Тож у грудні, коли вчитель англійської мови попросив учнів 10-го класу написати есе про те, що змінило їхнє життя, дівчина одразу знала, якою буде її тема.

Ми публікуємо переклад статті, написаної Кеті Фрі для The Washington Post, про те, як есе дівчинки про алкоголізм її батька поширилося у мережі та вплинуло на їхні стосунки.

16-річна Преслі сиділа перед комп’ютером у своєму будинку в Фармінгтоні, недалеко від Солт-Лейк-Сіті, і писала про те, про що ніколи нікому не говорила.

«Скільки я пам’ятаю, мій тато був алкоголіком», — писала вона. «Я пам’ятаю, як ми ходили на вечірки з татом, який віз нас тільки туди, а мама завжди була тією, хто віз нас додому. Я знала, що мій тато буде однією людиною, коли ми приїдемо на вечірку, і зовсім іншою, — коли ми підемо».

Вона продовжила свою розповідь на три сторінки, докладно описуючи біль, який відчула після розлучення батьків — здебільшого через залежність її батька, — і те, як він нарешті звернувся в рехаб після того, як одного дня він п’яний за кермом врізався в іншу машину. Поранені були, але без серйозних наслідків. Це був сигнал тривоги.

«Мій тато ніколи не став би тверезим без [аварії]», — написала вона. «Йому довелося впасти на дно, перш ніж він зміг отримати необхідну допомогу».

Учитель Преслі поставив їй відмітку «А», а батькові переказав, що дівчинка написала дещо дуже сильне, але не розкрила йому теми твору. Преслі також сказала своєму татові, що її вчитель був вражений есе.

Її батько, 47-річний Кейсі Скотт, колишній репортер телевізійних новин, який зараз щотижня веде подкаст про залежність «Проєкт Відновлення», запитав Преслі, чи зможе він прочитати написане нею.

«Він попросив його прочитати, але мені було цікаво, як він відреагує», — сказала Преслі. «Тож я відкладала це, як могла».

У лютому, коли вона нарешті подарувала батькові копію есе, він заплакав, читаючи його.

«Це було настільки реально — мені довелося відійти, щоб зібратися зі своїми думками», — сказав Скотт. «І тоді я подумав: «Це те, що потрібно кожному почути».

Тож 19 лютого він прочитав есе своєї дочки у своєму подкасті та опублікував емоційне відео на кількох сайтах, включаючи Facebook. Це отримало широкий резонанс.

За його словами, станом на середину квітня відео було переглянуто понад 4 мільйони разів.

«Я не був готовий прочитати цей лист, але я знав, що повинен», — сказав Скотт. «У залежності, на залежного витрачається багато енергії та любові. Але ви не усвідомлюєте наслідків тих нівечень, яких завдаєте вашим друзям та родині протягом вашої залежності. Їхню історію не чує ніхто».

«Я знав, що мені потрібно змінити це за допомогою есе Преслі», — додав він.

За його словами, любов-ненависть Кейсі Скотта до алкоголю почалася, коли він навчався в середній школі в Огдені, штат Юта.

«Мені було 14 років, і як і більшості підлітків, мені було цікаво», — сказав Скотт. «Я ховався на вечірках батьків, щоб випити або поекспериментувати з алкоголем із деякими старшими дітьми. Досить скоро це стало звичайною частиною мого життя».

Він розповів, що алкоголь став великою частиною його життя, він не контролював пияцтво.

Близько трьох років тому, за його словами, «все це відбулося».

3 вересня 2018 року Скотт врізався в іншу автівку, після того як цілий день грав у гольф та пив. За його словами, він збирався забрати Преслі та двох молодших дітей з будинку їхньої матері.

«Хтось тягнувся переді мною, і я різко повернувся і вдарив автівку, в якій їхала родина», — розповів він. «На щастя, вони не постраждали серйозно. Я не мав зловмисних намірів, але це було найзловмисніше, що я міг зробити. Я щодня думаю про цю сім’ю».

Скотт був заарештований і відправлений до в’язниці округу Девіс за обвинуваченням у кермуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, вживання алкоголю в транспортному засобі та неналежним користуванням смугою руху. Через два місяці він визнав свою провину за звинуваченнями і був засуджений до року умовно.

За його словами, його звільнили з роботи на телебаченні після того, як ця історія потрапила в місцеві заголовки, і він відчував глибокий сором за те, що його родина була втягнута в це.

Преслі пригадала, що її батько спочатку збрехав їй і сказав, що його збив гольф-кар, намагаючись пояснити розбитий ніс.

«Але я знала правду», — сказала вона. «У той день, коли це сталося, я цілий день відчувала нудоту. Я знала, що щось не так, і, нарешті, мама сказала мені про це. Він попросив її приїхати за ним до в’язниці».

Скотт негайно вирішив записати себе на шеститижневу програму реабілітації.

«Я роками укладав «угоди з дияволом» і обіцяв Богові, і нічого з того не дотримувався», — сказав він.

«Під час реабілітації я сидів у кімнаті з 200 людьми, які були такими ж, як я», — сказав Скотт. “Вперше я побачив обличчя наркоманії: студенти, мами, перевізники пошти, хлопець, який допомагає вам у продуктовому магазині. Це були всі, кого ви могли собі уявити».

Саме під час перебування у реабілітаційній установі він придумав ідею для свого подкасту, сказав він.

Його дочка сприйняла ідею з ентузіазмом.

«Коли я побачила його на реабілітації, він настільки відрізнявся від того, яким був раніше», — сказала Преслі. «Раніше він багато спав, і у нас не було нормального контакту, коли він пив. Я справді пишалася ним, коли він звернувся по допомогу».

Однак попереду були важкі дні, сказала вона. У своєму есе вона відверто писала про підйоми та падіння у спілкування зі своїм татом після того, як він покинув оздоровчий центр. Як дитина алкоголіка, вона була змушена швидко дорослішати.

«Одного разу ми всі сиділи у вітальні на сімейній зустрічі», — написала Преслі. «Мій тато сказав: «Я багато пережив і пройшов через це, діти, і з нами все буде добре». Це мене розлютило, і я відповіла: «Справді, тату? Ти думаєш, ти єдиний, кому довелося важко?»

За її словами, батько прийняв її слова близько до серця, і вони, зрештою, провели кілька щирих розмов про те, що довелося пройти родині через нього.

Але, за його словами, лише тоді, коли він прочитав есе Преслі, він по-справжньому зрозумів це.

«Її есе дало голос поколінню дітей, які виросли з залежними батьками», — сказав він. «Її слова допомогли цим дітям зрозуміти, що вони не такі вже й самі. Це справді сімейна хвороба, і нам потрібно налягати на одужання так само».

У соціальних мережах люди позитивно відгукувалися на цю історію.

«Я вже доросла людина, але я теж відношусь до того, що ваша дочка сказала у своєму листі до вас. Я виросла з татом, який був алкоголіком», — написала одна жінка у Facebook.

«Я вражена твоєю дочкою та її прощенням та любов’ю, попри те, що вона пережила», — написала інша.

«Моя сім’я пережила те саме, а мій чоловік тверезий вже понад 9 років, і зараз набагато краще», — писала інша.

Скотт сказав, що отримав незліченну кількість особистих повідомлень.

«Багато людей писали мені, кажучи: «Я — дочка з листа вашої дочки» або «Я був вами в цьому есе», — каже Скотт.

Преслі каже, що, хоча вона здивована і вдячна за відповідь, вона більше вдячна за інше: Її батько був тверезим уже більше двох років.

«Мій тато зараз як мій найкращий друг, і я можу говорити з ним про що завгодно», — сказала вона. «Зараз я набагато щасливіша, і я рада створити нові спогади».

«Я кажу всім, що хотів би, щоб мої діти ніколи не переживали ці жахи, але вони будуть через це більш чуйними і люблячими», — сказав він.

«Без алкоголю моє життя в 100 разів складніше», — сказав Скотт. «Але воно також у 1000 разів краще».

Ця історія трапилась у сім’ї однієї шкільної вчительки. Сталося все, коли, прийшовши до дому вчителька мови та літератури, відкрила черговий зошит, щоб перевірити домашнє завдання. І в один момент, вона охопила голову руками, емоції переповнювали її вона не могла стримати сліз, не могла сказати ні слова, плач душив її, це був момент, коли час зупинився.

Її чоловік був неподалік і здавалося абстрагувався від всього, він перебував у своєму телефоні, нічого, не могло відволікти його від цього процесу. Та повернувши голову і побачивши дружину в такому стані, він, у подиві не наважувався завитатись «Що відбувається?». Не залишаючи телефон і не відводячи очей від дисплея, через деякий час, він все-таки запитався, що стало причиною такої поведінки.

Піднявши заплакані очі, дружина подивилась на чоловіка і сказала, що перевіряла домашню роботу своїх учнів маленьке есе на тему: «Моя заповітна мрія!». Чоловік не розумів і подумки відмітив дивну поведінку дружини, без особливого інтересу і участі, все-таки продовжив розмову, щоб з’ясувати, що ж викликало таку бурливу реакцію. Жінка відповіла, що одне есе, перевернуло весь її світ.

Відклавши телефон в бік, чоловік попросив детальніше розповісти, неспокій появився на його лиці, він зацікавився тим самим есе, яке довело жінку до такого стану і захотів прочитати його. У есе було написано:

Ця історія трапилась у сім’ї онієї шкільної вчительки. Сталося все, коли, прийшовши до дому вчителька мови та літератури, відкрила черговий зошит, щоб перевірити домашнє завдання. І в один момент, вона охопила голову руками, емоції переповнювали її вона не могла стримати сліз, не могла сказати ні слова, плач душив її, це був момент, коли час зупинився.

Її чоловік був неподалік і здавалося абстрагувався від всього, він перебував у своєму телефоні, нічого, не могло відволікти його від цього процесу. Та повернувши голову і побачивши дружину в такому стані, він, у подиві не наважувався завитатись «Що відбувається?». Не залишаючи телефон і не відводячи очей від дисплея, через деякий час,  він все-таки запитався, що стало причиною такої поведінки.

Піднявши заплакані очі, дружина подивилась на чоловіка і сказала, що перевіряла домашню роботу своїх учнів маленьке есе на тему: «Моя заповітна мрія!». Чоловік не розумів і подумки відмітив дивну поведінку дружини, без особливого інтересу і участі, все-таки продовжив розмову, щоб з’ясувати, що ж викликало таку бурливу реакцію. Жінка відповіла, що одне есе, перевернуло весь її світ.

Відклавши телефон в бік, чоловік попросив детальніше розповісти, неспокій появився на його лиці, він зацікавився тим самим есе, яке довело жінку до такого стану і захотів прочитати його. У есе було написано:

«Моя найзаповітніша мрія – бути телефоном батьків. Мої мама і тато дуже люблять телефони, це їх улюблені пристрої, вони так багато часу проводять з ними, я бачу, як вони діляться з телефоном всім. Спілкування зі мною не приносить їм такого задоволення, вони годинами можуть не помічати мене.

Коли я прошу тата пограти зі мною в якусь гру, він говорить, що тільки не сьогодні, тому що був важкий день і він дуже втомився. Але я бачу, як він бере в руки свій телефон і вся втома проходить, він може так просидіти годинами.

Коли мама зайнята своїми справами, але вона знає, що я вже більше години чекаю, коли вона приділить мені трохи часу і раптом лунає дзвінок по телефону, вона забуває про мене. І не перерве розмову навіть якщо я заплачу. Мої батьки читають, грають в ігри, вони дбають і дуже дорожать своїми телефонами.

Всі мої прохання побути разом вони не помічають, тому що там в телефоні є важливіші речі ніж я. Коли прошу маму поговорити зі мною, тому що хочу сказати їй щось важливе, вона завжди каже, що трохи пізніше, тому що зараз дуже зайнята, а в руках у неї телефон. Тому я хочу стати телефоном і завжди бути поруч зі своїми улюбленими батьками».

Дружина дочитала і подивилася на чоловіка, вона не очікувала такої реакції, він був схвильований і в очах була біль він співпереживав цьому хлопчині. Чоловік подивився на дружину і сказав «Як би я хотів зараз обійняти цього хлопця». Дружина підняла червоні від сліз очі і відповіла: «Ти можеш зробити це прямо зараз – це написав наш син».

Готуватися до Різдва ми починаємо ще зранку. Мама готує смачну кутю з родзинками. Як тільки вечоріє, я несу частину цієї куті до своєї хрещеної матері, яка живе неподалік. Так я висловлюю ій шану, як своїй другій мамі. А вона пригощає мене солодощами та дає подарунок.

Потім я разом з друзями йду колядувати. За правилами, я мала би це робити пізніше ввечері, але мама не дозволяє ходити пізно вулицями. Ми приходимо до знайомих нам людей. Заздалегідь ми вивчаємо кілька колядок та співаємо їх. Ми кажемо усім, щоб вони раділи, тому що Ісус Христос народився.

За це нам дають солодощі та дрібні гроші. Але солодощі я відразу не їм, бо це можна робити лише за святковим столом. Одного разу ми перевдягалися в костюми та ходили спражнім вертепом: була в нас своя коза, а ще циган, зірка та інші різдвяні персонажі. Я була лікарем та рятувала козу.

Ввечері вся наша родина збирається за святковим столом. Ми їмо кутю та м`ясні страви, що їх приготували бабусі. Всією родиною ми згадуємо померлих родичів, а бабуся ставить для них кутю на столі.

А мій брат ще ходить вранці до своїх хрещених батьків посівати зерном.