Чоловік поділився шокувальною історією, як його сестри змусили його батьків повірити, що він уже шість місяців як мертвий.

Про це Каллум поділився у новозеландському шоу ZM Radio, передає Mirror.

Він зателефонував на уривок, у якому слухачів запитували, чи вважалися вони колись мертвими.

Чоловік почав: “Так, мене безперечно вважали мертвим. Мої сестри в той час були у сварці з моїми батьками, і вони не особливо ладнали. Я жив у Веллінгтоні, поки вони були у Крайстчерчі. Моя старша сестра зателефонувала батькам і сказала їм, що я помер”

Каллум розповів, що його сестри також сказали своїм мамі та татові, що батьки його колишньої дівчини не хотіли, щоб вони були присутні на його похороні. На запитання, чому його батьки просто змирилися з звісткою про його смерть, він відповів: “Вони ніби бігали, телефонуючи іншим нашим родичам, щоб дізнатися, чи чули вони щось, судячи з того, що мені сказали. Тоді вони справді нічого не знали. Тож мої батьки просто припустили: “Так, він помер”.

Каллума також допитали про те, як обман міг продовжуватися протягом шести місяців, на що він зізнався: “Я був просто зайнятий життям і роботою, а потім подумав: почекай – я давно не отримував звісток від батьків. Цікаво, що відбувається? Я зателефонував їм, і мої мама і тато такі: “Ти живий?”. Моя мама була в сльозах, а батько був просто приголомшений — він такий: “Що, чорт забирай, відбувається?”.

Потім Каллум додав, що його сестра сказала його батькам, що його зарізали. “Почекай, почекай, почекай, тебе вбили?” — запитав один із радіоведучих. “Ти не загинув внаслідок нещасного випадку, хтось тебе убив! Це найдикіший телефонний дзвінок, який у нас колись був. Ти був тією людиною, яку б зарізали?”.

На що Каллум комічно відповів: “Я не був у деяких бандах, але скажу, що в той момент для мене не було нічого незвичайного в тому, щоб мене вдарили ножем”. Насамкінець він сказав, що його мама і тато були “на сьомому небі від щастя”, дізнавшись, що він насправді живий, і що в ті вихідні він помчав додому, щоб запевнити їх, що це справді він.

Чоловік також підтвердив, що він та його батьки більше не спілкуються із його сестрами.

Зміст
Діти написали листа батьку до неба
Олександр Ярмоленко загинув під час ракетного удару по “Десні”
10-річний хлопчик постійно пише листи батькові
ТСН допомогла здійснити мрію хлопчика
10-річний Іван Ярмоленко написав листа татові-військовому, який загинув під час ракетного обстрілу навчального центру “Десна”. Хлопчик переконаний, що його тато зможе отримати листа, його він запустив з монументу Україна-Мати, адже вони з батьком мріяли туди піднятись.

Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Ірини Маркевич.

Діти написали листа батьку до неба
10-річний Іван і 6-річна Софія разом пишуть листа до неба для загиблого батька-військового. Софія розмальовує аркуш. Іван пише татові останні новини їхньої родини.

Соня пішла в перший клас, вона вже вміє читати і писати літери. Іван навчається у 4 класі. Він багато, що вивчив і зрозумів, але куди потрапляють люди після смерті, він збагнути не може і і питає про це тата у листі.

“Тату, де ти живеш? Ми з Софією думаємо, що ти на зірочці. Ти бачиш нас?”, – пише у листі хлопчик.

Софія переконана, що тато їх не тільки бачить, а ще й передає вітання за допомогою веселки.

Олександр Ярмоленко загинув під час ракетного удару по “Десні”
Востаннє діти бачили тата 6 березня 2022 року. Це був 11 день війни. Юлія вивозила дітей на захід, а звідти – в Італію.

Олександр Ярмоленко пішов у військкомат. Чоловік був у територіальній обороні. Коли Київщину деокупували, він приєднався до ЗСУ. Став бійцем гаубичної батареї 66 бригади, яка готувалася до боїв на Херсонщині. Підрозділ проходив злагодження у навчальному центрі у “Десні”. 17 травня на “Десну” росіяни здійснили ракетну атаку. Тільки за офіційними даними там було 86 загиблих.

“Сашу витягнули з під завалів і його травми були не сумісні з життям, а на його годиннику не було жодної подряпини”, – каже дружина Юлія.

Цей годинник подарунок Юлі Олександру. Він працював понад рік після смерті чоловіка і нещодавно стрілки зупинилися.

“Я дивлюсь – він зупинився і він показував 4:10. Цей обстріл був в 4:10. Той світ теж існує можливо, це послання і він наш ангел охоронець і захищає нас”, – додає Юлія.

Усі стіни у квартирі завішані їхніми спільними фото. Діти просять маму постійно показувати відео в телефоні, де вони разом. Родина згадує життя до війни та дуже сумує за тими часами.

10-річний хлопчик постійно пише листи батькові
Перед фотографіями Олександра стос дитячих малюнків і час від часу Ваня пише татові листи.

“Ваня він дуже тяжко пережив. Ми працювали з психологом. І психолог говорила – сядь напиши листа татові”, – зазначає Юлія.

10-річний хлопчик захотів відправити листа татові, запустивши його з України-Матері.

“Коли мені було 7 років, то я розпитав тата, що це за статуя. Він сказав, що коли я виросту – ми сюди з ним піднімемось”, – каже хлопчик.

ТСН допомогла здійснити мрію хлопчика
Піднятися на найвищу точку монумента можна лише з повноліття, але враховуючи важливість кореспонденції – ТСН звернулася до керівництва музею Другої світової війни і для Вані роблять виключення.

Маленька Соня залишилась внизу, бо для неї це надто небезпечний підйом. Знімальна група ТСН разом з Іваном і Юлією піднялись вверх. До грудного відділу монумента можна дістатися досить безпечно. А от далі треба йти пішки, а це – як два п’ятиповерхових будинків без ліфта.

“Зараз починається найскладніша частина підйому, до цієї висоти 64 метри ми підіймалися ліфтами, то далі ми будемо рухатися по такому ніби залізному тунелю, який підіймається вгору”, – каже кореспондентка ТСН.

На цій висоті від вітру відчутно, що рука хитається. Ваня переводить дух, набирає повітря у груди і на висоті 92 метри читає листа татові:

“Тату, привіт ми за тобою дуже сумуємо. Тепер я за головного в нашій родині, як ти і казав. Пап, де ти живеш? Я з Софійкою думаємо, що ти на зірочці. Ти бачиш нас? Софія думає що в тебе там є магазин і ти прислаєш нам подарунки на Новий рік і день народження. Мама дуже сумує за тобою і часто плаче, але ми з Софійкою їй не дозволяємо”.

В інтерв’ю для YouTube-проєкту ТСН.ua “Наодинці” музикант назвав себе не зразковим батьком і вважає, що займався вихованням сина неправильно. Зокрема, за словами Харчишина, він дуже оберігав сина, через що хлопець, на думку співака, ріс не самостійним.

“Я знаю, що я виховую неправильно. Тому що ота опіка, ота тепла ванна, в якій я його грів, через те, що відчував провину. Що я не долюбив, недодав йому. Вона зіграла злий жарт зі мною. Я зрозумів, що в 19-20 років мій син не є самостійною людиною, яким був я в 15-16 років. Я практично сам себе виховував. Старший син був абсолютною протилежністю і він був залежним”, – сказав Харчишин.

Якось музикант прийняв рішення, що час сина відпустити і відправив його навчатися до США. Але хлопець за чотири місяці повернувся до України:

“Треба було його просто виперти з хати. І я випер з України, подалі від цих реалій, бо мені здалося, що він тут не зможе. Насилу випер до Штатів. А через 4 місяці повернувся і сказав, що не хоче там жити. Я забив на нього і тоді він став чоловіком. Особливо, коли він, недооцінений мною як чоловік, вхопив зброю 24 лютого і пішов (на фронт – прим.ред). При тому, що мав абсолютно пофігістичне і пацифістичне ставлення до цього”, – розповів Харчишин.

Пригадав зірковий батько нещодавню зустріч з 25-річним сином, який приїжджав з фронту. Разом з тим Харчишин відкрив таємницю особистого життя хлопця і зізнався, що вдома на нього чекає кохана:

“Він нещодавно приїздив і це чоловік. Це чоловік, який дбає про свою дівчину, який забив на нашу зустріч і пріоритет чітко визначив. Він був з дівчиною, бо він її рідко бачить і він поїхав з нею кудись. Він чітко розуміє, що йому потрібно від життя. Він вибачився, що не зміг поїхати подивитися на зруйнований будинок (житло Харчишина в Гостомелі, куди потрапила ракета – прим.ред.), він каже: “Я там вже нічому не зараджу. Він зруйнований. Я бачив його на фото. Хочеш поїхати, щоб ми поплакали? Для чого. Я маю бігти, назад їхати в Житомир, тому що мені завтра в частину, а дівчина вже стоїть на мене чекає”. Я такий думаю: “Ну я блін мудак”. Я пишаюсь тепер ним. Я розумію, що це не моя заслуга. Можливо всі мої помилки допомогли йому стати тим ким він став, але точно не від того, що я мудрий вихователь”, – сказав Харчишин.

Емоційне відео опублікувала у мережі TikTok дружина захисника.

Жінка разом з із сином приїхала, щоб зустріти свого чоловіка на автовокзалі. Чоловік вибіг з маршрутки та відразу почав обіймати своїх рідних.

На відео видно, що маленький хлопчик зрадів та посміхнувся до тата.

“Наш тато приїхав!” – прокоментувала відео жінка.

Через повномасштабну війну, яку розпочала Росія, чоловіки змушені покидати свої домівки та рідних.

Для них такі зустрічі рідкі, але дуже бажані.

У коментарях користувачі зазначили, що під час перегляду відео дуже важко стримати сльози. Також вони подякували військовому за захист:

Нехай чим скоріше повернуться усі чоловіки додому живі та здорові
Як він скучив за вами, я така рада, що ви зустрілися
Тато і син дуже схожі
Я так радію, коли бачу такі відео. Дякую вашому чоловікові за захист
Хай Бог оберігає вашого чоловіка

Про це повідомив Олег Сенцов у Facebook.

Що відомо про старшого сина Олега Сенцова
“Сьогодні стало відомо, що Влад зміг вступити в університет Карпенко-Карого на бюджет. Син з такої нагоди жарить дома відбивні”, – написав Сенцов.

Відомо, що Владу було три роки, коли йому поставили діагноз аутизм, тоді сім’я ще жила у Криму. Зараз хлопцю – 19 років.

“Важко прийняти, що твоя дитина не така як інші, але ще важче боротися з хворобою від якої немає ліків. Влад не розмовляв до шести років, не вмів грати іграшками, а просто кидав їх та ходив безцільно по колу. Ми теж ходили по безкінцевому колу лікарів, пробуючи усі методики, які тільки існували”, – пише Сенцов.

Влада вигнали з двох звичайних дитсадків і він опинився в спеціалізованому. Тоді його стан вдалося стабілізувати.

“Він заговорив, мало та погано, але заговорив. Почались щоденні зайняття, переважно вдома, де годинами йому доводилося втовкмачувати елементарні знання. Потім була спецшкола, він пішов на рік пізніше, тому що затримка розвитку була очевидна. Школа дала більше ніж лікарні, і ми поступово зменшували прийом ліків. Влад став кращим учнем, почав ходити в театральний кружок, який було сформовано для таких, особливих діток”, – поділився спогадами Олег.

При цьому він додав, що навіть у спецшколах є булінг.

“Я ніколи не забуду той ранок, коли Влад сказав, що не хоче йти туди, бо інші хлопці називають його “дурачком”, – пише Сенцов.

Політичне ув’язнення розлучило батька з сином на 5 років
Після цього відбулася окупація Криму й Олег став політичним в’язнем в РФ, через свої погляди. Тюрма розлучила його з сином на п’ять років.

“Після мого звільнення забрати його в Київ було справою нелегкою, але ми зробили це. Тут він пішов в звичайну школу, де йому не робили потурань, тому знов було важко. Він майже не знав українську, але вивчив її та вирішив поступати на художника театру ляльок”, – повідомив Олег.

Він додав, що з дитинства Влад любив дві речи: казки та малювати.

“Йому 19 років і він продовжує любити те саме, тому що досі живе як дитина. Можливо він залишиться таким назавжди, але головне, щоб він залишався такою ж світлою дитиною”, – написав Сенцов.

Чим особливі люди з аутизмом
Аутизм (розлади аутистичного спектра (РАС) – це стан, який виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вродженим та всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкування. Його неможливо вилікувати, проте з часом можна скоригувати і адаптувати людину до соціального життя.

Більшість людей з аутизмом мислять візуально, картинками, алгоритмами чи схемами. Інші ж люди вчаться комунікувати завдяки словам і словесним конструкціям, тому наші думки будуються навколо речень і слів.

Через таке мислення, люди аутистичного спектра фокусують увагу на іншому. Вони спершу сприймають деталі, а потім бачать загальну картинку. Саме завдяки такій увазі до деталей, серед людей з аутизмом є багато талановитих людей, зокрема художників.

У Мережі з’явилося зворушливе відео, як маленький хлопчик біжить до стенда зі світлиною загиблого на війні батька.

Йдучи алеєю з портретами загиблих героїв, дитину запитують, “де тато?” Після цього хлопчик знаходить серед них світлину свого загиблого батька і пригортається до неї.

Батько хлопчика, 38-річний Олексій Янін загинув у квітні 2022 року, захищаючи Маріуполь. Олексій воював в АТО. В 2015 році приєднався до лав “Азову”. Янін був чемпіоном України з кікбоксингу та чемпіоном світу з бойових мистецтв “муай-тай”.

У серпні 2017 року одружився. 2019 в Олексія народився син Назарчик – саме той хлочик з відео.

Про це повідомляє поліція Рівненської області.

Відомо, що трагедія сталася учора, 18 липня, о 20:45 у селі Залав’я колишнього Рокитнівського району.

Поліцейські встановили, що 28-річний чоловік, виїжджаючи з гаража, допустив наїзд на однорічного сина. Від отриманих травм дитина загинула у медзакладі.

“Відповідно до медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння чоловік був тверезий. Він пояснив, що коли виходив, то син був біля будинку, а це понад 20 метрів до гаража. Тому не очікував, що дитина, яка лише нещодавно почала ходити, там опиниться”, – додають у повідомленні.

Наразі слідчий розпочав досудове розслідування.

Ну як проводила, він кілька разів казав, що хоче піти добровольцем, а одного разу мати прийшла додому з роботи і знайшла на столі записку від сина. Писав, що пішов на війну.

Через пару тижнів – перший дзвінок: “Мамо, я живий, все добре”.

“Розмови телефоном завжди були короткі, – пригадує пані Ольга. – Де служить не казав, говорив, що не годиться таке казати, тому що ця інформація може потрапити до рук ворога. Одного разу тільки сказав, що служив в “Азові”

І ніби то все було добре настільки, наскільки може бути добре в матері, дитина якої на війні. Плакала, молилася, каменіючи від жаху дивилася новини. В новинах розповідали про Іловайський котел.

А в кінці серпня прийшла похоронка.

“25 серпня минулого року він востаннє телефонував, а 28 серпня повідомили, що сина Альоші в мене більше немає. Звичайно, спочатку повірила офіційним паперам. Але потім, коли тіла не віддали, почала сумніватися”, – розповідає вона.

Потяглись довгі виснажливі дні і ночі, сповнені тугою, болем та ледь що жевріє надією. Материнське серце відмовлялося вірити, що сина нема.

“Усі спроби щось дізнатися були марними. Я шукала інформацію всюди, навчилася користуватися “Фейсбуком”, відкрила свою сторінку, – розповідає Ольга. – Якби не Микита, не знаю, чи дала б собі раду із цим безмежним горем. Я йому про загибель Альоші розповіла, але не одразу, дуже переживала, як він переживе. Але він стійко все вислухав і сказав, що ніколи мене не залишить і буде у всьому допомагати мені”.

Через три місяці після звістки про смерть сина Ольга наважилася зайти в розділ “невпізнані трупи” на сайті МВС – там у відкритому доступі викладені фотографії знівечених тіл солдатів.

“Заповнила анкетні дані на свого сина і натиснула “знайти”. Сказати, що це страшне видовище – нічого не сказати. У більшості випадків замість людей просто обвуглені головешки… Досі мурахи по шкірі як загадаю”, – каже вона.

Єдине полегшення – серед цих кошмарних світлин Олексія вона ніде не впізнала.

“МАМО, Я ЖИВИЙ”

В травні Ользі з невідомого номеру прийшла sms “Мамо, я живий”. Дуже хотілося плакати від радості, проте жінка розуміла, що це можуть бути шахраї, які повідомляють, що людина у полоні і потім тягнуть із жертви гроші.

“Номер не відповідав. Волонтери, до яких звернулася, попередили: це може бути “розводняк”, таких охочих з того боку познущатися з чужого горя багато. Ходила в СБУ, там сказали, що точно визначити, звідки прийшло sms не можна, визначили лише, що з території Донбасу, і що швидше за все це шахраї, тому що мій син загинув і він не значиться в списках полонених та зниклих безвісти”, – пригадує Ольга.

І хоч в душі було гірко від розчарування, вона продовжила чекати сина додому. “Знаєте, я весь час молилася. Не лише за сина – за усіх хлопців, що воюють на сході”, – каже мати бійця.

П’ятого серпня, коли вже підходила річниця, як її сина оголосили загиблим, Ользі наснився кущ калини: яскравий, великий.

“І сон такий дивний, ніби не я на кущ дивилася збоку, а ніби я була калиною… До чого б це? Калина символізує материнство і уособлює дім, батьків, все рідне. Калина – український символ єднання народу: живих з тими, хто відійшов у потойбіччя, і тими, котрі ще чекають свого народження… Може, це якийсь знак від мого Альоші…?” – написала вона тоді на своїй сторінці в “Фейсбуці”.

Дев’ятого серпня Ольга присвятила синові вірш. “Синочку, рідний, я вірю що ти повернешся додому”.

І наступного дня він повернувся.

“Я поїхала до сестри на Волинь відвідати Микиту, він в неї гостював. Повертаюся увечері додому, а сусідка баба Дуся каже: “Олечко, у вас під дверима з суботи якийсь хлопець сидить”. Я до себе, а там Олексій! Мені ноги підломилися…” – згадує Ольга.

иявилося, що Олексій весь цей час був у полоні, а те sms дійсно було від нього. Худий, із шрамами на голові і щоці, без кількох зубів та із ребрами, які вочевидь неправильно зрослися та дивно стирчали з під шкіри, він відмовлявся йти в лікарню, здригався від кожного різкого звуку, затуляючи голову руками, а ночами кричав уві сні. З ліжка майже не вставав.

Тоді Олексію дуже допоміг малий Микита.

“Він від Альоші не відходив, постійно щось розказував, а той слухав і слухав. Зі мною вони майже не розмовляли, але я не ображалася, досить було того, що обидва вони вдома. Микита зараз такий важливий і гордий, що у нього повернувся брат, навіть не впізнаю його. Питаю у нього про що вони говорили, а він мені відповідає, що це чоловічі розмови”, – каже Ольга.

Одного разу жінка, щоб допомогти синові, покликала психолога. Проте розради, як вона сподівалася, не вийшло: Олексій, почувши що мати привела лікаря перевернув стіл, за яким сидів, вилаяв обох та надовго зачинився у себе в кімнаті.

ПРО ІЛОВАЙСЬК БРЕШУТЬ, ТАМ БУЛО ПЕКЛО. ЗВИНУВАЧУВАВ СЕБЕ, ЩО ВИЖИВ

Але одного дня хлопця, як то кажуть, прорвало. Коли оголосили офіційні дані про кількість загиблих під Іловайськом, він почав говорити, що все це брехня і там було справжнє пекло. Ольга сиділа за комп’ютером на кухні, було близько четвертої ранку, Олексій підійшов і запропонував “Мама, давай вип’ємо”.

“І тут з нього, як з рани, річкою полилося все те, що так довго сиділо. Він розповів мені про жахи, які пережив, про хлопців, які так і не повернулися додому. Про те, що він відчував, коли їх бомбили з “Градів” під Іловайськом, коли перед його очима все змішалося, коли він не розумів, де небо, а де земля, коли не знав куди бігти і що робити. Коли зрозумів, що допомогти може тільки Бог, коли друг, з яким він розмовляв пару хвилин тому – мертвий, і у нього закінчилися сили тягнути його, коли почав звинувачувати себе за те, що вижив”, – згадує жінка. В якийсь момент вона просто зупинила сина, бо слухати було вже несила.

Врешті поговоривши про ті страшні часи, мати з сином почали обговорювати, скільки бійців так і залишилися на полі бою непохованими, потрапили у полон, говорили про те, що мають відчувати їхні рідні, які досі перебувають в невідомості.

“Мене переповнювало бажання підтримати всі жіночі серця, які також, як і я колись, не знають, що з їхніми синами і чоловіками. Мабуть, вони також повинні заявити про себе, щоб розділити свій біль, і у нас з’явиться можливість докопатися, що ж насправді сталося з їхніми рідними. Бажання допомогти підштовхнуло нас з Альошею створити загальний список тих, хто загинув або пропав безвісті”, – розповідає Ольга. Каже – ця справа потроху повернула Олексія до життя.

На пропозиції допомогти у зборі інформації відгукнулося дуже багато людей, вони присилали свої власні списки, хтось пропонував допомогти з обробкою даних, хтось – створити сайт, щоб опублікувати зібрані дані. Жінка каже, що довго не могла зважитися на публікацію списків, адже ними можуть скористатися шахраї. Врешті її переконав Олексій.

“Він сказав – потрібно, щоб хлопці там знали, що їх шукають і чекають вдома. Виявляється, Альоша думав, що я навчилася жити без нього, і що зовсім його не чекаю… Які жахливі думки приходять нашим синам в голову на війні!” – обурюється мати.

МАТИ, ДІТИ, НЕВІСТКА ТА КІТ

Після того як в Олексія з’явилося якесь діло, він почав більше спілкуватися, спокійніше спати, відновив документи, які було втрачено під час полону. Тільки в пансіонат на реабілітацію їхати відмовився, сказав, що це дуже дорого.

Ще більш хлопцю полегшало, коли до нього приїхала Олена. Ольга про дівчину нічого не знала.

“Альоша так мені нічого і не розповів, звідки Олена приїхала, просто сказавши, що вона йому дуже допомогла по дорозі додому, і що якби не вона, він може і не повернувся взагалі. Схоже, тепер у мене є дочка”, – каже жінка. Вона почала повертатися додому, де була вже готова зігріта вечеря, зроблені уроки в молодшого сина та спокійні очі у старшого.

В домі, де нещодавно жили самотня жінка з маленьким сином, тепер мешкає велика родина та ще й кіт Барсик, теж новий член сім’ї. Молоді небагатослівні, проте матері вистачає бачити сина та мріяти про онуків. Вона не ділиться фотографіями свого Альоші та не змінює скорботної свічки на аватарці – вже в пам’ять про інших хлопців, які не повернулися з війни.

Для багатьох українська Ольга стала символом надії, що й вони одного дня, повертаючись додому почують знайомим голосом “Привіт. Впізнаєш?”.

“Не помиляється материнське серце. Повірте, воно точніше за будь-який прилад, його не обдуриш. Дорогі жінки, не здавайтеся, моліться, вірте своєму серцю, а не тому, що говорять оточення. Вірте і сподівайтеся, не дивлячись ні на що і всупереч усьому!” – радить вона.

Фото до статті ілюстроване

Знімком колишній в’язень Кремля поділився на Facebook-сторінці.

Зазначимо, що 13 липня Сенцову виповнилося 47 років. У свій день народження він представив українцям на фото малюка-сина.

“Найкращий подарунок”, – підписав він кадр.

Що відомо про сина Сенцова
Зазначимо, що у грудні 2022 року у Сенцова народилася четверта дитина – син Дем’ян. Малюка йому подарувала нова дружина Вероніка Вельч. Пара зареєструвала шлюб улітку 2022 року. Спершу Вероніка з Дем’яном були у США, але зараз повернулися в Україну.

До 2016 року режисер був одружений з дружиною Аллою. Причиною розлучення Сенцов назвав те, що Алла підтримала анексію Криму.

Від першого шлюбу у нього двоє дітей: 20-річна донька Аліна та 18-річний син Владислав, у якого було діагностовано розлади аутичного спектру. Під час тюремного ув’язнення в Росії дітьми займалася бабуся та мама. Але 2020 року вони переїхали до батька до Києва.

Ще одну доньку Олегу Сенцову народила журналістка Юлія Бабіч – Емма народилася 5 лютого 2021 року.

Український волонтер та ексведучий Сергій Притула поділився, що здобув диплом магістра та став випускником.

42-річний колишній шоумен розповів, що останні два роки навчався на магістратурі в Українському Католицькому університеті, що розташований у Львові. Притула здобув вищу освіту у сфері публічного управління та адміністрування.

“Навчатися під час війни – це складно як з моральної точки зору, так і логістично. Тому я щиро вдячний Силам оборони України, що дали можливість закінчити навчання, написати та захистити магістерську”, – зазначив волонтер.

Сергій Притула також розповів про кумедну реакцію його сина Дмитра на те, що його батько став випускником.

“Син сказав, що це якось дуже дивно – прийти до батька на випускний швидше, ніж батько до нього”, – поділився Притула.

Остапа Оністрата із позивним “Бендер”, сина відомого українського банкіра та бізнесмена Андрія Оністрата, поховають у вівторок, 6 червня, на київському кладовищі “Берковиці”.

Про це повідомив його батько у соціальних мережах.

“Думаю, мені віддадуть його завтра вранці з усіма документами. Відспівувати будемо в церкві, де ми його хрестили, у вівторок. Це на Смірнова- Ласточкіна. Ховати будемо у вівторок на берковцах. Знову важка ніч. Прокинувся як в моральному полоні. Не можу подітися від своїх думок”, – поінформував бізнесмен.

Також батько поділився щемливими спогадами про сина.

“Він ніколи не боявся нічого і нікого. Він завжди був готовий виконати любу задачу. Його дратував армійський тупізм і намагання нічого не робити… Він з ДШВ пішов, тому що там йому довелося “нічого не робити. І ще… він до цього моменту був сином “Оністрата”. А тепер, я тато героя Остапа Оністрата. Напевно він підсвідомо цього хотів. На жаль, таким складним і незворотнім шляхом…”, – написав банкір.

Пресслужба 68 окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша розповіли, що Остап був оператором відділення ударних БПЛА.

“Через місяць йому мало виповнитись 22… На фронті загинув оператор відділення ударних БПЛА Остап “Бендер” Оністрат. Щирі співчуття його батьку, який командує підрозділом, та побратимам Остапа”, – йдеться у дописі.

Слідство встановило, що матір віддала дітей знайомому для виготовлення порнографічних матеріалів та сексуальних розваг. Вона передала 11-річного сина та 13-річну дочку.

Чоловік платив їй винагороду – від 100 до 500 гривень. Також жінка брала участь у сексуальному насиллі над дітьми.

Проти жінки до суду скерували обвинувальний акт. Співучаснику злочину також повідомили про підозру. Наразі у кримінальному провадженні триває розслідування.

Тепер мама хлопчика має сплатити 850 гривень штрафу. Це рішення можуть оскаржити в суді.

За що мама отримала штраф
За даними матеріалів справи, шестикласник у листуванні з однокласником використовував нецензурну лексику та ображав його. Батьки хлопчика звернулися до поліції та написали заяву про булінг дитини і відзначили, що шестикласник постійно ображає їхнього сина.

У суді мама дитини визнала свою провину, але вчинки свого сина вона пояснила тим, що хлопця спровокували на такі слова та дії. Проте хто та навіщо це зробив – жінка не уточнила.

Матір шестикласника визнали винною за неналежне виконання батьківських обов’язків.

У Львові судили дівчину за секс на зупинці
Напередодні Франківський суд Львова визнав винною 18-річну дівчину за статтею про дрібне хуліганство через те, що вона наприкінці лютого займалась сексом на зупинці громадського транспорту.

Однак за матеріалами справи, 25 лютого на вулиці Кульпарківській “розпусно діяла” пара, а до відповідальності притягнули тільки дівчину, що викликало обурення.

Під час засідання львів’янка повністю визнала свою провину. Суддя Франківського суду Юрій Ванівський визнав її винною у вчинені адміністративного правопорушення, проте обмежився усним зауваженням.

Згодом у суді пояснили, що чоловіка не притягали до відповідальності, бо він не з’явився на засіданні.

У Бахмуті зустрілись син-прикордонник і батько-військовий, які не бачились понад пів року.

Зворушливе відео зустрічі оприлюднила Державна прикордонна служба України.

Прикордонник на псевдо “Малий” вже три роки боронить українські кордони. Минулого року він брав участь у боях з ворогом у Луганській області. Потім була ротація, відпустка, відновлення…

І от “Малий” знову на передовій. Нещодавно зі своїми побратимами прибув на посилення прикордонних підрозділів, які продовжують мужньо обороняти Бахмут.

Тут прикордонник зустрівся зі своїм батьком, який також виконує бойові завдання у складі однієї з бригад ЗСУ. “Не бачились близько семи місяців. Шкода, що не надовго”, – каже зі сльозами радості “Малий”.

Після теплих обіймів та кількахвилинної розмови, батько з сином пішли далі бити ворога на найважчому напрямку фронту.

Ігор накрив собою сина під час бою, чим врятував його життя, пожертвувавши своїм, пишуть Факти.

Ігор і Ренат Руденки з Вінничини воювали біля Новобахмутівки Донецької області, мужньо відбиваючи ворожий наступ. Під час чергової атаки росіян Ігор накрив власним тілом сина Рената. Таким чином він врятував хлопцеві життя, але сам загинув.

Деталі героїчної і водночас трагічної історії розповів молодший брат Рената Олександр Руденко.

За його словами, батько долучився до старшого сина на фронті, аби оберігати.

“На третій день повномасштабного вторгнення брат Ренат заявив, що піде воювати добровольцем. До цього він проходив строкову службу в армії, тому досвід певний мав. Почувши це, тато заявив, що не пустить його самого, то ж пішов із ним”, – говорить молодший син.

Руденки охороняли одну із важливих трас у напрямку Авдіївки. 8 квітня там був важкий стрілецький бій. А наступного дня, 9 квітня, трасою почали рухатися російські танки. Позиції українських військових росіяни обстрілювали ракетами.

Першим отримав поранення Ренат — снаряд поцілив йому у праву ногу та розірвався. Осколки поцілили у ліву кінцівку. Батьков, дізнавшись про поранення сина, прибіг на місце.

“Брат вже не міг сам йти. Тут знову почався бій. Тато лишився із Ренатом, заявивши побратимам, що хай би це коштувало йому життя, але він не залишить свою дитину”, — розповідає Олександр.

Чоловіки намагалися відповзти до укриття, але росіяни запустили дрон.

Зрозумівши, що можливе влучання, батько прикрив собою брата… Ренат відчув лише удар в плече. Дивиться — тато на ньому лежить поранений. Батько сказав, що не відчуває лівої сторони. Він був ще певний час при тямі. Мав міцне серце, яке до останнього билось в його грудях. Вмираючи, тато встиг сказати Ренату, щоби він вижив та цінував своє життя, бо воно безцінне. Брат почув, що наближається російська піхота, й це би означало одне — його теж вб’ють. Із почуттями болю та розпачу він цілував вже мертвого тата, стискав його руку, яка холонула, й прощався із ним. А сам змушений був відповзти далі, щоб вижити”, — зі сльозами говорить хлопець.

Зараз Ренат Руденко перебуває у шпиталі в Дніпрі. Його госпіталізували з великою крововтратою, права нога була розірвана на шматки, в лівій — поранення коліна та стегна.

Загиблому Ігореві Руденку у травні б мало виповнитись 51 рік.

У Києві до 11 років позбавлення волі засуджено 40-річну жінку, яка викинула з вікна восьмого поверху свою трирічну дитину.

Про це повідомляє пресслужба Київської міської прокуратури.

Згідно з вироком суду, у січні 2021 року обвинувачена після сварки по телефону з цивільним чоловіком відчинила в квартирі вікно та почала викидати з восьмого поверху речі. Одразу після цього жінка взяла на руки свого трирічного сина, та, підійшовши до відчиненого вікна, перехилила тіло малолітньої дитини через підвіконня та випустила його з рук.

У результаті зазначених дій хлопчик впав на землю з висоти 8-го поверху та отримав тяжкі травми.

Завдяки своєчасному реагуванню правоохоронців, медиків та свідків події життя дитини вдалося врятувати.

У суді обвинувачена свою вину заперечувала, зазначаючи, що хлопчик начебто сам випав з вікна. Проте судом було допитано ряд свідків, показання яких спростовували версію обвинуваченої.

Проведеною експертизою жінка визнана осудною.

До набрання вироком суду законної сили обраний обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд залишив без змін.

Отримала продовження гучна історія, яка сталася наприкінці березня на київській вулиці Бойчука.

Нагадаємо, тоді соціальні служби разом із поліцією після анонімного дзвінка приїхали на місце та побачили, що в норі, викопаній у пагорбі, мешкає 36-річна Антоніна Пашковська разом із 5-місячним хлопчиком. Дитина була одразу вилучена та передана під нагляд лікарів, а жінка отримала від посадовців план дій щодо повернення хлопчика. За словами посадовців, ключова умова, за якої жінка може повернути собі немовля – це забезпечення належних умов проживання.

Від того часу минув місяць і журналіст ТСН.ua з’ясовував, що змінилося в цій історії. Вранці 25 квітня ми знову побували на вулиці Бойчука. Як з’ясувалося, в землянці, де мешкала Пашковська, на дверцятах висів мініатюрний замок, на наш стук ніхто не відгукнувся.

“Можете навіть не стукати, там нікого немає. Протягом останніх двох тижнів Антоніну ми тут не бачили, – каже мешканець сусідньої землянки. – Особисто я гадаю, що в пошуках кращого вільного життя та їжі вона поїхала на залізничний вокзал. Там для неї більше можливостей, там є благодійники, які безкоштовно годують”.

Про те, що не бачила Антоніну протягом тривалого часу, нам розповіла і місцева двірничка, яка прибирала сміття біля будинку №37 по вулиці Бойчука.

А ось одна з мешканок цього будинку каже, що після розголосу цієї історії спливли нові подробиці.

“Наш будинок, як бачите, розташований навпроти цієї нори, тому ми знаємо трошки більше. Подейкують, що про малюка соцслужбам розповіли самі ж подруги Антоніни. Їм або стало шкода малюка, або він заважав їм весело проводити час з Антоніною. Всі ми, мешканці будинку, дуже раді, що зараз дитина в безпеці”, – каже місцева пенсіонерка. Сама Пашковська раніше це спростовувала та припускала, що її “здали” саме мешканці цього будинку.

В соцслужбах райадміністрації Печерського району Києва нам розповіли, що протягом цього місяця Антоніна Пашковська жодного разу не з’явилася, щоб дізнатися про долю дитини.

“Мене звати Антоніна Пашковська, мені 36 років. Я родом із Кривого Рогу, в мене загалом три дитини. Старшій доньці, Віолеті, вже 13-й рік, вона мешкає зі своїм татом за кордоном, він далекобійник, тому забрав її з собою після повномасштабного вторгнення росіян. Середньому синові, Кирилу, зараз 6 років. Коли йому було 2 роки, то в мене його забрала моя мачуха та віддала своїй доньці, яка не може мати дітей. Сама я з дитячого будинку, мене взяли на виховання, коли мені було 2 роки. Потім мене вигнали з дому, мачуха сказала, щоб я не поверталася. Найменшому, Сашкові, 5 місяців. Я його народила в Києві 10 жовтня, але не тут, а в пологовому будинку. Після пологів так сталося, що мене відправили в Полтаву, в будинок матері та дитини. Але звідти я втекла, тому що там, як у концтаборі. Тут я перебуваю близько тижня, а загалом в Києві – близько 7 років”, – стверджувала Антоніна.

За її словами, в Києві у неї є чоловік, який мешкає з нею разом у землянці, але вона не має ні житла, ні роботи. На запитання про те, чи буде шукати роботу, жінка нічого не відповіла, лише уточнила, що може виконувати малярні роботи.

“Якщо мені дитину не повернуть, то скажу чесно – я піду здьорнусь, повішусь”, – резюмувала Антоніна та заплакала.

Зі свого боку в соцслужбах одразу підкреслили, що ситуація не така однозначна, як про неї розповідає Пашковська.

“Жінка йшла на контакт, розповіла про свою історію, розповіла, що втекла з реабілітаційного центру з Полтавської області тому, що там режим, правила внутрішнього розпорядку, є обов’язки у кожного члена колективу, можна було користуватися мобільним телефоном лише у відведені години. Зі слів жінки, фахівці центру допомогли оформити новонародженому синові свідоцтво про народження, декларацію з педіатром, обстежили його. За спостереженням фахівців, немовля (в землянці – Ред.) було недоглянуте належним чином, дитина жила в повній антисанітарії, мати його не мила, а протирала вологими серветками. Жінка розповіла, що годувала сина дитячими кашками, коли вона знаходила кип’ячену воду, яку приносили люди. Під час тривалого спілкування з жінкою і пошуку шляхів вирішення її проблем вона сама сказала про те, що не хоче і не може далі виховувати сина. Через деякий час вона сказала: “Напевно, так буде краще для сина” і написала заяву про відмову від дитини на начальника районного відділу поліції та начальника служби у справах дітей та сім’ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації”, – повідомляли соцслужби.

Повія з Тульської області Росії три роки приховувала вбивство свого п’ятирічного син, яке скоїв її коханий. Жінка боялася втратити чоловіка.

Про це повідомляє російський телеграм-канал Mash.

Христина Б. працювала повією в Богородицьку, водночас вона мала не лише інтимні стосунки з чоловіками. Так, жінка познайомилася з чоловіком на ім’я Микола і пара почала жити разом.

Восени 2020 року Христина виїхала на роботу на південь Росії, залишивши з коханим свого п’ятирічного сина. Під час відсутності жінки Микола побив малюка, завдавши кількох ударів по голові. Після цього чоловік просто поклав хлопчика в ліжко, а вночі дитина померла. Микола закопав тіло своєї жертви в лісі.

Коли мама малюка повернулася додому і про все дізналася, вирішала, що це не так важливо, зазначається в повідомленні.

“Адже народити завжди можна, а надійний чоловік у наш час – рідкість. Вона продовжила жити з Миколою, начебто нічого не сталося”, – йдеться в опублікованій інформації.

Однак у чоловіка не витримали нерви і він сам розповів поліції про те, що сталося.

Тіло дитини знайшли у вказаному Миколою лісі. Щодо чоловіка відкрили справу про навмисне заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, що спричинило смерть. Йому загрожує до 15 років ув’язнення.

Офіс шерифа округу Камберленд повідомив, що розслідування розпочалось у лютому, коли 42-річну жінку звинуватили у статевому контакті з підлітком.

Пізніше розслідувачі дізналися, що МакҐлінн також просила потерпілого змінити свідчення щодо її поведінки. Посадовці стверджують, що МакҐлінн знала потерпілого.

На початку розслідування офіс шерифа дізнався, що МакҐлінн працювала вчителькою на заміну в MSAD 6. Працюючи зі шкільним округом, детективи встановили, що жодне зі звинувачень не має відношення до шкільної власності, і роль МакҐлінн як вчителя на заміну не призвела до зазначених випадків статевого насильства.

У заяві офісу шерифа сказано, що на цей момент інші потерпілі не ідентифіковані.

Макґлінн була доставлена до в’язниці округу Камберленд, де вона заплатила заставу в розмірі 2 500 доларів готівкою.

Їй заборонено будь-який контакт з потерпілим і їй повинні пред’явити обвинувачення в Об’єднаному суді округу Камберленд 10 травня.

Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію

Трагедія сталася в одному із сіл Стрийського району. Там обвинувачений проживав зі своєю дружиною та 47-річним сином. Повідомляється, що між чоловіками часто виникали конфлікти.

Причиною непорозумінь було зловживання алкоголем потерпілим, а оскільки він був безробітним, гроші на алкоголь і прожиття брав у батьків-пенсіонерів.

Під час застілля між родичами виник черговий конфлікт, в ході якого батько взяв кухонний ніж та завдав удару в спину потерпілому. Сина з отриманими травмами було госпіталізовано у лікарню. Однак від тяжких тілесних ушкоджень він помер через добу.

Прокурори Стрийської окружної прокуратури завершили досудове розслідування та скерували до суду обвинувальний акт.

У Хмельницькому 51-річний чоловік вбив свою співмешканку. Зізнатися правоохоронцям підозрюваного вмовив його батько, який першим дізнався про те, що сталося.

Про це повідомили у поліції Хмельницької області.

“У квартирі підозрюваного правоохоронці виявили мішок, в якому перебувало тіло його співмешканки з численними тілесними ушкодженнями. За висновками експерта, загинула жінка приблизно за тиждень до того”, – зазначили у відомстві.

Як з’ясували правоохоронці, під час спільного вживання спиртного і вживання наркотиків між співмешканцями виникла сварка, під час якої затриманий сильно побив потерпілу. А коли побачив, що вона померла, заховав тіло в мішок і щільно замотав скотчем.

Понад тиждень чоловік приховував злочин. Свій вчинок пояснив тим, що вже перебував на умовному за нанесення тілесних ушкоджень і боявся реального ув’язнення.

Зловмисника засудили до 10 років ув’язнення.

У Львівській області 39-річного чоловіка визнано винним в умисному вбивстві рідної матері. Йому призначено покарання у виді 7 років та 6 місяців позбавлення волі.

Про це йдеться у пресслужбі Львівської обласної прокуратури.

“В одному із сіл Яворівського району засуджений проживав із своєю 60-річною матір’ю. Вони часто розпивали алкогольні напої. Під час чергового застілля між матір’ю та сином виникла суперечка. Засуджений завдав удари кулаками по голові та тілу жінки, після чого взяв дерев’яну палицю та продовжував бити нею. Після того накрив її обличчя светром, щоб закрити доступ кисню та почав душити руками за шию. Потерпіла померла від асфіксії на місці”, – йдеться в повідомленні відомства.

Чоловік відбуватиме покарання у в’язниці.

Про це пише ресурс “Волинь-нова”.

Що відомо про загиблого
37-річний Анатолій Левончук із села Хренів Волинської області загинув в січні 2023 року на війні. Його батьки розлучились, коли йому було 4 роки, Анатолія виховувала матір.

За словами Тетяна Дмитрук – матері загиблого, її колишній чоловік Віталій Левончук створив іншу сім’ю, ніколи не згадував, що в нього є дитина. Також вона зазначає, що поки він працював у колгоспі, то ще сякі-такі аліменти з нього в конторі вираховували, а потім виконавчі листи не могли його наздогнати.

Коли Анатолій загинув, біологічний батько став заявляти претензії на отримання грошової компенсації від держави.

Вбита горем матір прагне добитися справедливості і хоче привернути увагу до цієї проблеми.

“Від таких батьків, про яких нагадує тільки запис у документі, дітей захищати треба. Думаю, що й син був би проти такої зрівняйлівки. Я б краще ці гроші на нашу армію віддала”, – розповідає матір Анатолія. Він був її єдиним сином.

Односельці воїна підтверджують слова матері, що вона сама його виховувала без допомоги батька.

Яка позиція батька загиблого
Журналісти розшукали батька Анатолія Левончука – Віталія, аби дізнатись його позицію. Чоловік розповів, що він для сім’ї збудував хату в селі Хренів ще до того, як мав народитися син, а потім “нормально платив аліменти”.

Проте Віталій упустив деталь, що ту хату через суд було розділено. А коли син одружувався і просив батька продати йому свою частину, той відмовився. Втім потім переписав цю нерухомість дочці від другого шлюбу.

“Ми бачилися із сином перед тим, як він мав уже їхати на Тучинський полігон, поговорили”, – відповів батько, коли у нього запитали про його роль у вихованні сина.

Також чоловік заявляє, що йому “по закону положено” компенсація за смерть сина. Віталій каже, що ці гроші віддасть внучці. У загиблого Анатолія Левончука залишилась чотирнадцятирічна донька.

Втім колишня дружина Віталія не вірить, що фінансову допомогу він віддасть онуці.

Варто зазначити, що подібні випадки непоодинокі – батьки, які не опікувалися дітьми, претендують на грошову компенсацію за їхню загибель на війні.

Про це повідомляє Головне управління поліції у Закарпатській області.

Як у середу, 15 березня, повідомила прес-служба поліції Закарпаття, інцидент стався в селі Іза Хустського району у вівторок, 14 березня. Про вбивство місцевої мешканки правоохоронцям повідомив знайомий родини, якому чоловік сам розповів про вбивство своєї матері.

«У будинку за вказаною адресою виявили тіло 55-річної жінки з численними ножовими пораненнями. Як встановили поліцейські, кількома годинами раніше між жінкою та її 26-річним сином виник побутовий конфлікт. У розпалі сварки син вхопив ножа і наніс їй численні тілесні ушкодження», – йдеться у повідомленні поліції.

Від отриманих травм 55-річна жінка померла на місці. Її 26-річного сина затримали. Зараз він перебуває у слідчому в ізоляторі. Поліція відкрила кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 ККУ (умисне вбивство). За скоєне чоловікові загрожує до 15 років позбавлення волі.

Звання Героя України присвоєно воїну, якого росіяни розстріляли за гасло “Слава Україні!”. Відповідний указ уже підписав президент. Хоробрим воїном, який поліг від куль російських військових злочинців, виявився боєць Тереторіальної оборони, уродженець Чернігівщини – Олександр Мацієвський, про це повідомили в Службі Безпеки, після проведення слідчих дій. Його тіло уже повернуто та поховано вдома, йдеться в ТСН.

Про смерть свого Саші мати дізналася давно, і здавалося нині серце лишень почало трохи заспокоюватися, як з’явилося те жахливе відео в Інтернеті. “Це Саша… зразу впізнала”, – каже жінка.

Олександр Мацієвський не мав військового досвіду, не служив у армії, але мав такий характер, що не всидів би вдома, каже як матір, так і його керівник. “Це була людина без досвіду, але це компенсувалося тим, що ця людина не проста, але відповідальна, на яку можна було покластися, і якій я, як командир, всесильно довіряв”, – каже він.

Тоді на початку, він брав активну участь у обороні Чернігова та області. Згодом наполіг і вивчився на снайпера, у цьому чині і потрапив на Донеччину, наприкінці 22 року. Його 119 окрема бригада, 163-го бату ТРО Чернігівщини – вела біля Соледара. Востаннє мамі подзвонив у грудні. “Двадцять дев’ятого він подзвонив і каже, що мамо ти бережи себе. А я кажу йому, аби він себе беріг”, – пригадує мама бійця.

Після розмови він поїхав на завдання, разом із групою побратимів того вечора у них зав’язався бій із ворогом, не рівними силами… “Ситуація була важка, напружена… На жаль, ми втратили зв’язок із групою, в якій був Олександр… Як виявилося потім, усі загинули в цій групі”, – каже командир.

Їх було п’ятеро, забрати тіла не вдалося… Тільки згодом їх повернули під час обміну тілами. Експертизу ДНК не робили, Олександра, із численними кульовими пораненнями опізнала мама, і побратими. Серед особливих ознак і шрам над бровою і шеврон на руці від командира.

Олександру Мацієвському було 42 роки, він розлучений, має 19-річного сина. Народився та навчався в Молдові, прожив там 28 років. Тому вони також вважають його своїм героєм, але і у рідному Ніжені, бійцем пишаються не менше.

“Олександр – це символ хоробрості, символ незламності всіх наших захисників. І ми зараз радимося як на рівні міста можемо вшанувати його пам’ять. Ми говорили з мамою про переіменування однієї з вулиць на його честь і про встановлення пам’ятника”, – кажуть у міськраді.

Про це вона розповіла у подкасті The Unfiltered Bride співведучій Бет, пише ТСН.

За словами Мітчелл, нареченій потрібно було сходити до вбиральні безпосередньо перед церемонією, і коли вона зайшла туди, побачила шокувальну картину – її майбутнього чоловіка мама годувала грудьми. Того, що вона побачила, було достатньо, щоб скасувати весілля.

На запитання ведучої, чи підозрювала наречена про це, вона відповіла, що не здогадувалася, що її потенційний чоловік усе ще ссав груди своєї матері. Як так сталося, що у жінки вироблялося молоко, найвірогідніше, тому, що вона, очевидно, постійно це робила.

У Мережі опублікували відео, його переглянули сотні тисяч разів. Та згодом воно було видалене.

Молитва за сина і захист над ним

Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитов заради Пречистої Твоєї Матері Почуй мене, грішну і негідну рабу Твою (Ваше ім’я).

Господи, в милості Твоєї влади чадо моє (ім’я сина), помилуй і спаси Його Імені Твого заради. Господи, прости йому всі гріхи, вільні і мимовільні, вчинені ним перед Тобою. Господи, настав його на істинний шлях заповідей Твоїх і направ його і просвіти світлом твоїм Христовим, на спасіння душі і зцілення тіла. Господи, благослови його в домі, біля дому, в полі, роботі і в дорозі і на кожному місці Твого володіння.

Господи, збережи його під покровом Твоїм Святим від кулі, стріли, ножа, меча, отрути, вогню, потопу, від смертоносної виразки і від марної смерті. Господи, захисти його від видимих і невидимих ворогів, від всяких бід, скорбот і нещасть.

Господи, зціли його від всяких хворіб, очисти від усякої скверни (вина, тютюну, наркотиків) і полегши його душевні страждання і скорботи. Господи, даруй йому благодать Святого Духа на багато літ життя і здоров’я, цнотливості.

Господи, дай йому Своє благословення на благочестиве сімейне життя і благочестиве дітонародження.

Господи, даруй і мені, негідній і грішній рабі Твоїй, Батьківське благословення на чадо моє в наступаючі ранки, дні, вечори і ночі, імені Твого заради, бо Царство Твоє вічне, всесильне і всемогутнє. Амінь

У соціальних мережах опублікували фотографії молодшого сина російського пропагандиста Володимира Соловйова, який живе і працює в активно ним критикованому “загниваючому Заході”.

Днями з’ясувалося, що 21-річний Данило Соловйов мешкає у Лондоні і заробляє на життя моделлю. На деяких опублікованих фото хлопець позує у жіночому одязі, з манікюром і макіяжем.

Тим часом його батько активно виступає проти ЛГБТ-спільноти і за те, щоб відправляти на фронт солдатів строкової служби. Також під час одного з ефірів Соловйов закликав вдарити по європейських столицях ракетами: “Берлін, Париж, Лондон і Брюссель готові горіти від ударів наших ракет? А якщо знадобиться – від використання тактичної ядерної зброї?”.

Варто відзначити, що обидва сини Соловйова призовного віку, але жоден не служить. Відомо, що 34-річний син пропагандиста Олександр Соловйов – режисер, навчався у Лондоні, а зараз знімає рекламні ролики у РФ.

Колишня дружина мера Києва Віталія Кличка – Наталія Єгорова – поділилася сімейним контентом.

В Instagram-stories ексобраниця мера показала їхнього помітно підрослого сина-красеня. Наталія опублікувала фото, на яких зображена з 17-річним Максимом. На знімках Єгорова стояла, обійнявшись із сином.

“Мої діти – моя найбільша підтримка! І вони мої найщиріші шанувальники!” – поділилася Наталія.

Загалом, 17-річний Максим помітно вищий за маму. Хлопець має худорляву статуру та густу чорну шевелюру.

“Теплі обійми”, – зазначила Наталія.

Нагадаємо, Наталія та Віталій прожили у шлюбі 25 років, однак минулого року вони оголосили про розлучення. Експодружжя має трьох спільних дітей – синів Єгора-Даніїла та Максима-Олександра, а також доньку Єлизавету-Вікторію. Нині Наталія живе з дітьми у Німеччині.

Суд у США визнав винною 28-річну мешканку Міннесоти Джуліссу Талер у холоднокровному вбивстві свого сина. Вона застрелила 6-річного хлопчика, тому що він не хотів спати.

Про це повідомляє Daily Mail.

Після сварки з сином молода мати стала агресивною, вивела дитину з дому, взявши із собою рушницю. Вони сіли в машину, де вона дев’ять разів вистрілили в малого.

Жінку зупинила поліція через кілька хвилин після повідомлення, що хтось керує автомобілем із розбитим вікном і спущеним колесом. Правоохоронці знайшли тіло хлопчика в багажнику. На закривавленому автокріслі був великий кульовий отвір.

Згодом поліція знайшла рюкзак хлопчика з робочими аркушами та домашніми завданнями для дитячого садка, підписаних іменем убитого малюка, у смітнику вздовж маршруту руху автомобіля. Тести ДНК показали, що кров убитого хлопчика була на одязі та шкірі його матері.

Дослідивши історію пошуку в Інтернеті обвинуваченої, слідчі з’ясували, що вона цікавилася, як зарядити дробовик, виплатою страхування життя, якщо дитина помре, і скільки крові може втратити шестирічна дитина.

У січні 2021 року Джулісса талер була позбавлена права на опіку над своїм сином після того, як Департамент соціальних служб округу Дакота дізнався, що вона “переживає психоз і чує голоси, які наказують їй покінчити з собою”. Однак дитину знову довірили їй, лише за два тижні до вбивства.

Молодій жінці загрожує довічне ув’язнення без умовно-дострокового звільнення. Вирок буде оголошено 16 лютого.

Відомий франківський блогер-мільйонник, продюсер та співак Дмитро Варварук розповів про поповнення у родині.

25 січня Дмитро та його дружина Яна вперше стали батьками. У подружжя народився син. Про це Варварук розповів на сторінці в Instagram, пише ТСН.

Коментар: “18:55. Я став батьком”, – написав у фотоблогу Дмитро.

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Діма Варварук (@dima_varvaruk)

Окрім того, минулого вечора блогер активно ділився зі своїми підписниками відео з пологового і, зокрема, показував, як його дружина проживає всі етапи появи дитини на світ.

Варварук поділився, як почувалася його кохана, коли у неї відійшли води, як їй кололи епідуральну анестезію, у Telegram-каналі ділився голосовими процесу. Окрім того, новоспечений татусь показав й дружину й новонародженого сина одразу після появи на світ.

Шанувальники подякували Варваруку за таку відвертість і привітали з поповненням у родині:

“Вітаємо, мама прекрасна, має вигляд мега, впоралась на ура! Але малий, то серйозніша копія тата”,
“Це сьогодні вони спонсори мого прокидання о 6 ранку. Бо вдома було вже сьома, я так чекала. Ще раз вітаю, я жодного разу не чекала так когось, як вашого сина”,
“Якраз на день народження Зеленського”.

Як йдеться в ефірі телеканалу FreeДОМ, щоб хоч якось оплачувати своє існування вона вирішила їздити в тимчасово окупований Крим. Там вона виступає на виставах. Крім того, актриса неодноразово відвідувала Донецьк і Луганськ.

“Хочу сказати велике спасибі президенту Путіну, що зараз можна проїхати на Донбас. Ми заїжджали в храм, де помолилися Богу і сказали: “Спасибі, що не розбомбили””, – сказала в одному з інтерв’ю Бочкарьова. З Богом у серці Наталя рекламує війну в Україні. Вона закликала об’єднатися заради миру – миру без неонацистів.

“Росіяни – жалісливі люди. Під час Великої Вітчизняної ми тоді не добили, а зараз всі злочини мають бути покарані”, – продовжує свою риторику пропагандистка Кремля. Крім того, підпала ”зірка” говорила про те, що її 16-річний син є кадетом. І твердить, якщо ”кровінушку” закличуть вбивати українців, вона поїде разом з ним – пройде медичні курси і відправиться на фронт.

На Рівненщині під час пологів померла 20-річна дівчина та її немовля. Трагічний випадок стався 29 листопада у Сарненській районній лікарні. У поліції розпочали досудове розслідування за цим фактом, тим часом лікарі ствержують, що діяли згідно із затвердженими протоколами та стандартами.

Медичний директор лікарні Віктор Пістоль розповів виданню “Рівне Медіа”, що згідно з попередніми висновками паталогоанатомів, у дівчини стався розрив аневризми судин головного мозку та кроволивив у мозок.

Лікар порівняв патологію із “бомбою сповільненої дії”.

“Відповідно це є бомба сповільненої дії… Це патологія, з якою будь-яка людина може прожити 10 чи навіть 40 років. Проте при певних ситуаціях судина розривається, відповідно крововилив йде у мозок, і людина помирає, – каже Пістоль.

Відповідно до протоколу патологоанатомічного дослідження причина смерті немовляти – асфіксія.

“Якщо є порушення у породіллі, то там є чинники, які можуть вплинути на смерть дитини. Це лічені секунди, хвилини”, – додав директор лікарні.

Пістоль заявив, що лікарі діяли згідно з затвердженими протоколами та стандартами. Однак службове розслідування там все ж проведуть.

“Службове розслідування проводиться у будь-якому випадку. Це трагічна ситуація. І потрібно до цього підходити дуже уважно та виважено. Однозначно буде проведена службове розслідування на виявлення невчасних чи неправомірних дій. Але попередньо цього не було”, – стверджує лікар.

Як інформують “Тернополяни”, місце знаходження розшукуваних невідоме. Востаннє жінка виходила на зв’язок 19 грудня та повідомила, що має їхати до Львова.

Прикмети жінки: зріст 165 см., худорлявої статури. Може бути одягнена в лижну куртку світлого кольору.

Прикмети малолітнього: зріст 110 см., худорлявої статури.

Якщо ви володієте будь-якою інформацією про зниклого, телефонуйте за номером в Тернополі 27-11-70 або на лінію «102».

Росіяни вбили чоловіка, коли той їхав автомобілем разом із своїм другом.

Про це в етері FREEДОМ розповіла мати загиблого чоловіка.

Жінка розповіла, що її син їхав автомобілем разом з другом, коли їх помітили окупанти, то просто розстріляли авто та вбили місцевого жителя.

“Як мені далі жити? Він народився в Україні, був мирним чоловіком. А вони вийшли з-за кута і розстріляли. За що? Я хочу запитати у Путіна, за що він вбив мого сина? Хто його просив його сюди прийти? Він вбив не тільки мого сина, він вбив мене. Путін – це злочинець, якому немає пробачення. Я прошу Бога, світову спільноту – покарайте Путіна найстрашнішим судом. Чому у Росії його терплять? Я йому бажаю найстрашнішого суду. Росіяни живуть в імперії брехні”, – каже Валентина.

Жінка каже, що якби вона зустріла російського диктатора, то вбила б його. Валентина розповідає, що росіяни вбили її сина 7 вересня. Тоді чоловік вийшов на прогулянку та планував повернутись до вечора. Згодом до жінки прийшла місцева та попросила її вийти на вулицю, щоб впізнати сина.

“Коли я це побачила. Я проклинала цю війну, Путіна. Сина мені вже ніхто не поверне. Я поклялась, що житиму для того, щоб помститись”, – каже згорьована мати.

Про захисника Маріуполя розповіли в Telegram-каналі “Жінки зі сталі”.

Всеволод потрапив у полон до російських військових ще в травні. Майже три місяці він провів без сонця, свіжого повітря і звісточок з дому. При обміні він зміг повернутися додому разом з ще 144 захисниками України.

“Чоловік три місяці (!) не був на свіжому повітрі. Втратив ногу і можливість рухати рукою, але не втратив жагу до життя! Триматися і не зламатися йому допомагало бажання бачити, як росте його син”, – йдеться в повідомленні.

Маленький Єгор народився, поки тато Всеволод був у полоні. Зараз молода сім’я вже разом і чекає протезування тата в одній з київських лікарень.

Новонароджений малюк підтримує свого героя першими посмішками на шляху до відновлення.

“Історія цих двох – нагадування всім нам про те, що після темряви завжди настає світло. Ми щиро віримо, що всіх наших захисників чекає довге і щасливе майбутнє”, – підкреслили в повідомленні.

Через ракетний удар по Вінниці загинула дружина декана Львівської музичної академії Ярослава Олексіва Галина.

Про це Ярослав повідомив у Facebook.

“На жаль, моя Галюся загинула, боремося за Ромчика і молимося”, — написав Ярослав Олексів.

Син подружжя, 8-річний Роман,в момент трагедії перебував із мамою. У нього численні травми. Наразі дитина – у обласній дитячій лікарні Вінниці.

“Ромчик в комі, з чисельними травмами (відкритий перелом плечової кістки, черепно-мозкова травма) та на жаль опіки тіла, лиця… Останнє що він бачив — то як його маму присипало частинами будівлі медцентру… про це він сказав медикам зі швидкої”, — написала подруга загиблої Анна Бутровська.

Таня Пренткович та її бойфренд Андрій Гонковський стали батьками.

Як розповіла у своєму Instagram Пренткович, у них народився синочок. За словами Тані, пологи були легкими.

Синочок народився о 14:02. У малюка зріст 54 см, а вага – 4,1 кіло.

“Сину! Це були ідеальні пологи!”- поділилася блогерка.

Знаменитість також показала перші знімки свого малюка. На чорно-білих фото зображені малюк, Таня та Андрій.

До речі, подружжя з поповненням у родині привітало чимало знаменитостей, серед них – Нікіта Добринін, Даша Квіткова, Володимир Остапчук, Саша Бо та інші.

Зазначимо, для Андрія це перша дитина, а от для Тані – друга. Блогерка народила первістка Івана від колишнього чоловіка. До слова, Андрій і Таня наразі офіційно не зареєстровані.

Командир мобільної групи прикордонників, капітан Іван Волочій загинув на початку березня, захищаючи Україну.

Детальніше дивіться у відео “Т1”

Зі святими упокій, Христе, душу померлого слуги Твого, там, де немає ні хвороби, ні плачу, ні журби, ні смутку, а лише життя – безконечне і радісне, щасливе й блаженне – з Тобою у Твоєму Царстві Небеснім. Бо Ти є воскресіння, життя і вічний спокій, Христе Боже наш, і Тебе славимо з Предвічним Отцем, і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

26 травня російський снаряд забрав у Олександри відразу двох найближчих і рідних людей – чоловіка Миколу та п’ятимісячного сина Мішу.

Історію 26-річної Олександри Коростильової розповіли в “Суспільне”.

Чоловік взяв малюка і поїхав за дружиною
Того дня Олександра була на роботі. А Микола приїхав за нею разом з маленьким ведмедиком.

“Я працювала перші 4-5 днів. Він подзвонив, запитав: “Може, сама доїдеш, автобус же пустили?” Кажу: “Спускатися вниз холодно в футболці, погода вітряна”, і він відразу: “Ні-ні. Все, виїжджаю. Мішку беру і їду”, – розповіла Олександра.

Коли почався обстріл міста, вибухи були чутні спочатку вдалині, потім звук став потужнішим. Олександра залишалася в приміщенні перукарні разом з колегою і клієнткою. Через 20 хвилин стався перший вибух.

“Всі залишилися живі, обрушилося, але нам всім дуже пощастило там. Перебувати там було страшно, тому що ми не знали, що відбувається на другому поверсі. Може, там щось вибухне, може, прилетить ще раз”, – додала харків’янка.

Мішку мама віддала в руки батькові
Микола сказав жінкам виходити з будівлі та шукати укриття. Дитина була весь цей час на руках в Олександри, а потім вона передала сина чоловікові. А сама обняла перелякану клієнтку. Дівчину трясло, їй було страшно й Олександра хотіла її заспокоїти.

А після Олександра пішла за чоловіком. Але стався новий вибух, і дівчина не дійшла до них буквально чотири-п’ять кроків.

“І просто стався вибух, приліт. Мене привалило, я впала на коліна. Я скинула все і повернулася. Бачу чорне тіло, він був весь чорний. Просто футболка і кров у роті. Він захлинається нею. Де Мішка, де мій син? Я не бачу його, він не плаче, його немає… ” – описує той момент Олександра.
Її лікарі госпіталізували в лікарню. Як каже Олександра, вже тоді вона зрозуміла, що від такого сильного удару дитина не могла вижити. Всім, хто дзвонив в той момент, вона говорила, що чоловіка і сина більше немає.

“Побачивши свого чоловіка, я зрозуміла, що малюк не виживе. Це неможливо”, – додала Олександра.

Тіло Міші знайшли через деякий час на даху під’їзду. Його вирвало з рук батька і відкинуло туди вибуховою хвилею.

Ми думали, що нас мине
З перших днів повномасштабного вторгнення Росії вся сім’я Олександри зайнялася волонтерством. Але потім було прийнято рішення перебратися в більш спокійний регіон. За два місяці вони побували в Кременчуці, Полтаві. Були в Івано-Франківську – там знаходиться старший син Олександри.

А після 9 травня сім’я вирішила повернутися додому. Влаштуватися на роботу в іншій області не виходило, а в Харкові її запропонували. Вважали, що в місті стало безпечніше.

“Є обстріли, але ми думали, що це мине. Якщо метро відкривається, якщо люди виходять на роботу. В першу чергу ми думали, що нас це не зачепить, що у нас є маленький ангел-хранитель, і ми будемо жити-поживати, добра наживати та людям допомагати”, – говорить Олександра.

Вона просить людей поки не повертатися до Харкова, особливо з дітьми.

“Я хочу, щоб вони не відчували те, що я відчуваю. Нехай вони поїдуть звідси”, – додає дівчина.

Їй зараз відправляють люди гроші, але більшість коштів вона передає на потреби ЗСУ. Допомагає придбати необхідне її подруга і волонтер Марія.

Коля шалено любив сина
З самого народження Микола був постійно з сином. Він скрізь його брав з собою, не розлучався з ним. Олександра, за словами Марії, ще не до кінця розуміє, що сталося.

“Вона ще не розуміє, що сталося. Вона ще не усвідомлює. Ми ще сидимо і не усвідомлюємо. Ми сидимо в машині, їдемо десь у справах, ми думаємо, як ні в чому не бувало, що Микола вдома з дитиною”, – каже Марія.

Олександра з Миколою знайомі близько 10 років, з них останні 2,5 роки – стали парою. Мішка – єдиний син Миколи. Хлопчик в п’ять місяців навчився говорити “Коль-коль” – на ім’я батька. Всі соціальні мережі у Миколи наповнені фотографіями маленького Мішки.

“Він його шалено любив, він і помер з ним”, – каже Олександра.

У Олександри є ще один син, йому зараз 7 років. Дівчина не виключає, що забере його і поїде до матері в Ізраїль.

Деталі

Джорджина, дружина футболіста, народила дівчинку та хлопчика-близнюка, який помер. Про смерть сина вони повідомили у відкритому листі у спільній публікації в Instagram.

Цитата

“З глибоким жалем повідомляємо, що наш хлопчик покинув нас. Це величезний біль, який можуть зазнати батьки. Ми дякуємо медичному персоналу за їхню турботу та підтримку. Ми спустошені цією втратою і просимо про недоторканність приватного життя в цей скрутний час. Наш малюк, ти наш ангел. Ми завжди будемо любити тебе”.

Додамо

37-річний зірка Манчестер Юнайтед оголосив у жовтні 2021 року, що чекає двійню зі своєю 28-річною дружиною Джорджіною Родрігес.

Фронтмен гурту “Океан Ельзи” Святослав Вакарчук поділився доволі зворушливим зізнанням.

Тренер шоу “Голос країни-12, який під час війни їздить різними містами України, щоб підтримати бійців, волонтерів та переселенців, возить із собою оберіг – улюблену іграшку свого крихітного сина Івана. Про це він повідомив на своїй сторінці в Instagram та розмістив відповідне фото.

“Улюблена машинка мого улюбленого Івана Святославовича. Від Львова до Харкова. Від Києва до Миколаєва. Завжди зі мною”, – поділився зірка.

У коментарях фоловери знаменитості відреагували на допис:

Іван Святославович – звучить як ім’я Галицького князя
Тримайтеся та бережіть себе, Святославе!
Я машина і ти машина, налий бензину й кави
Хай Бог оберігає вашу родину, і особливо Івана Святославовича
Зазначимо, що у серпні 2021 року Святослав Вакарчук вперше став батьком. Малюка назвали Іваном – на честь відомого батька співака.

Про матір свого первістка Вакарчук нічого не говорив. Проте у червні 2021-го артист повідомив, що після 20 років стосунків розійшовся з Лялею Фонарьовою. Пізніше журналісти з’ясували, що новою ймовірною коханою Вакарчука могла стати генпродюсерка провідного українського продакшена Radioaktive Film Євгенія Яцута. Пресслужба Вакарчука не підтвердила, але й не спростувала цю інформацію.

Хлопчик розповів: “Ми сказали, що в нас немає зброї, а російський солдат почав стріляти”.

Про це повідомила пресслужба ОХМАДИТу, куди хлопчика доправили з пораненнями.

Багатодітна родина Нечепуренко мешкала в Бучі. Найменшому із трьох синів, Юрі, нещодавно виповнилося 14 років. 17 березня разом із батьком він рушив у центр окупованого міста за гуманітарною допомогою та ліками. На той час майже два тижні у будинку сім’ї не було газу, світла та води.

“Ми їхали на велосипедах, коли із-за будинку вийшов російський військовий. Ми зупинилися, підняли руки, сказали, що в нас немає зброї. Але солдат почав стріляти в батька. Він впав. Далі військовий почав стріляти по мені, дві кулі потрапили в руку. Я повалився на землю. Солдат ще вистрелив у каптур, але куля не зачепила голову”,— розповідає 14-річний Юра, син загиблого.

Декілька хвилин дитина пролежала на землі, а коли російський військовий пішов, хлопець побіг до найближчого притулку, де йому надали першу медичну допомогу. Далі — дістався додому, розказав сім’ї, що батька вбили. Руслану було 47 років.

Два дні родина не могла забрати тіло батька. Коли це вдалося, на руці убитого вже не було білої пов’язки, яка ідентифікує мирних мешканців. Її зняли російські військові. Крім цього, у вбитого поцупили телефон, гаманець і навіть ключі від дому. Дружина убитого розповідає, російський нелюд стріляв прицільно: у серце та голову.

Родині довелося самотужки ховати батька на подвір‘ї свого дому.

“Три мої сини залишилися без батька. Я розуміла, що мені необхідно рятувати дітей та себе. Нам повідомили, що 19 березня буде “зелений коридор”, втім до місця збору необхідно було дістатися самостійно. Ми йшли тією вулицею, де розстріляли мого чоловіка. Ми йшли і щосекунди молилися за своє життя. Ми чули вибухи поруч, нас зупиняли російські вбивці. Ми йшли і щосекунди прощалися з життям”,— розповідає Алла Нечепуренко, дружина загиблого.

Родина дивом евакуювалася на Черкащину, а вчора, 21 березня, приїхала в ОХМАТДИТ, щоб отримати медичну допомогу сину та офіційно зафіксувати поранення. Хлопчик отримав кульове поранення в руку, передпліччя та палець. Зараз життю дитини нічого не загрожує.

Служба безпеки України опублікувала відео з розповіддю жінки про її сина-льотчика, який не побачив нічого злочинного в наказі командування російської армії бомбити мирне населення України.

Сама жінка живе у місті Кременчук Полтавської області.

“Мій рідний син проходив військову службу пілотом у полку морської авіації Російської федерації, що дислокується на окупованій РФ території Криму”, – розповідає жінка.

За її словами, 5 березня, виконуючи злочинний наказ командування російської армії, він вилетів до Миколаївської області, де був збитий та взятий до полону.

Про те, що літак збили, а російський пілот потрапив у полон, мати дізналася з українських новин.

“Прошу вибачення перед українським народом. Прошу за сина і за себе, що не змогла виростити нормальну, гідну людину”, – сказала мати.

За інформацією СБУ, тепер із окупантом розмовляють слідчі та контррозвідники СБУ: “Він відповість за скоєне за законом!”.

У Рівненській області жінка втратила свого 19-річного сина, який 36 років тому загинув у бою в Афганістані на другому році своєї служби в армії. Хоч офіційні дані вказують на трагічну смерть солдата, жінка все ж не може змирится зі смертю дитини.

Віра Палівода з Нової Мощаниці сподівається на фатальну помилку, та надіється, що її син досі живий. Жінка з любов’ю доглядає підсніжники і дубка, що колись приніс її первісток Валентин із лісу і посадив перед вікном, пише 0362.ua.

Молодий солдат Валентин загинув 16 серпня 1983 року. Привезли цинкову труну військові через деякий час, тож поховали вояка 31 серпня. Батьки хотіли попрощатися із сином, однак військові не дозволили відкрити труну, не зважаючи на благання і сльози матері. Вони охороняли домовину і поїхали лише після похорону.

Батьки намагалися з’ясувати про обставини смерті сина: писали до “Червоного Хреста”, в Міністерство оборони СРСР, але завжди отримували відписки.

За словами жінки, від друзів її сина і військових вона чула різні версії смерті Валентина. Тоді рідня солдата вирішила самовільно розкопати могилу. За свідченнями очевидців, людина, яка лежала в Валентиновій труні, за статурою значно відрізнялася від нього. Припустили, що, може, через те, що тіло розкладається, й неможливо впізнати загиблого воїна. Тоді мама згадала, що колись в дитинстві сина вдарив кінь і вибив йому зуба. Сусідні зуби зайняли це місце неповністю, тож люди сподівалися впізнати юнака хоч по цій “щербинці”… І зубів там не було.

У цей момент усі рідні були переконані, що поховали не Валентина. Це давало надію на те, що він, можливо, живий, і перебуває у полоні. Деякі знайомі родини розповідали, що навіть нібито чули по радіо прізвище Валентина Паліводи у списоку полонених українських солдатів в Афганістані.

Батьки Валентина також писали до організації “Надія” і ім’я їхнього сна навіть занесли до списків безвісти зниклих. Та коли розпався Радянський Союз, зникла і організація, яка займалася проблемами воїнів-афганців та їх родичів.

Одного разу мама солдата прочитала статтю про воїна-афганця, котрий втратив пам’ять і говорив лише два слова: “криниця” і “Волинь”, але, як з’ясувалось, це був не він.

За словами бойових побратимів Валентина, він був важко поранений у бою та помер. Хоча мама вояки знайшла багато зачіпок і все ж вірить, що він живий, та все одно йде до церкви помолитися. Може, за упокій його душі, а, можливо, за надію, яка помирає останньою.

Фронтмен гурту “Океан Ельзи”, суддя проєкту “Голос країни-12” Святослав Вакарчук вперше заговорив про свого сина Івана.

Так, у інтерв’ю виданню “Теленеделя” музикант зізнався, що мріє записати платівку з колисковими. До цього Вакарчук ніколи не говорив публічно про свого первістка:

“Маленькі діти впливають на якісь побутові зміни. Ну і, безперечно, з’явилися певні емоції, яких я раніше не знав. Навіть хочу записати альбом колискових. Щоправда, син ще дуже маленький, щоби обрати, які йому більше подобаються. Тому трохи доведеться зачекати”, – сказав молодий татусь.

Також Вакарчук поміркував про кризу середнього віку і зізнався, що у нього відбулася переоцінка цінностей після появи малюка:

“Чесно кажучи, я не зовсім розумію, що це таке. Деякі кажуть, що криза середнього віку починається в 30 років, деякі – що в 40 або 50. Але ж вона не може тривати 20 років?! Безумовно, у мене відбулася переоцінка цінностей – це зумовило багато подій у житті. Чи це криза? Не знаю. Я не фахівець із цього питання”, – поділився музикант.

Зазначимо, що у серпні 2021 року з’явилася інформація, що Святослав Вакарчук вперше став батьком. Пізніше пресслужба співака підтвердила цю інформацію, та розповіла, що малюка назвали Іваном – на честь знаменитого батька Вакарчука.

Про мати свого первістка Вакарчук нічого не говорив. Проте у червні 2021-го артист повідомив, що після 20 років стосунків розійшовся з Лялею Фонарьовою.

Пізніше журналісти з’ясували, що новою ймовірною коханою Вакарчука могла стати генпродюсерка провідного українського продакшена Radioaktive Film Євгенія Яцута. Пресслужба Вакарчука не підтвердила, але й не спростувала цю інформацію.

Вдівець покійної співачки Жанни Фріске, ведучий Дмитро Шепелєв у березні минулого року вдруге став батьком.

Сина знаменитості народила дизайнерка Катерина Тулупова, з якою шоумен у стосунках вже понад п’ять років. Лише зараз Дмитро вперше показав обличчя маленького хлопчика, якого закохані назвали Тихоном. У своєму Instagram зірка показав казковий кадр. На фото малюк притулився до вікна і розглядає вулицю, а під деревцем сидить кролик.

“Син. Січень. Кролик”, – написав він.

Зі свого боку, замилувані юзери зазначили, що Тихон схожий на свого братика Платона.

З Платоном дуже схожі
Спершу подумала, що це Платончик
Який симпатичний малюк! На вас, Дмитре, схожий! Такі щічки
Нагадаємо, що Дмитро Шепелєв перебував у цивільному шлюбі зі співачкою Жанною Фріске від 2012 до 2015 року. 7 квітня 2013 року Фріске народила Шепелєву сина. 15 червня 2015 року співачка померла після тривалої боротьби з раком.

В Івано-Франківську 57-річний син вбив рідну маму. Тіло 82-річної жінки в квартирі знайшла сусідка і зателефонувала до поліції.

Про це повідомила пресслужба поліції області.

“9 січня близько 12:30 до поліції Івано-Франківська надійшло повідомлення від місцевої мешканки, про те, що вона виявила за місцем проживання сусідку без ознак життя. За вказаною адресою негайно виїхали слідчо-оперативна група обласної поліції, експерт-криміналіст та патрульні поліцейські”, – розповідають у поліції.

На тілі покійної жінки правоохоронці виявили тілесні ушкодження. Як в подальшому встановила експертиза, причиною смерті жінки стала механічна асфіксія, тобто удушення.

Поліцейські з’ясуваля, що 57-річний громадянин Республіки Білорусь приїхав до Івано-Франківська у вересні минулого року та проживав разом з матір’ю. Попередньо правоохоронці встановили, що між родичами виник конфлікт, в результаті чого син задушив матір.

Підозрюваного у злочині затримали, зараз із з ним проводять слідчі дії. Також чоловіку призначать судово-психіатричну експертизу для встановлення його осудності.

Відомості про подію правоохоронці внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 115 (Умисне вбивство) Кримінального кодексу України.

Слідчі готують затриманому повідомлення про підозру та клопотання до суду щодо обрання запобіжного заходу.

За скоєння тяжкого злочину чоловіку загрожує до п’ятнадцяти років позбавлення волі.

То холодильник перестав працювати, то душ протікає, то машинка пральна зламалася. Ось хотіли останню у ремонт віддати. Відвезли до спеціаліста, а він нам сказав, що модель дуже стара, деталей до таких уже не продають. Хіба що з-за кордону замовляти, але це, ясна річ, задоволення не для бідних. Довелося телефонувати синові, щоб порадитися. Думала, щось путнє порадить, а він мені: “Навіть не думай ремонтувати цей мотлох. Ми вам нову машину замовимо.”,- розповідає шістдесятип’ятирічна Катерина Вікторівна.

Синові пенсіонерки, Матвієві, тридцять шість років. Він уже давно живе окремо від батьків, займається власною справою і навіть сім’ю створив. Зараз разом із дружиною Валерією виховує двох чудових донечок.

Заробляє чоловік непогано, тож і нову пральну машину батькам купити може. Валерія займається дітьми й нічим особливим, окрім побуту, не займається. Після першого декрету вона працювала пів року в офісі. Саме тоді й збагнула, що робота – це не її. Особливо, якщо її доводиться поєднувати із доглядом за дитиною. Тому після другого декрету жінка залишилася на утриманні чоловіка.

Нещодавно подружжя взяло іпотеку, але й це навіть не турбує Валерію. Вона – домогосподиня і змінювати цей статус не бажає.

– Невістка чомусь думає, що сім’ї дорожче буде обходитися те, що вона працює. Дивне твердження, але я у сімейні справи сина не лізу.

Власне, стосунки Катерини Вікторівни з невісткою не надто дружні. Втім, до скандалів поки не доходило – хоча б це тішить. Краще жити в нейтралітеті та байдужості, аніж у відкритій ненависті одна до одної. Бачаться вона всього кілька разів на рік, на великі свята. Цього, до слова, обом предостатньо.

– Наш син хоч виріс і на власний хліб пішов, але про батьків не забуває. Телефонує постійно, щоб дізнатися, як ми, приїжджає часто, іноді онучок нам привозить. А про фінансову підтримку я і взагалі мовчу. Матвій завжди дарує нам щось, допомагає, коли геть скрутно з грошима. Минулої осені ось батька в лікарню возив. Усе лікування йому оплатив цілком сам. А потім машину нам купив, щоб добиратися кудись було легше.

– Який він молодець у вас!

– Ніхто і не сперечається. Але все одно якось ніяково перед його сім’єю. А тут ще й ця пралка. Я йому кажу, що нічого не треба. Навіщо такі великі гроші зараз витрачати? А він мені: “Мамо, якщо через несправну машинку заллєте сусідів, то грошей на їхній ремонт потім набагато більше піде.”Ну, тут уже й не поспориш. Під нами така сварлива тітка живе, що з нею краще й справді не зв’язуватися. Так що минулого тижня привезли нам нову пралку. Спасибі синові.

Але біда не приходить одна. Після машинки проблеми виникли з дачею.

– Після лікарні моєму чоловікові категорично заборонено займатися важкою працею. А в нас дача. Знаєте, скільки з нею клопотів? Хіба я зможу те все сама зробити? Знову довелося синові дзвонити. Попросила на вихідних приїхати та допомогти мені. А більше я не маю в кого допомоги попросити. Він погодився. Покрутився біля мене годину, а потім сів у машину, і поїхав кудись. Я навіть нічого не зрозуміла. Виявилося, що це він у сусіднє село зганяв, щоб найняти мужиків. Ті мені за пів дня все й скопали там.

– Оце-то вигадав..!

– І не кажи. П’ятеро кремезних хлопців з лопатами і сапками. Усю важку роботу переробили самі, а ми з чоловіком тільки поглядали за тим дійством з-за дверей дому. Ну, ясна річ, що це обійшлося синові недешево. Пита скільки він їм дав. А Матвій тільки відмахнувся. Сказав не брати дурниць до голови. Ось так він нас із батьком береже.

Гнітить Катерину Вікторівну тільки те, що постійні витрати її родини лягають на плечі сина. А в нього ж власна сім’я є. Попри все вищеперелічене, Матвій кілька разів замовляв батькам доставку продуктів, заповнював аптечку дорогими ліками, докупив господарські дрібниці для дач.

– І навіщо такі витрати? – постійно зітхає жінка. – Зараз такі ціни страшні. Краще про дочок подумай.

– Ти думаєш, що мої діти живуть без чогось потрібного? Думаєш, я їх обділяю, щоб купити продуктів тобі з батьком? Смішна така. Не переживай, усе в них є. Робота в мене хороша, руки робочі – так що бідними не залишимося.

І жила б собі Катерина Вікторівна спокійно, якби не дзвінок невістки минулого вечора. Старенька відповіла, а з того боку – одні лише докори та претензії. Мовляв, грошей син на неї тратить більше, ніж на власних дітей.

– Їй не вгодиш, розумієш? Вона спеціально витрати всі підрахувала за цілий місяць, щоб порівняти з тими грошима, які нам дає Матвій. І вийшло так, що на батьків син тратить більше, ніж на свою сім’ю.Тоді почала випитувати мене, чи я розумію, як це б’є по їхніх фінансах. А що я скажу? Правда ж… Тоді Валерія і заявила, що я дітей її об’їдаю. У мене після розмови аж тиск піднявся. Тепер почуваюся винною перед.

– Ох уже ці невістки,- зітхає подруга Катерини.- Так нехай вона б і йшла тобі з усім допомагати. Тоді Матвієві і платити за це не доводилося б.

Втім, жалітися синові Катерина Вікторівна не хоче. Навіщо їй зайві сварки? Та й скаржитися немає на що. Валерія ж правду каже. Але як це все змінити жінка поки що не знає…

Чи напрошується матір Матвія на фінансову підтримку сина?

Чи можна у такому випадку винити її в чомусь?

Яке вирішення проблеми ви могли б запропонувати?

40-річний Давиде Пайтоні вбив свого 7-річного сина Даніеле у своєму будинку у Мораццоні (Варезі). Потім він вирушив до населеного пункту Гаццада, також у районі Варезі, і спробував зарізати свою дружину, з якою він розлучився та жила у своїх батьків. Чоловік, який мав перебувати під домашнім арештом, спробував втекти, але його зупинили карабінери у Віджіу.

Жінку було врятовано членами сім’ї та медичним персоналом, який прибув на місце події. Тіло дитини, якій мати дозволила провести новий рік з батьком і яка мала повернутися до неї 2 січня, у вечір вбивства, знайшли в шафі в будинку вбивці.
Пайтоні залишив на його тілі записку: “Пробач мені. Тато”. У ще одній короткій записці чоловік також зізнався у скоєному та висловив “величезну зневагу” до своєї дружини.