Він також любив і другу дружину. Вона постійно допомагала йому порадами, була «паличкою-виручалочкою» в усіх справах, як тільки були якісь проблеми, саме вона допомагала йому порадою.
Перша його дружина була дуже вірним партнером і внесла значний вклад в його роботу, збільшення багатств, вона також була майстринею у всьому. Однак сам купець не надто сильно кохав її, він майже не помічав її, але вона душі в ньому не чула …
Одного разу купець захворів, всі думали, що він ось-ось помре. Він подумав про те, що встиг зробити в житті, чого ще не встиг і сказав собі: «Сьогодні у мене є 4 дружини, але коли я помру, то буду один, я не хочу залишатися самотнім …»
Отже, він запитав четверту дружину:
– «Тепер, коли мені залишилося недовго, скажи, підеш ти за мною в інший світ, адже я купував тобі найкраще вбрання, я дбав про тебе …»
На що дружина відповіла:
– «Звичайно, ні!» – вона сказала ці слова і пішла. Відповідь була ударом в серце…
Потім він покликав 3-ю дружину:
– «Я так сильно тебе люблю, тепер, коли мені залишилося недовго жити на цьому світі, скажи, підеш ти за мною?» – сказав чоловік.
– «Ні» – відповіла дружина. «Життя таке прекрасне, коли ти помреш, я знайду собі іншого». Серце купця стислося від цих слів.
Потім він звернувся до 2-ї дружини:
– «Я завжди просив у тебе поради, ти приходила мені на допомогу. Тепер мені знову потрібна твоя допомога. Коли я помру, ти підеш вслід за мною? »
– «Мені шкода, але цього разу я нічим не можу тобі допомогти» – відповіла дружина. «Я можу подбати про твою могилу, коли тебе не стане» – сказала вона. Це було як грім серед ясного неба.
Раптово пролунав голос:
– «Я не залишу тебе і піду за тобою туди, куди ти підеш» – це була перша дружина. Купець подивився на дружину, вона сильно схудла, він сказав їй, що краще буде, якщо вона буде про себе піклуватися, коли його не стане.
У всіх нас є 4 дружини. Четверта – це тіло. Не має значення, як сильно ми намагаємося добре виглядати, але воно не піде з нами на той світ. Третя дружина – це робота, статус і гроші. Після нашої смерті вони дістануться іншим людям. Друга дружина – це сім’я та рідні. Вони все життя допомагають і підтримують нас, але після нашої смерті вони можуть тільки приходити до могили.
І, нарешті, перша дружина – це наша душа, яку всі так часто ігнорують в гонитві за матеріальними цінностями, владою, багатством і задоволеннями. Але, навіть не дивлячись на такі відносини, саме душа буде нашою єдиною супутницею завжди і у всьому. Ніколи не забувайте оберігати і збагачувати її! Тому що найбільший подарунок, який ми можемо зробити для себе і всього світу, це дбайливе і уважне ставлення до своєї душі. Не забудьте поділитися притчею, це повинні знати всі.
]]>
Знаєте, я якось прийшла до висновку, що природа над нами посміялася, зробивши нас абсолютно різними не тільки тілом, а й мозком.Ось, скажімо, про що думає середньостатистична дівчинка, років так до двадцяти п’яти? Це просто. Середньостатистична дівчина не хоче бути одна. Вона хоче мати коханого чоловіка, в ідеалі – сходити з цим чоловіком в РАЦС, народити йому дитину, а краще дві, і жити довго щасливою і дружною сім’єю.
Про що думає середньостатистичний хлопець, років так до двадцяти п’яти? Хоч тут і так зрозуміло, але підказую. Адже не дарма фразу «ще не нагулявся» застосовують набагато частіше саме до чоловіків.
Хлопчаки – це вітер. Ні, їм, напевно, теж хочеться мати дівчину, але краще – кілька, а вже про те, щоб сходити в РАЦС, і завести дітлахів, і мови немає.
Але проходить років п’ять. Або сім. Або десять. І все змінюється. До хлопчика раптом приходить розуміння того, що дівчата, що чергуються з калейдоскопічною частотою, це, звичайно, кумедно, але … вимагають занадто вже великих витрат – і навіть не стільки матеріальних, скільки моральних. Тому що поки ще звабити, поки пройде весь цей «доліжковий» ритуал… а в підсумку – так в підсумку все майже одне і те ж.
І адже це ж ще треба встати і когось шукати. Чого ради? Заради сексу? Смішно. Дуже смішно. Це все з віком стає і складно і ліниво. Ось тут і приходить усвідомлення того, що ця сама свобода, яку хлопчаки так бояться втратити в молодості нічого не варта.
За тридцять і вільний – йди куди хочеш. А йти, взагалі-то, особливо і нікуди. Що, справді, встати і піти в кабак, і там сидіти, пити пиво, або що там ще, і виглядати? Або на сайт знайомств? А потім умовляти її, виводити гуляти – а воно треба, воно буде того коштувати?
За тридцять і вільний – роби, що хочеш. А робити щось, виявляється, особливо нічого. Особливо вечорами. І сидить, чешеш пузо, вирячився в телевізорі і згадуєш, хто ще там в записній книжці – і або зайнята вже, або все це було вже, і більше не хочеться.
І доходить раптом до вчорашніх хлопчаків, що постільні ігри кожен раз зі свіжою пташкою – це, звичайно, непогано, але … набридло, та й пташку цю теж треба десь взяти.
А ти вже, злегка побитий життям, просто хочеш більше спати і у тебе, поки ще рідко, але вже болить десь в районі спини. І навіть не це головне – вже хочеться, щоб хтось просто зварив тобі той самий борщ, смачний, полив його сметанкою, і дивився, посміхаючись, як ти, голодний, що прийшов з морозу в теплу квартиру, сидиш і наминаєш його за обидві щоки, і до біса обридлі пельмені, давно скам’янілі в морозилці. А потім щоб хтось приніс тобі чай.
І щоб потім за тобою прибрали чашку і тарілку, і не довелося б їх мити. І справа навіть не в тарілках і не в борщі, а в тому, що хочеться прийти в квартиру, в якій хтось чекає. У квартирі, де твоя сорочки з’являється чиста і попрасована, де твоя постіль уже прибрана, і немає на підвіконні сантиметрового шару пилу.
У квартирі, де просто тепло і затишно.
І приходить раптом розуміння того, що той самий секс, за яким ти гнався, тепер регулярніший не у тебе, а у твого одруженого приятеля. Тому що тобі його, цей секс, ще треба знайти, а у приятеля – та ось він, завжди під боком. І нехай його дружина не така вже ідеальна, і зовсім не модель, і у неї з’явилися боки і животик, але вона просто поруч. І з’ясовується раптом, що одружуватися-то особливо нема на кому.
Молоденькі пташки все більше дивляться в бік таких же молодих кавалерів (які потім, “не нагулявшись», залишать їх з дітьми), та й на біса ти, старий тридцятип’ятирічний курдупель, з першими сивими волосинами, здався молодій дівчині.
Ну був би ти хоч безмірно багатий, мав би хоч джип і велике бабло …Так ні ж, ти – ну признайся! – абсолютно середньостатистичний, ходиш на роботу з дев’яти і до шести з понеділка по п’ятницю, і зарплата твоя така ж, середньостатистична. І ти розумієш: якщо заводити сім’ю, то, щоб вам прожити нормально, твоя жінка теж повинна працювати, а сам ти все якщо і потягнеш, то з великими труднощами.
Ні, молоді півники, на яких дивляться молоді дівчата-курочки, так само бідні, як і ти, але у них, у півників, є головний і незаперечний плюс: вони молоді. А ти вже не дуже. І ти починаєш придивлятися до тих дам, що вже старші. Вони теж хороші і міцні, як вино, і точно знають, як варити той самий борщ, і …
І ось тут-то чекає головна проблема. Вони, жінки старшого віку, вже занадто «в темі», щоб просто бути з тобою. Просто тому, що ти – це ти. Вони вже нажерлися цього життя, вони вже порозлучалися по першому разу і тягнуть своїх дітей, і головне – вони дуже добре розуміють вже, що сім’я – це не тільки легкість буття, а й сорочки, і шкарпетки, і пил на підвіконні; і що чоловік поруч – це ще одна турбота. А турбот, крім чоловіка, у жінки вистачає і так. Особливо якщо є діти. І вони вже не дивляться на те, який ти гарний, вони дивляться, що ти можеш дати взамін, за турботу про себе і за той самий борщ. А ти ж фактично, якщо подумати, не можеш дати нічого.
Зарплата? Не сміши. Ти – середньостатистичний, вона – теж, а тому заробляє не менше тебе (а іноді і більше), а тому від цього союзу виграєш тільки ти: себе вона і без тебе забезпечить, тільки тепер у неї буде ще більше домашніх турбот, тому що історично так вийшло робота по дому – вона завжди жіноча.
І те, що вона раніше могла відкласти на потім, або не робити зовсім, тепер доведеться робити, тому що є ж ти зі своїми борщами і сорочками, які потрібно гладити для тебе.
Секс? Смішно. Тільки вона сексуально розцвіла, і їй треба і треба, а ти – згасає потихеньку, і тепер тобі ледачому раз в тиждень – цілком достатньо для того, щоб відчувати себе спокійно.
Ти, що називається, «з руками»? А скільки в тій квартирі потрібно рук? Це ж тобі не будинок в селі. Та й правда, що «руки золоті»? Або тебе треба просити за десять раз, поки ти заб’єш той самий, горезвісний цвях? Ну признайся ж…
Чоловік в будинку, який захистить її від життєвих проблем? Ой…Вона отримає, найімовірніше, лінивця з позиками і в стареньких штанях. Ось і виходить, якщо подумати добре, що ти, одружившись, отримаєш борщ, сорочки і турботу про себе, а вона … зайву роботу в будинку і, за великим рахунком, ще одну дитину. Тільки дорослу. І вона це прекрасно розуміє. І тому придивляється до тебе набагато більше, ніж ти до неї.
«Ми вибираємо, нас вибирають, як це часто не збігається …»
Так ось – я зрозуміла, що чоловікові у віці «за тридцять» сім’я набагато більш необхідна, ніж жінці в такому ж віці.
Так, людина – істота парна, це безумовно. І всі ми хоч десь, в душі, але боїмося бути самотніми. І жінки теж бояться. Але часто тверезий погляд на потенційного «чоловіка поруч» і те, що він в житті жінка принесе, переважує цей страх. І крім того, у жінки, найчастіше, в цьому віці є діти. І вони – з нею. А у чоловіка – що?
І саме чоловіки, від самотності, найчастіше починають спиватися. І опускатися.
Ні, мова зовсім не йде про маргінальність, просто все стає якимось не особливо потрібним, та й просто не має особливого сенсу. Домагатися чогось – навіщо? Заради кого або чого?
Та й особливо доглядати за собою вже стає якось ні до чого. Поставте поруч десять середньостатистичних жінок без чоловіків, у віці близько сорока, і десять таких же середньостатистичних чоловіків без дружин – і все зрозумієте самі.
Просто так було і так завжди буде: чоловіка робить жінка. І не просто робить – саме жінки в результаті доглядають за чоловіками і саме вони, жінки, найчастіше, тримають чоловіків «на плаву».
А тому, чоловіки, просто зараз, відірвіть п’яті точки від диванів і йдіть поцілуйте дружину. Ну, ті мужики, у яких дружини є. А іншим – ну що ж, дай Бог, щоб знайшли.
1. Наше життя – єдине, унікальне і неповторне. А ми живемо так, немов би писали чорновик, а життя одне – і на чистовик його не перепишеш. Час нам подарований. Якби ми сприймали кожну мить як унікальну, як би могло змінитися наше життя?
2. Ми потребуємо середовища, бо впливаємо одні на одних і є цінними одні для одних. Ми є плодом обставин, у яких живемо, що читаємо, з ким спілкуємося.
3. Що є гріхом? Коли ми неправильно інвестували себе і свій час.
4. У людському організмі немає найважливішого органу. Феномен кожного в тому, що він працює на інші органи. Відповідно, не має важливої чи не важливої миті. Усвідомте, що на те місце, де ви є, вас поставив Господь.
5. У Бога немає дітей чи пасинків, у Бога усі любі діти. Чи ми свідомі хто є наш Батько?
6. Усі ми, у більшій чи меншій мірі, маємо власне почуття меншовартості. Ми не віримо, що на щось здатні, спосібні. Наша проблема – ми живемо стереотипами. Будь “мертвим” до того, що тебе хвалять і до того, що тебе критикують. Погляньте на наше життя – хтось щось сказав і ми оправдовуємося або пишаємося. Ми залежні від того, аби нас визнавали, а не бачимо цінності самі в собі. Якщо нам важко бути самим собою, значить нам нецікаво бути самим собою, ми не цікаві собі, бо не пізнали себе. Це пошесть нашого часу, нашого покоління. Важливо призупинятись і знаходити час, аби побути наодинці з собою.
7. Маємо вміти насичуватись тим, що Бог послав нам у цю мить. Є тільки тут і зараз: минуле нам не належить, майбутнє нам не належить – нам належить сучасне. Яка найважливіша людина у твоєму житті? – Та, яка зараз поруч тебе. Яка найважливіша справа у твоєму житті? – Та, яку робимо тепер.
8. Залишіть все – нічого не завалиться. Призупиніться, і подивіться куди ви інвестуєте свій час.
9. Якщо вам сказати, що ви проживете лише місяць – якби ви його прожили? А я вам кажу, цей місяць, який ви проживете є останній у своєму роді та унікальний.
10. Тримайте свої очі широко відкритими, придивляйтесь до людей, до подій. Ми завжди маємо, чим поділитися з іншими: не тільки грішми, а любов’ю, увагою. Якщо ми будемо уважні до когось, то інші будуть уважні до нас.
11. Бог зі своєї любові дав мені моє життя, дав мені найкращі обставини. Він очікує, аби я щось зробив. Майте відвагу щось робити, робіть, що можете. І в житті святих були невдачі та помилки, але їхнє життя показує, як вони крок за кроком, методично правильно використовували відведений їм час.
12. Не питайте себе, чому так сталось? Бо ми не можемо зі свого суб’єктивного погляду зрозуміти усього. Запитайте себе – для чого це сталось: що Бог хоче мені через це сказати, чого очікує від мене у цій ситуації? Життя набираємо іншого сенсу, коли бачимо Бога за усім.
13. І у бізнесі, і у християнському житті важлива ревність – ти мусиш «горіти». Тільки інвестуючи у щось, ти можеш очікувати на прибуток.
14. Я не вірю у досконалих лідерів, не вірю, бо ніколи таких не бачив. Кожен має певні сильні сторони, але успіх одного – це заслуга цілої команди. Це ціла динаміка стосунків.
15. Цінності завжди дають можливості взаємпідтримати та допомогти, підставити колезі плече, а не ножа.
І на останок маленька історія від владики про цінності:
Якось маленький хлопчик підійшов до свого тата і запитав:
—Тату, а скільки ти отримуєш за годину роботи?
— 10 доларів, – відповів батько.
За кілька хвилин син повернувся з 10 доларами і сказав: «Тату, а чи міг би ти зі мною побути наступну годину?».
За його словами, квартира-склад була набита господарськими сумками з коштовними речами та витворами мистецтва. Поліцейські натрапили на неї під час відпрацювання і зайшли до приміщення у супроводі адвоката після отримання дозвільних документів.
“Десятки ікон та релігійних книг, датованих ХІХ століттям, оригінали (відповідно до висновків експертів) творів живопису Іллі Рєпіна, Василя Тропініна та Нікоса Сафронова. А ще столове срібло, пам’ятні монети, нагородна зброя з дозволами на ім’я “прем’єра-втікача” і навіть козацька шабля”, – перелічив Троян у Facebook скарби утікача.
Окрім цього, у квартирі були виявлені нагороди та привітання від керівництва РФ, які колишній урядовець отримував навіть під час трагічних подій Революції гідності. За попередньою інформацією, вартість знахідки оцінюється у кілька мільйонів доларів США.