Страви на Різдво

Головними стравами на Святвечір є кутя і узвар, а інші можуть змінюватись залежно від уподобань господині.

Кутя

Узвар

Пісні вареники з картоплею або капустою

Вінігрет з квасолею та квашеною капустою

Риба з овочами

Оселедець

Борщ із вушками

Борщ пісний з карасями та грибами

Риба смажена чи заливна

Капусняк, затертий олією та пшоном

Грибова юшка

Часник

Мариновані гриби

Тушкована капуста з грибами

Хліб, калач або кочарун

Пісні голубці

Каша

Пампушки

Гриби

Горох

Шулики з медом

Січеники з гороху

Квасол

Млинці (до борщу)

Гречана каша

Пшоняна каша з грибною приправою на олії

Пироги пісні з капустою, з сливами, з грушами тощо

Салат із буряка й чищеного оселедця

Салат із квашених огірків чи капусти й цибулі, заправлений олією

Вареники з сливами та грушками, вишнями та черешнями

Салати на Різдво

Зазвичай, на Різдвяний Святвечір їдять пісні страви, а тому і салати мають бути відповідними. Найпоширеніші варіанти – салати зі свіжих, відварених чи квашених овочів. Також, можливі варіанти із поєднанням з морепродуктами та рибою.

Американець Девід Альфонсо Мірамонтес прожив два роки в українському місті Самбір, як волонтер Корпусу Миру США. Повернувшись додому хлопець став ділитися з американським народом враженнями про Україну, а особливо про національну кухню. Про це розповіли у виданні LMN.

Насамперед Девід зазначив, що ядром української кухні є зернові культури. Він підкреслив, що за час перебування в Україні встиг скуштувати велику кількість страв з проса, ячменю, вівса, пшениці, гороху та сочевиці. Особливо американцеві сподобався Куліш.

Також він не оминув увагою і український борщ, який з давніх часів любили козаки.

“Наприклад, козацька старшина, яка переїхала до Києва, зробила борщ обов’язковою стравою для міських трапез. Навіть, скажу вам більше, за один раз на стіл в заможних сім’ях могли подавати від 3-х до 5-ти видів борщу.”- написав Девід.

Він додав, що з українською кухнею у нього асоціюється сало, вареники і голубці. Однак особливе значення американець надає українським дерунам.

Девід підкреслив, що українські господині зробили цю страву унікальною. Приблизно вона з’явилася на початку XIX століття, коли картоплю почали вирощувати всюди і намагалися вдосконалити страви з неї.

Також деруни допомогли українцям пережити важкий період ХХ століття, коли відбувався поділ країни, війни та Голодомор. Українці готували їх з гнилої картоплі, бур’янів, сушеного листя, горіхів, щавлю тощо.

“Підсумовуючи, деруни були непохитним союзником українського народу в ці важкі часи.”- додав Девід.

Traditional Christmas slavic dish with boiled wheat, raisins, nuts and honey

До свята українці завжди вели підготовку заздалегідь: прибирали будинок і готували смачні страви. А ввечері за накритим столом збиралася вся сім’я і родичі. Господарі діставали із засіків все найкраще: пироги, ковбасу, м’ясо, млинці, пиво, вино і горілку, пише Сьогодні.

За традицією, ввечері 13 січня варили кутю, яку в народі називали Щедрою кутею. Її заправляли смальцем (як варіант – вершками або вершковим маслом), додаючи всі звичні інгредієнти.

На куті і ворожили:

– Якщо вона вилазила за межі горщика – бути біді;

– Якщо горщик з кутею лопнув – це до нещастя;

– Якщо кутя вийшла гарна і розварена – це на щастя і благополуччя в сім’ї;

– Якщо кутя дрібна і бліда – до нещастя і хвороб.

Обов’язковими для новорічного меню були страви зі свинини (крученики, холодець, буженина, домашня ковбаса), оскільки святий Василій вважається покровителем свиней. Існувало повір’я, що, якщо на столі буде багато свинини, ці тварини розмножаться в достатку і принесуть своїм власникам непоганий прибуток.

На Старий Новий рік також подавали страви з кролика, щоб бути спритними, як кролик, і півня, щоб бути легким, як птах. Крім цього, на святковому столі були присутні страви з яєць і сиру: яєчня, запіканки і бабки.

Обов’язковою стравою були вареники, їх робили з різними начинками. Грибна – до довгого і щасливого життя, м’ясна – до благополуччя, капустяна – до грошей, а сир з кропом – до міцного здоров’я.

Дівчата пекли і обрядові булочки – балабушки, за якими ворожили на судженого: балабушки розкладали на лавці і запускали голодного собаку, чию балабушку він хапав першою, та дівчина першою і вийде заміж.

Народні традиції святкування Щедрого вечора можна легко втілити і в наш час та урізноманітнити старовинні рецепти новими інгредієнтами і смаками.

12 пісних страв – символ, що означає 12 учнів нашого Спасителя. Ще одним обов’язковим атрибутом Різдва є дідух, що розміщувався на покуті.

Головна традиційна страва – кутя. Її готують з потовченої пшениці, додаючи мак, горіхи мед, сухофрукти. Зерно – символ вічного життя, тому до нього ставилися з особливою повагою та шаною. Наші предки вірили, що кутю після вечері слід залишити, щоб душі померлих родичів скуштували її, тому клали на стіл ще й ложки та рушничок.

Пісний борщ – символ пролитої дитячої крові Іродом. До нього слід додавати буряковий квас.

На Святвечір вода заміняється узваром. Його готують з сухофруктів, додаючи мед. Цей напій символізує родючість та достаток.

Важливою стравою є хліб, що означає смерть і воскресіння.

Готують також пісний капусняк.

Риба має особливе значення для християн, бо її зображення було монограмою Ісуса Христа. Риба – християни, вода – віра, Боже Слово.

Обов’язково на кожен кут столу треба покласти часник, бо він захищає дім від злих духів та хвороб.

Квасоля та горох дуже важливі страви, бо означають єдність та силу сім’ї.

Голубці теж готуються пісні, але від цього вони не стають менш смачними. Вони означають мир та умиротворення.

Пампушки – ознака достатку та щедрості, святкової атмосфери.

Каша та вареники на столі є ознакою сімейного благополуччя, єдності, працьовитості.

Бережімо свої традиції та звичаї, бо це – наша історія та культура, минуле та майбутнє.

Всі 12 страв на Святвечір мають бути пісними, оскільки це останній день Різдвяного посту. Читайте в матеріалі про 12 традиційних страв на передріздвяному столі, і про те, що вони символізують.

Кутя Найголовніша страва, з якої починають трапезу, є актом жeртви Богові. Мак – символ мyчeництва, невинно пролитої крoві. Мед – символ чистоти, Божого слова. А ще кутя символізує єднання з Богом і світом пoмeрлих. Тому її залишають на ніч для дyш тих, кого вже немає з нами.

Горох Символ Божої весни, яка завжди відроджується в людині після занепаду, символ єдності роду.

Капусняк Капуста виступає як символ простоти й водночас міцності, єдності навколо однієї твердої основи – Христа-Бога.

Борщ Символ торжества добра. Оскільки господиня готує пісний борщ із різних простих рослин, які дарує їй земля, так само християнин вишліфовує свою волю із простих щоденних малих здорових практик.

Крім того, червоний борщ ще символізує крoв вифлеємських дітей, вбuтuх за наказом Ірода.

Голубці Символ цієї страви є уже в назві. Голуб символізує Божу любов, Святий Дух, красу і силу.

Риба Риба є загальноприйнятим символом Христа. Грецька абревіатура ІХТІОС – ім’я Ісуса читається як “риба”. Саме брати-рибалки стали першими апостолами, яким Ісус сказав, що вони будуть “ловцями людей”. Три переплетених риби або три риби з однією головою символізують Трійцю.

Вареники Символ достатку.

Гриби Дві природи Ісуса Христа: божественна (шапка) і земна (ніжка).

Часник Символ очищення від гріхів, а також здоров’я. Часник кладуть на чотири кутки столу, а потім їдять, щоб не боліли зуби.

Пиріжки (коржі) Символ здоров’я і щастя, які людина зможе отримати в постійному спілкуванні з новонародженим Ісусом.

Пампушки Символ свята, радості, які Богом даровані людям. Мільйони святих на небі, які повірили в Ісуса, отримали вічне життя. І кожна людина на землі покликана до цього солодкого, вічного життя. Проводиться паралель між святими і пампухами.

Узвар або вода Означає життя, яке Бог надає кожній людині. Свячена вода є символом очищення тіла і дyші.

Українська кухня потрапила до переліку найсмачніших шляхом загального голосування. Стисла інструкція пояснює: борщ — це суп із м’яса, буряка й усього, що є в холодильнику. Горілка — та сама “водка, тільки до біса міцна”!

Деякі ресторани дивують національними стравами самих українців, знаходять нове виконання.

Наприклад, чорні вареники з чорнилом каракатиці із начинкою на будь-який смак. Трансформація страв зараз — річ популярна, пояснюють фахівці. Мовляв, така собі адаптація. Як, наприклад, страви країн Азії адаптують для європейських споживачів.

Різдво на Україні святкують 7 січня

Ще задовго до Різдва господині починали готуватися до цього великого свята: ростили і годували худобу, збивали свіжу олію, готували злаки на крупи, мололи борошно. А вже у святвечір починали готувати Різдвяну трапезу. З вечора пекли паляниці, саджали в піч калачі та пісні пироги (оскільки у святвечір тривав пост), передає Ukr.Media.

Також починали готувати традиційно Різдвяне блюдо кутю: у новому горщику замочували обмолочену пшеницю, при цьому воду брали ще вночі. Кутя і узвар вважаються традиційно Божої їжею.

На Святу вечерю традиційно готували 12 пісних різдвяних страв :

1. Кутя – каша з обмолотой пшениці. Крупу перебирала вся сім’я кілька вечорів. Цю кашу подають традиційно з маком і медом. Кутя – це головне традиційна страва святвечора. За старих часів кутю готовили частіше із пшениці, рідше з ячменю . Зерна товкли в ступці, але так щоб не роздрібнити їх, а тільки здерти з них лушпиння. У більш пізній час кутю стали робити з рису.

Спочатку кутю готували з медом або ситою (розведеним медом). У пізніші часи В кутю стали додавати макове молоко (запарений і розтертий мак), родзинки , а також подрібнені горіхи й цукровий сироп . Продукти, з яких готувалася кутя, мають символічне значення. Зерно є символом воскреслого життя.

Мед вважається символом здоров’я й благополучного побуту (солодкого життя). А мак символізує достаток у сім’ї. Вважають, що чим багатіше (тобто смачніше й ситніше) кутя, тим кращим буде врожай і вищим статок у родині. Виходячи з цих міркувань, на Україні в переддень Різдва (у святий вечір) кутю називали багатою й робили її дуже смачною.

2. Вар чи узвар – компот із сушених фруктів: груш , яблук, слив та вишень .

3. Капусняк, заправлений олією і пшоном.

4. Горох , зварений до м’якості.

5. Пісний борщ з карасями і грибами .

6. Смажена риба.

7. Холоженная риба.

8. Вареники зі сливами, грушами, капустою або картоплею .

9. Млинці або пампушки (до борщу).

10. Каша пшоняна або гречана , приготовлена особливим способом.

11. Пісні пироги з капустою, сливами, грушами і т. д.

12. Голубці (пісний варіант з овочами і крупами, часто з рисом, рідше з пшоном або гречкою).

Крім того, як варіант подавали варену квасоля або боби, відварені гриби з олією. Всі страви, які подавали на Святвечір, мали одну магічну функцію – забезпечити благополуччя на цілий рік.

В деяких місцевостях готували і 17 різних страв. .Чому саме дванадцять страв прийнято готувати: по-перше, по числу апостолів, які брали участь у тайній вечері; по-друге, за кількістю місяців у році. На Святвечір слід було приготувати страви з овочів і фруктів, які були в господарстві, щоб все це плодоносило і в майбутньому році. Крім того, пісний стіл на Святвечір можна було пояснити і тим, що давні слов’яни приносили в цей день безкровну жертву богу врожаю, і жодна тварина не повинно було постраждати.

Після молитви розпочиналася вечеря. При цьому дорослі нічого не їли до першої зірки їсти дозволялося тільки дітям. Вечерю починають з куті, потім перші страви подаються і горох з млинцями, а вже потім голубці і всі інші описані вище страви. Обід тягнувся 2-3, а то і 4 години, а після нього починали колядувати. Обдаровували колядників цукерками і випічкою, а також насінням і горіхами і запрошували за стіл.

До цих пір існує звичай, за яким діти повинні принести вечерю дідусю і бабусі або хрещеним батькам.

У перший день Різдва, вже 7 числа, накривали ранній обід, тоді вже наші предки розмовлялися, вживаючи м’ясо. До Різдва забивали кабана і готували численні м’ясні страви: домашню ковбасу, кров’янку, холодець, печеня з кашею, буженину, кутю з салом та інші. Крім того, на обід було прийнято подавати хоч одну молочну страву, наприклад, варений у молоці локшину .

Галичани схиблені на їжі.
Всі гештальти, потяги, сексуальні девіації, всі очікування від життя і його система координат – зосереджені в харчах, їх кількості та різноманітності.

З видатками галичан на їжу можуть зрівнятись хіба шо видатки на євроремонти.
Айфони та автівки ніщо, порівняно з палітрою голубців, холодців, шинок і салатів на галицькі свята.
Цілий тиждень до Різдва, під акомпанемент реклами Фесталу по телевізору, молоді і старі галичанки готуються до прийому гостей.
Обсмалені свині лежать копитами до неба.

Галицька свиня як Лєґо, миттєво розлітається на шинки, бочки, ковбаси, кров’янки, шпікачки, відбивні, сальтисони, шкварки, тушені мозки, заливні язики, холодці, рулети з вух, смажені нирки і серця, тушену печінку, запечені ребра та ще з добрий десяток страв, немислимих в решті світу.
Як біблії, розгортаються засмальцовані книжки з рецептами, дрібно списані ручками усіх кольорів, демонструючи численні рецепти пляцків, запіканок, медівників, штрудлів, тортів, наполєонів та вишиванок, перекладанців і рулетів, грибочків, кукурудзок, горішків і сухарів.

Дверцята холодильників підперті штахетами, стримуючи навалу продуктів, куплених “на свята”: два відерця майонезу, варена ковбаса, три слоїчки зеленого горошку, 6 пачок масла.
Вариться капуста на голубці, ноги на холодець, треться хрін на цвітлі, і мак на кутю.
Самогонка давно вигнана і закрита в коморі “бо та сволота і мерлому би з вуха випив”, куплене в магазині вино “сего року дороге купила, по 50 гривнів”.
Випечені 30 бляшок хліба, двері в новій кімнаті, там, де все зимно, вже відкриваються сантиметрів на 30, так щоб тільки пройти боком акуратно і ще докласти харчів.

Десять тарілок холодцю на підлозі, мидниця шинок, випічка, стигне кисіль. З-поміж Евересту вишитих подушок на те все з образів дивиться Матірбожа.
І не дай бог шось з того зачепити ” най, бо то на свята!”
Виміняні дрібні гроші по 5 і по 10 гривень колядникам (10 – то сусідським дітям, з якими не посварені і ближчим родичам).
Ну, ніби згрубша до свят готові.
Решту сі докупи пізніше.