Спадщина-2025 – адвокат попередила чому не варто довіряти навіть найближчим родичам
Отже, спадщина завжди є тим питанням, в якому навіть найближчим родичам не завжди можна довіряти, адже є багато прикладів того, як можуть вчинити близькі люди по відношенню до спадкоємця, якщо хочуть й собі “відірвати” шматок спадщини. Тож, як повідомляє Стіна з посиланням на відео-ролик юристів агентства “Пані в законі”, українцям, а саме спадкоємцям, необхідно ознайомитися детально з усім матеріалом та інформацією, що стосується спадщини у 2025 році.

Але слід зазначити, що не всі родичі можуть посягати на спадщину, тому спадкоємцям просто необхідно уважно ознайомитися з деталями.

Тож, як підкреслили юристи, що спадщина – це завжди привід тричі не довіряти найближчим родичам. Чому так? Дуже часто буває, що сестра чи брат каже вам, що давай оформимо спадок на мене, а я потім тобі віддам або гроші, або якусь частину майна.

“Зараз все зробимо швидко де дешевше і потім вже поділимо і все буде добре”. І це все закінчується, майже завжди, судами та сльозами. Саме так зазначає юристка.

Чому саме так все відбувається? А ось, тому, що коли починаються саме такі домовленості про те, що давай я на себе там щось оформлю, а потім тобі відпишу чи компенсую грошима, то слід пам’ятати, що вам нічого одразу не перепаде. Чому? Та тому, що такі обіцянки ніколи просто так не виконуються. Тобто, лише в одиничних випадках все, що наобіцяли родичі, вони все ж-таки виконують.

Як правило, чому так виходить, коли родичі не виконують свою обіцянку, яку давали перед оформленням спадщини, говорячи одне, а по факту роблять інше, бо один з них хитрий, а інший – довірливий.

Тому саме через таку надмірну довіру й відбуваються потім сімейні спори.

Тому, щоб у вас не виникало таких проблем, коли ви довірилися своєму хитрому родичеві, краще самі до півроку подавайте документи до нотаріусів, вступайте у спадщину, оформлюйте свою частку на себе, а потім вже вчиняйте з нею, як вам заманеться. Чи то міняйтеся, чи то продавайте.

Та запам’ятайте, що також не варто вестися на маніпуляції, які можуть застосовувати хитрі родичі по відношенню до вас, говорячи та обіцяючи, те, що потім не факт, що виконають, чи дотримаються своєї обіцянки. Не треба ставитися довірливо, коли вас так просять, підключаючи в свій аргумент різноманітні фрази щодо родинних зв’язків. Тобто, коли кажуть, що не вчинять несправедливо, чи ще щось. Чи коли просто починають говорити, що ніби-то навіщо ви так вчиняєте по відношенню до них і таке інше. Саме тому адвокати закликають спадкоємців радитися з юристами щодо спадщини і завжди вступати самостійно в права спадщини на свою частку.

Навіть, якщо для вас буде дорого – все одно вступіть у свою частку на спадщину, бо так вас точно не обдурять та й ви нічого протизаконного не вчиняєте, а навпаки – дієте відповідно закону. Бо якщо ви є спадкоємцем, то тільки такі дії й будуть правильними.

Детально про це, ви також самостійно можете ознайомитися зі своїми правами на спадщину в відео.

Українцям розповіли в якому випадку у 2025 році заберуть спадщину навіть якщо є заповіт
В Україні батьки повинні піклуватись про своїх дітей до їх повноліття. Тож, якщо людина з тих чи інших причин не бажає виконувати свій обов’язок, вона повинна сплачувати аліменти. На жаль, не всі батьки доживають до 18-річчя своїх дітей. Деякі платники аліментів за життя не виконували своїх обов’язків належним чином, що призвело до виникнення боргів після їх смерті. Про те, як пише Стіна, чи списуються борги після смерті платника аліментів, або ж вони переходять до його спадкоємців, пояснили фахівці Вищої школи адвокатури НААУ.

Чи повинні спадкоємці віддавати борги родича
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкове майно переходить від померлої особи (спадкодавця) до її спадкоємців разом з усіма правами та обов’язками. Стаття 1218 уточнює, що до спадщини входять усі права та обов’язки, які існували на момент відкриття спадщини, якщо вони не припинилися через смерть.

Проте статті 1219 та 608 ЦК України визначають, що спадщина не включає обов’язки, пов’язані виключно з особистістю боржника, якщо вони не можуть бути виконані іншими особами. Таким чином, зобов’язання зі сплати аліментів припиняється зі смертю платника й не входить до складу спадщини. Ця відповідальність нерозривно пов’язана з відносинами між батьками й дітьми.

Чи можуть забрати спадок через борги по аліментах
Згідно зі статтями 194 та 199 Сімейного кодексу України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за попередні десять років, навіть якщо дитина вже досягла повноліття або віку до 23 років у випадках, передбачених законом.

Тож борги за аліментами, накопичені до смерті спадкодавця, залишаються в складі спадщини. Спадкоємці повинні погасити цей борг коштом спадкового майна. Верховний Суд України неодноразово підтверджував це у своїх постановах.

Разом із тим штрафи, пені та інфляційні нарахування не підлягають стягненню зі спадкоємців, оскільки вони є виключно відповідальністю боржника.

Навіть якщо спадкоємець має низький дохід або отримує лише пенсію, це не звільняє його від обов’язку сплатити борги по аліментах спадкодавця. Відповідно до закону, борги покриваються коштом спадкового майна, а не з особистого доходу спадкоємця. Якщо сплатити борг одразу неможливо і немає домовленості про інший спосіб розрахунку, борг може бути стягнутий з майна, яке отримав спадкоємець у натурі.

З грудня 2024 року податок збільшився з 1,5 до 5%, поширившись на всі доходи фізичних осіб. Це торкнулося як продаж нерухомості, а й орендні платежі, дарування та успадкування майна.

При цьому податкові пільги зберігаються для резидентів України, які одержують майно від близьких родичів (перша та друга лінії спорідненості). Однак якщо угода укладається між неспорідненими особами, податкове навантаження становить уже 10% (5% ПДФО та 5% військовий збір).

Докладніше про те, що українців попередили про квартири та будинки у заповіті, інформує delo.ua.

Дарування та успадкування нерухомості нерезидентами
За участю хоча б одного нерезидента у правочині умови оподаткування значно змінюються, навіть якщо він є близьким родичем власника майна.

За українським законодавством у такому разі застосовується ставка ПДФО у розмірі 18% та військовий збір 5%, що у сумі становить 23% від оцінної вартості об’єкта.

Адвокат Лариса Величко, радник АТ GRACERS, зазначає, що такі умови роблять отримання спадщини чи нерухомості в дар менш вигідним для нерезидентів. Це може вплинути на подальші рішення щодо продажу майна, оскільки податки суттєво знижують можливий прибуток.

Приклад: при даруванні квартири, оціненої $100 000, одержувач зобов’язаний виплатити державі $23 000.

Статус резидента: ключові нюанси
Відповідно до пп. 14.1.213 Податкового кодексу України нерезидентами вважаються:

іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають документ на тимчасове проживання в Україні;

громадяни України, які тимчасово перебувають за межами країни та мають підтвердження проживання в іншій країні.

Адвокат Наталія Чацькіс з АТ “Наказ” наголошує, що в українському законодавстві існує суперечність: з одного боку, між близькими родичами податки не стягуються, а з іншого — якщо одна зі сторін є нерезидентом, діє ставка 18% + 5%.

У зв’язку з цим виникає невизначеність: яка пріоритетніша норма — звільнення від оподаткування для родичів або зобов’язання нерезидента зі сплати податків.

Як мінімізувати податкові ризики нерезидентам
Щоб уникнути високого податкового навантаження, експерти рекомендують:

Проконсультуватись із податковими фахівцями перед отриманням майна.

Розглянути можливість укладання договору купівлі-продажу замість дарування, оскільки при першому продажу нерухомості, яка перебуває у власності понад три роки, податок не стягується.

Крім того, важливо враховувати п. 56.21 Податкового кодексу, який свідчить: якщо законодавчі норми суперечать одна одній, рішення ухвалюється на користь платника податків. Це може стати аргументом у разі виникнення спірних ситуацій з податковою службою.

Прийняття спадщини — це не лише отримання майна та прав, а й можливе ухвалення зобов’язань, включаючи борги померлого родича. Якщо спадкодавець не встиг погасити свої фінансові зобов’язання до смерті, вони переходять до його спадкоємців.

Докладніше про те, чи можна не віддавати борги, які передаються у спадок, повідомляє сайт novyny.live.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України, спадкування передбачає перехід не лише майна та прав, а й боргів, які не припиняються з моменту смерті спадкодавця.

Однак важлива умова: спадкоємці відповідають перед кредиторами лише в межах вартості спадкового майна.

Хто відповідає за борги померлого?
Українське законодавство чітко регулює порядок погашення боргів померлого. Якщо у спадок входить майно, яке оцінюється, наприклад, у 200 тис. грн, а сума заборгованості становить 300 тис. грн грн, спадкоємець повинен буде виплатити лише 200 тис. грн грн. Залишок боргу погашення не підлягає.

Коли спадкоємців кілька, борг розподіляється пропорційно до їхніх часток у спадщині. Наприклад, якщо кожен із двох спадкоємців отримує 50% майна, вони зобов’язані виплатити рівні частини боргу, що відповідають їхнім часткам.

Виплата зазвичай здійснюється одноразово, якщо інше не передбачено угодою із кредитором. Якщо спадкоємці ухиляються від виконання зобов’язань, кредитор має право подати позов до суду для стягнення боргу.

Як уникнути сплати боргів?
Для тих, хто не хоче брати на себе борги спадкодавця, передбачено можливість відмовитися від спадщини. Це робиться через подання заяви нотаріусу протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини.

Кредитори, у свою чергу, можуть висунути свої вимоги до спадкоємців протягом шести місяців після того, як вони отримали свідоцтво про право на спадщину.

Якщо кредитор не знав про спадщину, термін починає відраховуватись з моменту, коли він дізнався про його прийняття. Якщо кредитор не заявить про свої права у встановлений період, він втрачає можливість вимагати повернення боргу.

Державна допомога на оплату комуналки надається українцям, які не мають достатньо коштів на її оплату.

При оформленні субсидії до уваги береться склад сім’ї, загальний дохід, площа їхнього житлового приміщення, а також наявність спадщини. Про це пише пресслужба ПФУ.

До пенсійного органу звернувся чоловік із питанням про те, чи впливає отримання спадщини на призначення субсидії. Українець додав, що вже має одну квартиру.

Фахівці зазначили, що українці, які отримують пенсію за віком та окрім житла, отриманого у спадок, мають лише одне житлове приміщення – не втрачають право на призначення субсидії.

Однак це стосується не всіх пенсіонерів. Частина українців, які отримують пенсії за вислугу років, за інвалідністю та через втрату годувальника, після отримання спадщини – втратять можливість отримувати виплати.

Однак у ПФУ повідомили про те, що право на субсидію зберігається лише у тому випадку, якщо отримане у спадок приміщення не здаватимуть в оренду.

Для підтвердження цього необхідно буде подати до пенсійного органу акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства, який складається посадовою особою виконавчого органу за зверненням громадянина.

Спадкування майна – це право, яким наділені родичі спадкодавця, а головними претендентами зазвичай стають діти.

Законодавство України передбачає, що у разі кількох спадкоємців майно розподіляється порівну між ними. Однак бувають ситуації, коли один зі спадкоємців може повністю втратити право на отримання своєї частки.

Докладніше про те, кого можуть позбавити спадщини незалежно від заповіту, повідомляє 24 Канал.

За Цивільним кодексом України першочерговими спадкоємцями вважаються діти, батьки та подружжя спадкодавця. Майно між ними ділиться рівними частками, якщо інше не зазначено у заповіті.

Проте декларація про спадщину перестав бути абсолютним. Порушення обов’язків перед спадкодавцем, неналежна поведінка чи інші причини можуть стати підставою для втрати спадкових прав.

Коли спадкоємця може позбавити права на майно?

Українське законодавство передбачає випадки, коли спадкоємець визнається негідним. Відповідно до статті 1224 Цивільного кодексу України, позбавлення права на спадщину можливе, якщо:

Спадкоємець свідомо ухилявся від виконання обов’язків перед спадкодавцем. Наприклад, не чинив належної турботи людині, яка за віком, станом здоров’я чи іншими причинами потребувала допомоги.
Суд встановив, що спадкодавець потребував підтримки, а спадкоємець мав можливість допомогти, але свідомо цього не робив.
Під час судового розгляду враховуються такі фактори:

Чи усвідомлював спадкоємець свої зобов’язання?
Чи він намагався виконати ці зобов’язання?
Чи потребував спадкодавець допомоги?
Чи була у спадкоємця можливість надати підтримку?
Якщо суд підтверджує, що спадкоємець не виконав своїх обов’язків, він може бути визнаний негідним і втратити право на спадщину.

Інші підстави для позбавлення спадщини

Крім неналежної поведінки спадкоємця, існують й інші причини, через які право на спадкування може бути втрачено. Як пояснює Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, до таких підстав належать:

Умисне позбавлення життя спадкодавця або інших спадкоємців, а також замах на їхнє життя. Виняток становлять випадки, коли спадкодавець, усвідомлюючи обставини, все ж таки вказав винну особу у своєму заповіті.
Перешкоджання складання, зміни або скасування заповіту, якщо ця дія сприяла виникненню права на спадщину у винної особи або збільшенню її частки.
Батьки, позбавлені батьківських прав. Якщо вони не відновили своїх прав до моменту відкриття спадщини, то не можуть претендувати на майно дитини.
Ухилення від змісту спадкодавця. Йдеться про повнолітніх дітей, батьків, усиновителів або інших осіб, які зобов’язані за законом піклуватися про спадкодавця.
Недійсний шлюб. Якщо шлюб визнано недійсним рішенням суду, чоловік позбавляється права спадщину. Однак суд може визнати право на спадкування, якщо інший чоловік не знав причини недійсності шлюбу.
Особливості позбавлення спадщини обов’язкових часток

Важливо, що ці підстави стосуються всіх спадкоємців, включаючи тих, хто має право на обов’язкову частку у спадщині.

Навіть особи, на користь яких передбачена заповідальна відмова, можуть втратити це право під час підтвердження обставин, встановлених судом.

Позбавлення права на спадщину – це серйозне рішення, яке ухвалюється лише після ретельного розгляду всіх обставин справи в суді.

Щоб зберегти право на майно, спадкоємці повинні усвідомлювати свої зобов’язання перед спадкодавцем та виконувати їх сумлінно.

Що заборонили передавати у спадок у 2025 році
Для багатьох українців отримання спадщини — це передача майна та цінностей від спадкодавця, але варто пам’ятати, що разом із майном можна отримати й борги покійного родича. Окрім цього, деякі права та обов’язки взагалі не можуть передаватись у спадок. Тому перед тим, як погодитися на спадщину, варто детально проаналізувати всі деталі.

Про те, що не можна передавати у спадок у 2025 році, зазначається в Цивільному кодексі України.

Що в Україні заборонено передавати у спадок
Відповідно до статті 1219 Цивільного кодексу України, є перелік прав і обов’язків, які не можна успадкувати, зокрема:

Членство в організаціях чи товариствах: участь у них припиняється зі смертю особи.
Право на компенсацію за шкоду здоров’ю: воно має особистий характер і не підлягає передачі.
Борг або кредит, що припиняється зі смертю особи: це регулюється статтею 608 Цивільного кодексу.
Особисті немайнові права: наприклад, честь, гідність або недоторканність, які є виключно індивідуальними.
Право на аліменти, пенсії чи соціальну допомогу: ці виплати призначалися виключно для забезпечення померлого.
Хто може втратити право на спадщину у 2025 році
Окрім того, що деякі активи не можна передавати у спадок, є категорії осіб, які можуть бути позбавлені права на майно. Згідно зі статтею 1224 Цивільного кодексу України, це:

Подружжя, якщо шлюб визнано недійсним.
Ті, хто перешкоджали складанню або зміні заповіту шляхом тиску чи обману.
Спадкоємці, які відмовилися доглядати спадкодавця, коли той був у безпорадному стані.
Батьки, які були позбавлені батьківських прав і не відновили їх до моменту смерті спадкодавця.
Особи, які свідомо позбавили життя або здійснили замах на спадкодавця або інших спадкоємців (за виключенням випадків, якщо спадкодавець залишив їх у заповіті).
Також суд може позбавити права на спадщину осіб, які ухилялися від обов’язку утримувати спадкодавця або претендують на обов’язкову частку у спадщині за неправомірних обставин.

Купівля земельної ділянки під будівництво власного будинку – це важливе та відповідальне рішення, яке потребує ретельної підготовки. Перш ніж розпочинати оформлення правочину, необхідно переконатися у законності права власності на землю.

Це убереже від безлічі неприємностей у майбутньому, таких як оскарження права на землю або накладення обтяжень.

Докладніше про те, як перевірити право власності на земельну ділянку, інформує 24 Канал.

Для перевірки даних про земельну ділянку необхідно скористатися кількома державними реєстрами та дотримуватись певної процедури.

Як перевірити право власності на земельну ділянку
Інформація про власника ділянки, її категорію, цільове призначення, площу, а також існуючі обмеження доступна в державних реєстрах.

Ці відомості дозволяють уникнути ризиків і приймаються як обов’язковий етап оформлення угод із землею.

Міністерство юстиції України розробило чіткий алгоритм, який допоможе швидко та ефективно отримати потрібну інформацію.

Перший крок – перевірити, чи присвоєно земельній ділянці кадастровий номер. Для цього можна скористатися Публічною картою кадастру України.

Пошук здійснюється за адресою, населеним пунктом чи координатами ділянки. Також цю інформацію можна запросити у власника землі.

На Публічній кадастровій карті доступні дані про тип власності ділянки, її цільове призначення та площу. Однак важливо пам’ятати, що без наявності кадастрового номера юридичні дії із земельною ділянкою неможливі.

Якщо номер ще не наданий, власнику необхідно звернутися до сертифікованого розробника документації із землеустрою для його оформлення.

Перевірка права власності
Наступним етапом перевірки є звернення до веб-порталу Держгеокадастру, де доступна інформація про право власності та речові права на земельну ділянку. На підставі сформованої довідки можна дізнатися:

нормативну грошову оцінку земельної ділянки;
зареєстровані обмеження використання ділянки;
суб’єктів права власності на грішну землю.
Варто врахувати, що відомості про власника, представлені на порталі, мають довідковий характер. Повна та актуальна інформація міститься у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Запит інформаційної довідки з Державного реєстру прав дозволяє уточнити:

хто є власником земельної ділянки;
дату та підстави придбання ділянки у власність;
чи зареєстровані додаткові права на ділянку (оренда, сервітут, емфітевзис, суперфіцій);
наявність обтяжень, таких як арешт, іпотека чи заборона відчуження.
Облік змін у реєстрі
Важливо враховувати, що у Державному реєстрі прав може бути відсутня інформація про права, зареєстровані до 2013 року.

Якщо ваші майнові права на землю були придбані до цього періоду, слід подбати про їх внесення до Реєстру. Це забезпечить юридичний захист ділянки та знизить ризики шахрайства.

Додаткова перевірка через реєстр судових рішень
Ще одним важливим інструментом перевірки є Єдиний державний реєстр судових рішень. За кадастровим номером можна з’ясувати, чи оспорювалося право власності на ділянку, чи були суперечки про межі, чи не перебуває земля під арештом, чи в іпотеці. Ці дані допоможуть переконатись, що ділянка не має юридичних проблем.

Нові правила оформлення спадщини в Україні у 2025 році
В Україні діють оновлені правила спадкування відповідно до законів №3449-IX та №3450-IX, які набули чинності у січні 2024 року. Вони спрямовані на вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини, особливо в умовах воєнного стану, пише “На пенсії”.

Основні зміни в процедурі спадкування
Місце відкриття спадщини:

Тепер місцем відкриття спадщини вважається останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо це місце невідоме, спадщина відкривається за місцем знаходження основної частини нерухомого або рухомого майна.

Особливості для непідконтрольних територій:

У разі смерті на тимчасово окупованих територіях, спадкоємцю спочатку потрібно звернутися до суду для встановлення факту смерті.

Після отримання рішення суду видається свідоцтво про смерть у найближчому відділі РАЦС на підконтрольній території.

Пропуск строку оформлення спадщини:

Якщо спадкоємець не подав заяву протягом 6 місяців, він вважається таким, що не прийняв спадщину.

Для поновлення строку необхідно звернутися до суду з доказами поважних причин (хвороба, служба в ЗСУ, перебування за кордоном тощо).

Подання заяви:

Спадкоємець має звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини або відмову від неї. Це потрібно зробити протягом 6 місяців з моменту відкриття спадщини.

Документи для нотаріуса:

Паспорт та ідентифікаційний код спадкоємця.
Свідоцтво про смерть спадкодавця.
Документи, що підтверджують родинні зв’язки або заповіт (за наявності).
Для спадщини на окупованих територіях:

Отримати рішення суду про встановлення факту смерті.

Звернутися до будь-якого нотаріуса для оформлення спадкових прав.

Що робити, якщо строк подачі заяви пропущено?

Спадкоємець може звернутися до суду для поновлення строку, якщо:

Він не знав про смерть спадкодавця.
Перебував на лікуванні або у відрядженні.
Проходив строкову службу у Збройних Силах України.
Суд розглядатиме обставини та докази (медичні довідки, довідки про відрядження, документи про службу тощо) і ухвалить рішення про можливість продовження строку.

Поради для спадкоємців

Завчасно уточнюйте всі нюанси у нотаріуса.
Зберігайте всі документи, що можуть підтвердити ваші дії чи обставини.
Пам’ятайте, що пропуск строку може позбавити вас права на спадкування.
Для спадкоємців, які проживають за кордоном або на окупованих територіях, важливо дотримуватися всіх процедур, передбачених Законом України «Про міжнародне приватне право». У випадку виникнення питань звертайтеся до юристів або нотаріусів для консультацій.

Як довго можна не вступати у спадок
Спадщина може стати власністю територіальної громади за рішенням суду, якщо на неї не претендують спадкоємці.

Ще органи місцевого самоврядування можуть напівзаконним способом розпоряджатися нічийною спадщиною до рішення суду, розповів у коментарі УНІАН колишній депутат Київоблради, адвокат Роман Сімутін.

Юрист також пояснив нюанси щодо вступу в спадщину і судової тяганини стосовно майна.

Як довго можна не вступати в спадщину?
Експерт зазначив, що є загальне правило, згідно з яким спадкоємці мають подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини упродовж шести місяців з дня смерті спадкодавця, щоб після цього була відкрита спадкова справа, і майно змінило власника.

“За наявності поважних причин, наприклад, бойові дії, хвороба, виїзд за кордон, суд може визначити додатковий строк на подання заяви. Але виїзд за кордон – це не залізобетонна підстава. Визначення додаткового строку подання заяви може відбутися навіть через два-три-чотири роки”, – зазначив адвокат.

Що буде з майном, якщо не вступити в спадщину?
За словами Сімутіна, якщо спадкоємці упродовж шести місяців не пішли до нотаріуса, щоб заявити при прийняття ними спадщини після померлого, наприклад, його квартири, то орган місцевого самоврядування може звернутися до суду, щоб визнати спадщину відумерлою. Така заява подається ними не раніше одного року з дня смерті спадкодавця:

“У практиці трапляються випадки, коли місцева влада рішенням виконкому передає квартиру у тимчасове користування, а потім звертається до суду. Це не передбачено законом. Закон визначає, що для збереження майна вживати заходів щодо його охорони має нотаріус”.

Коли квартира переходить у власність місцевої громади, і чи можна таке майно повернути, якщо раптом з’явився спадкоємець?
Сімутін сказав, що територіальна громада отримає право власності на спадщину, яку ніхто не прийняв, лише після того, як суд визнає її відумерлою.

“Якщо під час судової тяганини з’являється родич спадкодавця, то його можуть залучити до процесу як заінтересовану особу. Крім того, він може звернутися до суду з позовом для визначення йому додаткового строку на прийняття спадщини”, – пояснив співбесідник.

Експерт сказав, що якщо особа це зробить, то розгляд справи про визнання спадщини відумерлою може зупинятися до вирішення справи про визначення чи не визначення додаткового строку для її прийняття. “У разі визначення спадкоємцю додаткового строку, суд повинен буде відмовити органу місцевого самоврядування в задоволенні їх заяви про визнання спадщини відумерлою”, – підкреслив Сімутін.

Експерт зазначив, що якщо суд визнав спадщину відумерлою, а після цього з’явився спадкоємець, то він може подати позов про повернення йому спадкового майна, але повертати щось завжди дуже-дуже складно.

“Повернути майно реально, але треба враховувати всі обставини, зокрема, коли спадкоємець дізнався про спадщину та чи наявним є майно”, – заявив він і додав, що результат справи залежить від того, які в особи були причини пропуску строку на прийняття спадщини.

Земля завжди була однією з головних цінностей, особливо в сільськогосподарській країні, де кожна ділянка є не тільки ресурсом, а й джерелом доходу. З кожним роком вартість землі збільшується, і це наголошує на її значущості. Тому не дивно, що громадяни, які мають право на земельний пай, намагаються не прогаяти таку можливість.

Докладніше про те, чи спадкоємець може відновити право на пай, повідомляє сайт “На пенсії”.

Джерело інформує, що до редакції сайту звернувся читач із питанням про право наслідування земельного паю, який, на його думку, належав його покійній матері, колишньому працівникові КСП (колективного сільськогосподарського підприємства).

Він пояснив, що мати була виключена зі списку пайовиків, і тепер він хоче дізнатися, як відновити справедливість та отримати землю у спадок.

Хто має право на земельний пай?
Відповідно до законодавства, право на земельний пай поширювалося на всіх членів КСП, включаючи пенсіонерів, які раніше перебували у цих підприємствах.

Якщо ж жінка, про яку йшлося вище, працювала в колгоспі чи радгоспі та була його офіційним членом, вона мала отримати свою частку.

Як спадкоємець першої черги, читач маєте повне право заявити про своє бажання отримати цю ділянку землі. Але спочатку треба довести, що його мати справді мала право на пай.

Покрокова інструкція: як діяти
1. Збір доказів
Першим кроком буде збирання всіх необхідних документів, що підтверджують право жінки на земельний пай. Для цього знадобляться такі документи:

Копія трудової книжки, де зазначено запис про роботу у КСП. Це один із ключових документів, що підтверджує, що вона полягала в колективі підприємства.
Свідоцтво про смерть задля встановлення факту наслідування.
Документ про прийняття спадщини, що підтверджує, що читач є правонаступником.
Заповіт чи нотаріальна виписка, якщо такі є. Якщо заповіту немає, права наслідування будуть підтверджуватись фактом спорідненості.
Архівні виписки, протоколи, а також будь-які інші документи, які можуть зазначити факт роботи жінки в КСП або її участь у розподілі земель.
2. Уточнення інформації у Держгеокадастрі
Необхідно звернутися до територіального органу Держгеокадастру, щоб з’ясувати, чи був земельний пай жінки зареєстрований у реєстрі. Це допоможе визначити статус землі та її облікові дані.

3. Подання позовної заяви
Якщо ж виявили, що жінку виключили зі списку пайовиків або її права були проігноровані, слід звернутися до суду.

У позовній заяві слід зазначити:

період та місце роботи жінки в КСП;
причини, через які її могли виключити зі списку пайовиків;
розмір земельного паю, який вона мала право;
вимоги визнати за читачем це право.
До позову необхідно додати зібрані документи, що підтверджують право матері на пай, та сплатити судовий збір.

4. Розгляд справи у суді
Судовий розгляд може вимагати додаткових доказів. Було б не зайвим залучити до суду інших пайовиків, які працюють у цьому КСП, їх свідчення можуть бути корисними.

Важливо уточнити, що навіть якщо зі смерті жінки минуло багато років, спадкоємець все одно може претендувати на земельний пай.

Законодавство України гарантує, що права на такі ділянки зберігаються незалежно від часу. Це дозволяє відновити справедливість навіть у випадках, коли рішення відкладалося роками.

Відновити права на земельний пай — складне, але цілком можливе завдання. Головне — ретельно підготуватися, зібрати всі необхідні документи та правильно оформити позов.

Питання спадкування майна в Україні регулюється законодавством, яке передбачає різні сценарії, включаючи ситуацію, коли у померлого не виявилося спадкоємців.

Докладніше про те, що буде зі спадщиною, якщо немає спадкоємців, повідомляє Судово-юридична газета.

Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції нещодавно роз’яснило, як поводяться зі спадковою спадковістю – майном, яке не переходить у спадок до фізичних осіб.
У випадках, коли відсутні законні або заповідані спадкоємці, або вони не приймають спадщину або відмовляються від неї, майно стає власністю територіальної громади.
Цей процес регулюється низкою правових і передбачає ряд зобов’язань органів місцевого самоврядування, які стають власниками виморочного майна.
Якщо після відкриття спадщини протягом року не перебувають претенденти, місцеві органи влади за місцем розташування нерухомого майна можуть звернутися до суду із заявою про визнання його виморочною.

У разі відсутності нерухомості, громада подає заяву до суду за місцем основної частини рухомого майна. При цьому не лише органи місцевого самоврядування можуть ініціювати процес визнання спадщини затьмареним.

Законодавство також надає таке право кредиторам померлого та, якщо у складі спадщини є сільськогосподарські землі, власникам суміжних ділянок.

Судовий розгляд подібних справ відбувається з обов’язковою участю представників місцевої влади за місцем знаходження нерухомого майна, яке входить до складу спадщини.

Якщо рішення прийнято на користь територіальної громади, майно передається їй, і вона має покрити заборгованості перед кредиторами померлого.

Якщо майно розподіляється між кількома громадами, їх фінансові зобов’язання перед кредиторами пропорційні вартості отриманої спадщини.

Таким чином, процедура визнання майна виморочним спрямована на те, щоб забезпечити справедливий розподіл власності та захист інтересів кредиторів спадкодавця.

Органи місцевого самоврядування грають ключову роль цьому процесі, контролюючи виконання всіх правових і приймаючи він майнові й боргові зобов’язання, які входять у склад спадщини. Це також сприяє ефективному управлінню такими активами на користь місцевої спільноти.

Що українцям заборонено передавати рідним у спадок
Успадкування – це процес отримання майна, а й прийняття відповідальності за борги та зобов’язання, які залишив по собі покійний. Відповідно до законодавства України є певні активи, які не можуть бути предметом спадщини. Що заборонено писати у спадок, розповідається на сайті Правової допомоги.

Експерти розповіли про те, що не входить до складу спадщини. Відповідно до статті 1219 Цивільного кодексу України, у спадок не входять права та зобов’язання, тісно пов’язані з особистістю спадкодавця. До них відносяться:

Особисті немайнові права.

Права на аліменти, пенсії, допомога чи інші законодавчо визначені виплати.
Права та обов’язки особи як кредитора чи боржника, викладені у статті 608 цього Кодексу.
Право на компенсацію за шкоду, заподіяну внаслідок травми або інших ушкоджень здоров’я.
Право на участь у суспільстві та членство у громадських об’єднаннях, якщо інше не передбачено законодавством чи статутними документами.
Якщо говорити про обов’язки, то після смерті боржника його фінансові зобов’язання переходять до спадкоємця, який відповідає перед кредитором у межах вартості успадкованого майна. До обов’язків, що входять до складу спадщини, належать:

зобов’язання, що виникають за цивільно-правовими угодами;
витрати за договором оренди житла із правом викупу;
витрати на утримання, лікування та поховання спадкодавця (але не більше ніж за три роки);
виплати неустойки у вигляді штрафу чи пені, призначеної судом за життя спадкодавця;
зобов’язання щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, визначеної судом за життя спадкодавця.
Усі боргові зобов’язання переходять до спадкоємця, незалежно від того, отримав він майно за законом або за заповітом. Кожен спадкоємець має особисто виконати вимоги кредитора у межах своєї частки спадщини.

Заробітна плата, пенсії, стипендії, аліменти, допомога за тимчасову непрацездатність, компенсації за травми та інші соціальні виплати, що належали спадкодавцю, але не отримані ним за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності включаються до спадщини.

Розлучення зазвичай супроводжується конфліктами щодо розподілу майна. Іноді колишній партнер може претендувати на активи, що не належать йому.

В Україні, як і в багатьох інших країнах, є кілька способів стати власником майна. Це стосується всіх видів нерухомості: гаражів, земельних ділянок, квартир та будинків, які можуть бути передані у спадок або дар.

Проте, ситуації набуття спадщини можуть бути досить неоднозначними. У таких обставинах важливо знати, як діяти з юридичної точки зору.

В українців часто виникають питання про прийняття спадщини, права спадкоємців. Про відповіді на ці питання пише видання “На Пенсії”.

Спадщина до шлюбу

За словами юристів, у такому разі спадщина належить лише одному з подружжя, тому, хто є реальним спадкоємцем. Відповідно до статті 57 сімейного кодексу, навіть якщо спадок придбано за час шлюбу, він є приватною власністю одного з подружжя. Тобто спадкоємця.

Прийняття спадщини без відома одного із спадкоємців

Найчастіше зустрічається ситуація, коли родичі прийняли спадщину без іншого прямого спадкоємця. Так, якщо немає заповіту, то інший родич може вступити у спадок з іншими на рівних правах. Якщо стало відомо про смерть батька, слід взяти свідоцтво та звернутися до місцевого нотаріуса. Якщо ж термін набуття спадщини вже минув, з цим питанням слід звертатися до суду. Там призначать додатковий термін, щоб спадкоємець вступив у спадок.

Строк вступу у спадок

Навіть якщо спадкоємець пропустив термін ухвалення спадщини, це не страшно. Він має право розпочати спадок незалежно від часу прийняття, адже воно належить автоматично. Для цього достатньо лише його оформити. Якщо має місце перешкоджання вступу у спадок, слід із цим питанням звертатися до судового органу.

Право наслідування онуків

Якщо померли бабуся та дідусь та їхні діти, то онуки мають право на спадщину як прямі спадкоємці. Відповідно до закону, на спадок мають право всі рідні померлого, по лініях першості. Тобто спочатку діти, брати, сестри та батьки. Потім двоюрідні, троюрідні і таке інше. Частка померлого родича ділиться порівну між рідними. Це у разі, якщо не було складено заповіту. Якщо заповіт містить іншу свободу, слід розглядати окремі випадки та консультуватись із нотаріусом.

Останнім часом почастішали випадки ігнорування запитів нотаріусів щодо витребування відомостей стосовно сум грошового забезпечення загиблих військовослужбовців, що тягне за собою порушення законних прав спадкоємців. Про це зазначає Нотаріальна палата України у листі до Міністерства юстиції.

Так, відповідно до законодавства нараховані грошові кошти (грошове забезпечення), не отримані військовослужбовцем на момент його смерті (загибелі) входять до складу спадкового майна. Для отримання свідоцтва про право на спадщину законодавець встановлює обов’язок для спадкоємців – членів сім’ї військовослужбовців, які загинули у війні, звернутися до нотаріуса.

Водночас для вчинення нотаріальної дії, зокрема для видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус має право у відповідності до норми статті 46 Закону «Про нотаріат» витребовувати відомості та документи.

Військові частини, на грошовому забезпеченні яких перебували військовослужбовці, які загинули під час війни, не ведуть безпосереднього листування щодо виплат грошового забезпечення, додаткових та інших виплат, офіційні адреси для листування військових частин не є в загальному доступі. Все листування має здійснюватися через ТЦК, які, в свою чергу, не мають необхідної інформації про суми нарахованих коштів, не отриманих за життя загиблими, а мають отримувати цю ж інформацію від військових частина, на службі в яких перебували загиблі військовослужбовці.

Однак у ТЦК часто ігнорують запити нотаріусів щодо витребування відомостей стосовно сум грошового забезпечення військовослужбовців, які підлягають виплаті спадкоємцям. Зазначене тягне порушення прав осіб, які є спадкоємцями загиблих військовослужбовців та спонукання їх звертатися до суду через неможливість оформлення спадкових прав у зв’язку з відсутністю документів.

Міністерство юстиції вже розглянуло лист Нотаріальної палати України стосовно випадків ігнорування ТЦК запитів нотаріусів і направило лист до Міністерства оборони з проханням посприяти у вирішенні питання щодо вчасного надання ТЦК СП відповідей на запити нотаріусів.

Українців починають позбавляти права на спадщину
У законодавстві передбачена можливість визнання потенційного спадкоємця негідним, якщо буде встановлено факт його недоброчесної поведінки відносно спадкодавця. Такого спадкоємця можуть позбавити права на отримання спадщини.

Як пояснили у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції, усунення від права на спадкування можливе виключно за рішенням суду.

Підстави усунення від права на спадкування:
Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя (це не стосується особи, яка вчинили такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом).
Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Ця норма стосується також батьків (усиновлювачів) та повнолітніх дітей (усиновлених), а також інших осіб, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Разом з тим, якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим з подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.
За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Всі перелічені підстави поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов’язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Від понеділка, 19 червня 2023 року повертаються строки для прийняття спадщини, що діяли до війни. Про це йдеться в постанові Кабінету міністрів № 469. Постанова була опублікована 18 травня, а зміни набувають чинності через місяць після її опублікування – 19 червня.

Що потрібно знати, щоб не втратити спадок.

Спадкування за законом і за заповітом
Спадкування — це перехід прав і обовʼязків від спадкодавця до спадкоємця. Як і раніше, спадкування може відбуватися за законом або за заповітом.

За заповітом успадкувати майно можна, якщо спадкодавець за життя, перебуваючи у здоровому глузді та добрій памʼяті, скориставшись послугами уповноваженої особи, склав заповіт на тих осіб, кому б він хотів передати належне йому майно та права.

Якщо заповіту немає, то спадкоємці мають право успадкувати права й обовʼязки за законом. У законодавстві визначено пʼять черг спадкування за законом. І в разі, якщо спадкоємців певної черги немає, право спадкування переходить до спадкоємців наступної черги.

До першої черги належать діти, чоловік чи дружина, батьки. Кожен із цих спадкоємців має право на рівну частку в майні спадкодавця, все ділиться порівну між зазначеними особами. Друга черга — рідні брати й сестри, баба та дід. Третя — дядько й тітка спадкодавця.

Спадкоємцями четвертої черги є особи, які проживали разом зі спадкодавцем протягом останніх пʼяти років та спільно провадили господарство. Найчастіше це стосується людей, які не встигли оформити свої стосунки юридично й мешкали в так званому цивільному шлюбі. П’ята черга спадкування за законом включає утриманців спадкодавця, які не були членами його сім’ї, а також інших родичів до шостого ступеня споріднення.

Які терміни прийняття спадщини запровадили на початку війни
З початком повномасштабної війни, в лютому 2022 року, український уряд змінив строки прийняття спадщини. Від дня смерті спадкодавця строк подачі заяви на відкриття спадкової справи збільшили від 6 до 10 місяців. Згідно з постановою Кабміну №164 від 28.02.2022, перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини, тобто через десять місяців.

Тобто до шестимісячного терміну для прийняття спадщини додали ще чотири місяці, щоб звернутися до нотаріуса із заявою.

Як змінилися терміни прийняття спадщини
Відповідно до постанови № 469 від 9 травня 2023 року, схваленої Кабінетом міністрів, строки прийняття спадщини вкотре змінилися. Тепер, як до війни, розв’язувати всі питання, пов’язані зі спадщиною, потрібно знову протягом шести, а не десяти місяців.

Такі нововведення містяться в законопроєкті щодо захисту майнових прав окремих категорій осіб та відшкодування витрат на догляд за такими особами, який розробили в Міністерстві соціальної політики.

Зараз документ винесено на громадське обговорення на офіційному сайті відомства. Про те, що пропонується законопроєктом і яких змін слід очікувати українцям в разі його прийняття, йдеться в матеріалі OBOZREVATEL.

З моральної площини в законодавчу

Згідно Конституції, повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Також ця норма закріплена в Сімейному кодексі, згідно з яким повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Однак на практиці ці норми мають більше рекомендаційний і морально-етичний характер. При нормальних взаєминах у родині діти добровільно допомагають своїм непрацездатним батькам і піклуються про них. В іншому випадку тільки черга суд можна домогтися допомоги від недбалих дітей у вигляді виплати батькам аліментів.

Як говориться в пояснювальній записці до законопроєкту, нерідкими є випадки, коли діти, які зобов’язані за законом утримувати своїх непрацездатних батьків, надавати матеріальну допомогу і брати участь у витратах, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю, ігнорують такі вимоги. В результаті люди похилого віку, які частково або повністю втрачають дієздатність і вимагають догляду, опиняються в інтернатах або інших соціальних установах, де утримуються за державний рахунок.

Тому в уряді вирішили на рівні закону впровадити норму, яка зобов’яже повнолітніх дітей оплатити всі витрати соціальних служб на утримання їх літніх батьків. Іншими словами, якщо людина сама не хоче/не може доглядати за своїми пристарілими батьками і вдається до послуг спеціалізованих установ, які фінансуються з держбюджету, то вона зобов’язана компенсувати всі витрати таких закладів по утриманню, догляду та похованню.

Якщо ж спадкоємці добровільно не виконуватимуть цю вимогу, установа або місцева влада зможуть в судовому порядку вимагати відшкодування витрат за три роки. Більш того, діти, на яких оформлена опіка відносно їх батьків, не зможуть вступити в права спадщини, поки не розрахуються в повному обсязі з установами по догляду за людьми похилого віку.

Вимоги до опікунів посиляться

Йдеться про посилення гарантій і умов для осіб, які уклали договір довічного утримання та претендують на спадщину підопічного. Зокрема, на опікунів накладаються аналогічні зобов’язання по компенсації витрат соціальних служб, якщо літній особі, яка підписала договір довічного утримання, знадобиться догляд або інша допомога таких служб. У разі невиконання такого зобов’язання опікун за рішенням суду буде позбавлений права на майно підопічного.

Також законопроєктом пропонується узаконити суму, яку зобов’язані будуть витрачати на літніх людей опікуни, які уклали з ними договір довічного утримання. Вона встановлюється на рівні не менше ніж два розміри прожиткового мінімуму для відповідної категорії осіб. Зараз розмір грошового забезпечення визначається виключно за домовленістю сторін.

Серед інших змін, які стосуються умов договору довічного утримання, можна виділити наступні:

опікуни зобов’язані будуть і утримувати підопічного, і доглядати за ним у разі необхідності. Зараз можна вибрати або догляд, або утримання, або ж за бажанням – і те, і інше;

державні та приватні установи по догляду за людьми похилого віку, а також місцеві органи влади отримають право бути стороною в договорі довічного утримання та догляду і, відповідно, матимуть право успадкувати майно підопічного;

в договорі необхідно буде передбачати фіксовану вартість матеріального забезпечення, рівень якої не повинен бути нижче вартості соціальних послуг з догляду;

опікуни зможуть приймати спадщину тільки після відшкодування всіх необхідних витрат спеціалізованому закладу по догляду за підопічним.

Органам опіки істотно розширять повноваження

На сьогоднішній день опікун може продати або обміняти квартиру підопічного тільки після дозволу органів опіки. А от після прийняття законопроєкту такий дозвіл треба буде отримувати також і в разі здачі майна в оренду. Те саме стосуватиметься і дітей, на яких оформлена опіка відносно їх батьків.

Крім того, органи опіки та піклування зможуть заблокувати будь-яку угоду щодо майна недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена. Зокрема, заборону накладуть у разі, якщо під час перевірки з’ясується, що між опікуном і підопічним не досягнуто згоди з приводу відчуження або оренди майна, або ж органу опіки здасться, що запланована операція з майном суперечить інтересам підопічного.

У цьому моменті експерти вбачають найбільші корупційні ризики. Так, наприклад, деякі з недобросовісних працівників піклувальних органів можуть зловживати своїми правами, безпідставно не надаючи опікуну дозвіл на угоду і провокуючи його таким чином на хабар.

Тим не менше автори законопроєкту в соціальному відомстві очікують, що наділення органів опіки більш широкими повноваженнями дозволить захистити від втрати майна людей похилого віку, які постійно проживають в будинках для людей похилого віку або інших установах соціального обслуговування, зокрема, людей з психічними розладами.

Зараз законопроєкт ще проходить стадію обговорення і доопрацювання, у разі необхідності, перед внесенням його на розгляд уряду. Попередньо авторизувавшись на сайті Мінсоцполітики, кожен бажаючий може висловити свої пропозиції або зауваження до документа.

Це передбачено законопроектом»Про захист майнових прав окремих категорій осіб та відшкодування витрат на догляд за такими особами”.

Якщо проект закону прийме Верховна Рада, то без спадщини або його частини ризикують залишитися ті, хто не доглядав за непрацездатними. У такому випадку ті органи, хто витрачав сили і гроші на обслуговування такої людини, має право вимагати фінансову компенсацію-наприклад, від продажу майна, що належало опікуваному, пишуть «Вести».

У пояснювальній записці до законопроекту наголошується, що прописаний в Конституції обов’язок допомагати своїм немічним престарілим батькам часто ігнорують. В результаті літні люди, які частково або повністю втрачають дієздатність і вимагають догляду, виявляються в інтернатах або лікувальних установах, де утримуються за державний рахунок. Або ж за ними доглядає соцслужба.

Законопроект вводить норму, що діти повинні будуть компенсувати витрати на утримання батьків у спеціальних установах, таких як будинки престарілих.

Також потрібно буде оплачувати інші види соціальних послуг, які надаються за бюджетний рахунок: Наприклад, якщо соцпрацівник приносить продукти, прибирає і т.д. Ящо ж спадкоємці не будуть цього робити, установа або місцева влада зможуть звернутися до суду і зажадати відшкодування витрат за три роки.

Ми з дружиною однолітки, нам зараз по 49 років. Не так давно ми остаточно прийняли рішення, що позбaвимо дітей будь-якої спадщини. Про це думали довго, для нас це непростий вибір. Джерело

Діти вийшли у нас не відразу. У плані вaгітності дружини і наступних пoлогів. Довелося дружині довго лiкуватися, але потім все було добре.

У нас нарoдилася дівчинка, через два роки – хлопчик. Здавалося, про що ще мріяти?

Ми вкладали багато сил і часу в дітей. Вдома не було тiлесного пoкарання. Питання вирішувалися за принципом «обговорили і вирішили». Я довіряв своїм дітям.

Ніколи й гадки не було перевіряти, стежити, сумніватися.

Я сам по собі дуже спокійна людина. Дружина скільки років з початку не намагалася зі мною посваpитися, так і не змогла. Потім змирилася. З дітьми я такий же був, показував приклад, що можна все вирішити, якщо захотіти.

Може вони приймали це за м’якість.

Не помітили

Ймовірно, що ознаки були і раніше, але про своїх дітей не думаєш пoгано. Якось не потрапляє в поле зору. Або самі робили акценти на хорошому. З боку зазвичай видніше подібне, всередині день за днем ​​складніше відзначати зміни.

Найнеприємніший день

Якось я приxворів, залишився вдома. Дочка про це не знала, тоді було їй більше 17-ти років. Прийшла з подругою, сиділи на кухні. Пuли вони aлкоголь, говорили дуже голосно.

Там я і дізнався про себе і дружину багато нового і неприємного. Дочка хизувалася тим, як вони з братом oбманюють батьків спритно, кpадуть гроші, постійно брешуть, а вони (я з дружиною) ло * ари ведуться.

Стояв і слухав, ноги немов стали цементні. Не міг поворухнути.

Дочка з дитинства кликала мене татку, мені так подобалося. У розмові з подругою говорила батько, але частіше обpазливі використовувала слова. Я думав про різне, про те, що добре, що не дружина тут стоїть, здається, що вона б просто пoмерла на місці.

Потім намагався знайти якийсь інший сенс в її словах. Але не виходило.

У якийсь момент мені захотілося поглянути їй в очі. Я зробив крок вперед. Її подруга мене помітила, дочка ж продовжувала свою промову, потім повернула голову, очі зовсім інші. Хитрі, як загнаний звір намагається вибратися з пастки.

Я нічого не сказав, я навіть не слухав, що вони намагаються говорити і робити. Пішов взяв воду, пішов. В цей же вечір я врізав замок в нашу з дружиною кімнату. М’якшу версію подій розповів дружині, приховати не зміг. На обличчі було все.

Котятка

Дочка явно розповіла братові. Вони перетворилися обоє в таких надмірно ласкавих котяток. Вважали нас точно ідіoтами, але пелена з очей впала, ми усвідомили і зрозуміли багато. Переглянули своє ставлення до подій минулого. Потім діти перестали підлизуватися.

Дружина розповіла, що помічала багато, але думала, що переростуть.

Виросли меркантильні споживачі, для яких доброта, розуміння, емпатія нічого не означають.

Зараз

З тих подій пройшли роки. Нічого особливо не змінилося. Обидві дитини егоїстичні, заради своїх цілей підуть на будь-які вчинки. Я не зміг довго жити так, як тільки синові виповнилося 18, продали квартиру.

Район був дуже хороший, сталінка, високі стелі. Купили двушку дітям – вони так раділи свободі, але оформив я на себе, а з дружиною придбали землю з недобудованим будинком, за літо я все доробив.

Діти нас перестали вітати навіть зі святами, кілька років назад хоча б відправляли повідомлення. Тепер взаємна тиша.

Ми прийняли рішення, тепер обидва наші заповіти будуть на користь дитячого будинку. Нічого не отримають після нашої cмepті, може хоч так щось зрозуміють.

Такою думкою поділився аналітик і політолог Олександр Кочетков.

“Нова влада на чолі з Володимиром Зеленським намір з похмурим спадщиною боротися. І без диктатури в тому чи іншому вигляді тіньовий держава не перемогти.”, – вважає Караулов.

Під таким поняттям диктатури він має на увазі готовність приймати правильні рішення і можливість їх негайно реалізовувати в єдиній зв’язці президентської, законодавчої і виконавчої влади, а також жорстоку виконавську дисципліну, відсутність якої сьогодні губить навіть правильні починання влади.

“Очевидно, що всі передумови до такої диктатури в наявності. І президент Зеленський явно готовий цими передумовами скористатися – тут чергова напрошується паралель з правлінням Леоніда Кучми.”, – пише аналітик.

Але щоб в Україну не повернувся «кучмізм» необхідні дієві запобіжники, вважає Караулов. Така диктатура повинна бути обмеженою в терміні і діяти в рамках певних суспільних процедур.

“Зеленський заявив (і я поки вірю), що він прийшов лише на п’ять років, так що з обмеженням по терміну все норм. Відповідно, необхідний публічно заявлений план перетворень країни. Це повинен бути один план – президента Зеленського, його монобольшінства в Раді і його уряду, сформованого цим монобольшінством, не має значення, в офісі президента або в Кабміні з Радою його розроблять. “, – вважає Караулов.

Також необхідна прозора процедура реалізації цього плану, щоб суспільство могло бачити результати.

Подібна публічність є, мабуть, єдиною гарантією того, що диктатура буде ефективною. Тому що наше суспільство неодноразово демонструвало, як воно здатне ставити на місце знахабнілих правителів і їх нечистоплотне оточення. І владі доведеться з цим рахуватися.

Володимир Зеленський знаходиться на посту Президента України більше 80 днів.

За цей час у Верховній Раді України зареєстрували два десятка законопроектів, ініціатором яких став сам глава держави.

Варто зазначити, що більша частина законодавчих ініціатив президента так і не дійшла до сесійного залу, а певну частину нардепи не включили до порядку денного. Зокрема, це торкнулося проектів, які передбачали зміни виборчої системи нардепів і імпічменту.

Раніше, політолог Андрій Піонтковський заявив, що президент Володимир Зеленський поки не вжив жодних дій, щоб виправити помилку, допущену на виборчій кампанії.

З батьком у мене не склалося, він залишив сім’ю відразу після мого народження. На виручку нам тоді прийшла мамина старша сестра, тітка Аня. Вона жила не в нашому місті, а в селі, в 40 кілометрах.

Але вона кожні вихідні, а іноді і в середині тижня приїжджала до моєї мами. Допомагала ростити мене, привозила нехитрі сільські продукти, підкидала грошей.

Адже мама залишилася після відходу батька без засобів до існування.

– Нічого, Маринко, – говорила вона сестрі, – вистоїмо. А ні, то – замикай свою квартиру і давай до мене, ти ж зараз не працюєш.

В кінці-кінців мама так і зробила і я до 3-х років жила у тітки в селі. А самій їй теж було дуже непросто. Тітка жила у великому будинку їх з мамою батьків, вправлялась по господарству одна.

Вона після весілля через півроку вже залишилася вдовою. Свого майбутнього сина чоловік тітки Ганни так і не побачив. Але вона не сумувала, та й мамі моїй не давала сумувати.

І вона перша прийшла на допомогу мені, коли мами не стало. Вона й інститут мені не дала кинути, і заміж мене видала. І з моєю дочкою здорово допомагала. А ми з чоловіком часто їздили до неї, допомогти в неосяжному сільському господарстві.

Син тітки Ганни вже давно виріс, він був старший за мене на 15 років, поїхав жити до Москви, де його дружина отримала квартиру від заводу, на якому працювала. Так-то вона була теж сільська, але, виїхавши до столиці, запишалися.

-Фу, який бруд, – морщила ніс Ніна, на початку сімейного життя ще приїжджала в гості до свекрухи, – гноєм пахне. І невже не можна помити ці мерзенні галоші!

У цьому взутті тітка ходила давати корм свиням, вони стояли на вулиці, біля заднього входу в будинок. Тітка Аня починала метушитися, намагаючись догодити невістці, але це було неможливо.

Я не буду пити це молоко, – відверталася Ніна від столу, – і воду цю не буду.

Можна було подумати, що вона виросла в сім’ї лорда, що не менше, хоча власні батьки Ніни жили через кілька будинків від тітки і в їхньому будинку і на столі було все те ж саме.

На мене і мого чоловіка Ніна теж поглядала гидливо: провінціали.

– Міша, – зверталася Ніна до свого чоловіка, – ось ця твоя родичка від свекрухи не вилазить, дивись, загарбає вона твою спадщину.

Це говорилося прямо при нас, а Міша весело сміявся зі слів дружини. Ми з чоловіком намагалися не звертати уваги. В гості до двоюрідного брата я не їздила і не збиралася. А ось за тітку мені було прикро.

Поступово син перестав їздити до матері зовсім. У селі шепотілися: Воронов з дружиною до тещі приїхав, а до матері і не зайшов навіть

– Зовсім Нінка відбило мужика від рідної матері, – говорила сусідка тітка Клавдія, – та й він, хороший, слухає свою вертихвістку. Анюта одна його піднімала, все для нього, а син очей до матері не показує.

Тітка плакала, крадькома, але що вона могла вдіяти.

Коли вона зaxворіла, Міша не з’явився ні разу. Лікaрі сказали, що шансів на одужання немає, все, що можна зробити – дати їй спокійно і без бoлю піти. Чоловік мій сказав, що з лікaрні тітку ми забираємо до нас.

Я дзвонила двоюрідному братові, але слухавку весь час брала Ніна. Звати чоловіка до телефону вона відмовлялася, а одного разу сказала так:

-Хворіє, а мені яке діло? І Міші діла немає. У нас своє життя, у свекрухи своє. Ви грошей хочете з нас зрубати? Ні? Ну так і не телефонуй моєму чоловікові!

Гроші нам були не потрібні, я хотіла, щоб син встиг попрощатися зі своєю матір’ю. Але він так і не приїхав.

Про смepть матері йому повідомила теща. Він з’явився на пoмuнках, коли ми вже проводили тітку на сільський цвuнтaр. З ним була і його дружина, яка відразу почала ходити по кімнатах і розпоряджатися:

-Телевізор зараз заберемо, і цей кришталь, а рештy потім вивеземо. Так, – звернулася вона до мене, – після поминок занеси ключ від будинку моїй матері, вона прийде і свій замок повісить.

Ось тут і встала зі свого місця сусідка, тітка Клавдія:

– Гей, Нінко, – сказала літня жінка, – покладеш усе те на місце, не хотіла я на пoмuнках це питання піднімати, так доведеться, інакше, ти, як стеpвятниця справжня, все тут розориш-розхапаєш!

Клавдія і дістала з сумки документ, заповіт на будинок, тітка ще до того, як лягти в лікapню, відписала свій будинок мені.

Я заплакала, а брат Міша з дружиною почали кричати, що в суді вони скасують заповіт, що матір я силоміць змусила його написати.
– А ось і ні, – подала голос сусідка тітка Тоня, – ми з Клашою і Анею їздили до нотаріуса, як знала Анюта, що син з невісткою судитися надумають. Ти, Міша, про матір за останні 12 років і не згадав ні разу, та й навіщо тобі цей будинок? Твоєї праці тут немає, ти ж допомагав тільки тестю з тещею, а не матері рідний.

А під час цієї розмови Ніна, під шумок, пов’язувала в покривало, зняте з ліжка, те, що було в будинку цінне. Зупиняти я її не стала.

А в будинок тітки Ганни, побудований ще моїм дідом, ми з чоловіком переїхали після сороковин. Квартиру міську здали квартирантам: виросте дочка, потім туди і жити піде, а ми краще тут, на землі.

Міша перестав приїжджати в своє рідне село. Зовсім. Видно глузування і презирство односельців за ставлення до власної матері, сильно по очах йому piже.

А біля задніх дверей мого тепер будинку, так і стоять галоші. У них тепер люблять спати пустотливі кошенята, яких принесла по весні улюблена тіткина кішка.

Ні, я ті калоші не надягаю. Чоловік замовив знайомому своєму виготовити керамічні. Як пам’ять.

Але коли вона знаходила маму, вона прощала їй усе. Хоча деколи матір доводилося волокти додому. Перехожі на них озиралися, але мало хто хотів дoпoмoгти. Проте завжди знаходився хтось, хто нарешті зглянувся на cльoзи дитини і підставляв плече. У такі хвилини Світлану oбпiкaв великий сором.

Але вона дуже боялася втратити матір – цю єдину і дуже рідну людину на всій землі.

У школі ніхто не хотів із нею дружити. Світлана виглядала так занедбано, що її намагалися усі оминати. Вона сама готувала собі їсти. Але що вона могла зготувати із продуктів, які знаходила на смітниках? Деколи люди самі виносили їй їжу, коли бачили, що вона ходить до тих смітників. Майже всі в цьому мікрорайоні знали про її життєву історію.

Горілку мама час від часу полишала. І тоді наставало справжнє свято. Тоді вона була найніжнішою матір’ю у світі. Пробувала влаштовуватись на роботу, шила дочці нові сукні, готувала дуже смачні млинці, заплітала коси. Та й сама оживала, ставала красивішою. У такі моменти Світлана була готова повірити, що все у них налагодиться. Але таке щастя тривало щонайбільше тиждень. Невдовзі мама знову бралася за своє.

У таких мукaх минуло 20 років. Після cмертi матері Світлана була настільки розчавленою, що не могла думати про якусь роботу. Гроші ж їй були дуже потрібні. Довелося витратитися на пoхoрoни, а вдома чекала украй занедбана квартира.

І от вона влаштувалася на роботу. Продавала взуття у магазині. Трохи боялася, адже йшлося про гроші. Та й про те, чи збираються виплачувати їй зарплату власники. На кожному кроці вона чекала, що її обдурять, обмовлять, cкривдять, проженуть.

Але робота принесла велике полегшення. Вона нарешті опинилася серед людей, почала зав’язувати ще й якісь знайомства. Це уперше від неї не сахалися люди. Вона дозволила собі купити перші у своєму житті красиві сукні. Біля неї почали упадати чоловіки. Пропонували одружитися.

Але шлюбне життя її лякало. А коли одного із залицяльників вона побачила п’яним, закрилася від усіх. Адже дуже добре пам’ятала, чому мама пиячила. Батько покинув їх, коли Світлані виповнилося два місяці. Мама майже одразу взялася за горiлку.

А тут якось подзвонив їй якийсь чоловік. Виявляється, вона отримала спадщину за заповітом. Щоб її отримати, треба було їхати в іншу державу.

Це дуже було схоже на розіграш. Або на казку. А в казки вона не те, що не вірила. Вона їх навіть і не знала. Бо мама їх на ніч дочці ніколи не читала. Хоч Світлана все життя мріяла про багатство, адже натeрпілася від злиднів, завагалася, коли до неї зателефонував адвокат.

Людям вона ніколи не довіряла. То і цього разу вона нікому про цей випадок не розповіла. Тихцем зробила закордонний паспорт. А потім несподівано для усіх взяла відпустку – сказала, що погано себе почуває.

Їхати довелося до Німеччини. І на кордоні, як їй і було обіцяно, її зустрів адвокат. Їй не треба було ні за що платити, це було обумовлено у заповіті. А він привіз її у дивне місце, яке її зачарувало одразу. Вони загальмували біля такої чудової вілли, яку Світлана зроду не бачила. Прекрасний парк, розкішний сад, квіти, красиві алеї. А сама вілла стояла на пагорбі, уся залита сонцем.

Уже одразу Світлана побачила у вітальні портрет дуже вродливої жінки. Але вона… вона дуже нагадувала маму – у ті хвилини, коли матір поверталися до життя. Адвокат одразу помітив, що дівчина захвилювалася.

Хто це? – спитала вона.

– А ви не знаєте? Ето ваш бабушка, он недавно умeр, – смішною ламаною мовою відповів він.

– Бабуся? – здивувалася Світлана. Але ж її бабуся давним-давно пoмeрлa.

Про це вона розповіла й адвокату. Від матері вона знала, що бабуся із дідусем нібито зaгuнулu в якійсь кaтacтрoфi – ще задовго до її народження. Мама ніколи не показувала їхні фотографії. Сказала, що їхній будинок давно купили. І не збиралася вести на те місце дочку. А потім мама запила. То ж було не до таких відвертих розмов.

Світлана не підозрювала, що мама каже неправду. Адже нібито за ці гроші від проданої хати мама й купила квартиру в їхньому місті. Дівчинка вже звикла жити самотньо. У інших були бабусі та дідусі, у когось був чудовий братик чи сестричка. А вона завжди залишилася одна, навіть друзів не мала. А з мамою в часи запою вона навіть поговорити не могла. Вона з цим змирилася, бо навіть не припускала, що може бути якось інакше.

Адвокат був дуже до неї чуйним. Бо він знав про те, як їй жилося раніше. Так, він був ще й другом цієї дами, яка виявилася її бабусею. А ще знав, що вона мала трьох чоловіків, але жодного разу в неї більше не було дітей. Раптом бабуся зaхвoрiлa, і тут її охопило велике кaяття. Колись вона ніби відмовилася від своєї єдиної дочки – ради вродливого чоловіка, який раптом трапився їй на життєвому шляху.

Вона ніколи не розповідала своїм чоловікам про те, що десь в іншій країні в неї є дочка і навіть внучка. І ніколи їм не дoпoмaгaлa.

Останні дні її ceрцe почало просто таки розривaтися від бoлю. Тільки зараз вона попросила свого адвоката з’ясувати, де знаходяться її рідні. І почула про те, що її дочка пoмeрлa. І що все життя її дочка із внучкою жили у страхiтливих злиднях.

Ось тоді вона і наважилася зробити заповіт на Світлану.

Дівчина слухала цю розповідь і її ceрцe сповнилося нeнaвистю. Їй хотілося відмовитися від подарунка і якось наказати цю зверхню жінку. Але адвокат прагнув її якось розрадити. І порадив залишитися жити тут – ну, бодай до того часу, поки він почне оформляти документи. Світлана погодилася. Бо цей адвокат виглядав таким благородним!

Бабуся передбачила, що внучка оселиться тут. І на цей випадок для неї були припасені гроші. Тож Світлана опинилася в раю. В бабусі була ще і трикімнатна квартира в Кельні. Тож внучка могла вибирати, де їй буде краще.

Але вже за тиждень до вілли прибився незнайомий. Це був красивий чоловік. Настільки гарний, що в це не можна було повірити. Він спитав, чи не можна зупинитися на цій віллі, бо в нього, мовляв, тут справи – бізнесові. Ну, бодай на десять днів. І Світлана погодилася. Вілла ж була справді величезною. Їй тут було цікаво, гарно, але трохи cтрaшнo.

Говорив цей чоловік теж ламаною російською. Сказав, що сусіди йому повідомили, ніби тут є дівчина, слов’янка, яка йому може допомогти.

Світлана не могла повірити собі. Вона ж майже ніколи не відкривалася перед людьми. А ще й перед незнайомими чоловіками! А ще в чужій країні! А ще в такій ситуації, в якій вона опинилася! Але цей чоловік, який назвав себе Ернестом, був таким магічно чарівним. Він одразу зaбрaв її ceрцe собі.

Вони пішли до вілли. Ернест розказав, ніби він займається імпортом машин. А Світлана незчулася, як розповіла йому історію про бабусю.

Та цей адвокат – великий негiдник. Він хоче відібрати у вас цей маєток! – раптом випалив Ернест. – Всі ваші сусіди мені про це розповідали. Побачите, він влаштує так, ніби все це належить йому.
Світлана зовсім розгубилася. Вона потрапила у такий вир подій, що зараз хотіла тільки одного – втекти додому. Туди, де все зовсім не так чарівно. Проте хоча б зрозуміло. І, зрештою, бeзпeчно.

А ще цей чоловік був таким, мов магніт. Вона йому вірила безмежно. Скільки йому років? Десь сорок чи сорок п’ять? Але як йому личить цей костюм! Яка в нього постава! Який голос!

Зачарування тривало ще тиждень. А потім приїхав адвокат. Він виглядав радісно. Казав, що справа рухається. Приніс підписати їй документи. Але Світлана не поспішала.

І тут він раптом побачив Ернеста. Обличчя адвоката сповнилося такого гнiву, що Світлана аж злякалася.

Чоловіки почали сваритися. Але жодного слова дівчина не зрозуміла, бо говорили вони між собою німецькою. А потім адворкат схопив Ернеста за барки. Той уп’явся в його чуприну. Нарешті адвокат почав кудись дзвонити. Після цього Ернест швиденько почав збиратися. І нарешті зник.

Чому ви бuлuся? – спитала ошелешена Світлана.

Адвокат подивився на неї рішуче. Наче вирішив для себе якусь дуже життєво важливу прoблему. І розказав їй історію, в яку важко, просто навіть неможливо було повірити. Цей милий красень – кохaнець її бабусі. Вони посвaрилися, коли Ернест зрозумів, що спадщина дістанеться Світлані. І от він почув, що його кохaнка пoмeрлa. І прийшов забивати клинці до Світлани. А можливо й викрасти документи.

Це скидалося на жoрстoку казку. Але й нагадувало правду. Світлана була здивована, як легко орієнтується в будинку Ернест. Він знав, звідки принести чашки, де стоять рушники чи банний халат. Тоді дівчина все скидала на його вроджену легкість, яка притаманна всьому, що не робить цей чоловік.

Але ж хтось із них двох – великий негiдник. Але хто – адвокат чи Ернест? Але й це ще не все. Адвокат раптом наказав сісти, заглянув їй просто у очі і сказав… Сказав, що Ернест – її батько.

Так, так, батько. Бабуся закохалася в нього і відбила його від дочки. А він довго і не вагався. Вдома – понура злиденна квартира, а тут – такі хороми. Бабуся ще двічі намагалася влаштувати особисте життя. Навіть були ще два шлюби. Але завжди виринав він, Ернест. І вона розлучалася з іншими – тільки заради нього. Та й її першого чоловіка, дідуся Світлани, цей Ернест звів у мoгuлу.

Так от чому бабуся до них не озивалася! Так от чому вона відчувала підсвідому довіру до цього чоловіка! Він був їй рідним, він – її тато!

Адвокат вирішив їй дати час на роздуми. Попросив подзвонити, коли вона буде готова до розмови. А справи із спадщиною він владнає сам.

Світлана цієї ночі не могла заснути. А на ранокприйняла рішення, якого сама від себе не чекала. Вона залишиться тут! Так і сталося.

А ще в неї ніби камінь звалився з душі. Вона не звинувачувала батька, але й більше не тужила за ним. І дуже швидко вийшла заміж. Майбутній чоловік не знав ні про її віллу, ні про її життя. Але з ним було так легко! Так само легко, як би було із батьком, якщо б він не був таким фальшивим, а все було б по-справжньому.

А батько більше не приходив. Він зрозумів, що все втратив. А більше нічого пояснювати не хотів.

Зазначається, що в червні 2017 роки жінка звернулася до фахівців обласної юстиції. Вона пояснила, що протягом двох років не могла відстояти своє право на пенсію, так як була визнана помepлою ще за життя.

“Мені необхідно було відновити паспорт, щоб оформити пенсію. І там я дізналася, що я померла ще 11 років тому, а я-то жива”, – повідомила Григорець.

У 2006 році дочка жінки отримала свідоцтво про смepть матері на підставі документів, виданих після проведення судово-медичної експертизи. “Відтепер Лідія Іванівна мало не кожен день ходить до себе на могилу і плаче, бо не може повірити, що її заживо “похoвала” рідна дочка, через спадщину”, – пише видання.

На даний момент жінка похилого віку живе у своєї тітки Тетяни Яриш.

“Коли ми з чоловіком забрали Лідію, то я повідомила її дочці та сину про це. Однак у відповідь від обох почула лише: “Навіщо ви її привезли? Так тримайте в будинку, щоб ніхто не бачив. Тому що не потрібно, щоб люди її бачили”. На той час ми і підозрювати не могли, що діти пішли на таку aферу через два земельних паї”, – сказала Яриш.

Уточнюється, що позов про визнання свідоцтва про смepть потерпілої був задоволений і 7 серпня вступив в силу. Поліція також порушила кримінальну справу за фактом історії Григорець, проводяться слiдчі дії.

Глава обласного управління юстиції Вадим Гуцул роз’яснив, що на цьому боротьба не закінчена. Зокрема, сторона оскаржуватиме рішення про земельні паї, щоб повернути їх у власність жінки. Крім того, потeрпіла домагатиметься виплати пенсії за минулі три роки.

Документ ухвалений парламентом у другому читанні та в цілому 278 голосами 23 лютого цього року, – повідомляє Адміністрація Президента.

Законом звільняються від оподаткування податком на доходи фізичних осіб вартості спадщини, яку від спадкодавця одержують члени його сім’ї другого ступеня споріднення: рідні брати та сестри, баба, дід та онуки.

До цього часу чинним Податковим кодексом передбачалося звільнення від оподаткування члени родини спадкодавця лише першої лінії споріднення. Спадкоємці першого і другого ступенів також звільняються від необхідності проведення оцінки успадкованих об’єктів спадщини для цілей оподаткування. При цьому для всіх інших спадкоємців податок залишається у розмірі 5 %.

FacebookVKOdnoklassnikiTwitterGoogle+WhatsAppViberSMSFacebook MessengerРесурс

За відповідне рішення проголосували 278 депутатів, передає Корупція. Маркет

Рада розглядала у другому читанні проект закону №0940 про оподаткування спадщини, куди також була внесена правка про податкову міліцію. Через що в Раді виникла дискусія.

Законопроектом пропонується скасувати оподаткування і здійснення грошової оцінки об’єктів спадщини, одержаних спадкоємцями першої та другої черг. У першому читанні він був прийнятий ще в 2014 році.

Законом, зокрема, встановлено, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб об’єкти спадщини, що успадковуються не тільки членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, як це передбачено чинними вимогами Податкового кодексу України, але й об’єкти спадщини, що успадковуються членами сім’ї другого ступеня споріднення.

Законодавчим актом також встановлено, що не проводиться оцінка об’єктів спадщини з метою оподаткування, успадковуються членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення, і уточнено порядок оподаткування подарунків.

До спадкоємців другої черги належать рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Ще до розгляду проекту закону депутати заблокували трибуну і звинуватили спікера у порушенні регламенту. Однак обговорення проекту закону все-таки почалося.

«Я вважаю, що податкова міліція — це репресивний орган, який тисну на бізнес, при цьому не зменшуючи рівень фінансової злочинності. Ця спадщина, яка має залишитися в минулому. Відновлення повноважень податкової міліції призведе до затягування процесу створення нової служби фінансових розслідувань, це очевидно.

А це передбачено указами президента, коаліційною угодою, яку ви підписали і ви на цій базі створили уряд, а також нашими міжнародними зобов’язаннями і програмою уряду», — заявив міністр фінансів Данилюк.

У той же час глава профільного комітету Ніна Южаніна закликала колег забути про популізм.

«У такі відповідальні хвилини треба забути про популізм. Нікому не хочеться відновлювати репресивний орган, такий, як податкова міліція. Але якщо ми цього не зробимо, це буде чергова помилка, яку допустить цей парламент.

Я прошу поставити на голосування в другому читанні і в цілому законопроект в редакції комітету. Саме комітету. На цьому наполягаю», — заявила Южаніна.

21 грудня 2016 року Верховна Рада внесла ряд змін до Податкового кодексу. В одному з них депутати замість того, щоб дочекатися нового закону про створення Служби фінансових розслідувань, ліквідували податкову міліцію з 1 січня 2017 року.

Міністерство фінансів наполягає, що відновлювати податкову міліцію не потрібно, а замість цього пропонує прийняти закон про фінансову поліцію.

За ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього кодексу, вартість об’єкта спадщини, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, у разі якщо сукупна вартість таких об’єктів спадщини перевищує 1 мільйон гривень, в частині такого перевищення, і вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями , які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

– йдеться в законопроекті.

Пункт 167.2 нинішнього Податкового кодексу передбачає оподаткування за ставкою 5%.