Зараз загальна відпустка становить 24 дні, а за новими правилами – 28 днів. Ті, хто молодше від 18 років, має право на 31 день відпустки. У стаж роботи, що дає право на щорічну основну оплачувану відпустку, зараховуються:

час фактичної роботи (зокрема й на умовах неповного робочого часу простою не з вини працівника) протягом робочого року, за який надається відпустка;

час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням;

час перебування у відпустці через вагітність та пологами;

час щорічної оплачуваної відпустки.

Крім того, зараз серед причин для звільнення бажання роботодавця немає взагалі, хоча фактично це не заважає “просто так” розривати трудові відносини. У новому ж КЗпП “ініціатива роботодавця” виводиться як окрема причина. Правда, для цього потрібні підстави.

“Роботодавець має право за власною ініціативою розірвати трудовий договір із працівником у разі його відмови від зміни істотних умов трудового договору, а також із причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного характеру”, – йдеться в законопроєкті.

HR-експерт Олександр Білоус додає: що саме можна вважати “структурную” або “аналогічною” причиною, сказати складно. Але це розв’язує руки роботодавцю звільняти без очевидних на те підстав.

“Ми бачили проєкт КЗпП, у якому взагалі не потрібно було мати причину для звільнення, саме бажання роботодавця було такою причиною. Зараз же потрібні хоч і не до кінця виразні, але конкретні підстави для звільнення”, – розповідає Білоус.

Про звільнення роботодавець повинен попередити заздалегідь:

за 15 днів – якщо співробітник працював до пів року;

за 30 днів – якщо працював більше ніж пів року;

за 60 днів – якщо працював понад п’ять років;

за 90 днів – якщо працював більш ніж 10 років.

“За домовленістю сторін попередження можуть бути замінені грошовою компенсацією в розмірі, визначеному трудовим договором, але не менше від подвійного середньоденного заробітку працівника за кожен робочий день”, – йдеться в проєкті.

Наприклад, якщо ви працювали більше ніж пів року, але роботодавець вас вирішив звільнити “одним днем”, то як компенсацію йому доведеться виплатити двомісячну зарплату.