Про це повідомляє видання УНН з посиланням на The Times of India.

Завідувач педіатричного відділення екстреної допомоги та інтенсивної терапії Інституту медичної освіти професор Джаяшарі повідомив, що мультисистемний запальний синдром у дітей вперше виявили ще рік тому, але зараз таке ускладнення проявляється у дітей все частіше і щодня фіксують все більше випадків. За даними медиків, точної кількості дітей з таким ускладненням зараз немає, але випадків вже сотні.

Лікарі відзначають, що діти легше переносять коронавірус, але після захворювання у них може розвинутися такий синдром. Мультисистемний запальний процес у дітей і підлітків з’являється зазвичай через 4-6 тижнів після одужання.

Які симптоми у мультисистемного запального процесу

Основними симптомами лікарі назвали:

Підвищення температури

Лихоманка

Висипання

Кон’юнктивіт

Діарея і блювота

Низький кров’яний тиск
Медики відзначають, що розвиток цього синдрому може привести навіть до летального результату і лікарі часто плутають його з іншими дитячими захворюваннями.

Коронавірус у дітей і чорний грибок

Як пояснили лікарі, чорний грибок – це важка інфекція, яка викликається групою цвілі мукорміцетів. Виявити їх можна в повітрі, ґрунті або в залишках розпаду органічних речовин. Зазвичай цей грибок вражає носові пазухи, мозок і легені. Найбільше йому схильні люди з супутніми захворюваннями, ті, хто приймає імунодепресанти.

Симптоми чорного грибка:

Головні болі та припухлість на одній стороні обличчя

Чорні скоринки в носі

Затуманений зір або його погіршення

Задишка, біль у грудях і кашель

Діти можуть заразитися чорним грибком, хоча таких випадків в Індії зареєстровано небагато. У зоні ризику – діти з цукровим діабетом або ослабленим імунітетом. Кілька випадків у підлітків у віці від 11 до 14 років були зареєстровані в Індії. У двох дітей – цукровий діабет.

• Він раптом помер від інфаркту.
• Він раптом її кинув.
• Раптом угода зірвалася.
• Вона раптом передумала.
• Життя раптом здалася позбавленою сенсу.

Але чи існує насправді така річ, як «раптом»? Ні, якщо ви знаєте, як влаштований світ 99 відсотків. Кожному «раптового» події передує прихована, невидима причина.

Ви коли-небудь, прокинувшись вранці, бачили за вашим вікном раптом виник столітній дуб? Природно, немає. Коли-то в минулому в грунт потрапило насіння – жолудь. Коли в нашому житті «раптом» виникає проблема, позбавляючи нас щастя виконання бажань, це не випадковість. Всьому є глибинна причина – де-то в минулому було посіяно насіння проблеми. Я вірю, що немає помилок, немає збігів, немає випадковостей і немає неочікуваних катастроф. Ми живемо в світі причин та наслідків. У всього є причина того, що відбувається.

Йегуда Берг, “Сила каббали”

навіть якщо ти виграєш – ти все одно щур»

Лілі Томлін

– Привіт! Як справи?

– О, я такий зайнятий, у мене стільки справ, просто у повному завалі! І чим більше я працюю, тим, здається, більше справ навалюється!

Знайомо? Як не дивно, жаліючись на свою супер зайнятість, ми отримуємо якесь нездорове задоволення – відчуваємо себе важливими та затребуваними. Сучасна культура нав’язує нам цю агресивну хворобу – назвемо її синдром супер зайнятості (ССЗ), яка стає нормою нашого життя. Однак це дуже підступний стан, небезпечний для здоров’я, позбутися якого буває досить важко. Супер зайнята людина зводить навколо себе стіни та знищує емоційні зв’язки між собою та близькими. Ця хвороба змушує нас відчувати вину та страх бути недостатньо хорошим – але для кого? Чи оцінить хтось ці жертви – невідомо, а от проблеми зі здоров’ям точно виникнуть. Тому наступного разу, коли почуєте чи промовите фразу «я такий зайнятий!» – знайте, що насправді це означає: «я переобтяжений справами, я вже на межі, і не знаю, як повернути собі нормальне життя».

Симптоми

Хворі на ССЗ ніколи не розстаються зі своїми гаджетами – комп’ютерами, планшетами і мобілками – так вони наочно демонструють свою зайнятість. Ці технології були задумані як такі, що економлять наш час, але в руках супер зайнятої людини вони лише генерують ще більше «запари». Соціальні мережі погіршують цей стан, адже вони витіснили реальне спілкування із реальними людьми. В результаті ми відчуваємо себе ізольованими від суспільства, що в свою чергу ще більше поглиблює стрес.

Особливо небезпечною є ССЗ для керівників. Це часто призводить до проблем у спілкуванні, гіперреакції, погіршенні командної роботи і в результаті – втрати лідерства. Справа в тому, що керівних, уражений ССЗ, намагається взяти все у свої руки. Для підлеглих це однозначний месседж – «я не впевнений у вашій компетентності, тому я сам зроблю вашу роботу». При чому пояснити свої очікування та вимоги такий керівник зазвичай не в змозі. В результаті він витрачає надзвичайно багато часу і енергії на виконання тисячі завдань, що призводить лише до відсторонення тих, хто міг би допомогти. Такі керівники працюють у режимі виживання і не можуть охопити всю картину, що робить лідерство неефективним та провальним.

Одужуймо!

Ось що говорить Пет Петтон, віцепрезидент некомерційної медичної організації Catholic Health Initiatives:

«Коли у моєму житті виникає період «супер зайнятості», і я відчуваю, як стрес негативно впливає на моє фізичне та психічне здоров’я, я відкидаюсь у кріслі, роблю декілька глибоких вдихів, щоб прояснити голову, і подумки фокусуюсь на парі пріоритетних завдань, після чого повертаюсь до роботи. Якщо це не допомагає, я роблю 15-хвилинну перерву і іду на невеличку прогулянку подихати свіжим повітрям. Так я перемикаю мозок із безконтрольного стану «супер-зайнятості» на режим адекватного навантаження, змінюю свій підхід до роботи. Після цього я відчуваю менше стресу і більше віри в свої сили. Ще я намагаюсь якомога частіше вирушати у веселі вилазки з моїми близькими, що дозволяє мені розслабитись і «вимкнути» мозок. І я ніколи не дозволяю собі бути настільки зайнятим, заробляючи на життя, щоб забути цим життям насолоджуватись».

Стовідсотковий антидот проти неконтрольованого бажання зробити більше – це контрольоване бажання зробити менше, але краще. До речі, багацько людей дотримуються цього правила. Їх називають есенціалістами (від англ.essential – суттєвий, найважливіший).

Ти що, есенціаліст?

Есенціалісти залишають у своєму житті лише найбільш важливе і позбавляються непотрібного. Вони:

• ходять на прогулянки і забувають вдома мобільний телефон;
• не сидять у соцмережах, а беруть слухавку і телефонують старим друзям;
• залишають багато вільного місця у своїх щоденниках, щоб зробити важливу роботу, а не заповнити кожну секунду чимось непотрібним;
• спокійно відмовляються від того, що не хочуть робити і не відчувають провину за це;
• виділяють достатньо часу на сон;
• облаштовують вдома «technology-free zones»;
• звільняють свої шафи та гаражі від непотребу;
• максимально делегують виконання справ іншим людям, залишаючи собі вдосталь часу для більш важливих речей.

План дій

Щоб долучитись до цього руху і змінити своє життя на краще, знайдіть однодумця – так буде менше спокуси відступити. Оберіть 3 речі, які ви хочете змінити, додати, або від яких ви хочете позбавитись у вашому житті. Поділіться ними із своїм напарником. Почніть втілювати задумане та діліться враженнями із ним.

Спостерігайте, як ваше життя почне змінюватись та наповнюватись яскравими фарбами. Що вам втрачати? Стрес та голос суворого наглядача, який постійно вимагає ще більше і який ніколи не буває задоволений? Зате є багато речей, які ви можете здобути: відчуття спокою, гармонію, здоров’я, самоповагу та ясність думок.

На те ми і люди, щоб не жити як роботи.

Багато насильства фізичного і психічного відбувається саме із-за синдрому хорошої дівчинки/хлопчика. (Я не про ті випадки, коли нападають). Жертва сама дає згоду на насильство над собою, щоб не образити насильника, або, щоб не конфліктувати, якщо в його/її розумінні конфлікт – це погано, або “вже якщо я тут, то доведеться погоджуватися”.

Такі речі відбуваються тоді, коли “бути хорошим” важливіше за власний комфорт. Тобто, на власні кордони людина забуває, надаючи іншому вирішувати, де його кордони.

Інша людина не може знати, що вам приємне, а що не приємно, що вам личить, і що не личить. Незрідка результатом такої поведінки (погоджуватися на те, що мені не личить), є злість на того, з ким погодився, кому підкорявся, і злість або роздратування виникає від того, що у “жертви” є фантазія, що той, що підпорядковує якось повинен здогадуватися про кордони іншої людини. Він взагалі може бути насправді добряком і аж ніяк не бажати вам зла, а ви ось погодилися, а потім його ж і звинувачуєте в тому, що він з вами так недобре поступив.

Єдиний вихід – це узяти на себе відповідальність за те, який вибір я роблю, за те, що я погоджуюся на те, що мені не підходить, за свій комфорт і благополуччя і за повідомлення партнера про те, що мені не підходить. Інколи мало повідомити, потрібно переконатися, що мене почули і взяли до уваги, тому що інша людина не зобов’язана піклуватися про мій комфорт.

Біда в тому, що якщо людина з дитинства так робить, то вона свої кордони дуже погано сама відчуває, і повідомити про них іншому практично не може, вона погоджується на автоматі. І страждає на автоматі. І злиться на автоматі. А партнер при цьому нічого не розуміє. А потім теж починає злитися.

Бережіть себе. Усвідомлюйте, що вам підходить, а що ні.

Природа в цілому і наша психіка зокрема – ті ще витівники і творці непізнаного. З людьми постійно трапляється щось незвичайне, багато чого вже вивчено і названо. На честь різних письменників, художників, героїв книг, психіатрів та інших громадян. І краще б нам, як людям освіченим, знати, коли і який фортель викине наш організм.

У цьому матеріалі 18 цікавих синдромів (не включаючи абстинентний – хто ж його не знає?), Знання про які допоможуть нам стати трошки більш ерудованими і зрозуміти ще маленьку частину того, як і що влаштоване в людських головах і нутрощах.

1. Синдром Стендаля
Дуже забавний синдром, хоча, звичайно, тим, хто йому піддається, іноді буває не так весело. Синдром Стендаля проявляється в запамороченні, непритомності, прискореному серцебитті і навіть іноді галюцинаціях в оточенні творів мистецтва або неймовірно гарної природи. Уявляєте, так? Як якби Ви прийшли в Ермітаж і ляснув там в непритомність від сили мистецтва.

Назва синдром отримав через однієї з книг Стендаля, в якій він описав свої відчуття під час візиту до Флоренції: “Коли я виходив з церкви Святого Хреста, у мене забилося серце, мені здалося, що вичерпався джерело життя, я йшов, боячись впасти на землю … Я бачив шедеври мистецтва, породжені енергією пристрасті, після чого все стало безглуздим, маленьким, обмеженим, так, коли вітер пристрастей перестає надувати вітрила, які штовхають вперед людську душу, тоді вона стає позбавленою пристрастей, а значить, вад і чеснот “.

2. Синдром каченяти
Кумедний психологічний принцип – людина іноді поводиться, як новонароджений каченя, який сприймає як мати першого побачений і рухомий об’єкт. У нашому випадку ми, звичайно, в змозі відрізнити рідну матір від поролонового м’ячика на рухомий стрічці, але проте саме те, з чим ми стикаємося вперше, ми підсвідомо вважаємо самим правильним і найкращим. Наприклад, мультики, які ми дивилися в дитинстві, завжди і за замовчуванням краще, ніж те, що дивляться діти зараз.

3. Синдром ван Гога
Сперечаємося, Ви зараз подумали про вусі художника? І подумали майже правильно. Цей синдром виражається в тому, що хворий дуже наполягає на операції або навіть – о жах – оперує себе сам.

4. Синдром вахтера
Він же синдром маленького начальника. На цьому місці всі можуть згідно закивали, тому що немає в світі нікого головніший щуплого охоронця, прибиральниці, вахтерки, тітоньки в скляному стакані в метро і навіть гардеробниці в театрі. Цікавий парадокс “мені дали владу, ух я зараз всім покажу” спрацьовує не тільки на подібного роду сфері послуг, а й на дрібних чиновниках.

5. Синдром французького борделя
Приголомшлива здатність жіночої спільності, що проводить багато часу разом, через невеликий проміжок часу синхронізувати свої менструальні цикли. Вчені говорять, що в усьому винні феромони, які дами непомітно для себе вловлюють в повітрі, а всі інші тренуються в сарказмі на раптово і міцно подружилися людях будь-якої статі “У вас там місячні ще не синхронізовані?”
І ще один цікавий факт. Цикли всіх дам підлаштовуються під цикл альфа-самки, навіть якщо офіційно такої в колективі немає.

6. Єрусалимський синдром
Такий вид манії величі, який виявляється тільки в Єрусалимі. Турист, який прибув в древнє місто з релігійними цілями, або паломник раптом вирішує, що якраз він-то і володіє божественними і пророчими силами. Ще й світ неодмінно повинен врятувати. Неодмінною доповненням до різноманітних симптомів є театральність в мові і рухах.
Цей синдром зараховується до психозів і веде до примусової госпіталізації.

7. Паризький синдром
Ще один фінт від нестійкою нервової системи також виявляється в строго визначеному місці. І найчастіше у спокійних і важливих японських туристів. Вони приїжджають в країну мрії, оповиту ореолом романтики і млості у вуличних кафе, а отримують досить агресивний місто, в якому нескінченно багато мігрантів, ніхто особливо не прагне тобі догодити, люди поводяться агресивно і процвітають вуличні крадіжки. Близько 20 японців на рік на цьому грунті впадає в гостре маячний стан, відчуває почуття переслідування, Дереалізація, деперсоналізацію, тривогу і інші прояви психічного розладу. Найкращий спосіб лікування паризького синдрому – негайно відправити страждальця на батьківщину.

8. Синдром Дженовезе
Він же “Ефект свідка”. Люди, які стали свідками надзвичайної ситуації, часто не намагаються допомогти постраждалим. Імовірність того, що хто-небудь зі свідків почне допомагати постраждалим, тим менше, чим більше людей стануть просто стояти і дивитися. Один з головних способів впоратися з цим ефектом і дочекатися таки допомоги, вибрати з натовпу конкретної людини і звертатися до нього адресно.

9. Синдром Аделі
Так називають всепоглинаючу і тривалу любовну одержимість, хворобливу пристрасть, яка залишається без відповіді.
Назву свою синдром отримав через реальній історії, що сталася з дочкою Віктора Гюго, Аделью.
Адель познайомилася з англійським офіцером Альбертом Пінсон і відразу ж вирішила, що він – чоловік всього її життя. Не можна сказати точно, чи був він безсердечним негідником, які обдурили безневинне створення, або жертвою еротоманія. Однак Пінсон не відповів взаємністю – не допомогла ні рідкісна краса дівчини, ні слава її батька. Адель переслідувала його по всьому світу, брехала всім, що вони вже одружені, і врешті-решт остаточно збожеволіла.

10. Синдром Мюнхгаузена
Свого роду іпохондрія. Коли все болить і нічого не допомагає, але так тільки здається. Це розлад, при якому людина симулює, перебільшує або штучно викликає у себе симптоми хвороби, щоб піддатися медичному обстеженню, лікуванню, госпіталізації, хірургічного втручання і так далі. Загальноприйняте пояснення причин синдрому Мюнхгаузена свідчить, що симуляція хвороби дозволяє людям з цим синдромом отримати увагу, турботу, симпатію і психологічну підтримку.
Але це ще нічого. Куди серйозніше “делегований синдром Мюнхгаузена”, коли матусі вважають, що їхні діти страшно хворі. І навіть навмисно створюють для них умови прояву тих або інших серйозних симптомів.

11. Стокгольмський синдром
За голлівудським фільмам ми знаємо, що стокгольмського синдрому називається ситуація, в якій заручник починає розуміти загарбника, співчувати йому і навіть надавати різноманітну допомогу. Психологи називають це “захисно-підсвідомої травматичної зв’язком”.

Але це ні психологічний парадокс, ні психічний розлад, а, скоріше, нормальна реакція психіки. І незважаючи на те, що говорить нам Голлівуд, це досить рідкісне явище, що трапляється приблизно в 8% випадків захоплення заручників.

12. Синдром Діогена
Діоген прославився тим, що пішов жити в бочку і проявляв себе як завзятий соціопат і мізантроп. Синдром, названий його ім’ям (його ще іноді називають синдромом старечого убозтва) проявляється плюс-мінус також. Вкрай зневажливе ставлення до себе, самоізоляція від суспільства, апатія, накопительство і всяке відсутність сорому.

13. Синдром Доріана Грея
Цим синдромом, можна сказати, страждають усі активно молодяться, всі свої сили кинули на збереження зовнішньої молодості. Ті, хто звів це збереження в культ. Компенсується невиправданим використанням молодіжної атрибутики, вибором одягу в молодіжному стилі, веде до зловживання пластичною хірургією та косметичними засобами. Іноді це розлад закінчується депресіями і навіть спробами самогубства.

14. Синдром Котара
Якщо Вам хтось раптом почне скаржитися на те, що у нього згнив кишечник, немає серця, він не спить все життя, розповідати нігілістично-іпохондричний депресивний бред в поєднанні з ідеями громадности, що він найбільший, ще небувалий в історії людства, злочинець, що він заразив всіх сифілісом чи СНІДом, отруїв своїм смердючим диханням весь світ, з драмою і пафосом повідомляти, що скоро він за все розплатиться, і вся біль світу здасться нісенітницею в порівнянні з тими стражданнями, які йому доведеться випробувати в покарання, то викликайте невідкладну з приміткою “психіатричну бригаду, будь ласка, у нас тут синдром Котара”.

15. Синдром Кандинського – Клерамбо
Ще один синдром з області психіатрії, званий також синдромом психічного автоматизму. З області “мною керують маленькі зелені чоловічки” і “ноги самі кудись ідуть, я ними НЕ керую”.

16. Синдром Туретта
Так найчастіше називають “копролалія” – хворобливе непереборний потяг до вигукування непристойних слів, хоча це всього лише одна з складових синдрому Туретта. Часто використовується в кіно.

Цікаво, що слово “копролалія” з грецької можна перекласти як “словесний понос”.

17. Синдром чужої руки
Це зовсім не те, про що багато хто з вас подумали, паскудник. Якщо Ви дивилися останню частину “Гаррі Поттера”, то можете пам’ятати, як Хвоста задушила його ж власна рука. У багатьох інших фільмах і мультиках теж зустрічається щось подібне, але це не вигадки сценаристів. Синдром чужої руки дійсно існує, є складним, не особливо виліковним розладом.

18. Синдром китайського ресторану
Будьте обережні з китайською їжею. Цей синдром був позначений в 1968 році, коли один китаєць описав у медичному журналі те, що з ним відбувається після відвідин китайських ресторанів в США: “Синдром настає через 15-20 хвилин після поїдання першої страви, триває близько двох годин, проходить без будь- небудь наслідків. Найбільш виражені симптоми це оніміння задній частині шиї, поступово розповсюджується на обидві руки і спину, загальна слабкість і прискорене серцебиття “. Спочатку вважали, що це пов’язано з глютамат натрію, але дослідження гіпотезу не підтвердили. Усе ще загадка.