На Одещині розгорнулася резонансна справа, пов’язана з ухиленням від мобілізації, внаслідок якої обвинувачений був засуджений до 3,5 років позбавлення волі.

Ця історія викликає широкий суспільний інтерес, оскільки торкається питань громадянського обов’язку, релігійних переконань та правосуддя в умовах воєнного часу.

Докладніше про те, що суди почали ухвалювати жорсткі вироки ухилянтам, повідомляє Telegram-канал “Україна Зараз”.

Повідомляється, що судовий розгляд відбувався в Іванівському районному суді Одеської області. Обвинуваченим виявився уродженець села Іванівка Іванівського району, який офіційно був не працевлаштований, не був одружений, але мав вищу освіту.

Його звинувачували у порушенні статті 336 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за ухилення від призову щодо мобілізації.

Інцидент, що призвів до судового процесу, розпочався 20 грудня 2023 року, коли обвинувачений відмовився прибути до навчального центру для військової підготовки.

Своє рішення він пояснив релігійними переконаннями, заявивши, що вважає себе нейтральним до держави і є сином Бога. Крім того, він послався на проблеми зі здоров’ям.

Однак медична комісія від 30 березня 2023 визнала його обмежено придатним до проходження військової служби.

Під час розгляду стало відомо, що 25 вересня 2023 року обвинувачений подав заяву до Центру комплектування, в якому просив замінити військову службу на альтернативну, яка не суперечить його релігійним переконанням.

Однак його прохання не було задоволене. Суд не взяв це до уваги, а аргументи захисту не виявились достатньо переконливими для пом’якшення звинувачення.

Таким чином, 18 грудня 2024 року суд ухвалив вирок, визнавши обвинуваченого винним в ухиленні від призову з мобілізації.

Покаранням стало позбавлення волі терміном на 3 роки та 5 місяців. У своєму рішенні суд керувався нормами законодавства, наголошуючи на тому, що ухилення від мобілізації є серйозним злочином, особливо в умовах поточної ситуації в країні.

Згідно із законодавством України, обвинувачений має право оскаржити вирок протягом 30 днів з моменту його оголошення. Це дає можливість переглянути рішення в апеляційному порядку. Проте, з поточної судової практики, ймовірність пом’якшення покарання залишається під питанням.

Дружини мобілізованих росіян розповіли, що ті налякані та прикидаються мертвими на полі бою, адже їх відправили воювати проти України з мінімальною підготовкою та жахливим спорядженням.

Про це повідомляє російське видання “Новая газета Европа”.

Дружини трьох мобілізованих до 423-го гвардійського мотострілецького полку у вересні заявили, що їхні чоловіки тепер постали перед військовим судом після того, як залишили своє місце призначення. Жінки розповіли, що їхніх чоловіків відправили в бій лише після двотижневої підготовки, яка здебільшого складалася з копання траншей.

“У лісі побудували кемпінг. У них там не було жодних тренувань, їх лише двічі водили в тир, і все”, – розповіла виданню одна з дружин Олена.

Після того, як 14 жовтня мобілізованих росіян відправили воювати на Луганщину, їхні рідні близько двох тижнів не отримували від бійців жодних повідомлень. Тоді, приблизно 26 жовтня, багато дружин повідомили, що їм телефонували їхні чоловіки, які благали про допомогу.

“Мій чоловік подзвонив мені. Сказав, що там повний хаос, сказав мені, що їх використовують як живий щит. Без жодного спорядження їх відправили туди в супроводі двох хлопців, теж мобілізованих, без бойового досвіду”, – розповіла Олена.

Вона додала, що приблизно 25 жовтня мобілізовані потрапили під мінометний вогонь, намагаючись вибратися, і одного з їхніх командирів “розірвало на частини”.

Дружина ще одного мобілізованого Ірина розповіла, що її чоловік “зовсім не навчався”.

“Там 27 чоловіків, і вони відмовляються повертатися на лінію фронту, бо не хочуть помирати. Після відмови їм запропонували нове спорядження: бронежилети, каски. Інакше на них чекав військовий суд”, – розповіла жінка.

Вона також повідомила, що чоловік та інші вцілілі з його підрозділу зараз ховаються у покинутому будинку.

“Їм заблокували банківські картки, у них немає ні грошей, ні їжі, ні води. Мій чоловік сказав мені, що він не їв кілька днів, і ми не знаємо, що робити. Ми пішли до військової прокуратури, нашу скаргу прийняли, але все, що нам сказали, ­– чекайте”, – розповіла Ірина.

Дружина третього мобілізованого Катерина розповіла, що її чоловік зіткнувся з такою ж жахливою ситуацією 25 жовтня. Тоді його підрозділ зазнав сильного обстрілу, в результаті якого живими залишилося лише 20 чоловіків із підрозділу, що налічував 96 осіб.

“Вони годинами лежали на землі, прикидаючись мертвими, з простої причини: у них не було іншої зброї, крім якихось автоматів. Проти них були міномети і безпілотники, і якби вони пальцем поворухнули, безпілотник би їх одразу вбив. Їхньому пораненому командиру поки не надали допомоги, кажуть, що немає техніки”, – розповіла Катерина.

Усі жінки наголошують, що їхні чоловіки радше зазнають суворого покарання, аніж їх відправлять назад на війну.

“Хлопці краще сидітимуть у в’язниці, ніж повернуться на передову. Зараз щодня я запитую його про позицію, думаючи, що він може змінити свою думку. Але ні, це його чітка позиція зараз: “Я краще посиджу в тюрмі, ніж отак захищатиму свою державу, державу, якій наплювати на життя людей”, – розповіла Олена.

Мобілізація в РФ
Нагадаємо, за офіційними даними Міноборони РФ, від початку мобілізації у війні проти України загинули нібито 100 мобілізованих росіян. Хоча українська сторона повідомляє, що мобілізовані окупанти зазнають шалених втрат у районі Сватового та вже на Херсонщині.

Водночас російські чиновники з уряду і мерій масово тікають від мобілізації за кордон, беручи відпустки і не повертаючись на робочі місця.

Зауважимо, хоча 28 жовтня міністр оборони РФ Сергій Шойгу повідомив про завершення заходів мобілізації, вона все одно триває в країні, проте вже приховано.

Коментуючи цю заяву Шойгу, президент України Володимир Зеленський сказав, що мобілізовані росіяни настільки погано підготовлені та екіпіровані, настільки грубо застосовуються командуванням, що це дає змогу припустити, що вже скоро Росії може знадобитися й нова хвиля відправки людей на війну.

Про це повідомляє Офіс генерального прокурора.

За даними слідства, підозрюваний, будучи родичем дівчинки, користувався її безпорадністю. Він ґвалтував дитину та неодноразово виготовляв фото- та відеоматеріали за її участі.

Дитячу порнографію чоловік зберігав та збував на форумах мережі DarkNet. Під час обшуку на його комп’ютері правоохоронці виявили порноконтент за участі дівчинки, зокрема й відео її ґвалтування.

Правоохоронці відкрили справу за ч. 2 ст. 156 (розбещення неповнолітніх), ч. 4 ст. 152 (зґвалтування), ч. 4 ст. 301 (ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів) та ч. 2, ч. 3 ст. 301-1 (одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, ввезення, перевезення чи інше переміщення, виготовлення, збут і розповсюдження) Кримінального кодексу.

Інформує – джерело.

Про це повідомляє bieszczadzki.strazgraniczna.pl. Відомо, що заробітчани із України та Молдови їхали у польське місто Лодзь.

Там вони нібито повинні були працювали в готелях та на складах. Проте після перевірки польські прикордонники встановили, що їхні запрошення на роботу – фальшиві. Згодом заробітчани зізнались, що за підроблені документи вони заплатити від 150 до 200 євро. Частина із затриманих планували залишитись на роботі в Польщі, інші – поїхати на заробітки у Західну Європу. Правопорушники добровільно погодилися на шість місяців позбавлення волі з відтермінуванням на два роки. Усіх заробітчан повернули в Україну.

Суд у Польщі також ухвалить рішення щодо заборони їм на в’їзд до країн Шенгенської зони.

Про це повідомляє nadbuzanski.strazgraniczna.pl.

Як зазначається, бус із 17 українцями перетинав кордон. Під час перевірки поляки встановили, що в 10 чоловіків та 4 жінок були підроблені документи про їхнє майбутнє працевлаштування.

Усіх 14 українців затримали. Їм загрожує до 5 років тюрми. Поляки затримали також і водія мікроавтобуса. Йому за сприяння у незаконному перетині кордону загрожує до 3 років позбавлення волі. Іншим українцям, які їхали у бусі відмовили у в`їзді в Польщу.

Про це Мосійчук написав на своєму телеграм-каналі.

Так, Мосійчук відреагував на заяви Сенцова про нерівноцінний обмін.

Колишній нардеп запропонував Олегу Сенцову “повернутися назад у тюрму”.

Нагадаємо, колишній бранець Кремля Олег Сенцов наголосив, що сьогодні лише частина українців можуть повернутися додому. Мовляв, навіть у тюрмах бойовиків і надалі залишаться українці, а кримські татари та інші політв’язні залишаться у російських в’язницях.

Даринко-о-о-о!!!

Якийсь чоловік вибіг зі свого подвір’я і навколішки впав біля залитої кров’ю дівчинки. Він слізьми вмивав її личко, благав відкрити очі. Та донечка не рухалася.

Іномарка злетіла з дороги на дитину

Даринка любила бавитися ляльками на лавочці, що за парканом хати. До дороги звідти метрів зо п’ять. Та лиха сила викинула з траси авто просто на дитя.

Батько ридав над донечкою, тулячи до грудей її побиту голівку. І горю його не було меж.

– Мам, що робити? Я дитину збив, – запинаючись, говорив юнак, що сидів за кермом машини-вбивці.

По його мові було зрозуміло, що хлопець добряче напідпитку.

– Здається, на смерть, – відповів він після короткої мовчанки, і одразу зачинився зсередини, як йому порадили.

І справді, якби поліція не приїхала так швидко, натовп, що зібрався біля місця трагедії, роздер би водія. Люди вже розгойдували іномарку і мало не перекинули її. Та почули сирени – то мчали правоохоронці – і відійшли убік. Лише тоді хлопець відкрився. І перше, що запитав у поліціянтів:

– Мама вам дзвонила?

Він спробував сам вийти з машини. Однак ноги не слухалися. Хлопець був такий п’яний, що аж падав. Тож двоє мусили його підводити і сунути до поліцейської машини. Ще один намагався вгамувати натовп. А звідти лунало:

– Мерзота! Мажор! Покидьок!
– Тварюка! Я ж просила п’яним не сідати за кермо! – вдаривши по обличчю Арсена, кричала мати. – В тюрму хочеш? То на раз-два камеру тобі підберуть.

– Не хочу… Я там не виживу. Мені ж тільки вісімнадцять, – трохи протверезівши й мало не плачучи, жалів себе син. – Ти ж щось придумаєш, правда?

– Правда! – кричала жінка. – Тож не дам тобі за ґратами гнити.

Життя оцінила у десять тисяч доларів

Батько Даринки не здивувався, коли біля його хати зупинився крутий джип. Розумів – це приїхали залагоджувати «справу». Дружина саме нарізала все на поминальний обід, бо ж то була неділя, по донечці, хоч тільки вчора поховали, робили «дев’ятий день». Вона кинулася до дверей з ножем, яким щой­но кришила капусту. Та чоловік її зупинив:

– Я сам.

– Ви Віктор? Я мама Арсена, – відкривши двері, сказала незнайомка. – Це мій адвокат. Як мама, прошу у вас не калічити моєму синові життя. І взамін пропоную вам десять тисяч доларів.

Батько Даринки опустив очі.

– Життя вашого сина… – пробурмотів він. – А життя нашої дочки? То у стільки ви його оцінили?..

– Візьміть гроші, прошу вас. Ми оплатимо пам’ятник дитині, по можливості ще допоможемо вам фінансово, – просила.

– Засуньте їх собі самі знаєте куди. А ваш мажор сяде, – промовив чоловік, гримнувши перед носом незнайомки дверима.

Село гуло: водія-убивцю визнали… неосудним! Мовляв, у нього виявили серйозні психічні порушення, тож має не в тюрмі сидіти, а лікуватися. Батько Даринки у відчаї поїхав до матері Арсена на роботу. Не робив там скандалу. Запитав лише одне:
– Думаєте, і в Бога відкупитеся?

Вона не надала тоді значення цим словам. Та дуже швидко про них згадала.

Нетверезого юнака зупинив міст

Минуло десь півроку після трагедії. Арсен і справді якийсь час лежав у лікарні. Та йому життя «під замком» швидко набридло. Хотілося до друзів, у нічні клуби. Мати була проти, аби так швидко повертався додому. Та він наполягав.

– Не можеш домовитися, щоб я не лежав? Чим тут краще за тюрму? – дорікав.

І мати знову все «порішала». В принципі, Арсен швидко повернувся до звичного для себе життя: молодіжні гулянки, випивка, азартні ігри. Єдине, що йому не повернули, – це ключі від авто. І хлопець вирішив без дозволу взяти із сумки ключі від маминого джипа.

Того дня був день її народження, тож вдома зібралося багато гостей. Мама замовила в ресторані меню та офіціантів, в будинку лунала жива музика. Бо ж звикли гуляти на широку ногу. Одним з перших її привітав Арсен. Коли син зник з поля зору, жінка, заклопотана приємними моментами, й не помітила. Лише коли гості стали роз’їжджатися, побачила, що у дворі немає її машини. Глянула в сумочку – зникли ключі.

– Ти що, дурню, коїш? – почувши у слухавці, яку підняв син, гучну клубну музику, питала мати. –
Тобі однієї біди мало? Негайно викликай таксі, я машину завтра…

Та він не дав договорити речення – почулися короткі гудки.

Півночі жінка не могла собі знайти місця. Ходила по хаті з кутка в куток, від хвилювання стискала пальці. І раптом – дзвінок. Від страшного передчуття, здавалося, на мить зупинилося серце. Глянула на екран мобілки – дзвонив Арсен. Та по «алло» зрозуміла, що говорить не він. І коли почула, що знову сталася аварія, знепритомніла.

До тями жінку привів домашній песик. Вона швидко зібралася й поїхала на місце, яке вказали у поліції. До останнього сподівалася, що цього разу обійшлося без жертв. Та ні. Тільки тепер п’яний Арсен не чиєсь життя згубив, а своє – на швидкості врізався в опору моста. Не відкупила таки його мати у Бога…

Про це в середу повідомляє прес-служба поліції Запорізької області.

“Під час раптової сварки зловмисник облив свою співмешканку горючою речовиною і підпалив її … Йому загрожує до п’ятнадцяти років позбавлення волі”, – йдеться в повідомленні.

Вказується, що інцидент стався 2 липня днем.

Дівчину 1997 року народження доставили в лікарню з діагнозом 90% опіків тулуба, кінцівок і голови. Поліція встановила, що чоловік 1990 року народження під час раптової сварки облив потерпілу горючою речовиною і підпалив її.

Чоловіка затримали і направили в ізолятор тимчасового утримання.

Татко Борин, до речі, ніякої участі в житті сина не приймав – його просто не було. Пoмер від паленого алкoголю в двадцять з невеликим років. Тягла Тамара все на своєму горбі – будинок, сина і чимале господарство. Клопоту, звичайно, з Борькю багато було. Джерело

То з дому цвяхів принесе і в садочку в каструлю з супом закине, то у однокласника дорогий телефон вихопить і об стінку кине. І за все доводилося розраховуватися Тамарі, іноді останнім віддаючи зі свого і так мізерного заробітку.

Час минав, син ріс, але все залишалося як і раніше. Правду кажуть – характер формується змалку. Ось і Бориса навряд чи вже переробиш. Благо ще на роботу влаштувався – жити стало трохи легше. Настільки, що Тамара нарешті накопичила на маленький жигуль. Машина потрібна їй була по роботі, так як часто відправляли в одно-дводенні відрядження, а на електричці не наїздишся.

На права жінка здала з першої спроби і стала пестити і леліяти свого залізного друга. І він платив їй сторицею – не ламався і на мінімумі бензину завжди доїжджав туди, куди потрібно було господині. Борька теж іноді брав машину. Говорив, що у справах їде, але Тамара-то знала – кататися. Дівчат різних возив і друзів-товаришів.

У той стpaшний день Боря зателефонував матері і попросив підійти на околицю міста, яка по суті була не так далеко. Побачивши знайому машину, Тамара відкрила дверцята і обімліла – на задньому сидінні лежала бeздиxaнна жінка. Поруч вuв Борька. Крізь його виття мати зрозуміла, що її недолугий син гнав на високій швидкості, збuв жінку і злякавшись, запхав її в машину. Він вuв, веpещав і благав матір взяти провину на себе.

Мати була пpигoлoмшена цим проханням. Але потім пошкодувала сина, і вирішила, що вона вже своє віджила, а він. А у нього ще все попереду. А потім Тамара викликала поліцію і в усьому зізналася. Ніби гнала, збuла і винна. Оформили швидко. Через півроку відбувся суд. Тамарі дали п’ять років. Борис на суд не з’явився. Не з’явився він і на побачення, якого так чекала мати.

Жодного разу, за ті три з половиною роки, які мати провела на вільному поселенні. Її випустили по УДО за хорошу поведінку. Ну а яка ж поведінка у неї ще мала бути. Добропорядна жінка, волею долі закинута туди, де їй точно було не місце. Повернувшись додому, мати зрозуміла, чому син до неї не їздив.

Будинкy більше не було. Вірніше, він був, але вже не її. Борис продав будинок вже давно, відразу після вuроку. Тамара не зневірилась. За своє непросте життя вона зрозуміла, що впадати у відчай – пропаща справа. За тебе твої проблеми, на жаль, ніхто не вирішить.

І Тамара дійсно вишкреблась – влаштувалася швачкою, брала замовлення, з часом викупила кімнату в гуртожитку. Загалом, встала таки на ноги. А Борьку доля покарала. Зв’язався з поганою компанією, ті обчистили чиюсь квартиру, а звалили все на нього. Далі п’ять років. І думає тепер Тамара їхати до нього чи ні. Начебто і прикро, а ніби і син.

Мова йде про 3 десятки пацієнтів, яких лікарі вважають агресивними. 12 із них потрапили сюди після скоєння важких злочинів – убивств чи зґвалтувань. Натомість із вікон корпусу №9, де вони перебували, зняли ґрати. А хворих почали випускати не тільки на подвір’я лікарні, а й у село.

Лікарі визнають, що їхні підопічні потребують посиленого нагляду.

“Вони завжди є небезпечні. Передбачити, що буде до вечора, ні один психіатр не може”, – каже завідувач медичним відділенням Михайло Звєзда.

Медсестри переконують, що свобода цим пацієнтам не на користь. Тепер проконтролювати, чи прийняли пацієнти ліки, без яких стають агресивними, жінки не можуть.

“Один був в умат п’яний, як я зробила зауваження, то він сказав: “Ти хто тут така? Ти ще з роботи підеш”, – розповіла одна з медпрацівниць.

Зміни режиму почалися після перевірки прокуратури: інспектори вирішили, що утримувати пацієнтів у приміщенні з ґратами – порушення їхніх прав.

“Це заклад відкритого типу, тому дані особи мають право вільного пересування даним інтернатом”, – пояснив заступник керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури Григорій Гресько.

Пацієнти новим порядкам радіють і кажуть, що раніше їх випускали лише у двір, а тепер можуть ходити, де заманеться. Та й харчування стало ліпшим.
Директор інтернату каже, що зарадити не може.

“Він розійшовся, у нього агресія. Як його пролікувати? Він до медсестер чіпляється та б’є. Які дії? Раніше ми обмежували, а тепер не можна”, – каже Віктор Карпінський.

У прокуратурі переконані, що тримати за ґратами пацієнтів у цьому інтернаті не можна. А якщо хтось із них раптом зірветься, – його за рішенням медкомісії переведуть до закладу закритого типу.

Три світлини опублікувала український омбудсмен Людмила Денісова в Facebook.
“Тільки-но від уповноваженого РФ надійшли фото Олега Сенцова. За інформацією, яку їй передали, Олег активний, ходить, дивитися телевізор, читає книжки, пише час від часу. Всі, цитую, дивуються, як він витримує. Стан його задовільний. На моє запитання, чи можу я оприлюднити фото, мені відповіли – Олег розуміє, що люди хвилюються про нього”, – написала вона.

Перед тим Денісова заявила, що в Сенцова третя затяжна криза.

“Двічі його хотіли відправити в лікарню, де збиралися підключити до медичної апаратури і почати примусове годування. Останній раз, коли його відвозили до Лабитнанзької міської лікарні, лікарі хотіли прикувати його до ліжка і насильно годувати”, – додала омбудсмен.

Він утік із виправної колонії № 109, що у Дергачівському районі. Втікач був засуджений у 2014 році за ч.2 ст. 186 (грабіж), ч. 1 ст.121 (умисне тяжке тілесне ушкодження) до дев’яти років позбавлення волі. До арешту проживав у Житомирі, – зазначили у відомстві.

Правоохоронці мають обґрунтовані підозри, що розшукуваний наразі може перебувати у Житомирі.

Про це розповіла мати хлопця Ольги в ефірі українського телеканалу.

Ольга стверджує, що Гнату пiдкuнули нaркoтики.

Хлопець з Чернівців закінчив художнє училище. Але після навчання ніяк не міг влаштуватися на роботу. Через це вирішив поїхати за кордон, адже його родина жила бідно, а батько і бабуся – iнвaлiдu 2-ої групи, яким потрібно лiкyвaння. Тож, довірливий хлопець купився на оголошення, адже роботодавці обіцяли хороший заробіток в Російскiй Федерації та ще й безкоштовний переїзд і проживання.

“Пристойна зарплата, прийнятні умови праці, та ще й дорога, і проживання за рахунок роботодавця спокусили хлопця на поїздку за кордон”, – розповіла жінка.

Але, коли Гнат приїхав в РФ, то виявилося що грошова вакансія – це робота нaркoкyр’єрoм. Тому Гнат навiдрiз відмовився перевозити нaркoтuкu. Але тоді роботодавці відібрали у хлопця документи і пiдкuнyли “зiлля” в особисті речі.

В результаті хлопець уже півтора року перебуває за грaтaмu, а aпeляцiя і звернення в посольство, на жаль, результатів не дали.

Однак історія Гната не унікальна.

“З усіх областей попадають в таку саму ситуацію. П’ять тисяч дітей наших там. Всіх закликаю матерів, щоб не пускали дітей на такі обманні об’яви”, – говорить мама Гната.

https://www.youtube.com/watch?v=0Zti1x4A9Hg

Сьогодні, 13 грудня, Київський райсуд Харкова розглядає клопотання слідчих про продовження терміну утримання Зайцевої під вартою.

Спочатку суд відправив її в СІЗО на 60 діб. Термін арешту закінчується 16 грудня, але слідство вирішило не затягувати до останнього і вирішити питання заздалегідь, 13 грудня.

Зайцеву завели в зал судових засідань із запізненням в 45 хвилин. Дівчина з’явилася в суді в чорному вбранні з зібраним у пучок волоссям.

Суддя ж зайшла в залу тільки близько 12 годин. Відзначимо, засідання мало розпочатися о 11:00.

Як повідомлялося раніше, на засідання прийшла також адвокат потерпілих Катерина Калюжна. Разом з нею – Ігор Берченко, батько Оксани та загиблої Діани Берченко, а також батьки загиблого Олександра Евтєєва.

Про це повідомила прес-служба Генпрокуратури.

Згідно з інформацією, упродовж лютого-березня 2017 року лікар вимагав та одержав хабар в розмірі 900 дол США за довідку про визнання непридатним до призову на строкову військову службу за станом здоров’я.

Підозрюваному обрали запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

За інкриміноване діяння обвинувачений може потрапити за грати терміном від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією майна.

Про це вона говорила в інтерв’ю каналу “112 Україна”.

“Мене намагалися вербувати, напевно, більш політично, ніж, якщо це брати у військовому відношенні”, — стверджує Надія Савченко.

Нардеп не підтвердила, що дійсно є “агентом Кремля”.

Говорячи про свої президентські амбіції, Савченко заявила про небажання бути президентом України.

На думку нардепа, це складно і вимагає великої відповідальності. Але запевнила українців, що якщо Савченко буде потрібна на посаді президента, то вона на це піде.

“Феномен Савченко є дуже цікавим у російському інформаційному просторі. Поки вона сиділа в тюрмі, вони її називали “злочинницею”, “вбивцею”. Після того, як вона вийшла на свободу, наші “колеги” з російських телеканалів, вже не згадують, що її було визнано російським судом винною у вбивстві їхніх журналістів. Її заяви, навпаки, використовуються для того, щоб показати, що в Україні все не дуже й погано”

В Україні буває багато чудес, але на цей раз Юлія Тимошенко з’явилася у в’язниці у вигляді татуювання, – йдеться в сюжеті 24 Телекана.
В Одесі журналісти дізнавалися про життя місцевих ув’язнених. На них купа татуювань. Але найцікавіше виявилося зображення Юлії Тимошенко в лавровому вінку.
Сама татуювання означає — потрапив в зону з-за жінки. І, можливо, ще і те, що Тимошенко, перебуваючи за колючим дротом була авторитетом.