За словами директорки палацу культури Алли Терещенко, у день відкриття, тобто 15 грудня, резиденція діятиме з 15.00 до 18.00 для всіх калушан. А от з 16 по 19 грудня будуть проводитись дійства виключно для організованих груп, пише “Калуш FM”.

Спершу діток запросять на виставу, а відтак буде друга частина свята – інтерактивні ігри, розваги й живе спілкування з Миколаєм. Програма триватиме впродовж години.

“Під час вистави ми хочемо акцентувати увагу дітей на мріях, для здійснення яких головним є віра. Дитина повинна вірити в диво. Коли живе віра в добре, світле, то воно неодмінно приходить і робить щасливішими не лише дітей, а й дорослих”, – зазначає Алла Терещенко.

Додає, що під час вистави діти будуть не просто глядачами, а й учасниками дійства. Вони пробуватимуть самі силою віри зробити диво – оживити казкових героїв і повернути у їхній світ.

Кожен на Миколу намагався одягнутися в новий святковий одяг, здавна українці дуже любили і з великою повагою ставилися до Миколи Угодника. Знали, що цей святий більше всіх наближений до Господа і може виконувати прохання людей.

Що можна і не можна робити на Миколая Угодника

На Миколая не можна відмовляти нікому, хто попросить вас про допомогу, інакше за відмову допомогти нужденним, 7 років сім’я терпітиме злидні і лиха.

У цей день вітається будь-яку працю: по дому, по господарству, в саду і городі.

Господині в цей день намагалися навести і порядок в будинку, з самого ранку приймалися за генеральне прибирання, тому що святий не любить безладу.

До дня святого Миколая намагалися віддати всі борги, інакше вважалося, що не фінансової удачі весь рік.

Хороша прикмета, якщо на Миколу йде дощ. Ранкова роса на Миколая вважається цілющою, нею намагаються вмитися для краси і здоров’я, походити по траві босоніж.

З давніх-давен вважається, що святий Миколай протегує закоханим, тому молодята і ті, хто збирався грати весілля просили захисту і допомоги у святого.

Незаміжні дівчата ворожили на судженого в це свято і просили Угодника послати їм хорошого жениха, доброго і вірного чоловіка, щасливе сімейне життя і діток.

У цей день була заборона брати в руки ножиці, і зараз існує прикмета не стригти на Миколая.

Молитва Миколі Чудотворцю

О, Всесвятий Миколу, догоджаючи преізрядний Господній, теплий наш заступнику, і всюди в скорботах швидкий помічнику!

Поможи мені грішному і смутному в цьому сем житії, умоли Господа Бога дарував ми залишення всіх моїх гріхів, еліко згрішив від юності моєї, у всьому житії моєму, справою, словом, помислом і всіма моїми почуттями; і під кінець душі моєї допоможи мені окаянному, умоли Господа Бога, всього творіння Творче, избавити ма повітряних митарств і вічних мук: так завжди прославляю Отця і Сина і Святого Духа, і твоє милостиво предстательство, нині і повсякчас, і на віки віків.
Амінь.

Так, деякі з них вважають, що подібні слова є доказом того, що українцям «впарюють» католицьку релігію.

«Нам просто впарюють католицьку релігію», «Дід Мороз – це символ Нового року. І ніхто не зможе його скасувати або заборонити »,« Як можна порівнювати Діда Мороза і Святого Миколая. Це ж зовсім різні персонажі », – відзначають вони.

У той же час інші користувачі мережі уточнили, що активістам потрібно «зайняти себе добрими справами».

«Я б вам радила ще перенести сам Новий рік. Краще займіть себе добрими справами: допоможіть хворим, наприклад »,

« У мене четверо онуків, і вони точно знають, що повинен прийти Дід Мороз »,« Кому так нашкодив той Дід Мороз? Це все одно, що привести в сім’ю іншого чоловіка »,« Не можна заборонити те, що не затверджене на законодавчому рівні. А Бабу Ягу і Кощія теж заборонимо? », – підкреслюють українці.

Нагадаємо, за словами Лариси Ніци, Святий Миколай є давньою українською традицією. «Нехай дідусь Мороз уже відпочиває. Вже прийшов Святий Миколай – точніше, повернувся до нас »

Про це розповідає сам хлопчик.

Аварія, в якій постраждав хлопчик, сталася 5 жовтня 2014 року, коли він повертався з гостей додому.
“Перед переходом зупинилася маршрутка, пропускаючи Миколку та Антошу (брата хлопчика. – Ред.). Вони й стали йти. Раптом шофер почав сигналити. Діти подумали, що то їм, аби поспішили. А то по іншій смузі їхав автомобіль. Водій не встиг загальмувати, й авто збило Миколку, який ішов перший…” – розповіла жінка.

У результаті автопригоди хлопчик отримав тяжкі травми голови та легенів.

“У душі все стерпло. Не пам’ятаю, як добігла до місця аварії, та коли глянула на сина, що лежав на узбіччі, від побаченого хотілося кричати. Частина голови була зовсім обдерта, на шию медики “швидкої” вчепили Миколці спеціальний тримач. А він плакав, що не хоче в лікарню, й істерично благав забрати його додому”, – розповіла жінка.

Лікарі запевняли родину, що з такими травмами хлопчик майже немає шансів на життя. Але все змінив “прихід” сивого бороданя до хворої дитини.
“Коли я показала синову іконку, що постійно лежала біля нього, Миколка схвильовано сказав: “Цей дідусь приходив до мене”. Я перепитала: може, спав, наснилося? Ні, каже, не просто чув його голос, а відчував тепло долонь. Тоді син розповів, що, як ще був підключений до всіх апаратів, до нього в палату зайшов старенький чоловік – увесь сивий і з такою ж сивою бородою, в червоному светрі та чорних штанах. Він запитав: “Як ти себе, Миколо, почуваєш?” Дитя здивувалося, звідки незнайомець знає його ім’я. “Я правильно назвав, що ти Микола?” – перепитав. “Правильно…” – ніяковіючи, відповіла дитина. “А як ти себе почуваєш?” – далі питав дідусь. “Добре”, – відказав хлопчик. “Бачиш, як Господь тебе любить, що послав мене молитися за тебе”, – сказав сивочолий бородань і поклав свою руку дитині на голову, де була здерта шкіра. Він тричі промовив: “Во ім’я Ісуса Христа, рано, зцілися”. А тоді так само положив руку на дренаж”, – розповіла слова сина жінка.

Більше чоловіка ніхто не бачив, а з того дня, як це сталося, хлопчик різко пішов на поправку. Пізніше, коли знімки легень потерпілого, зроблені відразу після аварії, побачив торакальний хірург з іншої лікарні, відверто сказав колезі: “Як дитина вижила? Як за десять днів виписана додому? Навіть дорослі з такими травмами лежать по лікарнях з півроку”.

І от у цей грудневий вечір, коли доріжки між будинками вже застелені білим снігом, ти сидітимеш біля вікна дуже довго і чекатимеш свого гостя. Та він чому завжди затримується. Ти приглядатимешся до доріжок, чи немає бува слідів… І може навіть ляжеш спати, розуміючи, що дітей дуже багато і Миколай квапиться, та може не встигнути до вашої хати. Ну, а під ранок обов’язково трапиться диво! Ти прокинешся від того, що щось заважає спати. Ти просунеш руку під неї – і знайдеш пакунок. Неможливо описати радості від того, що Миколай таки не забув про тебе. Ти довго розпаковуватимеш подарунки, хвалитимешся кожним перед рідними. Солодкий аромат мандаринок заповнить усю кімнату. А за вікном на білих доріжках сніг знов замете сліди нічного гостя – справжнього Святого Миколая, якого ти, на жаль, ніколи так і не побачиш…

Миколай в українській релігійній та народній традиції

Свято Миколая прийшло до України 1088 року за часів князя Всеволода Ярославовича. На честь святого княгиня Ольга побудувала один з перших храмів Київської Русі в середині IX століття – над могилою Аскольда в Києві. Найдавнішу збережену українську ікону святого Миколая датують початком XIV століття.

Українці з давніх часів вважають Миколая святим – заступником простого люду (до речі, його ім’я в перекладі з грецької означає «перемога народу»), особливо несправедливо скривджених. А ще він опікується подорожуючими та моряками. У нас цього святого називають«скоропомічним» — адже він завжди спішить на допомогу потребуючим.

Сотні церков в Україні побудовані на честь Чудотворця Миколая. А в місті Миколаїв йому споруджено великий пам’ятник. В українському народному фольклорі багато приказок, у яких згадується Миколай. Так, на Херсонщині, якщо на Миколи йшов сніг, говорили: «Миколай бородою трусить — дорогу стеле», а на Харківщині загадували: «Як на Миколи іній — буде овес». Постать Миколая, поряд із Богородицею та Ісусом можна зустріти у стародавніх українських щедрівках.

Для наших прабабусь і прадідусів святкування Миколая не обмежувалось отриманням подарунків. На Харківщині 17, 18, 19 грудня справляли так звані Миколині святки. У ці дні варили кутю та узвар, щоб наступного року був урожай на плоди й на ячмінь. Існувала й традиція випікання спеціального печива – миколайчиків. А на Гуцульщині побутував весільний звичай, коли молодих освячували іконою Миколая. Молодий перед батьком ставав, як перед святим Миколаєм, а наречена перед матір’ю, як перед Богородицею.

В давнину на Миколая укладалися договори і угоди, бо всі були впевнені, що в цей святий день ніхто не зважитися на обман. А ще зі свята Миколая в українських містах починали працювати ярмарки, де встановлювалася ціна на хліб і борошно.

Як Святий Миколай ходив по українських землях

Кажуть, традиція дарувати подарунки дітям на свято розповсюдилась Європою із середньовічної Німеччини. Її перейняли Австрія і Польща, а далі й Україна. Це підтверджується тим, що в Україні звичай класти дітям подарунки під подушку зберігся передовсім на Правобережній Україні, яка свого часу перебувала під владою Речі Посполитої.

Після революційних подій другої половини ХІХ ст. на Галичині серед українського шкільництва виникла потреба в яскравому дитячому святі. Тому Святий Миколай став опікуном українських школярів. Дитяче свято потребувало текстового матеріалу – віршів, пісень, драматичних творів. Багато українських авторів відгукнулося на цю потребу. Найперше слід згадати про Івана Франка. Йому належить віршований переказ легенди “Чудо з утопленим хлопцем” й одноактова п’єса “Суд святого Николая”, в якій уже постають традиційні персонажі українського миколаївського свята – ангели, помічники святого, опікуни та захисники дітей, і чорти, що намовляють Миколая не давати дітям подарунків.

З приходом на більшу частину українських земель радянської влади Святий Миколай, як і всі інші релігійні символи, був витіснений. Згідно з постановою ЦК КПРС від 1937 року на заміну йому прийшов Дід Мороз, який дарує подарунки на Новий Рік. На Західній Україні, натомість, традиція збереглася.

У Києві перше офіційне свято Миколая було влаштоване 19 грудня 1990 року для 700 хлопчиків і дівчаток — сиріт та дітей з багатодітних сімей. Через рік, 19 грудня 1991 р., стараннями Всеукраїнського православного братства, на гроші, зібрані Товариством святого Андрія Первозванного у США, дитячі свята святого Миколая влаштовано вже у 20 містах України.

Сьогодні українська резиденція Святого Миколая знаходиться у Карпатах. У Національному природному парку “Гуцульщина”, навіть є садиба святого Миколая, куди кожен може приїхати на екскурсію.

Давня українська легенда про Мокрого Миколая

Ікону Миколая Чудотворця здавна вішали чи не у кожній сільській хаті. До неї молились діти, як до образа свого заступника.

На старих українських іконах можна побачити різні зображення Святителя. Одним із найцікавіших є так званий Мокрий Миколай. Чому ж «Миколай Мокрий?»Легенда оповідає «Чудо про немовля в Києві», яке сталося не пізніше 1091 року. «Чудо…» розповідає про подружжя, яке вирушило на паломництво у Вишгород до мощів Бориса і Гліба на день їх пам’яті. Поверталися вони до Києва по Дніпру в човні. У дорозі жінка задрімала і упустила у воду немовля. У відчаї батьки дитини звернулись до св. Миколая, «велику віру до нього маючи», з проханням про допомогу. Наступного ранку дитина була знайдена неушкодженою «…лежаще мокро перед образом св. Миколая» на хорах Софії Київської.

Як виглядав Чудотворець

Народився Мир Лікійський десь між 270 та 286 роками у Малій Азії. Ще у дитинстві Миколай вирішив присвятити життя богослужінню. І в юні роки стає священиком. Батьки Миколая були дуже заможними і після смерті залишили синові великий спадок. Це багатство невеликими частинами Миколай роздаровував біднякам, аж поки не роздав все до останньої монети. Не чекав, щоб у нього просили допомоги, а сам шукав бідних, щоб їм допомогти. Багато років святий Микола був єпископом у Мирах (місто у сучасній Туреччині), тому його називають Мир Лікійським. На початку ІV століття, під час гонінь християн він був ув`язнений за віру. Помер, ймовірно, у віці 65-70 років.

Сьогодні ми можемо уявити, як насправді виглядав Святий Миколай. Про це розповідають вчені: розкривши могилу Миколая Лікійського, вони здійснили досліди. В результаті аналізу створено приблизну модель обличчя, а також досліджено інші зовнішні риси померлого. Отже Миколай був невисокого зросту: приблизно 167 см. Він одягався просто і без прикрас. Антропологи припускають, що Мир Лікійський не вживав м`ясної їжі. У нього було мужнє обличчя та карі очі. Шкіра – оливкового відтінку, чітко виражене підборіддя і вилиці. А із давніх свідчень сучасників Миколая, його лице випромінювало незвичайне світло, подібно до обличчя Мойсея.

Професор Луїджі Мартіно, який проводив досліди над тілом святого, розповідає: «Пошкоджені суглоби, хребет і кістки грудної клітки свідчать про муки, які переніс Святитель Миколай у в’язниці – його катували на дибі». Ці зміни викликані довгим багаторічним впливом тюремного холоду і вогкості (святий провів у темниці близько двадцяти років).

Миколай 2

Ікона з Базиліки св. Миколая в м Барі (Італія), яка як вважається, була написана на основі прижиттєвого зображення святого.

Чому Святий Миколай – найкращий?

Його мощі виявилися нетлінними, мироточивими і здатними зцілювати хворих. Церква канонізувала Миколая. Він був і залишається найвідомішим святим у Європі. Його поважали однаково й католики, й протестанти, його люблять діти Колумбії, Німеччини та України.

Та лише в Україні, як стверджують деякі дослідники, Святого Миколая вважали опікуном дітей. У старих церковних записах є такі слова: “Напередодні Святого Ніколауса матері тримають напоготові подарунки та різки для своїх дітей” (1555 р.). А в давній миколаївській колядці:“Святий Ніколасе, мені поклади, що за потрібне вважаєш ти. Яблука, горіхи, мигдаль маленькі діти радо їдять!”

Святого Миколая можна вважати прадідом і Діда Мороза, і Санта Клауса, адже на основі його древнього образу з`явились ці казкові персонажі. Тож, повертаючись до витоків, ми повинні віддати перевагу не американським чи радянським символам, а давнім світовим, й у тому числі українським, традиціям. Адже саме Отець Миколай як особистість втілює найкращі людські ідеали. Він відзначився чистотою життя, за яку мав від Бога дар чудотворення, а також милосердям і благодійністю. Очільники Церкви й богослови, встановлюючи свято, закликали вірних пам’ятати саме про ту взірцеву чистоту й щедру доброчинність, брати їх за приклад. Миколай, оцінюючи поведінку дітей, вчить бути порядними, чесними і слухняними, милосердними, безкорисливими, щедрими та допомагати іншим.