Неймовірне відкриття, яке змушує задуматися: мозок людини продовжує функціонувати навіть після клінічної смерті.

Ця шокуюча заява була зроблена професором Стюартом Гамероффом, анестезіологом та відомим вченим з Університету Арізони.

Його теорія про те, що інформація, що міститься в мозку, не зникає, а просто переходить на новий рівень існування, змушує світ науки поставити під сумнів звичне розуміння життя та смерті.

В експерименті, проведеному вченими Університету Джорджа Вашингтона, група дослідників спостерігала за пацієнтами, які перебувають у стані клінічної смерті. Вони фіксували активність мозку за допомогою електроенцефалограми (ЕЕГ), і ось що здивувало всіх: навіть після того, як серця цих людей перестали битися, в їх мізках продовжувався потужний сплеск активності.

Лікар Гамерофф стверджує, що цей феномен – це не просто випадковий побічний ефект від нестачі кисню. Він називає це гамма-синхронністю – типом мозкових хвиль, який відповідає за усвідомлення, сприйняття та когнітивну активність. Сплески гамма-синхронності спостерігалися в одного з пацієнтів у момент його смерті, продовжуючись від 30 до 90 секунд, що, на думку вченого, може бути пов’язане з активністю свідомості.

Для професора Гамероффа цей феномен не просто фізіологічне явище, а ключ до розгадки існування свідомості після смерті. Він припускає, що інформація, укладена в нашому мозку, не зникає, а перетворюється на якийсь інший стан, можливо, продовжуючи своє існування поза тілом. Це може пояснювати випадки спогадів людей, які пережили клінічну смерть, які стверджують, що їхня свідомість продовжувала існувати.

Але не всі вчені поділяють його думку. У той час як Гамерофф упевнений, що ця “квантова інформація” може існувати у вічності, інші фахівці схиляються до версії, що сплески активності мозку можуть бути результатом кисневого голодування чи інших фізіологічних процесів. Тим не менш, відкриття професора Гамероффа порушує все нові питання про природу свідомості та її зв’язок із життям і смертю.

2. Зрозуміло, близької рідні не можна замінити. Проте ніхто і ніщо не буває в одному примірнику. Впускай нових людей у своє життя, навіть якщо не розумієш поки, чи є вільне місце для них. Одного разу ти зрозумієш, що залишилася одна, і це врятує тебе.

3. Завжди пробуй нове: їжу, одяг, маршрути, гаджети, фільми, книги, теорії і пояснення всесвіту. Мозок зроблений з ледачої жуйки. Чим далі, тим більше він хоче гнутися в одних і тих же місцях, інші його звивини прагнуть зникнути. Не дозволяй йому приліплюватися до одних і тих же речей, задоволень, шляхів, способів і трюків. Завжди пробуй нове, особливо – коли тобі лінь, страшно чи не хочеться. Одного разу ти зрозумієш, що залишилася одна, і це врятує тебе.

4. Прости всіх, кого можна, інших забуть. Забуття – найкраще покарання і найкращі ліки. І ніколи ні з ким не сперечайся, краще зроби манікюр.

5. Поспішати нікуди. Все, що відбувається швидко, живе недовго. Якщо дійсно чогось хочеш, – зробиш. Якщо перехотілось, то значить, було не потрібно. Ризиковані бажання і вчинки відкладай, даючи їм “відлежатися”.

6. Цей пункт доповнює попередній: якщо дуже хочеш чогось і вважаєш це правильним, роби. Бажання і є життя. Давай бажанням жити всередині і стеж за ним. Якщо не зникло – іди вслід йому.

7. Не здавайся, поки чогось хочеш. Удача – це досвід, тобто кількість повторень. Будь-яка невдача – брак досвіду, компенсується досвідом. Сміливість і ризик – це досвід. Те, що часом виглядає, як безглузде нахабство, – це досвід. Стійкість, терпимість, уміння прощати, сила і незалежність – все це досвід. Головне – не здаватися, поки чогось хочеш.

8. Ніщо не кінець, навіть кінець. Пам’ятай про це в розпачі, в горі, біля могили друга, читаючи лист коханого, який покинув тебе. Неодмінно буде день, коли ти скажеш: “Все відбулося до кращого!” (особливо це стосується коханого:) Ніщо не кінець: одного разу ти зрозумієш, що залишилася одна, і ця думка врятує тебе.

9. Ніщо не кінець, але кінець близький. І корисніше думати, що він – завтра. Тоді легше слідувати всім цим пунктам.

10. Роби, що хочеш, але подбай про своє тіло, інакше воно несподівано помститься тобі.Придбай звичку питати, чого воно хоче, та виконувати це. Якщо ти ніколи не слухала тіло і не знаєш, як воно розмовляє, почни з простих речей – начебто лісових прогулянок, плавання або йоги. Далі все відбудеться саме собою: тіло чекає, щоб його почули.

11. Романтика, любов і пристрасть – це прекрасно. Але якщо плутати їх з іншим, можна надовго залишитися без нього. А це нерозумно і шкідливо. Зроби так, щоб у тебе був інтим. Хай романтика і любов, прийшовши, застануть тебе в ліжку з новим коханцем.

12. Останнє, про що варто хвилюватися: що подумають про тебе люди. Люди думають, в основному, про себе, а також – про тебе, міряючи по собі. Тобто – вони не думають ні про тебе, ні один про одного. Роби, що хочеш, і див. пункт 7.

13. Бійся впевненості. Впевненість – початок маразму. Сумнівайся, допускай інші варіанти, залишай відкритими шляхи відступу собі та іншим. Я сумніваюся в кожному пункті, який я написала. Але цю секунду, мабуть, все залишу як є. Одного разу я залишуся одна і перевірю, чи врятує мене все це.

S. Це єдиний пункт, в якому я не сумніваюся: бережи друзів. Друзі – єдине, що варто накопичувати (мені поки вдається). Одного разу я зрозумію, що залишилася одна, а друзі тут же припруться і скажуть: “Ти зовсім очманіла, у тебе ж є ми!”

І це правда.

Четверту річницю прийняття закону активісти зустріли з новою проблемою – стрімким поширенням кальяну та електронних сигарет, які бізнесмени вважають “легальною” заміною цигарок у приміщеннях.

Мене як некурця до прийняття закону дратувала прокуреність численних залів, де я збирався з друзями – починаючи від маленьких кафе і закінчуючи концертними майданчиками на тисячу й більше осіб.

У 2016 році я стикнувся з прокуреністю іншого типу – кальянною.

У закладі в центрі Києва, в якому грав мій гурт, його власники настійливо просили нас рекламувати їхні послуги, в тому числі кальян: “Скажіть публіці, що наші кальяни – найдешевші в місті”.

Ми абстрактно оголосили про дешеві ціни в меню, але публіка й без нашої підказки замовила кальян… і решту концертного часу довелося провести в його диму.

У 90-х цю екзотику привезли з Єгипту перші багатії, потім підхопили любителі “травки” (марихуани) та інших нелегальних і легальних речовин. Нині кальян у ресторані – це звичний пункт меню.

Приїхавши додому з концерту я почав вивчати питання безпечності кальянів та прочитав інформаційний листок Всесвітньої організації охорони здоров’я (далі – ВООЗ) за 2015 рік.

Наведу цитати з цього документа:

“Дим кальяну – токсичний і містить канцерогенні речовини, важкі метали, чадний газ та інші небезпечні сполуки…

Курець дихає канцерогенними речовинами, в тому числі специфічними для тютюну: це нітрозаміни, поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ), формальдегід і бензол.

Крім того, внаслідок спалювання вугілля виділяється оксид вуглеводню (СО) і канцерогенні ПАВ.

Дослідження ВООЗ підтверджують, що куріння кальяну викликає порушення функцій серця, легень, провокує втрату свідомості, отруєння чадним газом, є фактором ризику виникнення онкологічних захворювань, порушує психічне здоров’я.

Звикання до диму кальяну таке саме, як звикання до цигарок, тому що в кальянній суміші присутній той самий нікотин, який викликає залежність.

Навіть “безнікотинові” чи “безтютюнові” суміші для куріння кальянів також є небезпечними, адже окрім нікотину вони містять ті ж самі токсиканти, які мають таку ж біологічну активність, що й вироби на основі звичайного тютюну”.

Цю вражаючу інформацію доповнив Костянтин Красовський, завідувач сектору контролю над тютюном Українського інституту стратегічних досліджень МОЗ України:

“На перший погляд, різниця між димом кальяну і сигаретним димом лише в приємному, “м’якому” запаху першого і неприємному – другого.

Кальян популярний за рахунок новітньої суміші, яку стали в нього класти – так званого маасселю (mu’essel). Це суміш тютюну з медом, фруктами та гліцерином.

Кому ж не захочеться подихати медом та фруктами, долучившись до близькосхідної екзотики?

Насправді вдихати будь-які продукти згорання, хоч би й ароматизовані – згубно. Дим кальяну проходить через воду, яка фільтрує речовини, що формують запах тютюнового диму. Рідина – вода або алкоголь – охолоджує дим і ніби додає йому пікантності. Але про тютюн і продукти згорання вугілля, які йдуть прямісінько в легені, курці воліють не думати.

85% тютюнового диму складаються з газів, які не мають кольору, смаку і запаху й не затримуються водою. Тому, перебуваючи у приміщенні, де курять кальян, ви одразу не відчуєте небезпеки.

Вода в кальяні охолоджує тютюновий дим, завдяки чому курці кальяну затягуються глибше, токсичні речовини диму потрапляють у нижні частки легень, що підвищує ризик важких респіраторних захворювань.

При курінні кальяну тютюнова суміш нагрівається за допомогою горіння вугілля. Це значно підвищує вміст у повітрі чадного газу, який викликає головний біль, отруєння і запаморочення.

Кальяни ніхто не стерилізує після використання, і тому куріння кальяну в публічних місцях – це ризик підчепити туберкульоз, гепатит А, грип, герпес та інші інфекції.

Врешті, якщо курець кальяну – водій, то через викликану чадним газом гіпоксію погіршуються навички управління автомобілем, і тому курці кальяну мають набагато вищий ризик ДТП”.

Його розповідь я почув у грудні 2016 року на прес-конференції Українського Центру контролю над тютюном ГО “Життя”, який допомагає реалізувати Рамкову конвенцію ВООЗ з боротьби проти тютюну, яку Україна ратифікувала у 2006 році.

Представники “Життя” розповіли, що відсутність тютюнового диму в приміщеннях вже стала соціальною нормою.

Але мало хто знає, що курити кальяни в ресторанах прямо заборонено законом.

16 грудня 2012 року набув чинності Закон № 4844-VI “Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення окремих положень про обмеження місць куріння тютюнових виробів”, який забороняє куріння електронних сигарет, кальянів та інших тютюнових виробів у громадських та на робочих місцях, зокрема у всіх приміщеннях закладів ресторанного господарства.

Активісти проводять кампанію громадських перевірок кафе, барів та ресторанів на предмет порушення ними прав споживачів і антитютюнового законодавства.

Одразу після прес-конференції нас запросили на такий рейд громадськими закладами.

У розкішному приміщенні східного ресторану на Бессарабці я побачив на власні очі, як на цей заклад інспектори Держпродспоживслужби складають акт про порушення антитютюнового законодавства.

Такі антикальянні заходи можуть здатися безглуздими репресіями, якщо не бути в курсі впливу кальяну на здоров’я. А вплив цей не менший, аніж традиційних сигарет, якщо робити висновки з інформаційного листка ВООЗ та слів Костянтина Красовського.

Питання обмеження паління – комплексне.

Закон захищає не лише здоров’я курця, змушуючи його менше вдихати тютюновий дим, сповнений канцерогенами.

Захищеними є права некурців, які пасивно вдихають цей самий дим. Це не лише відвідувачі, а й працівники ресторанів та інших закладів – підписуючи договір про роботу, вони не зобов’язувалися дихати кальянним та іншим димом. Тож кальян у меню порушує і їхні права.

Якість виконання закону з кожним роком знижується. Це пов’язано із тим, що протягом 2015-2016 років діяв мораторій на перевірки бізнесу і тому споживачі не мали права захистити себе. А недобросовісні заклади через безкарність нехтували законом.

Впродовж листопада-грудня 2016 р. громадські організації та волонтери провели рейди у Києві, Дніпрі, Запоріжжі, Харкові, Одесі та Львові з метою виявлення та усунення порушень законодавства про заборону куріння у приміщеннях закладів ресторанного господарства.

Якщо під час перевірок у приміщенні закладів курили (зокрема кальян), то волонтери надсилали скарги до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

За результатами рейду в шести містах написано близько 120 скарг.

Що робити, якщо ваше право на чисте повітря у громадських закладах порушується?

Кожен споживач має право захистити себе від тютюнового диму в будь-якому закладі громадського харчування, написавши скаргу до Держпродспоживслужби.

Департамент захисту споживачів Держпроспоживслужби має окремий відділ контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства. Цей підрозділ відповідальний за здійснення держконтролю за дотриманням положень закону “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення”, який забороняє курити тютюнові вироби, кальян та електронні сигарети у приміщені закладів ресторанного бізнесу.

Зразок скарги можна завантажити за посиланням http://bit.ly/skarha1. При написанні скарги важливо вказати назву закладу, його адресу та юридичну особу суб’єкта господарювання. Ця інформація є у фіскальному чеку чи у книзі відгуків та пропозицій, що розташована у куточку споживача закладу та має бути надана на вимогу клієнта. Готову скаргу можна надіслати на електронну адресу Держпродспоживслужби z-elena@consumer.gov.ua або поштою на адресу: вул. Б. Грінченка, 1, м. Київ, 01001.

Тепер і ви знаєте, що коли обкурюють кальяном – можна сміливо жалітися контролюючим службам.

Олег Андрос, кандидат політичних наук, спеціально для “УП. Життя”

2. Українці переконались, що все залежить лише від них. Революція Гідності продемонструвала навіть найбільшим скептикам, що віра у власні сили та народний гнів здатен збити з ніг навіть найкріпший режим.

3. Українці стали обережніше ставитись до пошуків нових Героїв. Свіжий приклад – Надія Савченко. Їй пророчили майбутнє президентство, за неї переживали і вірили у її могутність на незламність. Щойно Надія ступила на рідну землю, оди зникли, перетворившись на нищівну критику та дотошне коментування кожної невдалої заяви.

4. Українці почали викорінювали корупцію. На загальнодержавному рівні це одне з найважливіших пріоритетів на найближчі роки. Якщо говорити про побутовий рівень, то почастішали випадки, коли люди перестали нести звичні хабарі до чиновників, навчальних закладів та лікарень. Але, на мою думку, процес дуже повільний, і пришвидшити його неможливо – лише зміною поколінь.

5. Українці хочуть бачити себе у європейській спільноті. Зникло меншовартісне мислення на кшталт «ми того недостойні». І хоча європейський горизонт то наближується, то знову віддаляється, цей процес незворотній.

6. Українці стали менш вразливими щодо російської пропаганди. Люди перестали дивитись російські телеканали, читати проросійські видання. На мою думку, навіть безкоштовну газету «Вєсті» з проросійською риторикою сприймають здебільшого як розважальне чтиво для метро, а не серйозний засіб інформування.

7. Українці стали більш гнучкими щодо пошуку шляхів власної реалізації. Останні непрості роки змусили багатьох перепрофілюватись, знайти нові місця роботи. Багато кому вдалось відреагувати на виклики часу, змінивши вид підприємницької діяльності. Нові виклики часу – нові професії. Приємно радує, що багато українців замість скиглення та мученицької риторики в соціальних мережах почали шукати, де і як заробити більше, почали вкладати час та кошти у власну самоосвіту.

8. Українці почали пишатись «made in Ukraine». Українські товари перестали вважатись низьким сортом, а люди, обираючи українські аналоги певних товарів пишаються власним вибором. Попит на національне стимулює вітчизняне виробництво.

9. Українці стали економнішими щодо використання природних багатств. На це, звісно, в першу чергу вплинуло зростання тарифів на комунальні послуги. Вода, газ та електроенергія стали для багатьох розкішшю. Однак, як не прикро визнавати, саме це дає поштовх для пошуку нових, енергозберігаючих та енергоефективних технологій. А в побутовому плані відбулась зміна мислення – хтось, наприклад, став вчасно вимикати воду, хтось перейшов на альтернативні види опалення тощо.

10. Україна – переможе. І віра у цей постулат дає енергію кожному, зміцнює нашу державу. Не хочу вдаватись до хвалебної риторики, тому скажу, що важко буде до втрати свідомості, але особисто я – вірю.

джерело http://uainfo.org/