Монумент “Батьківщина-мати” у Києві, нарешті, отримав державний герб на щиті. Рано вранці в неділю конструкцію тризуба підняли і почали закріплювати на призначеному місці.

Після цього робітникам ще належить привести до ладу зовнішній вигляд щита з новим гербом, оскільки для його оновлення було знято частину сталевих плит, що покривають конструкцію щита зовні.

Як раніше писав УНІАН, торік у липні Мінкульт провів опитування в застосунку “Дія”, щоб з’ясувати думку українців щодо необхідності демонтувати радянський герб з найбільшого монумента України. Понад 90% висловилися за те, щоб зняти старий герб. При цьому 85% схвалили ідею розмістити на щиті статуї український тризуб.

1 серпня цього року зі щита “Батьківщини-матері” демонтували радянський герб. Роботи довелося двічі зупиняти через повітряну тривогу, що лунала в столиці.

За словам в.о. міністра культури Ростислава Карандєєва, старий герб планують залишити у Музеї історії України у Другій світовій війні, на території якого розташований монумент.

Крім того, сам монумент планують перейменувати. Замість “Батьківщини-матері” його хочуть назвати “Україна-мати”. Про це розповів гендиректор Музею історії України у Другій світовій війні Юрій Савчук. За його словами, вчена рада музею таке рішення вже схвалила, але остаточно його ще має затвердити Міністерство культури.

Про це йдеться на сайті Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, передає Суспільне.

Дерева висадили з нагоди святкування цьогоріч 30-річчя незалежності України

На території лісового фонду Дорівського лісництва лісівники попередньо розчистили площу, зробили розмітку, позначили кожне посадкове місце дерев’яним кілком.

Опісля ветерани АТО – майстер лісу Василь Озорович і лісоруб Петро Буждиганчук, голова Делятинської ОТГ Богдан Клим’юк, представники громадських організацій та закладів освіти Делятинської селищної ради та лісівники Делятинського лісгоспу висадили саджанці дугласії та модрини.

“Ці породи дерев швидко вкорінюються і дають непоганий приріст. Тому лісівники сподіваються, що за п’ять років тризуб можна буде оглядати з висоти пташиного польоту, а завдяки модриновій жовтій хвої лісовий герб особливо буде помітний восени”, — повідомляють на сайті.

Дерева висадили у межах акції “Озеленення планети”.

До слова, цьогоріч малому гербу України 22 березня виповнилося 103 роки. У 1918- році Мала Рада затвердила, що гербом Української Народної Республіки буде знак Київської держави часів Володимира Святого – тризуб у варіанті, розробленому художником Василем Кричевським.

В одній із Facebook груп, користувач Володимир Матійців вирішив поцікавитись, чи ніхто не знає, що за дивний тризуб з хрестом у деревині знайшов його родич.

Як повідомив Володимир, що його дядько сьогодні 6 лютого рубав букові дрова, у селі Довге Івано-Франківської області, та виявив неочікувану знахідку. Володимир приїхав до свого дядька і відразу сфотографував дивну знахідку та виклав у соціальну мережу.Також, як повідомив Володимир ІП “Це моя Україна”, що дрова минулорічні, а не цьогорічні. І можливо дрова з села Милування. Точна інформація ним ще буде уточнена у людей які їх продали.

У коментарях до допису люди писали, що можливо це поховання вояка УПА.

“Поблизу місця, де росло дерево має бути поховання вояка УПА”, – написав Денис Дрозд.

“Такий малюнок може бути, колись якщо дерево молоде за часів УПА, на ньому могли на корі вирізати тризуб, потім дерево росло і сховало в собі. Тут справді швидше за все сучасне творіння. Але якщо це правда то шукайте того бука, під ним може лежати повстанець”, – написав коментар Олег Войтів.

Довідково, за даними облуправління МГБ у 1949 р. у Тисменицькому районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Вільшаниця, Милування і Пшеничники.

У 2019 році подружжям Богданом і Наталією Настюк поблизу міста Дінгвол (Dingwall) в Шотландії виявили пам’ятний знак із тризубом та написом “1949. The Ukraine”.

Цьогоріч пам’ятник було очищено та впорядковано.

Найімовірніше Тризуб розміром 2 метри було споруджено вiйськовoпoлоненими з числа вояків дивізії “Галичина”, яких прийняла Велика Британія після Другої світової. Частина з колишніх дивізійників опинилась у Шотландії, здебільшого, на сільськогосподарських роботах.

За інформацією посольства, пам’ятку можна знайти за такими координатами: BRAHAN COTTAGES, пост код IV7 8EE.

Нашого цвіту по всьому світу! Слава героям!

На тлі загострення польсько-українських відносин кожну побутову претензію з боку сусідських чиновників наші краяни розцінюють як упереджену, навмисну, таку, що продиктована бажанням посіяти ворожнечу між народами. Нам не віриться у свідомий умисел, але таке враження склалося у вихідця із карпатського Добромиля Світлани Проник та її чоловіка Василя після прикрого інциденту, що стався з ними на прикордонному пропускному пункті Смільниця-Кросцєнко.

Пані Світлана за фахом кулінар, її чоловік Василь – електрозварник. У пошуках заробітку поїхали за кордон. Жили і працювали у Португалії, потім перебралися до Франції, оселилися у тамтешньому Бордо. Про батьківщину не забувають, часто навідуються у рідні краї, де живуть їхні діти (для них і заробляють у чужині копійку!). Про Україну-неньку нагадує їм і наклейка із золотим тризубом, яку прилаштували на багажнику свого автомобіля (купили і зареєстрували його у Франції). Якраз навколо нашого державного герба і сталася неприємна подія під час перетину кордону з Польщею, через яку Проники їхали у Бордо.

— Польський “страж гранічний”, глянувши на наше авто, відразу заметушився, – згадує пані Світлана. – Сказав чоловікові за кермом, що у нас не все гаразд з машиною. Подумала собі: що раптом сталося? А він вказав на тризуб на багажнику. Мовляв, у Польщі закон це забороняє. Чоловік здивувався, адже тризуб не створює аварійної ситуації, нікому не заважає. Тоді прикордонник приніс книжечку із польським законом про дорожній рух, зачитав пункт, який не дозволяє розміщення на транспортному засобі знаків, які належать іншій державі, а не тій, в якій машину було зареєстровано. “Страж гранічний” каже до нас: або ви знімаєте тризуб, або я виписую штраф! Повторив це кілька разів. Наші пояснення, що їдемо транзитом, на нього не вплинули. Відповів: “Ви зараз на території Польщі, а у нас свій закон”.

Пані Світлана, що називається, почала “тиснути на мораль”. Розповідала, що недалеко від неї у Бордо живе поляк, який має власну крамничку, на якій польські написи, є і авто, яке обклеєне орлами-гербами Жечі Посполитої. Однак нікому ця символіка не створює проблем, ніхто з місцевої влади за це не карає. Непохитного прикордонника такі аргументи не переконали.

Проники були шоковані вимогою зняти тризуб. Адже їздили з ним своїм “французьким” авто через польський кордон не раз, і ніколи їм за це ніхто не дорікав.

— Нас щоразу зупиняють німецькі поліцейські для перевірки документів, причому кілька кілометрів їдуть за машиною, поки зупинять, — і їх наш тризуб не цікавить, — обурюється пані Світлана. — Цього разу на кордоні Франції зразу звели з дороги, поки один перевіряв документи, інший з автоматом ходив навколо машини, але на тризуб уваги не звернув. То хто ви такі, панове з Кросцєнко, щоб отак знущатися з мого народу?

Українське подружжя Проників знімати тризуб відмовилося — тож змушене було сплатити 100 злотих штрафу. Ми запитали у пані Світлани: чи не шкода їй було 100 злотих?

— Не шкода! Йшлося про принцип. Ми з чоловіком сприйняли вимогу зняти державний герб як зневагу. Вирішили заплатити штраф, але не знімати нашу святиню.

Чоловік пані Світлани каже, що у поведінці польського прикордонника відчувалася зверхність, приниження. Напевно, сподівався, що українці пошкодують грошей і підкоряться його наказу. Але Проники такого задоволення йому не подарували…

— Ми не скаржилися нікуди, — сказав у розмові пан Василь. — Бо чим це допоможе? Нам треба самим щось робити, щоб захищати свою гідність… Знаю, жителі прикордонних районів живуть від перепродажу у Польщі наших товарів. Часто ладні на коліна ставати перед польськими прикордонниками, лиш би їх пропустили. “Стражі гранічні” звикли, щоб ми шапку перед ними знімали. Я цього робити не буду!

У прес-службі коменданта Бещадського відділу прикордонної служби Польщі пообіцяли вивчити цей інцидент. Прогнозуємо, речники повідомлять, що “страж гранічний” діяв відповідно до пункту 4 статті 60 національного закону “Про дорожній рух”, ухваленого у 1997 році. Але хіба не виглядає норма про заборону розміщення “чужих” знаків на машині тієї чи іншої реєстрації абсурдною? Навіщо робити на цьому політику? Тим більше щодо громадян дружньої країни. Не уявляю собі обурливої реакції польських прикордонників, якби, скажімо, хтось з українців на авто української реєстрації, перетинаючи кордон наших добрих сусідів з-над Вісли, через солідарність з ними узяв та й почепив на ньому польський червоно-білий стяг. Чи, може, і у цьому випадку ревні стражі польського дорожнього закону впаяли б українському водієві 100 злотих штрафу?

P. S. Українська громадськість у Польщі обурена “справою Проників” і через місцевих юристів збирається довести, що накладені прикордонниками санкції на співвітчизників — безпідставні.