На сьогодні освітяни стикнулися з низкою проблем, пов’язаних із знеціненням професії. У суспільстві не сприймають вчителювання, як гідну професію. Професію, пов’язану з розвитком суспільства, адже діти – це наше майбутнє. І справа не в тому, що вчителі перестали бути носіями інформації. Передусім освітяни стали обслуговчим персоналом. Таке формулювання несе в собі повне знецінення школи у суспільстві. Адже одна річ, коли батьки усвідомлюють, що їхню дитину вчать, та зовсім інша, коли батьки впевнені, що їхніх дітей обслуговують. Наступним фактором знецінення професії вчителя стало те, що, нібито, батьки оплачують роботу вчителів. Так, зарплату освітянам нараховують з державного бюджету, який в основному формується з податків громадян. Але одна річ, коли батьки просто сплачують податки, а інша, коли на кожному кроці нагадують вчителям, що вони платять їм з власної кишені. Спробуємо розібратися, що і хто впливає на знецінення професії вчителя окрім зарплати й обслуговування.

ГІПЕРОПІКА СУСПІЛЬСТВА

Сьогодні майже кожен пересічний громадянин став опікуватися освітою. Батьки, бабусі з дідусями і навіть самі учні впевнені, що розуміються на педагогіці й знають, як вчителю працювати. Кожен хоче стати таким собі місіонером, повчити педагогів, тицьнути пальцем на їхні недоліки чи помилки. Хоча в місіонерстві немає нічого поганого, та не в нашому випадку, адже на кожного освітянина припадає щонайменше сотня таких «добродіїв». Сила силенна «експертів» щодня обмірковують, як покарати того чи того вчителя за той чи той вчинок. У вчителів постійне відчуття, ніби вони проводять уроки під прицілом. Проводять і не знають, коли й звідки пролунає «постріл». Хочеш стати відомим на всю країну – посвари дитину, хочеш, аби життя дало тріщину – постав дитині не ту оцінку.

БАТЬКИ – КАДРОВИКИ

Зараз ситуація в освіті така, що батьки стали вирішувати, працювати вчителю чи ні. Цікаво насправді, адже все законно – за рішенням і підписами більшості батьків класу вчителя відсторонюють від роботи. Все дуже просто. Якби суспільство могло впливати на кадрові питання у політиці, так само як в освіті, то життя було б іншим.

Хочеш працювати у тій чи тій школі – заведи друзів у спільноті батьків цього закладу і все буде добре.

ХТО СИЛЬНІШИЙ, ТОЙ МАЄ РАЦІЮ Точніше, у кого більше влади – той має рацію. Товаришуєш з директором школи – буде солодко, не товаришуєш – терпи або звільняйся. А якщо ти на стороні батьківського комітету, взагалі можеш забути про якісь там проблеми. Хочеш рухатися кар’єрними сходами у сфері освіти – будь слухняним, не йди проти системи і, обов’язково, пам’ятай – то дитина завучки, а то дитина адвоката. Про кількість годин у вчителя – окрема історія. Якщо ти на стороні справедливості – не чекай похвали від адміністрації, а без похвали адміністрації не буде додаткових годин. Без додаткових годин не буде нормальної зарплати. Коло замикається.

БО Я ТАК ХОЧУ

Витівки учнів, їхня зневага до низькооплачуваної та знеціненої професії вчителя залишаються безкарними. Діти мають право робити все, що їм заманеться. Вагомим впливом на норми поведінки дітей стали батьківські професії. «Ви нічого мені не зробите, мій тато суддя» – з гордістю звучить від старшокласників. І дійсно, хто ти, вчитель, і хто цей учень. Слово вчителя втратило свою вагу і цінність. Діти спостерігають за своїми батьками, за їхньою зневагою до педагогів і копіюють поведінку. Звідси й випливає «я так хочу» й боротися з цим неможливо.

ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

На жаль, але в реаліях сьогодення гроші вирішують майже все. Точніше не самі гроші, а люди на високооплачуваних посадах. А які це посади? Точно не вчительські. І це чи не найважливіший фактор впливу на репутацію педагогів в цілому. Суспільство сприймає вчительство, як малооплачуваний прошарок, до думки якого прислухатися не потрібно. А що може більше знецінити будь-яку професію, як ставлення до неї можновладців, які створюють закони? Ніхто, адже як держава ставиться до тої чи тої професії, так і суспільство буде сприймати її. І хоча вчителі перестали бути носіями інформації, та їхня професія залишається важливою для суспільства, адже все у житті починається зі шкільної парти. Левова доля процесу формування особистості припадає саме на вчителів, але суспільство вперто знищує їхній авторитет. І навіть якщо знайдуться молоді й прогресивні хлопці або дівчата, які готові звернути гори й реформувати освіту, здаються чи не в перші роки педагогічної діяльності.

Детальніше про це розповідає Час-Дій.

Наразі “мінімалка” в Україні становить 5 тисяч гривень. Її підвищили у вересні цього року. До того вона становила 4 723 гривні. Але у бюджеті-2021 передбачили подальше підвищення мінімальної зарплати.

Етапи підвищення

до 6 тисяч гривень з 1 січня 2021;

до 6,5 тисяч гривень з 1 грудня 2021 (спочатку планували підняття у липні).

Депутати Верховної Ради проголосували за бюджет-2021 у першому читанні: голос “за” віддали 275 парламентарів. Напередодні другого читання внесли низку змін, серед яких відтермінування підняття “мінімалки”.

Чи є в Україні передумови для підвищення зарплати

Як раніше пояснив фінансовий експерт Василь Матій основою для підвищення мінімальної зарплати є підвищення ефективності праці, яка своєю чергою є ознакою росту ВВП. Зазначимо, що через пандемію коронавірусу в Україні очікують суттєве падіння ВВП.

У Міністерстві фінансів підрахували, що підвищення мінімальної зарплати у 2021 році обійдеться бюджету в 41 мільярд гривень додаткових витрат.

Коментар: “Підвищення мінімальної зарплати стимулює зростання споживчого попиту, забезпечує детінізацію “сірих” зарплат. Це дасть змогу підвищити надходження до бюджету Пенсійного фонду, зміцнити стабільність бюджетної та пенсійної системи, а також поліпшить захист трудових і соціальних прав громадян”, – вважають у міністерстві.

Пенсію в Україні нараховують людям з інвалідністю, причому для її отримання також потрібен страховий стаж. І така вимога не залежить від групи, але має прямий зв’язок з тим, в якому віці людина повністю або частково втратила працездатність. Також розмір виплат пов’язаний з групою інвалідності – першої, другої або третьої.

А ось період, в який була отримана інвалідність – до працевлаштування, під час або після закінчення – не має значення при призначенні пенсійних виплат, але є нюанси, пише lawportal.

Якщо людина отримала інвалідність внаслідок трудового каліцтва або ж профзахворювання, то стаж до уваги не йде.

Але в той же час для інвалідів першої, другої і третьої групи загального захворювання обов’язково наявність певного страхового стажу. Тут все залежить від віку, коли була отримана інвалідність, і яка група присвоєна людині.

Якщо ж інвалідність була отримана після досягнення пенсійного віку, то пенсію по інвалідності можна оформити за наявності 15 років страхового стажу. А якщо достатньої кількості років немає, тоді людині призначать соціальну допомогу. Вонао, як правило, дорівнює прожитковому мінімуму для осіб які втратили працездатність (1712 грн станом на 1 липня). Для цього звертатися потрібно не в ПФУ, а до місцевого управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання, простіше кажучи – соцзабез.

Пенсія по інвалідності призначається довічно або ж на весь період інвалідності. А безстроково отримуватимуть пенсії по інвалідності можуть українці, які досягли пенсійного віку.

Величина такої пенсії залежить від групи інвалідності:

особи з інвалідністю 1 групи отримуватимуть 100% пенсії за віком,

особи з інвалідністю 2 групи – 90% пенсії за віком,

особи з інвалідністю 3 групи – 50% пенсії за віком.

Якщо ж у людини з інвалідністю 2 і 3 групи є необхідний страховий стаж, то розмір її пенсії може дорівнювати пенсії за віком. Знову ж таки, тут має значення вік, в якому інвалідність була встановлена.

Частка тих, хто наприкінці квітня міг легко дозволити собі придбання холодильника чи телевізора, напочатку червня зменшилася.

Водночас кількість тих, кому не вистачає навіть на їжу, протягом травня зросла з 11,5% до 12%.

Опитування провів Київський міжнародний інститут соціології, повідомляє Українська правда.

За припущеннями експертів, політиків та звичайних громадян, це може бути пов’язано із запровадженням в Україні карантину з середини березня, коли багато людей втратили роботу або не працювали кілька місяців, що позначилося на їхніх доходах.

14 травня 2020 року у Верховній Раді зареєстровано проект Закону №3482 “Про внесення змін до статті 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” щодо підвищення розміру мінімальної заробітної плати до розміру фактичного прожиткового мінімуму для працездатних осіб”. Його авторами є Ю. Тимошенко, М. Цимбалюк та ін.

Як пояснюють законотворці, ст. 9 Закону «Про оплату праці» передбачено, що мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас Держбюджетом-2020 затверджено розмір мінімальної заробітної плати нижче цього розміру. Так, у березні 2020 року фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 4884 грн, що на 161 грн або 3,4% більше затвердженого розміру мінімальної заробітної плати.

З огляду на це, законопроектом пропонується встановити у 2020 році мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 липня – 5238 гривень, з 1 жовтня – 5359 гривень;

у погодинному розмірі: з 1 липня – 31,39 гривень, з 1 жовтня – 32,11 гривень.

Нагадаємо, що мінімальна заробітна плата затверджена на 2020 рік у розмірі 4723 гривні, у погодинному – 28,31 грн.

Щоправда, у пояснювальній записці зауважено, що на реалізацію законопроекту за прогнозними розрахунками додаткові видатки у місяць у 2020 році становитимуть 2126726,6 тис. грн.

Якщо цей закон все-таки приймуть, він набере чинності з 1 липня 2020 року.

Про це сказала міністерка соціальної політики Марина Лазебна в інтерв’ю LB.

Вона зазначила, що при цьому середня зарплата може бути на рівні 12 тисяч гривень.

При цьому міністерка зауважила, що на шість- вісім тисяч гривень в Україні реально вижити. Вона переконує, що саме таку мінімальну зарплату повинні платити усі роботодавці некваліфікованим працівникам.

Про це йдеться в проєкті рекомендацій, розроблених за підсумками парламентських слухань. Документ зареєструвала нардеп від “Слуги народу”, голова Комітету з соцполітики Галина Третьякова.

На що впливає прожитковий мінімум. Від розміру ПМ залежать виплати для всіх українців: допомоги, пенсії, заробітні плати, сітка окладів, навіть аліменти і деякі штрафи.

Що пропонують змінити. Парламентський Комітет Верховної Ради рекомендує Кабінету Міністрів прискорити процес формування прожиткового мінімуму таким чином, щоб його розмір наблизити до реального (це може призвести до зростання ПМ у кілька разів).

-Замінити прожитковий мінімум для працездатних на мінімальну зарплату (з 2102 до 4723 грн);

-встановити неоподатковуваний мінімум на рівні ПМ.

Довідка Finance.ua:

-Прожитковий мінімум – це вартісна оцінка споживчого кошика, що включає мінімальні набори продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здоров’я людини і забезпечення її життєдіяльності.

-Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становить: з 1 січня 2020 року – 2027 грн; з 1 липня – 2118 грн; з 1 грудня – 2189 грн.

Про це йдеться в консенсус-прогнозі, який опублікований Міністерством розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства. При цьому зростання реального розміру зарплати в 2021 році очікується на рівні 3,2% (до 12 408 грн), пише Obozrevatel.

Через карантин більше 2 млн українців залишилися без роботи. При цьому п’ять мільйонів працюючих відправили у вимушені відпустки. Все це призведе до того, що середні в 2020 році реальні заробітні плати впадуть до рекордно низького показника.

Реальна заробітна плата враховує показник інфляції. Її динаміка показує не тільки номінальний розмір, але і купівельну спроможність.

Такі результати опитування 2 тис. респондентів у всіх областях України представила група Рейтинг та підкреслила, що ще в березні лише 21% громадян збиралися утриматися від відвідування церков.

Також 55% українців не підуть на кладовища у поминальні дні. Водночас 8% мають намір піти у день, коли церква даватиме там службу, а 32% планують відвідування кладовища не у святкові дні, щоб уникнути скупчення людей.

До слова, в Міністерстві охорони здоров’я заявили, що масове відвідування церков на Великдень може нівелювати успіхи карантину.

Рішення місцевої влади про тимчасову заборону громадянам виходити з дому в певний час доби є рекомендаційними і не має наказного характеру. Про це повідомляє прес-служба МВС в суботу, 11 квітня.

Як відомо, напередодні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Львівської, Закарпатської, Волинської, Чернівецької та Київської областей прийняли рішення про обмеження пересування жителів з 13:00 11 квітня до 6:00 13 квітня. Такі ж заходи ввели в деяких містах в Херсонській області.

“Це рішення комісії має виключно рекомендаційний характер, адже комендантська година можлива лише за умови введення правового режиму надзвичайного стану”, – зазначили в МВС.

У відомстві нагадали, що в умовах надзвичайної ситуації допускаються обмеження роботи громадського транспорту, підприємств та організацій.

Раніше повідомлялося, що станом на ранок 11 квітня в Україні 2511 підтверджених випадків COVID-19, з них 73 летальних. Ще 79 пацієнтів одужали.

Про це вона розказала у інтерв’ю виданню teren.in.ua.

Жінка розповіла, що вона з родиною мешкає у м. Кременці. Напередодні її 12-річна донька поїхала в гості у Монастириськ, де контактувала з дітьми її сестри. Анна Поліщук переконує, що її дитина не спілкувалась із покійним дідусем.

Наразі дівчинку терміново госпіталізували, а батьків відправили на самоізоляцію. Проте люди у місті влаштували родині справжній терор.

“Люди не розуміють ситуації. Телефонують нашим родичам, знайомим, кумам, випитують чи вони з нами контактували. Пишуть, що ми, нібито, були на похороні у тата. Хоча, як би це важко не було, з батьком я не поїхала попрощатися. Сусіди телефонують у поліцію та скаржаться, що ми виходимо на власне подвір’я без масок. Дзвонили й у міську раду повідомити, що мій чоловік ходить по магазинах міста, хоча це не так. Цей моральний тиск ледве не доводить до нервового зриву. Ми ні з ким абсолютно не контактуємо, адже розуміємо усю серйозність ситуації та усвідомлюємо свою відповідальність. Я втратила батька через цю хворобу, нікому не бажаю такого лиха”, – розповіла жінка.

Проте жінка додає, що є люди, які купують родині продукти навіть не вимагаючи за це грошей.

Леонід Кравчук підкреслив, що все це відбувалося у день, коли вшановують героїв Революції Гідності і зазначив, що йому соромно за такі дії українців.

Однак, попри це Кравчук наголосив, що у всьому, що відбувалось під час евакуації наших  з Китаю, у великій мірі винна влада.

“Політичний бомонд, влада повинні зробити дуже серйозні висновки, адже ми принизили себе перед всім світом”, – зазначив Кравчук.

Перший президент України підкреслив, що влада дуже сильно недопрацювала в плані комунікації і питання не було достатньо освітлене. Людям не пояснили чітко і зрозуміло, як розповсюджується коронавірус, які засоби безпеки є на місці дислокації і які заходи зроблені.

Натомість розповідались непотрібні деталі про те, що літак, який доставив евакуйованих, буде розібрано мало не на молекули.

“Навіщо було описувати непотрібні деталі, які лише нагнали страху на людей? Людям треба говорити висновки, людям треба говорити коротко і не треба розповідати оці технічні деталі. Повірте мені як досвідченому пропагандистові, що люди шукають короткої, ясної, зрозумілої відповіді і коли ці слова промовляє авторитет і професіонал”, – зазначив Кравчук.

Кравчук підкреслив, що зараз час дуже складний, люди дуже збуджені, знервовані корупцією, відсутністю відповідей на найважливіші запитання. І всі такі недолугі дії влади лиш ще більше викликають недовіру, яка й виливається в такі жахливі події.

Володимир Зеленський закликав українців не забувати, що усі ми люди.

Президент сподівається, що у майбутньому громадяни зможуть навчитися жити у єдності, людяності та повазі.

Щодо евакуйованих людей з Китаю, то їм Зеленський побажав якнайшвидшого повернення до власних домівок.

Як писав “Вголос”, Зеленський терміново зателефонував українці, яку не евакуювали з Китаю через собаку

Відео з інцидентом виклала на своїй сторінці в Фейсбуці Олена Лізіна, чия камера спостереження зафіксувала, що сталося.

За словами Олени, один із сусідів голосно слухав музику в своїй квартирі, це відбувалося вдень. Відео відображає момент, коли жінка постукала до цього сусіда, попросила його вийти, а потім на нього накинувся чоловік, який ховався за дверима.

Чути, що в квартирі відбувається бійка, потім вони обидва опиняються на сходовому майданчику, і сусід, який прийшов зробити “зауваження”, продовжує жорстоко бити супротивника.

“Можливо я з ними їжджу в ліфті, вітаюся… Горю надією що їх обох посадять!!!!”, – так прокоментувала своє відео Олена Лізіна.

Коментарі під постом Олени розділилися, частина людей підтримує нападників, а частина засуджує.

Повз нього проходили десятки людей. Ніхто не викликав “швидку”. Врятував безпритульний, який Володю сприйняв за конкурента. Ще кілька хвилин – і помep би на вулиці від пepитoніту.

Мені кілька разів ставало зле в людних місцях. Вaгiтнoю страждала на тoкcикоз. Вискочила з маршрутки і ледь устигла сховатися за зупинку. Поруч стояло людей із десять. Ніхто не запропонував допомогти. Щоб прийти до тями, прикладала до скроні сніг.

– Вівторок, ранок, а вона вже напилася, – на свою адресу почула від 50-річної жінки.

Увечері з колегою Іваном повертаємося з роботи. Під березою лежить жінка в хутряній жилетці.

– Не лізь. Вона просто спить, – Іван загороджує дорогу.

Намацую пyльс. Поруч знаходжу її телефон. Останній із набраних номерів – до чоловіка Олексія. Він дякує, за дружиною приїжджає за 10 хвилин. Каже, та перебрала з подругами за народження внучки. Іван допомагає йому перенести жінку в авто. Як нагороду отримує від чоловіка пляшку кoньяку.

– Помагати вигідно, – задоволений іде до метро.

Через тиждень Іван з’являється на роботі з poзбитою губою.

– Увечері зі спортзалу повертався, – пояснює. – Серед вулиці 4-річна дівчинка плаче і кличе маму. Взяв її за руку. Думав відвести додому. Вона показувала, де живе, і завела в темний провулок. Там чекали два амбали. Пам’ятаю тільки, що відібрали телефон і гаманець. А потім вирубили кількома удapaми в гoлову. Як удома опинився, не знаю. Мама каже, бoєць 72-ї бригади привів до квартири. Хотіла подякувати, але нічого не взяв. На столі лишив мій телефон і гаманець.

Автор: Анна Чирук, Gazeta.ua

Про це заявив засновник політичної партії «ОСНОВА» Сергій Тарута.

«Я дуже поважаю міністра Лілію Гриневич, але я не можу погодитися з тим, що в школі буде зменшено кількість предметів. Об’єднувати хімію, математику і фізику не потрібно. Ця реформа не відповідає викликам. Вона «доб’є» українську освіту. Також як і медична. Буде більше вмираючих людей через несвоєчасну першої медичної допомоги», – заявив парламентар.

Тарута впевнений, що для успішного розвитку України необхідна фундаментальна роль відразу декількох «капіталів».

«Якщо ми хочемо зробити високорозвинену країну, щоб вона входила в 30-ку сильних країн, то роль науки, освіти, культури повинна стати фундаментальною. Без людського і соціального капіталу ми ніколи не побудуємо успішну країну», – підкреслив політик.

За його словами, навіть аграрний бізнес в світі сьогодні робиться на інноваційній основі.

«Ми досягали успіхів, коли у нас були сильні математики та фахівці з кібернетики. Аграрної наддержави не буває. На сьогоднішній день той же аграрний бізнес робиться на інноваційній основі. Досвід Ізраїлю це підтверджує», – зазначив нардеп.

Таку заяву зробила заступник керівника Центральної виборчої комісії Жанна Усенко-Чорна, передає прес-служба МВС.

Вона наголосила, що за відсутності реформування чинною системи реєстрації місця проживання ледь не чверть України не зможе виконати свій конституційний обов’язок на виборах.

“У 2019 році ми чекаємо на чергові вибори. Ми матимемо близько 1 мільйон громадян України, які не зможуть скористатися своїм виборчим правом тому, що вони не мають реєстрації”, – зазначила Усенко-Чорна.

У МВС запропонували впровадити онлайн-реєстрацію або ж збільшити повноваження центрів, які надають адміністративні послуги.

Як і в будь-якому суспільстві, серед американців є різні люди: відповідальні і такі, які виконують правила, бо знають: за порушення доведеться платити.

Втрачати ж гроші однаково не люблять ні американці, ні українці.

Тому на великій відстані від України, в містах, де є прекрасна інфраструктура та спільна відповідальність за спільні блага, я усвідомила, що єдина зміна в Україні, необхідна її громадянам, — це система правил, за порушення яких кожен, незважаючи на статус, платитиме високі штрафи.

Правила
У Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія, понад 11 млн людей та понад 6 млн машин або сім автомобілів на десять дорослих. Лише 13,5% родин не мають машин. Ба більше: дві третини міського простору в окрузі призначені для транспорту. Отже, правила дорожнього руху надзвичайно важливі.

На дорогах майже не видно поліцейських, зате відеофіксація порушень працює в багатьох місцях. Така система має основну перевагу: дати хабар неможливо.

Натомість в Україні водії часто погрожують поліцейському його звільненням, бо “не відає, бідолаха, з ким говорить”. У США це неприпустимо: рівень довіри до поліції у 2016 році сягав 76% — порівняно з 2015 роком зріс на 12%.

Розмір штрафу за перевищення швидкості у Каліфорнії може сягати 360 дол залежно від складності порушення, але базова ставка — 70 дол. Надходження в бюджет за цією статтею покривають витрати на низку інстанцій.

Мінімальний штраф за непристебнутий пасок безпеки — 162 дол (в Україні — 51 грн), а для дитини — 465 дол. Платить його не лише водій, а й пасажир. У 2005 році в Каліфорнії почалася кампанія “Пристебнись чи заплати”, в результаті якої кількість пристебнутих зросла з 92,5% до рекордних 97,4% у 2014 році.

Тепер згадайте, скільки разів в Україні ви бачили непристебнутого водія таксі, який переконував вас, що це не обов’язково, бо він має багаторічний стаж водіння? У моєму досвіді таких щонайменше 70%.

Штраф можна не платити, але коли в кінці року водій оновлює щорічну реєстрацію, приходить час розплати. Потрібно купити новий страховий поліс, а його вартість зросте — наче лише на 100 дол, але за рік це вже 1 200 дол. Коли ж треба буде придбати нову машину, то виникнуть труднощі.

“Заборгованість” можна перевірити на низці сервісів, зокрема TruthFinder.com. Це відкритий пошуковий сервіс, який генерує дані з усіх веб-джерел. Тож плата за порушення висока, однакова для всіх і не підлягає оскарженню.

Однак не все вирішується грошима. Всі елементи системи пов’язані так, що громадянам невигідно порушувати правила. Наприклад, чималий перелік роботодавців вимагають “чисту” історію водія.

Без цього неможливо влаштуватися на роботу кур’єром, сантехніком, нянею. Очистити історію штрафів можна шляхом перескладання екзамену з водіння в онлайн-школі. Однак це можна зробити лише раз на 18 місяців і то не для всіх видів порушень: не входять порушення, вчинені в стані алкогольного сп’яніння.

Це стосується не лише перевищення швидкості, проїзду на червоне світло чи неправильно обраної смуги. Така система діє і для паркування. Там ніхто не паркується посеред тротуару, роблячи незручним прохід для пішоходів. П’ятнадцять хвилин стоянки у недозволену місці коштували нам 52 дол.

Тож спочатку були правила. Дорогі. Потім — звичка. Згодом — культура.

Спільні блага
Через підвищений ризик пожеж на відкритих територіях представники пожежних служб недавно обходили популярні місця для шашликів у Києві. Їх частіше запрошували до столу, ніж слухали правила погашення вогню та прибирання.

А от пляжі Маямі о 6 ранку під час масових пробіжок туристів і городян надзвичайно чисті. Курсує машина, яка збирає сміття з баків, але на піску не видно ні пляшок, ні обгорток, ні качанів. Штраф за сміття на узбіччі — 1 тис дол.

В Ла-Хойя, неподалік Сан-Дієго, на каменях ніжаться морські леви і пелікани, а на набережній відпочивають люди, які дотримуються простих правил: не палити, не вживати алкоголь (діє в усіх публічних місцях), не смітити, не приносити скляний посуд, не шуміти, не розпалювати багаття, не приводити собак.

Дотримуючись цих постулатів, кожен створює затишні умови для себе та інших.

До слова, коли у Лос-Анджелесі була посуха, міська влада закликала жителів міста економно використовувати воду і навіть фінансувала штучні газони, щоб уникнути додаткового поливання трави. Мер міста Ерік Гарсетті підписав у 2016 році розпорядження про зменшення використання води на 19% упродовж року.

Будівельні компанії отримали чимало вимог щодо проектування та будівництва. Тоді заборонили мити машини навіть удома, а штраф за порушення вимоги сягав 500 дол. Сусіди часто викривали правопорушників. Це може нагадати про непевні радянські часи і страх доносів, але так формується поняття спільного блага.

Вас ніколи не дивувало, як люди вдома ходять у взутті, в якому прийшли з вулиці? Не дивно, якщо там неможливо вступити в собачі екскременти. У США господарі прибирають і за гламурними собаками у курточці зі стразами, і за лабрадорами.

В Україні, коли ми проводили конкурс малих урбаністичних грантів, одна із заявок стосувалася вирішення цієї проблеми. Команда ініціаторів провела опитування жителів Львова. Серед відповідей була така: “У нас на вулицях і так брудно, екскременти моєї собаки великої різниці не зроблять”.

У Лос-Анджелесі культура прибирання є частиною кодексу городянина і регулюється штрафом 25-250 дол. Такий закон діє з 1978 року!

В Україні теж є такий закон, лише його порушення ніяк не карається. Саме ж прибирання сприймається українцями як приниження.

Турботу про комфорт для всіх я жартома називала там “ефектом червоного покривала”. Візьміть собі, але допоможіть нам, повернувши його! Поставимо для тесту в парку Шевченка? Через скільки часу їх розкрадуть?

Спільнота
У районі Бель Ейр, Лос-Анджелес, є невеличка протестантська церква. На вигляд зовсім не схожа на українські храми, але це не про релігію, а про спільноту.

Там не змушують вдягати хустки, не питають, чого прийшли. Крім служби, там створюють умови для гуртування громади. Є кав’ярня, багато столиків та квітів, заняття з йоги. Це такий собі відкритий публічний простір, який у Києві, до прикладу, важко знайти навіть у креативних осередках.

Серед задекларованих цінностей спільноти — “набагато більше, ніж бажання просто бути поруч одне з одним”. При церкві діє менторська програма, яка об’єднує безхатченків та команди волонтерів, корпорацій та інших організацій.

Такі центри вже зароджуються в Україні, скажімо, у храмі Василія Великого у Києві, де проводять виставки, концерти, зустрічі молоді. Проте явище це зовсім рідкісне.

Мене страшенно вразила кількість безхатченків у Сан-Франциско — місті, яке гуртує розробників інновацій та власників мільйонних стартапів. Це друге після Нью-Йорка місто за густотою безхатченків на квадратну милю — до 140 людей.

Місто виділило понад 1 млрд дол на програму з розвитку передмість, в рамках якої фінансуються проекти для безхатченків. Місцева влада запропонувала податкові канікули для таких компаній, як Twitter. Вони перенесли свої офіси на Ринкову вулицю — епіцентр скупчення безхатченків, щоб облагородити район.

Віддати десятину
У США на вулицях не побачиш людей із скриньками, які збирають пожертви на різні потреби. Водночас тут, здається, що б ти не купив, — усе дає комусь користь.

Придбавши шампунь однієї марки, ви будете певні, що бідна сім’я отримає мило. Злаковий батончик у популярній кавовій мережі допомагає рятувати дітей. На сайті компанії є статистика, яка розчулює: щороку від недоїдання помирають 2,6 млн дітей, це одна дитина кожні 12 секунд, і цьому можна зарадити.

Мережа Goodwill — гарна ілюстрація соціального підприємництва. Магазин використаних товарів дозволяє працевлаштувати вразливі групи населення: інвалідів, людей, які постраждали у природних катаклізмах та політичних кризах.

Goodwill налічує понад 160 організацій у США, Канаді та ще 13 країнах. Гроші за джинси для чиєїсь дитини можуть допомогти одинокій матері пройти тренінг, що в майбутньому дасть їй роботу, а старий комп’ютер дозволить засвоїти ази бюджетування та зекономити у майбутньому.

Godwill — це виграш для усіх. Привозячи книжки, одяг, посуд, електроніку, люди “списують” податки. Чи можна зазначити, що старе радіо коштувало 300 дол? Ні, бо на сайті є перелік приблизних цін на усі види товарів, які здають добродії.

В Україні з’явився схожий соціальний проект — магазин “Ласка”. Туди можна здати нові та старі речі, які потраплять у дитбудинки або будуть продані з благочинним наміром. Наразі їх у Києві лише два. Є також два контейнери для збору речей.

* * *

Україна з-за океану виглядає трохи іншою. За два тижні подорожі американськими містами моя Facebook-стрічка “гуділа” довкола трьох ключових тем: перефарбування арки Дружби народів у кольори веселки, бій Володимира Кличка з Ентоні Джошуа та обшуки в інвестиційній компанії Dragon Capital.

Українці, здається, таки експерти в будь-якій галузі, навіть якщо раніше цим не цікавилися. Нам бракує розмов про інновації, історії успіху, відкриття.

Чи можна обійти систему у США? Бажаючі є. Підхід же такий: помилка — не страшно, але свідоме шахрайство — халепа.

Цей текст не є висловленням сліпої любові до США. Радше гірке усвідомлення того, що, боровшись за гідність і заплативши найвищу ціну — людські життя, нам поки що не вдається запровадити прості правила і систему їх дотримання.

«Отче наш» — це єдина молитва, яку дарував нам сам Господь. Вважається, що вона була дана людству Христом, а не була придумана ні святими, ні звичайними людьми, і саме в цьому полягає її велика сила. Текст самої молитви звучить так:
Отче наш, сущий на небесах!
нехай святиться ім’я Твоє;
нехай прийде Царство Твоє;
нехай буде воля Твоя і на землі, як на небі;
хліб наш насущний дай нам на цей день;
і прости нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим;
і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
Бо Твоє є Царство і сила і слава навіки. Амінь.
Ці слова відображають всі людські потреби, сподівання і прагнення до спасіння душі. Зміст і таємниця цієї молитви полягає в тому, що вона є універсальним божим словом, яке можна використовувати як для благословення свого шляху, так і для захисту від нечисті, від хвороби і від будь-якої біди.
Історії спасіння
Багато християнські діячі кажуть, що читання «Отче наш» в найстрашніші моменти життя здатне допомогти уникнути жахливої долі. Головна таємниця цієї молитви полягає в її силі. Бог рятував багатьох людей, що знаходяться в небезпеці, читають «Отче наш». Безвихідні ситуації, які ставлять нас перед обличчям смерті — це найкращий момент для виголошення могутніх рядків.
Один з ветеранів Великої Вітчизняної Війни, якийсь Олександр, писав лист своїй дружині, що їй не дійшов. Мабуть, воно було втрачено, оскільки знайшлося в одному з місць дислокації військ. У ньому чоловік казав, що був оточений у 1944 році німцями і чекав своєї загибелі від рук ворога. «Я з пораненою ногою лежав у хаті, почув стукіт кроків і німецьку говірку. Я зрозумів, що зараз помру. Наші були близько, але розраховувати на них було просто смішно. Я не міг ворухнутися — не тільки тому, що був поранений, але і тому, що опинився в глухому куті. Нічого не залишалося, крім як молитися. Я готувався до смерті від руки супротивника. Вони побачили мене — я злякався, але не перестав читати молитву. У німця не виявилося патронів — він почав про щось швидко говорити зі своїми, але щось пішло не так. Вони різко кинулися бігти, кинувши мені під ноги гранату так, щоб я не зміг дотягнутися до неї. Коли я прочитав останню сходинку молитви, то зрозумів, що не розірвалася граната».
Таких історій світ знає чимало. Молитва рятувала людей, які зустрічали в лісі вовків — вони розверталися і йшли геть. Молитва ставила на праведний шлях злодіїв і розбійників, які повертали вкрадені речі, докладаючи записки про покаяння і про те, що їх напоумив на це Бог. Цей священний текст врятує від холоду, вогню, вітру і від будь-якої напасті, яка може загрожувати життю.
Але головна таємниця цієї молитви пізнається не тільки в горі. Читайте «Отче наш» кожен день — і це наповнить ваше життя світлом і добром. Дякуйте Богові цією молитвою про те, що ви живі, і ви завжди будете здорові і щасливі.

Реліквія святителя, яка зберігається в базиліці Санта-Марія-Космедін, в Римі, була сфотографована дослідником і релігійним письменником Хосе Луїс Лірою. А проаналізував цю світлину судово-медичний експерт Маркос Пауло Мачадо Саллес. Він прийшов до висновку, що голова “належала чоловіку європеоїдної раси у віці близько 55 років або більше”.

Незважаючи на обмежений доступ до черепа, який зберігається в крихітній скляній гробниці в церкві і з короною з квітів, дослідники стверджують, що відтворили першу справжню подобу римського єпископа третього століття.

Згідно з інформацією вчених, cвятий Валентин був одягнений в одяг, який носили священнослужителі того часу, – туніку. Колір одягу був червоний, що свідчить про його мучеництво.

“Це був захопливий, складний і рідкісний проект. Не так часто ви отримуєте доступ до дорогоцінних реліквій, як ця. Нам пощастило опинитися в потрібному місці в потрібний час”, – зауважив експерт, який спеціалізується на 3D-реконструкції.

Над проектом команда працювала протягом трьох місяців. На думку вчених, образ cвятого Валентина в наш час є нагадуванням про любов.

Наша робота також дає світові можливість отримати візуальну картину про те, кому ми повинні дякувати за свято, – додав він.

Однак вчені зауважили, що це не повний аналіз, адже фотографія не відображає всю картину.

За попередніми даними, зростання мінімальної зарплати призведе до зниження зайнятості населення, і воно буде більш масштабним, ніж очікувалося раніше. Загальна чисельність працівників формального сектора економіки в 2017 році скоротиться на 9% порівняно з 2016 роком. Внесок скорочення за рахунок підвищення МЗП складе 5.4 п. П. або близько 630 тис. осіб), відзначають в НБУ.

У звіті Нацбанку така ситуація пояснюється майже дворазовим збільшенням податкового тиску на підприємства на єдиному податку. Проте частково таке зниження компенсується збільшенням неформальної зайнятості.

У НБУ вважають вважає, що збільшення середнього рівня оплати праці в економіці може стимулювати повернення на ринок праці людей, які почнуть пошуки роботи, і, як наслідок, рівень безробіття може збільшитися додатково.

В цілому ж, за оцінками НБУ, зайнятість скоротиться на 5 п. п. порівняно з 2016 роком, що буде відповідати 10% рівня безробіття.

Народний депутат Віталій Чепінога з притаманною йому іронією написав про те, яким повинен бути ідеальний президент України за думку користувачів соціальної мережі Facebook, передає Апостроф.

Про це Чепінога написав на своїй сторінці в Facebook.

Він зазначив, що президент повинен бути молодим, але досвідченим. Також Чепінога пише, що він повинен бути вмілим менеджером, і при цьому бідним, як церковна миша. Серед інших вимог Чепінога зазначає помірний розум, невинність, дванадцять дітей у вишиванках і використання маршрутки в якості транспорту, щоб дістатися додому.

Ця запис зібрала понад 7,3 тисяч лайків і більше 800 перепостів в соціальній мережі.

Користувачі Facebook активно коментують пост Чепиноги, висуваючи свої “вимоги”.

“Щоб додому добирався маршруткою з трембітою в руках”, “…І його прізвище згадується в козацькому реєстрі 18 століття”, “Ліпить з глини зображення Бандери, а по вихідних катує російських снігурів”, “І чистим у помислах, як сльоза, щоб можна було на ікону і по два рази на день цілувати”, “Круглейший сирота! Всі куми вже сидять! Нульова декларація і знімна ліжко в гуртожитку”, “І ще у нього має бути мінімум сто тисяч передплатників на Facebook”, — пишуть вони.

Вранці в п’ятницю, 16 грудня, у місті Жидачів біля Києва, масштабна пожежа охопила складські приміщення ВАТ «Киевуниверсал», де зберігається побутова хімія та одяг. Пожежні станом на 14:10 не ліквідували вогонь. Про це повідомив прес-відділ Державної служби з надзвичайних ситуацій (Держнс).

«Ліквідації немає, є локалізація, проводяться роботи по розбиранню і поливання конструкцій. Там, всередині ангара, дуже багато легкозаймистих матеріалів», – повідомили в Держнс.

Площа пожежі становить близько 1500 квадратних метрів. На місці працює 9 одиниць техніки та 55 чоловік особового складу. Додатково для підвозу води залучено 1 одиницю техніки від органів місцевого самоврядування та підприємств.

Рятувальники уточнили, що в 11:25 вдалося локалізували пожежу. Постраждалих на місці пожежі не виявили.

Сайт Novate зібрав одяг, який на чоловіках виглядає не надто привабливо.

Трикотажний светр з високим горлом

Одяг з глибоким вирізом

Екстравагантний шарф

Короткі шорти

Пляжні шльопанці

Футболки та кофти з кумедними написами

Ремені з масивними пряжками

Жилетка поверх футболки

Неправильний костюм (не за розміром)

Одяг рожевого кольору

Велика кількість біжутерії

Вузькі джинси

Жахливі черевики (нестильні, неохайні, з квадратними носами)

Штани карго

Кольорові шкарпетки

Джинсовий костюм

Шкарпетки з сандалями

Погіршення становища української мови в Україні спостерігається вже понад 10 років. Як не дивно, ситуація різко змінилась у гірший бік після останнього Майдану, який, здавалося б, відзначався небувалим сплеском патріотизму. Нині вже нікого не здивуєш, що найвищі чиновники на засіданні уряду чи Адміністрації президента нехтують законом – користуються російською у робочому спілкуванні. Хоча навіть Микола Азаров, який ставав об’єктом насмішок і критики за погане знання української, на публіці намагався дотримуватися букви закону.

Таке нехтування державною мовою знижує її престижність в України. Тож нема чого дивуватись: якщо глава АП та міністри послуговуються мовою країни-агресора, то їхній приклад шириться і в інших сферах, навіть у освітній. Викладачі та вчителі переходять на російську не лише у приватних розмовах з учнями чи студентами. Це визнає легенда філології, професор-мовознавець Іван Ющук.

Іван Пилипович – знаний викладач, на підручниках і лекціях якого виховувалось не одне покоління філологів і журналістів. Він є знавцем слов’янських мов, перекладав книжки з сербської, хорватської, македонської, словенської, чеської мов. За радянських часів далеко не всі з них підписував власним прізвищем. Ющук є автором понад 30 підручників з української мови, в тому числі для іноземців. Нині професор завершує роботу над словником української мови VI століття.

Науковець уже тривалий час викладає українську мову у Київському міжнародному університеті. В інтерв’ю «Главкому» фахівець розповів, як мовою нехтують власники телеканалів, що таке мовна цензура і чому її слід запровадити в Україні. Ющук також пояснив, чому викладачі, котрі викладають предмети російською, є диверсантами.

Під час Революції гідності мовна ситуація у країні погіршилась. Чи поділяєте ви це занепокоєння і яка головна причина цього явища?

Так, я помічаю тенденцію до погіршення мовної ситуації. Вона іде від доброти українців, які не завжди вміють захищати свої права. Вони більше співчувають іншим. Те, що деякі російськомовні громадяни брали участь у Революції гідності, так би мовити, розм’якшило українців. Ніхто не проти російської мови чи ще якоїсь іншої мови. Але державною має бути лише одна мова. Державу у нас створено для того, щоб захистити українську мову, українську культуру. Не Росія її захищатиме, не Польща, а ми самі маємо її захищати і розвивати. Якщо не ми, то хто? Піддаватися на те, що й російськомовні стояли на Майдані, не варто. Хтозна, хто саме і з яких міркувань виходив на Майдан. Дехто на такі протести іде, аби закріпити своє, російське, тут, в Україні. Можна і таке підозрювати, зокрема під час Революції гідності.

Ще в пам’яті протести на захист української мови біля Українського дому, на захист українськомовної школи – у Донецьку. Зараз же ані громадськість, ані авторитети-мовознавці не піднімають хвилю через засилля російськомовних ЗМІ, закладів сфери обслуговування і торгівлі, які нахабно ігнорують права українців…

Чому ж не виступають? Не погоджуюся з вами в тому, що всі мовчать. Візьміть навіть один з випусків газети «Слово просвіти» (випуск за 1 вересня 2016 року). Перша стаття в ній називається «Майбутнє України». Це моя стаття, в якій я дуже гостро звертаюся до тих учителів, які в українських школах викладають предмети російською мовою. Я це називаю злочином. Навіть більше, це – диверсія. Ми виступаємо. Тепер ніби своя влада, то ми (мовознавці) більше апелюємо до влади. Нині при Міністерстві культури створено групу, яка займається відновленням української мови в Україні, у роботі якої я беру участь. Одна частина з цих людей удосконалює, створює закон про державну мову і мови інших національностей. А друга – розробляє програму утвердження української мови в Україні. Сподіваємося, що зараз в уряді з’явилися люди, котрі розуміють вагу української мови. Це не тому, що мені просто подобається українська. А тому, що як буде українська мова, то буде й українська держава. Не буде української мови – знов будуть 32-33-ті роки.

Погодьтеся, «Слово просвіти» – не для масового читача. Моральні авторитети нації повинні виходити до широкої аудиторії.

На жаль, усі ЗМІ зараз у руках олігархів. А олігархи в абсолютній більшості не є українцями, їм байдужі не лише українські мова і культура, а й навіть український народ. Для них головне – отримати зиск, з одного боку, і з іншого – закріпити своє панування, тобто не допустити «аборигенів» до керівництва.

Раніше мова дикторів і телеведучих вважалась еталонною. Сьогодні ж навіть на державному Першому ми спостерігаємо засилля російської, а рівень знання державної мови у людей, яких випускають в ефір, неприємно дивує. З екранів і радіоприймачів чути силу-силенну помилок. Вас та ваших колег-мовознавців більше не запрошують працювати із журналістами?

Потреба не змінилася. Але зараз триває війна. Вся увага, всі зусилля звернені на фронт. Тому, кажуть (керівники ЗМІ. – «Главком»), мова – це другорядна річ. Але це зовсім не так. Мова – це зброя стратегічна. З мови та війна й почалася, бо нібито хтось хотів забрати у тих росіян, які проживають на Донбасі, їхню російську мову. Такого не було – цей привід собі вигадали для того, аби знищити Україну як державу. До речі, наш президент, Петро Порошенко, нещодавно виступав і сказав, що мета російської агресії, російської політики полягає в тому, щоб зробити Україну частиною Російської імперії, тобто колонією, повернути назад у колоніальне становище. Нібито й зараз, як кажуть, мовне питання є основним. Та ніхто не заборонить росіянину говорити російською мовою. Якщо людина – єврей і івритом володіє, то нехай івритом і говорить. Кожен собі хай говорить своєю мовою. Але держава повинна мати єдину державну мову. Натомість комерційні канали нині вважають мову другорядною річчю і тому з телевізорів ми чуємо більше засмічення, ніж раніше.

Як змінюється загальний рівень освіти сучасної молоді, наскільки змінився він за останні десятиліття?

Знань студенти, які приходять, мають чимало. У цьому плані вони розвинені. А щодо мислення, то мушу сказати, що школа мислення не розвиває. Я про це кажу скрізь. Школа повинна не знання давати, бо знання забувають, а насамперед має розвивати мислення. Тобто дитина бачить якийсь факт і потім може його проаналізувати, оцінити і прийняти відповідне адекватне рішення.

Чому школа не розвиває мислення?

Мабуть, проблема і у вчителях, яких готують не на достатньо високому рівні, і в нашій методиці. У нас методика така: українців навчають української, наче вона іноземна. А так підходити до вивчення рідної мови не можна. У цьому й біда.

У чому конкретні хиби нинішньої методики?

Вона не змінилася, а просто закостеніла. Все, що не розвивається, починає деградувати, у тому числі методика.

Ви є автором понад 30 підручників. Мова не стоїть на місці, а як живий організм розвивається. Чи вносите ви якісь зміни до своїх книжок із часом?

Мова не змінюється. Дехто думає-гадає, що рік минув – і вже у нас інша мова. Мова абсолютнісінько та сама, що й була за Шевченка. Вона тільки більш відшліфована, більш досконала. Скажімо, у грузинів є «Витязь у тигровій шкурі» Шота Руставелі. Цьому твору 800 років. Грузини його і сьогодні читають так, як і раніше. Отже, мова грузинська не змінилася. Українська мова також не змінилася. Просто підходи до сприйняття мови, розуміння її законів потрібно трішечки вдосконалювати. Саме це важливо. Я щоразу, коли видаю новий посібник, це враховую. В останньому своєму посібнику «Українська мова в школі: методичні поради для вчителя» я намагався якраз учителя підвести до того, що він має давати не знання, а вчити людей самим добувати ті знання. Бо в їхніх головах ті закони є, тільки вони неусвідомлені.

Ви є прихильником мовної цензури. Якою вона має бути і на кого поширюватися, аби і мову захистити, і на свободу інформації не зазіхнути?

Коли йдеться про телебачення і радіо – це в руках держави або у руках окремих осіб. Тобто тут є у кого конкретно запитати. В жодній країні не дозволяють псувати мову і поводитися з нею як із другорядною річчю. Наприклад, керівник на радіо якщо відчуває, що якийсь диктор починає говорити не літературною мовою, то кличе його до себе і каже: або виправтеся, або ви нам такий не потрібен. Тому що і радіо, і телебачення утверджують державну мову. Щодо інтернету – тут усе покладається на сумління кожного відвідувача. До речі, чомусь наші українські дописувачі в мережі вважають, що російською мовою висловлюватися якось культурніше. Але все якраз навпаки.

Останнім часом часто можна почути про ініціативи заборони ввезення російськомовних книжок з Росії. Чи допоможе це українській мові?

Так, ситуацію таким чином можна змінити на краще. Імпорт не завжди є бажаним для нас. Для деяких книжок узагалі не потрібно давати доступу (приміром, для тих, у яких паплюжиться Україна). А решту завезених книжок нехай обкладають митом. Мито для того, аби ми мали можливості розвивати свою культуру, свої видавництва, видавати свої книжки. Звичайно, у Росії більші ресурси, книжки дешевші і вони витісняють наші. Ми, українці, можемо читати і українською, і російською, та й польською так само зможемо, аби за неї взялися.

Раніше навіть Микола Азаров намагався говорити українською, а зараз деякі міністри не тільки не говорять, а й просто не володіють українською узагалі. Чому чиновники не бояться порушувати мовний закон?

10 грудня 2015 року було ухвалено закон України про державну службу. Там написано про те, що державний службовець зобов’язаний користуватися державною мовою під час виконання своїх обов’язків. Чорним по білому написано. Але всі думають про те, що нехай буде в законі написано, а я робитиму як схочу. У нашій державі немає усвідомленої дисципліни. До речі, хочу наголосити, що наш президент говорить чудовою українською літературною мовою. Востаннє я його слухав на завершенні Всесвітнього форуму українців. Що мене вкрай підкупило, то це те, що він напам’ять процитував великий уривок зі Стефаника. Таке ж гарне враження склалося, коли він виступав на параді на Хрещатику. Багато біди заподіяв цей підступний антидержавний, антиконституційний закон Ківалова-Колесніченка, бо він, мовляв, дозволяє говорити, хто як схоче. Прості люди, які поза державною службою, – розмовляйте собі як хочете. Але коли ви на державній службі і коли держава платить вам за роботу – будьте ласкаві, говоріть українською.

Неодноразово ви говорили про те, що українська багатша за російську. Чому за 25 років незалежності вона так і не виборола першість у змаганні з російською в Україні?

Велика частина населення знає російську мову в межах Еллочки-людоїдки (персонаж роману Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців». Словниковий запас героїні складав 30 слів, але ними вона могла висловити практично будь-яку думку. – «Главком»). І це задовольняє більшість, для спілкування цього достатньо. Але для інтелектуального спілкування, для мислення цього абсолютно не достатньо. Людям просто байдуже. За нас думають, за нас мислять, нам самим мислити не треба. Українська мова вчетверо багатша за російську. Щодо синонімів, то їх в українській мові вп’ятеро більше, ніж у російській. Можливо, такі факти відлякують користувачів, бо ж потрібно знати дуже багато слів.

Яким чином зацікавити людину вчити і говорити українською, перейти на користування нею?

Просто потрібно, аби телебачення було українським, насамперед загальнодержавне телебачення. Регіональні канали можуть мати програми й іншими мовами. Чому кажу про телебачення, бо воно зараз панує над розумом людей. Радіо менше і, до речі, воно більш україномовне, ніж телебачення. Окрім того, потрібно проводити роз’яснювальну роботу. Перш за все це мають робити вчителі. А вчителі не всі в такому дусі виховані. Дехто з них, закінчивши викладання уроку українською, може переходити у розмові з учнями на російську. Цим принижується престиж української мови, який потрібно підвищувати.

Після здобуття незалежності у більшості країн колишнього СРСР національні мови стали панівними. Винятком разом із Білоруссю, де ситуація ще гірша, є Україна. Чому?

Тому що у нас дуже сильна п’ята колона, найбільша. Це по-перше. По-друге, коли було проголошено незалежність, усі, хто тоді був при владі, лишилися у ній.

Судові збори безпосередньо прив’язані до заробітної плати. Найдешевший судовий збір зараз коштує 552 гривні або 0,4% від заробітної плати. При “мінімалці” у 3200 грн ця сума зросте до 1280 грн за одну вимогу. Подаючи позов майнового характеру, треба заплатити 5 розмірів мінімальних заробітних плат. Це 16 тисяч гривень, повідомляє Корупція. Маркет

До розміру мінімальної заробітної плати прив’язані й штрафи за адміністративні та кримінальні правопорушення. Їх вираховують із податкової соціальної пільги, яка дорівнює половині “мінімалки”. Наприклад, за порушення трудового законодавства роботодавець виплачує 30 мінімальних зарплат.

Разом з цим зросте поріг кримінальної відповідальності. Зараз за крадіжку можна притягти до відповідальності, якщо збитки перевищують 137,8 грн. Після підвищення мінімалки цей поріг становитиме 320 грн.

Зросте єдиний соціальний внесок, який сплачує малий та середній бізнес. Він становить третину від мінімальної заробітної плати.

Щорічний податок на нерухомість за кожен квадратний метр понад 150 “квадратів” платять 3% від мінімальної заробітної плати.

З іншого боку, менше автомобілів потраплятимуть під дію податку на дорогі авто. Під його дію потрапляють автомобілі, дорожчі за 750 мінімальних зарплат. З 1,03 млн грн ця сума підвищеться до 2,4 млн.

Міністр соціальної політики Андрій Рева заявляв, що підвищення заробітних плат з 2017 року відбудеться за рахунок української економіки.

Про це повідомляє Уніан.

В результаті сутичок побито двох спостерігачів від опозиції в Тбілісі.

У селі Кизиладжгло біля міста Марнеулі на півдні Грузії невідомі напали на 48-у виборчу дільницю. Група нападників використовувала також камені і палиці, в місті мобілізована патрульна поліція.

До дільниці прибули групи спецназу та поліції. Працівники правоохоронних органів роблять все можливе для регулювання конфлікту.