В інтерв’ю OBOZ.UA Юлія розповіла про заборони в американських дитсадках, домашні завдання, які кардинально відрізняються від українських, та на що йдуть батьківські кошти. Вона також пояснила, хто може працювати вчителем у США, яка його роль у житті дітей та з якими викликами доводиться боротись в українській школі.

– В Україні ви працювали в бібліотеці, та після переїзду до США влаштувались асистенкою виховательки в американському садочку та вчителькою в українській школі. Наскільки це було важко здійснити?

– Після приїзду до США я спершу працювала у своєї родички нянею. Було зручно на початку, коли нічого ще не знала, не мала водійських прав. Через пів року побачила оголошення в одній із груп у Facebook, що потрібні вчителі для літнього дитячого українськомовного табору при Українській церкві. Там я пропрацювала літо і познайомилась з директоркою школи українознавства у Брукліні “Нова Хвилька”, яка була організатором табору, пані Мирославою Роздольською. Після табору вона запропонувала мені долучитись до їхнього дружнього колективу, що складається з колишніх українських вчителів, які свого часу емігрували до США.

Роботу в садочку знайшла через оголошення в тому ж Facebook. Була вакансія асистенки виховательки, на яку мене і взяли. У США, принаймні у штаті Нью Йорк, немає поняття державний дитячий садочок. Тут вони всі приватні. Є державні програми, які надають субсидії (ваучери) для малозабезпечених сімей. Вік діток – від 1,5 до 5 років (це в нашому садку). Чула, що є садочки навіть від 3-х місяців, і це логічно, бо декрет тут дають лише до 3-х місяців.

Спочатку працювала в групі з найменшими дітками від півтора року. У садочку є дітки як із сімей вихідців з пострадянського простору, так і американські. Мова спілкування – англійська, уроки лише нею, але на прохання батьків вихователі можуть говорити російською. Перші пів року в бебі-рум були ще тим випробуванням – 16-20 дітей віком до двох років (усміхається). Щоправда, за правилами, ми працювали втрьох: вихователька і дві асистентки. Влітку мене перевели в передшкільну групу до найстарших діток. Працюю в парі з вчителькою-американкою, багато вчуся від неї, насамперед – удосконалюю свою англійську.

– Давайте почнемо з дошкільної освіти. Розкажіть для початку, який розклад і заняття в дитячому садочку?

– Наш садочок працює з 7 до 19 години з понеділка по п’ятницю. В кожній групі є дітки, які приходять на 7:00. До 9 години ранку вільний час, поки всі збираються. О 09:00 – сніданок, потім зарядка і час для навчання (circle time). Навчання в кожній групі проводиться відповідно до віку. У нашій передшкільній групі вихователька навчає діток алфавіту, рахуємо, додаємо та віднімаємо в межах десяти. Раз на тиждень є урок наук (science), на якому ми вивчаємо різні країни світу, робимо хімічні та фізичні експерименти – знайомимось з властивостями магнітів, робимо масло з молока, досліджуємо, який предмет потоне у воді, а який плаватиме, вивчаємо Сонячну систему тощо.

Після навчання, якщо погода дозволяє, йдемо на прогулянку. На задньому дворі облаштований дитячий майданчик. Потім обід і сонний час: у молодших групах із 12:00 до 15:00, у старшій з 13:00 до 15:00.

Після сонного часу – час на снек (прийом їжі). До речі, відійду від теми, слово dinner означає тут вечеря, а не як нас вчили в школі, що це обід. Про supper тут ніхто і не чув. Потім ще один урок – переважно вихователька читає книжку або робимо якийсь арт. Опісля, знову ж, якщо дозволяє погода, йдемо на вулицю, якщо ж ні – час для гри в кімнаті.

– Чи є так звані домашні завдання, як в Україні, коли батькам треба щось намалювати з дитиною, назбирати каштани, зробити аплікацію тощо? Коли ввечері діти згадують, що треба було нарвати листочків у парку чи намалювати сім’ю. Звичайно, це позитивно впливає на стосунки батьків та дітей, але якщо мама чи тато втомлені з роботи, мають багато справ, а ресурсу – ні. Чи нормально це?

– Щодо початкової школи (elementary school), яку закінчує цього року моя дочка (5 клас), домашні завдання їм задають у понеділок і перевіряють у пʼятницю. Дитина сама вирішує, чи зробити все за один день, чи розтягнути “задоволення” на весь тиждень. Вікторія робить усе в понеділок і цілий тиждень після школи має вільний час.

Домашнє завдання розраховане так, щоб дитина витрачала на нього не більше 40 хвилин на день. Решту часу дається на відвідування секцій, відпочинок та сімейний час. Якщо враховувати нашу конкретну ситуацію, то я допомагаю доньці з англійською (перший час доводилось допомагати більше, тепер вже менше, бо є значний прогрес із мовою). Декілька разів на рік є так звані проєкти, коли після прочитаної книжки чи вивченої теми потрібно виготовити власну обкладинку з прочитаної книжки, 3Д-макет з улюбленої сценки чи якийсь науковий проєкт.

Щоразу донька справляється сама, але варто сказати, що вчителі дуже допомагають і направляють кожного учня за потреби. Батьків запрошують вже на презентації цих проєктів, щоб вони мали змогу потішитися за свою дитину. І вчителі також пишаються кожним здобутком учнів, бо це насамперед їхня заслуга. Не певна, чи в кожній школі так, чи це нам пощастило зі школою.

Щодо садочка, в якому працюю, ми також задаємо домашнє завдання у старшій групі (передшкільній). І це зазвичай повторення пройденого матеріалу. Інколи можемо попросити батьків назбирати разом з дітьми осінніх листочків чи камінці для розмальовування, і батьки зазвичай радо відгукуються на такі прохання. За моїми спостереженнями, у США обоє батьків намагаються приділяти дітям однакову кількість свого часу. І розглядають проведення часу з дітьми більше як свою перевагу, а не як обовʼязок. У багатьох американських сім’ях партнери намагаються розділити відповідальність порівну у всіх аспектах життя, включно з доглядом за дітьми, домашнім господарством, роботою, фінансами та вільним часом. На мою думку, саме у взаємопідтримці ховається їхній секрет ресурсності.

– При Міністерстві освіти та науки України відкрили дитячий садок для дітей співробітників. Таким чином відбуватиметься пілотизація реформи дошкільної освіти. Чи є у вас щось подібне?

– Не чула про таке, але тут є садочки домашнього типу Family Child Care Homes або Home-Based Child Care. Це коли одна людина, зазвичай це жінка, доглядає декількох дітей у своєму будинку. Такий садочок повинен отримати спеціальну ліцензію та відповідати вимогам держави щодо догляду за дітьми.

І взагалі тут все, що стосується дітей, – під пильним контролем державних органів, інспекторів з безпеки, охорони здоров’я та освіти. У нашому садочку також увесь рік відбуваються постійні перевірки всіх можливих інстанцій.

– У мережі виникла дискусія через відео з садка у Данії, де діти радісно граються у багнюці, а скільки часу проводять на вулиці американські діти?

– У початковій школі навчання починається о 08:40 і закінчується о 15:00. Якщо погода дозволяє, діти виходять на вулицю на 20 хвилин посеред дня на ланч або після ланчу. У садочку ми гуляємо два рази по 30-60 хвилин до і після обіду, залежно від погоди. Я читала про практику гри в калюжах у Данії і сказала б, що американські батьки радше б погодились на таке, але звісно, після попередження і вжиття всіх безпекових заходів.

– Які є заборони в дитячому садку? Чи існує практика, коли батьків залучають до збору коштів? На що взагалі здають батьки та як святкують дні народження в садках?

– Робота дитячих садочків тут, зокрема в штаті Нью Йорк, регулюється кількома законами та відділами: законом про догляд за дітьми, законом про освіту, відділом охорони здоров’я та психічного здоров’я міста Нью-Йорк, відділом освіти міста Нью-Йорк. Ці закони встановлюють вимоги до персоналу, безпеки, охорони здоров’я та освіти.

Основні заборони в дитячих садочках США передбачають:

заборону на фізичну силу;
заборону на харчові продукти з горіхами (щоб не допустити алергічних реакцій, у нас на видному місці висить список заборонених продуктів, якщо такі є, для кожної дитини);
заборону на домашніх тварин, щоб не допустити можливих укусів та алергічних реакцій.
Що стосується залучення до збору коштів, у нашому садочку гроші батьки платять додатково лише за організацію подорожей чи заходів для дітей (випускних чи інших святкувань у ресторанах за бажанням). Наприклад, коли ми святкували День подяки, дорослі могли принести дітям їжу для святкового столу.

Щодо святкування днів народження в конкретно нашому садочку, то зазвичай батьки несуть піцу, торт чи кексики, також часто замовляють аніматорів, які розважають дітей у групі.

– В Україні, особливо в приватних садках, поширена практика, коли вихователі майже щодня фільмують процес виховання і навчання дітей та скидають батькам у Viber чи Telegram. Як із цим у США?

– Так, ми також маємо спеціальний додаток для комунікації з батьками. Кожного дня скидаємо фотографії та відео. Я вважаю, це чудово, що є така можливість для батьків спостерігати за своїми дітками, коли вони не поруч.

– У країнах світу набуває популярності практика відсутності іграшок під час перебування дітей у дитячому садку, щоб запобігати залежності. Що з цього приводу думаєте ви?

– Цікава ідея, але не уявляю, як би це можна було організувати на практиці, наприклад, у нашому садку. Для того щоб діти мали можливість креативити і самостійно створювати засоби для гри з інших матеріалів, потрібно створити умови. Такий спосіб можна запровадити в літніх таборах, коли діти перебувають здебільшого на вулиці. Крім того, особисто я не бачу ніякої загрози від іграшок для дітей, принаймні від тих, якими вони грають у нашому садку.

Здебільшого ми використовуємо різні конструктори, LEGO, пазли, дівчатка залюбки граються дитячою кухнею та ляльками з одягом, для хлопчиків завжди цікаві машинки та іграшкові дороги, хоча нерідко хлопчики “куховарять” для ляльок, а дівчатка ганяють на іграшкових машинах! Для мене це більше про організацію вільного часу, безпечного і цікавого, для дітей в обмеженому просторі.

– Як вирішують конфлікти в садку між дітьми? Працюють з бійками?

– Якщо конфлікт обійшовся без тілесних ушкоджень, тоді проводимо бесіду з дітьми і надалі пильніше стежимо за винуватцями. На практиці діти після сварки чи бійки одразу продовжують гратися, ніби нічого й не бувало. Якщо є якісь подряпини, укуси, синці чи інші сліди конфлікту, ми змушені повідомити батьків. Бувало і таке, що розслідування доходило до підняття записів із камер спостережень, які на кожному кроці в садочку, але це вже більше про адекватність самих батьків.

– Хвороби – окрема тема. Наприклад, європейці не вважають нежить діагнозом і приводять дітей у садок із шмарклями. Як із цим у США?

– Так, нежить – це не хвороба, але американці пішли ще далі: температура нижче 100.4 F (+38° C) не вважається високою температурою і приводом тримати дитину вдома. Нерідко батьки дають жарознижувальні препарати зранку і приводять у садок, а вже на вечір температура в дитини підвищується. Проте це зумовлено безвихідністю: часто на роботі дають лише п’ять днів лікарняного на рік, і якщо в тебе ще й не одна дитина, вписатися в ці рамки просто неможливо.

Хоча є тут одне захворювання, про існування якого я й не чула в Україні. Тут його називають pink eye (“рожеве око” дослівно). Це не наш ячмінь. Це коли око в дитини закисає і червоніє. Вважається дуже заразною хворобою, тому за перших симптомів ми дитину ізолюємо від інших і повідомляємо батьків. Лікують зазвичай очними краплями з антибіотиком.

– Яке основне завдання української школи в США?

– Основним завданням цієї та подібних шкіл у Нью-Йорку та інших штатах є навчити студентів, які у більшості вже народилися в США, говорити, читати і писати українською мовою та знати українську історію і традиції. Щосуботи проводяться шість уроків – українська мова, література, історія, географія, культура, малювання і музика. Є класи з кіндергарден (від трьох років і до випускного десятого класу).

Після уроків діє наша організація “Пласт” для охочих. Також постійно відбуваються репетиції і готуються сценарії на всі українські свята.

– Чи є в українській школі діти-переселенці? Як пройшла їхня адаптація та з якими випробуваннями довелося зіткнутися?

– В українській школі є діти, які приїхали за програмою United for Ukraine. Саме в українській школі, мені здається, вони почуваються дуже впевнено порівняно з тими, хто народився вже в США. Адже рівень їхньої української мови, знань з історії України, географії та культури не зрівняти з “американськими” українцями. Діти-біженці відвідують школу радше для спілкування та проведення часу зі “своїми”.

У них більше проблем в американських школах із англійською. Тому на уроках зі старшими класами (я вчителька на заміну, маю можливість працювати з різними віковими категоріями) пропонувала дітям гру в перекладачів: розігрували сценки, ніби приїжджає американець в Україну, і йому потрібний перекладач. Або навпаки – перекладач потрібен українцю в Америці. Учні сприймали такі ігри на ура.

– Яка основна відмінність між американською та українською системами освіти?

– Основна відмінність між американською та українською освітою – у підходах до навчання. Американська освіта орієнтована на розвиток індивідуальних здібностей та інтересів учнів, тоді як українська освіта – це більше про набір академічних знань та підготовку до екзаменів.

Також треба відзначити, що в американських школах фокус більше на активне навчання, проєктну роботу та розвиток критичного мислення. Навчають вміти саме вчитись. Українська освіта більше орієнтована на теоретичне навчання і знову ж таки на підготовку до іспитів, тестів.

Ну і про роль вчителя. Мені здається, в Україні вчитель більше як авторитет, який передає знання учням, у США він часто грає роль наставника, який допомагає учням розвивати свої здібності та інтереси. В американській школі акцент на розвиток особистості, соціальних навичок та емоційного інтелекту, а українська освіта акцентує на розвитку інтелектуальних здібностей та наборі знань.

Тому, на мою думку, випускники американської школи все ж мають більше шансів стати успішними та щасливими дорослими. Оскільки вони краще підготовлені до вимог сучасного світу, навчені бути гнучкими, адаптивними та здатними швидко навчатися і пристосовуватися до нових ситуацій.

– Яка зарплата у вчителя? Чи бракує персоналу?

– Зарплати навіть у дипломованих вчителів у американських школах вважаються невеликими. Але для них є хороші бонуси – страховка, оплачувані відпустки, лікарняні, свята. Я, на жаль, не є поки дипломованою вчителькою, не маю вчительської ліцензії, тому в ту когорту не входжу. Щоб отримати диплом вчителя, мені ще треба 2-3 роки коледжу, опісля – нострифікація мого українського диплома, а це час і кругленька сума. Хоча в майбутньому все ж розглядаю навчання з можливістю працевлаштування в американській школі. Як виявилось, мені це подобається!

В українській школі отримую 20 доларів (близько 833 грн) за годину, працевлаштована офіційно, з цієї суми ще сплачую податок. У садочку мені платять 17 доларів (близько 708 грн) на годину, починала з мінімальних 16 доларів (близько 666 грн) з яких також ще стягується податок. В українській школі вчителів вистачає, враховуючи ситуацію з напливом українців протягом двох останніх років. Щодо садочка, то в нашому постійно є вакантне місце, бо робота важка і недооцінена матеріально.

– Юлю, а як адаптувалась за два роки у США ваша дитина?

– Вікторії важко, тому що в школі в неї немає друзів. Сама школа хороша, але в ній нема нікого українськомовного чи хоча б російськомовного. Тому спочатку не знайшла друзів через мовний барʼєр, тепер, коли вже мову підтягнула трохи, вже закрилась, напевно, бо діти між собою передружилися, а вона залишилася осторонь.

Хоча мені подобається, що тут щороку класи розформовують, і з нового навчального року створюють з паралелі два нові класи, рандомно набираючи в них учнів. Кожного року інша вчителька теж. Можливо, це тільки в початковій школі так.

В академічному плані Віці подобається, вона має математичний склад розуму, тому з математики і наук проблем немає. От з англійською трохи складніше було. В школі вони багато читають і пишуть твори по прочитаному. А змусити її читати – ще те завдання, причому українською теж. В Україні Віка провчилася два з половиною роки. Ходила в ліцей, де навчалися за програмою “Інтелект України”. Те, що ми встигли пройти, мені дуже сподобалося. Хоча доводилося сидіти з нею, допомагати з домашніми завданнями, особливо з письмом. Дуже нам подобався предмет “Я пізнаю світ”. Памʼятаю, як вона в другому класі розʼяснювала мені будову молекули, таблицю Менделєєва, хімічні формули. Я була шокована, а вони те все вивчали за допомогою мультиків і багато різного візуалу. У США математика інакше викладається, якийсь зовсім інший підхід. Тут вони перший семестр приділяють гуманітарним предметам, другий – математичний.

– З якими загалом викликами довелося зіткнутися в іншій країні?

– Працюючи в українській школі “вчителькою на підміну” і класною керівницею сьомого класу, зіткнулась із проблемою зацікавити дітей вивчати Україну. Складність полягала ще в тому, що це для студентів шостий навчальний день тижня, і змусити їх щось вчити і запамʼятовувати не так просто, тому для себе ставлю за мету саме зацікавити, відкрити щось нове, деколи шокувати якимись цікавими фактами, про які вони ніколи не чули і ніде тут не почули б.

Для цього запрошуємо гостей у школу на різні урочистості, в тому числі і високопоставлених: сенаторів, політиків, директорів американських шкіл. Також, наприклад, минулого року учні нашої школи долучилися до урочистої ходи, організованої до 90-річчя памʼяті жертв Голодомору та геноциду 1932-1933 років. Величезна колона з українською символікою і колосками йшла вулицями Манхеттена, привертаючи увагу до наших проблем і викликів теперішнього часу. Це те, що повинна робити і робить українська діаспора в Нью-Йорку, бо, до речі, середньостатистичний американець іноді сумнівається, чи Україна взагалі суверенна держава!

Та основним викликом для мене є брак часу на дочку. В неї в школі дуже часто влаштовують відкриті уроки, на які запрошують батьків, і все посеред робочого дня. Я працюю порівняно далеко від школи, 30 хвилин машиною, а автобусом десь годину-півтори. До того ж, щоб відпроситися на роботі, треба знайти заміну на цей час, а персоналу, як я вже казала, не вистачає. Я була змушена побороти один із своїх страхів – сісти за кермо. Місяць тому отримала водійське посвідчення.Тепер намагаюся відвідувати найважливіші події доньки в школі.

Тіло новонародженої дитини було знайдено в смітнику на автобусній зупинці в місті Бжезіни.

Виявив його пасажир, який чекав на автобус. За інформацією окружної прокуратури Мінська-Мазовецького, 18-річна українка народила дитину в робітничому хостелі, де у неї стався крововилив.

Після пологів жінка загорнула дитину в поліетиленовий пакет і викинула її на смітник.

Поліція затримала не лише матір, але й трьох її родичів: сестру, хлопця та двоюрідного брата, які були молодшими за 20 років. Вони підозрюються в тому, що перешкоджали слідству, змиваючи сліди крові і очищаючи матрац. Усім затриманим заборонено виїзд з країни.

Магдалена Вечорек, керівник прокуратури Міньско-Мазовецького району, повідомила, що 18-річна українка, яка приїхала до Польщі два місяці тому, роди розпочалися вночі, коли її 18-річний хлопець проходив між поверхами.

Мати дитини стверджує, що не знала про свою вагітність. Судмедексперти ще не визначили причину смерті новонародженого, але не виключають можливі фактори, такі як асфіксія, кровотеча або застуда. Наразі жінці висунули звинувачення у дітовбивстві, але кваліфікація діяння може змінитися після психіатричної експертизи.

В Італії трагічно загинула 33-річна українка Марта-Марія Огризко після того, як впала зі скелі.

Про це повідомило італійське видання Rainews.it.

Схил знаходиться біля трейлера, де вона жила зі своїм партнером. Після падіння зі скелі заввишки близько двох метрів, не маючи змоги поворухнутися, українка попросила свого партнера-росіянина про допомогу, надсилаючи йому повідомлення через Whatsapp і телефонуючи йому, але він проігнорував прохання про допомогу.

Жінку наступного ранку знайшли мертвою. На тілі жінки виявили травми внаслідок падіння, а також від отриманих раніше побоїв.

Крім того, що чоловік проігнорував прохання українки про допомогу і залишив її помирати, італійські правоохоронці з’ясували, що 41-річний росіянин Ілля Б. неодноразово нападав на Марту-Марію і погрожував їй, зокрема, ножем. Одного разу він спалив її одяг та зіштовхнув на запалене багаття, що спричинило опіки сідниць, рук та живота другого ступеня.

Крім того, росіянин не дозволяв українці спілкуватися та бачитися з членами сім’ї, яких він ненавидів через українське громадянство. В одному випадку, за словами сестри загиблої, він образив їх, назвавши “фі***ими українцями, які мають померти”. У кількох випадках жінці доводилося навіть лягати у лікарню через побиття.

Росіянина заарештували за звинуваченням у жорстокому поводженні. Йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 12 до 24 років.

Про це повідомляє Bild, пише “Європейська правда”.

На пресконференції у місті Хемніц поліція підтвердила, що тіло, яке знайшли напередодні у лісі поблизу Дебельна у Саксонії – 9-річна українка Валерія, яку шукали з 3 червня після того, як вона пішла у школу і зникла.

“Валерія стала жертвою злочину. Ми розслідуємо його як вбивство”, – повідомив начальник поліції Карстен Кемпф.

У поліції розповіли, що вбиту виявили далеко від стежок, у важкодоступній зоні з низькорослою рослинністю. Слідчі вважають, що це і було місцем вбивства.

Тіло обстежували у лейпцизькому інституті кримінальної експертизи.

“Після досліджень та розтину не виявлено ознак того, що дівчинка стала жертвою сексуального насильства”, – повідомила старший публічний прокурор Хемніца Інгрід Бургарт.

За останні дні залучені до пошуків правоохоронці опитали близько 400 громадян в окрузі та перевірили місцеперебування осіб, які раніше скоювали сексуальні злочини. Підозрюваних поки немає.

“Наше розслідування на даний час зосереджується на безпосередньому колі знайомств родини”, – повідомила прокурор.

Нагадаємо, про Валерію повідомляли, що вона родом з Дніпропетровщини і живе у Німеччині з матір’ю з 2022 року. Її батьки розлучені, батько служить у силах оборони України.

Про те, що Валерія зникла, повідомила її мати після того, як дівчинка не повернулася додому у звичний час. Правоохоронці почали розслідування проти школи, яка із запізненням повідомила про відсутність дівчинки на уроках.

Горленко Вікторія Андріївна, у докуменах латиницею – Horlenko
17.03.1988

Резидентка Італії (має посвідку на проживання), не громадянка

У соцмережах востаннє була онлайн ввечері 17 квітня. Говорила, що збирається на побачення. Після 21.00 перестала з’являтися у мережі. Усі надіслані повідомлення та дзвінки – не прочитані та без відповіді

Попередня інформація: зустрічалася з Лоренсо (прізвище невідоме). 17.01.1987.
Відомо: працював оператором (знімали кіно), влітку 2023 року їздив на зйомки (Греція або Кіпр). Дідусь Лоренцо автор якоїсь книги про історію Італії.

Поширте будь ласка по групам

Звертатись до @natashazanuda

Я свідомо залишилася в Україні. Я маю трьох дітей і професію, що дозволяє мені працювати там, де є інтернет. У мене є вагомі причини і можливості покинути країну із чистим сумлінням.

Я маю родичів і знайомих по всьому світу – від Норвегії до Сполучених Штатів. Усе дитинство я чула від батьків, що у цієї країни немає майбутнього і треба емігрувати світ за очі за першої ліпшої нагоди.

Моя англійська сезонно коливається у межах С1 і я інколи розважаю себе перекладом власних текстів, шкодуючи, що вони, падло, так складно написані. Якщо це – не передумови для еміграції, то я не знаю, якими ще ці передумови мають бути.

Але я лишаюся. Свідомо. І це рішення усе більше стає схожим на авантюру та дивакуватість. А має бути – на патріотизм.

У мене є питання до мого уряду. У мене є питання до влади.

Мені хочеться знати номер картки, на який я можу скинути кошти для будівництва танкового заводу.

Мені хочеться знати куди скинути, щоб виробництво ракет та літаків розпочалося вже завтра. Бо ми не встигаємо.

Я запитую про це на 3-й рік повномасштабної війни, бо мені, людині абсолютно цивільній зрозуміло, що потрібно мати свою сковорідку для самооборони від злодіїв, а не просити сусідів, щоб позичили, бо злодії нишпорять по хаті, а тобі немає чим аргументувати.

Я запитую про це абсолютно серйозно, бо вихована запитувати, що я можу зробити для країни, а не що вона може зробити для мене. За місяці війни я звикла донатити і звикла сама визначати – на що донатити.

Немає у мене надії, що моя країна мені дасть щось. І це не гірко і не прикро – це реальність. Я сама собі назбираю на пенсію та зможу дати освіту своїм трьом. Я звикла, що на усе хороше потрібно скидатися: на машини, на дрони, на форму, на прибори нічного бачення, на протигази, на лікування, на протезування, а потім ще на принтер у клас, на екскурсію, на репетитора та на подарунки до св. Миколая. Окей. Я не хочу скидатися на благоустрій Києва зараз – як вимкнути функцію «скидатися на бруківку»?

Я хочу скинутися на оборонну промисловість. І не можу.

Я хочу, щоб був патронний завод мого району, бо нам довго воювати, а виробництва досі немає.

Я хочу, щоб моє ОСББ робило дрони вечорами.

Я хочу, щоб ми офіційно перейшли на воєнні рейки, бо нахіба мені ті кругові розвʼязки на подолі?!

Як з великого будівництва зробити велике воєнне виробництво?

Це не може бути складно. Не повинно бути складно за формальною логікою – нам потрібні зараз засоби смерті, засоби ентропії, а ентропія – завжди простіша за креацію, я це, як мама розумію. І як психотерапевт… Руйнувати – не будувати, як то кажуть. Ми що, не здатні штампувати ті патрони? Ми не маємо з чого робити те залізяччя з вибухівкою?

Мені потрібна така податкова чи то донатна система фінансування держави, щоб я могла скидати кошти на розвиток того, що я вважаю за необхідне, бо я маю позицію та хочу нести особисту фінансову відповідальність, бо я, бляха, боєць фінансового фронту чи як?

Я є спонсором купи толкових ютуб-каналів, бо я так виражаю свою позицію – я хочу, щоб вони були – тому плачу за них. Я маю електронну підписку на англомовні видання – бо я вдячна за їхню роботу та підтримую їх у такий спосіб (І я вважаю, що вони задешеві, доречні).

Я не хочу спонсорувати «єдиний марафон», бо він проти моєї податкової волі фінансується, бо він нічим не відрізняється від бруківки.

Я готова прожити своє життя, як нелегку пригоду. Я готова жити в історичні часи, спокійно вдивляючись у реальність. Я готова до того, що потрібно платити за субʼєктність. Але я не готова марнувати життя через менеджерські про@&би, криворукість та примітивність.

Є у мене ідея написати про національного героя Олексу Довбойовбуша, який був позитивним, але ідіотом – тому і загинув. Але це трохи згодом, а зараз – підкажіть де оформити підписку на танковий завод?

Поліція Мангейма виявила новонароджену дівчинку, мати якої знайшли вбитою. Дитина перебувала під наглядом жінки та чоловіка.

Про це пише Bild.

Як зазначається, слід дитини загубився після того, як її матір 27-річну українку, вбили у місті Хоккенхайм. Правоохоронці підозрюють у злочині чоловіка та жінку, в яких знайшли немовля. Їх заарештовано.

У поліції заявили, що наразі дівчинку відправили до лікарні. Крім того, тривають пошуки 51-річної матері убитої.

Зміст
Жорстоке вбивство українки в Німеччині
Подробиці про родину
Вбивство українців у Німеччині – не вперше
Ще одне вбивство українки
Чому підозрюваному не повірили?
У Німеччині поліцейські розслідують жорстоку розправу над українкою. Після загибелі дівчини зникла її мати та новонароджене немовля.

Всі подробиці трагедії розповідають журналісти в ексклюзиві TSN.ua.

Play Video
Жорстоке вбивство українки в Німеччині
В Німеччині безслідно зникла родина українців. Кілька діб пошуків – і на березі річки місцевий житель знаходить тіло невідомої жінки. Слідство встановило, що загибла – 27-річна українка, вона, її мати та новонароджена донечка безвісти зникли ще 4 березня. Про це повідомили журналісти німецького видання “Більд”. Експерти вже підтвердили, що дівчину вбили. Тепер живими намагаються знайти її маленьку донечку та матір. Журналістка ТСН Наталія Фібріґ з Німеччини розповіла деталі історії.

Подробиці про родину
Відомо, що родина поїхала за кордон через повномасштабну війну в Україні. В Німеччині жінки з дитиною жили в таборі для біженців в окрузі Рейн-Неккар. Зараз на пошуки матері та доньки вбитої, а також зловмисника стали близько сотня поліцейських. Правоохоронці вважають, що в день смерті всі вони були разом. Тепер у місті шукають свідків, уже 50 повідомлень місцеві надіслали до відділку, втім, поліцейські просять й інших небайдужих, які могли щось бачити або чути, повідомляти про це. Справу розслідує спеціально створена комісія. Околиці місця злочину на березі Рейну обшукали з собаками-нюхачами, щоб знайти “можливі засоби злочину”. Нагадаємо, що в Німеччині вже неодноразово скоювали напади на українців, на жаль, з летальним кінцем.

Вбивство українців у Німеччині – не вперше
Як-от у лютому невідомі з ножами напали на баскетболістів з України. Один зі спортсменів, 17-річний Володимир Єрмаков, помер у лікарні від отриманих травм. Трапилося це в місті Обергаузен, за 40 кілометрів від Дюссельдорфа. Як з’ясувалося пізніше, ще дорогою в автобусі між підлітками розпочалася словесна перепалка, а коли вони вийшли на зупинці – зчинилася бійка. Один з нападників дістав ніж і поранив 4-х хлопців, серед яких було двоє українців. У Федерації баскетболу міста Києва у Facebook заявили, що на хлопців напали напередодні чергового матчу саме за те, що вони – українці.

“Володя і його друг Артем Козаченко виступали за молодіжну команду «ART Giants» (U-19) з Дюссельдорфа. Напередодні чергового матчу на юних баскетболістів напали з ножами на вулиці просто за те, що вони – українці! Вся команда провела ніч у лікарні поруч із нашим хлопцями. На превеликий жаль, лікарі не змогли врятувати Єрмакова, а Козаченко залишається в реанімації”.

Ще одне вбивство українки
Поліцейські оперативно розшукали й затримали нападників, ними виявилися теж підлітки – один родом із Туреччини, інший – із Сирії. А в червні 2023 року в Німеччині бойфренд застрелив 39-річну українку, яка втекла туди від війни разом із десятирічною донькою. Як повідомляє Bild, 39-річна Юлія приїхала з донькою до Німеччини навесні 2022 року. Жінка планувала збудувати нове життя, а знайшла смерть. За даними видання, Юлія мешкала зі своїм 50-річним коханим – німцем Францом. Він і став убивцею. Під час скоєння злочину рівень алкоголю в його крові становив 1,4 проміле. Обвинувачений переконував, що вбивство було випадковим. Втім, у будинку була зброя, адже Франц є мисливцем, і в нього на суді була інша версія вбивства: “Юля не могла повірити, що в мене є важка зброя, вона дуже хотіла побачити мої іграшки… Потім вона приставила пістолет до шиї і сказала: “Натискай на курок”. І раптом пролунав постріл. Випадково…”.

Чому підозрюваному не повірили?
Втім, ні суддя, ні поліція в цю версію не вірять. Поліціянти, які прибули на виклик, згадують, що під час затримання підозрюваний “мав абсолютно адекватний вигляд”. Хоча Франц і був у стані алкогольного сп’яніння, проте говорив розбірливо. Ще один офіцер додав, що обвинувачений був абсолютно холоднокровним на вигляд. Він поводився спокійно і просив закурити.

Нагадаємо, тіло 27-річної дівчини з України знайшли біля міста Гоккенгайм на березі річки. Раніше біженку в Німеччині оголосили зниклою безвісти. Матір жінки та її новонароджену дитину розшукує поліція.

Про це пише ТСН з посиланням на польське видання fakt.pl.

У центрі Варшави жорстоко зґвалтували, ймовірно, українку
За даними видання, інцидент стався зранку 25 лютого в центрі Варшави. Журналісти fakt.pl стверджують, що жертвою нападника стала молода українка віком орієнтовно 20 років, яка поверталася вранці до своєї квартири. Коли вона йшла вулицею Журавія, її почав переслідувати підозрілий чоловік.

“Він, мабуть, стежив за нею раніше, тому що на камерах видно, що він довго йшов за нею”, – розповідає людина, яка бачила відеозапис з камер спостереження.

Коли жінка опинилася на рівні під’їзду, нападник витягнув ніж, схопив її ззаду і потягнув до в’їзних воріт. Потім він почав душити її та зривати з дівчини одяг. Це все тривало кілька хвилин.

Злочинець затягнув молоду жінку до сходової в сусідній будівлі і зґвалтував її там. Після цього він залишив її на сходах перед воротами і пішов геть. Дорогою він розкидав її речі, сів у трамвай і поїхав геть.

Варто зазначити, що пізніше дипломатичні джерела повідомили ТСН.ua, що постраждала жінка не є громадянкою України.

Перехожі не реагували на злочин
Польські журналісти також отримали доступ до відеозаписів, які є в розпорядженні власників будинку. На кадрах видно, як під час жорстокого зґвалтування повз них проходили люди. Однак ніхто не відреагував на те, що робив нападник.

“Є записи, на яких видно, як дві дівчини в цей час йшли поряд з тротуаром. Вони щось кричали, але це не зупинило нападника. Потім пройшла пара – хлопець з дівчиною, але вони теж пройшли повз і ніяк не відреагували”, – розповідає жінка, у якої є записи з камер відеоспостереження.

Дівчину госпіталізували в тяжкому стані
Відреагував лише охоронець, який саме йшов на роботу на ранкову зміну. Саме він виявив роздягнену дівчину на сходах і одразу ж викликав служби. За кілька хвилин на місце події приїхала поліція та швидка допомога.

Дівчину в тяжкому стані доправили до лікарні. Співробітники центральної частини міста негайно розпочали пошуки зловмисника.

Підозрюваного вже затримали
Підозрюваного чоловіка затримали всього за кілька годин після вчинення злочину. Він переховувався у своїй квартирі.

“Співробітники поліції затримали чоловіка, який може бути пов’язаний зі справою. З ним проводяться слідчі дії”, – повідомив Роберт Шумята з Центрального відділу поліції.

Чоловікові загрожує довічне ув’язнення.

Моя сестра, Федун Наталя Петрівна 01. 10. 1988 р. н. з 29 листопада не виходить на зв’язок, вона проживала у Польщі Ul. Złotowska 102/102 Poznań, її телефон +48514428072 не відповідає. Може хтось бачив її, чи буде бачити, чи може хтось щось знає з її друзів, знайомих, прошу повідомити, на мій ном. 0967354625, чи в меседж. Буду щиро вдячна за репост. Якщо хтось володіє будь-якою інформацією про місцеперебування Наталії, повідомте її сестру на номер 0967354625.

У Польщі затримали українку через контрабанду коштовного каміння. Жінка перевозила коштовне каміння загальною вартістю понад 950 000 злотих у шкарпетках та коробках з косметичними аксесуарами.

Про це пише польське видання onet.pl.

Речниця голови Прикордонної служби Юстина Пасєчинська повідомила, що українку перевірили офіцери Прикордонної служби. Жінка стверджувала, що перебувала в Дубаї, щоб забрати важливі документи.

Під час обшуку в її багажі було знайдено дорогоцінне каміння. Контрабандистка сховала їх у шкарпетці, а також у коробках з косметичними аксесуарами.

“Більшість контрабандного каміння – діаманти. Інспектори також знайшли сертифікати на діаманти та інше каміння – рубіни та смарагди. Загальна вага всіх каменів становить понад 138 карат”, – повідомила Пасєчинська.

Вона додала, що вартість вилучених дорогоцінних каменів оцінюється у понад 950 000 злотих.

“Якби камені були продані, збитки для державного бюджету Польщі склали б понад 200 тисяч злотих. Громадянці України тепер загрожує штраф”, – йдеться у повідомленні.

У США 29-річна біженка з України Юлія Сторожук побила ногами свого 3-річного сина. Момент нападу на дитину зафіксували камери відеоспостереження сусідів.

Про це повідомило видання CBS News. Інцидент трапився 1 листопада. Біженку вже заарештували американські правоохоронці.

На кадрах видно, як жінка спершу била ногами свого 3-річного сина, а тоді підняла його і кинула на землю. Українка пояснила свої дії тим, що хлопчик її “не слухав” і хотів піти на дитячий майданчик, але вона не дозволяла.

Після побиття у 3-річного хлопчика залишився синець на щоці та лобі, а також синці на руці та коліні. Наразі Юлії Сторожук заборонили спілкуватися з сином.

Як пише CBS News, жінка з дитиною приїхала до США рік тому, втікаючи від війни.

Журналістам жінка заявила, що хоче повернути сина, бо дуже його любить.

Вона запевнила, що це був “єдиний випадок”, коли вона дозволила своєму гніву “взяти верх над собою”.

Ввечері 2 листопада жінку випустили з СІЗО під заставу у $5 тисяч. Сторожук зазначила, що ніколи раніше не ображала свою дитину. Їй “світить” 10 років ув’язнення.

Про це повідомляє УНІАН з посиланням на видання Ґрати.

На момент атаки її чоловік перебував у Єгипті. Лейла та її маленька дочка отримали поранення та потрапили до лікарні. Проте медики не змогли врятувати дівчину.

Лейла Хіжи народилася у Харкові. Її мати – українка Світлана Куликова, а батько – палестинець Гхазі Хіжи. Чоловік приїхав до України на навчання та тут познайомився з майбутньою дружиною. До Палестини вони переїхали після того, як Гхазі закінчив навчання.

Хіжи вступила до Жіночого коледжу університету Аль-Азхар у Каїрі та закінчила його у 2021 році. Через рік дівчина вийшла заміж і працювала у салоні краси.

Брат дівчини Заїд Хіжи розповів, що після того, як сім’я виїхала з Харкова, у Лейли залишалося лише українське свідоцтво про народження. У липні 2022 року вона звернулася до українського консульства у Туреччині, щоб отримати паспорт. Однак процес затягнувся через те, що адреса прописки Лейли в Україні знаходився на території, яка на той момент була окупована росіянами.

З Туреччини Лейла з чоловіком вирушили до Єгипту. Пізніше дівчина повернулася до Гази, де народила доньку Олену. Чоловік залишався в Єгипті. З початку час бойових дій Лейла з дочкою перебували у Газі. Сім’я українки одразу попросила допомогти з евакуацією, але отримувала відмови та поради «набратися терпіння».

«Вранці 17 жовтня Лейла була з донькою у будинку батьків чоловіка, коли в будівлю влучила ізраїльська ракета. Обидві були поранені, їх відвезли до лікарні, куди ввечері доставили ще близько ста поранених після вибуху у дворі лікарні Аль-Ахлі, де загинуло, за різними даними, від 300 до 500 людей. Лейлу врятувати не змогли», – пише видання.

Сім’я звернулася до українського консульства в Єгипті з проханням допомогти вивезти дочку Лейли до батька. Евакуація постійно відкладається.

Про це повідомив The New York Post, передає Апостроф.

Українку аттакувала акула, коли вона була недалеко від берега. Рятувальники зреагували на інцидент та вчасно наклали джгут, щоб жінка не стікла кров’ю.

Свідки сказали, що, незважаючи на шок від втрати крові, жінка була спокійною.

Рятувальники повідомили ЗМІ, що за багато років роботи напад акули трапився вперше.

Як заначає ЗМІ, українську іммігрантку було доставлено до лікарні Ямайки, де персонал сказав, що її стан стабільний, але критичний. За даними поліцейського звіту, жінка втратила близько 20 фунтів (9 кілограмів) плоті.

Невідомо, яка саме акула вкусила жінку, але сліди від зубів на нозі жінки вказують на потенційну акулу-бик або акулу-молотарку, повідомило видання джерело, знайоме з ситуацією.

Про це повідомили у пресслужбі Міністерства закордонних справ України, передає obozrevatel.

Наразі перевіряється інформація про можливе перебування інших українців на місці зсуву ґрунту.

Загибла українка перебувала у селищі Шові разом зі своєю дитиною. Тіло жінки вдалося виявити, а дитина зникла. Наразі її пошуками займаються рятувальники.

У свою чергу українське посольство в Грузії встановило зв’язок із родичами загиблої та взаємодіє з грузинською владою для підготовки репатріації тіла.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на трасі Аланія-Анталія на півдні Туреччини загинула громадянка України.

Про це УНІАН повідомили у прес-службі Міністерства закордонних справ України. Зокрема, сьогодні вранці в на трасі Аланія-Анталія поблизу селища Окурджулар трапилось ДТП.

“Мікроавтобус, який перевозив туристів (громадян Казахстану) з готелю в аеропорт врізався у вантажівку, яка зупинилася на світлофорі. Загинув водій – громадянин Туреччини та гід – громадянка України”, – повідомили в прес-службі МЗС.

Водночас роботодавець та контактні дані родичів загиблої громадянки уточнюються. Справою займається консульство України в Анталії.

Про подію повідомило турецьке видання TRT Haber. Інформацію підтвердили також у Міністерстві закордонних справ України.

Зазначається, що 12 туристів, 6 з яких дістали серйозні травми внаслідок аварії, доправили до місцевих лікарень. В автобусі перебували громадяни Казахстану. Транспортний засіб врізався у вантажівку на світлофорі.

Наразі МЗС уточнює роботодавця та контактні дані родичів загиблої українки. Справою займається консульство України в Анталії.

У місті Ополе, Польща, пʼяні чоловік і жінка напали на 45-річну українку з трьома дітьми – 8, 10 і 13 років на автобусній зупинці “Wiosenna-Prószkowska”, коли сімʼя поверталася додому з прогулянки. Інцидент стався ще 6 липня 2023 року.

Про це повідомило місцеве видання Nowa Trybuna Opolska.

Чоловік та жінка віком 25-27 років, які були напідпитку, почули, як родина розмовляє українською мовою. Пара підійшла і почала чіплятися та ображати їх.

“Хіба ви українці”, “Путін вас роз***”, “Ви приїхали сюди за програмою “Родина 500+”, – кричали вони. Потім нападники штовхнули українку та пішли до магазину по випивку.

Після штурханини українка викликала поліцію і разом з дітьми на зупинці чекала правоохоронців. Тим часом чоловік та жінка вийшли з магазину і чоловік показав українцям середній палець, перед тим як сісти в автобус.

Крім того, він вигукнув “Слава Путіну” та “До біса Україну”.

“Мені подобається Ополе, тому що люди тут добрі та доброзичливі. Ця приязність ще більше зросла після того, як Росія вторглася в Україну. Я багато разів чула від людей слова підтримки України. Я вперше зустрівся з такою агресією, яка торкнулася моєї родини кілька днів тому”, – розповіла потерпіла Надія.

Відомо, що жінка родом із Тернополя і вже 20 років приїздить до Польщі працювати прибиральницею. Її діти приїхали до Ополе під час канікул, аби навідати матір.

У норвезькому місті Берген вбили громадянку України. 30-річна жінка приїхала в цю країну на початку року разом з 2-річним сином.

Як повідомляють “Факт”, жінка на ім’я Катерина Кожома і її син родом з міста Тернівка в Дніпропетровській області. Як розповіла подруга загиблої, у Катерини практично не було родичів, оскільки всі померли, а залишилася тільки сестра.

До від’їзду до Норвегії жінка працювала у Києві на керівній посаді в IT-компанії. У неї був чоловік-азербайджанець на ім’я Михайло. У пари в 2020 народився син. Подруга Катерини розповіла, що потім між ними з’явилися розбіжності, і з України жінка поїхала тільки з сином.

Однак, Михайло дістався до Норвегії і знайшов дружину і сина. Вже там українка звернулася в поліцію. Але поліцейські поставилися до всього лояльно і дозволили батькові навідуватися до сина.

Подруга загиблої жінки згадує, що незадовго до смерті та ще викладала фото в соцмережі, а 7 липня її не стало. Що сталося того трагічного вечора невідомо. Українку з множинними ножовими пораненнями знайшли співробітники готелю, в якому вона проживала. Вони викликали поліцію і швидку допомогу.

Катерину госпіталізували, але лікарі врятувати її не змогли – вона померла в реанімації.

У вбивстві підозрюють її чоловіка – 30-річного Михайла. Його арештували в той же день біля готелю. Він мав дозвіл на тимчасове перебування в Норвегії до 2024 року. Зараз чоловік знаходиться в слідчому ізоляторі.

За даними поліції, дитини в момент вбивства поруч з мамою не було. Служби передали дитину жінці, яка за нею доглядає. Сестра загиблої вже зайнялася оформленням необхідних документів з опіки над дитиною.

У Норвегії українку кремують, а урну з прахом відправлять на батьківщину, щоб близькі змогли її поховати.

У Польщі громадянка України втратила 15 тисяч євро. Шахраї запевнили жінку, що вона та її родина “прокляті”, і запропонували провести спеціальні обряди.

Про це пише wpoznaniu.pl.

Інцидент стався в місті Піла. Громадянці України зателефонували нібито представники парапсихологічної установи, розташованої за межами Польщі. Шахраї обманом змусили жінку повірити в те, що життю і здоров’ю її близьких загрожує небезпека. Українка не була зацікавлена в подальшій розмові. Однак у слухавці вона почула, що чоловіки продовжуватимуть телефонувати, бо на її родині лежить прокляття, яке становить серйозну небезпеку.

Зрештою їм вдалося вмовити українку зробити перший переказ. На ці гроші шахраї мали придбати необхідні речі для проведення спеціальних ритуалів. Вони мали зняти нібито прокляття. Потім представники закладу вимагали подальші гроші, цього разу за оренду спеціальних ікон для ритуалу. Гроші мали бути повернуті на її рахунок після проведення ритуалів. Однак цього не сталося. Жінка втратила загалом понад 15 000 євро.

Після цього потерпіла звернулася до польської поліції

ШАНОВНІ працівники ВІЙСЬККОМАТУ

На що ви дивитеся? Навіщо ви наших чоловіків відправляєте на смерть,при тому закриваєте очі на багатих переселенців зі сходу? Де ті олігархи? Де ті багачі? Можа пора за ними почати бігати?!

Я проти того, щоб здорові чоловіки їхали сюди відпочивати, як на курорт, а наших простих хлопців відправляли захищати їхні квартири, бізнеси, офіси.

А не дай Боже, щось в нас станеться, хто нас буде захищати? Нам не потрібна зарплата 30 тис,100 тис.

Нам не потрібно, щоб наших героїв пів країни на колінах зустрічало. Нам не потрібні ордени і посмертні нагороди!

Максимальне поширення!

Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації в матеріалах із посиланням на зовнішні джерела

Федеральна прокуратура Білефельда під керівництвом чиновників Державного управління кримінальної поліції землі Північний Рейн-Вестфалія (Німеччина) висунула звинувачення українці. Її звинувачують у порушенні двох статей Кримінального кодексу країни: членство в іноземній терористичній організації ІДІЛ та порушення обов’язків по догляду та вихованню дитини.

Про це повідомила Генпрокуратура ФРН.

“Обвинувачена Хатідче Ц.вирушила до Сирії 2014 року зі своїм тодішнім чоловіком і чотирма неповнолітніми дітьми. Там вона доєдналася до ІДІЛ разом з чоловіком, для якого вона вела домашнє господарство відповідно до понять ІДІЛ про роль жінки”, – повідомляють правоохоронці.

Відомо, що українка після смерті свого першого чоловіка ще двічі була заміжня за бойовиками ІДІЛ.

Дітей жінка виховувала за “законами” та ідеологією ІДІЛ. На початку 2019 року українка потрапила в полон до курдів, де і залишалася аж до 2021 року.

За яких обставин громадянка України опинилася в Німеччині, не пояснили.

Нагадаємо, терористична Ісламська держава Іраку й Леванту (ІДІЛ) утворилася із залишків Аль-Каїди в Іраку (АКІ). Вона ставить за мету створення теократичного халіфату, що заснований на екстремістській ідеології, яка заперечує право на життя людей інших вірувань та переконань.

Про це повідомила у Facebook Юлія Федорова, пише ТСН.

Вона зазначила, що її подруга вперше після початку повномасштабної війни Росії проти України виїхала за кордон, щоб взяти участь у танцювальному фестивалі. Проте на захід також допустили громадян Росії. Під час цього неадекватна громадянка країни-терористки накинулась на українську учасницю – побила її та облила водою. Росіянці не сподобалось, що українці захищаються у своїй державі від окупантів, бо “мовляв через це гинуть росіяни”.

“Моя подруга була шокована і втратила дар мови, в той час як росіянка істерично кричала на неї. Згодом я дізналася, що росіяни також облили мою подругу водою і вдарили по голові”, – наголошує Юлія Федорова.

Авторка допису також засудила реакцію організаторів фестивалю.

“Реакція організаторів була грубою – вони навіть не спробували розібратися, що сталося, і попросили обидві сторони розійтися. Що було абсолютно несправедливо по відношенню до людини, яку безпідставно образили”, – написала вона.

Згодом організатори фестивалю спробували цинічно виправдатись за агресивну поведінку росіян. Там заявили, що мовляв засуджують війну Росії проти України, проте не “можуть дискримінувати людей через національність”. Також вони додали, що мовляв, у всьому повинна розібратись поліція.

Аварія сталася близько 18:30 у неділю, 21 травня. Спочатку в Державній пожежній службі повідомили про трьох постраждалих. Пізніше з’ясувалося, що п’ятьох людей транспортували до лікарень у Кельце, Сташуві та Кракові.

“За попередніми даними, автомобіль Skoda, яким керувала 43-річна громадянка України, виїхав на зустрічну смугу та зіткнувся з легковим Opel. У Skoda також їхали троє дітей віком 3, 8 і 10 років і 67-річна жінка”, – повідомив Рафал Вознічка з повітового управління поліції в Бусько Здруї.

Як повідомили у пожежно-рятувальній службі, трирічну дівчинку без свідомості гелікоптером швидкої допомоги транспортували до Університетської дитячої лікарні в Кракові. Її восьмирічну сестру доставили до воєводської лікарні в Кельце. Своєю чергою 67-річну пасажирку Skoda та обох людей з Opel доставили до лікарні в Сташуві.

За інформацією поліції, обоє водіїв були тверезі.

Власниця найбільших вилиць у світі, українська блогерка Анастасія Покрещук приголомшила підписників.

Цього разу зірка Мережі показала, як власноруч робить уколи краси. У своєму Instagram Настя опублікувала відео, де взяла шприц та сама собі уколола ін’єкцію в обличчя. На чорно-білих кадрах помітно, що в місцях, де Покрещук робила уколи, почала виступати кров.

“Процедури”, – коротко підписала ролик блогерка.

До речі, на відео Покрещук постала без жодної краплі декоративної косметики.

Підписники блогерки були просто приголомшені побаченим. Деякі юзери захоплювалися такою відвертістю Насті, а деякі ж засудили її за чергові експерименти над зовнішнім виглядом.

Людина живе в кайф! Не така, як всі. Суспільство накидає шаблони вигляду. Я за будь-який двіж. Критикують сірі миші та зануди.
І що з того… Атрофуються тканини і більше нічого потім з собою зробити не зможе
Це, звичайно, все цікаво і ви мені подобаєтеся. Ви не така, як усі, живете в кайф. Але це взагалі безпечно самій собі колоти, може звичайно є медична освіта…
Такий вигляд має дисморфофобія

Інцидент стався у Генуї на північному заході країни. 31-річного мешканця, який підозрюється у зґвалтуванні українки, затримали правоохоронці, пише УНІАН з посиланням на primocanale.it

За попередніми даними, чоловік познайомився з українкою 8 березня у нічному клубі та заманив її до себе додому. Підозрюваний кілька разів ударив її головою об стіну. Потерпіла розповіла, що він приймав наркотики та був надзвичайно агресивний.

“Внаслідок злочинних дій підозрюваного, в українки стався крововилив у мозок, а також були переламані кістки над очницями. Вона була госпіталізована і протягом 60 днів лікарі боролися за її життя”, – йдеться в матеріалі.

Дівчина прийшла до тями та дала свідчення правоохоронцям. Італієць постане перед судом.

27-річний громадянин України за кермом легкового автомобіля, будучи напідпитку, в’їхав у дерево. У машині також їхала 29-річна жінка, також українка, та її 5-річний син. Жінка загинула, а дитину доставили до лікарні, пише InPoland.

За даними поліції, водій Peugeot, ймовірно, не розрахував швидкість відповідно до дорожньої ситуації, в результаті чого з’їхав з дороги і врізався в дерево.

Як показали тести, водій “Пежо” був п’яний. У нього виявили 1,8 проміле алкоголю. 27-річний водій був заарештований і вислухав звинувачення у керуванні автомобілем у стані сп’яніння та спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до загибелі іншої людини.

Йому загрожує до 12 років позбавлення волі. Суд вирішив залишити підозрюваного під вартою на три місяці.

Як повідомили правоохоронці, молода жінка мала їхати з Катовіце до Варшави, а звідти до гміни Вйонзовна. Проте, по дорозі її слід загубився. До місця призначення вона не добралася, пише inPoland.

Співробітники отвоцької поліції повідомили про розшук 24-річної українки в п’ятницю, 21 квітня. Останній підтверджений контакт із жінкою відбувся ще раніше, у середу, 12 квітня. Дівчина повинна була їхати з Катовіце до Варшави, а звідти – до гміни Вйонзовна. Українка безслідно зникла під час подорожі.

Прикмети Марії: зріст майже 170 см, міцної тілобудови волосся довге, кучеряве темно-русявого кольору.

Правоохоронці просять усіх, хто бачив молоду жінку або знає про її місцеперебування, повідомляти до повітової комендатури поліції в Отвоцьку за телефоном 47 724 19 00 або до найближчого відділку поліції та за номером екстреної допомоги 112

У російському місті Балашиха, що під Москвою, знайшли мертвими матір та її 3-річну доньку, які рік тому виїхали з Луганська. Жінка могла викинути свою доньку з вікна багатоповерхівки та вчинити самогубство.

Про це пишуть російські пропагандисти.

Трагедія сталась у ніч проти 18 квітня. Тіло жительки Луганська знайшли біля багатоповерхового будинку. Росіяни намагались розшукати 3-річну Поліну, проте виявилось, що її тіло весь цей час лежало на даху під’їзду.

Родичі загиблих розповіли, що Наталія та її 3-річна донька орієнтовно рік тому виїхали з Луганська через війну Росії проти України. Вони мешкали у Балашисі під Москвою. Жінка нібито страждала на посттравматичний стресовий розлад. Ймовірно саме мати спочатку викинула з вікна на 8 поверсі свою доньку, а потім стрибнула сама.

У Польщі загинула 49-річна українка. З початку тижня це вже третя ДТП з нашими співвітчизниками

Трагічна ДТП сталася в понеділок, 10 квітня. Автомобіль Opel Astra рухався ділянкою дороги між Косовом Ляцьким і Теляками Соколовського повіту. Керував машиною 48-річний грузин. А на пасажирському сидінні перебував 49-річна громадянка України.

Водій автомобіля був п’яним. У його організмі виявили 1,5 проміле алкоголю
“Як встановлено, на прямій ділянці дороги транспортний засіб з’їхав на лівий бік і вдарився об пень, після чого той перекинувся”, – розповіла сержант Олександра Боровська з поліції Соколова.

Незважаючи на надану допомогу, жінка померла на місті трагедії. Водія з численними травмами доправили до лікарні. Медики кажуть, що його життю нічого не загрожує. Експертиза засвідчила, що 48-річний кермувальник був у нетверезому стані. За даними соколовської поліції, в його організмі виявили 1,5 проміле алкоголю. Винуватця аварії затримали до з’ясування обставин і помістили під варту поліції, розповіла сержант Олександра Боровська.

Окружний суд у Соколові-Підляському, маючи обґрунтовану підозру, що саме 48-річний чоловік керував транспортним засобом, застосував до чоловіка тримісячне тримання під вартою.

ДТП в Польщі: жертвами аварій стали пасажири двох автобусів, які перевозили українців
Ще одна ДТП з українцями стався 13 квітня у польському селі Ельжбеціні біля Бусько-Здруя. Пасажирський автобус з’їхав з дороги і злетів у кювет. Внаслідок аварії постраждало четверо наших співвітчизників. Інцидент стався близько 5-ї ранку в районі автозаправної станції. У салоні перебувало 14 українців, які приїхали з України до Познані, а також 2 водії.

Прес-офіцер Буської поліції Томаш Пивоварський повідомив, що водій, ймовірно, повернув праворуч, щоб уникнути наїзду на косулю, яка раптово вибігла на дорогу. Транспортний засіб відкотився на узбіччя, а там з’їхав з насипу і перекинувся на бік.

Внаслідок аварії четверо людей отримали легкі травми. Трьох жінок і 15-річного хлопця доставили до місцевої лікарні. Решта пасажирів залишилися на АЗС чекати іншого автобуса.

Нагадаємо, у ніч проти 11 квітня в польському Мисловіце на трасі А4 зіткнулися два мікроавтобуси. Один з них перевозив українців. Двох чоловіків з України госпіталізували з різними травмами.

Попередньо, причиною аварії став туман і нездатність підібрати швидкість відповідно до дорожніх умов. Один автомобіль в’їхав у задню частину іншого. Також поліція додала, що цією ділянкою дороги було складно рухатись через ремонт траси.

18 громадян України перебували в 2-х мікроавтобусах, які потрапили в аварію на автомагістралі А4 біля міста Мисловіце (Сілезьке воєводство).

ДТП сталася в ніч з 10 на 11 квітня в умовах погіршеної видимості на звуженій через ремонтні роботи ділянці автомагістралі в напрямку Кракова.

Внаслідок зіткнення двох бусів найбільше постраждало двоє чоловіків, яких госпіталізували. Перед цим рятувальникам довелося визволяти їх з понівеченого транспорту, де вони були заблоковані. Іншим учасникам ДТП медики надали допомогу на місці, й після цього людей відвезли в хостел у місті Мисловіце.

Причини та обставини, що призвели до аварії двох мікроавтобусів з українцями, зараз встановлюють правоохоронці.

Вона заявила, що в рідному Закарпатті не може знайти роботи, а всі заводи та фабрики побудували нібито іноземці. Тому закарпатці їдуть на роботу в Чехію. Після запального спічу українка заявила, що Закарпаття взагалі треба “відділити від України”. Задля цього вона пропонує створити петицію.

“Складаємо, нах*й, петицію й*бану і відділяємо Закарпаття від України. А закарпатських хлопців з фронту повертаємо додому. Тоді я хочу бачити, хто буде на цій війни себе роз’*обувати”, – заявила українка.

На останок жінка заявила, що “ніхто не скаржився за чехо-словаків”, а “погано стало, коли ми пішли під Україну”.

Як зазначає канал, СБУ інформацією про цю “ініціаторку відділення Закарпаття” вже володіє. “Тож тут два варіанти – або її “лагідно українізують”, або згідно закону за сепаратизм та заклики до повалення державного устрою їй загрожує від 5 років позбавлення волі”, – йдеться у повідомленні.

Як докази вона вказала, що завдяки цьому меру в місті відбувся концерт оперної співачки, путіністки Анни Нетребко. Крім цього, мер усіляко підтримує всі “культурні” заходи, пов’язані з Росією.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Українка судитиметься з італійським мером

Наталія Гебрич, українка, яка вже давно мешкає в Італії, подала позов до поліції. У своєму листі вона звинувачує мера італійського міста Ареццо Алессандро Гінеллі у тому, що в той час як в Україні російські війська вбивають мирних жителів, він активно підтримує та просуває російських артистів та всіх представників культури, які пов’язані з РФ.

Останньою краплею стало те, що за безпосередньої участі Гінеллі у театрі Петрарки в Ареццо у лютому відбувся концерт оперної співачки Анни Нетребко. Хоча українці активно висловлювалися проти цього, навіть підписували петицію та виходили на акцію протесту.

“Нетребко – відома прихильниця Путіна. Вона підтримувала його на виборах у 2012 році. Вона дає свої концерти у Кремлівському палаці. Найвідоміший факт – у 2014 році вона поїхала до “ДНР” і там вручила мільйон рублів нібито місцевому театру. Сфотографувалася з відомим політиком-втікачем від Партії регіонів Олегом Царьовим та розгорнула на сцені прапор “ДНР”, – перераховує Наталія.

А мер Гінеллі активно просував виступ Нетребко, хвилювався за її здоров’я, коли вона перенесла концерт, й італійським ЗМІ розповідав, що з виторгу за концерт Нетребко купив та передав у Львівську область до міста Самбір електрогенератор.

“Жодного доказу того, що він передав генератор саме на ці гроші, – немає. Немає квитанцій, скільки він витратив на його покупку і що ці гроші дійсно взято з виторгу за концерт Нетребко. Ми писали електронні листи чотирма мовами, але відповіді так і не отримали.

Але тепер концерт цієї співачки в Ареццо відкрив їй дорогу в “Ла Скала”. Ми намагалися донести до керівництва “Ла Скала”, що Путін веде війну не лише на полі бою, а й у культурі та мистецтві. Але нас так і не почули”, – каже Гебрич.

До речі, лише в Італії Нетребко повертається на сцену. В інших країнах вона так само небажана. Наприклад, у США після вторгнення РФ в Україну, оскільки Нетребко не засудила дії Путіна, “Метрополітен опера” розірвала з нею контракт.

Оперна співачка судилася з ними, і суд ухвалив виплатити їй 400 тисяч доларів. У “Метрополітен” вирішили, що краще заплатять їй гроші, але більше ніколи не дозволять переступити поріг свого концертного залу.

Мер не відповідає на листи

Також українку обурило, що мер ігнорував звернення українців до нього сертифікованою електронною поштою. Він не відповідав на листи й інших приватних осіб, які закликали заборонити виступ оперної співачки.

Хоча за італійським законом мер мав відповісти протягом 30 днів. Також муніципалітет отримав десять дзвінків від громадських організацій, але ні на одне з поставлених ними запитань там не відповіли.

Підтримує культуру, пов’язану з Росією

Українка вважає, що мер підтримує не лише Нетребко. У червні, а потім восени 2022 року в місті за підтримки мера проходила виставка ексцентричного скульптора Фабіо Віале. Він розписує мармурові статуї тюремними татуюваннями, переважно російських кримінальних авторитетів.

Одна з таких скульптур – рука з татуюваннями – була виставлена на площі неподалік Собору святих Петра та Павла ХІ століття в Ареццо. Це головне місце католицьких богослужінь у місті.

“Ці татуювання зроблено на зразок наколок ув’язнених, які воюють у групі “Вагнер”. Наприклад, хрести на пальцях руки Костянтина означають ходки за вбивства. І все це відбувалося, коли в Україні вже йшла повномасштабна війна – і “вагнерівці” брали участь у ній”, – каже Гебрич.

Сам Гінеллі тоді казав, що не бачив усіх робіт свого друга-скульптора, але довіряє йому. І його роботи обов’язково буде виставлено біля церков.

Віале часто влаштовує свої виставки і в Росії. А ідея розписувати скульптури татуюваннями прийшла до нього саме тоді, коли він побував у Росії та побачив там людину з такими татуюваннями.

Окрім цього, Наталія хоче, щоб мер пояснив, як у 2016 році муніципальна організація “Прапороносців сарацинів” раптом поїхала на “міжнародний форум” до Криму і хто їм оплачував таку подорож.

Як писали у пресі, такий форум було організовано на гроші Росії, туди звозили іноземних політиків, громадських діячів, щоб реабілітувати факт окупації Криму Росією.

Варто зазначити, що мер Алессандро Гінеллі – великий друг прем’єр-міністерки Італії Джорджі Мелоні. Гінеллі виходець із правої партії “Національний альянс”. Коли він балотувався у мери у 2015 році, то залишив партію. Але його підтримувала коаліція, куди входила правопопулістська партія “Брати Італії”. Саме до неї належить Мелоні. Вона неодноразово приїжджала до Ареццо.

Місцеві ЗМІ не підтримують українців

Українка каже, що всі свої петиції та заяви про протест, про акції вона розсилала і до місцевих ЗМІ. Всю інформацію, яку просили журналісти, вона їм надавала. Однак вони не тільки там не були опубліковані. В одній із газет навіть вийшла стаття, де українку представили у негативному світлі.

“А на одному з телеканалів показали моє зображення, зроблене зі стоп-кадрів відео, де я розповідаю про Голодомор. Там я маю не дуже добрий вигляд, бо був листопад, холодно на вулиці. Але вони саме ці зображення підібрали, хоча в сюжеті йшлося вже про майбутній протест 7 лютого. У соцмережах у мене достатньо різних фото, які можна було використати. Я впевнена, що зроблено це було спеціально, щоб показати українців у невигідному світлі”, – розповідає Гебрич.

Наталія підозрює, що таке негативне ставлення місцевої преси до української активістки не обійшлося без впливу мера.

Тепер її заяву має розглянути поліція та вирішити, чи передавати її до суду.

Харківським поліцейським вдалось встановити особу росіянина, який розстріляв цивільну автівку з двома людьми. Жінку тоді врятували українські військові, які за допомогою безпілотника вивели її на безпечну територію. Слідство тривало цілий рік.

Про це йдеться у сюжеті ТСН.

“А я людей сьогодні вбив… Не знаю, хто це був… Гроші мені поклади на телефон сьогодні, гаразд?” – буденна розмова росіянина, який телефонує додому з полів харківщини, куди він прийшов зі зброєю в руках.

Розстрілом мирних людей окупант хизується спочатку перед дружиною, а згодом – перед товаришем.

Завдяки цим дзвінкам поліцейські змогли ідентифікувати злочинця

“Мешканець міста Москва. Він старший лейтенант, командир першої мотострілецької роти. Його зовуть Кєржаєв Клім”, – повідомив начальник слідчого управління ГУ Нацполіції у Харківській області.

26-річний Клім Кєржаєв, одружений, має дитину, відпочиває на курортах. А торік на захоплених землях Ізюмського району без сумніву відкрив вогонь по цивільній автівці

Валерія разом з чоловіком іхала з Києва до Бахмута евакуювати рідних. На ворожі позиції звернули випадково.

Момент розстрілу випадково зафільмували українські аеророзвідники, які саме обстежували території дроном. Коли жінка побачила коптер, стала навколішки.

“Ми кричали всюди, що ми не військові, а цивільні”, – розповідає жінка.

Аби вивести жінку подалі від росіян українські бійці запустили ще один дрон із запискою: йди за мною. ПІсля вагань Валерія все ж наважилася піти по допомогу чоловіку, який стікав кров”ю.

“А от на цих кадрах видно як до розстріляної автівки йдуть росіяни. Чоловіка, який був без свідомості, вони прийняли за мертвого і просто викинули у яму. Він пролежав там до ночі і отямився від дощу”, – продовжує розповідь кореспондентка ТСН.

Правоохоронці здійснили десятки експертиз, які підтвердили скоєний злочин. Клім Кєржаєв нині є підозрюваним за порушення законів ведення війни. Зараз, за інформацією поліції, російський військовий і далі продовжує воювати та вбивати людей вже на Донеччині.

За розстріл машини з мирними жителями йому загрожує до п’ятнадцяти років ув’язнення.

Єдина, хто дочекалася трансплантації легень в Індії, але досі продовжує боротьбу за своє життя. Оксана Славунік з дитинства мала проблеми з легенями. П’ять років тому вона вже не могла жити без кисневої підтримки. Держава оплатила пересадку за кордоном, але чекати на операцію довелося 3 роки. Індійські лікарі змогли пересадити лише одну легеню. Одразу по поверненню додому їй стало гірше, йдеться в ТСН.

Оксана не може дихати самостійно, їй важко навіть говорити. Апарат ЕКМО, до якого вона під’єднана, – єдина можливість для жінки жити. “Дуже болять ноги. Усе болить. Ну треба витримати. Сподіваюсь, що лікарі мені допоможуть”, – каже вона.

Зараз вона в стабільному стані, але цей стан стабільно важкий. До її порятунку залучили найкращих лікарів і найсучасніше обладнання.

Це історія боротьби довжиною в усе життя, бо проблеми з легенями в Оксани від народження. Її історію ТСН вже розповідала кілька років тому. Тоді їй було 46 і вона разом із чотирма іншими українцями отримала шанс на трансплантацію легенів за кордоном. За них індійським клінікам Україна перерахувала сотні тисяч доларів, бо в нас такі операції на той час ще не проводили. Там замість року жінці довелося чекати – три.

Вона – одна з двох, хто дочекався на трансплантацію легень, інші стільки часу не мали. Тоді в Індії саме змінилося законодавство. Зокрема, у місті Ченнай донорські органи передусім віддавали місцевим.

Коли в Україні вже пересадили перші легені, вона ще продовжували чекати, бо перенести переліт із кисневим концентратором Оксана не могла. Оксана зрештою дочекалася органу, але пересадити через медичні покази індійські лікарі змогли лише одну легеню. Жінка ще довго проходила реабілітацію. Почала дихати сама і ходити і на початку лютого цьогоріч подружжя вирішило їхати додому. “Один день ми пожили у батьків і колапс. Все стало дуже важко. Поміряли сатурацію – 62”, – пригадує чоловік Оксани.

Причиною було запалення пересаджної легені. Лікарі застосували високотехнологічне лікування, завдяки якому Оксана зараз жива, але дихати без апарату ЕКМО вона не може. “Ця система придумана і працює як тимчасова міра, коли ми повинні вирішити якусь проблему. Тобто є проблема з дихальною системою або з серцево-судинною, або з обома, ми за допомогою ЕКМО можемо вирішувати ці проблеми тимчасово”, – пояснюють лікарі.

Наразі українці надають необхідну медичну допомогу, її життю нічого не загрожує.

За словами речника, найближчим часом український консул відвідає лікарню, щоб надати нашій громадянці консульську допомогу.

“Генеральне консульство України в Гамбурзі взаємодіє із німецькими правоохоронцями в контексті розслідування нападу, встановлює зв’язок із рідними постраждалої”, – наголосив Олег Ніколенко.

Британське видання The Guardian пише, що трагедія сталася в четвер увечері в молитовному будинку Свідків Єгови.

Зловмисник відкрив стрілянину, убивши чотирьох чоловіків і двох жінок віком від 33 до 60 років, а також семимісячний плід. Ще вісім осіб дістали поранення, четверо з них – серйозні.

Стрілець наклав на себе руки зі своєї зброї, коли поліціянти наздогнали його і намагалися вмовити здатися.

“Він колишній член Свідків Єгови, який добровільно залишив громаду близько півтора року тому, але, вочевидь, не на хороших умовах”, – сказав Томас Радсцувайт, голова служби державної безпеки Гамбурга.

Підозрюваний мав дозвіл на зброю і законно володів пістолетом Heckler and Koch P30.

У лютому цього року поліція Гамбурга отримала анонімний лист, у якому висловлювалося припущення, що 35-річний бізнес-консультант Філіпа Ф. страждає на психічний розлад і володіє зброєю.

Поліціянти навідалися до чоловіка, але він їх переконав, що причин для занепокоєння немає.

Начальник поліції Ральф Мартін Маєр заявив на пресконференції, що не було жодних законних підстав для вилучення у чоловіка зброї.

Відповідну публікацію розмістила знайома Наталії у соцмережах.Знайомі дівчини повідомляють, що останнім відомим місцем роботи Наталії був завод по виробництву холодильників (місто Вроцлав). Вона проживала у гуртожитку від заводу. Останній зв’язок з Наталею був 16.01.2023. Відомо, що дівчина плакала у слухавку. Також на фоні було чути чоловічий голос, який забороняв продовжувати спілкування. Після цього дівчина видалила свої профілі з соцмереж, а номер став заблокований. Рідні та близькі дівчини впевнені, що вона сталася біда і їй потрібна допомога.
Наразі родичі звернулися до поліції в Україні, але ніяких пошукових дій не розпочато. Поліція в Польщі відмовляється приймати заяву про зникнення, мотивуючи тим, що заяву мають писати родичі. Якщо хтось володіє будь-якою інформацією про місцеперебування Наталії, повідомте її брата Віталія за номерами +380979709743, +380506291226 або у соцмережах https://www.facebook.com/vetal.katelevskii. Фото з соцмереж

Про це, як пише “Європейська правда” з посиланням на Sky News, повідомила девонська поліція.

За словами поліцейських, повідомлення про зникнення дівчинки-підлітка у районі Доуліша у Девоні вони отримали в суботу. За підтримки поліцейського вертольота та берегової охорони було проведено пошуки, і на пляжі у Доуліші знайшли непритомну дівчинку.

Дівчинку доставили гелікоптером до Королівської лікарні Девона та Ексетера, де пізніше вона померла. Її особу офіційно ідентифікували та повідомили найближчим родичам про смерть.

Поліція заявила, що причини її смерті не з’ясовані. Правоохоронці попросили усіх, хто має записи з камер відеоспостереження, які можуть допомогти розслідуванню, повідомити про це.

“Загибла дівчина була громадянкою України, яка проживала в районі Доуліша; було встановлено контакт із посольством України, і міністерство внутрішніх справ також поінформовано про цей інцидент”, – повідомила детектив Беккі Девіс із поліції Девона та Корнуолла.

“В цей час ця смерть розглядається як незрозуміла, і продовжується розслідування обставин, пов’язаних із нею. У цей трагічний час наші думки звернені до сім’ї та друзів дівчинки-підлітка”, – додала Девіс.

Про це пишуть “Вести”, пише ТСН.

За інформацією правоохоронців, у ніч проти 16 грудня 2022 року тіло Емілії було виявлено на вулиці у Хайфі, якою проходить маршрут системи швидкісного автобусного транспорту “Метроніт”.

Наразі відомо, що безпосередній підозрюваний у загибелі дівчини – водій автобуса, він залишив місце ДТП, але його затримали за кілька годин.

Вже наступного дня слідчі виявили сліди крові покійної ще на п’яти автобусах “Метроніту”. Є підозра, що Емілію переїхали кілька автобусів транспортної системи, через що стало складно встановити, який саме з них спричинив смерть. Також було встановлено, що Емілію збили за чотири години до моменту її виявлення. Вона кілька годин пролежала на дорозі, стікаючи кров’ю.

За декілька годин до смерті дівчина телефонувала рідним і розповіла, що перебуває на автобусній зупинці біля клубу і що хтось до неї пристає.

Відомо, що Емілія Мартиненко приїхала до Ізраїлю, щоб врятуватися від війни в Україні та розпочати нове життя. Батьки відправили її до Хайфи, де проживають її бабуся та дідусь.

Ольга Степанюк
Наша землячка з Київщини померла днями в Італії, в місті Неаполь
Просимо щирої молитви за Царство Небесне
Вічна, світла пам”ять їй ️️️

Землячка під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну переїхала до Італії в якості біженки.
Пані Ольга була матір’ю, яка виростила 2 синів та дочку, яка є інвалідом 2 групи.

Останнім бажанням спочилої землячки було, щоб її поховали на Батьківщині, в рідних Броварах.

Просимо всіх небайдужих долучитись до збору коштів для перевезення тіла спочилої землячки з Ітілії в Україну.
Кожна гривня допоможе скорботним рідним гідно провести її в останню путь

Просимо небайдужих відгукнутись та допомогти в тяжкий час родині переказом довільної суми на перевезення тіла померлої землячки з Італії до України, в місто Бровари.

✅ 5375 4141 1854 7602 МоноБанк, отримувач – Євгеній Печура, син.

У підсумку вона виграла 500 тисяч євро. Подія сталася 22 лютого. 50-річна жінка придбала лотерейний білет прямо перед самим закриттям крамниці, пише Медіа агентство АСС з посиланням на 24канал.

Отримуйте новини в Telegram Українка виграла в лотерею пів мільйона євро Як розповів власник магазину, жінка купила квиток, подряпала його і виграла 500 000 євро. Вона попросила перевірити це.

«Жінка не могла в це повірити, і після того, як я кілька разів підтвердив їй, що вона виграла, вона поцілувала і обійняла нас! Вона була дуже щаслива», – зазначив власник крамниці.

За його словами, найбільшим виграшем у його крамниці раніше була сума у 240 тисяч євро з лотерейного білета вартістю 2 євро.

У польському Лодзі на парковці супермаркета 25-річна українка зі своїм хлопцем у автомобілі Skoda Octavia вчилися водінню на паркінгу біля супермаркету. Внаслідок цього авто зруйнувало три павільйони, в яких зберігали візки, а згодом на повній швидкості врізалося в припаркований поруч Сitroen.

Про це повідомляє dziennikpolski24.pl.

“На парковці молода жінка додала газу і за кілька секунд зруйнувала два павільйони, в яких зберігали візки супермаркета. Згодом вона на швидкості врізалася в припаркований поруч Сitroen, а тоді в’їхала в ще один павільйон для візків”, — йдеться у повідомленні.

Незабаром на місце приїхала поліція.

“Виглядало все так, наче після торнадо”, — розповідає співробітниця відділу дорожнього руху Головного управління міської поліції в Лодзі Ядвіга Чиж.

У поліції кажуть, що водійського посвідчення українка при собі не мала, хоч і стверджувала, що отримала його раніше. Правоохоронці перевіряють, чи справді воно в неї колись було — для цього надіслали запит до України.

“У будь-якому разі вона відповідатиме за водіння без ременів безпеки, спричинення зіткнення та пошкодження майна. Супермаркет Carrefour ще підраховує суму збитків”, — додала вона.

Як пoвідoмляє Yavp.pl з пoсиланням на kgsok.pl, у жінки під час подорожі один із пасажирів витягнув з рюкзака гаманець, в якому були гроші та документи.

Все сталося на станції в Жешуві, коли потяг зупинявся там. Постраждала вчасно помітила пропажу й повідомила про крадіжку керівникові потяга, а вже той зв’язався з залізничною поліцією. Після прибуття потяга на станцію в Перемишлі працівники охорони колій та поліції затримали злодія. Ним виявився громадянин Чехії, який не мав при собі ні документів, ні квитка на потяг. Зате в нього знайшли вкрадений гаманець українки.

Цікаво, що ще в дорозі до Перемишля винуватця крадіжки зачинили в вагоні, щоб він не зміг ніяк втекти.

Йому вже обрали міру запобіжного заходу. За національністю він не поляк, пише Gazeta.pl.

За попередньою інформацією злочинець напав на українку у ніч з 12 на 13 лютого. Як вдалося неофіційно з’ясувати, українка поверталася з вечірки, на якій вона була разом зі своєю подругою. Потерпіла замовила таксі з одного із готелів Середмістя. Через деякий час вона повідомила у поліцію, що її зґвалтував водій таксі, пише tvnwarszawa.pl.

Александра Скшиняж, речниця Окружної прокуратури у Варшаві, повідомила, що водієві пасажирського транспорту вже висунули звинувачення.

“Окружна прокуратура Warszawa Śródmieście у Варшаві веде провадження щодо громадянина Туркменістану, підозрюваного в тому, що 12 лютого 2023 року у Варшаві, здійснюючи послугу з перевезення пасажирів, він позбавив волі потерпілу, а потім змусив її до статевих зносин”, — сказала речниця.

Вона також повідомила, що у зв’язку з необхідністю забезпечення належного перебігу провадження прокурор подав клопотання до суду про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на три місяці. Суд його задовольнив.

А тим часом у невеликому містечку Кастільйоне-делле-Стів’єре, де жила та працювала барменом українка, усі шоковані, адже таких трагедій тут давно не було. Якою була Яна, що відомо про її ймовірного вбивцю і що ж відбулось тієї страшної ночі, про це спілкуємось із близькою подругою родини Малайко — українкою, капітаном поліції у відставці обласного управління МВС у Тернопільській області Оксаною Стегнович, яка вже 20 років живе в Італії. Вона разом зі своїм чоловіком Франческо Поррелло, що працює карабінером, допомагала в пошуках, а нині обоє слідкують за ходом розслідування в очікуванні справедливого покарання.

«Яна його чекала, вірила, що зможе змінити»
— Родина Яни родом із Чернівців. Коли вона була маленькою, батьки розійшлись, але попри це, постійно дарували доньці тепло та турботу, — розповідає «ФАКТАМ» пані Оксана. — В школі її всі дуже любили, вона чудово співала, танцювала, вражала позитивом, мала чимало друзів. У підлітковому віці дівчина захворіла і отримала в Україні неправильне лікування, що загрожувало її життю. В Італії мешкали бабуся та дідусь-італієць по лінії тата. Тож рідні відправили Яну туди, де дівчину двічі успішно прооперували. Завдяки професійності медиків, Яна одужала й розквітла не лише фізично, а й духовно. В Італії дівчина почала відвідувати школу, то ж батьки вирішили її там залишити, аби вона була ближче до медичної допомоги. Там ми й познайомились із Яною та її татом Олександром, який заради доньки теж перебрався в сонячну країну. Мій чоловік Франческо став кращим другом для Олександра, допомагав йому у пошуку роботи, ми чудово товаришували родинами. А це горе ще більше об’єднало нас, ми не просто друзі, ми тепер сім’я.

— Чим займалась Яна в Італії і як вона познайомилась із чоловіком, який зрештою і позбавив її життя?

— Вона після школи вивчилася на косметолога. Яна любила перетворювати дівчат на красунь. Вона мріяла про міцне сімейне життя, хотіла вийти заміж, завести дітей. Мовляв, спочатку виростить дітей, поки молода, а потім матиме більше часу для себе, щоб побачити світ. Невдовзі дівчина влаштувалась баристою у кафе, яке знаходилось на березі озера Гарда на півдні Італії. Заклад належав Христині, сестрі її майбутнього хлопця. Вона і познайомила Яну з братом, Дімітру Стратаном, молдаванином за походженням, старшим за неї на 10 років.

Чоловік не працював у барі, але часто проводив там час. Оскільки у Яни та сестри Дімітру склались дуже тісні стосунки, Христина повністю поклала роботу бару на подругу, залишала на неї заклад з ранку до ночі. Сама ж зі своїм обранцем часто мандрували. Два роки Яна та Дімітру зустрічались. Перший рік все було добре, а потім чоловік став проявляти своє нутро. Мав компанію, випивав, часто не повертався додому. Яна його чекала, вірила, що зможе змінити. Вона дуже хотіла родину, діток, а обранець — розваг…

За кілька тижнів до новорічних свят у пари почастішали сварки, які завжди починав Дімітру через ревнощі. Хоча Яна була такою, що ніколи б не зрадила до того часу, поки не розірвала б стосунки. Своїм рідним дівчина ні про що не розповідала, казала, що все добре. Проте на початку 2023 року після чергового скандалу Яна таки зрозуміла, що насправді потрапила у пастку до психологічного маніпулятора, любов якого була егоїстичною, «хворою».

У компанії Яни був хлопець Андрій, молдованин за походженням, громадянин Італії. Хлопець дуже вихований, щасливий у своїй родині зі своїм вітчимом-італійцем, порядний, був таким же позитивним, як і Яна. Працював на фірмі свого вітчима. Після того як дівчина розірвала стосунки із Дімітру, якось у барі вона підійшла до Андрія й запропонувала прогулятись. Хлопець був неймовірно щасливим, адже йому так подобалась українка.

Але такий поворот дуже не сподобався колишньому, який почав контролювати пару. Дійшло до того, що Дімітру дзвонив у ресторани, лишав свій номер і просив повідомляти, чи не приходили Яна з Андрієм до них на обід чи вечерю. На жаль, знайшовся такий дурень, який написав повідомлення, що пара була в їхньому закладі. Від цього Дімітру просто оскаженів, він буквально не лишав колишню кохану у спокої. Тоді Яна пожалілась сестрі Дімітру, і Христина запропонувала подрузі пожили у її квартирі. В тій же багатоповерхівці на першому поверсі знаходився їхній бар. В будинку, як потім з’ясувалось, в родини було аж три квартири, а це чималі гроші. Тож є підозра, що Дімітру міг займатись продажем наркотиків…

«Дімітру зізнався другу, що вбив Яну»
— Що Вам відомо про обставини вбивства дівчини?

— У Яни був шпіц Булька, його подарував їй колишній, коли вона вела розмови про діток. Ввечері 19 січня, ідучи на вечерю з Андрієм, дівчина попросила маму Дімітру приглянути за песиком. Дімітру, дізнавшись від власника ресторану, що пара разом, придумав версію, що начебто собака прихворіла. Мовляв, їдь швидше, бо не знаємо, що з цим робити. Тому Яна вимушена була приїхати. Це було близько другої ночі 20 січня. Дімітру сказав, що скоро принесе тварину, хай почекає його у квартирі Христини.

Коли Андрій підвіз Яну до будинку, він запропонував дівчині, що буде чекати, поки Дімітру не вийде з будинку, бо боявся за Яну. Однак коли дівчина зайшла до помешкання, від неї прийшли два повідомлення Андрію. Перше — «Він знову відключив телекамери квартири». Відразу за ним друге — «Їдь спокійно додому, все добре». Цілком очевидно, що це робила не вона, а її вбивця, який спланував цей злочин як мінімум за два дні наперед. Як виявляється, Дімітру не знав, що у під’їзді самого будинку знаходяться дві телекамери — на зовнішній і внутрішній двори. Саме завдяки відео з них з’ясувалось, як довго чекав на приїзд Яни обвинувачуваний, бігаючи по сходах туди-сюди. Коли під’їхала дівчина, він вибіг поверхом вище і сховався у темноті.

Яна зайшла у квартиру. Через декілька хвилин у помешкання, відчинивши двері своїми ключами, зайшов Дімітру. Собаки з ним не було. Вже у квартирі між колишніми коханцями почалась сварка. Дімітру вдарив Яну, але батько навчив її деяких прийомів, і вона відкинула від себе кривдника. Після чого у піжамі пішла до ліжка. І в цей момент чоловік ззаду тяжким залізним предметом вдарив її по голові. Потекла кров із рота та носа. Вона втратила свідомість. Коли ж дійшла до тями, Дмитро продовжив бити її тим предметом. Яна знову знепритомніла. Злочинець взяв валізу, зігнув дівчину і поклав туди, при тому, що вона була ще живою. Валізу замотав целофаном, обмотав скотчем. Ще 10−15 хвилин в агонії Яна билась у валізі від нестачі кисню. А в той момент Дімітру міняв постіль, змивав сліди крові. Після чого на камерах видно, як він стягнув валізу до гаража, поклав у багажник і поїхав у сторону поля. Припаркував машину і ходив поруч, обираючи місце, де заховати тіло.

Оскільки погода була дощова, він забруднився. Його бачила італійка, яка поверталась додому. Вона розповіла батьку-фермеру, що бачила машину поруч. Дімітру злякався й кинувся тікати, але його машина застрягла у полі. Тому він пішов пішки до містечка, дорогою його підібрав проїжджий, який теж звернув увагу, що чоловік був брудним. Вже на місці Дмитро зізнався другу, що вбив Яну.

Той начебто не сприйняв це, подумав, що жарт. Окрім того, Дімітру подзвонив сестрі і промовив «Я вбив Яну, бо вона вбила б мене». Після цього стривожена сестра, знаючи від мами, що Яна не вийшла на роботу, швидко поїхала додому. Там вона зустрілась із братом, який повторив їй ту саму фразу, але потім розсміявся і сказав, що завіз Яну десь подалі, мовляв, хай живе своїм життя. Сестра у будь-якому випадку вирішила звернутись до поліції (карабінерії) і повідомити їм про це, бо була злякана і не могла зрозуміти, в чому річ. Але що це було — прояв людяності чи спроба приховати якусь свою причетність — питання… Також чоловік спілкувався зі своєю мамою, але про що, невідомо. Однак після того він взяв іншу машину і поїхав до тієї, яка застрягла. Тому слідство зараз з’ясовує, чи не допомагав хто ховати тіло Яни.

Як тільки стало відомо про зникнення дівчини, ми відразу передали цю інформацію батькам. Тато Яни Олександр, який мешкав за 700 кілометрів звідси, відразу приїхав. На пошуки дівчини були залучені гелікоптери, дрони, службові собаки, поліція та карабінери, рятувальники, водолази, волонтери й просто небайдужі. Нічого не виходило, й ми вже були у страшному відчаї, адже розуміли, що з часом пошуки можуть просто припинити, а потім якщо й відновлять, то вже не з такою силою.

Мій чоловік, який працює в правоохоронних органах, взяв відпустку, щоб підтримати Олександра як друга, брата. Він із самого початку на прохання тата дівчини, який втратив будь-яку орієнтацію через горе, вирішив стати його представником у пошуках, розв’язанні всіх питань, що також стосуються розбіжностей законів Італії та України. Крім того, знаючи Яну, він прийняв це горе дуже до серця, бо і сам є батьком двох доньок.

Нам потрібно було якнайшвидше знайти Яну, і в нас жевріла надія, що вона жива, що злочинець скрутив і запер її в якійсь хаті. Проте із кожним днем ставало все більше зрозуміло, що живою дівчину ми вже не побачимо. Мама Яни, яка через війну стала біженкою та виїхала у Канаду, отримала 20 днів дозволу і приїхала за кілька діб до того, як знайшли тіло. Його знайшли саме на тій закинутій дорозі, де й бачили машину Дімітру. Поруч посадка із ялинок, і між ними та обочиною дороги лежала купа хмизу. Вранці 1 лютого місцевий мешканець прогулювався біля цієї купи, сонячне проміння так било, що він звернув увагу на шматок синього пакета. Викликав поліцію. У тому пакеті було тіло нашої Яночки… Цей злочин — це прояв жорстокості, цинізму, холоднокровності. У батьків забрали єдину дитину, вони не дочекаються вже онуків, це страшний біль на все життя.

— А що каже сам злочинець?

— Обвинувачуваний із моменту арешту використовує своє право на мовчання, не даючи жодних показів. І як каже тепер його адвокат, «він не має, що говорити». Попереду — довгий процес експертиз, в тому числі психіатричних. Два дні фахівці працювали тільки над тілом Яни, щоб не втратити жодного доказу, щоб встановити, які знущання дівчина пережила, скільки часу була ще живою. Матір Дімітру відразу знайшла адвоката йому, який спеціалізується на злочинах такого роду. Тому боротьба буда запеклою. Ми будемо вимагати довічного покарання, щоб він не вийшов з тюрми та не забрав ще чийогось життя. Адвокат родини убитої Яни Анжело Ліно Мурта проводить велику роботу. Разом із ним та паном кримінологом було прийнято рішення залучити до висвітлення та розслідування цієї справи програми телебачення, які спеціалізуються на даного роду злочинах. Учасники цих програм — кримінологи, патологоанатоми, психоаналітики…

«Жінка підійшла до труни й промовила: «Замість тебе тут повинна була лежати я»
— Наскільки мені відомо, ще раніше Дімітру Стратан проявляв агресію до жінок. Що вам відомо про це?

— Три роки тому в Італії в нього була місцева дівчина, яку він повіз до Молдови, там вони поселились в готель. Він теж до неї ставився дуже погано, принижував, психологічно давив, проявляв тиранію, що, мовляв, ти моя і маєш робити все, що скажу. У Молдові дівчина сиділа сама в кімнаті, а Дімітру йшов до друзів і напивався. В один із таких вечорів вона сказала, що повертається в Італію, бо хлопця нема і він постійно пиячить. Тоді Дімітру напав на беззахисну дівчину з кулаками, завдав їй тяжких ударів по голові. Вона відбивалась від нього і в якусь мить вдарила хлопця ногами так, що він на пару хвилин «відключився». У комоді знаходились паспорт та дозвіл на проживання в Італії, дівчина забрала їх і спалила. Це їй допомогло, тому що рік після того Дімітру залишався у Молдові, поки відновлював документи.

Після побоїв італійці надали першу допомогу, зашили рани. За законом, медики зобов’язані були викликати поліцію, що і зробили. Правоохоронці пояснили, що треба писати заяву і її викликатимуть на судові процеси. Проте італійка відмовилась. Мовляв, в неї двоє діток, нема коштів літати. Тому вона повернулась додому.

Про цю історію нам стало відомо на похороні Яночки. Та жінка на траурній церемонії підійшла до труни й промовила: «Замість тебе тут повинна була лежати я». Ці слова зацікавили адвоката родини Малайко, який підійшов і розпитав жінку про все, що вона пережила. Можливо, якби після побиття вона таки написала заяву в правоохоронні органи, все могло б статись інакше і Яна була б живою. Зараз, коли ми даємо інтерв’ю італійським ЗМІ, скрізь закликаємо людей у таких ситуаціях не мовчати, а стукати у всі двері, тому що жертвою можете бути не ви, а хтось інший.

— 10 лютого ви попрощались назавжди із Яною Малайко. Знаю, що віддати їй шану прийшла чимала кількість людей, для цього домовину тримали два дні у залі церемоній.

— Так… Хоронили ми Яночку за італійськими традиціями, адже поважаємо культуру країни, в якій живемо. Попри те, що дівчина із 15 років жила в Італії, вона завжди вважала себе українкою, тому ми запросили священника Української греко-католицької церкви, який разом із ксьондзом — представником католицької церкви — провели заупокійну месу. Вшанувати пам’ять дівчини приїхали й близько 20 українців, які мешкають в одному муніципалітеті, всі вони знали Яну та її родину, в багатьох із них діти ходили разом із дівчиною тут в школу. З багатьма з них, попри різницю у віці, дівчина товаришувала, взагалі вона була дуже комунікабельною, доброю, мудрою та співчутливою.

Віддати їй шану прийшло й чимало італійців, які у цю скорботну хвилину підтримали її батьків. Всіх зачепила ця трагедія.

На церемонії прощання із Яною ми увімкнули тужливу пісню «Пливе кача по тисині», всі присутні стали на коліна. Таким чином хотіли показати, що Яна є представницею українського народу і тих всіх дітей, які в час страшного військового нападу безневинно вбиті ворогом. Оскільки її серце постійно боліло від того, що відбувається в Україні, вона збирала однодумців і через «Асоціацію Брешії» постійно надсилала гуманітарну допомогу цивільним та воїнам. Тому нам хотілось провести її в останню дорогу так, як проводять наших українських героїв. Крім того, у церкві висів український прапор, а на всіх квіткових композиціях від українців були жовто-блакитні стрічки. Це було дуже щемливо, зворушливо до сліз. В Італії на кладовищі не опускають труну в яму, там є велика стіна, яка поділена на так звані кімнати. Туди й помістили домовину із тілом Яни, після чого кімнату заллють піною та закладуть плитою. І це в нас, в Італії, вважається посмертна квартира небіжчика. Вже на кладовищі ми випустили в небо 23 срібні кульки — саме стільки років було й нашій Яночці. Вони так чудово полетіли високо-високо в небо, і була така сонячна погода… Сподіваюсь, що душа дівчини тепер з Богом і їй там добре, а ми своєю чергою пам’ятатимемо її й боротимемось, аби винний поніс покарання.

Якщо аналізувати повідомлення ЗМІ, останніми роками кількість вбивств жінок, серед яких і українки, збільшилась. Чому?

— Частина чоловіків старої Європи протягом тисячоліть панували над жінками і майже не давали їм свободи. І хотіли б продовжувати це робити сьогодні, попри глибоко змінені соціальні звичаї. Згідно з цією теорією, чоловік відчував би право домінувати над жінкою, розглядаючи її не як суб’єкт, а як об’єкт, навіть застосовуючи до неї крайнє насильство, що базується на ненормальній прихильності та неприйнятті втрати володіння. Згідно зі статистичними даними, насправді багато злочинів скоюють чоловіки, які не погоджуються з припиненням стосунків і не здатні психічно сприйняти беззаперечний факт нездатності більше розпоряджатися життям та існуванням жінки, з якою він мав тривалі та інтенсивні стосунки…

Найчастіші випадки, безумовно, стосуються сфери сентиментальних відносин: ревнощі, власницька і хвороблива любов, намір підкорити партнера. Іноді за розбіжностями стоять економічні причини. Ось так кримінологія розглядає феномен фемініциду… Головна причина в усякому разі полягає в тому, що жінки бажають бути вільними у своїх правах та виборах, у своїх особистих справах, та встати на рівень з чоловічою статтю…

У нас, українців, інша щодо того культура — жінка це берегиня, а берегиня — це і домогосподарка, і менеджер сім’ї, яка приймає вільно рішення, я та, що має пріоритет у вихованні майбутніх поколінь, збудованих на цінностях і свободах… Матріархат, делікатний і ненав’язливий, який нічим не принижує чоловіка, а навпаки, підставляє йому плече. Це й відповідь на запитання, чому відбувається пандемія фемініциду як такого в Італії та інших європейських країнах.

— Як родина Яни переживає це горе? Чи відчули вони підтримку не лише зі сторони земляків-українців, а й країни?

— Батька у страшному горі підтримала уся Італія, всі від поліції до простих невідомих йому людей… Мер міста Кастільйоне-делле-Стів’єре організовував пошуки Яни, закликав усіх говорити, хто що бачив і брати участь в пошуках усім містянам. Мер особисто приїхав за 75 км з багатьма громадянами з міста на похорони Яни. Проявили велику доброту і власники похоронної служби та інші, тому Олександр Малайко у своєму виступі на прощанні з донькою тисячі раз дякував усім цим людям, правоохоронним органам, органам місцевого самоврядування, усім, хто брав участь у пошуках і хто любив його донечку, місцевим українцям, друзям з Романо-ді -Ломбардія, які долучились з серцями, наповненими любов’ю…

Однак знеболене серце батька не може зрозуміти відсутність будь-якої реакції консульства України в Мілані, Посольства України в Італії, представників МЗС України — не було висловлено жодного співчуття, не було жодного дзвінка з пропозицією допомоги в цій страшній трагедії українській родині! Цим чиновники, так звані державні мужі, продемонстрували, що життя та смерть українця за кордоном не важить зовсім нічого… «Хто ви є?» — ставить питання батько, дитину якого жорстоко убили, позбавивши його та Україну продовжити рід в майбутніх поколіннях… Обуренню нашому, українців, немає меж. На відміну від України, Італія завжди відшукує своїх громадян по різних країнах і допомагає їм у трагічних обставинах. Який жаль, яке розчарування…

На пропускному пункті “Устилуг” прикордонники затримали українку, яка в своєму автомобілі намагалася вивезти за кордон 17 кілограмів наркотиків.

Про це повідомили в Державній прикордонній службі.

Автомобіль жінки перевірили прикордонники та виявили там захованими 17 кілограмів наркотиків.

“Наркотики, попередньо мефедрон, були утрамбовані в поліетиленові пакети та сховані у днищі автівки. Всього прикордонники разом із митниками та СБУ дістали 34 такі пакунки”, – йдеться в повідомленні.

Автомобіль українки вилучили. Триває слідство.

Про це повідомив батько загиблої Юлії – Сергій Петров, пише Суспільне.

“Від 6 лютого, коли стався землетрус, вони перестали виходити на зв’язок. Але сьогодні нам підтвердили, що їхні тіла знайшли під завалами”, – каже він.

За словами Петрова, його донька з синами кілька місяців тому переїхали до родичів у місто Антак’я провінції Хатай. До слова, її чоловік військовослужбовець, лікувався від поранення у Запоріжжі. Потім планував їхати до Туреччини, аби допомогти у пошуках дружини й дітей.

Редакторка Сніданку 1+1 Галина Кричковська, яка з трьома дітьми нині перебуває у Франції, в ефірі телеканалу розповіла про проблему, з якою зіткнулася її донька-школярка у навчальному закладі міста Нансі, який вона відвідує.

Вона зазнала булінгу з боку хлопчика українського походження, який цитував наративи російської пропаганди щодо причин війни росії проти України.

Ярослава (донька Галини) не знала, як реагувати на такі випади, тож розповіла про це мамі. Останньою краплею став вислів хлопця: «Коли вже ти поїдеш назад в Україну?».

Галина поінформувала про інцидент школу, в якій є спеціальна служба, що займається прийомом заяв від дітей.

Це не виносилося на обговорення з батьками, – розповіла киянка:

Мені намагався зателефонувати тато хлопчика, щоб вирішити віч-на-віч конфлікт, але нічого з цього не вийшло – вирішення конфлікту повністю забрала на себе школа.

За словами Кричковської, у Франції розроблений і прописаний механізм реагування на випадки булінгу:

З хлопцем була проведена 3-годинна бесіда. Він писав пояснення.

Опис випадку був занесений до особової справи хлопця. Цей випадок буде з ним протягом усього навчання.

Такі речі у Франції дуже ретельно фіксуються і відстежуються, і просто так не спускаються на гальма…

Цікаво, що Ярослава не була долучена до з’ясування обставин справи: ніхто не встановлював, чи, можливо, вона була неправа у цій ситуації або ж спровокувала хлопця, чи може причетні батьки. Школа просто взяла на себе розв’язання проблеми й це вдалося, – розповіла мама дівчинки.

За словами  Кричковської, у французькій системі освіти їй найбільш імпонує чітка система правил, яких усі повинні дотримуватися.

Батьки практично не контактують з адміністрацією школи, а при вступі підписують такий собі соціальний договір, який передбачає чітко прописані правила, обов’язкові до виконання усіма підписантами.

Також Кричковській до вподоби дуже серйозне ставлення до спортивної складової: діти щодня почергово залучаються до різних видів спорту. Це і настільний теніс, скелелазіння, каякінг.

Протягом обідньої перерви тривалістю 2 години, одна година також присвячується заняттям спорту на вибір.

За словами українки, отриманий у Франції досвід дуже корисно впровадити й в Україні.

Детальніше про випадок булінгу щодо її доньки та особливості навчання у Франції можна дізнатися з відео:

Мама зараз перебуває в лікарні, а дитина – під опікою родичів. Про це розповів посол України в Туреччині Василь Боднар в ефірі телемарафону.

Дипломат зазначив, що це не виключає ймовірність інших жертв, оскільки кількість загиблих лише зростає. Станом на ранок 8 лютого землетруси в Туреччині та Сирії забрали життя понад 7 800 осіб.

Кількість заявок про пошук зниклих українців зросла. Наразі 38 підтверджених контактів, тобто людей знайшли, а 24 заявки опрацьовують – шукають. Зранку була інформація про українку, яка, ймовірно, перебуває під завалами. Дипломати зв’язались з рятувальними службами, аби ті виїхали на місце.

Про це інформує bresciatoday.

У валізі, загорнуте в ковдру, тіло було знайдено минулої середи, після 12 днів пошуків, на кордоні між Лонато та Кастільоне, під купою деревини та ожини.

Яну Малайко вбили у ніч на 20 січня. На її обличчі та шиї були сліди ударів: її вдарили тупим предметом округлої форми, невеликого діаметра, скоріше за все, металевого. Зброю (можливо, лом) поки що не знайдено.

Але причиною смерті стала асфіксія, хоча дівчину не задушили. Тож моторошна гіпотеза про жахливу смерть в валізі поки що залишається робочою.

Наразі тіло Яни покоїться в похоронному бюро в Кастільоне. Сьогодні вдень її перевезуть до церкви Гротта в Романо-ді-Ломбардія, місто в районі Бергамо, де вона виросла і де досі живуть її батько, дідусь і бабуся.

Дівчині було 23 роки, вона працювала в Event Coffee в Кастільоне, барі сестри ймовірного вбивці – її колишнього хлопця, 33-річного громадянина Молдови Думітру Стратана, з яким вони розлучилися на початку року.

Також до Кастільоне приїхала мама Яни Тетяна Сербенчук, яка нині живе і працює в Канаді. Вона біженка, що втікає від війни в Україні.

Підозрюваний нині перебуває у в’язниці за звинуваченням в умисному вбивстві та приховуванні тіла.

Близько 17:20 водій вантажівки – 29-річний житель Жешувського повіту – на невеликому повороті не впорався з керуванням та виїхав на зустрічну смугу.

Далі вантажівку знесло у придорожній кювет. В цей момент у бік вантажівки врізався автомобіль «Peugeot», який їхав у зустрічному напрямку. За кермом легковика був 46-річний громадянин України.

Внаслідок зіткнення 67-річна пасажирка «Peugeot» – також громадянка України – загинула на місці пригоди. Водія легковика з травмами доставили до лікарні.