Про це Суспільному повідомив офіцер обласного центру комплектування Віктор Білас.

У Домі Печалі попрощалися із військовослужбовцем Ярославом Марківим.

Дім Печалі. Фото: Суспільне Тернопіль

Похоронна процесія пройшла до Микулинецького кладовища, де загиблому віддали останню шану.

Похоронна процесія. Фото: Суспільне Тернопіль

Леся Романчук ходила з Ярославом Марківим до лютеранської церкви. Чоловік працював стоматологом в клініці на колесах, заснованій лютеранським міжнародним благодійним фондом.

“Лікував людей благодійним чином, безкоштовно. А коли почалась війна він пішов воювати”.

На похорон прийшла колега загиблого Людмила Войчунас. Жінка розповідає, востаннє бачилася з Ярославом Марківим у вересні 2023 року, коли чоловік приїжджав додому у відпустку.

“Настільки кардинально змінився. Відчувалося, що він отакий справжній військовий. Здається, що він нічого не боявся. Він казав, що все буде файно, ми їх тут всіх поламаємо, поб’ємо і все буде добре. Все буде Україна”.

Попрощатися із Ярославом Марківим прийшов пастор лютеранської церкви Тарас Коковський.

“Не належав офіційно до нашої церкви, але як працівник міжнародного благодійного фонду і просто, як людина приходив до мене. Ми спілкувалися. Людина, яка закінчила медичний університет. Став командиром танку. Це дуже показово і це дає нам надію на нашу перемогу”.

У Ярослава Марківа залишилися мати, дружина і донька. Поховали офіцера на Алеї Героїв.

Про це нашій редакції розповіла її мати – пані Ганна, і попросила допомогти з пошуками доньки. Востаннє вони розмовляли 1 березня.
Марія Михайлівна Вербова народилась у 1998 році (дату не вказуємо з міркувань безпеки). Цьогоріч дівчині виповнилось 24 роки. Її сім’я родом з села Денисів Козівського району (тепер Тернопільський район). Ганна Степанівна, мати зниклої, наразі проживає на Рівненщині. Натомість її дочка упродовж останніх семи років орендувала квартиру у Тернополі, в районі «БАМу».

Марія на відмінно закінчила школу, вищу освіту здобула в Галицькому коледжі на спеціальності «Туризм». Досягнувши повноліття, дівчина влаштувалась на роботу, аби власноруч заробляти кошти. Вона спершу працювала в «Орнаві», а касиркою у торговельному залі в ТРЦ «Подоляни».

– Востаннє я бачила дочку 23 лютого, за день до війни! Приїжджала провідати її у Тернопіль. Потім ми щодня розмовляли по телефону. Говорили й за день до її зникнення – 1 березня. Марійка сказала, що в неї все добре, нічого нового не трапилось. 2 березня я набрала до доньки, а вона «поза зоною». Відтоді не виходить на зв’язок більше шести місяців, – розповіла згорьована мати.

2 березня Марія Вербова пішла до Тернопільського обласного центру соціально-психологічної допомоги «Родина», що на Коновальця. Відвідавши установу, дівчина вийшла на вулицю і зникла. Як каже пані Ганна, це сталось посеред білого дня і жінка до нині не знає, де перебуває її дитина.

– Маю підозри, що її викрали. Сама вона не могла отак пропасти. Марійка повністю знала Тернопіль, кожну вулицю. Весь одяг залишився у квартирі, валіза стоїть. Речі на місці, тільки бракує смартфона, паспорта і рюкзака, який вона постійно брала з собою, – говорить Ганна Степанівна.

Мати звернулася до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, а ще надіслала безліч оголошень про пошуки Марії в різні друковані видання, сайти і телеканали. Правоохоронці взялись за роботу, але поки дівчину ні живу, ні мертву не знайшли.

– На початку серпня до мене зателефонували невідома жінка. Вона сказала, що бачила мою доньку на проспекті Злуки у Тернополі, в житловому кварталі біля «Універсаму». Та, мовляв, жебракувала. Після цього я кілька разів була на тому місці. Розпитувала людей, – каже пані Ганна.

На початку серпня, ділиться спогадами жінка, ніби й сама помітила схожу на доньку дівчину, яка стояла у компанії чоловіків неподалік. Однозначно стверджувати, чи це Марія, Ганна Степанівна не може. Говорить, що як востаннє бачились наживо, дочка була доглянута і з макіяжем. Натомість ця жінка мала обдерту спідницю, поношений верхній одяг та захисну маску на обличчі.

– Я маю третю групу інвалідності, після двох операцій. Кинулась до неї, гукала. Але мені стало погано, потемніло в очах. Присіла на асфальт, а коли прийшла до тями – компанія зникла. Я пів року шукаю Марійку, вже немає сил! Допоможіть знайти дитину! – просить мати зниклої.

Нам вдалось дізнатись, що Марія Вербова наразі знаходиться в офіційному розшуку від Головного управління Національної поліції у Рівненській області.

Якщо ви впізнали дану особу, знаєте про її місцеперебування, повідомте за телефоном: 097 610 82 17 (мати Вербова Ганна Степанівна), або поліції «на гарячу лінію»: 102.

Світла пам’ять про неї назавжди залишиться в стінах рідної школи та серцях учителів.

Зберігаємо у нашій пам’яті лише гарні спогади про завжди позитивну, приємну жінку, чудового музиканта, фахівця своєї справи. Поділяємо горе та сумуємо разом з родиною, підтримуємо вас у годину скорботи.

Нехай пам’ять про Наталю В’ячеславівну назавжди залишиться в серцях рідних, знайомих, колег, а Бог дарує вічне життя та спокій.

Вічна пам’ять.

Деталі інциденту розповіли в пресслужбі поліції Тернопільської області.

Голодного хлопчика, який жив в моторошних умовах антисанітарії виявили під час рейду на вулиці 15 Квітня. У квартирі було дуже брудно, скрізь валявся сміття.

Батько хлопчика знаходився вдома, але з явними ознаками алкогольного сп’яніння. Мама померла кілька років тому, і чоловік самостійно виховував сина.

У дитини порушення слуху, він погано чує і говорить. Однак він розповів поліції, що у квартирі часто відбуваються вечірки, приходять чужі люди, які шумлять, вживають алкоголь і курять. 11-річна дитина зізналася, що вже дві доби нічого не їла, а пила тільки залишки солодкої води.