Про це заявив прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков, передає “РИА Новости”.

Як відомо, раніше президент РФ Володимир Путін наголосив, що Росія не проти введення миротворчої місії ООН на Донбас, але необхідно домовитися про це з фейковими “Л/ДНР”.

За словами Пєскова, позиція Кремля у справі розміщення міжнародних моніторингових місій на Сході України залишилась незмінною.

“Позиція Росії абсолютно послідовна і добре відома. Основна думка полягає в тому, що неможливо взагалі ухвалювати будь-які рішення про розміщення міжнародних місій без переговорів і досягнення згоди і консенсусу з представниками республік Донбасу. Саме про це говорив президент Путін”, – сказав прес-секретар російського лідера.

Нагадаємо, 5 березня міністр закордонних справ Павло Клімкін заявив, що Фінляндія готова долучитися до миротворчої місії ООН на Донбасі, але потрібно ще тиснути на Росію щодо формату такої місії.

Що таке миротворча місія? Це дії міжнародної спільноти задля запобігання виникненню міждержавних або внутрішніх конфліктів. Операції зі встановлення миру проводяться за обов’язкової згоди сторін конфлікту. У 2017 році Президент України Петро Порошенко висунув ідею введення миротворців на всю територію Донбасу. У відповідь на це президент Росії Володимир Путін висунув вимогу, що миротворці повинні перебувати на лінії розмежування “і ні на жодних інших територіях”.

Таку заяву зробив український гарант у коментарі австрійському виданню Profil.

“Я абсолютно є впевненим, що він (Путін – “24”) не знає, що робити з Донбасом. Путін просто повинен визнати, що це українська територія, і поважати міжнародне право. Будь ласка, пане Путіне, припиніть вбивати людей в Україні, Сирії та інших регіонах світу”, – наголосив український президент.

Крім того Порошенко додав, що санкції запроваджені Євросоюзом проти Росії, насправді мотивують Кремль якнайшвидше реалізувати мінські угоди.

Чому Путін робить такі резонансні заяви і чого варто очікувати від господаря Кремля – в матеріалі сайту “24”.

“Миротворча” місія на умовах Москви

З початку збройного конфлікту на Донбасі Росія послідовно блокувала в Радбезі ООН можливість введення миротворчої місії на сході України. Позиція логічна, адже “блакитні шоломи” на Донбасі одразу б виявили, що проти України воюють не шахтарі і трактористи на танках, а регулярна армія РФ. При цьому переговори в Мінському і Нормандському форматах в цьому питанні постійно заходили в тупик.

Певний прогрес відбувся рік тому на переговорах “нормандської четвірки” в Німеччині. По завершенню учасники перемовин ніби дійшли певної згоди щодо формування Дорожньої карти із врегулювання конфлікту на сході України, в тому числі, і розглянули можливість введення міжнародної поліцейської озброєної місії ОБСЄ. Однак ініціатива так нею і залишилася. Далі слів справа не просунулася.

Однак Петро Порошенко постійно на всіх міжнародних майданчиках наголошував, що Україна вимагає введення миротворців на Донбас. Президент України заявив, що презентує ідею введення миротворців на Донбас цього місяця на сесії Генасамблеї ООН у Нью-Йорку. До речі, в МЗС Росії заявили, що такі дії є спробою ухилитися від зобов’язань із виконання Мінських угод.

Путін показує, що готовий до місії ООН, але не далі лінії розмежування

Та за кілька днів до чергової сесії ООН Путін заявляє на саміті БРІКС, що не лише підтримує введення миротворчої місії, але й внесе відповідну резолюцію на розгляд Радбезу ООН. Але, як зауважив у коментарі сайту військовий експерт Дмитро Снєгирьов, диявол криється в деталях. Насправді президент РФ своєю заявою намагається повністю нівелювати всі дипломатичні зусилля України в цьому напрямку. Адже Путін пропонує вигідні умови Кремлю, але неприйнятні для Заходу і України. Насамперед йдеться про те, що введення миротворців має бути узгодженим з так званими “Д/ЛНР”. Тобто Київ має сісти за стіл перемовин з терористами, а не з країною-агресором – Росією. Крім того, за версією Путіна, місія має бути тільки на лінії розмежування.

Ця заява Путіна – начебто демонстрація “доброї волі” Москви у відношенні до ситуації на сході України і пошуків шляхів її врегулювання. Таким чином Путін знову намагається нав’язати всім думку, що збройний конфлікт в Україні має не зовнішній фактор військового втручання Росії, а носить суто внутрішній характер,
– зауважує експерт.

Головне, наголошує Дмитро Снєгирьов, що Путін згоден на введення миротворців тільки на лінії розмежування.

РФ залишає за собою повний контроль за україно-російським кордоном. Хоча саме на передачі контролю над кордоном наполягає Україна, і це основна вимога учасників Нормандських і Мінських перемовин,
– наголошує експерт.

Таким чином, вважає Снєгирьов, слова Путіна можна розцінювати як шантаж.

З іншого боку, на думку голови правління Центру соціологічних та політологічних досліджень “Соціовимір” Сергія Тарана, в словах Путіна все ж є певний позитив.

Заяву Путіна можна сприймати як початок переговорів. Але про сенсацію говорити рано. Позитив у тому, що Путін починає гарячково шукати вихід із ситуації. Не те, що він відмовляється від “Новоросії” чи “Малоросії”. Але президент РФ іде на той дискурс, який пропонує Україна щодо миротворчої місії. Тому це хороший вектор, але не пройдений шлях,
– переконаний Таран.

При цьому політичний експерт Михайло Басараб зауважує, що Кремль намагається перевести все в площину внутрішнього конфлікту “громадянської війни”, щоб виконати вигідні для Росії Мінські домовленості. Тобто фактично федералізувати Україну, щоб утримувати контроль над нашою державою.

На злодії шапка горить

Втім, президент РФ у пориві показати свою всесильність фактично визнав, що на Донбасі присутні російські війська. Зокрема, Путін заявив, якщо США нададуть Україні летальну зброю, то терористи самопроголошених республік Донбасу можуть направити свою зброю в інші зони конфлікту.

Постачання зброї в зону конфлікту не йде на користь умиротворення, а тільки погіршує ситуацію. Є один момент, на який варто звернути увагу тим, хто виношує такі ідеї – у терористів “ДНР” і “ЛНР” достатньо зброї, в тому числі, захопленої у протиборчої сторони, у націоналістичних батальйонів і так далі,
– зауважив господар Кремля.

Путін визнав, що на Донбасі армія РФ, яку він повністю контролює

Іншими словами, Путін дав знати всьому світу, що сепаратистами керує Кремль, а також, що Москва знає, скільки в них зброї, оскільки сама її і постачає.

Це відверта погроза і шантаж Путіна щодо США і України. Президент РФ не виключає розширення театру військових дій і самого їх характеру. Путін розуміє: якщо ми отримаємо сучасну летальну зброю, то при її застосуванні паритет сил зміниться на нашу користь,
– зазначає Снєгирьов.

При цьому, на переконання експерта, збільшувати кількість зброї Росії вже нема куди. За його словами, чисельність російських танків і військ уже перевищує європейські армії.

“Є в бойовиків 600 російських танків, але, по-перше, вони нівелюються з наявністю протитанкової зброї. По-друге, танків багато, а підготовлених екіпажів обмаль. Тому надалі насичувати технікою окуповані території немає сенсу”, – вважає Дмитро Снєгирьов.

На думку Сергія Тарана, на широкомасштабний наступ Путін не наважиться. Та у випадку надання нам летальної зброї загострення, провокації на Донбасі з боку проросійських бойовиків, безперечно, будуть. І це в Києві повинні чітко розуміти.

Весь світ визнає, що Путін – агресор, і це його війська на Донбасі. Тому США і розглядають питання надання нам летального оборонного озброєння. Цілком логічно, що президент РФ погрожує нам ескалацією військового напруження. Хоча ситуація на Донбасі, якщо Україна отримає летальну зброю, розвиватиметься навпаки: бойовики не будуть наступати,
– підкреслює Таран.

Кремль відпрацьовує нові сценарії

Путін, як відомо, ніколи просто так нічого не говорить. Президента РФ сьогодні затиснули з усіх боків. В першу чергу, США, які все більше демонструють готовність до активного вирішення конфлікту в Україні не на умовах Москви. Як відомо, спецпредставник Вашингтона Курт Волкер в інтерв’ю Deutsche Welle досить прямо заявив, що вся повнота відповідальності за ситуацію, що склалася на Донбасі, лежить на Росії, включаючи фактичний зрив Мінських угод.

На Донбасі є російські війська, і саме Росія контролює території, відомі як ОРДЛО. Я думаю, що це провал міжнародного співтовариства в частині вторгнення Росії і захоплення частини української території. Але це ще і провал Сполучених Штатів, Великобританії, Франції і більш широкого міжнародного співтовариства в тому, що вони дали Україні гарантії безпеки і потім не виконали їх. Тому тут важливо не здаватися і спробувати відновити цілісність України,
– вважає Волкер.

Путін не приховує, що боїться надання зброї Україні

Президент РФ у досить складній ситуації. Все ближче президентські вибори, але санкції не пом’якшені, а навпаки посилені як США, так і Єврозоюзом. Тобто соціально-економічна ситуація в Росії продовжує погіршуватися. На зовнішньополітичній арені теж проривів немає. Україна вже менше цікавить росіян. А надання летальної зброї у корені змінить ситуацію на Донбасі на користь України. І це лякає Путіна, оскільки тоді йому взагалі не буде з чим іти до виборців. Тому єдине, що йому залишиться – демонстрація “миролюбності”, яку він підкріплює погрозами захопити нові території України і одночасно брязкаючи зброєю під самим носом у НАТО на навчаннях “Захід-2017” у Білорусі.

Путін розробляє різні сценарії і спостерігає, як на це відреагують в Україні і на Заході, щоб знайти слабке місце і нанести удар. З іншого боку, все більше відчувається, що Кремль втрачає хватку, намагаючись шантажувати світ своєю військовою “міццю”. Стає очевидним, що військовий потенціал Росії на кілька порядків нижче НАТО. І Росії може вистачити хіба що на превентивний ядерний удар. Але, як зауважує військовий експерт Олег Жданов, це зі сфери фантастики. Всі хочуть жити красиво.

Президент Росії Володимир Путін вважає, якщо США нададуть Україні летальну зброю, то терористи самопроголошених республік Донбасу можуть направити свою зброю в інші зони конфлікту.

Таку заяву він зробив під час саміту БРІКС у Китаї, передає ТСН.

Це суверенне рішення Сполучених Штатів, кому постачати або надавати зброю безкоштовно та тій країні, яка є реципієнтом цієї допомоги. Ми на цей процес ніяк вплинути не зможемо. Але є загальні міжнародні правила та підходи: постачання зброї в зону конфлікту не йде на користь умиротворення, а тільки погіршує ситуацію. Якщо це станеться в цьому випадку, то принципово це дію чи рішення не змінить. Воно взагалі ніяк не вплине на зміну ситуації. Кількість жертв, безумовно, може збільшитися. Але хочу підкреслити, щоб всім було зрозуміло: нічого не зміниться. Кількість жертв може бути збільшено, і це сумно,
– зауважив господар Кремля.

За його словами, “є ще один момент, на який варто звернути увагу тим, хто виношує такі ідеї” – це полягає в тому, що у терористів “ДНР” і “ЛНР” “достатньо зброї, в тому числі захопленої у протиборчої сторони, у націоналістичних батальйонів і так далі”.

Відтак, російський президент пригрозив збройними конфліктами в інших регіонах.

“І якщо американська зброя буде надходити в зону конфлікту, важко сказати, як будуть реагувати самопроголошені республіки. Може бути, вони направлять зброю, що в них є, в інші зони конфлікту, які є чутливими для тих, хто створює проблеми для них”, – додав Путін.

“Замовник перебуває на території Росії, він має причетність до злочинних кіл РФ, також має жваві контакти зі спецслужбами РФ. Виконавцями були в основному громадяни України, більшість з них ідентифіковано, і тих, на кого є відповідні докази, затримано”, – підкреслив генпрокурор.

Крім того, він додав, що слідство отримало всі необхідні дані ще два місяці тому.

За словами Луценка, зазначена інформація “привела до розуміння і замовника, і виконавця цього злочину”.

Нагадаємо, 23 березня колишнього депутата Держдуми РФ вбили біля готелю “Прем’єр Палац” у Києві. Вбивцею виявився уродженець Севастополя Павло Паршов. У прес-службі Нацгвардії згодом зазначили, що злочинець свого часу служив у батальйоні “Донбас”.

Таку думку в коментарі виданню “Обозреватель” висловив російський опозиційний політик Костянтин Боровий.

Нагадаємо, в Росії організація “Центр розвитку регіону” виграла президентський грант на реалізацію програми “Репатріація біженців на Донбас”, яка передбачає повернення на Донбас із Росії українських біженців.

“Я думаю, що це спроба використати їх вдруге. Вперше раз це було насильницьке переселення російських людей на територію України, щоб змістити національний склад – занадто сильні там були антирадянські настрої. І тепер тих же людей, які вважали за благо виїхати з територій, на які їх насильно переміщали, ще раз використовують для того, щоб закріпити ці райони за Росією або у всякому разі за російським впливом”, – пояснив Боровий.

Він зазначив, що такий захід Росії є вимушеним, адже наближається момент, коли території Донбасу “стануть по-справжньому українськими”.

Щоб не допустити цього, створюються підстави для майбутніх конфліктів. Це насильницьке переміщення для зміни етнічного складу, для створення плацдарму для агресії, плацдарму агентурного, як це відбувається в Латгальському районі, де громадяни Латвії очікують на танки Путіна,
– додав російський опозиціонер.

Боровий також ствердно зреагував на репліку про те, що цього разу, як і за часів Радянського Союзу, мовиться про переселення людей в наказовому порядку.

“Більше того. Це ж переміщення людей в зону конфлікту, в зону бойових дій. Це така навмисна, цілком усвідомлена жертва людьми, які стануть аргументом у політичних суперечках з Україною, з Євросоюзом і в цілому з Заходом. Це заклання священних корів – масове і демонстративне”, – переконаний російський політик.

Про написав Фомін у своєму Instagram.

Як відомо, Фоміну заборонили в’їзд в Україну на три роки після його слів про те, що Крим російський.

Співак вважає, що забороняючи російських артистів, українці самі себе обмежують в культурному обміні і побудові громадянського суспільства.

“Чесно кажучи, я до останнього думав, що все обійдеться і ті, хто приймають такі рішення, будуть слідувати голосу розуму, адже я завжди приїжджав і приїхав тоді до Львова не з війною, ні з розбратом, ні з якимись протиправними діями. Я приїхав слухати музику і спілкуватися з друзями, яких у мене на Україні дуже багато”, – прокоментував Фомін заборону.

При цьому співак наголосив, що від своїх слів і позицій я не відмовляється.

Дуже шкода, що ця доля заборони торкнулася і мене, тому що для цієї країни і її глядачів я завжди був другом. Але від своїх слів і позицій я не відмовляюся, я говорив про те, що артисти – люди світу, які своєю творчістю, своєю філософією, своїм настроєм об’єднують і мирять людей,
– вважає Фомін.

Вчера отыграли в Обнинске первый концерт.А перед этим СМИ меня обрадовали новостью,что не видеть мне Украины целых три года… Честно говоря, я до последнего думал, что все обойдётся и те, кто принимают подобные решения, будут следовать голосу разума, ведь я всегда приезжал и приехал тогда во Львов не с войной, не с раздором, не с какими-то противоправными действиями. Я приехал слушать музыку и общаться с друзьями, которых у меня на Украине очень много. Очень жаль, что эта участь запрета коснулась и меня, потому что для этой страны и ее зрителей я всегда был другом. Но от своих слов и позиций я не отказываюсь, я говорил о том, что артисты – люди мира, которые своим творчеством, своей философией, своим настроением объединяют и мирят людей. По факту страдает украинская публика, которая ни в чем не виновата. Все меньше и меньше артистов, общественных деятелей и просто интересных людей попадают на территорию Украины, таким образом люди сами себя ограничивают в культурном обмене и построении гражданского общества. А те, кого не пускают, как правило, имеют свою аудиторию и за пределами Украины. Мы временно туда не въездные, но хороший артист всегда найдёт себе сцену и публику. Я очень рад, что в наше время “зеркальных” санкций Россия не предпринимает никаких ответных запретов на выступления украинских артистов на территории России и в этом мнении мы солидарны. Раз так случилось, уверен я и мои поклонники переживём эти три года, в конце концов они всегда могут приехать на мои концерты в России, Беларуссии, Прибалтике, Казахстане, где меня любят и по-прежнему ждут. Собираюсь петь сегодня на Дне легендарного атомного Обнинска:Кузьмин,Серебро,Винтаж и мы!Приходите,будет громко и весело!

Допис, поширений Митя Фомин | Mitya Fomin (@mf_agent) Лип 29, 2017 о 4:57 PDT

Нагадаємо, раніше на музичному фестивалі Alfa Jazz Fest у Львові російський співак Мітя Фомін назвав Крим територією Росії. А також продовжує давати концерти в Україні.

Згодом співак заявив, що свої слова він не збирається забирати назад, тому що “констатував факт”.

Про це пише Gazeta.ua.

На думку Кондарюка, українські виконавці мають платити штрафи за гастролі Російською Федерацією. А гроші зі штрафів мають піти на потреби Збройних сил України.

“За гастролі українських артистів у країні-агресорі покарання має бути грошове. Перше порушення – 150 тисяч, друге – 300 тисяч, третє – 600 тисяч гривень. Вони вимушені будуть вибрати – де хочуть жити. Ані Лорак прагне гастролювати у Росії і жити в Туреччині – це її право. Але тоді не треба очікувати, що її концерти будуть в Україні”, – зазначив продюсер, коментуючи законопроект, який передбачає обмеження і штрафи за виступи у РФ.

Ігор Кондратюк вважає, що якщо український виконавець свідомо підтримує російську агресію – то він має бути позбавлений громадянства.

Ув’язнення (за гастролі Росією, – 24) не спрацює. Нікому не треба Потап і Настя у в’язниці. Тому, хочуть виступати у РФ – хай заплатять. Ці гроші мають іти на армію або зміцнення кордонів. Про це треба буде писати у медіа. Коли це дійде до Москви, їх туди вже не запросять,
– додав шоумен.

Про це сайту “24” повідомив директор аналітичного центру “Політика” Микола Давидюк.

Як говорить експерт, Німеччині вже давно закидали, що великий бізнес треба підтримувати і лобіювати, але не настільки, щоб це впливало на прийняття державних рішень. До того ж сумнівно, що німецькі політики настільки романтичні, що не розуміють, що газопровід “Північний потік-2”, який лобіює Росія і проти якого вводять санкції, – винятково проект диверсифікації.

Росія створює кілька ниток потоків енергоресурсів, а джерело залишається одне. Тому це не диверсифікація, а політична маніпуляція і намагання загнобити Україну, створивши конкурентні підприємства з перекачки російського газу. Але питання Європи вони не вирішують, тим більше, що європейці знають, що проблема не в українській газотранспортній системі. Проблема в Росії – тому що вона залишиться монопольним корупційним джерелом цього енергоресурсу,
– вважає Давидюк.

Тому, на переконання політолога, розширення США санкцій проти Росії – питання трансатлантичної суперечки, але якоюсь великою проблемою воно не стане. До того ж США виходять на енергетичний ринок Європи і вже запустили кілька проектів, зокрема, по скрапленому газу.

Не треба недооцінювати трансатлантичної співпраці США і ЄС. Можливо, вона буде менш динамічною. Але це найсильніший світовий союз. І навряд чи комусь вдасться вбити клин чи зруйнувати його. Тому що в такому випадку Європа буде слабшати,
– зазначає Микола Давидюк.

Нагадаємо, 25 липня Палата представників Конгресу США проголосувала за законопроект, яким впроваджуються санкції проти Росії та обмежується право президента США Дональда Трампа знімати чи навіть пом’якшувати санкції проти Москви. Санкції передбачають, серед іншого, продовження протидії реалізації проекту “Північний потік-2”. 28 липня санкційний законопроект схвалив Сенат США.

Таку думку сайту “24” висловив директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.

Дійсно можна очікувати ескалацію напруження, повномасштабних військових дій з боку проросійських бойовиків, спроб проривів. Але, не дивлячись на концентрацію Росією потужних військових сил на україно-російському кордоні і на лінії розділення на Донбасі, навряд чи Москва ризикне провести інтервенцію або піти шляхом масштабних диверсій,
– вважає Кулик.

За словами політичного експерта, хоча Україна не може за військовою потугою порівнюватися з Росією, але Кремлю не потрібні людські втрати перед виборами президента. Тому, на думку Віталія Кулика, Росія може піти на політико-військові маневри, на сході України буде то ескалація військових дій, то затихання. Також Москва активізує спроби дестабілізувати ситуацію в Україні. Зокрема, за допомогою агітаційно-пропагандистських акцій сепаратистського підпілля.

Нагадаємо, 25 липня Палата представників Конгресу США проголосувала за законопроект, яким впроваджуються санкції проти Росії та обмежується право президента США Дональда Трампа знімати чи навіть пом’якшувати санкції проти Москви. Пакет санкцій включає заходи проти Російської Федерації, Ірану та Північної Кореї. Торкнуться санкції фінансового сектора РФ, вводяться додаткові обмеження на участь американських громадян і компаній у співпраці з російським енергетичним сектором – у тому числі у сфері будівництва трубопроводів.

Одна з особливостей Криму в тому, що після ультраполітизованої України він опинився в Росії. Тій самій, в якій сама розмова про політику всерйоз – табуйована. Де стендап шоу і КВН жартують про тещу, а не про владу. Де будь-яке обговорення політики на рівні солідаризації та особистісної співучасті немислиме. Еліта монополізувала політику і не збирається ділитися нею навіть з тими, хто готовий її щиро підтримати, – пише Павло Казарін для Крим.реалії.

“Не думай про білого кролика”: коли обговорення політичного витіснене, то розмовою про політику стає все, що завгодно. “Мироточнй бюст Миколи Другого” або скасування спектаклю “Нурієв” у Большому театрі – це ж розмова не про культуру або духовність. Це обговорення все того ж табуййованого – нехай і через систему іносказань.

І так в Росії відбувається в усьому. Будь-яка кінопрем’єра Звягінцева стає подією – і обговорення стрічки перетворюється на політичну дискусію. Подібно до того, як в задраєному котлі пар проривається назовні через найдрібніші тріщини і щілини, так в Росії політичним обговоренням стає геть усе.

Саме “обговоренням”, тому що саме воно – серйозне – залишається під негласною забороною. Тому що обговорення і дискусія – це привласнення (оспорювання монополії влади) і перший крок до того, щоб приміряти на себе відповідальність (а межі цього в Росії чітко окреслені простором власних квартир). Вижартовування – допустимо, але розмова всерйоз сприймається як претензія на суб’єктність.

За великим рахунком, держава привчає російських громадян до того, що вони – тотально безвідповідальні. “Наше діло маленьке”, “їм нагорі видніше” – ось формули, за якими ховається безчестя. У кращому випадку російському громадянинові відводиться роль вболівальника, який може на трибуні порадіти “успіху” своєї команди – як це було навесні 2014-го року. Але не більше.

Системотворною ідеологією Росії стало не православ’я і не народність – нею став цинізм. Цинізм як невіра в ідеали, як відсторонення від принципів. Цьому ж вторить російська пропаганда, яка переконує глядача не в тому, що Москва права, а в тому, що вона нічим не відрізняється від будь-яких інших гравців.

Небагато тих, хто з цим готовий не погоджуватися, змушені освоювати езопову мову. І обговорювати політичне – яке про уклад життя – за допомогою непрямих приводів і суміжних тем, які можуть бути будь-якими за формою і змістом, бо вони все одно лише привід.

А процес анексії Криму якраз супроводжувався тим, що Росія привчала кримчан говорити про політику. Більш того, вона сама раз по раз транслювала їм думку, що саме вони – автори і втілювачі “повернення в рідну гавань”. Що без їх низового пориву не було б нічого. Що лише їх діяльна участь уможливила зміну прапорів.

І з кожним новим днем Крим від цього самовідчуття будуть відучувати.

Автор: Павло Казарін. Джерело: Крим.Реалії

Автор: Блог Медіа

Для неї прикордонна служба України навіть зробила виняток, дозволивши в’їхати без закордонного паспорта.

Зі Світланою Агеєвою перед зустріччю з сином також поспілкувались представники СБУ.

Вона запевняє, що не знала, що її син поїхав воювати в Україну – він, нібито приховав від неї цей факт”.

Напевно знав, що я буду проти,
– каже жінка.

Мати Агеєва зазначає, що після зникнення сина, з нею досі ніхто не зв’язувався з тією військової частини, де він служив.

Водночас вона розповіла, що знає, що у районному центрі в її області, живе ще одна жінка син якої воював на Донбасі і там загинув.

“Але у нас в районному центрі є одна мама. Я знаю, що вона є, але ще не встигла з нею поспілкуватися. Її дитина загинула”, – зазначила Агеєва.

Про це дисидент розповів у інтерв’ю “Апострофу”.

За словами психіатра, у глави Кремля Володимира Путіна є серйозні проблеми з відданістю його оточення, яке комфортно живе за межами Російської Федерації.

“Путін програв, і він це розуміє, він же розумна людина. Так, він відірвав собі Крим, як він вважає, вже назавжди. Але з Донецьком і Луганськом апетит виявився більшим, ніж можливості. Не вийшло. Але він за характером, мабуть, з тих, що не поступаються. Він боїться власного народу, тому в його нової гвардії, яка буде підкорятися тільки йому, величезна кількість людей”, – вважає Семен Глузман.

На думку екс-політв’язня, у Росії чимало впливових людей, які не зацікавлені у конфронтації із країнами Заходу, де проходить більша частина їхнього життя. А це підриває авторитет Володимира Путіна, оскільки його оточенння не стане підтримувати його у постійних конфліктах.

Путін хотів стати на один рівень з Америкою, він хотів, щоб його поважали. Він не хотів Третьої світової війни. І я думаю, що якби була якась інша можливість контакту, то він, можливо, не пішов би на Донецьк і Луганськ, можливо, і Крим би не чіпав. Але він так і не став “рукопожатним”. На цьому все й закінчилося. Російська армія – слабка,
– підкреслив Семен Глузман.

Таку думку сайту “24” висловив військовий експерт Дмитро Снєгірьов.

Як зауважує експерт, хоча в документі гучно названо Росію країною-окупантом, немає жодних реальних кроків, які б це підтверджували. Натомість з української сторони починаються інформаційні вкидання так званими лідерами громадської думки про необхідність прийняття закону про амністію.

Не можна приймати закон про загальну амністію. Це повинно бути винятково в індивідуальному порядку. А законом про деокупацію намагаються завуалювати ухвалення загальної амністії. І не зовсім зрозуміло, як це може нас наблизити до моменту звільнення окупованих територій. Це наблизить до моменту впихування нам цих територій на умовах Москви,
– наголошує Снєгірьов.

Загальна амністія, за його словами, призведе до того, що ми начебто повернемо юрисдикцію української влади на Донбасі. Але, як підкреслює Дмитро Снєгірьов, там будуть лише ознаки української державності. Тобто майорітимуть синьо-жовті прапори, але всі військові підрозділи бойовиків будуть фактично афільовані в українські правоохоронні органи. Контроль за кордоном знову таки здійснюватимуть перевдягнуті в форму української армії бойовики.

Тому не зрозуміло, що від цього закону виграє Україна. Цим законом нас знову намагаються відкинути назад і віддати Україні ці території під виглядом “відновлення територіальної цілісності”. Але це буде фатальна помилка для України. Нас повернуть у найгірші часи відбудови російської імперії. Нам чітко показали, що ми діємо в фарватері російської політики. Якщо це станеться, то ми можемо надовго забути, що Україна – це гравець світовій шахівниці,
– наголосив Снєгірьов.

Нагадаємо, ЗМІ оприлюднили текст законопроекту Олександра Турчинова та РНБО про деокупацію Донбасу. У документі вперше прописано, що Російська Федерація здійснює збройну агресію та окупувала території України. Для відновлення суверенітету РНБО пропонує: 1) звільнити території та відновити конституційний лад; 2) захистити права і свободи людей, які постраждали через російську агресію.

Голова комісії Ради федерації Росії з інформаційної політики Олексій Пушков заявив, що законопроект про реінтеграцію Донбасу “не має ані найменшого шансу”. За його словами, подібний проект закону суперечить духу досягнутих в Мінську угод.

Про це він розповів у коментарі польським ЗМІ, який переклав ресурс “Советский спорт”.

Між Росією і Україною вже давно спостерігаються напружені взаємини. Західна Україна ніколи не любила росіян. Я був там нещодавно, і можу сказати, що перебувати там було не дуже приємно, оскільки негатив від місцевих відчувався. Але я не хочу розмірковувати про політику та говорити, що в Україні і в Польщі всі повально не люблять росіян,
– підкреслив він.

За його словами, ця точка зору нав’язується ЗМІ, а у нього є своя думка щодо кожної ситуації – ніколи не судить про всю націю за окремими людьми.

“У будь-якій країні, так чи інакше, відчувається робота пропаганди: “ми є кращими, а всі навколо – вороги”. Деякі перебувають під впливом цієї пропаганди. На щастя, на моєму шляху найчастіше зустрічаються адекватні люди”, – додав Мусерський.

Більше 20 років ми боролися за право на власні символи і власних героїв не тільки безпосередньо із росіянами. Але також і з тими українцями, які погоджувались відмовлятись від символів заради сумнівної і тимчасової вигоди.

Боротися з ними було значно складніше. Росіяни були у Росії. А вони були тут.

Сьогодні такі ж люди закликають нас “не псувати стосунки з нашими найбільшими союзниками поляками”. Але вважати сьогодні поляків братами і вигідними стратегічними союзниками ще безглуздіше і небезпечніше, ніж визнавати братами росіян ще декілька років тому.

Загалом, як колишні офіційні україно-російські стосунки, так і сьогоднішні україно-польскі можна описати одним і тим же реченням. Воно буде виглядати приблизно так – “ми з вами друзі, браття і союзники, але від усього оцього свого фашизму і бандерщини відмовляйтесь і взагалі не забувайте, хто з нас старший брат.” При цьому для знищення наших символів ще в недалекому минулому росіяни застосовували гроші і шантаж. Поляки ж сьогодні застосовують тільки шантаж.

До певного часу росіяни ставились до нас в цілому як до тимчасово втраченої колонії, яка нікуди не подінеться, повернення якої невідворотнє. Яку із часом вдасться купити. Вони довго пропонували нам стати холопами за гроші, до певного часу сприймаючи нас молодшими, але все ж таки рідними братами, які мають просто слухатися старших.

Поляки вважають нас холопами, які мають підкорюватись апріорі. Підкорюватись просто за визначенням. Вони вимагають від нас відмовитися від Шухевича і Бандери за просто так. Реальні відносини одних держав до інших, одних націй до інших випливають назовні і стають чесними та зрозумілими тоді, і лише тільки тоді, коли ці держави вже можуть дозволити собі відхилити чужу допомогу. Тоді, коли держави починають вважати себе повністю самостійними.

Разом із поступовим розвитком власної економіки і потужності поляки все більше і більше набираються наглості і шовінізму. Вони все менше і менше самі бояться Росію. Вони починають думати, що вже не потребують жодних союзників проти росіян. Не потребують і більше не потребуватимуть чужої допомоги. І тому вже починають закидати вчорашнім союзникам і сусідам нахабні історичні пред’яви і агресивні ультиматуми. Польща починає вважати себе сильною самостійною державою. І починає качати нам права вже на офіційному дипломатичному рівні. І ми маємо їм відповідати вже зараз. Принаймні на тому ж рівні. І з такою ж жорсткістю. Інакше далі буде тільки гірше.

Автор: Володимир Шередега

Таку думку в коментарі “Обозревателю” висловив дипломат, експерт фонду “Майдан закордонних справ” Олександр Хара.

“Хоча санкції завдають шкоди, запас економічних сил дає можливість Кремлю продовжувати свій зовнішньополітичний курс. Мінський процес тільки для України є інструментом досягнення миру. Для Росії – це один з інструментів війни”, – сказав він.

Хара також висловив думку, що нездатність офіційного Києва згенерувати нові підходи і залучити до їх реалізації західні країни є сигналом для офіційної Москви продовжувати агресію з комбінацією військових і невійськових методів.

“Заклик держсекретаря США Рекса Тіллерсона до Росії зробити крок в напрямку деескалації може знайти певну реакцію Москви, але в цілому не дає підстав сподіватися, що ситуація кардинально зміниться”, – резюмував експерт.

Про це заявив перший заступник голови комітету Ради Федерації з оборони та безпеки Франц Клінцевич в коментарі “РИА-Новости”.

Нагадаємо, 10 липня Президент України Петро Порошенко повідомив, що для громадян інших держав, які перетинають державний кордон України, буде запроваджено процедури збору біометричних даних. Після засідання РНБО Олександр Турчинов оголосив, що не пізніше 1 січня 2018 року Україна вводить біометричний контроль на кордонах, який стосуватиметься в першу чергу громадян Росії, які в’їжджатимуть на територію України.

“Введення системи попередньої електронної реєстрації для громадян Росії, які в’їжджають до Україну, або так званого біометричного контролю – це, по суті справи, встановлення візового режиму між нашими країнами, і його “упаковка” принципового значення не має”, – переконаний Клінцевич.

Відтак в Росії готуються до заходів у відповідь, які можуть безпосередньо стосуватися близько 4 мільйонів українців, які перебувають на території Росії. Саме їх можуть “попросити” покинути Російську Федерацію, заявив російський політик.

До слова, віце-спікер Держдуми Ірина Ярова не менш різко відреагувала на біометричний контроль з боку України.

Про це свідчить промова Лаврова, яка опублікована на офіційному сайті МЗС Росії.

Так, відповідаючи на питання “Чи не здається Вам, що в цілій низці міжнародного порядку денного ми “граємо не в своїй лізі”? глава російського зовнішньополітичного відомства відповів: “Я читав і досі чую критику про те, що ми даремно вплуталися в конфлікт на Донбасі, в сирійський конфлікт”.

“Напевно, тут потрібно комплексно підходити до того, що собою становить та чи інша нація і народ. Це люди, які хочуть виключно “хліба і видовищ”, і їм все одно, як вони сприймаються на міжнародній арені, в якості яких гравців – серйозних, відповідальних, самостійних, гідних – чи ті, які заради “хліба і видовищ” готові підтримувати будь-які капризи гегемона. Для мене дуже важливо, щоб це було зрозуміло”, – додав Лавров.

Приватна бесіда двох президентів була більш прямою, ніж публічні заяви, пише Lemonde із посиланням на неназване дипломатичне джерело.

Макрон передав Порошенку таке послання: ми будемо вимогливі до Росії, але ви повинні поводитися бездоганно. Такі заяви, як “ми безсилі щось зробити”, прийматися більше не будуть,
– зазначає французьке видання.

Проте, як ідеться далі, президент Франції зробив також і низку дружніх жестів для свого українського колеги, запевнивши його, що Франція “ніколи не визнає анексію Криму” і що всі пам’ятають, “у чому причина: мова йде не про українську агресію”.

Нагадаємо, 26 червня Президент України Петро Порошенко зустрівся з президентом Франції Еммануелем Макроном. Перш за все, політики поговорили про варіанти вирішення війни на Донбасі.

Згодом Петро Порошенко заявив про новий план з деокупації Донбасу під назвою “Формула Макрона”.

Вважає, така реакція зумовлена тим, що українців століттями дискримінували за мовною ознакою у власній країні і що ця тенденція продовжується до сьогодні.

“У французького соціолога П’єра Бурдьє є поняття “законсервованого насильства”. Коли людина безперестанно стає об`єктом приниження, коли вона постійно поставлена в ситуацію, де позбавлена гідності, – в неї накопичується ефект від насильства. І в певний момент, згідно із Бурдьє, він мусить вирватися. Часто в екстремальних формах”, – пояснює Шевчук.

На його думку, постмайданний уряд продовжує мовну політику попередників усіх часів, вдаючи, що мовного питання не існує або воно штучне. А, мовляв, такий підхід в час війни є руйнівним.

“З іншого боку, є така тема, що українська та російська мови мають відповідати баченню нового політичного проекту, який відображається у цьому гаслі “Єдина країна/Единая страна”. Він сфабрикований таким чином, щоб у чотирьох словах задекларувати відсутність конфлікту між колонізатором і колонізованим”, – переконаний мовознавець.

Гасло “Єдина країна/Единая страна”, на думку Шевчука, лише підкреслює глибину конфлікту між Україною та Росією

Він пояснює чому, на його думку, влада не взялась активно просувати українську мову. Тому що насправді революції не відбулося ні в 2004-му, ні в 2013-2014 роках, бо “олігархат, як був при владі, так і залишився”. Таким чином, мовне питання лише вершина айсбергу, яка це демонструє.

Глибока інституціоналізована дискримінація величезної кількості українських громадян за мовною ознакою: відсутність українського кінематографа, відсутність українського голосу на телебаченні, у пресі, – тобто невідповідність пропорційної частини українського населення у їх представленості у всіх галузях публічного життя, – це тільки відображення загального економічного безправ’я українців. А мова це виділяє як найпомітніше,
– вважає експерт.

Натомість, замість того, щоб захистити мову деякі держслужбовці своїм прикладом нівелюють закон. Наприклад, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков порушує закон “Про державну службу”, який зобов’язує чиновників у публічних виступах говорити українською. Не допомагає і рішення, яким суд зобов’язав Міністерство внутрішніх справ перекладати виступи очільника відомства.

“Це викликає питання або до його інтелектуальних здібностей, або до його політичної настанови до України. Я не сумніваюсь в тому, що він здатний опанувати мову. Але він має якесь презирство до цього… Наявність цієї людини на вершечку ієрархії даної урядової установи – це автоматична русифікація цієї установи”, – вважає співрозмовник сайту “24”.

Шевчук є прихильником ухвалення закону “Про державну мову”. Відповідний законопроект у лютому зареєстрували у Верховній Раді, однак до голосування так і не дійшло. Тоді точилась запекла дискусія щодо нього. Юрій не розуміє, чому українське суспільство не дотисло парламент, аби той ухвалив документ, який мав бути закладений на зародках державності.

Закон захистив би українську мову, як єдину можливу мову, що може служити основою для суспільної солідарності. Російська мова не здатна за визначенням бути об’єднуючим началом для українського суспільства. По-перше, тому, що вона не є мовою більшості. По-друге, тому, що вона має криваву історію свого поширення. У занадто великої частини українського суспільства вона асоціюється з кривавою політикою російського імперіалізму,
– пояснює експерт.

Прихильники двомовної країни часто згадують Бельгію, якій зараз нічого не загрожує, та Швейцарію, на яку ніхто не нападав вже кілька століть. Україна ж межує з державою, яка за своєю природою є загарбником і завжди намагалась нас завоювати. В тому числі і за допомогою знищення мови спеціальними законами такими як “Емський указ” або “Валуєвський циркуляр”.

Більшіcть людей, які пропонують узаконити двомовність України, Шевчук вважає “п’ятою колоною”. Однак він помітив позитивні тенденції в суспільному ставленні до мовного питання. Що все більше громадян розуміють значення мови для виживання держави.

Це боротьба за гідність, за те, щоб відчувати себе господарем у своїй країні. І мова це лише найпомітніший вияв цієї боротьби,
– каже Юрій Шевчук.

Про це він повідомив на спільній прес-конференції з главою МЗС Німеччини Франк-Вальтером Штайнмайером.

За словами Лаврова, розрив відносин — це крайній захід, і зараз важливо уникнути таких кроків, пише РИА Новости.

Російський “Сбербанк” не планує найближчим часом продавати свій банківський бізнес в Україні, позаяк він приносить прибутки. Про це запевнив заступник голови “Сбербанку” Олександр Морозов, передає ТАСС. “Україна продовжує працювати. Ми навіть не розглядаємо зараз продаж, все добре, вона, так би мовити, хорошу прибутковість (показує)”, – запевнив топ-менеджер банку. Морозов уточнив, що українська “дочка” російського “Сбербанку” не потребує докапіталізації відповідно до вимог Нацбанку.

Нагадаємо, раніше з’явилася інформація, ніби “Сбербанк” планує продавати свій бізнес в Україні. Крім того, фінустанова перейменувала свою українську “дочку”, прибравши в назві слово “Росії”, а залишивши лише “Сбербанк”. Скаргу до суду одразу подав український “Ощадбанк”, який володіє правами на торгову марку “Сбербанк”. А через агресію Росії проти України активісти неодноразово трощили вікна та поливали фарбою відділення “Сбербанку”.

Також повідомлялося про вихід з українського ринку російського ВТБ.