Окрім того, трансплантація зможе надаватись і людині, яка перебуває у невідкладному стані. 18 грудня на Урядовому порталі з’явилася постанова №1083, в документі якої вказані ціни на трансплантацію.

-Аллотрансплантація нирки від живого донора або донора-трупа коштуватиме 323 798 грн.
-АВО-несумісна трансплантація нирки обійдеться в 721 230 грн.
-Трансплантація комплексу “серце-легені” коштуватиме 535 280 грн.
-Пересадка печінки або її частини – 855 039 грн.
-Ціна на алогенну трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин з донорським етапом становитиме – 1 360 141,36  грн.
-Аутологічна трансплантація коштуватиме 1 308 393,3  грн.
-За вилучення органів у донора-трупа доведеться віддати 74 086 грн.

В Україні щороку майже 200 пацієнтів потребують трансплантації органів. Єдина надія цих людей – це державна програма Лікування за кордоном. Але за цим напрямком з Україною співпрацюють лише дві країни – Білорусь і Індія.

Білорусь проводить трансплантацію серця, нирок та печінки. Індія – трансплантацію комплексу серце-легені.

Українські громадяни не мають права претендувати на органи європейських донорів так, як і європейські пацієнти не претендують на донорські органи українців. У зв’язку з тим, що Україна не розвиває власну медичну галузь за напрямком трансплантології.

Тому ми працюємо з Білоруссю та Індією, виключенням є лише трансплантація червоного кісткового мозку. За цим напрямком працюють інші країни і, як правило, це стосується лише українських дітей.

Зазначений закон дозволить не лише широко впровадити, але й інтегрувати у європейське співтовариство вітчизняну трансплантологію.

Кожен законодавчий акт після впровадження потребує внесення змін, зважаючи на отриманий досвід прикладного характеру з метою вдосконалення. Це абсолютно нормальна практика. Закон – це лише початок, адже потрібно створити відповідну підзаконну базу. І це завдання Уряду. Якраз нормативно-директивні акти Уряду визначать порядок створення реєстру бажаючих стати донором.

Скільки коштуватиме трансплантація в Україні
Кожен рік Україна потребує 1-1,5 млрд. грн на реалізацію державної програми Лікування за кордоном. На жаль, пацієнти, які чекають такого лікування, називають лист очікування МОЗ України “списком смерті”.

Більшість з них так і не дочекалися допомоги і, на жаль, переважно це діти. Причин декілька, але основна – недостатня кількість коштів.

Крім всього перебування членів родини за кордоном, які супроводжують пацієнта, державою не оплачується, а термін такого перебування може бути доволі тривалий, доки не з’явиться сумісний з реципієнтом донор. Це дуже коштовний процес. Тому закон про трансплантацію повинен поліпшити і фінансово-економічну складову.

Українські лікарі володіють досвідом щодо проведення трансплантації органів і тканин. І таке лікування в Україні буде коштувати значно нижче, ніж за кордоном.

З прийняттям цього закону наші співгромадяни отримають шанс на життя. І в першу чергу наші діти, навіть ті, які ще не народились. Але зрозуміло, що ефект від впровадження зазначеного закону ми відчуємо не одразу.

Хто може бути донором
На сьогодні трансплантація стосується виключно трупного донорства.

Раніше в Україні було дозволено лише родинне донорство, але не завжди родич може бути донором відповідно до зазначених критерій.

Є чіткі міжнародні критерії щодо правил діагностування та констатації смерті потенційного донора, забору органів та тканин, визначення сумісності за системою донор-реципієнт, зберігання і транспортування, а також безпосередньої трансплантації органів та тканин. Не кожен може бути донором.

Донорами можуть бути громадяни, які надали при житті згоду бути донором та за медичними критеріями може ним бути.

Донорами не можуть бути люди, які хворіють системними захворюваннями (ревматологічний хвороби та інше), інфекційними хворобами небезпечними та суспільно-небезпечними (парантеральні вірусні гепатити В і С, туберкульоз та інші), хвороби крові, цукровий діабет і імунологічні дисфункції. Список доволі широкий. Тобто, все що може нашкодити і спричинити відторгнення донорського органу.

Крім всього, після трансплантації органу від донора, реципієнт потребує довічної імуносупресивної терапії.

Чи зникне чорна трансплантологія
Насправді, чорної трасплантології не існує. Є певна діяльність поза межами законодавства, яка стосується двосторонніх домовленостей між донором, посередником та реципієнтом.

Але це не стосується зазначеного закону, оскільки йдеться виключно про трупну трансплантацію.

Особисто я, готовий бути донором після своєї смерті. І якщо таким чином буде врятоване ще одне життя, я, як лікар, виконаю свою місію на 100%.

За відповідний проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони здоров’я та трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини (№2386а-1) у четвер, 17 травня, проголосували 255 народних депутатів. Пізніше з’явилися дані поіменного голосуванн, передає Корупція.Інфо.

Документом пропонується дозволити трансплантацію органів після смерті донора за умови, що він заздалегідь надав письмову згоду.

Відповідно до законопроекту, пропонується встановити, що після надання письмової згоди особі надається карта потенційного донора і інформація про нього вноситься в Єдину державну інформаційну систему трансплантації. Інформація буде конфіденційною.

Інформаційна система складатиметься з кількох реєстрів:

волевиявлення щодо посмертного донорства;
“довірених” осіб, які згодні на посмертне донорство тих, кого вони представляють;
анатомічних матеріалів людини, призначених для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів;
живих донорів;
живих донорів гемопоетичних стовбурових клітин;
реципієнтів;
людей з трансплантованим анатомічним матеріалом;
медустанов, уповноважених на трансплантування;
транспланто-координаторів.
Також пропонується передбачити, що заява про надання дозволу на трансплантацію може бути відкликано заявником.

Законопроект передбачає “презумпцію незгоди” і визначає ряд категорій населення, у яких не можна вилучати органи ні за яких обставин – це діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи, які загинули під час бойових дій або від насильницької смерті.

Крім того, при кожному акредитованому закладі охорони здоров’я, будуть створені спеціалізовані об’єднання трансплантології, а також буде введено обов’язкове функціонування в цих закладах етичних комітетів.

Дані комітети будуть перевіряти волевиявлення реципієнтів, контролювати діяльність установ охорони здоров’я щодо недопущення порушення принципів добровільності і безкорисливості при здійсненні трансплантації.

Люди, які за життя надали свої анатомічні матеріали одному з родичів, мають право на підтримку держави: безкоштовне медобстеження, медичну допомогу в разі хвороб або погіршення здоров’я (якщо це пов’язано з донорством).

Донору після операції по вилученню органу надаються 3 дні оплачуваної відпустки (їх можна об’єднати з плановим відпусткою), а також відшкодовуються збитки з урахуванням додаткових витрат на лікування, посилене харчування тощо.

За вилучення у людини шляхом примушування або обману органів з метою трансплантації каратимуть позбавленням волі до 5 років.

За ті самі дії, вчинені щодо особи в безпорадному стані або яка перебуває в матеріальній або іншій залежності, будуть карати позбавленням волі на термін від 5 до 7 років.

Крім того, за незаконну торгівлю органами та іншими анатомічними матеріалами каратимуть позбавленням волі на строк від 7 до 10 років. Закон вступає в силу з 1 січня 2019 року, за винятком четвертого пункту розділу сьомого, в якому прописані заходи, які повинен здійснити Кабінет міністрів до набрання законом чинності.

З 2019 року діючий в даний час закон “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини” втратить свою силу.

За словами одного з інціаторов законопроекту, голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Ольги Богомолець, у всьому світі трансплантація органів і біологічних матеріалів людини є одним з найбільш ефективних, а іноді і безальтернативних способів врятувати життя людини. Більшість незворотних ушкоджень таких життєво важливих органів, як нирки, печінка, підшлункова залоза, легені і серце, неможливо вилікувати інакше, ніж за допомогою операції.

“Законопроектом також вносяться зміни до ст. 143 Кримінального кодексу України щодо посилення кримінальної відповідальності за порушення встановленого законом порядку трансплантації органів, – це дозволяє створити ще один запобіжник проти “чорної трансплантології” і зберегти монополію держави на такі операції”, – цитує Богомолець “Дзеркало тижня”.

Нардеп зазначила, що до цього ситуація в Україні була катастрофічною: проводилося лише 3,1 трансплантацій на 1 мільйон населення на рік. Це – один із найгірших показників у світі.

“В абсолютних цифрах це становить лише 130 операцій в рік, при тому, що понад 5 тис. українців щороку потребують пересадки органів. З них трансплантації нирки потребують понад 2500 пацієнтів, печінки – до 1500 пацієнтів, серця – понад 1000 осіб, кісткового мозку – 300”, – сказала Богомолець.

Відзначимо, що новий закон викликав бурхливе обговорення в мережі. Українці переконані, що це покладе початок революційним змінам, які допоможуть рятувати життя тяжкохворих людей.

Хороша полягає в тому, що на наступному тижні, нарешті, на розгляд парламенту у другому читанні буде внесений мій законопроект № 2386а-1 “Про застосування трaнсплaнтації анaтомiчних матеріалів людині”, який був проголосований у першому читанні ще 21 квітня 2016 року.

Законопроект дає надію на порятунок життя понад 3400 українців, які щороку вмuрaють, так і не дочекавшись дoнoра. Загалом трaнсплaнтації кожного року потребують близько 5000 людей. І для них пересадка oргaнiв є безальтернативним способом лікування.

Документ, який опрацьовувася до другого читання сотнями експертів, доведений до ідеального стану і враховує всі нюанси для створення гуманної, прозорої і ефективної системи трaнсплaнтації в Україні. Цим законом створюється повний ланцюг -від дoнoра до реципієнта, що дозволить швидко здійснити необхідну oперaцію та врятувати людині життя.

Для запобігання будь-яким злoвживанням у законопроекті передбачена “презумпція незгоди” та визначено низку категорій населення, в яких не можна вилучати oргaни за жодних обставин – це діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи, що зaгинyли під час бoйoвих дій чи від нaсильнuцької cмeрті.

Загалом законопроект №2386а-1 відповідає найвищим міжнародним стандартам, враховує всі найдрібніші деталі і дозволяє Україні запустити створення ефективної та гуманної системи трaнсплaнтації вже найближчим часом.

Але є і погана новина – існує величезний ризик, що закон не приймуть з політичних мотивів. Наскільки мені відомо з попередніх консультацій, фракція “Самопомочі” не готова голосувати за нього до прийняття закону про Антикорупційний суд, а “Опозиційний блок”, за словами його представників, – через позицію своїх виборців на сході України.

У випадку, якщо законопроект, який розроблявся майже три роки із залученням сотень найкращих експертів з різних галузей, провалять – Україна ще на багато років залишиться однією з небагатьох країн світу, де відсутня система трaнсплaнтації, а люди вмuрaють не через відсутність дoнoрів, а через недбалість та нездатність держави організувати систему допомоги громадянам.

Тому я закликаю своїх колег – народних депутатів – відкинути всі політичні амбіції та розрахунки і зробити добру справу для країни – прийняти абсолютно аполітичний законопроект, спрямований на порятунок життя українців.

Кожного дня в Україні вмuaає 9 людей через відсутність трaнсплaнтації. І кожна cмeрть буде на совісті тих, хто у своїх політичних торгах і ігрищах забуває про своїх співгромадян.