У Тернополі викрили 46-річного чоловіка, який проголосив себе “народним мером” міста. Він був шанувальником зрадника Стемоусова та поширював фейки про “звільнення” окупаційною армією РФ Маріуполя.

Про це повідомили в поліції Тернопільської області.

За даними слідства, 46-річний житель Тернополя проголосив себе “народним мером”. Він був послідовником колаборанта Стремоусова та сепаратиста Балахніна.

Тернополянин у соціальних мережах підтримував Росію та заперечував злочини російських окупантів. Зокрема він поширив пропагандистське відео РФ про Маріуполь, на якому невідомі “дякували” російським терористам за “звільнення” міста та заявляли про нібито “злочини” ЗСУ.

Також підозрюваний виправдовував злочини російської окупаційної армії проти України.

“На підставі зібраних доказів слідчі повідомили фігуранту про підозру згідно з ч. 2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників)”, – йдеться у повідомленні.

“Народному меру Тернополя” загрожує до 5 років позбавлення волі. Наразі слідчі встановлюють, чи співпрацював він з російськими спецслужбами. Триває слідство.

Був ідейним, сміливим та професійним. Міг багато ще зробити для Збройних сил, для оборони України, але… 21 серпня 2020 року його знайшли мертвим у його кімнаті — в штабі роти в селі Муратове, неподалік міста Щастя на Луганщині. Тіло лежало на ліжку, пістолет був зачеплений за лікоть. Командування поширило версію про самогубство, однак почала просочуватись інформація про… вбивство.

Поховавши сина, батьки взялися шукати правду. Дізналися, що тієї фатальної ночі розгорівся конфлікт між Володею та одним із військових, який згодом нібито несподівано знайшов нашого земляка мертвим. Командиру Рудику був 31 рік. Що ж ховається за його смертю? Подробицями власного розслідування з «НОВОЮ…» поділилася мати загиблого пані Галина.

«Такого командира більше нема й не буде…»

Народився Володимир Рудик 20 березня 1989 року в селі Золотники, що неподалік Зарваниці. Вищу освіту здобув на інженерно-педагогічному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету.

До війни працював учителем інформатики в Золотниках, а також спеціалістом із комп’ютерних технологій у місцевого аграрія. Хлопця знали багато людей з округи, адже допомагав провести в помешкання Інтернет.

— Як тільки почалася війна на Донбасі, Володя активно долучився до волонтерського руху, — розповідає Галина Рудик. — Разом із священниками із Зарваниці збирав і доправляв допомогу нашим захисникам. Їздив на Схід з тернопільськими волонтерами. Перейнявся подіями на Донбасі й пішов добровольцем на війну. Йому тоді було 26 років. Від солдата дослужився до офіцера.

Оберігав нас від хвилювань, казав, що служить у штабі. За п’ять років я вже почала вірити. Син пройшов навчання в Одеській військовій академії. Закінчив у Києві курси із запуску розвідувальних дронів, склав тести й отримав дозвіл на проведення розвідувальних операцій. Малював розвідувальні карти. Здійснив близько 30 виходів на ворожу територію, досі знаходжу в його кишенях телефонні картки російських операторів.

Володя мав хист до розвідувальної справи. І цінував свою роту.«Як ти даєш собі раду?» — запитувала я. «Ночами читаю книги наших видатних полководців і стараюсь робити, як вони», — розповідав.

Нікого не допускав до своєї роти, сам тренував, навчав. Ніхто з його хлопців не загинув.

«Такого командира більше нема і не буде», — зі сльозами казали побратими про нього.

Всі знають, що Володю вбили… Проте все списали на самовбивство. Звісно, так найпростіше. Його вбили свої, а не вороги.

21 серпня. Страшний день… Близько обіду до нас додому прийшов сільський голова з представниками військкомату і повідомили, що Володя… загинув. Про обставини смерті не повідомляли. Привезли тіло 23 серпня об 11-ій годині бусом без холодильної установки. На вулиці тоді було плюс 30.

Не використали медичних препаратів, на обличчя поклали пов’язку з формаліном, замотали харчовою плівкою. Як медика мене здивувало, чому так. Була вказівка зверху — завезти і швидко нам передати для поховання. Так і зробили.

Приїхали до перехрестя біля Золотників, скинули труну і назад. Односельчани разом із деканом Володимиром Топоровським зустріли. Понесли труну на руках до нас додому. Того ж дня, о 16-ій годині, поховали. Шість священників прийшли на похорон, голова ГО «Сила України» Іван Олексюк, з яким син тісно спілкувався, військові побратими.

«Під самий Новий рік справу закрили…»

Прощались із Володимиром тисячі людей. Поховали з почестями. Ніхто ще не знав обставин, але всі розуміли, що на передовій забирає війна.

— «Загинув», — казало командування бригади. Більше нічого не пояснювали. Ми ховали дитину і не в силі були щось думати, — зітхає матір загиблого. — Довідку про смерть нам видали згодом. На похорон приїжджали хлопці з військової частини з Володимир-Волинського, але чомусь без форми. Коли люди розійшлися, вони підійшли до нас. Виглядали налякані, нічого не говорили.

Минав день за днем, а до нас ніхто не телефонував, нічого не казав. Трохи отямившись, я набрала до командира 14-ої бригади Сергія Войченка. «Самогубство», — сказав. «Не може такого бути!» — обурилась я. «Це попередня версія, все перевірить слідство», — намагався заспокоїти мене. Я була категорична, бо перед похованням оглянула тіло сина. На голові не було кісток, видно було велику гематому… Увесь правий бік — синій.

Вочевидь, під час розтину видалили потрощені кістки черепа, щоб приховати злочин. Далі ми почали рух, почали писати в соцмережах. Зателефонував командир. «Припиніть! Ми все розслідуємо. Честь і гідність вашого сина буде збережена», — пообіцяв. І ми послухали. А даремно…

Командир годував нас обіцянками. У поліції в Новому Айдарі перестали відповідати на мої дзвінки. А в грудні зателефонував слідчий і заявив, що мій син — самогубець. У січні 2021-го ми взяли адвокатів, бо зрозуміли, що ніхто не збирається розслідувати. Яким було наше здивування, коли на запит повідомили, що справу закрили ще 31 грудня 2020 року. Через суд нам вдалося скасувати це рішення і поновити розслідування. Судове засідання відбулося 23 березня 2021 року в Новому Айдарі.

Ми їздили туди з адвокатами, з нашим родичем Романом Ковалем із Рівного, який є заступником голови проводу ОУН. З бригади ніхто не прибув, навіть прокурор не з’явився. Згодом ми дізналися, що за чотири місяці у справі було 10 слідчих і 8 прокурорів! Просто перекидали одні одним. Контроль за розслідуванням здійснює військова прокуратура Луганського гарнізону.

«Якщо скажу правду, то ляжу поруч із Володею…»

Батьки Володимира Рудика вирішили самотужки збирати докази. Поїхали з адвокатами у штаб 14-ої бригади у Володимир-Волинський, опитали військовослужбовців, протоколи долучили до матеріалів провадження.

— Побратими сина погодилися говорити, хоча вони досі залякані, — продовжує пані Галина. — Напередодні трагедії їх вітали з Днем Незалежності, в усіх був чудовий настрій. Під вечір Володя обійшов усі кімнати, поцікавився, чи все добре. Не було заступника — сина капелана. Потім з’явився. Військові підтвердили, що тієї ночі розгорівся конфлікт між Володею і його заступником. У будівлі перегородки тонкі, на шум повибігали. Поки що мовчать про обставини, але неофіційно зізнаються. Наш син мав свою кімнату, двері там захлопувались. Хтось міг вийти і зачинити. Смерть настала між 6 і 9 годинами ранку 21 серпня. О 7-ій годині з рації сина хтось чужим голосом сказав: «Не турбувати, я відпочиваю».

Тіло пролежало пів дня. Лише о 15:30 той же заступник самовільно вирішив вибити двері. Кажуть, що він від ранку нервово крутився біля кімнати сина. Потім побіг до чергового і сказав повідомити, що… виявили самогубцю.

Не можу стверджувати, хто саме вбив Володю і чи одна особа, це має встановити слідство. Ми кликали на розмову й заступника нашого сина. Сказав свою версію, а коли адвокати почали задавати запитання, встав і пішов…

До речі, зламували двері цей заступник і ще один військовий. З кімнати тоді зникли телефон і комп’ютер Володі. За цим фактом теж проводять розслідування. Незадовго після трагедії заступник звільнився зі служби. Залишили бригаду і командир, і начальник штабу…

У висновку судмедексперта вказано про гематому на голові сина шириною 8 см. Вочевидь, вдарили чимось і переламали череп, а потім пристрелили… Поклали тіло на ліжко, заклали за лікоть пістолет… Маємо фотографії — все постановочне. На Володі не було одягу — знищили, на ліжку — ні краплі крові, мабуть, принесли туди тіло. У кімнаті не знайшли кулю, як і під час розтину її не виявили. Куди поділася?!

На Володі трималася розвідка. Він мав багато інформації, знав про все, що відбувалося в його роті. Наш син тримав дисципліну, був категорично проти вживання військовими алкоголю й наркотиків. Мабуть, комусь став на дорозі, адже то — великі гроші. Такі люди не потрібні, тож його прибрали…Торік у жовтні ми були у воєнній прокуратурі в Рубіжному.

Показали фото з місця трагедії. Прокурори погодилися, що це не самогубство. «Обіцяємо вивчити справу», — запевнив керівник. Чекаємо. Хочу, щоб мене почув головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний.

Якось перед Великоднем до могили сина приїхав його побратим. Довго стояв, плакав. Жінка з нашого села підійшла і почала говорити. «Володю вбили…» — зізнався. «Не хочете розказати це батькам?» — запитала. «Боюся, що якщо щось скажу, то ляжу поруч із Володею…» — зітхнув. Наразі ще нікому не оголосили підозру, але ми доб’ємося правди і винні у смерті нашого сина будуть покарані.

Детальніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Випивав на хрестинах і сів за кермо

У самому селищі Перегінське, де сталася трагедія, люди досі не можуть отямитися. Найбільше люди обурені 26-річним Петром Т. – водієм, із вини якого загинули троє осіб, мовляв, він уже давно має погану славу в їхньому районі.

“Він живе в сусідньому смт Закерничне. Але постійно ганяє чи то під кайфом, чи то п’яний по дорогах села. І цього разу видно, що їхав він на величезній швидкості. Кажуть, що цього дня його вже зупиняла поліція, але відпустила. Він весь час відкуповується. І до цього багато разів зупиняли, але нічого йому не було. Його батьки з грошима, тому всі побоюються, що вони відкуплять сина. Кажуть, що в нього є чи то громадянство, чи то зв’язки в РФ, і він легко може втекти”, – розповіли друзі загиблої сім’ї.
Також у селі розповідають, що в день аварії Петро випивав на хрестинах, в потім сів за кермо.

“Він настільки був п’яний, що коли його привезли в лікарню, він питав, що сталося і що він накоїв”, – розповідає знайома родини загиблих.

Третій син у сім’ї

Сім’я винуватця ДТП вважається заможною, його батько працює десь у компанії, пов’язаній із лісозаготівлями. Там же працював і Петро. На своїй сторінці в соцмережі він написав, що працює лісорубом. Також у нього є фото в лісі під час вирубування. Але говорять, що толку від Петра там було мало. Він постійно випивав.

“Батько в нього нормальний, він його часто лаяв за те, що він п’яний і сідає за кермо. Але Петру говорити марно. Якщо є можливість десь погуляти, він завжди тут як тут. І обов’язково на своєму бусі “Мерседес”. Йому і друзі говорили, що так не можна, але до Петра це не доходило”, – розповів один із його знайомих.
У винуватця ДТП також є сестра і брат, але про них нічого поганого в селі не можуть сказати.

У соцмережах уже з’явилися деякі захисники винного водія. Вони переконують людей, що нібито будь-хто міг опинитися в такій ситуації, і звинувачувати хлопця не потрібно. А дехто і зовсім стверджує, що нібито обидва водії їхали посередині дороги й не розминулися. Насправді це неправда.

Допомагав своїй сестрі

В аварії загинула сім’я Максимців: батько Богдан, мати Марта і їхній 32-річний син Ігор, який був за кермом. Вижила тільки дружина Ігоря Яна і їхній 2-річний син.

“Ігорю було 32 роки. Він був спокійний, добрий, привітний, веселий і хороший друг. Разом із батьками він допомагав своїй сестрі Оксані, яка залишилася без чоловіка й виховує сина. Сам Ігор одружився з Яною років шість тому, і два роки тому в них народився син. Зараз дитина отримала травми під час аварії й постійно кличе батька”, – розповіла знайома родини.
Батьки Ігоря були вірянами, ходили до церкви. У них ще залишилися дочка й син. “Батьки Ігоря були прикладом для всіх нас”, – розповідають друзі родини.

Півроку тому місцеву родину спіткало невимовне горе. Вони втратили свій найдорожчий скарб – донечку Софійку. Дівчинці було лише 11 років. Вона загинула внаслідок жахливої аварії, яка сталася 19 жовтня, на перехресті Старокостянтинівського шосе та Водопровідної. Дівчинка поверталася додому з прогулянки та просто чекала на зелений сигнал світлофора. Її життя обірвалося внаслідок зіткнення “Mercedes Е-220” та мотоциклу “BMW”.

Останнього, за даними патрульних, відкинуло просто на дівчинку, яка мирно стояла на тротуарі. За життя Софійки медики боролися 6 годин. Але серце дитини не витримало численних травм.

Як згодом розповіла мама дівчинки, у її донечки не було ока, був зламаний череп. Вона померла від кровотечі. Сергія Владико, який був за кермом мотоцикла, затримали. Згодом йому обрали запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Іншого – водія легковика, яким виявився громадянин Туреччини Абдулазиз Токур, просто відпустили. За кілька днів чоловік перетнув кордон з Румунією і втік. Його оголосили у міжнародний розшук.

Матеріали до суду збирали понад 4 місяці. Було проведено кілька незалежних експертиз та допитано десяток свідків. Абдулазиз Токура оголосили у міжнародний розшук лише у березні. Хоча нам повідомляли, що це зробили ще в грудні. За цей час, при його грошах, він міг перетнути вже сотню кордонів. Хто його тепер знайде? По мотоциклу Владики була призначена експертиза. Її робили у Харкові. Звідти прийшло заключення, що швидкість була дійсно значно перевищена. Але конкретної швидкості не вказали, що мене дуже здивувало і засмутило.

Свідки дали покази, в яких підтвердили, що Владико летів на шаленій швидкості.

Ми сподіваємося, що експертиза і свідчення нам допоможуть на суді, – розповіла журналістам vsim.ua мама загиблої Софійки, Наталія Чорнобай.

24 квітня у Хмельницькому відбулося перше підготовче засідання по “справі Софійки”. В залі були присутні батьки дівчинки та обвинувачений Сергій Владико. Відразу після засідання мама Софійки розмістила пост у соцмережах. Він нього віяло відчаєм та розчаруванням.

“Шість місяців невимовного горя і болю… Шість місяців без мого рідного янголятка, без моєї донечки. Відбулось перше судове засідання по смерті Софійки. Мені здавалось, що моє серце розірветься на мільйон шматочків, коли навпроти мене сидів винний у смерті Софійки Владико Сергій. Проте він всім своїм виглядом видавав байдужість, без краплі каяття. Мені сльози котились, байдужість вбивці вражає. Проте найбільше вражає інше: мотоциклісту не поставивши до відома ні нас, ні нашого адвоката змінили запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту, на нічний. А пом’якшуючою обставиною за словами слідчого Івасюка стало те, що він хоче влаштуватись на роботу. Уявити важко, що людина стала причиною смерті дитини і навіть до вироку суду спокійно зможе знову сісти на мотоцикл, ходити на роботу чому б і ні… Одним словом правосуддя”, – написала у своєму дописі Наталія Чорнобай.

У розмові з журналістами vsim.ua Наталія зазначила, що зневірена. Жінка більше не вірить у об’єктивність розгляду справи. Вона розказала, що всі 6 місяців після загибелі доньки, живе лише надією. Надією, що винних буде покарано. Однак ця надія з кожним днем згасає.

З грудня я не написала жодного поста у соцмережі. Не зверталася на телебачення чи до журналістів. Я дійсно вірила, що після того мітингу під прокуратурою чи то людяність прокинеться, чи хоча б страх перед розголосом. Я вірила, що правоохоронні органи працюватимуть чесно. А судячи з останніх подій, моя надія згасає. Перше підготовче засідання по справі мене вразило. Перед його початком нам повідомили, що обвинуваченому планують змінити запобіжний захід. Прокуратура подала це клопотання ще за місяць до суду. А нам про це не повідомили. Хоча півтора тижні тому, ми востаннє були на допиті у слідчого Івасюка, і він жодного слова про це не сказав. Наш адвокат разів десять перепитав, чи випадково не буде пом’якшуючих обставин. Вони просто приховали від нас цей факт. Одного відпустили, іншого теж відпускають, – зазначила Наталія Чорнобай.

На Закарпатті судять 36-річного чоловіка, котрий у соціальних мережах пропонував “винищити усіх українців”.

Про це повідомили у прокуратурі Закарпатської області.

Зазначається, представник угорської національної меншини у соціальних мережах закликав “зачистити Закарпаття від українців”. Крім того він хотів “вбити усіх, хто вважає себе українцем”.

Наразі чоловіку вже повідомлено вручено підозру. Триває слідство.

Вона відмітила, що поліція ще не затримала осіб, причетних до злочину.

На питання, чи встановила їх поліція, Старчевська відповіла: “Можливо”.

Нагадаємо, на початку січня 2019 року у Дніпрі знайшли валізу з тілом дівчини.

За цим фактом поліція відкрила кримінальне провадження.

Дівчина викинулася з вікна близько 3:00 ночі, тіло виявив двірник житлового комплексу близько 7:40. Про це Інформатор дізнався, побувавши на місці події.

За словами поліцейських, на тілі загиблої не було слідів насильницької смерті. Квартира, в якій вона проживала, виявилася відкрита. Там на кухонному столику стояли три келихи з недопитими напоями та лежали три записки, які, судячи з усього, залишила дівчина. Також вдалося встановити ім’я загиблої, її звали Надія.

Записки були адресовані різним людям. Одна з них була адресована, швидше за все, брату загиблої, який на даний момент проживає в Ізраїлі. У ній було зізнання в любові і прохання пробачити, якщо він зможе. «Я тобі багато чого можу сказати, але просто прости мене», – говорила одна з фраз в записці

Друга записка була адресована чоловікові на ім’я Олександр. Вона також містила зізнання в любові. У записці були слова: «Люблю тебе більше життя! Люблю, незважаючи ні на що. Але зате я вирішила нашу проблему».

У третій записці були слова подяки близьким за підтримку. І прохання про прощення.

В результаті падіння з висоти дівчина померла на місці від отриманих травм. На місці працювала «швидка», екіпаж патрульної поліції, і слідчо-оперативна група. Деталі події встановить слідство.

“Як тільки слідство збере достатньо доказів причетності підозрюваних до організації чи участі в договірних матчах, такі матеріали будуть передані до органів здійснення футбольного правосуддя ФФУ, які вирішуватимуть питання щодо відсторонення корумпованих функціонерів від будь-якої діяльності, пов’язаної з футболом”, – заявив генеральний секретар ФФУ Юрій Запісоцький.

Нагадаємо, що 22 травня поліція опублікувала список клубів, які підозрюються у організації договірних матчів. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що клубів є 35. Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький зазначив, що в справі про футбольну корупцію вже є одинадцять підозрюваних. Він розповів, що п’ять з одинадцяти підозр висунуті професійним футболістам.

Двоє чоловіків зізналися, що були лише виконавцями – і здали замoвників. Ними виявилися співвласники мийки, яка відійшла загuблiй від пoкiйного чоловіка. Спершу колишній товариш чоловіка намагався відібрати бізнес через суд, а торік вирішив владнати суперечку, знайшов виконавців і розповів, де і коли можна знайти жеpтву.

Безпосередньо удaрu нoжeм завдaвав 42-річний киянин. На місце злoчuну підозрюваний приїхав на джипі Infiniti разом зі своїм 21-річним сином – студентом одного зі столичних вузів, під час yбuвcтва хлопець чекав батька в машині, саме йому зараз суд обирає запобіжний захід.

Молодий чоловік постійно прикриває обличчя, щоб не потрапити в об’єктив журналістів.

https://www.facebook.com/342410349249669/videos/1077869905703706/

Пара прогулялася парком, а тоді кавалер запросив дівчину до себе в гості, пише expres

Вона погодилась. Та щойно переступили поріг оселі, поведінка господаря кардинально змінилась.

За словами працівників поліції, він накинувся на гостю, зв’язав і згвaлтyвав. А тоді взявся кaтyвaти свою жepтву — спершу нoжем, тоді пuлкoю, далі – cтpумoм. Переконавшись, що жepтва не дихає, пiдпaлив тiло й утік з хати.

За результатами судово-медичної експертизи, жінка пoмeрла через велику втрату кpoві. “Підозрюваним виявився 25-річний місцевий житель, який вже мав проблеми із законом, – інформує Ганна Старчевська, начальник відділу комунікації ГУ НП у Дніпропетровській області.

Йому оголошено про підозру в умисному yбuвcтві, згвaлтyвaнні, нacильницькoму зaдовoленні cтaтeвої пристрасті неприродним cпосoбом та yмиcномy пошкодженні майна шляхом пiдпaлу”. Затриманому зaгрoжує позбавлення волі до п’ятнадцяти років або дoвiчне yв’язнeння. Слiдство триває.

В повідомленні йдеться, що львів’янка винайняла дві квартири та облаштувала кімнати комп’ютерною технікою: веб-камерами, ноутбуками, Інтернет-зв’язком, які надали можливість розповсюдження порнографічної продукції в Інтернет-мережі, шляхом трансляцій через спеціалізовані Інтернет-ресурси.

Після чого жінка вступила у змову з співучасниками виготовлення, розповсюдження та збуті відеопродукції порнографічного характеру – двома жительками області 20-21 річного віку та зареєструвала їх в якості веб-моделей порно-чату в мережі Інтернет на створеному ними сайті під псевдо іменами. Дівчата демонстрували на камеру інтимні зони та імітувати клієнтам фізіологічний стан сексуальної активності.

Вказаним особам обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Проводиться слідство.