЖК у столиці, коли там була активна фаза боїв до роботи у війську на Херсонщині, де служить донині, аби бійці не втрачали навичок надання першої медичної допомоги Ірина проводить курси по тактичній медицині. Через щільність вогню часто важко дістатись до першої лінії нашої оборони.

Ярослав Борисенко — лікар екстреної медичної допомоги Сумського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. За його плечима 14-річний стаж роботи та не одне врятоване життя.

З 24 лютого Ярослав, у перервах в роботі, проводив навчання військових, поліції та представників територіальної оборони міста щодо того, як надавати домедичну допомогу в умовах бойових дій. Каже, що на початку повномасштабного вторгнення РФ навчали до 120 людей на тиждень, зараз — групи по 24-50 осіб.

Про це Ярослав Борисенко розповів вже після звільнення області від ворога.

У березні, коли Суми та область були під окупацією РФ, “швидка” отримала виклик: жінка, три вогнепальні поранення, село Боромля.

Бригада вирушила на виклик рятувати життя в селищі, яке знаходиться за понад 40 км від Сум. По окупованій території.

“Був погоджений “зелений коридор”, ми їхали повільно. На півдорозі, до повороту до села Гребениківка, нас зустрів російський блокпост з БТР. Ми під’їжджаємо, а росіяни нас питають, чого і куди їдете. Ми пояснили, що бригада “швидкої”, їдемо на виклик. А далі один з них нам сказав: “Добре, що повільно їхали, інакше ми б вас розстріляли. Нам байдуже”. Отак просто”, — розповів Ярослав Борисенко.

На тому пункті бригаду відпустили, але вже за декілька сотень метрів стояв інший пункт. Коли “швидка” під’їжджала, на неї направили дуло танку.

“Ми почали його об’їжджати — дуло повертається за нами. В інший бік — те саме. Але потім з танку визирнув танкіст і весело так сказав проїжджати”, — згадує лікар.

Зрештою, бригада добралась до Боромлі, де надала допомогу пораненій жінці. Дорогою назад ми їхали через місцевість, по якій вівся артилерійний обстріл.

“Тих танкістів вже не було, але це не краще, їхати з пораненою, коли неподалік від авто розривається снаряд. Але ми добрались”, — говорить лікар.

На запитання, що найбільше закарбувалося в пам’яті за час війни, Ярослав відповідає, що місто Тростянець після звільнення від окупантів.

“Я там майже 10 років жив. І побачити на власні очі, на що перетворили місто солдати РФ — це найбільше в пам’ять врізалось. Пошкоджена техніка, будівлі і руйнування. Я працюю лікарем 14 років, до різних травм я звик. А побачити майже рідне місто в руїнах — це важко”, — резюмує Ярослав.

У Києві українські військові розвідники затримали групу чеченських диверсантів, які пересувалися містом машиною “швидкої”.

Про це повідомив радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко.

“Доблесними українськими військовими розвідниками (ГУР МОУ) у Києві було розстріляно частину чеченських диверсантів, а частину – затримано. Вони пересувалися Києвом машиною швидкої допомоги!”, – написав Геращенко у своєму Telegram-каналі.

Втрати росіян, які воюють проти України:
За орієнтовними даними Генштабу Збройних Сил України, від ранку 24 лютого до вечора 26 лютого військам країни-загарбника Росії були завдані такі втрати:

втрати особового складу – понад 3000 осіб,
танки – близько 100,
бойові броньовані машини – близько 540,
гармати – 15,
ЗРК “Бук” – 1,
літаки – 16,
вертольоти – 18.

Передає – джерело.

У Харківській області медики “швидкої” не могли доїхати на виклик до пацієнта. Чоловіка з приватного подвір’я два кілометри до карети “швидкої” несли рятувальники на ношах. В одне з сіл на Харківщині медики поспішали на виклик до 57-річного чоловіка з підозрою на інсульт.

“Швидка” застрягла на бездоріжжі у багнюці. На допомогу викликали бійців ДСНС. Четверо рятувальників пішки попрямували до будинку хворого. Його до медиків довелося нести на ношах.