Так, ONUKA дала відверте інтерв’ю відомому українському телеведучому Анатолій Анатоліч у програмі “Зе Інтерв’юер”. Зокрема, Ната Жижченко, яка в минулому році вийшла заміж за лідера гурту The Maneken Євгена Філатова, зізналася в своїх фобіях:

Я взагалі не публічна людина, і мені потрібно кілька хвилин адаптуватися. Я б із задоволенням закрилася в машині і сиділа сама. Це моя “капсула спокійності”. Я можу просто піти з вечірки і просто сидіти в машині і собі читати. Це моя соціофобія, яка інколи вмикається.

Я думаю, що нонсенс, який відбувся, був нам на руку. Це настільки обурило людей, що всі почали постити цей виступ в мережі, і наступного дня, вже в повторі, його ввімкнули в трансляцію на каналі. Але через те, що був такий скандал, виступ ONUKA подивилося набагато більше людей, – зазначила Ната.

У мене є інша особистість, яку звуть Людка. Вона заміщає мене, коли я вип’ю. Людка – це, мені здається, опонент Вєрки Сердючки. Вона дуже самоіронічна, розмовляє тільки суржиком. Вона – дружина загиблого прапорщика, ну, за легендою. Людка може настільки жорстко тролити себе і всіх навколо… Це доречно, швидко і жорстко. Мої друзі кажуть, що часто чекають появи саме цієї Людки, але щось давно її не було, – поділилася Жижченко.

Ми підготували читачеві дивовижну історію Яєї Кусама, чий неповторний і унікальний стиль робіт просто вражає.

Зараз Яєї Кусама 87 років, але вона все ще працює над своїми картинами, перебуваючи в психіатричній клініці. Вона багато годин проводить у своїй студії, не встаючи з інвалідного крісла. Художниця каже, що хоч вона стара, але має намір створити багато нових робіт, більше, ніж її вдалося створити в далекому минулому, так як в її свідомості повно картин.

Всі роботи Яєї відрізняються яскравими фарбами і великою кількістю маленьких кружечків і цяточок. Сама художниця називає свої картини «самопригніченням» – нескінченним повторенням ліній і точок.

Знамениті яскраві горошини Кусама можна побачити всюди: на нарядах від іменитих дизайнерів і навіть на автобусах в її рідному місті Мацумото. Її виставки були настільки популярні, що їх організаторам часто доводиться вживати заходів, щоб люди не затоптали один одного в чергах.

Народилася мисткиня в 1929 році в досить суворій і заможній родині. Ще в юному віці художницю відвідували різні слухові і зорові галюцинації, і вона боролася з ними, створюючи візерунки з повторюваних ліній і точок, щоб абстрагуватися від думок, що рояться в її голові. Для дівчини заняття малюванням стало терапією, яку сама вона називає «арт-ліками».

Мама Яєї була дуже проти того, щоб її дочка була художницею. У дитинстві вона весь час забороняла їй малювати і постійно викидала її роботи. Яєї Кусама каже, що в дитинстві для неї кожен день був боротьбою проти матері, і саме тому вона стала божевільною.

Через три роки після закінчення Другої світової, Кусама поїхала в Кіото, щоб вивчати ніхонга – традиційний живопис з дуже суворими правилами, але всією душею зненавиділа її.

В молодості у Кусама вийшло зв’язатися з американською художницею Джорджією О’Кіф, яка в листі назвала дівчину дуже талановитою та перспективною.

Після цього Кусама вирішила відправитися в США. У 1957 році її вдалося отримати візу і полетіти в Америку. Там вона змогла організувати власну виставку, але Америка не виправдала очікувань художниці. Її заощадження швидко скінчилися, і їй довелося спати на вулиці і шукати їжу в сміттєвих баках.

Незважаючи на всі труднощі, художниця не кидала свою творчість, адже вона допомагала впорається з її неврозом.

У Нью-Йорку Яєї змогла познайомитися з Енді Уорхолом і Марком Ротко. Як стверджує сама Кусама, Уорхол в один з періодів своєї творчості наслідував її картинам.

У шістдесяті роки Кусама провокувала місцеву громадськість тим, що розмальовувала голих людей в своєму фірмовому стилі на Бруклінському мосту і в Центральному парку.

Кусама прославилася не тільки своїми картинами, а й дотепними висловами і гаслами. Зокрема, вона запропонувала президенту Річарду Ніксону переспати з нею, якщо той припинить війну з В’єтнамом.

Поступово інтерес до творчості Яєї Кусама згас, і вона була змушена повернутися до Японії, де і живе зараз в психіатричній лікарні. Але художниця не припиняє творити, тим більше що в наші дні її роботи виставляються в музеях і галереях по всьому світу, а колекціонери готові віддати за них мільйони.