В інтерв’ю Суспільному він розповів про монаше життя, що означає бути архиєпископом, які ініціативи надалі впроваджуватиме церква, як кріпити віру та де шукати єдність і надію під час війни.

8 грудня відбулася ваша інтронізація. Що ця подія для вас означає?

Щоразу, коли призначають нового єпископа, відбувається такий обряд, який називається введення на престол тієї чи іншої єпархії. Відповідно, від того дня єпископ набуває всіх прав і обов’язків для цієї єпархії. Отже, саме з цього дня я отримав цей обов’язок служіння в Тернопільсько-Зборівській архиєпархії

До цього ви були єпископом-помічником нинішнього архієпископа-емерита Василія Семенюка. Від єпископа-помічника до архієпископа, наскільки змінилася зона вашої відповідальності і обов’язки.

Єпископ-помічник має обов’язок допомагати. Натомість єпархіальний єпископ, тобто єпископ, який очолює архиєпархію, несе пряму відповідальність за всі ділянки її життя. Тому це доволі серйозно.

Ви вже відслужили свою першу архиєрейську літургію в Марійському духовному центрі в Зарваниці. Пригадайте той момент, коли до Зарваниці ви потрапили вперше. Які відчуття тоді у вас були?

Дякую за це запитання, бо воно торкається моментів дитинства, адже вперше я був у Зарваниці ще, коли я до школи ходив. Я народився в такому селі, де була підпільна церква, але чув багато про Зарваницю. Серед монахів та вірян підпільної церкви, Зарваниця була місцем паломництва. Коли я вперше там був, це було таке дуже особливе відчуття, що ти доторкуєшся до святого місця, в якому тисячі прочан молилися таємно, часто під загрозою бути ув’язненим.

Моїм пріоритетним завданням є виховання молоді.

Цього року Українська греко-католицька церква відзначає 35 років з часу виходу з підпілля. Ви народилися на Івано-Франківщині, в Дорі й, напевно ж, пам’ятаєте той час, коли молилися щиро, але не так легко, не за таких обставин, не так відкрито. Пригадайте той час.

У селищі Дора був підпільний монастир Студійського уставу. Тобто це були монахи, які приїхали ще в кінці 30-х років зі Святоуспенської Унівської лаври з Львівщини. І там був заснований монастир. Окрім молитви, монахи займалися вихованням дітей, а саме навчанням кравецтва, столярства і також шевської справи. Адже гуцули не мали можливості здобувати такий фах. Отже, це був внесок монахів.

Натомість, коли в 1946 році офіційно комуністична влада заборонила богослужіння, заборонила існування монашого життя і монастиря, як такого, монахи пішли в підпілля. Батьки нас дітей брали з собою на ті підпільні богослужіння. Це відбувалося в 4-й годині, вдосвіта. Так, щоб до ранку закінчилися всі богослужіння. Власне, сповідь, святе причастя завжди відбувалися в атмосфері таємності, щоб про це ніхто не знав. Я вихований саме в такій атмосфері, як християнин. І це також мене потягнуло до служіння в монашому житті, через той приклад героїзму та мужності.

Приклад дав і мій духовний отець, а це є отець Порфирій Чучман, який в Дорі був з 30-х років. Він два рази був в ув’язнені за віру. Цей приклад був дуже потягаючий. Уявіть собі, старенький священник, монах, якому понад 80 років, а біля нього гуртуються діти. І батьки, знайомі, близькі, запитували: “Що вас там цікавить в тому старому дідусеві?”. Можливо молодий, активний лідер? Але ні, саме особа, яка має великий духовний досвід, яка випромінює цю святість, вона є здатна дати приклад молоді, дітям.

Ви згадали про молодь. Українська греко-католицька церква активно працює із молодими людьми. Назвіть ті ініціативи, які провадить церква і вони є знаковими саме у співпраці з молоддю.

Молодь завжди живе ідеалами. Завжди має гарні цілі, мрії. І тому в Українській греко-католицькій церкві молодь завжди займає дуже особливе місце. Одним із таких молодіжних рухів, який зародився в 30-х роках минулого століття є “Українська молодь — Христові”, який об’єднував тисячі молодих хлопців, дівчат. Він також відродився на початку 90-х років. Буквально одразу після виходу церкви з підпілля молодь зорганізувалася в відродження цього руху. І він до сьогодні є дуже активним рухом.

Другий такий молодіжний рух, який в нашій церкві займає чільне місце, це є спільноти студентів, який називається “Обнова”. Рух молоді показує тут тяглість поколінь українських студентів, української молоді від XX століття аж до сьогодні.

Моїм пріоритетним завданням є виховання молоді, допомога молоді, бути поруч молоді. І ми намагаємося підтримати ініціативи молоді, тому що молодь є дуже ініціативна. І з керування цих ініціатив, їх підтримка, завжди має добрі плоди.

Наскільки важливою особисто для вас і для церкви є співпраця з іншими конфесіями? На вашій інтронізації був митрополит Православної Церкви України Нестор. Що ця робота означає для вас і таке спілкування міжконфесійне?

Завжди була одна із таких болючих ран на тілі нашого народу — брак єдності. Тому ми молимося: “Боже, нам єдність подай”. Із владикою Нестором ми знайомі вже багато років і маємо співпрацю дуже тісну саме у вихованні пластової молоді. Тому ми завжди знаходили спільну мову, завжди знаходимо порозуміння. І я дуже йому вдячний, що він також брав участь в інтронізації.

І на майбутнє, звичайно, що ми будемо разом намагатися попри різноманітність, шукати єдність, шукати порозуміння, бо єдність не полягає в одноманітності. Єдність також потребує різноманітності. І різноманітність не суперечить єдності. Ось, коли є порозуміння, коли є взаємна пошана, коли є взаємна допомога, — так будується єдність. Так ми будуємо і будемо будувати цю єдність. І давати приклад іншим такої єдності і порозуміння.

У час війни, єдність — це надзвичайно глибоке поняття. Її ми відчуваємо і потребуємо всі, але наш простір, наш всесвіт повниться тими моментами, які часто більше налаштовані на те, аби роз’єднати людей. Де людям шукати ті зачіпки, де людям шукати ті моменти, які спрямовані на єдність і що в цьому плані може дати священник і церква?

Це запитання надзвичайно актуальне. Господь Бог сотворив людину, Бог є нашим батьком. І тоді, коли ми маємо цей вертикальний вимір єдності з Богом, пошуку цієї єдності, ми тоді здатні між собою ці міжлюдські відносини будувати. Тому моя відповідь на це запитання радше буде в тому ракурсі, щоб кожен із нас шукав єдності з Богом. Кожна наша сім’я, кожна родина, спільнота професійна. Коли християнські цінності, Божі цінності, цінності Божих заповідей для нас будуть близькі, коли ми їх будемо шанувати, коли ми будемо розуміти вартість цього, нам буде легко знайти єдність.

Лікування ран війни

Із 2014 року і, власне, з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, греко-католицька церква розпочала низку нових ініціатив. Розкажіть, які з них перейдуть у наступний рік?

Однією з найголовніших ініціатив є наша стратегія, тобто стратегія цілої церкви, але не тільки в Україні. Українська греко-католицька церква є на всіх континентах. Ось, це є стратегія лікування ран війни. Що сюди входить? В першу чергу, це є душпастирська допомога, духовний супровід наших військовослужбовців і їхніх родин. Зокрема, родин загиблих і родин, які мають тих, хто пропав безвісти. Тобто, як в Україні, так і в цілому світі, де є наші, аплікується ця стратегія.

Друге — це є допомога всім тим, хто постраждав від війни. Це, насамперед, наші воїни, які втратили кінцівки тут в Україні. Ми намагаємося, де є наші парафії, щоб брати наших воїнів, тоді вони домовляються про реабілітацію, про протезування.

Третя така ділянка, яку ми намагаємося від початку 2014 року вести — це вимушено переселенні люди. Наші монастирі, наші паломницькі центри, реколекційні доми були заповнені переселенцями. Тепер, звичайно, в меншій мірі, але наприклад, у Зарваниці донині проживає понад 80 людей.

Четвертий рівень нашої участі у лікуванні ран війни — формування спільнот людей, які носять на собі ті рани війни. Тому ми намагаємося, щоб вони не залишалися самі. Ми створили групу експертів — це є лікарі, це є психологи, це є також священники. І кожен священник Української греко-католицької церкви повинен пройти тижневі курси. Вони обов’язкові. Їхня мета — подати найнеобхідніші методи, найнеобхідніший інструмент того, як ми можемо найкраще допомогти у лікуванні ран війни. Крім того, ми також плануємо створення реабілітаційних центрів. Вже є певні проєкти для наших військовослужбовців, які будуть потребувати цього.

Архиєпископ Тернопільсько-Зборівський УГКЦ Теодор Мартинюк і журналістка Суспільного Ірина Моргун. Суспільне Тернопіль

Ви самі їздите на схід, туди, де відбуваються бойові дії. Розкажіть про свій досвід.

У наших військовослужбовців завжди була відкритість. Вони завжди нас чекають. Завжди гостинні в тих обставинах, в яких вони проживають і в тих обставинах, в яких вони виконують бойові завдання. Це дуже складні обставини. Але вони завжди були гостинні. Завжди ми відчували оту радість, коли вони бачать священників, бачать капеланів.

Наступна риса, яку б я хотів відзначити, — так мовиться, що на війні немає невіруючих. І я намагався зрозуміти, що це означає на практиці. Коли я бачив на телефонах заставки, — це або рідні, або якась іконка. Я особисто від 2016 року відвідую військових. Де би я не був, я завжди бачив десь іконку, хрестик, вервичку. Тобто я розумів, що це не просто для нас вони так хотіли показати. Це є постійно. Вони з цим живуть. Вони прагнуть духовної сили, духовної підтримки.

Одного разу військовослужбовець в дуже важких обставинах знаходився і подзвонив сюди, і каже: “Прошу моліться за нас”. А люди відповідають: “Ну чим вам помогти? Що вам там прислати?”. Він каже: “Ну слухайте, я вас прошу про молитву, бо я в таких обставинах, що по-людськи кажучи, я не знаю, чи я буду живий. Мені допоможе ваша молитва”.

Українцю, українко, будь собою.

На Тернопільщині досі є московський патріархат. Православна Церква України і греко-католицька церква України висловлювали свої думки з цього приводу і свою позицію. І Українська греко-католицька церква неодноразово наголошувала на тому, що в Почаєві саме вона поклала початок духовному центру. Яка ваша, власне, позиція щодо існування церкви московського патріархату?

Зрозуміло, що це питання не є сьогоднішнє. Адже московська церква, вона робила експансію протягом століть. Якщо би так коротко сказати, це є питання ментальності людей. Насильно щось змінити? Це не дає результату. Не можна заставити, сказати, от від сьогодні ти маєш ходити там, умовно скажемо, в греко-католицьку церкву. Це повинен пройти процес переосмислення і розуміння найперше нашої історії.

А що може допомогти в цьому розумінні? Як ви вважаєте, які заходи, які шляхи і методи є такими, які можуть прискорити цей процес або зробити його менш травматичним, адже ментальність все-таки пов’язана і зі звичками, і з традиціями людей, які часто бувають навіть прив’язані до території проживання.

Патріарх Йосиф часто повторював: “Українцю, українко, будь собою”. Бути собою. Це містить в собі оті всі елементи розуміння: хто я є, яке моє коріння, які мої батьки, хто мої прадіди, до якої церкви вони ходили, яка моя історія? Тобто це за один місяць, за один рік неможливо зробити. Ми мали духовну окупацію століттями.

Митрополит Андрей Шептицький, коли він розумів, що приходить комуністична влада, — 1939 рік, він добре розумів, що вона з собою принесе. Що він робив? Найбільше ресурсів він вкладав в освіту і виховання молоді, дітей і, зрозуміло, також він брав до уваги середнє покоління. Правильна історична освіта і духовне підґрунтя та духовні фундаменти. Патріарх Йосиф казав, що віра і наука — це два крила, на яких український народ може літати.

Я так розумію, ті слова, які ви щойно говорили, ви підтримуєте і сам на практиці. Ви постійно вчитеся і також маєте викладацький досвід. Спеціалізуєтеся на канонічному праві. Що це вам дає у повсякденній роботі?

Життя церкви неможливе без порядку. І цей порядок надають закони, законодавство, право. Церква має дуже розвинуте законодавство різних рівнів. І саме так, я є спеціалістом в цій ділянці. Я зробив докторат з канонічного права, бо цікавився цією ділянкою. Із 2011 року викладаю в Папському східному інституті. Це є університет, який спеціалізується на формуванні спеціалістів різних церков східної традиції. І тому моїми студентами є люди з різних країн світу. Якщо би я не був фахівцем в канонічному праві, здається мені, що мені набагато важче було б навіть виконувати служіння єпископа. Тому що це є щоденні справи, які вимагають знання церковного законодавства.

Надія кріпить нас, надія дає нам силу до боротьби.

Цього року ми маємо ще одну знакову подію для України, для церкви, — маємо кардинала, який родом із Тернополя.

З цієї парафії — церкви Успення Пресвятої Богородиці УГКЦ.

Розкажіть більше про це.

Так, владика Микола Бичок, він є єпископом Української греко-католицької церкви в Австралії. Він там очолює єпархію у Мельбурні, під його опікою є українці в Австралії і в Новій Зеландії. Він чотири роки є єпископом. Папа Франциск тепер вибирає кардиналів саме з периферії.

Таке представництво високе, що воно може дати Україні й Тернопільщині зокрема?

Це черговий голос. Владика Микола не переверне світу, але це черговий голос, який буде дуже важливим. Зокрема, наш Блаженніший Патріарх Святослав, він постійно є таким голосом нашої церкви не тільки у Ватикані, але нещодавно він мав зустріч з Макроном, перед тим він мав зустріч з Шольцом. Це є голос цілого українського народу.

Я пригадую, коли перший раз поїхав на навчання італійської мови на півночі Італії, це був 2005 рік. Це була група студентів з Українського католицького університету і я також був разом з ними. І ось нас запросили на вечерю одні господарі. І вони запитали: “А звідки ви є?”. Ми сказали: “Ми з України”. Ага, Україна це між Швецією і Фінляндією, сказали вони. Це 2005 рік.

Тобто ми, наша країна, наш народ у даний час робимо величезні кроки, щоби про нас знали і нас розуміли. Але це є довгий процес. Багато також тепер на заході запитують: “А чому українська держава забороняє московський патріархат?”. Вони ж не мають розуміння нашої історії. Ми не можемо їх звинувачувати, так? Бо часто ми самі не знаємо, що відбувається, наприклад, в Сирії чи в Лівані. Тобто ми не можемо ставити їм претензії, але ми можемо їм допомогти.

Попри історичні виклики, попри травми війни, ми зараз наближаємося до завершення року і до дуже гарного, до дуже світлого свята — Різдва. Щоб ви побажали зараз українцям?

Щоби глибоко в своєму серці, саме в цьому Різдві Христовому, новонароджений Христос подав кожному і кожній із нас дар надії. Надія кріпить нас, надія дає нам силу до боротьби, надія дає нам силу до єдності також. Саме цієї надії я хочу всім побажати. Особисто не буду на Різдво Христове тут, традиційно буду з воїнами на півдні, потім на Донеччині.

Про це пише ТСН з посиланням на Mirror.

Учні початкової школи громади Горнсі у Східному Йоркширі, Велика Британія, відвідували сусідню Об’єднану реформатську церкву, щоб заспівати пісню на честь свята врожаю. Слова однієї з пісень нібито були замінені на порнографічні зображення.

Один із батьків, який побажав залишитися невідомим, розповів: “Одну хвилину діти співають “Ми оремо поля і розкидаємо”, а в наступну церква показує учням цілковитий бруд. Шести- і семирічні діти були шоковані і не знали, куди дивитися”.

Вчителі кинулися до ноутбука, який проектував зображення, у відчайдушній спробі мінімізувати завдану шкоду. Батьки отримали листи від працівників школи, де навчається 500 учнів. Вони також звернулися до працівників служби безпеки міської ради, щоб ті допомогли дітям, які перебувають у скрутному становищі.

У листі, надісланому в день інциденту, діти читали текст пісні на екрані, який обслуговували церковні волонтери, коли з’явився “неприйнятний контент”. Вони додали, що екран був увімкнений лише “декілька секунд”, і що вони не впевнені, чи зрозуміли діти, що сталося. Директор школи зв’язався з церквою, щоб розібратися з інцидентом.

Інформацію про пожежу у церкві у селі Сможе Стрийського району на Львівщині рятувальники отримали 23 березня о 10:53.

Станом на 13:00 пожежу вдалося локалізувати.

Про це повідомляє LVIV.MEDIA з посиланням на пресслужбу ДСНС Львівщини.

На жаль, в ДСНС підтвердили, що храм знищено вогнем.

“Церква на Стрийщині повністю знищена вогнем. Врятовано дзвіницю”, — ДСНС Львівщини.

Відомо, що внаслідок події ніхто не постраждав.

Про нього написала в Фейсбуці Юлія Мамчак.

“Є село Носів в нашій області. У Підгаєцькому районі. У день Незалежності священник у шафі для церковних атрибутів, за захристям помітив, що зацвів сухий терновий вінок. Сухий терновий вінок… Як на мене, це вияв Господьньої любові та підтримки. І ми мусимо підтримувати і допомагати один одному. Мисимо бути об’єднані у боротьбі…”, – написала жінка під оприлюдненим фото.

Волинська обласна рада ще у квітні заборонила діяльність УПЦ МП на території області. Однак, жителі села Рачин стверджують, що прихильники Москви побудували новий храм і в ньому моляться за путіна та окупантів, а поза церквою кажуть, що це «Україна напала на росію».

Про це йдеться у сюжеті видання Конкурент TV, до журналістів якого звернулась місцева жителька.

Деталі скандалу
Церква Різдва Пресвятої Богородиці у селі Рачин в лютому 2019 року офіційно стала частиною ПЦУ. Тоді митрополит Луцький і Волинський Михаїл видав розпорядження про прийняття релігійної громади села, яка виявила бажання покинути московський патріархат.

Однак місцевий священник церкви, яка до цього належала до московського патріархату, не підтримав рішення більшості людей.

Він зібрав довкола себе прибічників «руского міра» й разом з ними вирішив знайти нове приміщення для проведення служінь.

За словами місцевої жительки, парафіяни МП «десь збирались деякий час», а потім разом зі священником взагалі почали будувати нову церкву.

Що каже голова громади?
Голова Горохівської громади Віктор Годик каже, що до нього з місцевих «ніхто не звертався, ніхто нічого не казав».

— Мені реально невідомо, що там і як, хто там молиться. Я знаю, що там відкривали якусь церкву в хаті, чи де.

То ми обговорювали з представниками правоохоронних органів.

Якщо це підтвердиться, то будемо вирішувати на рівні правоохоронних органів, – сказав він.

Голова громади пообіцяв з’ясувати усю інформацію і дізнатися, чи дійсно там моляться за російських солдатів.

14 квітня невідомі підпалили двері в церкві Різдва Пресвятої Богородиці на Сихові. Пожежу загасили. На місці працюють правоохоронці.

Про це у Telegram-каналі повідомив очільник Львівської ОВА Максим Козицький.

Інцидент трапився о 4:20 ранку. Полум’я загасили за 10 хвилин.

За адресою Івана Павла ІІ в цегляній церкві виникло загоряння. Внаслідок пожежі знищено двері з одного боку на площі 4 метри квадратні, а також із зовнішнього боку на площі 1 метр квадратний.

За даними Львівської міської ради, на місці підпалу знайшли зв’язаний одяг, що ймовірно став причиною загоряння.

“У Страсну п’ятницю отримуємо новини про підпал церкви Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ на Сихові. Храм, біля якого Папа Римський Іван Павло II під час візиту до Львова 2001 року спілкувався з нашою молоддю. Це міг вчинити тільки лютий ворог нашого народу. Усіх винних обов’язково знайдуть. Вони мусять бути притягнуті до відповідальності. Дякую рятувальникам, які спрацювали оперативно, та не дали досягнути трагічних наслідків для святині”, — зазначив Максим Козицький.

У Києво-Печерській лаврі будуть продовжені богослужіння, не йдеться й про закриття монастиря.

Однак, попереднім користувачам вона повернута вже не буде, повідомив митрополит Епіфаній у спеціальному зверненні щодо ситуації навколо Свято-Успенської Києво-Печерської лаври, інформує пресслужба ПЦУ.

«Порівняння нинішніх подій із минулими гоніннями комуністичної влади на Церкву загалом та двократним закриттям монастиря зокрема – безпідставна маніпуляція. Особливо цинічно вона звучить з вуст ієрарха, який був тісно пов’язаний з Компартією та навіть намагався від неї висуватися на виборну посаду», – зазначив митрополит у своєму зверненні.

Епіфаній закликав братію лаври сприяти процесу звільнення від московського ярма.

За його словами, в УПЦ МП було багато часу, щоб остаточно дистанціюватися від РПЦ, натомість в дусі російської пропаганди вони зосередилися на звинуваченнях проти України.

«Ми маємо єдину православну віру та належимо до єдиної Церкви Христової. Московська духовна влада в Україні є неканонічною, і всі бачать, як Кремль використовує її проти українського народу» -, йдеться у зверненні митрополита.

Передісторія
14 березня патріарх російської православної церкви Кирило відправив Папі Римському, генсеку ООН, генсеку ОБСЄ та іншим лідерам релігійних і політичних організацій листи зі скаргами на Україну через виселення ченців УПЦ МП із Києво-Печерської лаври.

10 березня заповідник «Києво-Печерська лавра» в односторонньому порядку розірвав договір оренди територій і будівель комплексу зі Свято-Успенським монастирем УПЦ МП. Через це ченці УПЦ МП повинні покинути територію Лаври не пізніше 29 березня.

Митрополит Чернівецької єпартії УПЦ МП Мелетій, у якого, за свідченням СБУ, під час обшуків з-поміж іншого було знайдено документи про російське громадянство, поїхав до Молдови.

Про це йдеться у дописі одного з молдовський єпископств.

Відомо, що Мелетій 1 грудня в Єпископському соборі князя Невського разом із місцевим архієреєм Петру провів спільну літургію на честь ювілею духовної служби.

Повідомляється, що Мелетія супроводжували служителі Чернівецької єпархії.

У дописі йдеться про те, архієпископ Петро вже багато років має духовну дружбу з митрополитом Мелетієм, для чого був запрошений взяти участь в урочистому богослужінні, присвяченому святкуванню 55-річчя життя і 35 років служіння архієпископа Петра.

СБУ провела обшуки у Чернівецько-Буковинській єпархії УПЦ МП: що відомо
СБУ повідомила, що в результаті слідчих дій виявлено документи, які підтверджують наявність російського громадянства у керівництва єпархіальних структур. Виявлено агітаційну російську літературу, а також документи окупантів, які раніше брали участь у бойових діях проти ЗСУ.

Служба безпеки України знайшла склади з оптовими партіями прокремлівської літератури, яка вихваляє країну-агресора та закликає підтримати окупантів. Під час огляду комп’ютерів керівництва єпархії виявлено фотокопії посвідчень російських військових, які брали участь у бойових діях проти українських військ.

“Представники РПЦ ставили завдання займатися дезінформацією щодо суспільно-політичної ситуації в Україні та ситуації на фронті. Зокрема, вимагали від священників УПЦ заперечувати збройну агресію РФ, розповідати про нібито утиски московської церкви тощо”, – сказано в повідомленні.

Крім того, секретаря Чернівецької єпархії УПЦ МП під час обшуку застали у ліжку з хлопцем із церковного хору.

УПЦ МП і війна
УПЦ МП вперто продовжує стверджувати, що не має стосунку до РПЦ і патріарха Кирила, який відкрито підтримує війну і вбивства українців. У травні в київському монастирі у Феофанії УПЦ МП навіть зібралася на Собор, в якому заявила про нібито розрив з РПЦ. Водночас Онуфрій не став офіційно оголошувати автокефалію. За пів року УПЦ МП так і не опублікувала свій статут, про який згадував у зверненні президент Зеленський. В цьому документі має бути чітко зазначено, що конфесія не пов’язана з Москвою.

Очільник ПЦУ митрополит Епіфаній пояснив, у чому полягає “хитрість” таких заяв. За його словами, де-факто зв’язок УПЦ МП з Москвою залишається, а де-юре Українська православна церква хоче уникнути закону, який покликаний перейменувати її, адже вона має свій керівний центр у країні-агресорці Росії.

Водночас чимало священнослужителів УПЦ МП підтримують російську агресію, а на окупованих територіях – відкрито співпрацюють з ворогом.

Інформацію оприлюднили на сторінці Національного заповідника “Софія Київська” у Facebook.

“Сьогодні в Національному заповіднику “Софія Київська” сталася знакова подія. Виготовлений із міцного сплаву зі збереженням історичних елементів попереднього та освячений митрополитом Епіфанієм хрест буде зміцнювати віру в нашу перемогу”, – йдеться у повідомленні.

Заступник генерального директора Національного заповідника Вадим Кириленко також згадав про цю подію. Він написав, що хрест повністю покритий сусальним золотом. Реставраторами були виконані роботи з посилення та часткової реконструкції кріплення на куполі.

“Ви перші, хто це бачить”, – написав він у Facebook, поділившись ефектними кадрами.

Однак настоятель тамтешнього Свято-Миколаївського храму, який належить до Української православної церкви московського патріархату, не одразу дозволив провести заупокійну службу у церкві. Про це йдеться у матеріалі Громадського радіо.

«Те, що у нас сталося вчора, це, я вважаю приниженням для всієї України, — каже староста села Людмила Батурко. — Попередньо службу узгоджували з настоятелем храму. Тому що дружина заявила, що вона хоче, щоб був виключно священник Православної церкви України. Виконувачка обов’язків голови селищної ради телефоном говорила безпосередньо з нашим священником і він сказав, що у храм не пустить. Тоді ми вирішили, що проведемо службу біля храму».

Люди, які прийшли провести воїна в останню путь, побачили, що храм відчинений, тому після прощання у Будинку культури пішли до храму.

«Але коли ми підійшли до храму, двері були закриті. Почався скандал. Втрутилися військові, втрутилися присутні священники — їх було 5 українських, втрутилися люди, одні — «за», інші — «проти». Картина була… Самі розумієте, словами описати важко. Тут тримають труну, родина плаче…», — каже староста.

На процесії був присутній і настоятель храму, йшов позаду.

«Люди до нього почали кричати: «Відкрийте двері, це ганьба, це позор!». Це ж наш захисник! Казали: «Він на сході воював з московією, і в рідному селі з московією воює?!». І рукоприкладство трохи до оцього батюшки було, машину йому хтось стукнув», — розповідає Батурко.

Зрештою представник УПЦ МП храм таки відкрив.

«Відповідно зараз обстановка в селі, розумієте яка. Село розділилося надвоє. Одні йдуть в підтримку його, другі — в підтримку старости. От така ситуація», — підсумовує Людмила Батурко.

Щодо того як надалі бути з цим священником і його діями стосовно чину похорону українського військового, то виконувачка обов’язків голови громади Олена Мороз каже, що, напевно, люди мали б провести зібрання і там це обговорити.

«Напевно, люди будуть проводити зібрання, ініціатива має бути від людей, не від влади. Маємо надію, що після цього випадку людям можливо і дійде трохи, що ми маємо бути однією єдиною вірою», — сказала Мороз.

Відомо, що загиблий захисник свого часу у 2014 році воював в АТО. Згодом працював за кордоном далекобійником. З початком повномасштабного вторгнення росії повернувся в Україну і добровольцем пішов в армію. У нього залишилися дружина і дочка.

У цей день віряни відвідують поминальні служби та моляться за упокій душ своїх померлих родичів. На могилах прибирають сміття та садять квіти.

Що сьогодні обов’язково потрібно зробити

Православні християни батьківську суботу повинні почати в храмі, де в цей поминальний день потрібно зробити заупокійне богослужіння. Це особлива панахида.

Під час служби в церкві віруючі повинні молитися про своїх покійних батьків, родичів і близьких, можна написати заупокійні записки і поставити свічки.

Потрібно принести з собою частування, віддавши перевагу хлібу, фруктам солодощам. Священнослужителі їх освятять і передадуть їжу нужденним.

Після відвідин храму всією сім’єю люди відправляються на кладовище. Запалюють лампадки. Якщо прах близької людини спочиває в могилі, на неї кладуть хвойні гілки або живі квіти.

Трійцю називають не тільки П’ятидесятницею, а й зеленим святом. За старих часів наші предки день перед Трійцею і наступну за нею тиждень вважали періодом настання літа.

Крім того, в батьківську суботу заведено роздавати милостиню. Але не просто так, а з проханням помолитися за родичів.

Що сьогодні НЕ можна робити:

шити, в’язати;
займатися будівництвом;
працювати на городі;
лихословити та пліткувати;
пити алкоголь та курити.

У Дрогобичі, в церкві святого Іова Почаївського, громада якої перейшла до Православної церкви України, священник УПЦ МП залишив після себе “голі” стіни, забравши з приміщення храму всі ікони та церковне начиння.

Про це інформує Дрогобицька міська рада.

Священник, перед тим як покинути храм, вирішили вивезти з нього іконостас, церквовний інвентар, ікони та дзвони, які були куплені за кошти громади. А з двох будівель, розташованих на території церкви, навіть зрізали хрести.

Раніше повідомлялось, що 25 травня, у Дрогобицькій міській раді відбулось засідання спеціальної комісії, яка вирішила заборонити діяльність Московського патріархату на теренах Дрогобицької громади. Зокрема, а храм св. Іова Почаївського було опечатано. У міськраді зазначили, що вивезення майна відбулося ще до моменту ухвалення комісією рішення та опечатування храму.

“Керівництво громади повністю підтримало рішення про перехід з Московського патріархату до Православної Церкви України. Сьогодні тут відбулось перше богослужіння. Однак зайшовши всередину, ми були шоковані, бо церква пуста. Видно, що “батюшка” готувався до відходу, – вони забрали усе, що було придбане за кошти громади. Але ми тішимось з того, що на одну українську церкву стало більше”, – сказав заступник міського голови Дрогобича Андрій Ковч.

Так виглядав храм раніше:

А так він виглядає зараз:

У Міністерстві культури та інформаційної політики України закликали віруючих дистанційно приєднатися до богослужінь на Великдень. Із попередженням виступив міністр культури Олександр Ткаченко.

“Міноборони рф фактично зараз погрожує обстріляти українські церкви у Великодню ніч. В одне з найважливіших християнських свят, яке несе в собі світлу надію, що життя перемагає смерть. Тому нагадую, що дуже важливо дотримуватися обмежень воєнного стану та правил комендантської години у вашому регіоні. Великодні богослужіння для християн східного обряду будуть доступні в онлайн-форматі та телебаченні”, – звернувся до українців голова відомства.

Пряма трансляція нічного богослужіння Православної Церкви України з Михайлівського Золотоверхого собору у Києві розпочнеться у суботу, 23 квітня, о 23:30 у національному марафоні єдиних новин та на телеканалі UA: Культура.

24 квітня з 7:30 до 11:30 національний марафон єдиних новин телеканал UA:Культура транслюватиме богослужіння Української Греко-Католицької Церкви з Патріаршого собору Воскресіння Христового у Києві.

Тернопільський священик Олексій Філюк поділився двома молитвами для тих, хто хоче попросити у Господа перемоги, але не знає, як, передає “20 хвилин”.

Молитва, коли Батьківщина в небезпеці
ГГосподи Боже наш, Ти вислухав Мойсея, коли він простягав до Тебе руки, і народ ізраїльський зміцнив на амаликитян, озброїв Ісуса Навина на битву та повелів сонцю спинитися.

Ти й нині, Владико, почуй нас, що молимося до Тебе.

Зміцни силою Твоєю побожний народ наш, благослови його справи, примнож славу його перемогою над ворогом, зміцни всемогутньою Твоєю правицею нашу державу, збережи

військо, пошли ангела Твого на зміцнення захисників народу нашого, подай нам усе, що просимо для спасіння; примири ворожнечу і мир утверди.

Простягни, Господи, невидиму правицю Твою, яка рабів Твоїх заступає в усьому. Тим же, кому судив Ти покласти душу свою на війні за віру православну, побожний народ наш і

державу, прости їхні провини і в день праведної Твоєї відплати подай вінці нетління.

Бо Твоя є влада, Царство і сила, від Тебе допомогу всі приймаємо, на Тебе надію покладаємо і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва за перемогу України над агресором
Всесильний Господи, почуй молитви дітей Твоїх, споглянь в час важких випробувань на державу нашу – Україну. Благослови та зміцни воїнів наших, владу, уряд та весь народ наш,

які протистоять підступному російському агресору на землі, на морі та в повітрі. Правдолюбивий Господи, не дай ворогам знищити державу, народ та святині наші.

Благаємо Тебе, даруй нам з іменем Твоїм перемогу і справедливий мир наблизь. Пошли грізного очільника небесного воїнства Твого – архістратига Михаїла, на допомогу мужнім

захисникам нашим, щоб диявольські задуми агресора зруйнували вони та вберегли нашу Батьківщину-Україну.

Твоє бо є, щоб милувати і спасати нас, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духу, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь

Російські окупанти цинічно обстрілюють українські храми. Через дії загарбників постраждало вже 4 церкви.

Про це повідомили в МВС України.

Житомирщина. У селі В’язівка колишнього Народицького району орки знищили церкву Різдва Пресвятої Богородиці, побудовану у 1862 році. Це пам’ятка архітектури національного значення.
Харківщина. Снаряд окупантів влучив в Успенський собор Харкова, де укривались люди. На щастя, ніхто не постраждав. Успенський собор пережив більшовиків та Другу світову війну, коли всі будівлі довкола були зруйновані, але собор вцілів.
Донеччина. На момент авіаудару по Святогірську проживало близько 10 тисяч мирних мешканців. У готелі при Лаврі перебували 520 біженців (з них 200 дітей), від удару вибило двері та вікна на усіх трьох поверхах. Люди отримали поранення уламками скла, діти знаходяться у шоковому стані.
Луганщина. У Сєвєродонецьку під обстріл окупантів потрапив Христо-Різдвяний кафедральний собор, в якому переховувались від обстрілів люди.

У Жидачівському районі Львівської області батько побив сина, який відмовився йти до церкви. Через це нападника оштрафували на 170 грн.

Про це йдеться у постанові Жидачівського районного суду.

Підозрюваний під час суду провину визнав. Він розповів, що зранку 9 січня 2022 року збирався до церкви. Коли він зайшов до кімнати сина, той заявив, що не піде до храму.

Тоді батько вирвав з рук сина мобільний телефон. На це потерпілий нецензурно висловився у бік чоловіка. Через це батько вдарив сина по обличчю. Після цього нападник дістав свого ременя, щоб провчити хлопця. Потерпілий ж відкрив вікно та заховався на підвіконнику.

Коли до кімнати зайшла дружина чоловіка, він вийшов з кімнати сина та пішов до храму. Підозрюваний розповів, що проти дружини він не вчиняв насильства.

Суд визнав чоловіка винним за ч.1 ст. 173-2 КУпАП та оштрафував на 170 грн. Також він повинен сплатити 496 грн та 20 коп. судового збору.

У Львівській області в селі Підбірці місцевим жителям прийшли “квитанції” з боргом, бо не робили щомісячної пожертви на храм. Йдеться про 30 гривень щомісця. Церковними боржниками люди себе не вважають, мовляв, жертвувати на храм треба тільки добровільно.

Що це за податок такий та хто його запровадив – розповіли у ТСН.19:30 за 5 лютого.

Квитанція, написана від руки, прийшла жителю села Підбірці Миколі Федану. За дев’ять років чоловік заборгував церкві 2 530 гривень. “Спочатку мене це розсмішило. Я подумав, що це жарт. Не може бути боргу, якщо я не ходжу до цієї церкви. Я однозначно не буду платити”, – каже чоловік.

У селі Підбірці, що неподалік Львова, є лише одна церква – греко-католицька. Аби з’ясувати, хто автор ідеї, ТСН звернулася до парафіяльного священника. Втім, хвіртка зачинена. На клич, ніхто не виходить. Телефоном святий отець Михайло був небагатослівний: “Я хворий, Ви чуєте як я говорю. Ви чуєте, що я хворий, лежу з температурою, чи не чуєте?”.

Телефонуємо за номером, що вказаний у квитанції про борг. Жінка, що не представляється, підтверджує: саме вона розносила записки. Скільком людям, не каже. “То не податок, то добровільні пожертвування на утримання церкви. Але в народі таке слово є “податок”. Тому воно так і приклеїлося”, – наголошує.

У Львівській архієпархії греко-католицької церкви кажуть: ніхто з парафіян зі скаргами не звертався, але після розголосу справу таки дослідили. “До цієї всієї справи утримання храму не долучений отець. Це внутрішнє погодження громадою. Саме в такий спосіб вирішують утримувати церкву”, – каже прессекретар Львівської архієпархії УГКЦ отець Павло Дроздяк.

Церковники нагадують, що всі пожертви добровільні. Втім, втручатися в дії громади не збираються. Мовляв, мешканці села вирішили нагадати співмешканцю про його борг. Своєю чергою, дехто з парафін церки у такому податку нічого дивного не бачить. Навіть згадують давні часи, коли на церкву давали грошіі.

Скільки загалом жителів Підбірців добровільно заборгували церкві, з’ясувати не вдалося. Пан Микола запевняє, що далеко не єдиний, кому прийшли обурливі платіжки. Його сусіди теж їх отримали. Просто публічно спілкуватися про це не хочуть, як і платити.

Підприємець Микола Федан на своїй сторінці у фейсбуці опублікував фото “квитанції”, де йдеться про те, що він має “заборгованість податку на церкву”.

“Розсмішило сьогодні мене. Я не ходжу в церкву не заключав ніяких договорів. Но церква вирішила мене оподаткувати не питаючи мене нічого”, — підписав фото чоловік.

Як випливає з написаного на папірці, з 2013 до 2016 року такий “податок” становив 220 гривень, а потім зріс на 110 гривень.

У коментарі “Ділу”, чоловік зазначив, що сам перестав ходити до церкви, коли дізнався про такі побори.

Журналістка “Діла” спробувала зв’язатися з людиною, яка залишила папірець, за номером, який вказали під списком “податків”. Слухавку підняла жінка, яка спершу представилась Анною, але далі відмовилась уточнити свою посаду, назвалася жителькою села і “людиною з Богом в серці”.

“Родина Миколи протягом довгого проміжку часу не сплачувала кошти на допомогу церкві, то ж їм надійшов рахунок “на тацю” за всі роки, але то все від щирого серця, адже ми всі допомагаємо церкві. Змусити сплатити ми нікого не можемо, адже немає відповідного документа для цього. Можна не платити, але на все воля Божа, “там” зарахується”, — зазначила жінка.

У селі Колочава на Закарпатті священник застав у храмі чоловіка, який вкрав гроші зі скриньки для пожертв. Виявилося, що 37-річний мешканець села Абрикосівка Херсонської області підібрав ключ до дверей храму, забрав кошти, які знайшов, і сховав гроші у кишенях куртки. Священик зайшов у храм, побачив злодія та присоромив його. Чоловік не наважився втікати та разом зі священиком дочекався приїзду поліції.

Як повідомляє пресслужба поліції, про крадіжку з храму у понеділок, 10 січня, правоохоронцям повідомив місцевий священник. Він розповів, що невідомий вкрав з приміщення храму гроші, крадія священник застав безпосередньо у церкві.

Правоохоронці встановили, що крадіжку скоїв 37-річний мешканець села Абрикосівка Херсонської області, який підібрав ключ до дверей храму. Гроші, які чоловік сховав у кишенях куртки, поліцейські вилучили.

Як уточнили Zaxid.net у пресслужбі поліції Закарпаття, священник побачив у приміщенні храму злодія, який викрав гроші зі скриньки для збору пожертв на лікування хворої дитини. Священник присоромив крадія та залишився з ним у храмі до приїзду поліцейських.

У пресслужбі додали, що чоловік, якого спіймали на крадіжці, вже мав судимість, тому не наважився втікати, а дочекався приїзду поліцейських.

Поліція відкрила кримінальне провадження за ч. 2 ст. 15, ч. 3 статті 185 ККУ (замах на крадіжку, вчинену з проникненням). Зараз 37-річний чоловік перебуває у СІЗО. За крадіжку йому загрожує до шести років тюрми.

До слова, раніше французький науковець заявив, що його зґвалтував священник Московської церкви в Україні. Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/country/criminal/na-zakarpatti-zlodiy-pograbuvav-cerkvu-ale-zdavsya-policiji-pislya-rozmovi-zi-svyashchennikom-813678.html

Які молитви на день Святого Миколая вважаються найсильнішими та допоможуть виконати всі ваші бажання – читайте нижче.

Молитва перша

Святителю отче Миколаю, моли Бога за нас!

Великий Угоднику і Святителю Божий Миколаю, Пастирю й Учителю всіх, хто з щирим молінням вдається до Твоєї допомоги.

Ти помагав тим, які до Тебе вдавалися, поможи й мені в усіх труднощах і потребах життя мого.

Коли прийде хвиля, де сила моя заслаба, труднощі, що стають на дорозі життя мого, завеликі для мене, Ти, Угоднику Божий, подай мені помічну Твою руку і стань мені на охорону, як ставав завжди тим, що в труднощах і небезпеках пам’ятали про Тебе.

Поблагослови мене Святительською Твоєю рукою, настав на стежку добру, запали в мені віру непохитну і моли Христа Бога, спастися душі моєї.
Амінь

Молитва друга
Всеблагий отче Миколаю, великий і предивний чудотворче!

Ти своїми молитвами лікував усяку недугу і болість, ти своїм заступництвом визволяв від певної смерти, ти своєю опікою відганяв біду.

Щиро благаю тебе, скорого потішителя тих, що є в горі та нуждах теперішнього життя: Поспіши й до мене зі своєю поміччю, захисти мене й усіх людей від вогню й води, від голоду й пошести, від тяжкої хвороби та несподіваної смерти.

Хорони мене через ціле моє життя, а особливо в страшну хвилину переходу з дочасного життя до вічности.

Захисти мене тоді щитом твоєї молитви перед справедливим гнівом Христа Бога і допоможи мені, щоб я сподобився (сподобилася) навіки в небі, разом з тобою, прославляти й величати Боже милосердя.
Амінь

Молитва третя
О всеблагий отче наш Миколаю, пастирю й учителю всіх, хто з вірою звертається під захист твій і теплою молитвою благає тебе: поспіши й захисти отару Христову від вовків, що гублять її.

Україну нашу і всяку країну християнську, і весь світ захисти та збережи святими твоїми молитвами від землетрусу наступу чужинців і народних заколотів, міжусобиці; від голоду, пошести, потопу, вогню, меча і наглої смерти всяку людину охорони.

І як помилував ти трьох мужів, що у в’язниці сиділи, та спас їх від гніву царського й кари смертної, так помилуй і нас, що розумом, словом і ділом у темряві гріхів перебуваємо.

Спаси нас від гніву Божого й вічної кари: щоб твоїм заступництвом і поміччю та Своєю благодаттю й милосердям подав нам Христос Бог тихо і без гріха прожити на цім світі, і не засудив нас стояти ліворуч, а сподобив стати праворуч з усіма святими.
Амінь

Молитва четверта
О святителю Христовий Миколаю!

Почуй нас, грішних рабів Божих (імена), що моляться Тобі, і моли за нас, недостойних, Сотворителя нашого і Владику.

Виблагай Бога нашого бути милостивим до нас у нинішньому житті та в майбутньому віці, нехай не за ділами нашими, а за Своєю милістю відплатить нам.

Визволи нас, угоднику Христовий, від зла, що находить на нас, і вгамуй хвилі пристрастей і бід, що повстають проти нас.

Нехай заради святої молитви твоєї не поглине нас напасть і не потопить у безодні гріховній і в болоті пристрастей наших.

Моли, святителю Миколаю, Христа Бога нашого, щоб подав нам мирне життя й спасіння і велику милість, нині, і відпущення гріхів, а душам нашим — повсякчас, і на віки віків.
Амінь

Молитва п’ята
О всесвятий Миколай, угоднику великий Господній, щирий наш заступнику і повсюди у скорботах скорий помічнику!

Поможи мені, грішному й лінивому, у нинішньому цьому житті, ублагай Господа Бога дарувати мені відпущення всіх моїх гріхів, що їх я вчинив від юности моєї,

в усьому житті моєму, ділом, словом, помислом і всіма моїми почуттями: і при відході душі моєї, поможи мені, окаянному, умоли Господа Бога,

Творця усіх творінь, визволити мене від повітряних митарств і вічної муки, щоб я завжди славив Отця, і Сина, і Святого Духа і твоє милостиве заступництво, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Амінь

Про це розповіли на сторінці Православної церкви України.

Так, зазначається, що місячні – не гріх, на відміну від лихих помислів, ганебних вчинків та заздрості.

Зокрема, міф про те, що жінці під час критичних днів не можна входити в церкву, поширюють люди без богословської освіти.

Також у ПЦУ спростовують забобони та наводять цитати зі священних писань: “Від апостола Павла ми знаємо, що “всяке творіння Боже добре” (1 Тим. 4: 4)”.

Окрім того, жіночий організм не може стати “нечистим” через природні фізіологічні процеси, які закладені в основу його організму.

“Сам Спаситель говорив, що єдиним джерелом нашої скверни стає те, що виходить з людського серця – лихі помисли, ганебні вчинки, заздрість та інше зло (Мк. 7: 20-23)”, – зазначають в церкві.

В ПЦУ пояснюють, що в Старому Завіті “нечистим” називали людей, які або не дотримувалися гігієнічних норм, або мали заразну та небезпечну для інших хворобу.

Однак у XXI столітті є велика кількість різних гігієнічних засобів, які жінки можуть застосовувати під час місячних, тому вважати їх “нечистими” немає підстав.

До того ж у ПЦУ цитують священномучеників та святителів минулих віків, які вважали, що “природне очищення не мерзенне перед Богом”.

Настоятель місцевого храму з цього приводу сказав: “Будуть якісь зміни для людства, щось до нас говорить Господь. Щоб людство не падало у відчай, щоб не розчаровувалося, дається цей хрест. Це знамя для нас християн має дуже велике значення”.

На храмовий празник у Бучачі дерево освятять.

У яких церквах стали вакцинувати українських християн – читайте в матеріалі нижче.

Спершу в столиці відкрили центр вакцинації від COVID-19 в Патріаршому соборі Воскресіння Христового (УГКЦ), який розташований за адресою вулиця Микільсько-Слобідська, 5. Від 7 листопада він працює щодня з 10:00 до 17:00.

Парафіяни можуть прищепитися там препаратами CoronaVac і AstraZeneca. На сайті святині йдеться, що для вакцинації необхідно записатися через Helsi.

Голова МОЗ України Віктор Ляшко у своєму Facebook тоді подякував патріарху УГКЦ Святославу за ініціативу та закликав інші церкви наслідувати приклад, а також пообіцяв безперебійну поставку вакцин в нові пункти.

Незабаром схожі пункти вакцинації відкрили в церквах Запоріжжя. Як повідомили в прес-службі міськради, один з них в Соборі Святої Трійці (ПЦУ) на вулиці Культурна, 101а, де можна прищепитися щонеділі з 9:00 до 16:00…

…а другий – у Свято-Покровському соборі (УПЦ МП) за адресою проспект Соборний, 37, і теж по неділях з 8:00 до 13:00.

З 10 листопада запрацював також пункт вакцинації в знаменитому Марійському духовному центрі “Зарваниця” (УГКЦ) у Тернопільській області, місці паломництва. Там вже стали прищеплювати всіх бажаючих після богослужіння працівники мобільної бригади

“Практично всі священники УГКЦ вакцинувалися на початках, як лідери думок. Так само ПЦУ. Зараз вони сприяють тому, що надають приміщення в Зарваниці”, – цитує видання 0352.ua начальника управління охорони здоров’я Ольгу Ярмоленко.

Вона додала, що графік роботи мобільної бригади там залежить від заходів на території Марійського центру, а на вихідних медики працюватимуть посилено.

“Вакцинацію релігія сьогодні трактує як любов до ближнього. Кожен, хто вакцинується, проявляє любов до ближнього”, – зазначила чиновник.

Позиція всіх Церков в Україні щодо вакцинації від коронавірусу
Тут варто нагадати, що ще в лютому Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій у своїй заяві про початок процесу вакцинації від COVID-19 в Україні схвально висловився про кампанію з щеплення, і звернула увагу на необхідність забезпечити в цьому питанні добровільність.

“У боротьбі проти коронавірусної загрози настав новий етап, який, за свідченням фахівців, є найбільш ефективним – противірусна вакцинація населення. Підходячи до цього етапу, ми стараємося і тут допомогти суспільству, державній владі та місцевому самоврядуванню отримати перемогу над пандемією.

Імунізація – це перевірений більше ніж столітнім досвідом людства шлях до суспільного здоров’я. Також засвідчуємо нашу спільну позицію, що вакцинація, як медична процедура, не має релігійної складової та не перешкоджає реалізації свободи віросповідання.

Заборони вакцинації в наших канонічних нормах немає, оскільки це питання належить до компетенції фахівців-медиків”, – йдеться в тексті документа.

Зауважимо, поки в українських церквах священнослужителі для вірян відкривають пункти щеплення від коронавірусу, в мережах розганяють “псевдорелігійні” міфи – нібито вакцинація вбиває 8-й ген, який налаштований на вібрації Бога.

У селищі Брюховичі, що під Львовом, невідомий чоловік посеред ночі пробрався на територію церкви Різдва пресвятої Богородиці та провів там невідомі ритуали.

Про це у Facebook повідомили на сторінці храму та опублікували відео із камер спостереження.

Як зазначається невідомий чоловік потрапив на територію церкви 28 жовтня о 5:00 ранку. Він розмалював білою фарбою хрести, поламав частину паркану та розлив невідому рідину.

За даними парафіян храму, вандалу на вигляд 40-50 років. Наразі громада розшукує чоловіка, який здійснив загадкові ритуали на території церкви у селищі Брюховичі.

Про це йдеться в матеріалі видання “Вечірній Київ”

Православна церква України
“Свою точку зору з приводу щеплень наша Церква озвучила ще на початку пандемії та чітко зазначила, що в ПЦУ немає заперечень проти вакцинації. Щеплення не суперечать ні Божим заповідям, ні принципам християнської віри. Одночасно з цим церква не змушуватиме кожного робити вакцинацію. Процедура повинна бути добровільною та усвідомленою. Кожна людина вільна прийняти власне зважене і відповідальне рішення, яке буде спиратися виключно на професійні рекомендації медиків та індивідуальні показники здоров’я”, – пояснив отець Михайло Омельян, священник ПЦУ.

Він додав, що вже отримав дві дози вакцини Pfizer і свідомо пішов на такий крок, щоб спілкуватися з вірянами без обмежень.

Українська православна церква (Московського патріархату)
Як зазначив речник УПЦ МП, отець Михайло Данилевич, питання вакцинації не є релігійним, а суто медичним. Тому в церкві немає жодних застережень з цього приводу. Важливо, щоб вакцини були якісні та дієві.

“Ці сироватки поки “молоді”, і ми досі не можемо знати, як вони вплинуть на наше здоров’я. Треба, щоб процес вакцинації був добровільним і не порушував права людини”, – пояснив Данилевич.

Він зізнався, що ще не вакцинувався від коронавірусу і вважає, що людям потрібно надати максимальну інформацію про вакцину, щоб не було додумувань і страхів.

“Християнська громада насторожено ставиться до будь-яких засобів контролю над людиною, пояснюється словами зі Святого Письма, де йдеться про те, що в кінці світу будуть ставити на праву руку і на лоб друк антихриста. Не сказано, що це буде за друк, і з чого вона буде складатися. Йдеться лише про сам факт. І тому будь-які речі, які хоча б побіжно нагадують про це, абсолютно виправдано викликають у християн настороженість. З іншого боку – деякі погляди є все-таки перебільшені та радикалізовані”, – сказав Данилевич.

Він підкреслив, що раніше люди вакцинувалися від віспи та кору, так чому б і не вакцинуватися від коронавірусу.

Греко-католицька церква
Голова пресбюро Київської єпархії УГКЦ, отці Андрій Боднарук нагадав, що одними з перших вакцинувалися Папа Франциск і глава УГКЦ Блаженніший Святослав. Вони своїм прикладом показали позицію щодо вакцини. Церква не має упередженості стосовно вакцинації, але підкреслює – рішення має бути добровільним.

“Якщо хтось вважає, що вакцина – це якийсь сатанинський задум, то це неправильно. Нечистий діє таким чином, щоб змусити людей жити в страху. У той час, як Бог діє інакше – він спонукає нас до дій. Дією в цьому випадку є саме колективна імунізація. Пам’ятайте, що від наших дій залежить життя і здоров’я інших людей. Будемо відповідальними та свідомими!”- підкреслив отець Андрій Боднарук.

Римсько-католицька церква
Вікарний священник костелу Святого Миколая в Києві, отець Богдан Савицький вважає, що до здоров’я потрібно мудро і розсудливо ставитися, за прикладом Папи Римського. Але визнав, що вакцинація не є однозначною панацеєю від коронавірусу. Це може значно знизити ризик тяжкого перебігу хвороби, допомагає перехворіти без ускладнень.

“Треба також пам’ятати, що вакцинація потрібна не тільки для власної безпеки, але і для безпеки оточення. І сьогодні вибирати щеплення – значить бути відповідальним перед своїми рідними, близькими, перед колегами та суспільством в цілому. Але я, наприклад, не вважаю за доцільне закликати до вакцинації під час священних літургій. Адже це час насамперед для молитви, для Бога. Господь недарма кожного з нас наділив свободою і розумом, щоб ми були вільні у своєму виборі та вирішували, вакцинуватися чи ні”, – зазначив отець Богдан Савицький.

Він додав, що до версії про чипування ставиться дуже скептично, так сироватка від коронавірусу – така ж сироватка, як і проти інших хвороб. І розумна людина не буде довірити в такі згубні думки.

Як зазначив Богдан Савицький, він сам вже вакцинувався і вважає це одним з наймудріших рішень у житті.

У с. Бокиївка Хмельницької області під час ремонтних робіт 31-річний чоловік впав з купола церкви.

Про це повідомили в ДСНС Хмельницької області.

Інцидент стався у вівторок, 24 серпня, о 17:55. Відомо, що чоловік проводив ремонт на куполі церкви. Раптово він зірвався та впав на конструкції будівельних лісів. На місце події викликали рятувальників.

Працівники ДСНС за допомогою рятувальної мотузки та ношей зняли потерпілого та передали медикам. Обставини події встановлюються.

Як видно на ролику, жінка лежить на газоні навпроти церкви й не звертає уваги на перехожих.

“Ти подивися, яка зухвала богохульна. Спасо-Преображенський собор ПЦУ. Дамочка в одних стрінгах ловить вітамін D і погляди прихожан”, — йдеться у підписі до відео.

У Дубровиці пішов з життя багаторічний настоятель церкви Святої Покрови отець Миколай

Про це у Фейсбуці повідомив Михайло Скеба, пише “Четверта студія”.

Участь у похоронній процесії взяли мешканці села Дубровиця, рідні священника та духовенство.

Перестало битися серце нашого багатолітнього настоятеля церкви Св. Покрови, нашого духовного батька – отця Миколая. Нехай спочиває з Богом”, – йдеться у повідомленні.

Крім того, як встановили співробітники територіального підрозділу поліції, 15-річний зловмисник викрав мобільний телефон у старшого на рік місцевого мешканця. Поліцейські повідомили йому про підозру в скоєнні злочинів.

Під час досудового розслідування поліцейські встановили, що 23 лютого, близько 20.30, 15-річний мешканець Дрогобича проник до одного з храмів міста Стебник, пошкодивши двері, де розбив ногою скриньку для пожертв та викрав з неї грошові кошти.

Крім того, 20 травня, близько третьої години ночі, на вулиці Михайла Грушевського у Дрогобичі зловмисник побачив неподалік житлових будинків непритомного місцевого мешканця та витягнув з кишені його куртки мобільний телефон.

Слідчі Дрогобицького районного відділу поліції, за процесуального керівництва Дрогобицької окружної прокуратури, повідомили неповнолітньому про підозру в скоєнні правопорушень, передбачених ч.2 та ч.3 ст.185 (Крадіжка) Кримінального кодексу України. Максимальне покарання, передбачене санкціями статей, – позбавлення волі на строк від трьох до шести років.
Досудове розслідування триває.

Мати зниклої звернулась у поліцію, аби ті розшукали її доньку та онуків. Про це повідомили в Нацполіції Вінницької області.

Як з’ясувалося, 32-річна жителька села Васютинці пішла із дому разом із доньками, щоб жити при церкві. Телефона при собі жінка не мала.

Мати зниклої розповіла, що її донька вже йшла з дому, щоб жити при храмі у Києві і цього разу вона, ймовірно, вчинила аналогічно.

Орієнтування про зниклих надіслали усім територіальним підрозділам поліції Вінниччини та сусідніх областей, було орієнтовано на їх розшук усі патрульні екіпажі поліції. Інформацію про жінку та дітей розмістили у соцмережах та групах у мобільних додатках.

Згодом до поліції зателефонувала вінничанка і повідомила, що вона бачила схожу за описом жінку з дітьми на лавці у Вінниці у центральному міському парку. Там її і знайшли патрульні.

Жінка розповіла, що вона приїхала до Вінниці, переночувала в готелі та планувала шукати прихисток у храмі. Поліція зателефонувала родичам 32-річної жінки, і ті забрали їх додому.

Про це йдеться в сюжеті ТСН.

За словами дочки Федора Шотника Віри, стосунки з батьком у них були погані, і після смерті матері ситуація ще погіршилася. Вона розповіла, що у чоловіка були напади агресії. А ось ревним вірянином або активним прихожанином храму він не був.

Священик греко-католицької церкви Юліан Шеремета розповів, що Шотник всього кілька разів був у храмі. І одного разу сам підійшов до нього зі щедрою пропозицією, повідомивши про бажання заповідати все майно парафії.

“Я його запитав за родину. Він зізнався, що з ними в поганих стосунках.
Я консультувався з владикою, і було сказано, що якщо людині зручно, ніщо не має права заборонити людині дати на церкву”, – сказав він.

При цьому священик наголошує, що нерухомість і депозити записані не на нього особисто, а саме на церковну парафію.

Також отець Шеремета заявив, що нікого виселяти з квартири не збирається і не думав про це. Зараз відбувається обговорення, що ж робити з отриманим майном, адже у квартирі проживає ще дві людини – дочка покійного зі своєю дорослою дочкою.

Орієнтована вартість половини квартири – 15 тисяч доларів.

Зауважується, що з юридичної точки зору в цьому заповіті порушення поки не виявлені. Єдиним способом анулювання документа називають можливість надати докази, що людина могла перебувати під дією препаратів, що вплинуло на її стан і сприйняття того, що відбувається.

За пів року до смерті, переживши інфаркт та інсульт, Федір Шотник на відео розповів, що прийняв рішення заповісти майно церкві. Потім він захворів і не виходив з дому до самої смерті.

“Мені здається, що Шеремета просто скористався ситуацією… дідом, який був психічно не врівноважений”, – сказала дочка Віри Шотник.

Проте, хоча рідні померлого говорять про серйозні проблеми зі здоров’ям, але на обліку в психдиспансері чоловік не стояв.

Про це повідомляє Telegram-канал “Киев Сейчас“.

При цьому свої дії дівчата знімали на відео і опублікували його в соціальних мережах.

Даний інцидент викликав обурення користувачів мережі.

Я не особливо віруючий, але подібна поведінка низька, як на мене;

Якщо ти не віриш в Бога, то це не означає, що ти маєш право так себе вести;

Неприйнятно так себе вести;

Просто ганьба.

https://t.me/kyiv_n/9209

Відомо, що Страсна п’ятниця вважається найскорботнішим днем у церковному календарі. Так, в п’ятницю перед Пасхою на хресті розіп’яли Ісуса Христа.

В цей день віряни дотримуються суворого посту та згадують смерть Ісуса Хреста. Люди в п’ятницю не готують обіду. Жінкам не дозволяється прибирати, шити, а чоловікам тесати, рубати тощо. Крім того, людям не можна вживати м’ясо, яйця та молочні продукти, пити алкоголь.

Зазначається, що в цей день забороняється співати.

У Велику п’ятницю люди приходили в церкву та поклонялися Плащаниці. Це триває аж до великодньої служби.

Ісуса стратили на Голгофі. А хрест, на якому його було розп’ято, Христос сам виніс на гору. Через три дні він воскрес. Саме з такої нагоди святкується Великдень.

Джерело: Офіс президента

Пряма мова Зеленського: “Ми якраз збили третю хвилю. Зараз перший тиждень, коли йде зменшення на одну-дві тисячі захворілих щодня. І я хотів обговорити з вами, які ще потужні сигнали ми могли б надіслати, щоб не допустити повернення регіонів у “червону” зону після Великодня, адже це дуже впливає на громадян та економіку”.

Деталі: Президент також звернувся з проханням розповісти вірянам про важливість вакцинації від COVID-19.Зеленському розповіли, що Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій дійшла спільної позиції щодо вакцинації. Вона полягає в тому, що немає релігійних причин не проводити щеплення, а вакцинація має бути безпечною, доступною й добровільною.

Предстоятелі церков запевнили, що намагаються максимально зробити все, щоб богослужіння на Великдень були доступні онлайн, а також щоб люди зберігали дистанцію та надягали маски.

Президента проінформували, що Рада церков оприлюднила окреме звернення щодо “пасхального перемир’я” на Донбасі, в якому “закликала всіх, хто має відповідні компетенції та владу, відкласти зброю”.

У зустрічі також взяв участь керівник Офісу президента Андрій Єрмак.

Нагадаємо: Православна церква України радить вірянам самостійно вирішити, що їм робити на Великдень – йти на службу, долучитись лише до освячення кошиків або слухати молитву онлайн, але всіх просить зважати на карантинні обмеження та стан свого здоров’я.

Джерело: очільник ПЦУ Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній у коментарі УП

Пряма мова Епіфанія: “Бути присутніми у храмі, прийти лише на освячення чи долучитися до молитви під час трансляції – вірні визначатимуться самі, знаючи власні обставини та загальні карантинні правила. Ми ж закликаємо всіх бути відповідальними щодо власного здоров‘я та здоров‘я ближніх.

Ми забезпечимо трансляцію Пасхального богослужіння, яку можна буде переглянути на моїй сторінці у фейсбуці, на сторінці Православної Церкви України у фейсбуці, в ютюбі ПЦУ, а також на деяких телеканалах”.

Деталі: ПЦУ, як і УГКЦ, не закриватиме свої храми на Великдень, навіть у “червоних зонах”. Служби вестимуть усі здорові священники – наявність щеплення від коронавірусу не має значення.

Паски освячуватимуть на подвір’ях церков 1 та 2 травня, упродовж цілого дня.

Чоловікові стало погано, тому він вийшов з церкви на вулицю та сів на лавку. Саме там він і помер. Хоч у ЗМІ та телеграм-каналах й запевняли, що львів’янин помер від обмороження, правоохоронці повністю заперечують цю версію. Точну причину смерті чоловіка встановить експертиза. Про це повідомив ZAXID.NET.

Як чоловік помер під час святкової літургії Тіло 53 річного львів’янина знайшли у подвір’ї церкви святого Йосафата, що розташована на вулиці Замарстинівській. Чоловік прийшов на ранкову службу. Близько 10:00 йому стало погано. Він вийшов на вулицю та сів на лавку біля церкви. Саме там львів’янин й помер. Небайдужі парафіяни одразу викликали медиків. Лікарі підтвердили смерть. Наразі правоохоронці встановлюють точну причину загибелі чоловіка. Проте вони вже заперечили поширену у соцмережах та ЗМІ інформацію про те, що львів’янин помер від переохолодження.

Про фейкову інформацію у соцмережах Про загибель чоловіка на подвір’ї церкви стало відомо з інформації очевидців у соцмережах. В усіх повідомленнях стверджували, що чоловік помер від обмороження. Деякі сайти навіть повідомляли, що львів’янин загинув, чекаючи на безкоштовну їжу.

Проте й настоятель церкви, й правоохоронці запевняють, що ця інформація повністю неправдива. Сьогодні було освячення води, цей чоловік, як мені розказували парафіяни, був у церкві, де йому стало зле. Йому допомогли вийти на вулицю, посадили на лавку і він помер. Викликали медиків, тоді викликали поліцію, як це і має робитися.

Але ми не могли його навіть накрити, поки тіло не оглянули правоохоронці, – зазначив священник Ігор Безкостий. Речниця львівської поліції Світлана Добровольська, своєю чергою, розповіла, що чоловік був 53-річним місцевим жителем. “Попередньо встановлено, що він прийшов до церкви, йому раптово стало зле, він сів на лавку і помер. Зараз правоохоронці відправили тіло на експертизу, яка встановить точну причину смерті.

У соцмережах пишуть, що він замерз і чекав у черзі на їжу, не знаю, звідки таке беруть, але всі такі повідомлення є неправдивими”, – додала Добровольська.

У селі Грицеволя Радехівського району Львівської області напередодні ввечері до щенту згоріла церква. Рятувальника вдалося зберегти тільки дзвіницю. Постраждав неповнолітній хлопець, який одним з перших кинувся гасити пожежу самотужки.

Про це повідомляє пресслужба ГУ ДСНС України у Львівській області.

Інцидент стався ввечері в п’ятницю, 25 грудня. Рятувальникам повідомили про займання о 21.08 год.

Вогонь спалахнув у дерев’яній церкві села Грицеволя на вул. Шевченка, 22. Церква площею 14×10 метрів і заввишки 15 м була крита бляхою.

На місце події негайно вирішили рятувальники відразу з кількох районів області. У час їхнього прибуття вогонь уже повністю охопив церкву.

Довідка: Дерев’яна церква Святого Симеона Стовпника знаходиться на південно-західній околиці села Грицеволя, на підвищенні, біля лісу. Збудована коштом добровільних пожертв парафіян у 1948 році замість попередньої деревяної церкви з ХІХ століття. За конструкцією хрестова у плані, на бетонному фундаменті. До бабинця від заходу прибудований широкий присінок. Стіни церкви повністю покрили пластиком. З північної сторони святині знаходиться невисока дерев’яна дзвінниця. Від протилежної сторони церкви стоїть маленька дерев’яна закрита капличка. З півдного сходу і заходу храм оточує цвинтар.

Займання гасили впродовж двох годин. До цього часу церква вигоріла майже вщент. Врятувати вдалося тільки дзвіницю.

Попри пандемію коронавірусу, ймовірно, що українці на Різдво масово підуть у церкви. Начальник Національної поліції Київщини Андрій Крищенко в інтерв’ю “РБК-Україна” заявив, що поліція зможе проконтролювати дотримання карантину у церквах.

“Є чіткі вимоги щодо того, щоб була дистанція 1,5 метра, маски на обличчях, щоб люди заходили не одразу, почергово. Це все поліція контролює”, – пояснив чиновник.

За його словами, така ж ситуація була в Україні на Великдень. Тоді правоохоронці не зафіксували багато порушень.

Крищенко підкреслив, що попри введення карантину люди не стали більш агресивними.

“У нас є чіткі маркери щодо певних видів правопорушень. Ми не бачимо такого, щоб це все вплинуло на напругу в суспільстві”, – зауважив поліцейський.

Православний Різдвяний піст, або Пилипівка, встановлений на честь Різдва Христового, щорічно випадає на період із 28 листопада до 6 січня.

Цей піст вважається не таким суворим, як Великий або Успенський. Про те, в чому його суть, що можна й що не можна вживати в їжу, читайте далі в матеріалі OBOZREVATEL.

Мета Різдвяного посту
Різдвяний піст у православних християн починається 28 листопада й закінчується в переддень Різдва 6 січня. Триває він рівно 40 днів. Його ще називають Пилипівка, оскільки заговини на нього випадають на Пилипів день, 27 листопада.

Мета Різдвяного посту – духовне очищення через покаяння, молитву, стриманість у їжі та зустріч свята Різдва з чистою душею.

Календар харчування в Різдвяний піст

Протягом 40 днів посту до вживання суворо забороняються продукти тваринного походження: молоко, м’ясо, яйця, вершкове масло, сир і страви з них.

Основу меню в Різдвяний піст становлять овочі, каші, гриби й бобові. За винятком середи і п’ятниці, а також Святвечора 6 січня, вірянам дозволяється трохи риби й морепродуктів, а на вихідних – вина.

Що можна робити в Різдвяний піст

Робити добро й не дозволяти проявлятися негативним емоціям та вчинкам.

Пробачати образи.

Сплачувати борги, що накопичилися, і віддячити за надану колись допомогу.

Допомагати нужденним, хворим, тим, хто потрапив у біду.

Молитися всією сім’єю й регулярно відвідувати храм.

Проаналізувати свої діяння, подумати про гріхи і про їх спокуту.

Приділити час читанню духовної літератури.

Що не можна робити в Різдвяний піст

Різдвяний піст передбачає відмову від м’яса, яєць, молока і страв із них. Однак деколи заборону на цю їжу дозволяється послабити: наприклад, у разі хвороби, важкої фізичної праці, подорожі, виконання військових обов’язків та людям похилого віку. Також від обмежень у їжі звільняються вагітні жінки та малі діти.

Укладати шлюб, грати весілля, за церковними канонами, в Різдвяний піст не можна. Якщо виникла гостра потреба одружитися, найкращим варіантом буде розписатися, а обвінчатися й відгуляти весілля – після закінчення посту.

У період Різдвяного посту православна церква не передбачає жорстких обмежень для вірян, однак важливо уникати спокус, таких як азартні ігри, фривольні розваги, лихослів’я.

Про це пишуть небайдужі в соціальних мережах.

“Це вже не вибори а клоунада від ОПЗЖ – священник Сидор іде у міськраду під номером 13 та ще й палатку біля церкви поставив. Дивіться самі”, – йдеться у повідомленні.

У мережі шоковані вчинком попа. Там зазначають, що він і бордель може на території церкви відкрити, якщо йому це накаже ФСБ.

Пожежа почалася о 20:08 в селі Новошин Долинського району. Дерев’яний храм святого Василія Великого є памяткою архітектури місцевого значення. Її розмір – 17х9 м.

“На час прибуття першого підрозділу будівля була повністю охоплена вогнем. На гасіння пожежі було подано чотири водяних стволи”, – йдеться у повідомленні.

Крім того, до гасіння пожежі залучили сім одиниць техніки та 32 працівників рятувальної служби.

Як інформують в обласній ДСНС, о 21:00 пожежу локалізовано.

О 22:12 пожежу вдалося ліквідувати. Рятувальники запобігли знищенню будівлі нової церкви та дзвінниці, які розташовані поряд. Потерпілих внаслідок пожежі немає.

«Блаженніший Любомир назавжди увійшов в історію як Глава Церкви, переслідуваної, гнаної, який повернувся зі своїм осідком до її витоків. Він повернув осідок Глави Української Греко-Католицької Церкви до Києва», – ствердив Блаженніший Святослав.

Цей поворот додому, повернення до коріння, до того джерела, звідки б’є ключем історія, сьогодення і майбутнє Київського християнства, за його словами, виклика́ло багато запитань, сумнівів, а в когось, можливо, обурення та протест.

У відео Глава УГКЦ пригадав, що навесні 2004 року, перед тим як здійснити перенесення осідку Глави Церкви зі Львова до Києва, Блаженніший Любомир звернувся до людей з особливим програмним словом, котре мало назву «Один Божий народ у краї на Київських горах». У цьому слові він говорив про три моменти: насамперед про минуле, потім про сьогодення, а відтак поділився своєю мрією про майбутнє.

У своїх міркуваннях про той вчинок Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, пригадав дивовижну мудрість, яка була закладена Святим Духом у згаданий, надважливий маніфест:

«Чи не вперше Блаженніший запрошує нас подивитися на інших братів і сестер тієї самої традиції, наших православних братів, як на тих, які разом з нами належать до одного коріння. Ось ідея Київського християнства як такого, а відтак пошуків того, що єднає нас у спільному корінні… Можливо, тим Блаженніший Любомир запрошує всіх нас, дітей Київської Церкви, які сьогодні живуть, моляться, спілкуються з Богом у різних конфесіях, побачити один в одному не конкурента, суперника чи ворога, а брата».

Блаженніший Святослав додав, що Блаженніший Любомир закликав не лише християн України, а й світові центри християнства – Рим, Константинополь і Москву – не дивитися в папери, в канони, в теоретичні богословські міркування, а побачити живу дійсність. Закликав подивитися на живу Церкву чи живе християнство, яке сьогодні переживає етап свого небувалого розквіту на теренах України.

«Цей розквіт Київського християнства Блаженніший пояснює з ідеєю, силою і розквітом Києва як центру національного, державотворчого, культурного. Велич Києва основується на величі Київської Церкви», – зазначив Отець і Глава УГКЦ.

Блаженніший Святослав пригадав розуміння Любомиром Гузаром мети цієї дороги всіх співспадкоємців Київської Церкви: «Блаженніший її сформулював із геніальною простотою – відновлена єдність колись єдиної, а нині поділеної Київської Церкви в єдиному патріархаті».

За словами Глави Церкви, сьогодні це звучить як певний виклик, як певна провокація.

«Але, я думаю, єдина Київська Церква в єдиному патріархаті без взаємного поборювання, але з діленням тими дарами, які ми назбирали по дорозі до цієї єдності, мабуть, і є цією мрією Блаженнішого Любомира і його заповітом для всіх нас», – сказав Блаженніший Святослав.

Ця ідея єдиної Київської Церкви, на переконання Блаженнішого Святослава, має нас сьогодні надихати, будити наше сумління, щоб ми не заспокоювалися і не лишалися у конфесійній роздрібленості. Але нехай ця єдність не лякає нікого. Бо єдність – це не применшення когось, а розквіт усіх.

У зв’язку з цим Київський міжнародний інститут соціології провів опитування: кого з нинішніх предстоятелів вони хотіли б бачити на чолі об’єднаної Церкви.

У разі об’єднання Православної Церкви України і Української Православної Церкви Московського Патріархату, українці, які визначився з вибором, бачать предстоятелем об’єднаної Церкви Епіфанія (65,7%), а Онуфрія – 31,4%.

У разі об’єднання Православної Церкви України, Української Православної Церкви Московського Патріархату і Української Греко-Католицької Церкви найбільше респондентів – 20,2% серед усіх опитаних – хотіли б бачити Епіфанія. Онуфрій і Святослав Шевчук «ділять» друге місце з приблизно однаковим результатом.

Крім цього, респондентів запитували, як вони ставляться до основних Церков України. Серед усіх опитаних респондентів позитивно до Православної Церкви України ставляться 42,4%, негативно – 10,3%, нейтрально – 37,2% (баланс позитивних-негативних оцінок становить +32,1%). Далі за цим показником іде Українська Греко-Католицька Церква – 35,3% позитивно ставляться проти 6%, які ставляться негативно (при 46,1% тих, хто має нейтральне ставлення) (баланс +29,3%). До Української Православної Церкви Московського Патріархату позитивно ставляться 23% респондентів, негативно – 31,6% (при 36,8% тих, хто нейтрально ставиться) (баланс – 29,3%).

Опитування проводилось з 24 до 30 червня 2020 року методом CATI (телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера, computer-assisted telephone interviews) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Вибірка репрезентативна для дорослого населення (віком 18 років і старше) України. До вибірки не включаються території, які тимчасово не контролюються владою України – АР Крим, окремі райони Донецької та Луганської областей. В ході опитування проведено 2000 інтерв’ю.

Де місце Церкви в посткоронавірусному світі?

Місце Церкви в посткоронавірусному світі – у людських стосунках. Нові обставини змушують нас сьогодні боятися іншої людини. Нині людські стосунки переживають непростий етап трансформації. Ми тепер часто живемо у віртуальному світі. Через пандемію входимо в онлайн-спілкування. Часом не до кінця розуміємо, наскільки важливими сьогодні є базові мережеві суспільства, які можуть допомогти людині знайти своє середовище і відчувати себе комфортно, бути собою. Власне, Церква є нині таким мережевим світом, мережею стосунків. І одним із актуальних завдань Церкви, за словами Папи Франциска, є допомогти людині залишитися людиною, не перетворитися на машину чи комп’ютер. Тому саме людські стосунки – це той особливий вимір, де Церква себе по-особливому сьогодні проявляє, адже Церква – це спільнота людей, які спілкуються між собою.

Церква – середовище надії

У нинішніх обставинах Церква дає життєві орієнтири, допомагає не загубитися, не впасти у відчай посеред тих хвиль, які одна за одною на нас накочуються. Церква – це спільнота людей, які мають надію, навіть у тих обставинах, які, можливо, викликають лише безнадійність.

Паводки в Карпатах. Що робить Церква?

Церква є матір’ю і вчителькою свого народу. Вона першою захищає своїх дітей. Тому сьогодні ми невідкладно мобілізуємо всі наші ресурси. Ми хочемо зібрати необхідну допомогу для постраждалих, дати їм речі, щоб вони могли пережити цей період, вижити в цих обставинах. В окремому зверненні я скерував свій голос із проханням про допомогу до міжнародних гуманітарних інституцій, які завжди були нашими партнерами в подоланні різних викликів. Я звернувся до нашої Церкви в діаспорі для того, щоби ми могли відчути біль тих людей і за них молитися, але також думати, як їм допомогти. Одне лихо нашаровується на інше, але ми зможемо вистояти в цих обставинах лише тоді, коли не залишимо один одного наодинці з бідою. Бо, якщо будемо лише шукати можливості самому собі дати раду, то нічого не зробимо. Солідарність, єдність, діяльна любов до ближнього є ключами до того, щоби подолати це стихійне лихо, яке сьогодні ми переживаємо.

А що з війною?

Потрібно насамперед сказати правду про війну самим собі. Народ України є жертвою несправедливої агресії. І доти, доки всі ми, навіть самі українці, не скажемо собі правди про цю війну, вона ніколи не закінчиться. На жаль, дехто вважає, що якщо ми забудемо, закриємо очі на цю війну, вона сама собою закінчиться. Однак це – небезпечна і хибна ілюзія. У духовному житті є таке правило: якщо зло не відкрити, не демаскувати – воно ростиме і помножуватиметься. Якщо зло відкрити, виставити його на світло правди – воно зникає. Лихом нашого українського суспільства є те, що ми звикли до цієї війни і живемо так, ніби її немає. Тому завдання Церкви – будити сумління і нагадувати про це.

Чому УГКЦ відправляє до війська своїх капеланів?

Наша Церква завжди була зі своїм народом. Саме наша Церква має безперервний досвід капеланського служіння в усіх військових формуваннях українського народу впродовж століть, на всіх етапах становлення нашої державності чи національно-визвольних змагань. Не було жодних військових українських формувань, де б наша Церква не мала своїх капеланів. Це наша традиція. Це наш досвід, наш скарб, який ми сьогодні активно приносимо в сучасні обставини.

Як вберегти сім’ю?

Сім’я, я хочу наголосити, не може бути лише монадою, ядром, яке сконцентроване на собі. Інакше вона загине. Сім’я потребує іншої сім’ї. Сім’я потребує суспільства… Сім’я потребує Церкви так само, як Церква потребує сім’ї. Сім’я потребує ширшої церковної спільноти, потребує ширшої громади. Лише тоді вона зможе вижити в сучасному світі, адже сім’я нині потребує захисту, підтримки. Сім’я також формується в суспільстві. Бо, щоби збудувати нову сім’ю, дівчина і хлопець мають десь зустрітися, мають десь познайомитися, мають десь обмінятися своєю любов’ю і збудувати нову сім’ю. Якщо цей вектор буде здоровим і збереженим, можемо говорити, що людство, суспільство, народ, держава матимуть майбутнє.

Християнська етика в школах: зберегти не треба викинути!

Де тут поставити знак коми?

Роль Церкви у вихованні молодої особи – надати ціннісні орієнтири для її життя. Очевидно, ми хотіли б, щоби в українських школах їх надавали всі викладачі, однак особливо вчителі основ християнської етики, які мали би бути збереженими… Хочу надати, що християнська етика – це не конфесійний предмет, а морально-етичні орієнтири, без яких годі сформувати цілісну особистість у сучасному світі та в сучасній культурі… Я хотів би побажати українській школі, освітній системі, щоби в наших школах та вищих навчальних закладах учні та студенти могли здобути правильні істинні ціннісні орієнтири для свого професійного служіння і життя.

Приклад Українського католицького університету

УКУ є інституцією, яка відкрита для всіх, бо католицька освіта – це не конфесійна освіта. Сьогодні в нашому університеті дві третини студентів не є греко-католиками. Це інституція, яка дає інтегральне виховання і високопрофесійну, європейську освіту, а з іншого боку, передає базові цінності, які поділяють представники усіх релігій, конфесій і кожна людина, котра хоче бути людиною, хоче бути собою. Ось та ціннісна складова в нашому університеті є базою для життя його академічної спільноти. Тому наш УКУ – це унікальна інституція, яка дає можливість здобути освіту європейського рівня, не виїжджаючи за межі України. Двері УКУ відчинені для всіх.

Про це в мережі повідомив міський голова Руслан Марцінків.

Також мер додав, що відбудеться панахида та покладання квітів до Хреста жертвам політичних репресій у Меморіальному сквері. Після того, о 12:30 у Свято-Покровському соборі ПЦУ відбудеться панахида за всіма борцями за волю України.

“Нагадую, що карантин не закінчився. Тому всі заходи відбудуться в обмеженому колі осіб, а службу краще дивитися онлайн та #залишатися_вдома. Але якщо є бажання піти до храму, то не забувати про дистанцію та заходи особистого захисту”,- наголосив очільник.

Розклад богослужінь у церквах, де будуть храмові свята 7 червня, можна побачити на прикріпленому зображенні:

Про це йдеться у розміщеному на офіційному сайті греко-католиків зверненні католицьких єпископів обох гілок, передає Еспресо.TV.

Нижче наводиться повний текст заяви

Звернення католицьких єпископів України до української влади та всіх людей доброї волі щодо сурогатного материнства

Пандемія коронавірусу проявила багато патологій у нашому сучасному суспільному житті. Одне з них – явище сурогатного материнства, тобто трактування людей як товару, який можна замовити, виготовити та продати, що, на превеликий жаль, дозволяє чинне українське законодавство.

Це проблема, на яку ми, як релігійні діячі, вже неодноразово звертали увагу компетентних органів державної влади. Таке топтання людської гідності спонукає нас, католицьких єпископів України, ще раз звернутися до української влади усіх рівнів з вимогою засудити і заборонити це ганебне явище.

Останніми днями ми стали свідками відеозапису опублікованого на сторінці клініки BioTexCom з готелю “Венеція” у Києві, який показує імпровізовану дитячу кімнату і 46 немовлят, котрі лежать у ліжках і плачуть. Новонароджені лежать в сучасних інкубаторах, позбавлені материнського дотику, батьківського тепла, самовідданої турботи, так потрібної їм любові, натомість розглядаються як придбаний продукт, за яким не з’явився покупець. Такої демонстрації зневаги людської особистості, її гідності – годі й уявити. А це все уможливлює узаконене сурогатне материнство.

Узаконене т.зв. сурогатне материнство, яке “материнством” не годиться й називати, не тільки тягне за собою проявлені тепер жахливі феномени, а й у своїй основі є моральним злом та приносить незліченні страждання і поневіряння як народженій таким чином дитині, так і жінці, яка її народила, членам її сім’ї та й, зрештою, і самим людям, які таким чином “заводять” (немов звіряток) дітей.

Кожна дитина – це Божий дар, який слід з вдячністю приймати у відкриті руки в подружньому житті. Кожна дитина має право бути зачатою у природній спосіб, і кожна дитина має право народитися в сім’ї і виховуватися в атмосфері любові батьком і матір’ю.

Ми солідаризуємося із закликом Уповноваженої Верховної Ради України з питань прав людини заборонити на законодавчому рівні міжнародну торгівлю дітьми в Україні та закликаємо і вимагаємо заборонити сурогатне материнство у будь якій формі (альтруїстичній і комерційній), а народженим діткам запевнити належну опіку та можливість усиновлення в родинах.

Цю нашу вимогу підкріплюємо засудженням низки міжнародних інституцій цього ганебного явища, яке подаємо у додатку до цього листа.

Також вимагаємо від державної влади врешті звернути увагу на сімейну політику в Україні – створити відповідний орган державної влади, який би опікувався українськими родинами і дбав про те, щоб українським матерям не доводилося торгувати своїм тілом і виношеними під серцем дітьми заради свого та своїх рідних виживання.

Від імені Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви

Блаженніший Святослав,
Верховний Архиєпископ Києво-Галицький,
Глава Української Греко-Католицької Церкви

Від імені Конференції Єпископів Римсько-католицької Церкви в Україні

Архиєпископ Мечислав Мокшицький,
Митрополит Львівський,
в.о. Голови Конференції Єпископів Римсько-
Католицької Церкви в Україні

Як це зробити правильно, які молитви читати та де взяти освячені атрибути свята, ексклюзивно Фактам ICTV розповів настоятель Свято-Миколаївського храму Полтави Православної церкви України, протоієрей Олександр Дедюхін.

– Українці через карантин на Великдень залишаються вдома. Чи можна перегляд трансляції прирівняти до живої участі у службі у цей день?

– У православній церкві є таїнство та обряд. Таїнство – це певні речі, які можуть даватися священникам або єпископам. А обряди – це загальні молебні.

Освячення пасок – це обряд, він може проводитися дистанційно. Зараз новітні технології нам дозволяють це зробити. Ми маємо розуміти, що для Святого Духу немає ніяких меж. Він всюди. За звичайних умов відвідати церкву у цей день краще, але зараз можна прослухати молитву онлайн і долучитися до обряду дистанційно.

– Як правильно освятити паску та яйця?

– Віряни можуть отримати уже готові освячені продукти. Господині у нашому храмі будуть випікати пасочки, які ми потім освятимо. Це робиться у рукавичках та масках. Уже освячені пасочки ми запаковуємо, додаємо два-три яйця, свічечку і надсилаємо поштою усім охочим.

– Усією Україною? А яка ціна?

– Так, ми з Полтави можемо надіслати посилку кому-завгодно. Ціна набору – 50 грн, плюс ціна за пересилання. Ми плануємо робити це у нашому храмі, але церкви з інших регіонів також можуть це зробити.

– А як правильно освятити домашню паску самостійно?

– Домашню паску можна освятити, прослухавши онлайн-молитву під час трансляції або прочитати її самостійно.

– А яке освячення є більш ефективним?

– Краще послухати церковні молитви. Але якщо немає змоги, то читаємо самостійно. Головне, аби була наша молитва та була наша подяка.

– Чи треба під час обряду освячення використовувати святу воду?

– Якщо вона є вдома, то можна окропити святою водою паску під час освячення. Але якщо немає, то достатньо буде молитви. Ми маємо зрозуміти, що таке освячення.Освячується не паска, не вода, а освячується людина. Вона слухає молитву і освячується. Тому можна обійтися без води.

– Чи є якісь настанови щодо святкової трапези?

– Особливих рекомендацій немає. Це нормальна родинна трапеза з тими людьми, з якими ви живите вдома чи перебуваєте на самоізоляції. Вимог до одягу немає. Перед їжею той, хто найстарший у родині, молиться. Він читає Отче наш. Усі разом з ним мають подякувати Богові, перехреститися, а потім споживати їжу.

У ніч на неділю в місті Іршаві виникла пожежа в дерев’яній церкві Святого Василя Великого на вулиці Набережній. Про це повідомило управління ДСНС у Закарпатській області 2 лютого.

Інформація про пожежу надійшла в 00:55. На ліквідацію займання виїхало п’ять одиниць техніки і 25 рятувальників від пожежно-рятувальних підрозділів Іршави та села Довге.

Оскільки храм повністю побудований з дерева, вогонь досить швидко поширився по всій його площі. Бійці ДСНС локалізували пожежу о 01:45 і через деякий час ліквідували поностью.

За попередньою інформацією постраждалих немає. Зважаючи на оприлюднені фотографії, будівля храму згоріла повністю.

У прес-службі глави держави повідомили, що президент подякував за спільне звернення ієрархів до жителів тимчасово окупованих територій, а також за роботу, яку проводять святі отці для українців.

У зв’язку з переговорами лідерів країн нормандського формату президент закликав підтримати мирні ініціативи української сторони.

“Ми – різні, у нас різні конфесії, церкви, мечеті, синагоги тощо. І це нормально, бо у нас велика, дуже гарна, іноді зі складнощами, але наша люба країна. Дуже вірю у вас”, – зазначив Зеленський.

Президент наголосив, що через три роки блокування зустрічі “нормандської четвірки” з’явилася можливість розпочати діалог.

Глава держави підкреслив, що йому важливо почути поради.

“Тоді відчуватиму, що всі ми разом”, – сказав він.

У свою чергу, зазначили у прес-службі, представники церков і релігійних організацій зауважили, що моляться за мир в Україні, та побажали президенту сили, терпіння й Божого благословення на переговорах лідерів країн – учасниць нормандського формату.

Повідомляється, що окремо було акцентовано увагу на неприпустимості переслідування вірян різних конфесій на окупованих територіях Донбасу та Криму, а також судових рішень про ліквідацію культових споруд.

Представники церков і релігійних організацій висловили занепокоєння стосовно законопроекту № 0931 щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації з правом Європейського Союзу, відзначили питання виділення землі для зведення культових споруд, а також наголосили на необхідності співпраці для підтримки безпеки всередині країни.

У прес-службі додали, що президент запевнив у готовності до зустрічей і розв’язання проблем. У зустрічі, зокрема, брали участь митрополит Української православної церкви Онуфрій, предстоятель Православної церкви України, митрополит Київський та всієї України Епіфаній, верховний архієпископ Києво-Галицький, глава Української греко-католицької церкви Святослав.

Про це стало відомо з інтерв’ю Митрополита Православної церкви України Єпіфанія. Він заявив про те, що українці можуть святкувати Різдво 25 грудня як це прийнято за григоріанським календарем. Однак офіційно таке святкування потрібно вводити виключно за згодою українців і тоді, коли віруючі будуть до цього готові.

За словами Єпіфанія, більшість православних все ж святкують Різдво Христове за новим календарем, і є ймовірність того, що і українці незабаром також “перенесуть” свято.

Єпіфаній зазначив, що для того, щоб відзначати Різдво не в звичний день 7 січня, а 25 грудня можуть знадобитися роки, однак церква і, головне, Господь готові чекати.

Глава ПЦУ також додав, що в сьогоднішніх важких умовах війни на Донбасі необхідно особливу увагу приділити молитвам за українських солдатів. Також всі віруючі повинні підтримувати словами молитов жителів окупованих територій. Адже на думку Єпіфанія, обставини, що склалися (війна і окупація -ред.) – це виклик для кожної християнської душі, тому віруючі сьогодні як ніколи повинні бути згуртованими і вірити в Господа-Спасителя.