Через те, що в Україні люди не можуть знайти роботу з гідною оплатою праці, їм доводиться оббивати пороги закордонних фірм, керівники яких навіть не дбають про безпечні умови.

Детальніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Працювала в цеху, де було дуже жарко

У польському містечку Кемпно раптово померла 23-річна українка з Тернополя Натія Кирія. Жінка була розлучена, в неї залишився 3-річний син, виховання якого тепер повністю ляже на її 53-річну маму.

Як розповідають знайомі сім’ї, Натії стало погано, коли вона разом із мамою поверталася з роботи. Вертольотом українку встигли доправити в лікарню в Познань, але врятувати її не змогли. Попередня причина смерті – крововилив у головний мозок.

Друзі Натії звернулися по допомогу через соціальні мережі, оскільки її мама залишилася в складному матеріальному становищі: необхідно доправити тіло дочки на батьківщину, а також займатися маленькою дитиною.

Знайома загиблої на ім’я Віра розповіла, що Натія близько 2 років жила в Польщі разом із мамою і маленьким сином. Мріяла там залишитися назавжди, щоб її дитина пішла в польську школу й здобула освіту.

Вона зазначає, що умови праці в столярному цеху дуже важкі. “Там меблева фірма на тисячу працівників. Знаю, що в цеху було дуже жарко. Вона раніше працювала на заправці, а потім перейшла на цю меблеву фабрику, офіційно була працевлаштована. Вона хотіла залишитися в Польщі, тому що в Україні її ніщо не тримало”, – говорить OBOZREVATEL Віра.

До переїзду з України вона займалася танцями і мама дуже цим пишалася. У соцмережах писала: “Любить танці моя україночка!” Дівчина закінчила коледж дизайну. У сім’ї крім Натії є ще дорослий син.

Українці нерідко гинуть на заробітках

На жаль, це не перший випадок, коли в Польщі гинуть українські заробітчани. Вони їдуть до Європи заради великих доходів, але після загибелі виявляється, що немає коштів навіть на те, щоб повернути тіло для поховання на батьківщині.

Так, 2 квітня в Польщі дорогою на роботу помер 33-річний житель Бродів Андрій Сірко. Його дружина Галина залишилася одна з двома маленькими дітьми.

Їй теж була потрібна допомога для того, щоб доправити тіло чоловіка на батьківщину й поховати. Попри те що сім’я вже кілька років жила й працювала в цій країні, грошей на чорний день у них не виявилося.

У кінці травня в Польщі загинув будівельник з Волині 23-річний Назар Філімончук. У соцмережах також збирали кошти, щоб допомогти родині перевезти тіло в Україну й поховати.

У червні 2019 трагічно загинув у Польщі 35-річний Василь Чорней з Прикарпаття. Чоловік працював у столярному цеху. Йому стало погано на роботі, він упав, у нього почалися судоми. Проте власниця підприємства не стала викликати швидку, а наказала вивезти українця в ліс. Там його тіло через кілька днів знайшли лісники. Але суд засудив польку всього до 2 років та 10 місяців позбавлення волі за те, що вона не надала допомогу людині. Також їй заборонили 12 років займатися підприємництвом. Жінка ховалася від правосуддя, і тільки в березні цього року її заарештували.

Не тільки в Польщі гинуть українські заробітчани. У лютому в Чехії загинула 27-річна Оксана Василів з Івано-Франківщини. У неї теж залишився маленький син, вихованням якого тепер займається літня мама.

Оксана кілька років уже їздила на заробітки, щоб утримувати сім’ю. Спочатку до Польщі, а потім підвернулася робота в Чехії. Однак саме там на будівництві вона трагічно загинула: на висоті провалилася крізь скляну підлогу.

Гинуть українці і в Італії. Кілька жінок, які доглядали за людьми похилого віку в цій країні, померли від коронавірусу. Друзі та рідні також збирали кошти для того, щоб перевезти їх додому.

Умови роботи жахливі

Іванка Новак, яка вже кілька років живе і працює в Польщі, каже, що насправді гроші заробітчанам у цій країні дістаються нелегкою працею.

“Тут нема чого дивуватися. Люди їдуть сюди працювати не тільки тому, що тут більше платять. А тому що тут є робота. На заході України з роботою взагалі дуже складно. Спробуйте відшукати хоч щось у маленькому селі на Івано-Франківщині, Львівщині, та навіть у Дніпропетровській чи Харківській областях. Колись були колгоспи, радгоспи. Тепер у кращому разі в когось у селі є фермер, до якого можна найнятися і то за копійки. А влаштуватися працювати вчителем чи в бюджетну сферу неможливо. Скрізь родичі, куми, друзі”, – говорить Новак.

Жінка вважає, що в Польщі наші заробітчани статків надбати не можуть. “Їм цих грошей вистачає на те, щоб сім’я в Україні могла купити продукти, зібрати дітей до школи, та батькам на ліки. Молодь, якщо обоє тут працюють, то можуть ще якось будинок побудувати або відремонтувати, щось у дім купити. Але якщо в родині вже двоє-троє дітей, то сильно не розженешся”, – вважає Новак.

Надія Крижанівська, яка також їздить на заробітки до Польщі, каже, що на багатьох фірмах умови роботи дуже важкі. Але вибору немає, оскільки на батьківщині вони нічого заробити не можуть.

“Я сама працювала на меблевій фабриці. Це нестерпно, другий раз я б уже туди не найнялася. У цеху дуже жарко, витяжки дуже погані. При мені у жінок носом ішла кров, одна непритомніла. Але нам кажуть – не подобається, інших візьмемо. Он вас скільки в чергах на кордоні стоїть”, – розповідає Надія.

Директорка однієї з фірм із працевлаштування українців у Польщі Вікторія Заровна розповіла, скільки можна заробити в цій країні.

“Усе залежить від того, що ви вмієте робити. Наприклад, на зборі печериць або полуниці заробляють 500 євро (16 500 грн) на місяць. Зварювальник або муляр у Польщі може розраховувати на 700-800 євро (23 100 – 26 400 грн). Спеціаліст із оббивання меблів отримає 500-550 євро (16 500 – 18 150 грн). Українцям ще доведеться витратитися на житло – на жаль, не всі роботодавці його надають. І на харчування. Звичайно, частина продуктів у Польщі дешевша, ніж в українських супермаркетах, тому люди економлять”, – пояснює вона.

Українці змушені їхати в європейські країни, щоб хоч якось забезпечити життя собі, своїм дітям і літнім батькам. Більшість із них не проти повернутися й працювати вдома, але в своїх містечках і селах вкрай важко знайти роботу. А якщо вона і є, то гідні гроші для нормального життя там платити не готові.

У регіонах дедалі більше загострюється кадрова проблема в середніх школах. Якщо в столиці молоді вчителі ще йдуть працювати за фахом, то в регіонах — масово звільняються. Спеціалісти не хочуть викладати в школах через відсутність гідних умов.

Задля підтримки та мотивації шкільних учителів центральна влада має запровадити нову систему оплати праці й забезпечити житлом педагогів у сільській місцевості, про це заявили в партії “ЗА МАЙБУТНЄ”.

Зазначається, що на сьогодні чимдалі більше молодих учителів полишає школи і влаштовується на роботу не за фахом або ж узагалі виїжджає працювати за кордон. За офіційною статистикою, за останні шість років українські школи втратили третину педагогів віком до 30. За такої тенденції через 10 років наших дітей нікому буде навчати.

“Причина, насамперед, полягає в низьких зарплатах. Адже за наявної системи оплати праці при однаковому навантаженні молоді вчителі отримують майже вдвічі нижчу зарплату, ніж їх більш досвідчені колеги. Проблема криється і в забезпеченні власним житлом молодих педагогів, які працюють у сільській місцевості та малих містечках. У місцевих громад не завжди є на це кошти, а державна допомога для вирішення цієї проблеми не передбачена”, — пояснюють у партії “ЗА МАЙБУТНЄ”.

Як наслідок, у регіонах чимдалі гостріше постає питання старіння педагогічних колективів шкіл. За офіційними даними, із 2014 року кількість шкільних учителів віком понад 60 років зросла більш як на 40%. Безумовно, досвідчені педагоги потрібні в школах, проте їм набагато важче впроваджувати нові освітні методики, ніж молодшим колегам.

Партія “ЗА МАЙБУТНЄ” вважає, що уряд має розробити й запровадити нову систему оплати праці шкільних учителів, яка реально мотивуватиме їх працювати за фахом. Крім того, у бюджеті 2022 року слід передбачити державну підтримку на придбання власного житла для молодих педагогів, які працюють у сільській місцевості. Діти в регіонах мають отримувати якісну освіту, а вчителі — гідну зарплату і житло!

Як повідомлялося раніше, у регіонах України загострилася проблема фінансування системи середньої освіти. Майже половина громад відчуває суттєвий дефіцит коштів на зарплати вчителям та забезпечення матеріально-технічної бази шкіл. У результаті якість і доступність освітніх послуг для дітей у регіонах критично знижується. Лідер партії “ЗА МАЙБУТНЄ”, народний депутат Ігор Палиця заявив, що для вирішення проблеми необхідно терміново змінити систему розрахунку потреб громад і збільшити центральну освітню субвенцію для місцевих бюджетів.

На сезонні роботи чи тривале працевлаштування. Українці, які не знайшли себе вдома, все частіше обирають Польщу.

З майже мільйона легально працюючих українців в Польщі чи не кожен десятий – у столиці. Наприклад, Наталя Любінська з Волині тут уже п’ять років. Працює в логістичній фірмі. Сюди її запросили, бо вона знає польську і англійську. Всього іншого навчили.

Просто скористалась шансом, і не було такого, щоб я жалкувала,
– сказала керівниця відділу в логістичній фірмі у Польщі.

Розмір зарплати вона не розголошує, але каже, що вистачає.

Олена Бабак з Рівного працює бухгалтеркою. Вдається навіть поєднувати з навчанням у польському і українському вишах. І попри те, що це перша її робота, куди взяли без досвіду, з часом наважилась взяти квартиру в іпотеку.

У компанії Маріуша Маркевича більшість працівників – українці. За його словами, українці є бажаними працівниками для польських працедавців. Все тому, що поляки їдуть працювати у Західну Європу. Відтак, бракує як робітників, так і висококваліфікованих працівників. Тому у червні тут спростили умови працевлаштування для українців. Проте ті лінуються розібратись.

Багато людей з України зрозуміли, що безвіз – це бери і приїзджай. Але це не так. Треба мати запрошення від конкретного працедавця. Але воно дозволяє працювати лише шість місяців протягом року. І про нього треба домовитись зазделегідь, по інтернету чи через агентство. Тоді тебе на кордоні пропустять по біометриці. Але потім все одно потрібно оформити довготривалий дозвіл – від року до трьох,
– наголосив Маркевич.

Через необізнаність і неперебірливість українці досить часто потрапляють в халепи.

“Дуже часто люди погоджуються на такі варіанти, що працюють на чорну зарплату, працюють без страхування. Працюють в жахливих умовах, бо бояться що іншої роботи не знайдуть”, – зазначив голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима.

До того ж українці стали заручниками політичних ігор. Волинська трагедія, на якій не піарився хіба лінивий, відбивається і на трудових мігрантах.

Так на мурі з’явився напис “Українці геть!”. Те що ми бачили у Гданську. Побиття мігрантів. В Кракові заклики, щоб прогнати мігрантів. За якийсь час, і це говорять соціологи, працівники з України можуть стати об’єктом агресії,
– сказав Тима.

Разом зі черговим спрощенням у Сенаті чекають розгляду документи про запровадження квот на працевлаштування мігрантів. А от тим, хто знайшов у себе польське коріння, поляки навіть готові давати громадянство за рік.

Проте експерти зауважують, що кількість українців, які мають польську кров, не покриє тамтешню потребу в робочих руках. Тому, очевидно, доведеться полякам йти на поступки. До того ж більшість українців розглядають сусідню країну все ж таки як місце тимчасової роботи.