“І знову трагічна звістка про загибель воїна Збройних Сил України, нестерпним болем пронеслась Скалою-Подільською. Як повідомляє офіційний сайт Скала-Подільської селищної ради, у ході виконання бойового завдання на Донеччині 10 вересня 2022 року загинув уродженець Скали-Подільської, головний сержант СЕРГІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ ПРОКОП’ЮК. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким воїна-героя!!! Вічна пам’ять новопреставленому Герою України Сергію!” – написав Олег Гаврилюк.

Редакція сайту Тернополя 0352.ua висловлює щирі співчуття рідним і близьким загиблого.

За словами жінки, її чоловік неодноразово виконував завдання у зоні ООС та з перших днів зупиняв наступ російських солдатів на Київ. Але 31 березня під час виконання бойової місії та евакуації поранених українських військових, він героїчно загинув під Маріуполем.

Ольга написала, що Юрій хотів усіх урятувати, але загинув сам. У нього залишилося троє дітей.

“Ми втратили люблячого, доброго, милого, доброго, мужнього, вірного, кращого у світі чоловіка та тата двох синочків і нашої маленької доньки. Ти наш Герой, наш Захисник! “, – наголосила Ольга.

Теперішній священнослужитель і колишній військовий був у Дебальцевому в найкритичніші моменти. Каже, жодні фільми не здатні відтворити, як насправді виглядає військова агресія, а сам він від семінарії до війни був іншою людиною.

Військовий, священник і мандрівник
Роман Гладій є випускником Івано-Франківського теологічно-катехитичного духовного інституту. З 2000 по 2018 роки, до переїзду в Польщу, був душпастирем у Бучацькій єпархії.

Чоловік розповідає, що його батько був професійним військовим. Відтак, родина завжди вбачала у ньому цей потенціал. Були плани, що герой розповіді продовжить шлях свого батька.

Як не дивно, але релігійність Роману Гладію теж прищепив тато. Після повернення з Афганістану глава родини почав відвідувати церкву. Це був спосіб дійти внутрішньої гармонії, подолати тривоги.

Йому це дуже допомогло, стало для нього духовними ліками. Я взяв з нього приклад,
– ділиться отець.

Священнослужитель додає, що у церкві його тривожили міжконфесійні непорозуміння. Хотілося, щоб у світі було більше добра та взаєморозуміння.

Крім того, українець змалку звик до мандрівного життя. Досить довго вони з батьком їздили з місця на місце у колишньому Радянському Союзі. Пізніше батьки оселилися у Теребовлі, де живуть і досі.

Отець Роман Гладій зазначає, що після прийняття ієрейських свячень йому хотілось бути на парафії якомога ближче до рідних. Однак, плани змінила війна.

У 2014 році я відчув, що не можу сидіти вдома, що мушу бути на фронті,
– пригадує священник.

Війна, безперечно, змінює людей. На думку Романа Гладія, у людей, які зіштовхуються з війною, спадають рожеві окуляри. Коли у людини все гладко у житті, каже українець, вона не помічає, що відбувається навколо і який фатальний вплив можуть мати слова та вчинки.

Ситуація на Донбасі є проблемою не лише для України, але й для цілого світу. Хто з тих, хто закликав Путіна у 2014 році, думав, що все так обернеться. Багато втрачено життів. Найбільше шкода тих, хто через помилки інших гине,
– розповідає Роман Гладій.

Після війни українець, серед іншого, переконався, що дім для нього не є матеріальним. Якщо подивитися на зруйновані будинки у Мар’їнці чи в Пісках, говорить отець, приходить розуміння того, що хата нічого не означає, а дім – це сім’я. Тому для Романа Гладія дім є там, де його дружина та діти.

До слова, старший син священнослужителя зараз служить у війську в Україні.
Отець переконаний, що аналогічно людям треба пояснювати деякі релігійні питання. Так, церква – це перш за все люди, а не приміщення.

Переїзд та життя у Польщі
Переїхати до сусідньої держави Роман Гладій наважився заради дружини. За його словами, реформа у медичній галузі в Україні зачепила вузьких спеціалістів, а його дружина як лікар-офтальмолог почала бачити для себе вдома мало перспектив. Чоловік хотів, аби кохана повноцінно реалізувалася як успішний спеціаліст, тому пішов на поступки. Зауважує, що не хотів нав’язуватись і був готовий до будь-якої роботи, тільки щоб дружина вчилася та досягала своєї мети.

Ми постали перед складним вибором, але коли ти йдеш із Богом, то він завжди тобі торує шлях. За два з половиною роки моя дружина нострифікувала диплом і вже працює в університетській лікарні. Пишаюся, що набрала тоді найбільше балів серед усіх українців. Польща цінує освічених людей,
– висловився емігрант.

Пізніше пропозицію роботи отримав й чоловік. Його запропонували служити в церкві, тож зараз він є вікарієм на парафії Блаженного Миколая Чарнецького на вулиці Доманевскій, 20.

Порівнюючи парафії в Україні та Польщі, Роман Гладій зазначає, що в Україні легше: парафії постійні, священнослужитель усіх знає та почувається “своїм”. Проте, у Варшаві утворилося багато греко-католицьких громад. Люди залюбки гуртуються і їм приємно молитися рідною мовою.

Це цікаво! Як Церква ставиться до трансплантацій: дивовижні історії порятунку – дивіться відео