Смерть близької людини — це величезне емоційне потрясіння, а й необхідність вирішувати юридичні питання, пов’язані зі спадком.

Особливо складною ситуація стає, якщо померлий не залишив заповіту. У таких випадках майно розподіляється відповідно до законодавчих норм, що часом викликає нерозуміння та суперечки серед родичів.

Докладніше про те, хто отримає квартиру, якщо заповіту не було, повідомляє “Стіна” з посиланням на Новини.LIVE.

Як регулюється спадкування без заповіту?
Коли людина вмирає, її майно автоматично переходить до спадкоємців. Якщо за життя спадкодавець не склав заповіту, процес наслідування регулюється виключно законом.

У цьому випадку діють норми Цивільного кодексу України, які визначають черговість спадкоємців та порядок вступу до спадщини.

Важливо розуміти, що спадок включає як активи (нерухомість, автомобілі, кошти), а й зобов’язання померлого, включаючи борги й кредити. Спадкоємцям, як прийняти спадщину, слід уважно оцінити всі можливі ризики.

Черговість успадкування за законом
Законодавство України чітко визначає п’ять черг спадкоємців. Розподіл майна відбувається в порядку черговості: представники наступної черги одержують право на спадщину лише в тому випадку, якщо відсутні спадкоємці попередньої черги або вони відмовилися від своєї частки.

Перша черга
До першої черги спадкоємців відносяться найближчі родичі спадкодавця:

діти (включаючи усиновлених);

чоловік чи дружина;

батьки (чи усиновлювачі).

Ці спадкоємці мають рівні права на майно, і майно ділиться з-поміж них порівну.

Друга черга
У другу чергу входять:

рідні брати та сестри померлого;

його бабуся та дідусь (по обох лініях).

Третя черга
Третя черга включає:

дядьки та тітки спадкодавця.

Четверта черга
Якщо відсутні близькі родичі, право на майно отримують особи, які не менше п’яти років до смерті спадкодавця проживали з ним однією сім’єю. У цю категорію часто потрапляє громадянське подружжя.

П’ята черга
Завершують список спадкоємців далекі родичі до шостого ступеня споріднення, а також утриманці, які перебували на утриманні спадкодавця, але не входили до його родини.

Процедура оформлення спадщини без заповіту
Процес вступу у спадок згідно із законом складається з кількох обов’язкових кроків:

Подання заяви. Спадкоємець повинен звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Це необхідно зробити протягом шести місяців з моменту смерті спадкодавця.

Збір документів. У нотаріальну контору потрібно надати:

свідоцтво про смерть спадкодавця;

документ про останнє місце проживання померлого;

документи, що підтверджують родинні зв’язки;

правовстановлюючі документи на майно;

паспорт та ідентифікаційний код спадкоємця.

Оформлення свідоцтва. Після шести місяців нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину.

Державна реєстрація Після отримання свідоцтва, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати своє право власності у відповідних органах.

Наслідування нерухомості без заповіту
При вступі у спадок, якщо до його складу входить нерухоме майно (будинок, квартира, земельна ділянка), необхідно враховувати додаткові нюанси. Зокрема, до пакета документів слід додати:

свідоцтво про право власності померлого;

технічний паспорт об’єкту нерухомості;

договір купівлі-продажу або інші документи, що встановлюють право.

Після оформлення спадщини на нерухомість потрібно пройти державну реєстрацію в органах, які беруть до уваги майнові права.

Оподаткування спадщини згідно із законом
Оподаткування спадкового майна залежить від ступеня спорідненості між померлим та спадкоємцем. Закон передбачає звільнення від податку спадщину для родичів першої черги (діти, чоловік/дружина, батьки).

Однак спадкоємці інших черг можуть зіткнутися з необхідністю сплати податку, що розраховується залежно від вартості майна.

Спадкування без заповіту – це складний процес, що вимагає чіткого дотримання всіх юридичних процедур.

Щоб уникнути проблем з оформленням документів, важливо вчасно подати заяву, зібрати необхідні документи та дотримуватись законодавчих норм.

В Україні закон передбачає можливість успадкування невиплачених пенсій та соцвиплат.

Якщо пенсіонер помер, його родичі можуть претендувати на гроші, які він не встиг отримати, пише Пенсійний фонд України.

Хто має право на виплати?

Якщо померлий отримував пенсію або соціальні виплати, його члени сім’ї, які проживали з ним на момент смерті, можуть звернутися за виплатами.

Це стосується:

непрацездатних родичів;
осіб, які перебували на утриманні пенсіонера;
опікунів чи піклувальників (якщо йдеться про неповнолітніх або недієздатних осіб).
Якщо таких родичів немає або вони не подали заяву вчасно, кошти включаються до загальної спадщини.

Що потрібно зробити для отримання грошей?

Щоб отримати невиплачену пенсію, потрібно подати заяву до Пенсійного фонду протягом шести місяців з дня смерті пенсіонера.

Також необхідно надати документи:

паспорт заявника;
документ, що підтверджує непрацездатність (за потреби);
свідоцтво про народження (для дітей);
документи, що підтверджують статус опікуна чи піклувальника.
Як розподіляються виплати між спадкоємцями?

Якщо на гроші претендує кілька людей, сума ділиться між ними порівну. Виплата здійснюється включно за останній місяць життя пенсіонера.

Що ще можна успадкувати?

Окрім пенсії, спадкоємці можуть отримати невиплачені страхові виплати, якщо їх не перерахували через затримки з боку державних органів. Це регулюється Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Якщо жоден з родичів не звернувся за виплатами, кошти переходять у спадщину та можуть бути отримані у рамках загального спадкового процесу.

Раніше ми повідомляли, спадщина залишить вас без субсидії: у ПФУ сказали, в якому разі допомогу вам таки збережуть.

Пенсіонери в Україні мають право не лише на збільшення своїх виплат, а й на передачу страхових та соціальних виплат у спадок. Крім того, члени сім’ї померлого пенсіонера, які проживали з ним на день смерті, можуть претендувати на його неотримані пенсійні виплати.

Докладніше про те, хто може отримати пенсію та соцвиплати у спадок, інформує Пенсійний фонд України.

Повідомляється, що до складу такої спадщини включаються права та обов’язки, що належали померлому на момент відкриття спадщини, які не припинилися внаслідок його смерті.

Винятком є ​​права та обов’язки, пов’язані безпосередньо з особистістю спадкодавця, наприклад, право на відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або пошкодженням здоров’я.

Таким чином, спадкоємці можуть отримати лише ті страхові виплати, які належали застрахованій особі та залишилися невиплаченими за життя. Ці кошти передаються членам сім’ї або, за їх відсутності, входять до складу загальної спадщини.

Сюди також включаються суми страхових виплат, які не були своєчасно сплачені потерпілому з вини органів управління або їх територіальних підрозділів. Це передбачено Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

При цьому члени сім’ї пенсіонера, які проживали з ним на день смерті, мають право на отримання пенсії, що залишилася невиплаченою на момент його смерті.

Для цього необхідно звернутись до органів Пенсійного фонду протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Згідно зі статтею 52 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», сума неотриманої пенсії сплачується за місяць смерті включно.

Якщо на виплату претендують кілька членів сім’ї, сума, що належить, ділиться між ними порівну.

Хто може звернутися за виплатою
Члени сім’ї, які мають право на виплату пенсії, включають:

непрацездатних родичів;
осіб, які перебували на утриманні пенсіонера;
опікунів, піклувальників чи законних представників у разі неповноліття, чи недієздатності пенсіонера.
Для отримання виплати необхідно надати такі документи:

паспорт заявника;
посвідчення, що підтверджує статус непрацездатної особи;
свідоцтво про народження (для неповнолітніх);
документи, що підтверджують повноваження опікуна чи піклувальника.
У разі відсутності членів сім’ї, які мешкали з пенсіонером, або якщо вони не подали заяву у встановлений термін, неотримана пенсія входить до складу спадщини.

Це означає, що право на виплату переходить до інших спадкоємців, які можуть претендувати на неї у рамках загального спадкового процесу.

5% військового збору при отриманні спадщини – про те, хто буде сплачувати, розповідає Telegram-канал “Пані в законі”.

Зазначається, що сплачувати податок не треба за умови, якщо особа є представником першої черги спадкоємців (чоловік/дружина, діти, батьки спадкодавця). Всі інші спадкоємці, які не належать до першої черги, при отриманні спадщини муситимуть сплачувати військовий збір.

Авторка відео додала, що нотаріус, коли буде видавати свідоцтво про спадщину, вимагатиме надання свіжої оцінки вартості майна. Саме з цієї суми буде надаватися розрахунок податків.

Нагадаємо, раніше ухвалений податковий законопроєкт №11416-д викликав бурхливі обговорення у бізнес-середовищі. Однією з найбільш спірних норм документа стало оподаткування, що набирає чинності заднім числом.

Це викликало невдоволення підприємців, оскільки така практика значно ускладнює планування діяльності та облік видатків, а також порушує принципи податкової прозорості.

Спочатку законопроєкт передбачав підвищення податків для ФОП з 1 жовтня 2024 року. Проте представники бізнесу звернулися до уряду із вимогами переглянути ці терміни.

Після багатьох обговорень, президент Володимир Зеленський публічно заявив, що будь-яке податкове рішення має бути справедливим і враховувати інтереси підприємців.

Отримав повістку, але не брали на службу військові частини. Вручили “бойову”, але не мобілізувався, бо не хотів помирати. Не пішов воювати, бо мали зробити бронь. Хотів би мобілізуватися, але тільки за певної умови. І це далеко не весь список “відмазок” військовозобов’язаних, які хотіли уникнути мобілізації.

Про всі подробиці гучних справ розповіла Вікторія Панченко в ексклюзивному огляді на YouTube-каналі TSN.UA.

“Не брали” на службу

Військовозобов’язаного визнали придатним до мобілізації та у жовтні 2023 року дали йому “бойову” повістку, проте він категорично відмовився її отримувати.

На суді чоловік провину визнав лише частково. Він пояснив, що ще 2022 року пройшов ВЛК, яка визнала його “обмежено придатним”. У липні 2023 року він отримав повістку для відправлення до бойової частини, проте там його відмовились приймати. Після цього йому кілька разів давали повістки і він приходив до ТЦК.

“31 жовтня 2023 йому дали бойову повістку, від отримання якої він відмовився, оскільки він має на утриманні неповнолітню дитину, а його дружина не працює. Крім цього, зазначив, що має проблеми зі здоров’ям, хворіє з 18 років. На запитання суду ствердив, що не має встановленої групи інвалідності та будь-які підтверджувальні документи щодо обставин, про які вказує у своїх показах, у нього відсутні. Вважає, що його неправомірно поновили на військовому обліку 2019 року”, – йдеться у вироку Іваничівського районного суду Волинської області.

На суді працівники ТЦК зазначили, що під час вручення повістки чоловік категорично відмовився її отримувати, заявивши, що у нього “онкологія”. У ВЛК ствердили, що у чоловіка були певні проблеми з хребтом, проте це не є причиною для уникнення військової служби.

Суд проаналізував матеріали справи та визнав чоловіка винним за статтею 336 ККУ (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації) і засудив до 3 років позбавлення волі.

Не хотів помирати

На таки же строк засудили чоловіка у Черкаський області. Він отримав повістку і відмовився від мобілізації, бо “не хоче помирати”. На суді чоловік провину визнав та розкаявся.

Як йдеться у вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області, у червні 2024 року чоловік пройшов ВЛК, яка визнала його придатним до мобілізації. Йому дали “бойову повістку”, проте житель Черкащини ухилився від призову до армії.

На суді чоловік заявив, що “йому було вручено повістку, однак він не з’явився і сказав, що не буде проходити військову службу, так як не хоче вмерти”.

Суд проаналізував матеріали справи та визнав чоловіка винним за статтею 336 ККУ і засудив до 3 років позбавлення волі.

Мобілізуюся, але є умова

А от у Вінницькій області чоловік отримав повістку та заявив, що погодиться на мобілізацію за однієї умови – наявності закону про реформу ТЦК.

За даними суду, 1 серпня 2023 року ВЛК визнала чоловіка придатним до мобілізації. У вересні 2023 року він отримав повістку, проте ухилився від мобілізації.

На суді чоловік свою провину не визнав. Він заявив, що “вважає вимоги працівників ТЦК незаконними через відсутність чинного закону про реформу військкоматів. Діяльність ТЦК не передбачена жодним законом. А тому ТЦК наразі не мають жодних повноважень і діють поза правовим полем, тобто незаконно.

За словами чоловіка, виконання вказівок працівників ТЦК є порушенням ст. 60 Конституції України, тому він вважає себе невинним і просить суд виправдати його з підстав відсутності в його діях складу злочину, передбаченого ст. 336 КК України”. Суд проаналізував матеріали справи та визнав чоловіка винним за статтею 336 ККУ. Правда, його відпустили на волю, призначивши 3 роки іспитового терміну.

Отримав повістку і ховався

На Тернопільщині 2022 року чоловік отримав повістку і весь час ховався від мобілізації. На суді чоловік провину не визнав та пояснив, що “в армії не служив, не має бойового досвіду”.

“На початку березня 2022 року він пройшов медкомісію і його визнали придатним до військової служби. 18.10.2022 вручили бойову повістку про явку на 19.10.2022 до Кременецького РТЦК, однак 19.10.2022 для відправлення не з’явився, оскільки служити не може через погане здоров`я. Два рази мав струс мозку, був в психлікарні, не згідний з рішенням ВЛК. Рішення ВЛК не оскаржував, документів про те, що перебував у психлікарні, не має”, – йдеться у рішенні суду.

Суд проаналізував матеріали справи та визнав чоловіка винним за статтею 336 ККУ і засудив до 3 років позбавлення волі.

Мав отримати бронь

Трохи менше, а саме 1 рік та 6 місяців іспитового терміну отримав чоловік, який також ухилився від мобілізації. Про це йдеться у вироку Лохвицького районного суду Полтавської області.

За даними суду, у травні 2024 року чоловік пройшов ВЛК та отримав повістку, проте служити відмовився. На суді чоловік провину визнав та розкаявся.

Він заявив, що “у травні він добровільно з’явився до РТЦК для оновлення даних, пройшов ВЛК, яка визнала його придатним до військової служби, на підприємстві запевняли, що нададуть бронь після оновлення даних, надали гарантійний лист, проте незважаючи на те, що такого листа він надавав працівникам РТЦК, ті вручили йому бойову повістку, він її отримав, вночі у визначену дату чоловік на відправку не з’явився, бо розгубився. Він вважав, що буде мати бронь, на даний час він і є заброньованим. Відповідаючи на питання, повідомив, що офіційно працевлаштований, отримує офіційну заробітну плату до 20 тис. грн., і щомісячно по мірі можливості 3-4 тис. грн. донатить”.

Суд визнав чоловіка винним за статтею 336 ККУ і засудив до 1 року та 6 місяців іспитового терміну.

Зміни в системі бронювання

Нещодавно міністерка економіки Юлія Свириденко спростувала інформацію про те, що внаслідок аномально швидкого приросту кількості бронювань відстрочку від мобілізації отримали 1,5 млн чоловіків.

В інтерв’ю Forbes вона сказала, що справжнє число на третину менше. За її словами, за весь час повномасштабної війни кількість заброньованих від мобілізації військовозобов’язаних ніколи не перевищувала 950 тисяч людей, а дані про понад мільйон заброньованих з’являлися через “задвоєння”, оскільки деякі компанії одночасно подавали документи і в паперовому, і в електронному вигляді.

Вона додала, що зараз Кабмін з ініціативи Міноборони здійснює аудит бронювань. За його результатами очікуються зміни у підходах до визначення статусу критичності підприємств. У цей період нові відстрочки не видають. З 25 жовтня процедура бронювання діє тільки для працівників, які були заброньовані до 31 травня.

Водночас Свириденко наголосила, що бронюванню важливо додати прозорості й систематизувати процес, а тому уряд розглядає можливість змінити процедури бронювання — наприклад, надати пріоритетний критерій із заробітної плати. Свириденко також розказала, що статус критичних в Україні зараз мають 19 730 підприємств, з них близько 9500 були визначені регіонами, решта – міністерствами.

Що передувало?

На початку жовтня ЗМІ заявили, що Кабмін призупинив бронювання працівників від мобілізації нібито через позицію президента Зеленського. Стверджувалося, що глава держави “обурювався, що забронювали 1,5 мільйона” військовозобов’язаних.

Вже 20 жовтня стало офіційно відомо, що бронювання працівників від мобілізації у “Дії” було закрито до 15 листопада. За словами першого заступника міністра оборони України Івана Гаврилюка, до комісії, що проводитиме аудит, планують включити військових. Якщо підприємство виявиться “не критичним для держави”, то бронювання переглянуть. Водночас Гаврилюк заперечив інформацію ЗМІ, що бронювання нібито призупинили повністю.

Однак, український бізнес почав скаржитися на неможливість перепідтвердити статус критичності, який надає право на продовження дії бронювання співробітників. Про це повідомила Європейська бізнес асоціація. Там також додали, що за умов, коли економічне бронювання ще не прийняте, а бронювання за статусом критичності поставлене на паузу, компанії фактично позбавлені можливості кадрового планування.

Як повідомили в уряді, працівники підприємств, які отримали статус заброньованих до 31 травня цього року, зможуть безперешкодно подовжити термін бронювання на аналогічний термін. Зазначається, що це забезпечить стабільну роботу стратегічно важливих галузей економіки, зокрема тих, які працюють на оборону.

За результатом аудиту відповідальні міністерства визначать, чи мали місце недобросовісні дії та чи носять вони потенційно корупційний характер. На основі цих даних уряд оновить критерії бронювання і скоригує їх так, щоб механізм працював і на користь нашої безпеки та оборони, і на користь економіки, зазначають у відомстві.

Відстрочки онлайн

Тим часом, у “Резерв+” стартувало тестування онлайн-відстрочки. Про це повідомила Катерина Черногоренко, заступниця міністра оборони з питань цифровізації.

Більше не доведеться ходити до ТЦК з папірцями та стояти в чергах, щоб отримати чи продовжити відстрочку. Достатньо буде надіслати запит в Резерв+. Система перевірить, чи дійсно ви маєте право на відстрочку — і якщо так, цей статус відобразиться в електронному військово-обліковому документі.

Українцям заборонять продавати чи передавати у спадок квартири та будинки
Близько 701 тисячі судових проваджень про стягнення боргів за житлово-комунальні послуги (ЖКУ) зафіксовано в Україні станом на липень 2024 року. З початку повномасштабної війни кількість боржників зросла на 37%. Про це розповів народний депутат України, перший заступник голови Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Олексій Кучеренко в ефірі КИЇВ24.

Якщо людина має борг за оплату комунальних послуг, йому можуть відмовити у праві продати квартиру або передати її у спадок.

«Чому раптом люди перестали платити за воду? Ось у Києві: що тут сталося такого, що перестали платити за воду? Тим більше, що київський водоканал серед тих водоканалів, яким заборонили підвищувати тариф. Київ мешкає в умовах старого тарифу. Якщо я не помиляюся, вода, водовідведення десь 35 гривень. Вибачте, нас чують зараз люди, котрі в Умані платять по 120 гривень за куб. А є населені пункти, де загалом вода виросла кардинально. Кияни не платять по 37 грн, а маленьке місто по 120 платить», – наголосив Кучеренко.

Народний депутат наголосив, що держава жорстко каратиме таких громадян.

«Я вам гарантую, все одно за цим обов’язком до вас рано чи пізно прийдуть. І я переконаний, що буде рано чи пізно жорсткішим законодавством у цій ситуації. Людям дозволять або погасити борги або цей борг висітиме обтяженням на квартирі. І просто її треба буде продати, а ви не зможете через борг. Треба спадщину передати. Також. І це абсолютно по-чесному», – додав нардеп.

У позові до Івано-Франківського міського суду Михайлова зазначила, що в травні 2017 року познайомилася з Дмитром Коцюбайлом в лікарні Авдіївки Донецької області. Тоді вона працювала парамедиком медичного батальйону “Госпітальєри”, а Дмитро – командиром першої окремої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу “Правий сектор”. З червня 2017 року Михайлова очолила медичну службу першої окремої штурмової роти ДУК “Правий сектор”.

“Проживаючи кожен день пліч-о-пліч на лінії вогню, захищаючи Україну, Дмитро Коцюбайло і Аліна Михайлова закохались. З червня 2017 року вони почали жити разом, як одна сім`я на базі першої окремої штурмової роти ДУК “Правий сектор”, де вели спільне господарство, мали спільний бюджет, харчування, спільні витрати. Вони завжди були разом, як на позиціях на фронті, на базі роти, так і в цивільному житті. В кінці 2019 році вони придбали квартиру у Києві, разом планували дизайн, зробили ремонт, де і жили однією сім’єю у власній квартирі. Пара неодноразової їздила на відпочинок по Україні та закордон”, – йдеться у судовій ухвалі.

Однак на початку березня 2023 року Дмитро Коцюбайло загинув в бою під Бахмутом. Після загибелі відкрилася спадщина на майно, що залишилося після його смерті.

На початку квітня Михайлова пішла до приватного нотаріуса в Івано-Франківську із заявою про прийняття спадщини. Та їй роз’яснила: парамедикиня належить до четвертої черги спадкоємців. І щоб підтвердити це право вона повинна звернутися до суду.

6 червня заява Аліни Михайлової надійшла до Івано-Франківського міського суду. Але Феміда відмовила у відкритті провадження. За аргументами суду, спір парамедикині має вирішуватися не окремим провадженням, а через повноцінну цивільну справу.

Окремо суд зробив важливий акцент. Після встановлення факту проживання однією сім’єю заявниця тобто Аліна Михайлова матиме право претендувати на одноразову грошову допомогу на суму 15 млн грн поряд з іншими близькими загиблого воїна.

Про це сьогодні, 27 лютого, повідомили у Київській обласній прокуратурі.

“Прокурори у суді довели, що 19-річний юнак, маючи на меті отримати спадок, замовив вбивство рідного батька. Він повідомив своєму товаришеві детальний план будинку, а також місце перебування всіх членів сім’ї. Частину отриманих грошей спадкоємець планував заплатити приятелеві за скоєне вбивство, а решту – витратити на власні потреби”, – йдеться у повідомленні.

У березні 2021 року виконавець злочину увірвався до приватного будинку у селі Гнідин, де проживав чоловік. Він напав на господаря і завдав йому понад 25 ударів ножем. Від отриманих травм потерпілий помер на місці.

До набрання вироком законної сили обидва засуджені перебуватимуть під вартою.

Двох зловмисників визнано винними у вчиненні замовного вбивства (п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України). Замовнику суд призначив покарання у вигляді 12 років позбавлення волі, виконавцю – 13.

Зміни в пенсійному законодавстві: кого вони стосуються

Відповідно до нового законодавства, довічна пенсія, по суті, є договором страхування, який пенсіонер укладає зі страховою компанією. При укладанні подібного договору можна вибрати будь-який з трьох видів довічної пенсії:

Довічна пенсія з установленим періодом

Довічна обумовлена ​​пенсія

Довічна пенсія подружжя.

Довічна пенсія з установленим періодом є виплатою, яка щомісяця здійснюється протягом усього життя пенсіонера, який уклав договір про пенсійне страхування. Пенсія виплачується протягом не менше ніж десяти років з моменту, коли її призначили. Після смерті одержувача його спадкоємці, зазначені в договорі або передбачені Цивільним кодексом України, отримують право на відповідні виплати.

Довічна обумовлена ​​пенсія, як і в попередньому випадку, також виплачується пенсіонеру щомісяця протягом усього його життя. Успадкувати її також можна, але це трохи складніше. Право на спадкування отримують спадкоємці на тих самих умовах, що і в попередньому пункті – або зазначені в договорі, або ж передбачені Цивільним кодексом України. Правда, тільки в тому випадку, якщо пенсія, вже отримана громадянином за життя, менше, ніж обсяг наданої. В такому випадку спадкоємці отримують різницю у виплатах.

Нарешті, у випадку з довічною пенсією подружжя, пенсія нараховується одночасно чоловікові і дружині. За умови досягнення пенсійного віку, якщо один з подружжя помирає, то другий отримує всі права на отримання його пенсії.

Коли дід пoмuрав, покликав нас із чоловіком до свого ліжка. Сказав, що якщо прийдуть дуже важкі часи, ми маємо викорчувати яблуню.

Може, зможемо на тому місці ще й почати будувати нову хату. Але корчувати яблуню маємо тільки ми – такий його заповіт. І тоді життя у нас піде на лад.

Ми тоді трохи здивувалися з чоловіком. Як це так, у найважчі часи ми ще й зможемо будувати нову хату? Але дід навіть розсердився за те, що ми так дивуємося. Це – його заповіт, а ми мусимо його виконувати!

Ніби у воду дивився дід. Ні, спочатку все складалося дуже добре. Ми мали не дуже великі, але все ж досить пристойні гроші. Я мала багато уроків у школі – в цьому глухому селі жінки не дуже хотіли вчителювати. A Іван був трактористом, тому орав городи – і не тільки у нашому селі, а й у сусідньому.

Правда, на будівництво нової хати грошей нам не дуже й вистачало. Адже після смepті діда майже нічого путнього в хаті не лишилося – скриня, стіл, кальга і кілька відер. Треба було купувати меблі, посуд, проводити газ, каналізацію. А ще одягати та годувати дітей. А це все коштувало великих грошей.

А тут настали знамениті дев’яності роки. В усій країні – страшна криза. Нашу школу закрили, бо дітей на той час тут було вже дуже мало. А ті, які залишилися, доїжджали у сусіднє село. Колгоспи зникли, а з ними десь безслідно зникли і трактори. Тому і в Івана роботи не було.

Тому він подався на заробітки. Спочатку це дуже підтримувало нас. Але згодом його привалило дерево. Йому треба було робити опeрацію. Та й після опeрації, яка з’їла всі наші заощаджені гроші, на праву ногу він дуже кульгав. І про які там заробітки могла бути мова! Більше того, ми навіть не могли виходити йому бодай якусь групу з інвaлідності. Навіть за цю послугу лікарі вимагали хабар. А звідки нам було взяти гроші, коли ми ледве зводили кінці з кінцями?

Якось на річницю смeрті діда ми відвідали його мoгилку. Почали згадувати, яким він був за життя. Як помагав усім. Як вмів жартувати. Пригадали й те, як він радив нам у найважчі часи будуватися. А ще про те, що казав, аби викорчували стару яблуню, коли настануть важкі час

Вона вже давно не родила, але викорчовувати її ми не поспішали. Подумали про це тільки тоді, коли старі стовбури почали загрожувати впасти на сусідню хату і рознести дах. Тож цієї осені ми і взялися до роботи. Думали тільки про те, щоб не накликати на себе ще одну біду – не зруйнувати будинок сусіда. Яблуню ми зрізали і дуже зраділи, що в нас будуть ще й дрова на зиму. Але чи корчувати дерево, чи ні – задумалися. Адже дід наполягав на цьому. Іван ще досить важко вправлявся зі своєю ногою. Та й із мене великого працівника не вийшло. Але все ж ми взялися за цю справу. І не стали нікого кликати на допомогу – як заповідав дід.

Коріння яблуні розрослося глибоко під землею, тож копали ми щось біля тижня. Аж поки не наткнулися на щось дуже міцне. Це була металева скриня! А її замок був скріплений не колодицею, а міцним дротом. Ми витягли скриню на світ Божий. Занесли її до хати. Відкрили – і очам своїм повірити не могли. Думали, там якийсь забутий реманент. А там було безліч золотих речей – персні, ланцюжки, якісь фігурки із золота.

На дні скрині лежав лист діда до нас. Він писав, що колись на шахтах в Америці заробив багато золота. Але там йому трапилися кмітливі приятелі, які напоумили його не купувати вдома землю, а придбати золоті вироби. Бо землю в людей можуть відібрати. А золото завжди можна сховати. Хтозна, чи знали ті люди, що ж насправді чекає на наших краян, чи просто вони мали власний великий життєвий досвід. Але їхня порада дуже дідові згодом згодилася.

Бо й справді, люди божеволіли від того, що в них позабирали гектари землі, на яку вони тяжко гарували в Америці. А дід сказав односельцям, що по дорозі із Заходу його пограбували. А сам тихенько закопав оцей скарб у себе під яблунею.

Час від часу він, певно, цим скарбом користався. Бо дітям допомагав хату зводити, дружину лікував. Але в селі ніхто не знав про його металеву скриню. А тепер і нам згодилася, його нащадкам. Дякуючи діду, ми пережили оті страшні 90-ті і навіть відкрили згодом маленьку крамничку.

Ювелір, якому ми продали золото, до речі, дуже дивувався. Казав, що добра робота – хоч покупці і не звикли нахвалювати товар. Але, певно, професійний інтерес перевищив логіку. Ми й досі згадуємо, як захоплено він розглядав оті персні.

– Зрозуміло. Відсудила, значить, квартиру, виставила сестру рідну з двома дітьми, з немовлям на руках. І куди тепер вони поїхали, не знаєш?

– Точно не знаю. Здається, говорили – до якоїсь своєї шкільної подруги сестриця її з дітьми з’їхала, тимчасово.

– До подруги, всім табором? Ти серйозно? Адже це не вирішення проблеми. Ну тиждень, ну місяць у подруги. А далі-то що?

– Звідки я знаю? Сама нехай думає, це не мої проблеми. І не Катькині. Ти так говориш, ніби судиш Катерину нашу. А вона, між іншим, не чуже загарбала, а своє повернула! Нерухомість, яку спритні родичі присвоїли! Треба було віддати своє? Катька теж вже не студентка давно, по знімних квартирах мотатися. Їм з Анре одружитися пора давно, дітей наpoджувати!

– Все одно, не по-людськи якось вийшло. Сестру її шкода. У мене б духу не вистачило виставити рідних на вулицю.

– Угу. На то і розрахунок, мабуть, був у всієї рідні, що у Катьки духу не вистачить – дітей на вулицю. Не стане, мовляв, судитися з рідною сестрою! А тепер вся рідня на неї озлобилась. Ну ще б пак, в кінці кінців доведеться, мабуть, тіткам сестричку з дітьми до себе брати. Бойкот їй оголосили, на телефонах в чорні списки внесли, гидоти пишуть в соцмережах з лівих аккаунтів?. Дитячий садок! А це дорослі люди, деякі навіть пенсіонери вже.

– Так, виходить, спадок відвоювала, а сім’ю втратила.

– Ой, та прямо, «сім’я», ага! Якраз ця ситуація з квартирою і показала наочно, що там не сім’я, а клубок змій. Всі один одного ненавидять і в глотки готові впитися, як тільки перестаєш танцювати під їхню дудку. Не знаю, я в цій ситуації на боці Катьки. Належить згідно із законом – забирай! І нема чого постійно озиратися на родичів і тих, «кому потрібніше»

Бери те, що належить тобі по закону, і крапка. Свої інтереси треба вміти відстоювати. А то, що при цьому є ображена сторона – ну що ж. Нічого особистого. Слабкого завжди є, кому пожаліти, а хто пошкодує тебе, коли ти все благородно віддаси і підеш без нічого в блакитну далечінь? Через якийсь час про цю шляхетність ніхто і не згадає.

-А все ж так чинити з рідними не можна? Сім’я, родичі – це святе, і руйнувати відносини з-за грошей неприпустимо? Віддай тому, кому потрібніше – і тобі повернеться сторицею?

– Хочу пoмeртu, щоб син не бачив цього сoрому, – каже кілька місяців тому Андрій.

Адже, позаторік він втрaтив роботу, тому влаштувався в кілька приватних підприємств. Але ті збaнкрyтували й позакривалися.

Саме тоді в Андрія почалися проблеми з щомісячними виплатами банку. Вже й колектори дзвонять. Обіцяють звернутися у сyд і вiдiбрати житло.

– Як таке станеться – іти з жінкою і сином нікуди. У моїх батьків однокімнатка, а дружина – срoта. Задумувався, щоб продати нuркy. Якби знав куди звертатися – пішов би на це. Тож, жuву кожен день, як у тумані – немає ніде просвітлення. Дитину шкода. Я і на вокзалі, як бoмж, проживу. Але ж не буду сина туди тягти. Краще вже в інтeрнат його здaти.

Але два тижні тому зв’язуємося з Андрієм у Skуpе. І він вже такий веселий.

– Квартиру таки відбирають. Але вона більше мені не потібна, – каже. – Від сeрцeвoгo нaпaдy пoмeрлa жінчина тітка. І так як дітей вона не мала, то по заповіту лишила їй дім на околиці міста. Він такий просторий та гарний. Вже сюди перебралися. Хай тітка вибачає, але ніколи ще так не радів cмeртi родича. Повезло нам.

5 липня 2017 року Олена Кошелєва подала декларацію про суттєві зміни у майновому стані, у якій повідомила про спадок – 140-метрову квартиру житловому комплексі бізнес-класу по вулиці Голосіївській, 13. На даний час цінина нерухомість у ЖК “Голосієво” стартують від 30 тисяч за квадратний метр, тобто квартира Кошелєвої може коштувати близько 4,2 млн гривень. Також із нерухомості чиновниця успадкувала 226-метровий будинок у садівницькому товаристві “Сонячне” поблизу Києва та ще одну квартиру площею 55 кв. м.

Окрім цього, батько залишив Кошелєвій і чималий автопарк – два Mercedes-Benz GL 320 CDI 2008 р. в., Toyota Camry 2007 р. в., Honda Accord 2008 і Volksvagen Sharan 2000 р. в. Сукупна вартість усіх цих автівок складає понад 70 тисяч доларів.

Згідно інформації із аналітичної системи YouControl, впродовж останніх 20 років батько чиновниці Валерій Ледовський значився серед засновників лише однієї фірми – ТОВ “Марія”, яка займається роздрібною торгівлею продуктами харчування. Проте за всю історію її прибутки жодного разу не перевищували 10 тисяч гривень на рік.

Чоловік Олени Кошелєвої Олександр також працює начальником відділу моніторингу ризикових операцій управління податкового аудиту ДФС міста Києва. У своїх деклараціях за 2016 рік подружжя вказало дві квартири площею 107 та 30 кв. м і 36 соток землі у селищах Віта Поштова та Літочки поблизу столиці.

Про це повідомляє bdzhola.com.

Для цього уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування повинні отримати спеціальний дозвіл. Порядок його видачі регулюється указом Міністерства юстиції України №3595 / 5 від 17.12.2016 року.

Щоб отримати право на нотаріальну діяльність, чиновник місцевої влади повинен мати документ про наявність вищої юридичної освіти та роботи в сфері юриспруденції на протязі не менше 3-х років.

Крім того, він повинен пройти річне стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, навчальний курс по роботі з єдиними та державними реєстрами Міністерства юстиції, а також скласти іспит зі спадкового права.

Після закінчення навчання на підставі рішення спецкомісії Мін’юст видає чиновнику-претенденту відповідне свідоцтво. Документ зберігається в архіві департаменту приватного права.

І тільки отримавши свідоцтво, представник органу місцевої влади зможе видавати свідоцтва про право на спадщину або письмові підтвердження про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них.