Про це повідомляє “Український молитовник”.

“У своїй оселі, занурений в молитву та постійне споглядання, я отримав одкровення, які мають величезне значення для всіх нас” – розповів Георгій.

Він поділився знаннями про майбутні випробування, вказав на місяць, який стане найважчим періодом нашого найближчого майбутнього, та вказав шлях до перемоги та миру.

Серед безкрайніх кіл часу є один місяць, що стане випробуванням для українців. Цей місяць є періодом великих потрясінь, як людських, так і природних”, – розказав Георгій.

За його словами це місяць, коли світу доведеться мати справу з випробуваннями, які вимагатимуть від людства не лише фізичної, але й моральної стійкості.

“У цей час світло вашої душі може стати вогником, що веде вас через темряву. Закликаю вас до мужності, терпіння та віри. Вони стануть нам опорою у надскладний час. В період, коли майбутнє України залежить від її мужності та відваги, важливо розуміти поточні події на фронті. Це буде час не лише великих випробувань, а й великих перемог для України” – зазначив він.

«Господи, – думав він, – невже не чуєш Ти наших молитов? Ось люди постійно моляться, щоб жити їм в мирі й покаянні, і ніяк не можуть. Невже марнота їх молитва?»

Одного разу з цими думками він заснув. І здавалося йому, ніби світлий ангел, обійнявши крилом, підняв його високо-високо над землею. У міру того як піднімалися вони вище і вище, все слабкішими і слабкішими ставали звуки, що доносилися з поверхні землі. Не чути було більше людських голосів, затихли пісні, крики, весь шум метушливого мирського життя. Лише деколи долітали звідкись гармонійні ніжні звуки, як звуки далекої лютні. – Що це? – Запитав старець.

– Це святі молитви, – відповів ангел, – тільки вони чуються тут.

– Але чому так слабко звучать вони? Чому так мало цих звуків? Адже зараз весь народ молиться в храмі…?

Ангел глянув на нього, і скорботне було обличчя його.

– Ти хочеш знати? Дивись.

Далеко внизу виднівся великий храм. Чудесною силою розкрилися його зводи, і старець міг бачити все, що робилося всередині. Храм весь був сповнений народом.

На крилосі видно було великий хор. Священик у повному облаченні стояв у вівтарі. Йшла служба. Яка служба – сказати було неможливо, бо жодного звуку не було чутно.Видно було, як стояв на лівому крилосі дячок щось читав швидко-швидко, човгаючи і перебираючи губами, але слова туди, вгору, не долітали. На амвон поволі вийшов величезного зросту диякон, плавним жестом поправив своє пишне волосся, потім підняв орар, широко розкрив рот, і … ні звуку!
Регент роздавав ноти: хор готувався співати. «Вже хор-то, напевно, почую», – подумав старець.

Регент стукнув камертоном по коліну, підніс його до вуха, витягнув руки і дав знак починати, але як і раніше панувала повна тиша. Дивитися було дивно: регент махав руками, притупував ногою, баси червоніли від натуги, тенори витягувалися на носках, високо піднімаючи голову, роти у всіх були відкриті, але співу не було.

«Що ж це таке?» – Подумав старець. Він перевів очі на тих, хто молиться. Їх було дуже багато, різного віку і положень: чоловіки і жінки, люди похилого віку і діти, купці і прості селяни. Всі вони хрестилися, кланялися, багато щось шепотіли, але нічого не було чутно. Вся церква була німа.

– Чому це? – Запитав старець.

– Спустимося, і ти побачиш і зрозумієш. – Сказав ангел.
Вони повільно, ніким не видимі спустилися в самий храм. Ошатно одягнена жінка стояла попереду всього натовпу і, мабуть, ретельно молилася. Ангел наблизився до неї і тихо торкнувся рукою. І раптом старець побачив її серце і почув її думки.

«Ах, ця противна почтмейстерша! – Думала вона. – Знову в новім капелюсі! Чоловік – п’яниця, діти – обшарпанці, а вона хизується! .. Бач вирядилась! .. »
Поруч стояв купець в хорошій суконній чумарці і задумливо дивився на іконостас.Ангел торкнувся його грудей, і перед старцем зараз же відкрилися його затаєні думки: «… Яка досада! Продешевив … Товару такого тепер нізащо не купиш! Не інакше як тисячу втратив, а може, й півтори … »

Далі виднівся молодий селянський хлопець. Він майже не молився, а весь час дивився наліво, де стояли жінки, червонів і переминався з ноги на ногу. Ангел доторкнувся до нього, і старець прочитав у його серці: «Ех, і хороша Дуняша! .. Усім взяла: і обличчям, і звичкою, і роботою … От би дружину таку! Піде чи ні?»

І багатьох торкався Ангел, і у всіх були подібні ж думки, порожні, пусті, життєві. Перед Богом стояли, але про Бога не думали. Тільки вдавали, що молилися.

– Тепер ти розумієш? – Запитав Ангел. – Такі молитви не доходять. Тому й здається, що всі вони точно німі.

У цю хвилину раптом боязкий дитячий голосок виразно промовив:

– Господи! Ти благ і милостивий … Врятуй, помилуй, зціли бідну маму! ..

У куточку на колінах, притиснувшись до стіни, стояв маленький хлопчик. В його очах блищали сльози. Він молився за свою хвору маму. Ангел доторкнувся до його грудей, і старець побачив дитяче серце. Там були скорбота і любов.

– Ось молитви, які чути! – Сказав ангел.