Нові положення щодо реєстру PESEL UKR (PESEL – універсальна електронна система реєстрації населення). Якщо цей статус автоматично буде втрачено після виїзду тимчасово переміщеної особи з території Республіки Польща довше, ніж на 30 днів, але в межах Шенгенської зони, його можна буде відновити. Статус UKR також може бути відновлений якщо людина повернеться до Польщі після виїзду в Україну довше, ніж на 30 днів. Причина повернення має бути обґрунтована – це активні бойові дії за місцем проживання особи.

Зміни також запроваджують низку комплексних рішень, які мають за мету створення більш гнучких умов на ринку праці для українців, збільшення можливостей для їх запису на курси польської мови, а також створення нових дитячих центрів для дітей з України та додаткових місць в дитячих садках.

Внесено зміни до положення, коли безпосередній в’їзд на територію Польщі з території України більше не є необхідною умовою для того, щоб на громадянина України поширювалась дія зазначеного вище Закону. З 1 липня 2022 року в’їзд до Польщі може відбуватись і через внутрішні кордони ЄС.

Керівник прикордонної служби Польщі визначається як головна особа, а прикордонна служба як головний компетентний орган, що має виконувати функцію контактного центру з метою обміну інформацією про осіб, які користуються тимчасовим захистом, з відповідними органами інших держав, членів ЄС. Також, польські прикордонники контролюватимуть каталог суб’єктів, які мають доступ до реєстру громадян України, яким надано номер PESEL.

Відповідно до нових правил розширено повноваження Урядового агентства стратегічних резервів щодо дарування, зберігання, доставки та вивезення на територію України виробів медичного призначення (йдеться про медзасоби, а не лікарські препарати).

Зазнала зміни норма, відповідно до якої вимушеним переселенцям виплачувалася грошова допомога у розмірі 40 злотих на проживання та харчування. Введено правило, відповідно до якого заява на отримання грошової допомоги подається лише на один місяць і має бути подана на наступний день після того, як закінчився термін, на який поширювалася попередня заява. Невчасно подані заяви братися до розгляду не будуть.

Крім цього, нововведення вносять зміни до технічних і будівельних умов будинків, які використовуються для колективного проживання громадян України. Внесені зміни спрощують процедури, пов’язані з реконструкцією та зміною цільового призначення будівель або їх частин, що перебувають у комунальній власності.

Закон набуває чинності наступного дня після дати оприлюднення за рядом винятків.

Одеситка Світлана Бойчук привезла свою хвору на ангіну шестирічну онуку в медустанову, після того, як дитину поклали в стаціонар. Жінка вирішила розповісти про умови лікування в інфекціонці. Таким чином одеситка сподівається достукатися до міського відділу охорони здоров’я та місцевої влади.

«Знайомтеся, це моя внучка Машенька, їй 6 років і вона збирається в 1 клас!

А сьогодні з нею трапилася неприємність, вона захворіла на ангіну, та ще складною її формою, лікар дав направлення в інфекційну лікарню. Ми, як відповідальні мама і бабуся, негайно її відвезли в Одеську обласну інфекційну лікарню на Пастера», – написала обурена жінка в Фейсбук.

За словами одеситки, спочатку охоронець не пропускав на територію лікарні навіть у її напрямку. Але неприємності тільки починалися.

«У приймальному лор лікар без халата і не помивши руки, з криками:«Рот відкрий, відкрий я сказав!» Накинувся на дитину, а потім і на мене, за зауваження бути стриманішим із дитиною», – розповіла жінка.

Також Світлана нарікає на антисанітарні умови в лікарні.

«Дуже хочеться запитати у важливих нешановних дядьків з обл, гір і усякому здоровому – що це? Як ви посміли так ставитися до наших дітей! Це катівня? Це гетто? Це сміттєзвалище? Це тут ви збираєтеся «лікувати» наших дітей? Це інфекційна лікарня, або це розсадник інфекцій, щоб жодна дитина звідси здоровою не вийшла!», – написала жінка.

За словами Бойчук, двері у відділ закривається на ключ і вийти можна тільки з дозволу лікаря.

«А знаєте для чого не відчиняють дверей і не пускають пап, дідусів? А для того, щоб ніхто не бачив як знущаються над нашими дітьми і їх закатованими хворобою дітьми, лікуванням і хамством персоналу!», – обурюється жінка.

Крім того, одеситка підкреслила, що «інфекціонка» в місті одна і людям доводиться миритися з цим свавіллям, так як більше звернутися нікуди.

«Дуже хочеться тикнути чиєюсь нахабною чиновницькою мордою в це ліжко з підставкою з старої шафи, в обісцяний старий смердючий матрац, який старший за мене, в рвану і брудну постільну білизну, в туалет, який потрібно зливати ковшиком в інфекційній лікарні, в смердючі і брудні палати на 6 -7 дітей і стільки ж дорослих!». – розповіла жінка.

Світлана Бойчук не збирається зупиняти на публікації поста в соцмережі і сподівається змінити кричущу ситуацію в Одеській інфекційній лікарні.

«Я зроблю все можливе, все від мене залежне, щоб навчити цю зграю негідників як потрібно ставитися до наших дітей, які потребують медичної допомоги, в турботі та підтримці! Я постараюся змусити їх змінити ліжка і матраци, привести в порядок вбиральні і палати», – підсумувала Світлана.

«Не можу промовчати… Сьогодні відвідала в Івано-Франківській обласній лікарні, що на Пасічній, батька моєї доброї знайомої, і була пpибитa побаченим!!!

Білизна на якій лежав хвоpий була вся брудна і в плямах після перев’язок, в нього велика гнiйнa paна після опepaції, і нога не гoїться.

Коли я звернулася до санітарки, щоб поміняли білизну то вона мені сказала, що за заміну на чисту білизну треба платити 50 грн. в руки сестрі-господині, бо в них в лікарні приватна пралка і за прання білизни треба платити, за кожну заміну по 50 грн, а якщо хвоpий не заплатить то завідуючий мусить заплатити свої гроші!

Це жaх і абсурд,… в обласній лікарні виявляється приватна пралка і з підприємцем уклали договір, так мені пояснив завідуючий в кicтково-гнiйнoму відділені. І от уявімо собі, хворий лежить місяць, в нього гнiйна paна і треба щодня міняти білизну (по 50 грн)… Я розумію все, брак ліків, недофінансування, але щоб вже на прання білизни в обласній лікарні дерли гроші, бо там створили приватну пральну, це – абзац! А чому не працює лікарняна пралка?!!!», – йдеться у пості пані Марії.

“Вдома. 38 днів в лікарняному ув’язненні. Шестигодинна операція, одинадцять діб без свідомості, потім ампутація і знову – реанімація, набряк легенів – реанімація… Вижили. Виходили. Всупереч”, – пише Анна Гін в своєму пості, що описує перебування в лікарні її тяжкохворого батька.

За словами дівчини, в палатах для тяжкохворих лежачих пацієнтів немає ліжок з під’ємними спинками, “щоб банально напоїти водою – атракціон з двох сильних, міцних людей і згорнутого рулоном матраца”.

Крім того, за її словами, доба перебування в реанімації коштувала їй суми, яку можна порівняти з місячною пенсією її батька, плюс довелося платити медсестрі за те, щоб його погодували.

Родичам пацієнтів, які постійно перебувають в лікарні для догляду за ними, доводиться ночувати на стільцях, оскільки ліжка для них не передбачені.

Також розповіла дівчина і про аптеках всередині лікарні. За її словами, ціна ліків там рівно вдвічі вище, ніж в аптеці через дорогу.

“Кров, гній і моторошний брязкіт вантажного ліфта. Це не можна відмити. Хоч скільки кидай хлорку в воду, тут пахне смертю”, – додала Анна.

“Підходить за описом до будь-якої комунальної лікарні”, “Папи рік як немає, але пекло лікарень – нестерпне”, “Практично скрізь так”, – пишуть в коментарях користувачі.