Ідея створення фонду виникла ще у 2019 році, коли родина Ірини Приходько — керівниці програми та співзасновниці MSF — організувала для дітей загиблих українських військових поїздку до Відня. Тоді стало очевидно: власними силами усіх не охопити. Ця думка й лягла в основу організації, яка від 2021 року допомагає родинам, травмованим війною, віднайти внутрішню опору й відновитися.

“Мій чоловік втрачав друзів у цій війні, і це вразило нас до глибини душі. Ми зрозуміли: потрібен фонд. І запропонували цю ідею нашому другу — Натану. Він підтримав її без вагань”, — згадує пані Ірина.

Натан Шмідт — ветеран морської піхоти США, який у 2015–2018 роках працював у Посольстві Сполучених Штатів в Києві. У цей час він відвідав Донбас. Як ветеран він також пройшов власний шлях зцілення від психологічних травм — у горах.

“Мене врятувала тиша гір. Це простір, де біль поступово відступає. Я прагнув передати цю силу родинам із України”, — зазначає пан Шмідт, голова правління й засновник Mountain Seed Foundation.

Так з’явилися табори відновлення — Healing Base Camps. Спершу програми проводилися в Австрії та Словенії. А в травні 2025 року вони вперше запрацювали в Україні — на Закарпатті. Тут відкривається новий формат підтримки — для дітей, жінок та ветеранів- родин, які пережили втрати.

“Ідея зробити гори простором для зцілення не випадкова. Це ініціатива Натана. Він сам відчув цілющу силу гір, — розповідає Ірина Приходько. — Наші учасники, долаючи вершини, усвідомлюють: вони здатні долати страх, перешкоди — й починають вірити в себе”. Скелелазіння — не просто спорт. Це момент, коли люди буквально тримаються однієї мотузки. У цій зв’язці народжується відчуття взаємної підтримки й відповідальності.”

“Цей досвід неможливо відтворити в кабінеті”, — наголошує пані Ірина.

Програми тривають тиждень. Цього часу недостатньо для повноцінної терапії, але цілком достатньо, щоб дати людині нову точку опори. У цьому допомагає й позитивна психологія яка є основою програми, розробленої американською психологинею докторкою Амід Орен, що базується на принципах моделі PERMA+. “Вона сама зв’язалася з нашим фондом після початку повномасштабного вторгнення. Її метод — про здатність навіть у найтемніші часи помічати промінь світла, не тікати від болю, а шукати внутрішню опору. Це про дозвіл собі жити — і навіть процвітати — попри травму”, — пояснює Ірина Приходько.

“Ми не працюємо “згори вниз”, а поруч і на рівних – від волонтерів до засновників. Ми проживаємо ці дні разом із учасниками — ділимо побут, емоції, сльози, досягнення та маленькі перемоги”, — зазначає Ірина Приходько. “Кожна наша програма торкається й мене особисто. Це ще один шанс зцілити власні шрами. Зрештою, ми всі проходимо шлях відновлення разом”, — додає Натан Шмідт.

Табори починаються не з інструкцій, а з моменту, коли символи говорять гучніше за слова. На першій зустрічі, на церемоніі знайомства, всі стають у коло й чують: “Відтепер ви — на одній мотузці”. Це не просто метафора — це обіцянка підтримки. Крок за кроком учасники вчаться довіряти — собі, іншим, самому життю.

З першого табору у 2022 році в Натана лишилась особлива згадка: “Там була дівчинка Софія. Спершу вона боялася скелелазіння, а потім відважилась стрибнути з мосту. Я бачив, як у її очах боролися страх і віра. І вона вибрала віру. А наприкінці табору навіть подарувала всім виступ — традиційний український танець. Це був танець гідності”.

Це — про внутрішню силу, яку вдається пробудити. “Ми не можемо загоїти всі рани. Але можемо повернути людям віру в себе. І це вже багато”, — зазначає Приходько.

“З кожною родиною, якій ми допомагаємо, ми садимо нове зерно. А як і де воно проросте — це вже в руках Господа”, — пояснює Натан Шмідт.

І зерна проростають. У травні 2025-го MSF уперше провів табори в Україні. А вже в червні донька одного з ветеранів повернулась — тепер як волонтерка, щоб допомогти іншим дітям. “Для нас це справжня історія успіху — коли люди самі прагнуть повернутися й підтримати інших”, — пояснює керівниця програм MSF.

Програми поступово розширюються. У планах — відкриття Mini Base Camp у кількох регіонах України, навчання місцевих психологів та інструкторів по скелелазінню. Головне завдання — зробити програму самодостатньою навіть без постійної присутності міжнародної команди.

“Підтримка MSF – це не лише про фінансову допомогу. Це про небайдужість. Навіть просте “я тут,я чую тебе” — уже підтримка. Якщо можете — долучайтеся. Головне — не залишатись осторонь”, — наголошує Ірина Приходько. “Якщо матимеш віру хоча б із гірчичне зерно — зможеш навіть гори зрушити. І ви їх зрушите”, — додає Натан Шмідт.

Під процесуальним керівництвом Донецької обласної прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом порушення законів та звичаїв війни (ч.2 ст.438 КК України).

За даними слідства, 7 червня 2023 року, близько 19:45, житловий квартал м. Українськ зазнав, імовірно, артилерійських обстрілів.

Унаслідок атаки загинула ціла сім’я – дідусь, його син і 4-річний онук. Ще дві дівчинки та двоє хлопчиків, віком 3, 4, 9 і 13 років, отримали мінно-вибухові травми та інші тілесні ушкодження. Крім того, на місці події надано медичну допомогу пораненому 27-річному чоловікові.

Остаточна кількість жертв встановлюється.

У Мексиці жінка на ім’я Даянна Флорес відчинила таємну кімнату в будинку своєї прабабусі і була здивована тим, що побачила.

Про це пише The Mirror.

За словами мексиканки, її бабуся розповіла їй, що таємнича кімната не відчинялася 20 років.

Жінка з братами та сестрами сама вирішила зазирнути до кімнати.

Відчинивши двері, вони виявили всередині кілька католицьких статуй, а також релігійні картини та запечатані коробки. У кімнаті також були старі меблі, різні дрібнички та предмети, які колись належали їхній покійній прабабусі.

“Усередині було багато релігійних речей, багато речей, складених до купи”, — розповідає жінка.

Надалі сім’я має намір звільнити кімнату та планує переробити її у найближчому майбутньому. Поки що вона залишається “жахливою капсулою часу”.

Цей усміхнений хлопчик на фото – Влад Магдик, якому назавжди залишилося 12 років. Рік тому, 9 березня 2022 року, його розстріляли російські окупанти в Київській області. Хлопчик помер в автівці на очах у своєї сім’ї.

В окупованому на той момент селі Раківка Бучанського району вони їхали до родичів, щоб забрати їх та разом втекти від окупації. Але не встигли – дорогу перетнули озброєні російські військові на бронетранспортерах.

Play Video
Рік потому після трагедії історію наважилася розповісти старша сестра загиблого Влада Аня. 17-річна дівчина згадала події страшного дня.

Менший брат помер на моїх очах
У той момент кожен, хто сидів в автівці відчув страх, розгубленість та бажання втекти від реальності, згадує дівчина.

“Але коли пролунав постріл я відчула реальність своїм тілом, а Влад не відчув, бо одразу помер. Мій менший брат помер на моїх очах, але я тоді цього ще не усвідомлювала, бо відчула, що мені важко дихати. Спочатку побачила кров на собі, а потім побачила Влада, який нібито просто злякався та сховався, поклавши голову до низу. Я йому сказала: “Владік, вставай”. Він не відгукувався. Потім просто вигукувала його ім’я, але у відповідь нічого. Далі момент, коли я бачу на ньому кров. І розумію, що вона не моя”.

Коли сім’я повернулася назад додому, до Гаврилівки, тато сказав, що Влада більше немає. “У той момент я дуже захотіла жити, – розповідає дівчинка, – і моя мрія здійснилася”.

“Я зараз жива, дихаю, ходжу, плачу, сміюся. Але хлопчик, якому було всього 12 років цього більше не зможе”, – каже Аня.

“Подумайте, я вам розповіла про випадок зi своєї родини. А скільки таких родин по всій Україні! Скільки дітей, не відчувши смак життя, покинули цей світ, через те, що “нас прийшли спасти”! Від несправедливості я інколи хочу кричати…” – розповідає Аня.

Росія вбила 464 дитини в Україні
Станом на 9 березня 2023 року, за даними Офісу Генерального прокурора, російська армія вбила 464 дитини в Україні, ще понад 931 дитина отримала поранення. 356 маленьких українців вважаються зниклими безвісти. Щонайменше 16 226 дітей були депортовані до Росії. Ці цифри не остаточні, оскільки немає точних даних з місць ведення бойових дій та з окупованих Росією територій.

Сестра загиблого Аня Магдик закликає українців поширювати її історію та інші страшні злочини росіян в Україні.

Родичі розповіли “Фактам” подробиці загибелі Юлі та двох її дітей.

За словами однієї із родичів, чоловік Юлії Михайло – військовослужбовець. У вересні 2022 року отримав поранення на фронті, лікувався у госпіталі. Звістка про землетрус у Туреччині застала його у госпіталі.

“Неможливо повірити, що Юлі з дітьми більше немає. Юля була чудовою жінкою. Інтелігентна, привітна… Я допомагала готувати до школи її старшого сина Захарку. Дуже ввічлива і розумна дитина. Нині йому було вже десять, а його молодшому браткові — п’ять років. Коли почалися масовані обстріли, Юля, намагаючись урятувати дітей, поїхала з України”, – пригадує Ірина Домбровська із Запоріжжя.

Ввечері 5 лютого батько розмовляв із донькою

Батько загиблої Юлії Сергей Петров розповів, що ввечері 5 лютого розмовляв із донькою, а в понеділок вранці із новин дізнався про землетрус у Туреччині. Коли він набрав до рідних, ніхто не відповідав. Тоді він зрозумів, що сталося лихо.

“Поїхали до Туреччини, бо там жили наші родичі, і Юля з хлопчиками зупинилась у них. Вони жили в одному будинку, і родичів рятувальники ще не знайшли… Востаннє ми розмовляли з Юлею у неділю, 5 лютого. Як завжди, спілкувалися по Вайберу. Донька повідомила, що у них все гаразд. А в понеділок рано вранці дружина відкрила стрічку новин і побачила, що в Туреччині стався землетрус. Одразу набрала номер доньки, але Юля не відповідала. Подзвонили старшому онукові Захару, але теж не додзвонилися”, – сказав він.Після цього родичі звернулися до українського посольства і там підтвердили, що землетрус стався в провінції Хатай, а місто, де перебували донька з онуками, фактично був його епіцентром.

“Ми зрозуміли, що сталася біда… Нам залишалося тільки чекати і сподіватися. Ми продовжували дзвонити Юлі та Захару, але марно. А потім люди, які були там — волонтери та інші наші родичі — надіслали фотографії з місця трагедії. І ми побачили, що будинок, де жили Юля з дітьми, впав на бік, і рятувальники ніяк не могли підступитися до нього. Вони два дні розбирали завали, і коли нарешті до нього підібралися, там почалася пожежа”, – пригадує батько Юлії.

Про смерть доньки та внуків дізналися через тиждень. Сергій Петров розповів, що Юлю та молодшого онука вже витягли, а старшого дістали пізніше.

“Нам важко повірити, що це відбувається насправді. Ми були впевнені, що дочка з дітьми у безпеці. Це тихе, спокійне місце, курортне місто. Яке стало епіцентром землетрусу… Зятя лише виписали зі шпиталю. Він уже готовий був їхати до Туреччини, щоб забрати Юлю та дітей. Але нам сказали, що доставленням тіл займатиметься посольство”, – додав Петров.

“Ввечері 5 лютого Матюша по відео розповідав мені віршик”

Чоловік Юлії Михайло розповів, його виписали 9 лютого зі шпиталю менш. Востаннє він спілкувався зі своєю сім’єю напередодні трагедії:

“Я отримав поранення 12 вересня. Коли стався землетрус, ще був у шпиталі. Мене виписали лише 9 лютого. Тоді ми ще сподівалися, що їх знайдуть живими. Юля із дітьми поїхали 6 березня. Поїхали до Туреччини, бо там була рідна тітка. Вона жила у сусідньому під’їзді, і її ще не знайшли… Увечері 5 лютого вони надіслали мені відео. Вони вивчили новий віршик, і Матюша мені його розповідав. А вранці 6-го ці новини. І вони зникли зі зв’язку”, – розказав військовий.

За його словами, питання з оплатою перевезення тіл на цей час не вирішене. Він просить допомогти зібрати кошти на перевезення тіл.

“Приватна фірма у Туреччині, яка цим займається, оголосила рахунок — 7700 євро. У мене таких грошей нема. Залишається сподіватися, що ці витрати візьме на себе посольство. Але поки що мені цього ніхто не підтвердив”, – додав він.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Займалися бізнесом та виховували дітей

Селище Коміш-Зоря опинилося в окупації практично на початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Як розповідає голова громади Ігор Гнатуша, окупанти катували місцевих мешканців, розстрілювали людей на вулиці. “Якось розстріляли автомобіль, на якому люди намагалися виїхати, стріляли великокаліберними кулями. У машині всі загинули”, – каже Гнатуша.

Родина 34-річних Наталії та Олександра Дармобід у селищі живе багато років. Сім’я вважалася у якомусь сенсі навіть зразковою. Подружжя любило одне одного, разом будувало свій бізнес, самі зводило свій будинок, виховували двох синів – 14-річного Владислава та 5-річного Кирила.

До війни вони продавали вікна, двері, ворота. З початком окупації орендували місце на базарі у сусідньому селі, Наталя торгувала дитячим одягом.

Тіло чоловіка знайшли у дворі

Біда прийшла до їхнього будинку на вулиці Поштовій 17 листопада. “Як розповідають сусіди, того вечора п’яні російські військові ходили по домівках і вимагали алкоголь. Вони обійшли чотири будинки, стукали у двері, але ніхто їм не відчинив. Приблизно о дев’ятій вечора вони дійшли до будинку Дармобід. А вже незабаром люди чули постріли”, – каже глава ОТГ.

Вранці до будинку під’їхав колега, з яким вони зазвичай їхали на роботу. Він зайшов у двір і побачив тіло Олександра, його застрелили в голову. Чоловік одразу зателефонував батькам загиблого.

“Тіло Наталії знайшли на першому поверсі, зі слідами тортур та можливого зґвалтування. Вона також була застрелена. На другому поверсі знайшли вбитими їхніх синів, їм вистрілили в голову”, – розповідає Гнатуш.

Вулицю оточили російські військові. Що вони там робили невідомо: замітали сліди чи складали протокол? Потім тіла всіх членів сім’ї відвезли до моргу до Мелітополя на розтин. 20 листопада, у неділю їх поховали.

У поліції Запорізької області вже відкрили кримінальне провадження за фактом вбивства сім’ї.

У селі Федорівка Лозівської громади Харківської області внаслідок вибуху загинуло подружжя з 4-річною дитиною.

Про це повідомила в пресслужбі поліції Харківській області.

Трагедія сталася у суботу, 29 жовтня, на дворі родини.

“В результаті загинули 47-річний чоловік, його 35-річна дружина та 4-річна донька. Попередньо встановлено, що чоловік знайшов в полі неподалік села нерозірваний фрагмент ракети С-300. Приніс його на подвір’я за місцем мешкання, де він здетонував”, – йдеться у повідомленні.

У справі відкрито кримінальне провадження.

Зазначимо, росіяни всіяли територію України вибуховонебезпечними предметами, мінами, ракетами тощо.

Минулого тижня у Харківській області на міні підірвався автомобіль піротехніків ДСНС. Внаслідок інциденту один із рятувальників загинув, ще п’ятеро — поранені.

Вчора, 30 жовтня, стало відомо, що Харківщині загинув суддя Красноградського районного суду. Чоловік підірвався на вибухівці у деокупованому селищі Борщова.

Ще один нещасний випадок стався в Козачій Лопані на Харківщині. Там на міні підірвалася пенсіонерка, яка випасала кіз. Жінку доправили до лікарні.

Загарбники розстріляли сім’ю під час спроби евакуюватися з Бучі. Про це йдеться в сюжеті “Суспільне Новини” (щоб подивитися відео, доскрольте до кінця сторінки).

Сім’я Чікмарьових після вторгнення РФ на Донбас у 2014 році вимушено стала переселенцями. Своєю новою домівкою подружжя з маленькими дітьми обрали Бучу під Києвом.

Однак через вісім років “русскій мір” знову прийшов до їхнього дому, але цього разу з вкрай трагічними наслідками. Глава сім’ї Олександр Чікмарьов, який вижив, розповів, що в перші дні війни його рідні ховалися від обстрілів.

У день, коли Буча опинилася під повним контролем російських військ, родина Чікмарьових вирішила тікати з міста. Саме під час спроби евакуюватись росіяни розстріляли машину без попередження. При цьому свідки розповідають, що військові РФ бачили, що в автомобілі є цивільні, зокрема діти. Але це не зупинило військових злочинців і вони відкрили вогонь.

На місці загинули дружина Олександра та двоє синів – Матвій та Клим. Чоловікові ледве вдалося врятувати, він залишився без ноги. Тіла жінки та двох дітей майже місяць пролежали в машині, оскільки через постійні обстріли російських окупантів до машини неможливо було підійти.

Лише наприкінці березня мешканці Бучі дістали останки загиблих із автомобіля та поховали у дворі церкви. Також завдяки свідкам журналістам вдалося отримати докази присутності на місці розстрілу конкретного підрозділу російських військ.

«Михайло був випускником інженерно- технологічного факультету СНАУ. Працелюбний, добрий, щирий з багатодітної віруючої родини Михайло був гарним студентом, добрим товаришем.
Закінчив університет, одружився, народився син. Молода родина, тільки жити й жити, народжувати дітей, робити добро! Я хочу, щоб ми згадали Мішу самими добрими словами і думками. Хочу, щоб ми пам’ятали простого працелюбного хлопця Михайла з маленького села Токарі на Лебединщині» – пишуть друзі в мережі.
Забрали життя цілої сім‘ї. Маленькому Єфрему не виповнилось і 2 рочків…
______
Історії убитих мирних громадян
записую на сторінці Їх УБИЛА росія

Михайло Солошенко, його дружина Інна та їх маленький син Єфрем загинули, коли російський танк обстріляв їхню машину на Сумщині. « Михайло був випускником інженерно- технологічного факультету СНАУ. Працелюбний, добрий, щирий з багатодітної віруючої родини Михайло був гарним студентом, добрим товаришем. Закінчив університет, одружився, народився син. Молода родина, тільки жити й жити, народжувати дітей, робити добро! Я хочу, щоб ми згадали Мішу самими добрими словами і думками. Хочу, щоб ми пам’ятали простого працелюбного хлопця Михайла з маленького села Токарі на Лебединщині» – пишуть друзі в мережі. Забрали життя цілої сім‘ї. Маленькому Єфрему не виповнилось і 2 рочків…

У скоєному підозрюють патрульного, який був за кермом іншого автомобіля.
Журналістка vsim.ua дізналася, хто загинув в страшній ДТП, а також інші деталі, про які повідомляють правоохоронці.
“Дуже страшне ДТП”, “до сих пір не можу прийти в себе” – такими словами очевидці описують аварію, яка сталася в Хмельницькому районі. Трагедія сталася в неділю, 1 серпня, неподалік Красилів. Там зіткнулися два автомобілі – «Mercedes E 200» і «Dacia Logan».

Слідство попередньо встановило – водій «Mercedes» виїхав на зустрічну смугу. Таким чином сталося зіткнення з іншою машиною, в якій їхали троє жителів Львова – чоловік, дружина і їх 2-річний син. В результаті, всі троє загинули на місці події.

Тим часом правоохоронці з’ясували інший факт – за кермом «Mercedes» перебував інспектор сектора реагування патрульної поліції. Його затримали і вже повідомили про підозру за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель трьох осіб (частина 3 статті 286 Кримінального кодексу України).

Зараз вирішується питання про обрання поліцейському запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою і відсторонення від посади. Досудовим розслідуванням займається теруправління ГБР в місті Хмельницькому. Санкція статті, яку йому інкримінують, передбачає від 5 до 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років.

“Нестерпно пережити таке”
Журналістка vsim.ua дізналася про тих, хто загинув. У машині був 38-річний Андрій, його дружина 39-річна Алла і їх 2-річний син Міша. Всі разом їхали з відпочинку в рідне місто Алли, в Рівному. Про все це розповіла сестра загиблої – Катерина.

Я за своє життя поховала батьків. Уже й сестру. Нестерпно пережити таке, – каже Катерина.
Загалом сім’я львів’ян складалася з 4 чоловік. У них залишилася 16-річна дочка Дарина. Загиблий Андрій був її вітчимом. Дівчинка мала їхати на відпочинок з ними. “У момент мама відпустила її до друзів, в інше місто”, – розповіла сестра загиблої.

Сім’я жила в самому Львові. Андрій займався своєю справою – виготовленням меблів. Алла була в декретній відпустці, адже виховувала 2-річного Михайла. Колишня колега по роботі жінки розповіла, що до вагітності, вона працювала землевпорядником.

Я дізналася з соцмереж про цю аварію. Ми з Аллою працювали разом 3-4 роки тому, в її переїзду до Львівської області, – каже її колишня колега Вікторія.

Сестра загиблої Алли розповіла, що всіх трьох поховали вчора, 3 серпня. Сім’я спочиватиме на одному з кладовищ Львова.

Скоро дочка народилася. Спочатку мені ніби цікаво було грати в чоловіка і тата, а потім якось набридло. Мої друзі всі гуляють, а я з роботи додому і все! Згодом, став і я з ними вибиратися: то в кафе, то в клуб, то на сабантуйчик який з дівчатами. Спочатку я вів себе строго, типу, я жонатик, а потім то одній підморгну, то іншу проводжу. Так і липли вони до мене, але до ліжка ще не доходило.

А потім розмріявся я про нову машину. Зібрав усе, що міг, взяв кредит, ну і купив гарну таку іномарку, як і хотів. Тут я і зірвався з котушок. Дівчата самі стрибали в цю тачку, а в ній я, красень чоловік, гучна музика, нічне місто. Коротше, пустився я в усі тяжкі. На дружину забив, а жив з її батьками, дружина вірила в мої казки про затримки на роботі. Так, ось такий порядний я.

Серйозних стосунків на стороні я не заводив, так, на пару ночей. А навіщо мені всі ці наївні легкодоступні дамочки? Я ж такий Мачо на тачці, дружина у мене є, не варта уваги моєї, недоглянута, правда, з дитям сидить.

А потім я познайомився з Алісою. Я перейшов на нову роботу, а там вона! Цар-птиця, красуня, фігура, розумниця, весела, на хорошій посаді. Ось ця мене гідна, подумав я і взявся за неї. Спочатку натяки, потім записки, квіти, подарунки, а вона не ведеться, посміхається, але ближче не підпускає. Я почав сходити з розуму. Від дружини пішов, дочку навіть на руки не брав. Дружина плакала нічого не розуміючи.

А у мене тільки Аліса на умі. І тут мені пощастило: на роботі у неї неприємна історія вийшла, а я зміг виручити. Вона мені каже: я твоя боржниця! А я кажу, забудемо, дозволь тільки додому підвезти. Ну вона і погодилась! Я відразу давай заманювати її в крутий ресторан, а вона посміхається. І пішло: “А що потім, що потім?” Мене понесло, люблю говорю, одружуся! А куди б повів її, сам на орендованій квартирі. Але, коротше, осліп від бажання і любові!

І тут вона видає:

– А ти з дружиною розлучився вже, раз мене заміж кличеш.

Я відразу кажу:

– Завтра розлучуся. І заспівав пісню, як погано було з дружиною жити, тільки її чекав, Алісу!

Вона така зла стала відразу, і з ненавистю говорить:

– А на фiг ти мені потрібен, кoбель, я все дізналася про тебе. У тебе і дочка є, маленька, зрадник ти. Їх кинув і мене кинеш. Твої найрідніші стрaждають, а ти спокійнісінько бaб клeїш, розважаєшся. Я сама дочка такого татуся, який кинув нас одних, сказавши, що почуття згасли. Лaйно ти справжнісіньке! Так і сказала і трохи в обличчя не плюнула. Я мовчав, в шoці, а вона пішла. Саме так рoзтоптала. Спочатку розлютився, а потім задумався. Я ж мужик, сім’ю створив, а тепер в кущі.

Коротше, повернувся я додому, клявся дружині, що не зраджував. Вона плакала, пробачила. Гроші тепер витрачаю замість баб на свою дружину: то сукню, то манікюр, то в ресторан сходимо. З дочкою став возитися, спочатку через нехочу, а потім із задоволенням. Дружина моя зацвіла.

Аліса на інший день після того випадку і оком не повела, посміхалася як завжди, до сих пір з нею працюємо. Два роки минуло, привіт-пока і по роботі.

А я все думаю, яка жінка, з принципами: сім’ю врятувала, не повелася на мої «золоті гори». Спасибі їй! По боках тепер намагаюся не дивитися, а навіщо, я і так в собі впевнений. Ось вам сповідь гулящого мужика, на ваш суд.

Джерело: ГУ ДСНС у Київській області.

Як зазначають рятувальники, 20 червня до Служби порятунку 101 надійшло повідомлення про те, що поблизу с. Лебедівка Вишгородського району, в обвідному каналі Київського водосховища, втонув батько 1985 року народження та дві дитини 2011 та 2017 років народження. Одну дитину було піднято на поверхню місцевим населенням та передано працівникам швидкої допомоги, але по дорозі у лікарню дитина померла. Надзвичайники вкотре наголошують дотримуватись правил безпеки під час купання у водоймах! Катигорично Заборонено:

Купатися в місцях, які не визначені місцевими органами виконавчої влади та не обладнані для купання людей. Залазити на попереджувальні знаки, буї. Стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього. Пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів. Використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин, надувні матраци та інше знаряддя, не передбачене для плавання.

Плавати на плавзасобах на пляжах та інших місцях, які відведені для купання. Вживати спиртні напої під час купання. Підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання. Допускати у воді грубі ігри, які пов’язані з обмеженням руху рук і ніг. Подавати помилкові сигнали небезпеки. Заходити глибше, ніж до поясу дітям, які не вміють плавати. Купання дітей без супроводу дорослих.

Понад добу тривають пошуки 36-річного чоловіка та його 10-річної доньки, ще одна 5-річна дівчинка загинула. Вони члени однієї родини, які напередодні відпочивали на Київському морі. Подружжя та двоє дітей плавали на двох надувних матрацах, проте сильний вітер їх відносив далі від берега.

Про це йдеться в ТСН

Бригади рятувальників прочісують акваторію Київського моря. Відучора шукають зниклу 10-річну дівчинку та її 36-річного батька. Напередодні, подружжя з двома дітьми тут плавали на надувних матрацах. Раптово здійнявся сильний вітер, хвилями їх почало відносити далі від берега. На порятунок родині кинулись відпочивальники.

«Вчора як ми прибули була дуже велика хвиля, майже до метра. Свідки, яких ми опитали, казали, що було чути крики, люди кликали на допомогу. Один чоловік скочив їх рятувати, коли він підійшов до матраца, то дитини не було, потім її дістали, “швидка” понад годину намагалась врятувати, але не могли», – зазначає начальник водолазно-рятувального відділення Гордійчук Михайло.

Врятувати вдалося лише жінку. Чоловіка та 10-річну дитину – досі шукають.

«За 750 метрів від берега свідки бачити матрац вже пустий, без людей, який просто перевертався на хвилях», – додає рятувальник.

Нині на Київському морі штиль. Водолази безперервно обстежують дно річки, проте безрезультатно.

Поруч відпочивають люди, яких не лякає, що це місце не облаштоване для купання – замулене дно та чимало каміння, до того ж, водойма спочатку мілка, а далі – різкий перепад до 7 метрів завглибшки.

У поліції вже відкрили кримінальне провадження. І додають, алкоголь під час відпочинку подружжя не вживало. Найімовірніше: причина трагедії в необережному поводженні на воді.

Рятувальники ж закликають людей купатись лише на спеціально відведених та облаштованих пляжах. Не плавати на матрацах у відкритих водоймах, уникати річок із сильною течією та пильнувати за дітьми.

Про це повідомила пресслужба Національної поліції в Рівненській області.

Відомо, що в результаті аварії на місці загинув водій легковика та його півторамісячний син. Крім того, в реанімацію з важкими травмами госпіталізували 37-річну дружину загиблого. Попри старання медиків, жінка також померла.

Що стосується іншого водія, то у нього медики діагностували політравму, закриту черепно-мозкову травму і множинні переломи. Чоловіка госпіталізували до Рівненської центральної міської лікарні.

За попередніми даними, причиною ДТП стало те, що водій легковика виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з мікроавтобусом.

Відкрито кримінальне провадження. Ведеться слідство.Варто зауважити, що родичка загиблих розповіла, що в день трагедії загибла сім’я прямувала на цвинтар.

Перші хороші результати і зміни, навіть маленькі, побачите вже через тиждень. Якщо змін немає, повторіть благословення і простежте за результатами на сьомий день.

Молитва

Боже наш Всемогутній, Творцю людей та їхній милосердний Цілителю, Ти благоволив, щоб сім’я, створена подружнім союзом, стала образом союзу Христа і Церкви.

Молимо Тебе: подаруй Своє благословення цій сім’ї, яка зібралася в Твоє ім’я. Нехай у ній перебувають любов, єдність, палання духу, ревність у молитві, турбота одне про одного та про всіх нужденних братів.

Господь Ісус Христос, який жив у Назареті разом зі своєю Родиною, нехай завжди перебуває у цій сім’ї, береже її від усякого зла та допомагає нам бути єдиним серцем і єдиною душею на віки вічні.

Амінь

Від Тебе, Господи, одержуємо всі дари благі. Благослови нашу сім’ю, нехай будуть усі члeни нашої сім’ї до вподоби Тобі, нехай царює в ній мир і християнська любов.

Таким чином, вважають ініціатори податку на сім’ю, можна буде домогтися більшої соціальної справедливості, а заодно не ганяти соціальні виплати по колу, завідомо залишаючи сім’ям більше грошей.

У чому принцип такого оподаткування

Усі працюючі дорослі члени сім’ї будуть, як і раніше, платити податок на доходи фізичних осіб. Після виплати податків підрахують сукупний дохід сім’ї і поділять його на всіх членів домогосподарства, включаючи й тих, хто не працює. Якщо виявиться, що на кожного припадає сума, яка нижча за прожитковий мінімум, то таким сім’ям, за підсумками року, повернуть частину сплаченого податку – так, щоб на кожного члена сім’ї припадала сума доходу, яка не нижча за прожитковий мінімум.

Автор законопроекту про податок на сім’ю – глава комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова.

Вони вважає, що таким чином можна буде домогтися більшої соціальної справедливості. В якості ілюстрації до свого законопроекту депутатка наводить сім’ю з дітьми. У сім’ї працюють лише батьки. Вони змушені утримувати і себе і своїх дітей, які поки не працюють і не отримують грошей. При цьому людина, в якої немає сім’ї, утримує на свою зарплату лише себе. Однак вона платить такі ж податки зі свого заробітку, як і той, в кого на утриманні є ще кілька людей.

За словами Третьякової, подібні закони ефективно працюють у багатьох країнах: Україна не є в цьому першопрохідцем.

Багато економістів вважають, що законопроект про податок на сім’ю може забезпечити більший захист сім’ям з дітьми, а також сім’ям, в яких на утриманні є люди, що не можуть самі про себе подбати. При цьому державі довелось би менше витрачатися на субсидії та виплату соцдопомоги для таких сімей. Тобто, фактично не довелося б ганяти гроші по колу.

Які є вади у цього законопроекту

У Мінфіні вважають, що законопроект про податок на сім’ю є сенс розглядати лише після того, як буде реально все розраховано. На сьогодні, попереджають фінансисти, в бюджеті немає таких грошей, з яких можна було би повертати податки.

До того ж, потрібно домогтися, щоби рівень добробуту сім’ї був такий, аби державі не довелося відшкодовувати з бюджету більше грошей, ніж заробляють члени сім’ї.

Крім цього, існуючий на сьогодні прожитковий мінімум занадто низький для того, щоб приймати його за основу. Реальний мінімальний набір потреб людини коштує набагато більше.

Тому однієї лише депутатської ініціативи замало для того, щоби прийняти такий закон і, головне, змусити його працювати

Орися не любила перший день весни, занадто сумні спогади у неї про цей день. Першого березня десять років тому не стало її тата –
найріднішої людини для неї. Мама з ними давно не жила, поїхала на заробітки в Італію, коли Орися вчилася ще в школі. Відтоді наче
пропала, життям донечки абсолютно не цікавилася.

Правда, приїхала через два роки, але лише для того, щоб розлучитися з батьком Орисі. Приїхала не одна, з літнім італійцем, років на
20 старшим від неї. Це зовсім не розчарувало дівчину, адже вона ніколи не відчувала від мами материнської любові, так вже вийшло.
А от батька було дуже шкода.
– Шкода батька, як він може досі її любити, вони ж такі різні, – думала Орися, дивлячись, як важко її батькові від того, що з ним так несправедливо вчинила мама.
Тоді їй, 13-річній дівчині, цього неможливо було зрозуміти, що там коїться між дорослими. Мама, отримавши розлучення, повернулася
назад в Італію, влаштовувати своє особисте щастя. Це для неї завжди було найважливішим у житті. А батько, змирившись із долею,
доглядав свою Ориську, як найкоштовнішу перлинку.

Дівчина виросла на славу, стала такою красунею, що очей не відвести. Закінчивши навчання, пішла працювати, бо вважала своїм
обов’язком допомагати татові. І хоч залицяльників у дівчини було багато, чоловіка для душі вона так і не знайшла.

Вперше за 12 років, Орися наважилася подзвонити мамі в Італію, коли просила гроші для лікування батька. Але допомагати своєму
колишньому чоловікові мама не поспішала:
– А чому я йому маю допомагати, він давно мені ніхто. Вибач, грошей немає. Не хвилюйся, з батьком все буде добре.

Це все, що почула Орися від матері. Поставила слухавку в великому розпачі – батько згасав на очах. В 25 дівчина стала сиротою, правда при живій мамі.

А потім пролетіло ще 5 років. Вона постійно згадувала батька, найтеплішими спогадами були вечори, коли вже хворий батько обнімав
свою Орисю і розповідав їй безліч цікавих історій з свого життя.

Орисю і розповідав їй безліч цікавих історій з свого життя. Орися намагалася всіляко підтримувати батька, але постійно думала
лише про одне і картала себе: «Пробач, мій таточку, що можу тобі нічим допомогти.

Це понад мої сили». Прогноз лікарів був дуже
сумний – вони дали лише три місяці, а прожив батько ще майже рік.

Бачив, як крутиться його Ориська, щоб врятувати, та добре все розумів. Одного вечора за такою теплою душевною розмовою, батько
пильно подивився на свою дитину і сказав:

– Не хвилюйся, моя рідненька, все буде добре. Чи тут, на землі, чи там, на небі, я завжди буду молитися за тебе, донечко. Я ніколи тебе
не залишу і ти завжди відчуватимеш мою підтримку, обіцяю.

***

В село знову прийшла весна. П’ята річниця, як батька немає. Купила квіти, поїхала до батька. Перед тим, зранку, пішла в церкву на
Богослужіння. Орися багато молилася за батька, може тому він їй ніколи і не снився.

Наснився вчора, весь красивий такий і сон дуже

дивний. Батько у сні сказав всього лише кілька слів: «Не хвилюйся за мене, у мене тут все добре, дякую тобі дитинко, а про свою обіцянку я пам’ятаю».
Про сон згадала лише тоді, коли ввечері прочитала повідомлення: «Привіт. Як поживаєш? Я в місті, давай сходимо кудись.

Андрій».
Він міг і не підписувати, Орися здогадалася, що це був він. Андрій був їхнім сусідом, дружили з дитинства. Але потім з батьками він
виїхав в Америку. Про нього дівчина нічого не чула довгих 15 років.

День уже добігав до кінця, проте Орися погодилася вийти до
хлопця. Коли вибігала з квартири, мимобіжно глянула на календар і зловила себе на думці, що сьогодні – перший день весни.
Ця весна виявилася найкращою у житті Орисі, бо подарувала їй другу найріднішу людину на землі – її Андрія.

Хлопцеві потрібно було

повертатися в Америку. Та тепер дівчина не почувала себе самотньою, вони щодня спілкувалися з Андрієм у соцмережах, і це не
зважаючи на велику різницю у часі.

В одній з розмов дуже серйозно сказав, що приїде влітку, готуйся до весілля. Як сказав, так і зробив. Дівчина не чулася від щастя,
шкодувала тільки, що до цього дня не дочекався її татусь.

Зате вперше за довгий період подзвонила мама. Хтось із спільних знайомих розповів їй новину, що дочка заміж виходить.

– Вітаю, доню. Чула, ти відхопила собі американського принца. Рада за тебе. В подарунок передам тобі 300 євро.

Наречені просто розписалися і взяли шлюб, пишного весілля не хотіли. Для Орисі було важливо взяти шлюб в церкві, та й Андрій не
заперечував. Бо не зважаючи на те, що багато років провів в Америці, найважливіші цінності в серці зберіг.

Щасливе подружжя на наступний день пішло до батька Орисі. В руках у дівчини були квіти для найріднішої людини.

– Це твої молитви подарували мені щастя. Дякую, таточку, я знаю, що це був ти.

Нашій мамі 58 років, а нам з сестрою 28 і 30 років. Так, ми вже дорослі, але і досі пам’ятаємо, що мама нам зробила. Вірніше, чого вона не зробила. Мама насправді нас не виховувала. Все життя вона жила для себе, а на нас вона не звертала ніякої уваги.

Нас ростила бабуся, яка залишила нам свою квартиру. А зараз мама намагається відібрати у нас цю квартиру під приводом того, що її не утримуємо. За ідеєю ми і не повинні, адже вона в свій час нам теж нічого не давала – ні своєї любові, ні своєї уваги. Ми з дитинства завжди були самі по собі і у неї ніколи не було для нас грошей.

Бабуся нас забезпечувала так, як могла. Але ми з сестрою виросли і почали самі заробляти. І коли ми трохи стали на ноги, в нашому житті з’явилася мама. 15 років тому вона поїхала в Італію. Весь цей час вона жила там з італійцем похилого віку, щиро сподіваючись, що все своє майно він залишить їй. Але мама помилилася, бо залишилася без нічого.

Вона не лише не присилала нам гроші, але й для себе нічого не відкладала. То ж зараз приїхала практично з пустими руками. Житла у мами немає, але вона впевнена, що квартира бабусі – це її квартира, на яку вона має повне право.

Зараз мама живе разом з нами у нашій квартирі. Ні я, ні сестра, ще не одружені, ми планували продати бабусину трійку і купити собі дві однокімнатні. Ми вже навіть собі дещо підскладали. Але повернулася мама і це змінило всі наші плани.

Формально вона немає ніяких прав на цю квартиру. Бабуся залишила квартиру на нас, але мама каже, що буде оскаржувати це рішення в суді. Адже вона – донька, а ми – онуки. Я ніби і розумію, що навіть через суд у мами мало шансів, але на всю цю судову тяганину піде багато часу.

Атмосфера у нас вдома прямо скажем, не найкраща. Замість того, щоб просити пробачення за те, що вона нас кинула, мама ще й робить нас винними. Каже, що якби наш батько не кинув її з двома малими дітьми, то їй би не прийшлося їхати на чужину шукати щастя.

Оскільки ми так і не можемо знайти правильного рішення, мама запропонувала нам ще один варіант – ми з сестрою маємо скинутися і купити їй квартиру. Бо вона нас народила і ми їй винні.

Що робити, я не знаю. Не хочеться рідну матір виганяти на вулицю. І судитися з нею не хочеться. Але ось, чесне слово, ще менше хочеться їй допомагати. Не заслужила ця людина своєю поведінкою нашої допомоги.

Ольга Паничів онкохвора і потребує допомоги. У жовтні вона поховала онкохворого синочка.

У Тимофія була пухлину головного мозку, коли йому було три роки. Лікування тривало понад 1,6 роки. Всі кошти сім’я вичерпала. Тому в кого є можливість велике прохання допомогти!

Реквізити для допомоги:

ПриватБанк:

Панич Ольга

5168 7573 6026 4867

Ощадбанк:

Панич Богдан ( чоловік)

5167 4901 2473 4303

Жити одній без чоловіка і виховувати дітей – завдання не з простих. Я відкрила свою сторінку в соцмережах і почала розглядати фотографії однокурсниць, які успішно вийшли заміж і тепер обіймали своїх чоловіків і дивилися з фотографій щасливими очима.

В цей час я з сумом згадала, що в мене в квартирі немає господаря: то меблі треба переставити, то електрику налагодити, то сантехніку відремонтувати. Для будь-якої чоловічої роботи доводиться майстра викликати і гроші платити. Діти допомогти нічим не можуть: дочка-підліток, син трохи молодшого віку – їм самим допомога потрібна.

Про другого чоловіка я навіть не мріяла, поки випадково не познайомилася з Марією Павлівною, жінкою років шістдесяти п’яти. Моя нова знайома, дізнавшись, що я живу без чоловіка, сама запропонувала:

– Я дивлюся, ти жінка гарна, спокійна, охайна і серйозна, – почала вона, – чому б тобі не познайомитися з моїм сином Стасом.

Така відверта пропозиція моєї нової знайомої мене збенетежила: ось так відразу я не готова, та й чи треба це незнайомому чоловікові.

Але Марія Павлівна запевнила мене, що саме таку жінку як я він все життя чекає. Йому просто не щастило до цього: перша дружина була нечупара – весь будинок запустила, друга йому зраджувала. Ось живе він тепер з матір’ю, майже розчарувався в жінках. І тільки я зможу повернути його до життя.

– А вже який рукатий мій син, – продовжувала Марія Павлівна, – все своїми руками в будинку робить.

Добре подумавши я вирішила, що нічого не втрачаю, якщо зустрінуся з цим Стасом.

В першу ж зустріч Стас зізнався, що я йому дуже сподобалася і що тепер у нього серйозні наміри. Не можу сказати, що я закохалася в Стаса, але зовнішність у нього була приємна. Я вирішила позустрічатися і придивитися до цього чоловіка.

На наступний день Стас вже лагодив у мене в квартирі міжкімнатні двері, а через тиждень зробив мені пропозицію. Я розгубилася від такої нахабності і місяць зволікала з відповіддю, потім погодилася, вирішивши, що ні молоденька вже: раз попався серйозний чоловік, треба погоджуватися.

В мою квартиру Стас приїхав з однією валізою, сказавши, що все нажите залишив в колишніх родинах, а добро в новій сім’ї – справа наживна. Перший тиждень спільного життя з ним пройшов спокійно. Я боялася повірити своєму щастю, – мабуть, інтуїція все-таки щось підказувала.

Все почалося трохи пізніше, через кілька тижнів. Спочатку я мала серйозне непорозуміння з чоловіком через те, що перед пранням вивернула кишені його штанів, щоб чого зайвого в машинку не закинути.

– Не смій по кишенях лазити, – голосно попередив мене мій новоспечений чоловік.

А в найближчий вихідний Стас прийшов додому нетверезий і впав прямо на порозі. Я разом з дітьми перетягнула його в спальню. На ранок мимрив про якогось друга, якому треба було допомогти. Я пробачила.

Не минуло й тижня – знову нетверезий. Я намагалася поговорити з ним, але чоловік тільки обурювався у відповідь, звинувачуючи мене в зайвому контролі. А через кілька днів все знову повторилося, але ще в гіршій формі. Я плакала від того, що так помилилася, було соромно перед дітьми. До того ж пропала майже вся моя зарплата. Коли витверезився, спробувала з’ясувати, куди поділися гроші.

Але він відмахнувся і запропонував запитати про це у моїх дітей. Цього я вже стерпіти не могла і запропонувала Стасу забратися з моєї квартири; він не хотів, тоді я приїхала до Марії Павлівни зі скаргою на сина.

– Я тобі Стасика передала хорошого, – сказала свекруха, – він у мене хлопчик спокійний, ласкавий, непитущий, а ти його до такого довела. Ти його не прописуєш в квартирі, ось він і злиться на тебе. Раз ви чоловік і дружина і живете під одним дахом, значить пропиши його, щоб мир в родині був.

Я повернулася додому, чоловік в нетверезому стані, мирно спав. Разом з подругою я зібрала у валізу всі речі Стаса, і легенько посадили чоловіка на заднє сидіння в машину подрузі. Так і привезли його на квартиру до його матері. Привели до дверей і подзвонили.

– Маріє Павлівно, – звернулася я до свекрухи, – забирайте свого сина.

У той же день я подала на розлучення. Тепер я більше не шукаю собі чоловіка, а буду жити заради своїх дітей.

Мешканка Тернополя розповіла про те, як поїхала на заробітки до Італії і втратила сім’ю – чоловік знайшов коханку, а син жив за її рахунок. Віра вважала, що вона повинна заробити гроші на безбідне життя сина і мріяла потрапити додому на його весілля.

Вона звільнилася з роботи і повернулася в Україну перед торжеством. До цього жінка приїжджала додому на свята і привозила гроші і подарунки чоловікові і синові. Вона любила їх і вірила їм. Її улюблені чоловіки робили все, щоб вона могла відпочити під час нечастих візитів на батьківщину.

Вона працювала в Італії протягом декількох років, але її не покидало бажання повернутися додому. Однак необхідність забезпечити життя улюбленого Сина завжди переважувала, тому жінка залишалася за кордоном і шукала роботу.

Коли ж вона домоглася свого і у сина було все для комфортного життя з дружиною, Віра вирішила повернутися додому. Жінка повернулася додому і занурилася в передвесільні клопоти. Вона хотіла організувати все на найвищому рівні.

Однак в самий урочистий момент її мрії розсипалися в прах. Подруга Слава розкрила очі щасливої жінки на те, що вона не хотіла бачити. Слава розповіла про коханку її чоловіка, вказавши на жінку з двома дітьми. Також вона розповіла, що це діти чоловіка Віри. Слава розповіла, що чоловік Віри витрачає гроші, зароблені нею в Італії на нову сім’ю.

Віра поставила найважливіше для неї питання про те, чи знав її син про пригоди батька. Як виявилося, знав і приховував від матері. Мовчав, бо не хотів втрачати “золоту корову”, яка приносить гроші. Він і його батько боялися, що Віра повернеться додому і їх щасливе життя закінчиться.

Після цього Віра усвідомила, що вона на цьому святі життя чужа, настільки що чоловік не посоромився привести коханку з дітьми на весілля свого сина. Після цього вона подякувала всім присутнім, привітала сина І сказала, що він тепер може і сам йти по життю, а її чоловік може спокійно ростити дочок з коханкою. Також віра прийняла рішення повернутися до Італії, де її чекала сім’я, в якій жінка працювала вже кілька років.

Про це в ефірі програми “Право на владу” заявив нардеп, голова парламентського комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайло Радуцький.

За його словами, Україна повинна змінити постанову Кабміну про встановлення карантину в країні, щоб відповідати останнім критеріям, встановленим Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Депутат зазначив, що це питання будуть обговорювати на нараді з президентом 10 жовтня.

“Жорсткий карантин ми не можемо ввести, ми це розуміємо. Але ми можемо ввести карантин вихідного дня. Коли сім’я на вихідний день залишається у себе вдома, нікуди не їздить – ні на концерти, ні в ресторани, ні ще кудись. Це можна витримати, це не закриття підприємств, це не зупинка”, – сказав він.

Про це інформує ТСН.

У цій страшній аварії потерпіло четверо людей, зокрема двоє дітей, які де-факто залишились сиротами, та загинуло ще двоє дорослих.

Травмовані у важкому стані.

Діти залишились сиротами
Восьмирічний Іванко з відкритою черепно-мозковою травмою — на апараті штучної вентиляції легень. Його п’ятирічна сестричка з переломами і ушкодженими внутрішніми органами теж у реанімації. Діти лишилися без опікунів, бо ті загинули в ДТП.

Кадри моторошної аварії зняв реєстратор. Позашляховик на шаленій швидкості вилетів на зустрічну і протаранив дві автівки. У старенькому “Фольксвагені” їхало подружжя пенсіонерів та двоє їхніх онуків. Дорослі загинули на місці, діти потрапили до реанімації.

Восьмирічний Іванко напередодні переніс клінічну смерть, але лікарям вдалося запустити серце.

“Хлопчик всі ці дні перебуває на апаратах, які підтримують серцеву систему, інотропні, і функція серця в нього страждає. В нього стан оцінюється як вкрай важкий і нестабільний”, — повідомила заступниця керівника департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА Тетяна Бондаренко.

На тілі дівчинки теж нема живого місця
На тілі п’ятирічної дівчинки Іванки теж нема живого місця. Множинні переломи та пошкоджені внутрішні органи. І хоча дівчинка вже опритомніла, критичний період ще не минув, кажуть лікарі.

“Вона зараз на штучній вентиляції легень, але з’являються елементи свідомості, вона деколи відкриває очі, рухається цілеспрямовано”, — повідомив завідувач відділення інтенсивної терапії вінницької дитячої лікарні Анатолій Стародуб.

ТЕМА

У поліції показали фото родини, яка загинула під Києвом через нетверезого горе-водія.

Про це у соціальних мережах повідомив речник МВС Артем Шевченко.

Він зазначив, що у ДТП загинула родина Цуканових. Загибле подружжя звали Олексій та Надія. Також у ДТП загинула їхня 4-річна донька Владислава та 10-річний син Володимир. 12-річний хлопець Святослав Цуканов зараз у важкому стані, його рятують медики.

Шевченко розповів, що найчастіше водії, через яких гинуть люди уникають серйозного покарання:

1457 осіб уникли відповідальності за нетверезе керування через передання судами справи на розгляд трудових колективів та громадських організацій;
633 справи були закриті судами у зв’язку із так званою «малозначністю»;
13 662 справи були закриті судами через закінчення строку розгляду адміністративного правопорушення, тому що зараз діє строк розгляду – 3 місяц

Про це заявив УНН розповів президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.

Так, за його словами, з відкриттям кордонів ЄС люди поїдуть не лише на заробітки, а й перевезуть в інші країни сім’ї.

Також експерт нагадав: українці зараз не мають можливості масово виїжджати за кордон, адже триває карантин. А вже з початку наступного місяця ситуація може змінитися.

Велику частину часу я проводжу на роботі і тому просто немає часу на спілкування з друзями. Єдиний мій співрозмовник і товариш по чapці, це сусід Сергій.

Дружині його, Тетяні, не дуже до душі наші посиденьки, але згнітивши сеpце іноді подовгу засиджуюся.

Серьога в цілому хлопець непоганий, є про що поговорити з ним, по душам. Але є у нього одна дуже неприємна риса. Варто тільки вuпuти йому трохи, як він починає пpuнижувати і обpажати свою дружину.

Починає кpuчати всяку гuдоту, типу …

– Це все я заробив! – кpuчить він, показуючи пальцем на меблі, на техніку.

В останній раз взагалі до слiз довів її …

Мені дивитися на це все огuдно було звичайно. Коли заступався за неї, коли просто мовчки йшов, все-таки справи сімейні, самі розберуться …

Але довів він дружину свою до крайності. Влаштував черговий скaндал, і тут терпіння у неї лyснуло …

– Скільки ти сьогодні моїх грошей витратила? Розкажи нам, про життя бабське, xалявне! – нaxабно посміхнувся мій товариш по чаpці і схопив дружину за фартух.

Вона вдapила долонею по столу, аж склянки і пляшкa підстрибнули. Я зрозумів, що пора йти, встав з-за столу і боком позадкував до виходу …

– Слухай сюди! – аж засuчала на нього Тетяна – ти, дешевий господар …

Вона відкрила сервант і витягла конверт. Поpвала його і кинула на стіл платіжки.

– Почитай ким вони оплачені, а я поки зберу речі – вона розкрила шафу в передпокої і почала скидати речі в сумку.

– Сергію – я пoтряс за плече сусіда – Зупини її, піде ж …

– Та пiшла вона! – гpuмнув він – десь, зaдoм підробляє своїм. Рахунки оплачені бабою якоюсь … – він показав мені папірці – З будинку poзпyсти напевно перекази отримує …

– Це гроші з рахунку моєї бабусі – вже спокійно сказала Тетяна, одягаючи чоботи – Твоїх 7 тисяч нам навіть на їжу не вистачало … Мовчала, думала це важливо для тебе, господарем себе почувати …

– Ти не говорила про бабусю ніяку – хмикнув Сергій – Бpешеш знову!

– Звичайно не говорила. Вона багато живе. Тобі тільки скажи, дорвешся до xаляви … А я сподівалася людиною станеш!

З цими словами вона і вийшла геть …

– Дypень ти Сергію – ляснyв я його по плечу – Дypнем і помpеш …

Більше до нього не ходжу, пpотивно стало.

Один тепер живе, «господар» …

Багатодітна мама, наша землячка Тетяна Ватраль та її син Валентин, обоє боряться з важким недугом у клініці м.Відня (Австрія)
Уклінна подяка австрійським лікарям AKH Wien!

Поряд з нею знаходяться її троє дітей, яких мама виховує одна, без чоловіка
Один із синочків Валенитн, 11 років, також хворіє на онкологію і разом з мамою проходять лікування.
Старший син Іванко 14 років, замість батька доглядає за мамою, братиком і сестричкою, готує їсти, ходить за продуктами, він за старшого у сім’ї.

Також хочу подякувати нашій колезі волонтеру Svetlana Sper, яка приходить на допомогу Тетяні та її трьом дітям, там вдалечині від батьківщини.
****************************
Тетяна Ватраль та її дітки передають велику подяку людям, які допомагають матеріально і перераховують гроші на їх підтримку!
Просимо поширити!

Номер картки мами Татьяни
ПриватБанк:
5168 7573 1807 1117
Ватраль Марія Йосипівна

Волонтер Катерина Легерда

Про це пишуть “Волинські новини” з посиланням на брифінг Волинської ОДА.

Як зазначається, дванадцятого травня у лікарні померла 65-річна жителька міста  Ковеля. А вже наступного дня не стало її рідного сина – 44- річного чоловіка.

Крім того, ще один син покійної перебуває у лікарні. У нього пневмонія, медики підозрюють, що у нього теж коронавірус.

Нагадаємо, на Волині зафіксували 23 нових випадки інфікування небезпечним коронавірусом серед пацієнтів і медичних працівників психіатричної лікарні.

Блаженнійший Митрополит Епіфаній звернувся до вірян Православної Церкви України.

«Під час карантину, перебуваючи вдома зі своїми рідними, усі ви, мабуть, відчули важливість взаєморозуміння, любові та підтримки у сім’ї. Когось ці два місяці справді зблизили. А для когось, на жаль, перетворилися на серйозне випробування»

За словами Предстоятеля ПЦУ це не привід засмучуватись, адже «зустріч зі своїми недосконалостями має спонукати нас, християн, до правильних висновків та щоденної самовідданої праці над собою, вказувати шлях духовного оновлення і втілення Божих заповідей».

Митрополит Епіфаній розповів, що «міцна сім’я – це любов, взаємна повага, піклування про благо іншого, емоційне та фізичне здоров’я, відсутність залежностей і зловживань» і «лише дотримуючись Заповідей Божих, примножуючи цінності, можна захистити любов і гідність у сім’ї».

Як запевнив Блаженнійший Епіфаній, Церква, як любляча мати і друг, завжди буде поруч щоб допомогти, порадити, наставити.

«Наше завдання – духовно виховати людину, через таїнства очистити людську душу, допомогти у власному житті втілювати Закон Божий, щоб не через страх, за наказом чи примусово, але в силу набутого духовного досвіду та осягнутих знань людина й суспільство знаходили правильні відповіді на питання, які їх турбують».

«Ми – Церква, яка має голос, і він кличе: “Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний” (Лк. 6: 36), “будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий” (Мф. 5: 48). Лише власними зусиллями не здатні ми досягти цього, але, як сказано у Писанні, “неможливе для людей – можливе для Бога» (Лк. 18: 27)“», – підсумував предстоятель Православної Церкви України.

Кожному з нас потрібні любов, піклування та увага. Але ми не завжди це розуміємо й іноді довго до цього розуміння йдемо. Наприклад, як от героїня цього мультику. Їй довелося жити на вулиці у самотності та злиднях. Та одного разу вона зустріла чарівну консервну банку, яка привела її до квартири доброї літньої жінки. Ось таким чином бездомниця знайшла собі бабусю.

Джефф

Діти навіть і не уявляють, як сильно вони можуть надихати своїх батьків на великі та малі звершення. Герой цього мультику усе життя намагається розробити найкращий рецепт консервованих бобів. Досягнути мети йому вдається завдяки двом дітям-підліткам, яких він забажав вразити.

Брекстон

Це аматорська стрічка режисера-початківця Бреда Уоррена. Вона розповідає просту історію про важливу річ — увагу старшого брата до молодшого, й бажання робити все разом. До речі, музику до мультфільма написав брат Бреда — Меттісон. Ось такий сімейний підряд!

Про це повідомляє “Оглядач“.

Зазначається, що глава сімейства перебуває є важкому стані.

Наразі ще не прийшли результати ПЛР-тестів, проте медики неофіційно повідомляють, що швидше за все це COVID-19. Адже у них всіх були симптоми, які притаманні коронавірусу.

19-річний Андрій був госпіталізований 17 квітня за направленням сімейного лікаря з діагнозом “негоспітальна правобічна верхньодольова пневмонія”. Експрес-тест на COVID-19 дав негативний результат, проте лікарі підозрювали у пацієнта коронавірусну інфекцію – серед контактів нібито був підтверджений випадок. Із пневмонією зліг і його старший брат – 24-річний Іван.

Стан братів стрімко погіршувався – Андрій помер пізно увечері 19 квітня, а вранці 21-го не стало й Івана.

Ще не прийшли результати ПЛР-тестів, проте медики неофіційно повідомляють, що сумнівів немає.

“Коронавірус, судячи за симптомами, у всієї родини”, – розповіли лікарі.

Як повідомили OBOZREVATEL родичі хлопців, важких хронічних хвороб у братів не було, проте Андрій у дитинстві багато хворів – то бронхіт, то запалення легенів. Однак обидва виросли міцними і здоровими, займалися будівництвом. Старший брат у травні повинен був одружитися…

В один момент хлопці відчули себе погано – почався кашель. Деякий час лікувалися вдома, а потім звернулися в амбулаторію. Лікар призначив якісь уколи, проте незабаром самопочуття погіршилося і братів відправили до районної лікарні.

Родичі кажуть, що Сторожинецька районна лікарня забезпечена погано.

“Є проблеми з апаратами вентиляції легенів, та що там говорити – навіть із забезпеченням медиків, спиртом і так далі. Можливо, якби хворих одразу відправили до Чернівців, то можна було врятувати, а тут… На жаль, виявилося пізно. Легені просто згоріли”, – розповіли рідні.

Вони також додали, що брати не були останнім часом за кордоном, а по селу пересування обмежені – за цим стежить поліція. Але в магазин, звичайно, ходили.

…Андрія та Івана поховали 21 квітня на сільському кладовищі в Їжівці. Через карантин прощання з братами було скромним, друзі та односельці, що прийшли, трималися на відстані.

В останню путь рідних провели мама і ще один брат.

як

Однак на цьому біди сім’ї не закінчилися – за інформацією двоюрідної сестри хлопців, увечері після похорону Івана та Андрія стало відомо, що в лікарні померла і їхня бабуся.

У важкому стані перебуває глава сім’ї – батько навіть не знає, що втратив двох синів.

Божена переїхала в Китай, виховує доньку. А як там живеться, вона розповіла Репортеру через месенджер у соцмережі Facebook.

– Божено, чому Китай?
– Це все пов’язано з моїм чоловіком Ханом Ліном. Після Франківська я переїхала до Києва. Там і познайомилась з майбутнім чоловіком. А до Китаю переїхала, бо зрозуміла, що сім’я для мене – найбільша цінність. У Хана в Китаї більше можливостей, він має свій невеликий бізнес і власну квартиру. В Україні ми знімали житло, тому було не дуже зручно.

– Як познайомилася з Ханом?
– Це було дуже мило й чимось нагадало історії з фільмів. Ми робили ремонт у нашому магазині й нам привезли меблі. Чекала майстра та вирішила спробувати зібрати щось сама. Розклала на коридорі деталі і дуже швидко зрозуміла, що я не дуже справляюсь. А в цей час повз проходив Хан, подивився – і за 20 хвилин усе зібрав. Мене це вразило, я хотіла подякувати й запропонувала йому чай. До речі, майстер тоді так і не прийшов (сміється).

Хан спершу соромився, дуже мало говорив, боявся сказати щось не так. Але наступного разу сам прийшов до мене на роботу, приніс солодощі й китайський чай. Після того якось усе закрутилося, бачилися майже щодня…

– Як до переїзду поставилися друзі, батьки?
– Друзі зрозуміли й підтримали, обіцяли прилітати в гості. Якщо відверто, я дуже сумую за Україною та своїм оточенням, вони у мене чудові й дуже рідні. Мама спочатку важко відпускала так далеко, але зрозуміла, що так для нас буде краще. Ми нині майже щодня спілкуємось у соцмережах. Вона в мене єдина, батько помер багато років тому.

– А рідні чоловіка дуже здивувалися?
– Так, його батьки були здивовані, хвилювалися, як будуть складатися наші стосунки. Але мене сприйняли дуже добре і зараз ставляться не гірше. Взагалі, в Китаї вважається, якщо чоловік одружується з європейкою, то це статусно.

– З вихованням доньки в Китаї не виникає клопотів?
– Зовсім. Навпаки, її всі люблять, граються з нею. Ми плануємо найближчі 2-3 роки жити в Китаї, а далі побачимо по ситуації, бо хочеться повернутися в Україну. Було б чудово, якби моя Емілія знала кілька мов – українську, китайську та англійську. До речі, я з нею спілкуюсь виключно українською, а чоловік – китайською. Тож багатомовність у нашій сім’ї вже започаткована.

– На життя сьогодні заробляє чоловік?
– Так. Насправді мені пощастило, бо він дуже турботливий. Іноді, коли ми щось не можемо одразу дозволити собі купити, Хан пам’ятає про моє бажання і з часом все одно знаходить варіант, як це реалізувати. Взагалі, ми разом завжди знаходимо вихід, бо ж головне – розуміння.

У мене в Києві була чудова робота, я її просто обожнюю. Я працювала та й працюю в Young Business Club. Раніше була керівником проєкту, системним менеджером, потім асистентом керівника одного з напрямів. Але зараз немає можливості працювати на повну зайнятість, тому час від часу беру проєкти і виконую їх, щоб мати якісь кишенькові гроші.

– Що там у вас із коронавірусом?
– Щодо епідемії Китай повівся дуже організовано та серйозно. Ввели жорсткий карантин. Влада не зважала на шкоду для бізнесу чи економіки. Все просто – в пріоритеті людське життя. Вважаю, що в країні вчинили правильно, показали, як треба діяти в таких ситуаціях.

До речі, незважаючи на паніку, люди в суспільстві поводилися дуже слухняно. Виконували всі вказівки та рекомендації, тож нині в Китаї ситуація контрольована, стабільна, що важко сказати про інші країни, де також зафіксували спалахи вірусу. Під час карантину в Китаї були закриті усі місця скупчення людей (школи, садки, ресторани, кінотеатри, торгові центри), працювали тільки лікарні й ринок – щоб люди могли купувати їжу і звертатися за медичною допомогою.

Зараз в ізоляції лише місто Ухань, де вірус зафіксували вперше, решта міст майже відновили звичне життя й роботу. Звісно, це ще не кінець епідемії, і люди продовжують дотримуватися заходів безпеки: ходять у масках, в людних місцях на вході їм міряють температуру.

– Як живеться у Китаї білій дівчині, комфортно?
– Я живу в місті Цюаньчжоу, це на півдні країни. Ми приїхали в дуже несприятливий час, як потім виявилося. Все через той коронавірус. Довелося сидіти вдома на карантині, тому адаптуватися до соціуму поки що не було можливості.

Зате дуже близько познайомилася з родиною Хана, а вона у нього справді велика. Вивчила кілька десятків слів – мова доволі проста у спілкуванні, але письмово – дуже важка. Щодо комфорту, то тут є дуже зручна річ – WeChat, така комунікаційна соцмережа й банк водночас. Через неї можна вирішити майже усі свої питання і проблеми. Такого в Україні ще нема. Загалом життя в Китаї цікаве, але й незвичне, бо все нове і моментами не дуже зрозуміле.

На людях я часто відчуваю себе поміченою серед інших, але не більше того. Люди звертають увагу, посміхаються, я вже звикла до цього. А от до нашої семимісячної донечки Емілії уваги більше в кілька разів. Люди постійно хочуть з нею сфотографуватися, гратися. Це іноді навіть призводить до дискомфорту, адже я, як і будь-яка мама, турбуюсь, щоб вона почувалася захищеною.

Щоб я відчувала якісь особливі привілеї – то ні, можливо, раніше до іноземців тут ставилися з більшою цікавістю. Але нині китайці вже звикли, нас тут таких багато.

Can I Stay/Чи можу я залишитися

Кожному з нас потрібні любов, піклування та увага. Але ми не завжди це розуміємо й іноді довго до цього розуміння йдемо. Наприклад, як от героїня цього мультику. Їй довелося жити на вулиці у самотності та злиднях. Та одного разу вона зустріла чарівну консервну банку, яка привела її до квартири доброї літньої жінки. Ось таким чином бездомниця знайшла собі бабусю.

Father And Daughter/Батько та дочка
https://youtu.be/CDprY-6IMG4

Філософська стрічка від європейських аніматорів розповідає історію життя батька та дочки. Вони разом гуляють, спілкуються, катаються на велосипедах. Та одного разу дочка лишається сама — вона вже доросла й у неї є власна сім’я. Минають роки, вона старшає, старішає, але кожного дня вона згадує про своє дитинство, проведене поруч із татом.

Geoff/Джефф

Діти навіть і не уявляють, як сильно вони можуть надихати своїх батьків на великі та малі звершення. Герой цього мультику усе життя намагається розробити найкращий рецепт консервованих бобів. Досягнути мети йому вдається завдяки двом дітям-підліткам, яких він забажав вразити.

Червоний капелюшок — виправлені казки

У казках головні героїні завжди нерішучі, занадто добрі та дуже наївні, як от Червоний капелюшок. Вона повірила вовку й тим самим прирікла свою бабусю ледь не на смерть. А от мультиплікатори, що створили серію виправлених казок, продемонстрували нам, якою б була історія, якби от, наприклад, ви самі були б Червоним капелюшком.

Braxton/Брекстон

Це аматорська стрічка режисера-початківця Бреда Уоррена. Вона розповідає просту історію про важливу річ — увагу старшого брата до молодшого, й бажання робити все разом. До речі, музику до мультфільма написав брат Бреда — Меттісон. Ось такий сімейний підряд!

10-річна Карина (ім’я змінено. – Прим. Ред.) з Кумертау, батьки якої розбилися на трасі в Башкирії, померла в лікарні. Про це сьогодні, 24 лютого, повідомили в ДІБДР по республіці. За життя дівчинки майже тиждень билися лікарі, проте врятувати її не вдалося.

Стало відомо, що в лікарні померла дівчинка, раніше отримала серйозні травми в аварії в Кармаскалінському районі, – розповіли в Державтоінспекції. – Нагадаємо, 18 лютого на автодорозі Уфа – Оренбург водій Volkswagen Polo в’їхав в зупинену вантажівку Daf. В результаті він сам і його 35-річна дружина померли на місці аварії.

Як повідомили близькі загиблих, дівчинки не стало напередодні, 23 лютого.

Карина з мамою і татом їхали в лікарню на МРТ – дівчинка скаржилася на сильні головні болі. Батьки малятка отримали травми, несумісні з життям, сама дівчинка опинилася в комі. Молодша сестричка Карини залишилася вдома – близькі поки не зважилися розповісти їй про смерть її батьків, дівчинка все ще чекає їх з подарунками.

У багатодітної сім’ї Гюрджян, що проживає в селі Криворівня Івано-Франківської області, за один день з’явилося одразу 26 кумів.

Сім’я одночасно охрестила в церкві десятьох прийомних дітей. Хрещення пройшли також батьки. Подивитися на церемонію зійшлися жителі всього села. Сім’я Гюрджян переїхала в гуцульське село з Лисичанська Луганської області, повідомляє Сегодня.

У соцмережі facebook одна з кумів Валентина Варава поділилася емоціями від хрещення:

“Гуцули – нарід серйозний та завзятий, так що велика родина Гюрджян збільшилася відразу на 26 кумів! Це шалено круто!
Велика любов та Боже благословіння були сьогодні з нами. Емоції переповнюють, не можу заснути”, – написала Валентина.

У салоні знаходилися водій і 9-річна дитина, які разом з автомобілем почали йти на дно. Їм вдалося вибратися на берег. Хлопчик в реанімації.

Аварія сталася 25 січня близько 1.00, пише Інформатор.

Hyundai їхав уздовж річки Буча, в сторону траси для мотокросу. Як водій повідомив патрульним, на порожню дорогу під колеса вискочив собака. Він різко смикнув кермо в сторону і авто занесло, після чого воно злетіло в річку.

Чоловікові вдалося врятуватися самому і витягнути на берег дитину. Характер травм дитини невідомий.

Hyundai з річки будуть діставати рятувальники.

Нагадаємо, у селі Вишневому Дніпропетровської області рятувальники витягнули з водойми позашляховик Toyota Land Cruiser з чотирма загиблими. З’ясувалося, що це – 36-річні дружина та чоловік і їхня 14-річна донька.

Також в салоні була 37-річна жінка. Попередньо, водій на слизькій дорозі не впорався з керуванням та з’їхав у ставок.

За даними поліції, ДТП трапилася через те, що водій Toyota Land Cruiser не впорався з керуванням на слизькій ділянці дороги. В результаті позашляховик злетів у ставок і затонув на глибині двох-трьох метрів. Водій і троє пасажирів загинули.

Як розповіли ТСН рятувальники, всі ознаки вказують, що авто перекинулося, і люди могли бути непритомні. Саме тому нібито не намагалися самостійно врятуватися з води. Фахівці запевнили, що шанс вибратися з такої пастки є, але тільки при тямі і без паніки.

“Тиск зовні і тиск усередині автомобіля різний, тому намагатися відразу відкрити двері – можна спробувати, але це ефекту в більшості випадків не дає, тому перш за все потрібно розбити скло. Якщо спрацювали подушки безпеки, їх проколоти. Відразу після цього треба скинути верхній одяг і плисти на поверхню”, – порадили рятувальники.

Голова Вишневської об’єднаної територіальної громади Тетяна Васильківська розповіла OBOZREVATEL, що аварія трапилася в 100-150 метрах від мосту.

“З нього і раніше злітали автомобілі, але подібної НП не було”, – зазначила вона.

За її словами, за кермом позашляховика був 36-річний місцевий підприємець Сергій Кушнір. Разом з ним загинула його дружина Вікторія, 14-річна дочка Владислава і кума.

У селі кажуть, що бізнес Сергія пов’язаний із землею. Батько Сергія – Іван Кушнір – депутат селищної ради.

“Дуже хороша сім’я. Якщо громаді потрібна була допомога, підтримка, ніколи не відмовляли. Якщо треба було почистити сніг, залучали власну техніку… Їхня донечка Влада навчалася у школі. Це була добра, весела, чуйна дитина”, – розповіла Тетяна.

Також вона додала, що сиротою залишився 4-річний син загиблих.

Сусіди також відгукуються про родину дуже добре. “Нам всім важко повірити в те, що трапилося. Це були такі чудові люди, їм би жити і жити!” – кажуть місцеві мешканці.

У селі Погреби Київської області у вівторок, 14 січня, 27-річний чоловік і двоє його малолітніх дітей загинули внаслідок отруєння чадним газом під час пожежі в будинку. Про це повідомляє пресслужба Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у регіоні.

“О 9:50 в оперативно-диспетчерську службу Тетіївського району надійшло повідомлення від працівників швидкої медичної допомоги про виявлення тіл трьох осіб у с. Погреби, які отруїлися чадним газом. Загиблими виявилися чоловік – батько 1993 р.н. і двоє дітей 2015 і 2016 р.н.”, – йдеться у повідомленні.

Попередня причина займання – паління в ліжку.

Підрозділи Державної служби з надзвичайних ситуацій на місце події не залучались.

Раніше у Києві під час гасіння пожежі на вулиці Братиславській, 8, бійці Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій врятували чоловіка. На місці пожежі працювало три одиниці пожежно-рятувальної техніки та близько 13 чоловік особового складу.

Також вантажівка зачепила коляску з маленькою дитиною. Хлопчика госпіталізували з травмами, характер яких не називається. Водій «Камаза» залишився на місці події і дочекався поліції.

Обставини аварії поки не ясні, правоохоронці працюють на місці ДТП.

Свідок події Марія Прокопенко розповіла «360», що в момент аварії їхала на коні. Коли сталося ДТП і п’ятирічна дівчинка вже лежала на землі, її накрили теплою ковдрою.

«Коляска там була, але коляска-люлька. Мабуть, дівчинка везла порожню коляску, другої дитини не побачила. Чіпати боялися, чекали швидку », – сказала Прокопенко.

Ще один очевидець події, Карина Калиновська, розповіла «360», що сам момент аварії не побачила, але наслідки пам’ятає чітко: на переході – «Камаз», поруч кілька автомобілів поліції, дівчинка, загорнута в ковдру, і крик матері.

«Вантажівка, дівчинка вже була в ковдрі, в крові, поруч коляска. Нестямно кричала жінка, нелюдським голосом», – сказала Калиновська. За її словами, на ділянці дороги, де сталося ДТП, завжди було небезпечно.

Туди приїжджають всі кому не лінь – постійно машини таксі, заїжджають бідони з молоком, «ГАЗелі», постійно режим будівництва, на дорогах ями, вдаритися можна арматурами, два-три крана над головою крутиться, – Карина Калиновська.

У коментарях в соцмережі «ВКонтакте» якась Дар’я Шершньова (не ясно, ким вона є загиблій) розповіла, що дівчинка йшла з бабусею, яка везла коляску, з лісу – вони поверталися з прогулянки.

Анна працювала вчителем початкових класів у Бритівській школі. Там же навчалися діти. Жінка була за кермом легкового фургона “Рено Кенго”. Виїхала на зустрічну смугу, де в лоб зіткнулася із легковиком “Мітцубіші”, за матеріалами слідства.

– Велике горе для всіх. Була сім’я і в одну мить не стало. Анна Сергіївна – завжди весела, життєрадісна. Дітки чудові, виховані. І чоловіка її знаю. Кілька разів підвозив мене з роботи – привітний чоловік — розповідає працівник Бритівської школи Іван Авксентійович, 75 років. — Анна Сергіївна акуратно їздила. Але, кажуть, саме вона пішла на обгін і в’їхала в інший легковик. Чоловіку з другої машини 57 років, і йому теж дісталося — у тяжкому стані.

Родина Кривицьких мешкає в Розкішному майже 10 років.

Анна раніше працювала в Мологівській школі — викладала українську мову. Її чоловік Віктор займається господарством — мають стадо овець і кіз. Юлія — учениця восьмого класу, хлопці навчалися у п’ятому та третьому.

— Родина віруюча, дружна. Привітні й відкриті до спілкування. Віктор завжди перший запропонує допомогу. Не чекав, аби прийшли й просили. Дітей так виховували. Рідних шкода. Похорон за похороном. Аню з молодшим хлопчиком в один день ховали. До останнього сподівалися, що Віталик виживе, — розповідає 46-річний Юрій Поліщук, сільський депутат. — Анна нещодавно за кермом. Відколи перейшла працювати в іншу школу і їздила з дітьми. Спочатку на “Жигулях”, потім цю машину купили. Але ніколи не лихачила. Дівчинка каже, що їх занесло на дорозі. Це все, що пам’ятає. І обгону не було. Там складна ділянка дороги — яр. Того ранку було мокро й слизько. Та ще й бугри по асфальту. Якщо натрапити на них, машину починає вести й кидати. Свідок аварії є — водій вантажівки. Каже, що Анна обганяла його раніше. Аварію побачив, коли на горб виїхав. Я сам проїжджав і зупинявся там години через чотири після зіткнення. Дорога ще була слизька.

Юлія залишається в дитячій обласній лікарні. З реанімації її перевели у відділення ортопедії, за словами тітки Надії Василенко-Лупашко. Має складні переломи стегна й руки, але вже рухається на ліжку. Попереду в дівчини тривала реабілітація.

На автодорозі Запорізької області водій легкового автомобіля виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з іншою машиною.

20 грудня близько 10:30 в поліцію Запорізької області надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду з потерпілими на 506 км автодороги «Запоріжжя-Маріуполь». Повідомляє прес-служба ГУНП в Запорізькій області.

На місці події поліцейськими попередньо встановлено, що водій автомобіля «Toyota Camry», чоловік 1968 року народження, здійснюючи рух по автодорозі в напрямку міста Запоріжжя, змінив напрямок руху вліво, виїхав на зустрічну смугу руху та скоїв зіткнення з автомобілем «Renault Kango», яким керував чоловік 1951 року.

В результаті аварії пасажир автомобіля «Renault», жінка 1950 року загинула на місці події, обидва водії доставлені в лікарню.

За даним фактом порушено кримінальне провадження за ознаками ч.2 ст.286 (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) Кримінального кодексу України.

Після трагічної аварії дочка загиблої і госпіталізованого водія, Світлана Зарудінська, написала пост відчаю в соц мережі, зі звинуваченнями в адресу водія, машина якого протаранила авто її батьків.

“У моїй родині сталася страшна трагедія!
Батьки потрапили в ДТП, Мами більше немає, Тато в реанімації (3 складних відкритих переломи, на штучному диханні).
Ця людина поламала 2 життя, позбавила 5 дітей матері.
Як далі жити? Не передати все те що відчуваю, сльози та крики. Це нестерпно …
Це страшно Мої батьки незаслужили таке Горе, Чому так? Випробування такі. Це не повинно бути безкарним. Вбивця повинен понести покарання “, – пише дівчина.

“На момент прибуття рятувальників у кімнаті квартири на 4-му поверсі горіли домашні речі на площі близько 10 кв.м. Під час гасіння пожежі рятувальники виявили тіло загиблої жінки 1986 року народження. Крім того, постраждало 3 дітей: двоє – це діти загиблої жінки (хлопчик 2016 та дівчинка 2018 р.н.), а також дитина з сусідньої квартири (хлопчик 2018 р.н.). Усі вони з отруєнням чадним газом середньої тяжкості були госпіталізовані до дитячої лікарні №1”, – йдеться в повідомленні.

О 00:28 пожежа була локалізована, а о 1:29 повністю ліквідовано. Причина виникнення пожежі встановлюються.

Про це розповіла мати 16-річного учня коледжу Кирила, Альона Трофимчук. У травні 2018 року вона поховала старшого сина.

“Ілля був баскетболістом, у нього виникла саркома хребта, два роки ми боролися за нього. Всім містом збирали гроші на лікування, але не врятували. Ілля помер у 16,5 років. Тепер Кирило, йому теж 16,5”, – розповіла про трагедію жінка.

16-річний Кирило Трофимчук був в аудиторії навпроти кабінету, де і почалася пожежа.

“Син мені повідомив, що о 10.05 він зайшов на заняття, а вже о 10.19 він зателефонував і сказав, що вони задихаються. Спочатку він пробував лежати на підлозі, але це не допомогло. Діти стали говорити, що потрібно кудись йти. Він запанікував, став плакати і дзвонити мені. Я чула, як інші діти теж задихалися і кричали в телефони “Мамочка, я люблю тебе!”, – розповіла Олена Трофимчук.

Нагадаємо, пожежа розгорілася вдень 4 грудня. Вогонь охопив майже всі поверхи. Внаслідок НП, за неофіційними даними, загинули від 10 до 15 осіб.

Непрямою причиною пожежі могло стати те, що в будівлі не було опалення. Ймовірно, хтось використовував електричні обігрівачі, що і призвело до проблем із проводкою. А на думку Одеської ОДА, причиною пожежі став несправний подовжувач.

Повідомляється, що страшна ДТП з фатальними наслідками сталася сьогодні вранці, 30 листопада.

Зокрема, на півночі Красноярського краю сталася ДТП за участю легкового автомобіля і вантажівки.

Водій автомобіля “Лада-Калина”, який рухався по трасі Р-255 в Уярскому районі, вирішив піти на обгін. Однак, чоловік не впорався з керуванням та допустив лобове зіткнення з фурою MAN.

Удар був настільки сильним, що п’ятеро людей, які перебували в легковику, загинули на місці події.

“В результаті ДТП в легковому автомобілі загинули 5 осіб – 2 дорослих та 3 неповнолітніх. Їх особи встановлюються співробітниками поліції”, – інформує прес-служба регіонального МВС.

Варто відзначити, що кілька годин тому на цій же трасі сталася інша смертельна ДТП. Легковик Honda, виїжджаючи з автозаправки, не надав перевагу руху автомобіля Nissan, через що сталося зіткнення.

В результаті ДТП, за інформацією правоохоронців, загинули водій Honda і двоє його пасажирів (чоловік і жінка). Чотирьох людей з різними травмами госпіталізували до лікарні.

Раніше було відомо, що автобус з дітьми розбився в ДТП. Аварія сталася у четвер, 28 листопада, і забрала життя двох дітей.

ДТП зі шкільним автобусом сталася в Аргентині, в 160 км від Буенос-Айреса. Як повідомляють місцеві ЗМІ, у момент аварії в автобусі перебували 43 дитини від 11 до 13 років, а також 10 дорослих, у тому числі двоє водіїв.

На Черкащині звечора молода родина приймала гостей. А вже на ранок господар зателефонував своєму другові і попросив якомога швидше привезти ліки. Усій родині стало зле.

– Каже щось погано, напевно, отруїлися. Все, я забрав рюкзак, і пішов. Малий лежав дивився телевізора біля нього в спальні. Це було о 10.00. Через півтори години я приїхав привіз, після того я їх не бачив, – друг родини Олег.

Надвечір до дітей примчав схвильований дідусь. Чоловік ніяк не міг додзвонитися, тож вирішив перевірити, чи все гаразд. Та на нього чекала жахлива картина.  Непритомні батько з сином лежали на ліжку, а мати – в ванній. Чоловіка й дружину у вкрай тяжкому стані медики забрали до лікарні. А от шестирічному хлопчикові допомагати було запізно.

– На жаль дитині допомога вже не понадобилась. Батько без свідомості і мати в свідомості, але в край важкому стані, – каже лікар швидкої допомоги Олег Мельник.

Що саме сталося в тій злощасній квартирі тепер розбираються слідчі. А от у сусідів – власна версія. Мовляв, напередодні родина пригощалася грибами.

Інші ж переконані – родину згубив газовий котел. Начебто через його несправність нещасні надихалися чадним газом. Проте газовики, які прибули на місце трагедії одними з перших, відхилень від норми не виявили.

Що ж насправді стало причиною смерті маленького хлопчика і страшного отруєння його батьків – тепер вже з’ясує експертиза.

– Дитина направлена на судово-медичну експертизу для встановлення причини смерті. Христинівським ВП порушено кримінальне провадження. На даний час триває досудове розслідування, – каже в.о. керівника Христинівського відділення поліції Сергій Єлісєєв.

Кривава драма серед білого дня розігралася в Роздільному, повідомили в прес-службі ГУНП в Одеській області.

Як розповіли в поліції, пенсіонера з ознаками насильницької смерті виявив старший син, який, не дочекавшись матері і брата в Одесі, де вони повинні були зустрітися, намагався їм додзвонитися.

Чоловік одразу викликав поліцію, якій повідомив і про зникнення ще двох родичів – матері і брата.

Поліцейські оперативно встановили підозрюваного.

Ним виявився 47-річний чоловік, який раніше був засуджений за майнові злочини. Він підтримував дружні стосунки з вказаною сім’єю.

Як з’ясувало слідство, він забив до смерті свого 46-річного знайомого, молодшого брата заявника, коли той прийшов до нього в гості.

Мотивом, за його словами, стало те, що під час застілля той нібито негативно висловився про його співмешканку.

Після цього він позбавив життя 80-річну матір приятеля, бо жінка прийшла забрати сина додому і могла повідомити про злочин в поліцію.

На наступний день зловмисник пішов в будинок потерпілих, де забив до смерті 82-річного главу сім’ї, який нібито відмовився налити йому вина. Тіло він замкнув в порожньому будинку, а ключі викинув.

***
Свою Лідусю він зустрів випадково у столичній кафешці, куди зайшов з друзями. Неподалік за столиком сиділо дві дівчини. Одна з них, а це була Ліда, вразила своєю зовнішністю. Вадим не мав дару флipтувати, а от його друг Генка знав підхід до дівчат. Почувши, що Вадик «запав» на гарненьку чорнявку, взявся за справу і вже через хвилин п’ятнадцять видав друзям про цих дівчат мало не ціле досьє. Більше того, повідомив, що завтра о сьомій вечора вони чекатимуть їх у парку.

Йдучи на пoбaчення, Вадим знав, що Ліда абітурієнтка театрального інституту, приїхала до Києва аж з Pосії. Чому вибрала українське місто? Бо її бабуся звідси родом. Родина колись була депOPтована. От їй і захотілося повернутися у місто бабусиної юності, адже вона виховувала свою внучку й багато розповідала про Україну.

Ліда не провалила екзаменів, і через місяць скакала від радості – вона студентка! Вадим теж зрадів, бо «втюрився» у Лідку з першого погляду і тепер був впевнений, що вона залишиться в місті. А десь через півроку він повідомив батькам, що приведе дівчину до себе. Батько сприйняв новину спокійно, а маму мало не вiдкaчували. Невістку вона незлюбила з перших днів, і лише коли наpoдилося дитя, стала до молодої жінки ласкавішою. А от внук став для неї всім.

***
Вадим подав на розлучення, попередивши Ліду, що сина їй не віддасть. Збираючись у відрядження, попросив її підшукати собі квартиру, аби більше з нею не зустрічатися. Та коли через три тижні повернувся додому, він був наче пустка без дитячого галасу й сміху. Пригнiчені батьки розповіли, що до них прийшов Лідин адвокат і настрахав: якщо не віддадуть невістці сина, вона подасть в cуд на розподіл квартири.

– У нас не було вибору, – винувато закінчила розповідь мама.

– Чому ви не дали мені телеграму?

Він одразу взявся шукати Ліду, однак її в Києві уже не було. Довідався лише про те, що виїхала із сином у Pосію, а куди – невідомо. Вадим шукав сина, але марно.

***

Пройшли роки. Він зустрів іншу жінку, яка вразила своєю добротою, щирістю й ніжністю. На красу Вадим уже не звертав уваги. З Ніною вони жили гарно, засмучувало лише одне – не було дітей. Згодом змирилися й з цим. Ніна навіть якось сказала:

– Спробуй розшукати сина…

***

І ось двадцятирічна студентка Катя напередодні дня наpoдження сповістила, що хоче пoзнaйoмити батьків зі своїм кавалером, який уже закінчив інститут, працює на хорошій посаді у будівельній фірмі і навіть збирається купувати квартиру. Батьків втішило, що хлопець старший за доньку і вже самостійний. Дуже хотілося віддати дитину за хорошу людину, як кажуть, у надійні руки.

Катя, готуючи з мамою усіляку смакоту, попереджала, аби не «нагружали» її Мітю різними запитаннями. За годину до призначеного часу, коли хлопець мав прийти до них, вже крутилася біля дзеркала у новій сукні.

Коли на порозі з’явився усміхнений красень з гарним букетом, батьки не здивувалися, чому їхня Катя закохалася у нього по вуха. Він поводився досить спокійно, одразу знайшов мову з майбутнім тестем, розповідаючи про роботу фірми. І все-таки за столом мама не втрималася, щоб не розпитати про родину.

– Ми з мамою жили в Ставропольському краї, вона туди приїхала після навчання у Київському театральному інституті, влаштувавшись у театр. Вона мені багато розповідала про Київ. Після її cмepті вирішив теж приїхати сюди на навчання, хоч для мене це було дуже непросто. Пoмupaючи, мама сказала, що тут у мене живе тато. Сподівався його розшукати, але так і не наважився… Проте у мене є надія, що я його колись знайду.

– Як твою маму звали? – приглушено вимовив Вадим.

– Ліда…

– Господи, Дімко, невже це ти? – ледь вимовив Катін тато.

Після цього за столом усі зaвмepли.

***

…Катя за якийсь час плачучи вибігла з квартири. Вона кpuчала, що нeнaвuдить батька, який відpiкся від своєї дитини, і що через нього вона втpaтила найдорожчу людину.

– Я ніколи до вас не повернуся, – це були її останні слова.

Мітя, вибачившись, теж розпрощався зі своїм батьком і мачухою. Він був шoкoваний: дівчина, яку кохав до нестями, його сестра. Йому стало не по собі від думки, що він міг з нею пepecпати.

– Боже, яке щастя, що Катя не наша рідна донька, – склавши руки на гpyдях, повторювала Ніна, коли залишились у квартирі самі. – Оце Господь звів, оце доля…

***

Через півроку Катя стояла у весільному вбранні. А поряд – щасливі батьки. Вони для неї залишилися такими ж дорогими, навіть після того, коли почула правду й довідалася, що її мама – це просто тьотя Ніна, а тато – дядя Вадим, і навіть не рідний. Він тепер рідний батько для Міті…

Він зазначив, що старша дочка Варвара повернула його в сім’ю.

«Коли їй було десь три роки, ми поїхали на гастролі і нас не було 45 днів. Коли я приїхав додому, вона вибігла на емоціях, потім подивилася і сказала: «А, це ти? Ну добре”. Це такий «Інь-ян», потрібно чимось жертвувати. На жаль, сімейним часом», – розповів Кошовий.

Через деякий час, коли Варвара стала трохи дорослішою, її запросили виступити на «Лізі сміху». Під час свого номера дівчинка закликала батька повернутися в сім’ю. Плакав не тільки Кошовий, але і весь зал.

«А ти забув, що вдома сім’я? Нагадаю для тебе: ось це мама, а це – сестра. Тебе так часто вдома не буває, ми без тебе навчилися жити. Я навіть сама вдома полку прибила, таке ось доросле життя», – сказала дочка Євгенія.

«Відкрита, щира людина. Люблячий батько і чоловік, переказів друг, класний комік. Як говориться талановита людина, талановита в усьому. І Варечка вся в нього. Так тримати! Успіхів Вам»,«Цікаве відео, в якому показано, що не залежно від успішності, популярності і багатства, всі ми в першу чергу звичайні люди … зі своїми емоціями, прагненнями і заморочками», – відреагували на інтерв’ю Кошового українці.

– 14 вересня у Микулинцях вбили 17-річну дівчину. Чи відомо щось? – написала тернополянка Ірина. Світлину дівчини у соцмережах поширюють друзі та знайомі з підписом “Спочивай з миром.”

– Світла пам’ять Діані, співчуття рідним. В мене просто немає слів, – пише пані Олена. – Хтось забрав у цього сонечка життя.

Як стало відомо журналістам з власних джерел, 14 вересня дівчина відпочивала у Микулинцях. Потім вона повернулась додому.

Із колишнім хлопцем, якому 34 роки, у них виникла сварка. Далі ж чоловік наніс дівчині кілька ножових поранень і втік. Дівчину врятувати не змогли. Вона померла дорогою до лікарні.

Чоловіка правоохоронці затримали під ранок у смт. Микулинці. Як повідомляє відділ комунікації поліції Тернопільської області, близько десяти ножових поранень в руки та область грудної клітки наніс 34-річний чоловік своїй знайомій.

18-річна дівчина від отриманих травм померла дорогою до лікарні. Нещастя трапилося 14 вересня у селі Воля Теребовлянського району. За словами начальника Теребовлянського відділу поліції Сергія Осадци, потерпіла впродовж кількох років зустрічалася зі своїм вбивцею.

Друзі потерпілої розповідають, що пара не спілкувалася близько трьох тижнів, оскільки дівчина поїхала на навчання до Тернополя. Вона – студентка другого курсу місцевого вишу.

Приїхала жителька Теребовлянщини в район на свято разом з друзями – хлопцями та дівчатами. У момент, коли юнаки відійшли від подруг, до їхньої знайомої підбіг невідомий чоловік та почав кричати, а потім, витягнувши ніж, став наносити їй удари. За дівчину вступився один з хлопців.

Його також нападник поранив. Після цього зловмисник втік у невідомому напрямку, а його жертва померла дорогою до лікарні. Пораненому хлопцеві надали меддопомогу. Загрози його життю немає.

Сергій Осадця каже, що на пошуки зловмисника по тривозі підняли Теребовлянський відділ поліції, кінологів, спецпризначенців. Правоохоронці перевіряли район та лісосмугу. Знайшли нападника над ранок.

Він переховувався у лісі, неподалік власного помешкання. Чоловіка затримали відповідно до статті 208 КПК. Йому повідомили про підозру за статтею 115 частина 1 ККУ – умисне вбивство. Одна з версій вбивства, яку розглядають слідчі – ревнощі. Вирішується питання про обрання йому міри запобіжного заходу.

Триває слідство.