Ким був Володимир Великий
У церковній історії його згадують як Володимира Святого, Володимира Хрестителя, а у билинах він є відомим як Володимир Красне Сонечко (вважається, що Володимир після прийняття православ’я змінився та почав творити багато добрих справ). А у давньоруських відомостях письменах князя Володимира називають рівноапостольним, оскільки те, що він хрестив Русь, цілком відповідає апостольському служінню.

Народився Володимир Великий приблизно у 963 році та був сином київського князя Святослава (сина княгині Ольги) та древлянской княжни Малуші. За деякий час після його забирають у матері, відвозять до Києва, а вихованням майбутнього правителя Русі займаються бабуся, княгиня Ольга, та дядько за м материнською лінією – язичник Добриня.

Відомо, що у 969 році Володимир стає новгородським князем, а у 972-му внаслідок міжусобиць, які почалися, їде на деякий час у скандинавські країни, однак невдовзі повертається, але вже з найманим військом і йде війною на Київ. Відтак, починається боротьба між Володимиром і його братом Ярополком, яка завершується загибеллю останнього. Річ у тім, що в оточенні Ярополка виявляється зрадник, який умовляючи того здатися, приводить до Володимира, У підсумку брат вбиває брата та з цього моменту починається київське князювання Володимира.

У князя Володимира загалом було 12 синів і ще усиновлений син князя Ярополка – Святополк. Усі вони були князями у важливих центрах Русі.

Помер Володимир 15 липня 1015 року в селі Берестовому під Києвом, а поховали його у стлиці в Десятинній церкві за величезної кількості присутніх. Шанувати пам’ять святого Володимира почали вже в XI столітті, однак лише у XIII столітті відбувається загальноцерковна канонізація та зарахування князя до лику святих.

Як відзначають День Володимира в Україні
Зазвичай цього дня вітають усіх Володимирів з іменинами. Також прийнято молитися іконі святого Володимира, яку можна зустріти у будь-якому храмі. Загалом таких ікон існує безліч, а якому з образів молитися, залежить від бажання віруючого.

Образ Володимира шанують здавна шанують як правоохоронці, так і військові. Крім того, моляться перед іконою й люди зі слабким зором або важкохворі, оскільки є вірування, що князь був дуже хворим і практично осліп, але після свого хрещення переміг цю недугу, відтак це вселяє надію на зцілення.

Молотися йому можна як спеціальними молитвами з молитовника, як наприклад:

Моли Бога за мене, святий угоднику Божий Володимирі, яко аз старанно до тебе звертаюся, як нагальному помічникові та молитвиннеку за душу мою

… так і власними словами.

Зазвичай перед іконою святому рівноапостольному князю Володимиру моляться:

– про позбавлення від зовнішніх ворогів,

– про зміцнення у вірі,

– про припинення внутрішніх чвар.

Свято Володимира у церковному календарі
У перекладі зі слов’янського Ім’я Володимир означає “той, що володіє світом”. Є ще один варіант його імені Вальдемар – “славний володар”.

Дати іменин або Дня Ангела Володимира (за новим і старим стилем);

1 лютого (25 січня) – священномученик Володимир, митрополит Київський і Галицький (†1918;);

4 червня (22 травня) – мученик Іоанн-Володимир, князь Сербський (†1015);

28 (15) липня – рівноапостольний великий князь Володимир (у святому хрещенні Василь) († 1015;);

29 (16) серпня – мученик ієрей Володимир і його брат Борис († 1931);

17 (4) жовтня – благовірний князь Володимир Ярославович Новгородський († 1052).

Він вже так давно сидить на гранітних п’єдесталах та висить в рушниках на стінах шкільних кабінетів, що вже певне й забув, як колись носив єнотову шубу та кохав 15-ти річну натурницю. Але ми нагадаємо.

Отже, Тарас Шевченко. Він же “пророк”, “кобзар” та “духовний вождь українського народу”.

Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці, що на Черкащині, в сім’ї кріпака. Потім виріс, з кріпацтва звільнився, вступив до Петербурзької академії мистецтв, став художником і поетом, відбув заслання, повернувся і помер у віці 47 років.

Але це ми, хочемо чи не хочемо, знаємо зі школи. А сьогодні ми поговоримо про те, чого в школі нам про Шевченка не розповідали.

Відомим Шевченко став ще за життя, його вірші переписували і передавали один одному, він був частим гостем Петербурзьких мистецьких салонів та мав багато друзів серед художників та літераторів. Шевченко був епатажним, любив розказувати анекдоти і випивати в хорошій компанії. Він прожив коротке, але дуже насичене життя. А нижче кілька “не шкільних фактів” з його біографії.

Шевченко-нездара
Навіть якщо долею вам накреслено стати великим поетом, все одно знайдеться хтось, хто повідомить вам, що ви геть ні до чого незугарні. Ще будучи дитиною малий Шевченко втік в сусіднє село Тарасівку до дячка-маляра аби той навчив його малювати.

Малюнок Т.Г.Шевченка © WIKI
“Він подивився уважно на мою ліву руку і відмовив мені навідріз. Він заявив мені, на мій великий жаль, що в мене немає здібностей ні до чого, ні навіть до шевства або бондарства” (з листа Шевченка до редактора “Народного чтения”).

Але Шевченко не здався і, бачте, має тепер пам’ятники по всьому світу. Готовий вам мотиватор.

Згадка про перше кохання у віршах
“Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.”

Цього ви не можете не пам’ятати. А пам’ятаєте, як його малого прийшла втішити дівчина, що саме була поруч?

“А дівчина

При самій дорозі

Недалеко коло мене

Плоскінь вибирала,

Та й почула, що я плачу.

Прийшла, привітала,

Утирала мої сльози

І поцілувала ….. “

Це була подруга дитинства і перше кохання Тараса Григоровича – Оксана Коваленко. Шевченко часто згадував Оксану в своїх творах. Перше кохання є перше кохання. Якщо ви це знали, значить вам більше пощастило з вчителькою української літератури, ніж нам.

Міф про царицю і викуп з кріпацтва
Ви знаєте, що Шевченка викупили з кріпацтва в 1838 році за 2500 карбованців. Це були величезні гроші і їх нібито дала сама імператриця. Втім, це не зовсім так.

Гроші мали назбирати в лотереї, що її проводила імператриця в своєму палаці на святвечір 24 грудня 1837 року за ініціативою друзів Шевченка. В лотереї розігрували різні кришталеві та порцелянові речі привезені з Петербурських казенних заводів, а також портрет Василя Жуковського, поета та вихователя молодого царевича, роботи Карла Брюллова. Але врешті виявилось, що цариця, її донька та син разом сплатили за лотерейні квитки всього 1000 карбованців. Решту грошей, скоріше за все, довнесли друзі Шевченка – Брюллов, Жуковський та Вієльгорський.

Шуба і вечірки
Молодий Шевченко був тим ще франтом. З легкістю витрачав гроші на красивий і модний одяг, любив білі парусинові костюми і якось з гонорару навіть купив собі єнотову шубу. Нелегка доля талановитого молодика робила його страшенно популярним в петербурзьких домах.

Його друг по Петербурзькій Художній Академії Іван Сошенко, з яким Шевченко ділив квартиру, в своїх спогадах писав: “…Тарас мій частенько став роз’їжджати по вечорах. Він, як то кажуть, увійшов у моду; його приймали скрізь як диковинку. Він став гарно вдягатися, навіть з претензією на франтівство, словом, у нього вселився світський біс”. От вам і сумний кріпак.

Тарас Чевченко
Ще будучи студентом Академії, Шевченко закохався в свою 15-річну натурницю Амалію Клоберг. Вона була донькою хазяйки квартири, в якій Шевченко жив разом із Сошенком. В 1839 році Шевченко навіть написав її портрет і підписався “Чевченко”. Амалія не могла правильно вимовити прізвища художника і на догоду їй він підписувався так, як вона вимовляла. З листів Шевченка до друзів так і не зрозуміло, чи зізнавався він Амалії в своїх почуттях, і чи мав поет з дівчиною якісь стосунки.

Шевченко писав російською
Вам у школі не здавалось, що портрет суворого Шевченка, що висів над дошкою в кабінеті укрмови ніби промовляє до вас: ” А ти говориш на перерві російською?!” І ставало, як мінімум, страшно і трошки соромно. Але Шевченко і сам писав російською мовою. Його найвідоміші російськомовні твори – віршована повість “Слепая” та прозова “Невеста”.

В книзі “Спогади про Т.Шевченка” Андрій Козачковський, друг поета, пише, що російськомовні твори Шевченка “зразок неповторного, що не вдалося Основ’яненку, мистецтва передавати місцевою російською мовою побут України з цілковитим дотриманням зворотів рідної мови і народного характеру дійових осіб”.

Сам Шевченко вважав, що пишатися тут особливо нічим.

“Переписав оце “Слепую” та й плачу над нею. Який мене чорт спіткав! За який гріх, що я оце сповідаюсь кацапам черствим кацапським словом”, – написав він у листі до Якова Кухаренка у 1842 році.

Голе селфі
Для нас Шевченко-поет затьмарив Шевченка-художника. А виявляється, до наших днів дійшло понад 800 картин і малюнків Шевченка. А якось Шевченко навіть намалював жартівливий автопортрет, на якому зобразив себе голим. Малюнок довго був заборонений цензурою, ну бо хто це малює голих кобзарів!

Не пийте зі священиками
Кажуть, Шевченко був охочий до випивки. Але справа в тому, що це всі навколо хотіли з ним випити. Якось в 1859 році Шевченко приїхав до Києва. Шевченко вже тоді був такий популярний, що кожен прагнув похвалитися близьким знайомством з ним. Священик Троїцької церкви отець Єфим та його товариш купець Балабуха теж взялися приїжджого поета розважати. Захопивши цілу батарею пляшок (так пише в своїх спогадах про Шевченка Михайло Чалий), друзі повели Шевченка за Дніпро і пили півночі. Тарас Григорович хотів і заночувати на березі, але священик заволік його до себе додому, закрив ворота і не випускав аж до 8-ої ранку. В знак протесту дещо нетверезий Кобзар відмовився залишатися в кімнаті і спав просто у дворі біля воріт. На ранок друга з полону визволив Сошенко.

Шевченко та Куліш: чоловіча дружба
Пантелеймон Куліш і Тарас Шевченко були друзями. Разом співали, малювали і навіть ловили рибу. Тільки Куліш недолюблював Шевченка за його цинізм, а Шевченко Куліша – за аристократичність. Власне Куліш нібито і розпускав чутки про те, що Шевченко пияка. Так стверджує літературознавець Богдан Тихолаз. Зносили один одного літератори за талант. От вам і міцна чоловіча дружба.

Ромовий щоденник
Улюбленим напоєм Шевченка був ром. В ті часи ром привозили лише з-за кордону і задоволення це було не з дешевих. Та що там – і зараз недешево любити ром.

“Не дешево, зате смачно” – мабуть, сказав би нам Шевченко і налив би по скляночці. Гріх же не випити за 203ій день народження великого поета і художника. За таке нас би навіть Куліш не засудив.

У цьому списку, підготованому ВВС Radio 4, іще дивовижні факти про них:
1. Коли у Діснейленді настає ніч, туди випускають 200 кішок, аби вони зловили всіх мишей.
2. В англійській мові є спеціальне слово, яке позначає групу дорослих кішок – clowder.
3. Кішки пітніють через лапи.
4. Зазвичай кішки починають щось впевнено їсти після трьох дегустаційних спроб. Тож, кладіть антибіотик у четвертий шматочок шинки…
5. В середньому кішки сплять 70% часу протягом дня.
6. У це важко повірити, але їхня сеча світиться в темряві.
7. Кожен одомашнений кіт походить від однієї з п’яти африканських диких кішок.
8. Кішки не відчувають смак солодкої їжі.
9. Самки частіше бувають правшами, а самці – лівшами.
10. Кішки не мають ключиці.
11. Ісаак Ньютон винайшов котячі дверцята для помешкань.
12. Грудки шерсті називаються “безоари”.
13. В англійській мові самку кішки називають “моллі” або “королева”.
14. Кішки можуть пити морську воду. Їхні нирки у якийсь складний спосіб відфільтровують сіль.
15. Кішки допомогли виявити приховані жучки у посольстві Нідерландів у Москві. Вони почали дряпати стіни, в яких були мікрофони, заховані шпигунами.
16. Кішки відповідальні за зникнення 33 різних видів, зокрема ссавців і птахів. Вони – серед 100 найбільш інвазивних видів.

1. У давнину українці традиційно готували борщ на поминальний обід, вважалося, що з парою від борщу відлітає до раю душа небіжчика.

2. Існує понад 70 складених і описаних рецептів червоного борщу, найскладнішим та найдорожчим з яких вважається «Борщ київський». Бульйон для нього варять з яловичини, баранини та свинини, а окрім обов’язкових складників додають натуральний хлібний квас.

3. На Чернігівщині готують борщ з грибними «вушками» і називають його «переяславським».

4. Полтавчани борщ варять на основі курячого бульйону і обов’язково кладуть до нього традиційні для свого регіону галушки.

5. На Житомирщині борщ має два різновиди: «поліський» – з в’яленими в’юнами і грибами та «коростенський» – на сухофруктах.

6. Є на карті України регіон, у якому взагалі немає свого борщу, – це Закарпаття. Дуже рідко там варять борщ із самої лише картоплі та буряка, без капусти і називають його «львівським».

7. Галичани в давнину готували борщ дуже ріденьким, без картоплі, тільки з буряка, приправляючи засмажкою, а для кислоти додавали вишневий чи яблучний сік.

8. У єврейській кухні борщ готують виключно на курячому м’ясі і додають досить багато цукру, а буряк не тушкують, а відварюють.

9. Існує в кулінарії навіть «московський борщ», який готують на бульйоні з яловичини і копченостей, а подають із нарізаними сосисками.

10. У класичний український борщ в самому кінці варіння обов’язково кладуть свіже свиняче сало, товчене з часником, сіллю і зеленню, знімають каструлю з вогню, накривають кришкою, дають борщу настоятися не менш як півгодини (чим довше, тим краще) і тільки тоді подають.

11. Першими закислювачами для борщу слугували сироватка, кисле молоко, кисла капуста, ягоди або незрілі яблука. Томатна ж заправка з’явилася в українському борщі лише в кінці XIX – на початку XX столітті, коли в Україні остаточно прижилися американські помідори.

12. Українські ЗМІ часто використовують неофіційний «індекс борщу» (за аналогією «індексу Біг-Мака») для оцінки купівельної спроможності різних валют, а також визначення реальної інфляції гривні. Індекс борщу – це середня сукупна ціна продуктів, необхідних для приготування певного об’єму цієї страви станом на певну дату.

13. Палкими шанувальниками українського борщу були такі відомі постаті як письменник Микола Гоголь, імператриця Катерина ІІ, знаменита на весь світ балерина Анна Павлова.

14. На честь українського борщу було назване невелике містечко Борщів, розташоване на Тернопільщині. Щоосені воно стає центром фестивалю «Борщ-їв». До речі, цьогоріч фестиваль борщу відбудеться 6 вересня.

15. Існує географічне поняття «борщовий пояс», що охоплює території, на яких традиційно готують борщ, – від південно-східної Польщі через Україну, Білорусь до російських регіонів на Волзі та Дніпрі.

16. У Забайкаллі розташований Борщовочний хребет. Прямого стосунку до борщу він, звісно ж, не має, але походить від села Борщовка, розташованого біля північно-західного підніжжя хребта.