Щоб допомогти дитині, львівські лікарі зважилися на унікальну операцію.
Важко уявити, що ще зовсім недавно 12-річна Настя Вужинська не могла підвестися з ліжка, терпіла сильний біль, що на спині у неї ріс горб, приховати який можна було тільки з допомогою корсета. Зараз дівчинка — струнка і висока (вже навіть вища за маму) та ні секунди не може всидіти на місці. Поки розмовляємо з пані Наталією, її мамою, постійно кудись відлучається. Сьогодні в черговий раз приїхали на огляд до лікарні. Медики пильно стежать, щоб реабілітація після унікальної операції пройшла успішно і дитина повернулася до активного життя.
Як розповів кореспонденту “ВЗ” головний лікар Львівської міської дитячої клінічної лікарні (у народі більш відомій як “лікарня на Орлика”) Дмитро Квіт, оперативне втручання тривало замість запланованих шість — три години. Таких операцій у лікарні ще не проводили. Допомагати українським колегам приїхали фахівці з Польщі на чолі з професором Кшиштофом Колтовскі. Це був перший їхній візит в Україну.
“Співпраця буде тривати, — запевняє Дмитро Квіт. — Вже запланували провести разом кілька операцій”. Спілкуючись з пані Наталією, мамою дівчинки, намагаюся з’ясувати, як сталося, що у дитини так сильно викривився хребет. “Планувала віддати Настю у школу раніше, у шість років. У травні (їй тоді було п’ять років і 10 місяців) донька пройшла медогляд. Лікарі запевнили: з дитиною все гаразд. У липні, купаючи її у ванні, помітила, що спинка викривлена. Поїхала з дочкою у Львівський ОХМАТДИТ. Лікарі діагностували у Насті сколіоз І стадії.
Прописали лікування — інтенсивні масажі та лікувальну фізкультуру. Також порадили записати дочку на плавання. Таке лікування виявляє ефект, коли хребет викривлений не більш як на 30°, — розповідає жінка. — Щоб краще розробити м’язи спини, Настя почала займатися веслуванням. Але це нічого не дало.
Горб продовжував рости. Насті довелося цілодобово носити корсет. Мусила навіть у ньому спати. Знімала лише під час занять спортом. Візуально виглядало, що спинка — рівна, але всередині хребет продовжував скручуватися. Нас консультувала Злата Кузьо. Це — чудовий лікар, завідувач ортопедичного відділення ОХМАТДИТу. Що ми з нею тільки не перепробували — навіть голковколювання. Тоді лікар сказала: треба оперуватися — вставляти у хребет пластину, з якою дитина буде рости і повноцінно жити. Бо коли хребет викривлений, виникає дисфункція всіх внутрішніх органів. Вони неправильно розвиваються та функціонують. На той час Насті виповнилося дев’ять років”.
Оперували дівчинку хірурги обласного ОХМАТДИТу разом із харківськими колегами. Про спорт довелося забути. За два роки Настя виросла на 25 см. Через гормональні зміни в організмі — поправилася. Пластина вичерпала свій ресурс і тріснула. Два тижні, поки для неї виготовляли корсет, Настя лежала без руху. “Було страшно, бо не знали, якої шкоди може завдати хребту стороннє тіло”, — зізнається мама дівчинки. Одягнувши корсет, підліток вже могла рухатися, а от школу відвідувати — ні. Довелося перевестися на індивідуальне навчання.
“Останні тижні перед операцією були найважчими, — згадує пані Наталія. — Пластина вже не тримала хребет — хребет тримав пластину. На момент операції викривлення хребта сягнуло 370. Це — при оперованому сколіозі! Насті важко було ходити, вона відчувала постійний біль та дискомфорт у спині. Прооперуватися нам запропонували польські лікарі на чолі з професором Кшиштофом Колтовскі, який вже має 18-річний досвід таких операцій. Вийти на контакт з іноземними фахівцями допоміг лікар-нейрохірург Андрій Мизак з Міжнародного центру нейрохірургії.
Він подбав, щоб для поляків переклали всю необхідну медичну документацію, і привіз до Львова свою бригаду (анестезіолога, медсестру)”.
“У Насті діагностували синдром Кіарі (захворювання спинного мозку). Тому оперувати її бралися лише нейрохірурги, — веде далі мама дівчинки. — Місце проведення операції також обрали не випадково. У міській дитячій клінічній лікарні є все необхідне обладнання. Тут можна зробити МРТ. У лікарні пробули два тижні. Ставились до нас чудово! Кошти на пластину (це — понад 200 тис. гривень. — Авт.) допомогли зібрати люди — рідні, знайомі, незнайомі. Лікарі теж долучилися до збору коштів. Вдячна всім, хто підтримував — добрим словом, молитвою”…
Пані Наталя, крім Насті, виховує ще двох доньок. Старшій — 16 років. Найменшій — чотири. Поки була у лікарні з Настею, за меншою наглядала хресна мама. А от старша доня опікувалася сліпою бабусею. Батькам, які зіткнулися зі схожою проблемою, пані Наталія радить не здаватися. “Багато батьків опускають руки. Хвороба продовжує прогресувати. Не боротися за свою дитину — це відбирати у неї право на здорове, повноцінне життя. Після 300 кут сколіозу починає стрімко збільшуватися. Після 900 оперувати дитину жоден лікар не візьметься. В одній з телепередач показували 30-річного чоловіка з вадою серця, якому лікарі бралися допомогти за 80 тис. І що він зробив? Пішов додому вмирати. Не стукав у всі можливі двері, не кричав: “Я є! Врятуйте мене!” Ось це — найгірше, що може трапитися у випадку важкої хвороби”. Зараз сім’я будує плани на майбутнє. “У вересні Настя піде до школи, — говорить командним тоном пані Наталія. — Немає чого вдома сидіти!
Дівчинка повинна спілкуватися з однолітками, а не сидіти у чотирьох стінах і скиглити, як її усе болить”. “Сколіоз — не рідкісний діагноз. Більшість дня діти проводять у сидячому положенні. Сидять у школі на уроках. Сидять на перервах зі смартфонами і планшетами у руках. Сидять вдома за комп’ютером і перед телевізором. Фізична активність — мінімальна. Через те псується постава, викривлюється хребет, — пояснює лікуючий лікар Насті, нейрохірург Тарас Микитин. — Треба негайно звертатися до хірурга за місцем проживання, зробити рентген, аби визначити ступінь сколіозу, і братися коригувати сколіоз. На початках це можна зробити, не вдаючись до оперативного втручання”.
]]>