Про це повідомляєтелеканал 1+1.

Так, під час ефіру журналіст Олександр Загородній і оператор Іван Головач потрапили під ворожі удари ракетами.

Кореспондент розповідав про обстріли траси Бахмут-Лисичанськ, саме цією дорогою мирні жителі намагаються вирватись від ворожого вогню, хоч вона є небезпечною.

Саме в цей момент російські війська почали обстріли тих позицій, де і перебувала знімальна група. Після чого журналісти сховалися в укриття і вже звідти закінчували свій репортаж, лежачи на долівці.

Про це 2 січня йдеться в сюжеті ТСН.

Ще рік тому про таке життя Оксана лише мріяла. Продавчиня в сільському магазині вже багато років загадувала на Новий рік одне бажання – відкрити власний кондитерський цех. Такий шанс у неї з’явився в березні. Відтоді жінка бере участь в експерименті ТСН і щомісяця отримує від інвестора по 8 тисяч гривень щомісяця просто так.

І Оксана цей шанс не прогавила. Переробила стару кухню на кондитерський цех і розпочала власний бізнес із випічки тортів.

Це маленьке економічне диво, яке трапилося в селі Гельмязів на Черкащині, вразило навіть самого інвестора.

“Ми вже задоволені, що вона досягла успіху”, – говорить інвестор Василь Хмельницький.

Так, можливо, час розпочати такий експеримент на державному рівні? Прямуємо із нашими рецептом від бідності до Міністерства соціальної політики. Заступник міністра погоджується подивитися на результати.

“Я ознайомився з вашим проектом. Єдиний недолік, що ці кошти виплачувалися рівними частинами протягом року і за 8 тисяч реалізувати це одразу дуже складно. І от героїня, добре видно, на цей період вона не спроможна повноцінно запуститися, бо чогось не вистачає”, – каже заступник міністра соцполітики Віталій Музиченко.

Оксана не заперечує, що їй дійсно зараз дуже бракує професійної духовки, але вона збирає гроші.

Та найбільше бракує людей – вже дві помічниці пішли без попередження.

“Одна людина просто пішла і нічого не сказала. А друга – я так і не зрозуміла. Ніби гроші нормальні – від 10:00 до 17:00, 200 гривень”, – говорить Оксана.

“Вона не може зранку до ночі сама працювати, бо вона впреться в дах. Тому їй потрібно взяти одну чи дві людини, і хай вони роблять уже те, що вона робить. А сама піде на курси – навчиться, як працює маркетинг, як працюють фінанси, як працює управління людьми”, – зазначає інвестор Василь Хмельницький.

Свою головну помилку Оксана вже зрозуміла – наймати на роботу родичів зась.

Але ж, незважаючи на недоліки, експеримент вдалий – людина сама створила собі робоче місце. Але зробити таке економічне диво для всіх – в держави не вистачить грошей, кажуть у профільному міністерстві.

“Теоретично можливий, практично ні. Якщо ми прив’яжемося до прожиткового мінімуму – там 4-4,5 тисячі гривень. Давайте помножимо на кількість населення України і ми зрозуміємо, що нам одного бюджету на це не вистачить”, – говорить заступник міністра соцполітики.

Натомість в міністерстві розробили всій проєкт боротьби із бідністю – і обіцяють впровадити. Видаватимуть одноразово аж по 100 тисяч гривень під конкретну бізнес-ідею.

“Зараз ми опрацьовуємо питання до 15 мінімальних заробітних плат – в еквіваленті це близько 100 тисяч гривень. Тобто це ті кошти, про які можна говорити про відкриття мікробізнесу”, – каже заступник міністра.

В рамках експерименту, який тривав від 2015 року, гроші вже видавали працездатним безробітнім та вимушеним переселенцям. І 70% таки відкрили власну справу. Хто зможе претендувати в майбутньому, ще визначаються. Але як витрачатимуться ці гроші, чітко контролюватимуть.

Розпочати бізнес за такі гроші можливо, каже інвестор, який допоміг Оксані, і навіть підказує напрямок.

“Наша країна третя в світі за експортом меду. Тобто я розумію, що сьогодні можна збирати мед і продавати компаніям, які експортують па кордон. Сьогодні можна зайнятися фермерством, бо сьогодні молочна продукція має дуже велике значення для країни. Весь бізнес, який пов’язаний із продуктами харчування, буде прибутковим”, – переконаний Василь Хмельницький.

В Оксани до кінця експерименту залишилося ще два місяці. Далі грошей задарма вже не буде.

“Я отримала пропозицію – люди мною зацікавилися. Хочуть відкрити кондитерський цех і щоб я там була начальницею”, – каже Оксана.

Після пропозиції Оксана ще більше активізувалася: окрім суботнього базару у рідному Гельмязові, їздить щосереди на базар у сусіднє село Піщане. До березня хоче встигнути заробити на власний магазин.

“Я так собі подумала, що може за зиму назбираю. Якийсь, може, вагончик. 30 тисяч тільки коштує цей вагончик, ще треба за землю”, – говорить жінка.

Вона тепер точно знає: новорічні мрії, обов’язково здійснюються, але ціна їм – тяжка праця.

З його дружиною Ольгою журналісти спілкувалися через відеозв’язок. Зараз відомо, що жінка також інфікована коронавірусом.

“Не дай бог комусь таке пережити. Він говорити не може, йому важко, він починає задихатися. Якщо чую його голос, у мене вже добрий день”, – говорить дружина хворого Ольга Лукашенко.

Припускає, хворобу чоловік привіз з Бориспільського аеропорту, куди підвозив знайомого. Коли температура піднялася, відразу звернувся до сімейного лікаря. Оскільки не контактував з тими, хто був за кордоном, тести йому зробили всього через кілька днів – у лікарні. Після цього 12 медиків ізолювали, а сім’ї пацієнта видали перелік всього необхідного.

“Антибіотики дорогі. Це дуже велика доза. У мене є всі чеки з лікарні. Я оплатила лікування повністю до рукавичок, шприців, крапельниць, мені ні копійки не виділили”, – говорить жінка.

У лікарні кажуть, що забезпечують хворих медикаментами по можливості. Хворий у важкому стані щодня потребує антибіотикыв на півтори тисячі гривень. Лікарня дати їх людині не може, оскільки ці медикаменти не входять в перелік безкоштовних препаратів, які гарантує держава.

“Є перелік затверджений Кабміном. Ці карбапенеми до переліку не входять. Потрібно проводити тендер. Безпосередньо навіть якщо у нас є кошти, ми їх не можемо взяти. Вони не входять до переліку, а це порушення чинного законодавства”, – говорить заступник головного лікаря Бердичівської міської лікарні Олександр Самолюк.

Сім’я вже заборгувала родичам і знайомим більше десяти тисяч гривень. Втім, стан чоловіка залишається важким. За що його лікувати далі дружина не знає.

“Куди я не дзвонила, куди не домагалася і до депутата, мені ніхто не запропонував жодної допомоги”, – говорить дружина хворого.

Рятують родичі і сусіди. Вони не тільки позичають гроші, але і самі купують препарати і відносять їх до лікарні.

Марія розпочала свою кар’єру на 1+1 з березня 2013 року на посаді редактора новин. Колеги з теплотою згадують про неї, як про талановиту, чуйну і неординарну особистість.

Колектив видання вважав її своєю секретною чарівною паличкою, її таланти справді не знали меж. Її людяність – теж. Вона пішла раптово і залишила велетенську пробоїну в нашій броні. Ми розгублені і сумуємо», – відгукуються в колективі новинної служби.

“Маша для мене – це згусток світла. Бо людей, які вміють так тонко і точно все відчути, двома словами ситуацію розрядити або тебе надихнути – зустрінеш рідко. Ми в називали її душею команди. І її душа – я точно знаю – ще довго буде з нами, поміж нас”, – повідомляє ведуча “ТСН. Тиждень” Алла Мазур про cмeрть журналістки Марії Адамської.

https://www.facebook.com/TSNweek/posts/1605694536119737