ТСН отримала архівні кадри, на яких тоді ще живий старший брат Медведчука розповідає про їхні стосунки.

Про те, що у Віктора Медведчука є не лише молодший брат Сергій, а й старший Володимир – мало хто знає. Вперше про ще одного невідомого брата впливового політика Медведчука стало відомо ще 18 років тому: його знайшов тодішній народний депутат Ярослав Кендзьор. На архівних кадрах Володимир Гулько казав про Медведчука: «Він виріс на моїх руках. Разом жили. Ми ніколи не сварилися».

Старшого брата Медведчука вже немає серед живих. Історію родини переповідає його дружина Ангеліна. Її чоловік Володимир Гулько – брат по матері Сергія та Віктора Медведчуків. «Я хочу, щоб ця людина мала совість і честь, чого я до сьогодні не бачила», – каже пані Ангеліна.

Наразі жінка живе у селищі Шабо Одеської області. Чоловіка поховала у 2006 році. Родина завжди жила скромно. Володимир продавав рибу на місцевому ринку. Вищої освіти не мав, бо після армії був змушений утримувати двох молодших братів.

«Віктору і Сергію було десь по років дев’ять. Він (Володимир. – Ред.) працював і підтримував цих дітей, він їх вигодував і вивчив», – розповідає дружина покійного.

Стосунки між братами зіпсувалися після смерті мами. Каже, молодші образилися на те, що за два роки до смерті, мати переписала будинок на старшого. Володимир намагався помиритися з братами і неодноразово приходив у приймальню Медведчука. Але той завжди уникав зустрічі.

«Кажу, я його брат. Вона каже: почекайте в коридорі, він зайнятий. Більше двох годин прочекав. Підходжу питаю, звільнився Медведчук? А мені відповідають: «Він поїхав», – переповідав покійний Володимир Гулько на архівних кадрах. Зустрічі з братом він так і не дочекався

«Я дзвонила і казала, що брат при смерті. Мені не потрібні ваші гроші, передайте йому, що брат помирає. Ну та й помер без нього. Коли мій чоловік побачив, я не пам’ятаю чи по телебаченню, що Медведчук подарував священикам 10 «Мерседесів» чорних… він сидить і плаче: «Диви двоє племінників, в мене син і дочка. Він навіть не знає, що вони існують», – каже Ангеліна Гулько.

Ексдепутат Ярослав Кендзьор розповів, що у 2003-му поїхав у Шабо, щоб показати українцям справжніх Медведчуків. Тоді Сергій був керівником податкової у Львівській області, а Віктор – головою президентської адміністрації. І в останнього владні апетити лише зростали.

«Абсолютно бездушна людина, яка так ставиться до найближчих рідних, то ясна річ, що для нього Україна. Для нього рідна держава – де можна заробити великі гроші», – каже Кендзьор.

У рідному селі Медведчуків Борова, що за 70 кілометрів від Києва, їх, звичайно, пам’ятають, але згадують неохоче. Саме тут і жили троє братів, мали невеличку хатинку.

У Боровій поховані батьки політика Фаїна та Володимир Медведчуки. За їхніми могилами доглядає однокласник Сергія Медведчука. Віктор на могилу до батьків останній раз приїжджав 15 років тому, каже директорка цвинтаря. Водночас жінка розповідає, що Медведчук відбудував у селі школи.

Місцеві стверджують, що школу, яку закінчив Медведчук у 1971 році, у такому вигляді, в якому вона є нині, відбудував саме він. Всередині навіть є табличка присвячена Віктору Медведчуку, на якій написано, що «школа збудована випускниками Медведчуками». Хоча насправді її відновили за бюджетні гроші, коли Медведчук був головою адміністрації президента Леоніда Кучми. Про це розповідає старше покоління Борової. І додають, що все, що робить нині їхній колишній односелець, не підтримують.

Ось що вони кажуть:

«Їздить у Росію, туди, сюди, де це таке законно?»

«Він хотів нам оце, щеплення, щоб ми їхні (російські. – Ред.) кололи».

«Не можна вирости в Україні, вивчитися, отримати все і зрадити Україну».

Коли закінчив школу, Медведчук поїхав вчитися у столицю. В університеті був комсомольцем добровольчої дружини. І один з епізодів того етапу життя Медведчука, теж розслідували журналісти.

«Медведчук ще з одним напарником спіймали хлопця на Хрещатику, затягнули в підїзд і так побили, що він лежав там, поки сусіди не знайшли. Повідбивали нирки, всі внутрішні органи», – розповідає журналіст, автор книжки «Нарцис» Дмитро Чобіт.

Тоді студента Віктора Медведчука засудили на два роки, але потім вирок скасували. І він закінчив юридичний факультет. ТСН розшукала людину, яку тоді побив Медведчук. Ігор наразі живе в Америці і каже: вибачення так і не дочекався

Медведчук ніколи не коментував сімейних конфліктів. Але на суді, який залишив його під домашнім арештом, на запитання ТСН він відповів так: «Я ніколи ні від кого не відмовлявся».

Нагадаємо, 11 травня генпрокурор Ірина Венедіктова підписала повідомлення про підозру депутатам від ОПЗЖ Медведчуку та Тарасу Козаку в державній зраді й в замаху на розграбування національних ресурсів в окупованому Криму.

СБУ провела обшуки в двох будинках Віктора Медведчука в Києві і в його кабінеті в офісі ОПЗЖ.

У пресслужбі СБУ заявили, що ні Медведчука, ні Козака не було за місцем проживання, тому повідомлення про підозру направили за їхнім останнім відомим місцем проживання і до Верховної Ради. За словами голови СБУ Івана Баканова, Тарас Козак зараз, ймовірно, в Росії і не збирається повертатись до України.

Медведчук пізніше заявив, що під час обшуків перебував з дружиною не в Києві. Політик вважає підозру і обшуки «політичними репресіями».

13 травня Печерський суд Києва відправив Віктора Медведчука під цілодобовий домашній арешт до 9 липня включно. Сторона обвинувачення просила відправити політика під варту з альтернативою застави в розмірі 300 млн грн.

Собака ж на вашу увагу відповідає гарчанням і невдоволенням.

Це зовсім не означає, що вона зла та невихована, проблема в іншому – не всі люди знають, як правильно спілкуватися з чужими домашніми улюбленцями.

Дресирувальники озвучують “два золотих правила”: ніколи не можна гладити собаку без дозволу її власника і завжди потрібно дозволяти собаці сконтактувати першою.

Насправді цих правил більше.

Відомий ветеринар із Сан-Франциско Софія Інь на своєму сайті та тренер собак, біхевіорист Жан Дональдсон дають такі поради з цього питання:

Не дивіться собаці в очі.
Краще постійно кліпайте очима.

У світі людей зоровий контакт сигналізує про відкритість, у світі собак це показник агресії та загрози.

Зверніть увагу на те, як вітаються добродушні собаки одна з одною.
Коли вони наближаються, то роблять криву з півмісяця, дивляться на реакцію, а потім вже підходять. Візьміть і собі це “правило півмісяця”.

Не схиляйтеся над собакою (у такій позі їх зазвичай сварять), краще присядьте на одне коліно.
Зробіть це зберігаючи певну відстань.

Коли пес розслабиться, то він підійде та почне вас обнюхувати.

Тільки після цього ви можете погладити його підборіддя, шию та передню бокову частину тіла.

Пам’ятайте, що більшість собак не люблять, коли торкаються до їх морди або коли лізуть у вічі. Вам же теж це неприємно?

Не робіть різких рухів, дозвольте тварині звикати до вас поступово.
Насправді собака може сама вас злякатися, так само, як і ви, бо жоден із вас не знає, що у кого на думці.

Часто людям вдалося встановити перший контакт, але потім вони роблять різкий рух, і це спонукає собаку або атакувати, або втікати.

Це все схоже на ситуацію з гігантським тарантулом: він зробить різкий рух і ви відсахнетеся. Точно так само зробить і собака.

Не починайте одразу обіймати собаку, налягати на нього, торкатися його голови.
Так пес може відчути себе обмеженим у просторі й злякатися, відчути себе під загрозою або бути невпевненим у ваших намірах.

Дайте собаці можливість зробити крок назад.

Стежте за рухами собаки, мовою тіла вона дасть вам зрозуміти, що їй некомфортно спілкуватися.
Якщо собака розгублено дивиться на всі боки та на власника – це ознаки конфлікту.

Якщо язик собаки не розслаблено висолоплений, а мерехтливо мечеться у передній частині його пасті – це ознака тривоги.

У будь-якому випадку переконайтеся, що даєте собаці простір.

Якщо ж собака напружена, абсолютно нерухома та дивиться на вас важким поглядом – трохи запізно, – бо вона збирається вас вкусити.

Однак і у цьому випадку, уникнувши її погляду, потрібно спокійно відійти в недоступне місце.
Ці правила необхідні, зокрема, і для того, щоб навчити дітей правильного способу спілкування з собаками.

Обов’язково розкажіть дітям, що не можна без дозволу власника чи дорослого чіпати собаку.

Покажіть дитині, що песику подобається, а що ні. Роз’ясніть на прикладах, як собака це демонструє за допомогою мови тіла.

Ці малюнки зручно роздрукувати і показати малюкам.

Окремо поясніть малюкам, що потрібно чекати поки собаки самі підуть на контакт, ласкаво гладити, а не щипати, та ніколи не чіпати тварин, коли вони сплять чи їдять.

Багато дітей люблять обіймати та цілувати собак, однак важливо навчити їх, що є правильний і неправильний спосіб це зробити.

Хороший спосіб перевірити чи любить ваш пес обійми це застосувати “Правило 5 секунд”, радить дитячий психолог Тіна Облок.

Обійміть домашню тварину максимум на 5 секунд і звільніть. Якщо вона не втече від вас, не втисне голову у плечі, а буде контактувати далі, то собака отримує задоволення від цього процесу.

Щодо поцілунків, то ось наочна та мила відео-інструкція.

На скільки собаки залежні від правильного контактування намагалися виявити і вчені, пише Psychology Today.

У 2013 році у Шведському університеті сільськогосподарських наук в Уппсалі провели експеримент на 12 біглях: власник залишав собак у знайомому місці на 25 хвилин.

З собаками у цей час перебував незнайомий собакам студент-ветеринар, який тихо сидів і не спілкувався з ними.

Не дивлячись на те, що собаки знаходилися на звичній їм території, вони відчували стресовий період розлуки і шукали присутності знайомої людини.

За сценарієм у першому випадку під час повернення до собак людина вітала їх лагідним тоном і пестила їх.

У другому – віталася з тваринами таким же тоном, але не торкалася їх.

Нарешті у третьому – мовчки заходила до кімнати, сідала на стільчик, брала журнал і починала читати.

У всіх собак виміряли рівень окситоцину та кортизолу (гормону щастя та стресу відповідно). Виявилося, що чим більше з собакою контактували, зокрема гладили, після перебування на самоті, тим щасливіше вона була.

Ця інструкція допоможе краще зрозуміти світ собак.

Спілкування із «важкими» людьми нагадує спроби обняти кактус: з якого боку не підійти, все одно поранишся. Іноді нам, на жаль, доводиться спілкуватись із цими людьми щодня, і кожного дня ми сподіваємось, що із часом вони стануть добрішими до нас. Але насправді, надто часто, справи зовсім інші. «Важкі» люди нерідко нездатні до емпатії та співпереживання. Вони задовольняють власні потреби за рахунок інших. Що ж робити, якщо спілкування із ними не уникнути?

Говоріть чітко та впевнено
«Важкі» люди надають перевагу спілкуванню, де є місце неясності. Навіщо їм це? Тому що там є простір для виправдань. «Ти не сказав, що мені потрібно приїхати о десятій ранку. Я не знав, що тобі це потрібно. Ти не говорив». Вже помітили закономірність? Якщо ви не будете говорити з такими людьми максимально чітко, в них завжди буде можливість прикинутись, наче вони не розуміють, чого ви хочете.

Встановіть межі
Обмеження – важлива частина стосунків будь яких людей. А із «такими» людьми, вони більш ніж необхідні. Ясно показавши, де у вас лежать межі дозволеного та недозволеного, ви, можливо, зможете добитись того, аби спілкування із такою людиною не заважало вашому благополуччю.

Знайте, коли відступити
«Важкі» люди бувають різними, але практично всі вони схильні до маніпуляцій і помсти. Таким людям інстинктивно хочеться «дати здачі», але так ви зробите тільки гірше. Ці люди не прагнуть вирішення конфлікту. Їхні сварки від самого початку створені, аби зробити вам боляче. Аби захистити себе потрібно навчитись вчасно розпізнавати їхні наміри, та вчасно відмовитись від спілкування.

Шляхи відступу
«Люди-кактуси» бажають контролювати вас, маніпулювати вами. Для них ви – засіб отримання бажаного. Бажаною може бути жага влади, або ж потреба бути предметом захоплень. Але коли їхня поведінка загрожує вашому благополуччю, важливо мати наготові причину, що дозволить якнайшвидше втекти. Не важливо, що саме це буде, головне приготувати шляхи відступу заздалегідь.

Займайтесь улюбленою справою
Люди із «колючками» залишають після спілкування із собою неприємний осад. Вони змушують вас сумніватись в собі: в своїх силах, методах, цілях, ба, навіть, в тому, що ви гідні поваги чи любові. Опісля часто залишається своєрідне почуття «незавершеності», котре тягне вас назад до важких людей, аби вирішити незавершене.

«Люди, котрі говорять, що бажають мені добра, напевне не хотіли зробити мені боляче» – думаєте ви. Вас можуть переконати в тому, що ваша улюблена справа шкідлива, або негідна, але спілкуючись із такими людьми далі ви лише більше їх провокуєте.

Краще приділіть час тому, що вам справді подобається, що приносить вам радість, щастя, задоволення, відчуття спокою. Саме ваші справжні захоплення роблять вас тим, хто ви є. Нікому не дозволяйте в себе це забирати!

The British Journal of Psychology нещодавно опублікував дослідження, яке базується на зв’язках між навичками соціалізації і вмінням поводитися в міжособистісних відносинах з інтелектом людини.

Іншими словами, мета була такою: з’ясувати, як друзі розумних і не дуже людей впливають на їх відчуття щастя.

Вчені припускали, що люди, які живуть в густонаселених районах з щільною міською забудовою, більш задоволені своїм життям, ніж селяни і мешканці міських околиць.

Логіка проста: чим частіше людина спілкується зі своїми родичами і друзями, тим повинна бути щасливішою. А зустрічатися простіше, коли в містах відстань між будинками менша, і “все поруч”.

“Як і передбачала наша теорія, дані підтвердили, що частота соціальних контактів має важливе значення для задоволеності життям. І так, люди, які живуть в центрі міст та в районах з щільною забудовою, щасливіші від інших. Але важливим є також вплив інтелекту. Ми з’ясували, що надзвичайно розумні люди якраз щасливіші, коли вони на самоті. А ось коли їм доводиться часто спілкуватися з друзями та знайомими, вони швидко починають сумувати або втрачати контроль над собою”, – йдеться в дослідженні.

Автори цієї роботи з парадоксальними висновками — професори Норман Лі і Сатосі Канадзава. Вони займаються вивченням умов життя людей в різних містах вже багато років, але на цю аномалію натрапили недавно.

У їх дослідженні взяли участь 15 000 людей у віці від 18 до 28 років. Логічно було б припустити, що навіть найрозумніші з нас цінують час, який вони проводять з сім’єю і друзями.

Життя коротке, і кожна мить — подарунок. Тому, чим більше ми отримуємо досвіду під час спілкування з іншими, тим яскравішим сприймається життя. Але чому розумним люди не розуміють цього?

Керол Грем, інший дослідник, пропонує пояснення: “Люди з більш високим інтелектом і здатністю його використовувати менш схильні витрачати багато часу на спілкування, тому що сконцентровані на інших, більш довгострокових цілях. Тому часто їм навіть важко зосередитися на тому, що говорить співрозмовник”.

Наш розум еволюціонував, і тому найрозумніші з нас, так звані “нові люди”, найбільше задоволення отримують від вирішення серйозних проблем.

Спілкування з однолітками змушує їх нудьгувати, робить нещасними, хоча з більшістю інших людей все якраз навпаки.

Чому цих обдарованих людей називають “новими”? Тому що їх поява — сама по собі аномалія.

Ось як це пояснюють Лі і Канадзава: “Найрозумніші люди, що володіють потужним інтелектом, вміють і люблять вирішувати великі проблеми, але при цьому стикаються з труднощами в спілкуванні. Їх не розуміють! Тому їм краще звужувати коло спілкування, а не розширювати його”.

Також вчені встановили, що інтелектуально розвинені люди легше за інших відмовляються від звичного соціального оточення та місця проживання.

Вони не так сильно прив’язуються до друзів і близьких, як всі інші. Особливо, якщо це потрібно для досягнення важливих їм цілей.

Що з цими висновками робити всім нам? Ймовірно, змиритися.

Якщо ваш розумний друг уникає спілкування з вами, мабуть, потрібно просто менш агресивно нав’язуватись йому.

Ну а що робити тим, хто розумний і самотній? Перестати непокоїтись через це! Зрештою, можливо, природа так і хотіла: ви повинні бути самотні…

1. Світ хоче, щоб ти залишався неосвіченим, а все тому, що з таких людей легше виманювати гроші, ними простіше управляти. Тому займайся самоосвітою стільки, скільки можеш – для того, щоб бути багатим, незалежним і щасливим.

2. Не варто сліпо вірити в систему освіти – поки продумуються навчальні плани, система старіє або ламається. Вчися бути лідером, продукуй ідеї – це викликатиме повагу інших людей.

3. Читай якомога більше. Постарайся освоїти техніку швидкого читання з високим рівнем запам’ятовування.

4. Постійно спілкуйся з людьми. Намагайся знаходити в них щось хороше; те, що тобі подобається.

5. Перестань бути сором’язливим – це пуста трата часу. Не дозволяй емоціям керувати тобою в процесі прийняття рішень.

6. Якщо тобі щось не подобається в стосунках, ти звільнишся від цього відчуття, розірвавши їх.

7. Часто спілкуйся зі старшими людьми. Розмови з ними допоможуть тобі в момент прийняття рішень. Одноліток не знає всього того, що знає твій старший друг.

8. Шукай людей, якими ти будеш захоплюватись: тягнися до них та, зрештою, переверш їх.

9. З часом ти станеш більш консервативним, тому, якщо хочеш робити божевільні вчинки – зараз саме час для них.

10. Максимально зменши свої витрати. Це дозволить накопичити кошти на здійснення найбожевільнішої ідеї.

11. Якщо у тебе є вибір між витратою грошей на речі та отриманням нових вражень – обирайте останнє. Новий одяг в шафі – це, звичайно, приємно, але поїздка в іншу країну – набагато крутіше.

12. Якщо тобі не вистачає грошей – спробуй вирішити цю проблему, вчися їх заробляти.

13. Навчись програмувати.

14. Не набирай зайву вагу в молодості. Зараз привести себе в хорошу фізичну форму набагато легше, ніж в старшому віці.

15. Навчись готувати. Це спростить твоє життя: харчування перестане бути буденною справою, перетвориться з необхідності в приємну звичку.

16. Не забувай про здоровий сон. “Висплюсь на тому світі” – не підходить. Твоєму організму потрібен нормальний відпочинок, в іншому випадку ти просто станеш малоефективним.

17. Заведи собі “нагадувач” – це може бути програма на телефоні чи комп’ютері. Не потрібно довіряти все своїй пам’яті, щоб потім не думати “Я мав щось зробити, але що ж?!”.

18. Постав перед собою велику ціль і йди до її реалізації. За цей час з тобою багато чого відбудеться.

19. Стань фахівцем в якійсь одній справі. Витрать на неї 5 років свого життя замість того, щоб постійно змінювати сферу діяльності.

20. Не намагайся виправити людей. Краще знайди тих, хто ще не зіпсований.

Системи передбачають обмін інформацією між автомобілями через “хмару”, пише igate.
Як повідомляється, мова йде про пристрої Hazard Light Alert і Slippery Road Alert, які повинні з’явитися в модельному ряді 90 серії.

Завданням Slippery Road Alert є попередження водіїв про слизькі ділянки дороги.

“Ця інформація буде збиратися в анонімному режимі спеціальними датчиками в автомобілях і передаватися іншим учасникам руху, що знаходиться неподалік або наближаються до слизького місця”, – пише видання.

Система Hazard Light Alert, в свою чергу, розрахована на оповіщення водіїв про те, що на їх шляху знаходиться автомобіль з включеним аварійним сигналом.

Це дозволяє завчасно знизити швидкість, що дуже актуально при поганій видимості або при проїзді по горбистій місцевості.