ЗНО на 200 – хоча і звучить недосяжно, втім це цілком реально. Кольорові маркери, наліпки з головними правилами, самодисципліна, чи все ж репетитор? Випускники, які у попередні роки за незалежне зовнішнє тестування отримали максимально можливі бали, розповіли у інтерв’ю “Сніданку з 1+1” як організувати свою підготовку.

Їхні поради допоможуть трошечки вгамувати пристрасті, а досвід, можливо, комусь допоможе досягти таких же високих результатів.

Ми записали їхні поради тезисно:

Постійне повторення програми та розв’язання сотень минулорічних тестів

Не відкладати підготовку на завтрашній день, сходити на пробне ЗНО

Виділяйте найважливіше маркерами

Виключати телефон, сідати і повторювати

За необхідності – йдіть до репетитора

Визначне свою ціль

Реально готуватися, а не імітувати підготовку

Дитинство і сім’я
Габріель Бонер Шанель народилася 19 серпня 1883 року в сім’ї ринкового продавця і дочки сільського тесляра в маленькому, проте дуже затишному місті Сюмор, що у Франції. У неї було двоє сестер, старша та молодша, і троє менших братів.

Коли Габріель було 11 років, їхня мама померла від астми, виснаження і холоду. А батько, у якого не було ні грошей, ні бажання утримувати дітей, відправив її разом з молодшою сестрою Джулією в притулок при монастирі в Обазіні. Доля молодших братів була дещо іншою, батько залишив їх на виховання тіткам.

Дитячі роки Габріель Шанель пройшли в притулку, біля монахинь і глузливих однолітків. Однак саме в монастирі черниці навчили дівчину шити і, коли прийшов час покидати його, навички швачки стали їй у пригоді.

Юні роки, початок кар’єри і перше кохання
Молода Габріель одразу відправилася в Париж, де влаштувалася працювати швачкою в ательє. Ночами дівчина підробляла, співаючи в кабаре. Тоді Габріель мріяла стати артисткою театру. У барі вона завжди виконувала одну і ту ж пісню “Ko Ko Ri Ko”, через яку дівчині присвоїли ім’я Коко.

Її знайомий Етьєн Бальсан, якому Габріель приглянулася під час виступу в кабаре, познайомив її з Артуром Кейпелом (друзі називали його Боєм). Між чоловіками була справжня боротьба за серце Шанель. Одного разу Етьєн запросив Коко і Боя на кінні перегони. На світському заході були присутні майже всі впливові люди Франції. Для такої події Габріель вирішила одягнути чорні класичні штани, що було неприпустимо для жінки 1920-х років, і маленький капелюшок, який змоделювала сама. До слова, в ті часи жінки носили великі крислаті капелюхи.

За свою модну витівку Коко отримала чимало критики від провідних модельєрів Франції. Однак жінки, які були присутні на перегонах, оцінили стиль Шанель і після її революційної появи на людях вона отримала немало запитів на пошиття таких самих головних уборів.

У 1910 році, з допомогою Боя Кейпела, Габріель відкрила магазин з капелюшками в центрі Парижа. Шанель поселилася в готелі Ritz, що був розташований напроти, в якому вона прожила більшу частину свого життя.

Бой Кейпел став для неї основним орієнтиром і єдиною мотивацією в житті. Однак, попри відносини з Коко, хлопець був змушений одружитися з іншою дівчиною. Але навіть після весілля його романтичні стосунки з Шанель продовжувалися.

У грудні 1919 року Бой Кейпел розбився в автокатастрофі. Після цього Габріель поглинула довічна журба. Аби носити за коханим траур, Шанель створила маленьке чорне плаття, яке стало символом безмежної любові і глибокої скорботи за ним. Тепер така сукня є у гардеробі кожної дівчини.

Кар’єра і успіх
Після успіху першого магазину Коко Шанель вирішила відкрити другий бутик у Довілі. Її було не зупинити. Вона дала волю своїм фантазіям і почала створювати вбрання, які змінили моду раз і назавжди.

У неї одягалися дружини заможних чоловіків, аристократки зі знатних сімей і найвпливовіші жінки Франції. Коко відрізнялася від місцевих модельєрів стриманим стилем, який при цьому не втрачав розкішності. Шанель завжди повторювала своїм покупцям, які хотіли виокремитися шляхом зухвалості в одязі, одну фразу: “Забрати завжди краще, ніж додати”. Вона називала свій стиль “зручною елегантністю”.

До 1919 року у неї були клієнти по всьому світу. Через деякий час Шанель створила легендарний ланцюжок з перлин та інші декоративні прикраси, які могли б придбати жінки з різних верств суспільства. З 1921-го року Коко переконливо відстоювала позицію щодо виготовлення недорогих аксесуарів зі штучних каменів. Вона називала такі прикраси “фантазійною біжутерією”. Впізнаваність її стилю полягала у створенні прикрас з використанням масивних каменів. Вона робила акцент на пропорціях і яскравій декоративності.

1921 рік виявився дуже продуктивним для Коко. Саме тоді на світ з’явилися легендарні парфуми Chanel №5. Однак вигадала їх не сама Габріель, як зазвичай стверджують, а парфумер Ернест Бо. Шанель хотіла створити для себе свій аромат і звернулася до нього за допомогою, пояснивши йому, які нотки вона хоче відчувати. Він запропонував їх декілька експериментальних ароматів у маленьких пробірках. Серед них їй найбільше сподобався аромат під номером 5. Вона обрала його спеціально для себе і назвала його Chanel №5. А вже пізніше вирішила продавати його у своєму бутику.

Через два роки Шанель ввела в моду натуральну засмагу, що зовсім не входило в її плани.

Як це трапилося? Шанель відправилася в круїз лайнером, на якому красиво засмагла. Після цього вона з’явилася на світській вечірці в Каннах і ефект шоколадної шкіри одразу підхопили всі заможні жінки.

До 50 років Коко Шанель стала багатою і знаменитою. Однак Друга Світова війна змусила її закрити бутик через затяжну кризу. Людей хвилювало питання миру, а не останні тенденції моди. Через неспокійний час у Франції Шанель переїхала жити у Швейцарію. Там вона провела понад 10 років.

Повернувшись на Батьківщину, Габріель помітила, що її місце у світі моди зайняли інші популярні дизайнери. Dior користувався шаленою популярністю і всі близькі Шанель переконували її, що після його появи у fashion-індустрії у неї немає жодних шансів.

Однак наполеглива Шанель з цим твердженням категорично не погодилася. І помалу почала відтворювати свою легендарну історію. Перший її показ з тріском провалився, але кожен наступний ставав усе кращим і кращим. Тоді Шанель сказала фразу, яка користується популярністю до сьогодні: “Якщо створену сьогодні модель ви не побачите на вулиці завтра – гріш їй ціна. Якщо побачите багато разів – вона безцінна”. Так, її вбрання випускаються прет-а-порте навіть через 48 років після її смерті.

Особисте життя
Все своє життя Коко Шанель прожила незаміжньою і певною мірою самотньою. Як вже згадувалось вище, першим і єдиним її коханням був Бой Кейпел, який одружився з іншою і загинув у молодому віці. Після цього у Шанель було багато короткотривалих романів, однак ще одного справжнього і глибокого почуття вона так і не зазнала у своєму житті.

Їй приписували романи з російським емігрантом-композитором, князем Дмитром Романовим і навіть з герцогом Вестміністерським, який кликав її заміж. До слова, на його пропозицію Шанель відповіла йому таку фразу: “Герцогів і герцогинь у світі багато, а Коко Шанель – одна”.

Також Габріель була у стосунках з нацистським офіцером на ім’я Ганс Гюнтер фон Дінклаге. Як виявилось пізніше, чоловік не був чистим перед законом і через його махінації Шанель потрапила у в’язницю. Коли працівники правоохоронних органів зрозуміли, що вона стала жертвою його шпигунських ігор, то одразу відпустили її.

У неї було багато романів, однак жоден з них не подарував їй справжнього щастя. Після смерті Боя пріоритетом у її житті стала робота, в яку вона вкладала весь час і душу.

Смерть
Габріель Коко Шанель померла тихою смертю 10 січня 1971 року у своєму номері у готелі Ritz від сердечного приступу у віці 88 років. Легендарну кутюр’є похоронили на цвинтарі Буа-де-Во, що у Швейцарії. Коко Шанель пішла, але її стиль залишився.

Історія модного Дому Chanel після смерті Коко
У 1971 році, після смерті Коко Шанель, вакансія генерального директора і креативного дизайнера Дому Chanel стала вакантною. У 1983 році її зайняв німецький і французький модельєр Карл Лагерфельд. Він обіймає цю посаду по сьогоднішній день.

За матеріалами 24 каналу

У книзі “Моя ранкова рутина: Як успішні люди починають свій день натхненними” автори Бенджамін Сполл і Майкл Ксандер опитали понад 300 успішних підприємців і з’ясували, які прості звички об’єднують цих людей, повідомляє 24 канал.

Серед героїв – літератор і співзасновниця Thе Huffіngtоn Pоst Аріанна Хаффінгтон, один із засновників Twitter Біз Стоун, президент Pixar і Walt Disney Animation Studios Едвін Кетмелл, а також інші успішні люди.

Хороший сон

З’ясовано, що більшість опитаних з успішних людей книги сплять близько семи з половиною годин на добу.

В середньому кожен з героїв прокидається близько 6:30 ранку і засинають не пізніше 23:00. Також зранку мало хто з них дозволяє собі поніжитись у ліжку або перевірити свій смартфон, не встаючи з ліжка.

“Більшість людей, з якими ми розмовляли, відразу встають і починають свій день, і не витрачають час на “полежати в ліжку ще трохи”,– зазначає автор.

Медитація

Крім того, автори з’ясували, що опитані герої вважають за краще займатися спортом після обіду або ввечері після робочого дня. У той час, як зіркам шоу-бізнесу рекомендують починати свій день з інтенсивного тренування.

Замість інтенсивних тренувань успішні підприємці та топ-менеджери займаються медитацією.

“Медитація не забирає багато часу і легко вміщається в напружений графік активно працюючої людини”,
– наголошує Сполл.

Цінність часу

Зокрема, автор додає, що серед цікавих особливостей графіку успішних людей вони прокидаються відразу по сигналу будильника, що не переставляючи його на 5, 10 або 15 хвилин, щоб довше поспати.

“Відтягуючи момент пробудження ви будете почувати себе набагато гірше, ніж якщо відразу по його сигналу встанете з ліжка. Якщо у вас є зайві 5 або 10 хвилин з ранку, скористайтеся ними для міцного сну, не перериваючи його і не відтягуючи момент пробудження”, – розповідає Аріанна Хаффінгтон

Кевін Круз поговорив з 200 вкрай успішними людьми, включно з сімома мільярдерами, 13 олімпійськими чемпіонами і багатьма успішними підприємцями, пише видання “НВ“.

Чи не найкориснішу інформацію він дізнавався з відповідей на дуже просте запитання: “Назвіть ваш секрет продуктивності №1”.

Аналізуючи відповіді, Круз зробив вражаючы висновки. Розповім про свої улюблені відкриття, зроблених Кевіном.

1.Вони фокусуються на хвилинах, а не годинах. Більшість людей ділить свої календарі на відрізки довжиною в годину або півгодини. Дуже успішні люди знають, що день складається зі 1440 хвилин і немає нічого ціннішого, ніж час. Гроші можна втратити і заробити знову, а ось витрачений час не повернути. Як сказала Кевіну легендарна гімнастка-олімпієць Шеннон Міллер: “До сьогодні я веду календар, розписаний до хвилин”.

2.Вони зосереджуються на чомусь одному. Ультрапродуктивні люди знають, що є їх “найважливішим завданням”, і працюють над ним протягом години або двох щоранку, не відволікаючись. Яке завдання найбільше вплине на досягнення ваших цілей? Які звершення допоможуть просунутися на роботі? Саме цьому потрібно присвячувати кожен свій ранок.

3.Вони не використовують списки справ. Викиньте ваші списки завдань і, замість них, розплануйте справи в календарі. Справа в тому, що зробленими виявляються лише 41% завдань зі списку. А всі розпочаті завдання призводять до стресу і безсоння через ефект Зейгарник. Його суть полягає в тому, що незавершені справи залишаються на думці, поки ви з ними не розберетеся. По-справжньому продуктивні люди планують все в календарі і живуть за ним.

4.Вони борються з прокрастинацією, подорожуючи в часі. Не можна довіряти собі майбутньому. Тому що ми непослідовні. Сьогодні ми купуємо овочі, тому що думаємо, що весь тиждень будемо харчуватися здоровими салатами. А потім нам доводиться викидати зогнилу зелень. Успішні люди вирішують, що можуть зробити зараз, щоб в майбутньому чинити правильно. Спрогнозуйте, як будете саботувати себе в майбутньому, і знайдіть рішення, за допомогою якого захистите себе майбутнього вже сьогодні.

5.Вони вечеряють вдома. Вперше Кевін почув це від Енді Гроува з компанії Intel: “Завжди є більше справ, які потрібно зробити, і більше справ, які можна було б зробити”. Дуже успішні люди знають, що цінують в житті. Так, роботу, але є також і інші цінності. Правильної відповіді немає, але для багатьох це час з сім’єю, тренування і допомога тим, хто її потребує. І вони усвідомлено поділяють свої 1440 хвилин дня між кожною з важливих для них сфер (тобто, вносять їх до календаря). І дотримуються графіка.

6.Вони користуються блокнотом. Річард Бренсон не раз говорив, що не створив би Virgin без звичайного блокнота, який завжди носить при собі. В одному з інтерв’ю грецький магнат Аристотель Онассіс сказав: “Завжди беріть з собою блокнот. Записуйте все. Це урок на мільйон доларів, який не викладають в бізнес-школах! “Найпродуктивніші люди звільняють голову, записуючи всі ідеї, що у них виникають.

7.Вони розбирають електронну пошту лише кілька хвилин на день. Дуже продуктивні люди не перевіряють пошту протягом дня. Вони не реагують на кожне повідомлення, щоб подивитися, хто їм написав. Замість цього вони вносять в календар час для швидкої і ефективної роботи з поштою. Одні роблять це лише раз на день, інші – вранці, в обід і ввечері.

8.Вони за всяку ціну уникають зустрічей. Коли Кевін запитав мільярдера Марка Кубана про його головний секрет продуктивності, той миттю відповів: “Ніколи не влаштовуйте зустрічей, якщо тільки хтось не виписує чек”. Зустрічі – це відомі вбuвці часу. Їх початок затримується, в них беруть участь не ті люди, які говорять не про те. До того ж зустрічі затягуються. Ви повинні уникати зустрічей, коли це можливо, і якомога рідше їх ініціювати. Якщо ви проводите зустріч, то нехай вона буде швидкою і по ділу.

9.Вони майже завжди кажуть “ні”. Мільярдер Воррен Баффетт сказав одного разу: “Різниця між успішними і дуже успішними людьми полягає в тому, що дуже успішні люди майже завжди відмовляють”. А підприємець Джеймс Альтушер сказав Кевіну: “Якщо щось не “чорт, так!”, значить, це “ні”. Пам’ятайте, в дні всього 1440 хвилин. Не віддавайте їх занадто легко.

10.Вони слідують правилу “80/20”. Це відомий закон Парето: 80% результату виходить з 20% діяльності. Дуже продуктивні люди знають, які заняття приносять найкращий результат. Зосередьтеся на них і ігноруйте всі інші.

11.Вони делегують майже все. Продуктивні люди не питають: “Як я можу це зробити?”. Замість цього вони задають запитання: “Як це може бути зроблено?” Завжди, коли можливо, вони виключають “я”. Найпродуктивніші люди не відчувають проблем з контролем, вони – не мікроменеджери. У більшості випадків “прийнятно” – це для них дійсно прийнятно.

12.Вони торкаються всього лише один раз. Як часто ви відкривали лист лише для того, щоб закрити і повернутися до нього пізніше? Дуже успішні люди прагнуть робити все “в один дотик”. Якщо справа займає більше 5-10 хвилин, вони розбираються з нею негайно. Це позбавляє від стресу, адже тоді справу не доведеться тримати в умі. І це більш ефективно, адже їм не доведеться перечитувати і заново оцінювати лист (або будь-яку іншу задачу).

13.У них є постійні ранкові ритуали. Одним з найбільш дивовижних відкриттів Кевіна, зроблених за результатами 200 інтерв’ю, було те, наскільки багато співрозмовників ділилися своїми ранковими ритуалами. Він чув про різні звички, але в більшості випадків люди дбали про своє тіло вранці за допомогою води, здорового сніданку і вправ. Для розуму використовували медитації або молитву, надихаюче читання або ведення щоденника.

14.Енергія – це все. Ви не можете додати хвилин у день, але можете додати енергії, щоб бути більш уважним, зосередженим і продуктивним. Дуже успішні люди не пропускають прийом їжі, сон або перерви. Вони розглядають їжу як паливо, сон – як відновлення, перерви – як можливість перезавантажитися, щоб зробити ще більше.

Отже, ви можете не бути мільярдером або олімпійським чемпіоном, але ці секрети зможуть допомогти робити більше в менші терміни і не відчувати себе перевантаженими або виснаженими.

Існує два головних способи змусити себе щось робити. Перший, найвживаніший та помилковий, — спробувати мотивувати себе. Другий, не такий популярний, однак правильний, — розвивати самодисципліну. Про це в своєму матеріалі пише Збинек Драб, автор блогу Wisdomination.com. За його словами, для досягнення цілей дисципліна важливіша за мотивацію.

Це одна з тих ситуацій, коли зміна підходу відразу приводить до кращих результатів. Нечасто можна почути правильне вживання вислову “зміна парадигми”, але це саме той випадок, момент, коли над головою загоряється лампочка.
Різниця між мотивацією та дисципліною
Мотивація зазвичай базується на помилковому припущенні — для завершення завдання потрібен відповідний розумовий чи емоційний стан. Таке сприйняття — неправильне.

Дисципліна ж, навпаки, відділяє діяльність від настрою й почуттів, і тим самим оминає проблему, постійно їх покращуючи. Наслідки приголомшують.

Успішне виконання завдання викликає внутрішні стани, які хронічним прокрастинаторам здаються необхідними для того, щоб взятися за реалізацію завдань.

Якщо ж говорити простіше, то для того, щоб почати тренуватись, не потрібно чекати моменту, коли ви будете в хорошій формі. Навпаки — ви тренуєтеся, щоб мати її.

Якщо дія зумовлена почуттями, очікування правильного настрою перетворюється на особливо підступну форму прокрастинації. Якщо зволікатимете до того часу, поки не відчуєте, що готові до змін, вам кінець. Саме так і утворюються страшні прокрастинаційні петлі.

Ви повинні усвідомити, що гнатися за мотивацією означає наполягати на інфантильній фантазії, мовляв, потрібно робити лише те, для чого є настрій. Проблема виглядає так: “Як мені налаштувати себе зробити те, що розумом я вже вирішив зробити?”. Погано.

Правильний варіант запитання такий: “Як мені визнати свої почуття незначними й почати робити речі, які я свідомо хочу робити, а не поводитися як стерво?”.

Суть у тому, щоб розірвати зв’язок між почуттями й діями, і робити те, що потрібно. А як результат — ви почуватиметесь добре й енергійно.

Мотивація — це неправильний шлях, помилкове обмеження, через що багато мешканців розвинених країн просто сидять у трусах і грають в Xbox замість того, щоб зробити щось корисне.

Віра в мотивацію — наслідок психологічних проблем.

Оскільки реальне життя в реальному світі інколи вимагає від людей робити те, що ніхто у здоровому глузді не може сприймати з ентузіазмом, “мотивація” наражається на непереборну перешкоду під час спроби викликати зацікавленість до того, що його не варте. Єдине рішення, окрім байдикування, полягає в тому, щоб забути про “здоровий глузд”. Це жахлива, і, на щастя, помилкова дилема.

Спроба підтримувати запал до принципово тьмяних і вбивчих дій — одна з форм навмисного нанесення собі психологічної шкоди, добровільне безумство: “Я настільки обожнюю ці таблички, що хочеться якомога швидше заповнити формулу для вираховування річного прибутку, я так люблю свою роботу!”.

Навмисні прояви гіпоманії не є оптимальним стимулом діяльності. Людський мозок не допускає зловживання протягом безкінечного терміну, отож розплати не оминути. Організм має власні гальма й запобіжні клапани.

Найгірше, що може статися, це тимчасовий успіх у неправильній дій. Однак є кращий сценарій — зберігати розважливість, яку, на жаль, часто тлумачать як моральну невдачу: “Я й досі не люблю свою беззмістовну роботу з перекладання папірців”, “Я все ще надаю перевагу пирогу, а не броколі й не можу схуднути. Можливо, я просто слабодухий”, “Мені потрібна ще одна книга з мотивації”.

Безглуздя. Помилка полягає в тому, щоб взагалі розглядати подібні випадки з точки зору мотивації чи її нестачі. Відповідь у дисципліні, а не в мотивації.

Існує ще одна проблема з мотивацією — у неї маленький термін придатності, і її потрібно безупинно відновлювати.

Мотивація — це коли вручну тиснеш на руків’я, щоб посилити тиск. В найкращому випадку, вона зберігає й перетворює енергію для конкретної цілі.

Бувають ситуації, коли це справді правильний підхід, — на думку спадають олімпійські змагання і втеча з в’язниці. Однак це жахлива база для звичайних щоденних дій, яка навряд чи допоможе досягнути довготривалих результатів.

Натомість дисципліна — ніби двигун, що завівся одного разу і відтепер постійно живить систему енергією.

Продуктивність не має необхідних психічних станів. Для послідовних і довготривалих результатів, дисципліна перевершує мотивацію (кружляє навколо неї, дає щигля і їсть її обід).

Отже, мотивація — це спроба досягнути стану готовності до якоїсь дії.

Дисципліна ж — це коли ви робите щось, навіть не маючи відповідного настрою і уже після цього почуваєтеся добре.

Якщо коротко, дисципліна — це система, а мотивація аналогічна цілі. У цьому є симетрія. Дисципліна — це щось більш-менш постійне, а мотивація — швидкоплинне.
Як розвивати дисципліну?
Для цього потрібно набувати звичок, мова йде навіть про дуже маленькі, набирати обертів, використовуючи їх для подальших змін у повсякденному житті, створювати петлю позитивної віддачі.

Мотивація — це контпродуктивний підхід до самої продуктивності. По-справжньому важлива саме дисципліна.

Наступного дня він знову йшов повз цей будинок. Знову сиділа стара пара в кріслах-гойдалках, а між ними собака, який лежав і видавав той самий жалібний звук.

Спантеличений чоловік пообіцяв собі, що, якщо і завтра собака буде скиглити, він запитає про нього у цієї пари.

На третій день на свою біду він побачив ту ж сцену: старенька хиталася в кріслі, дідок читав газету, а собака лежав на своєму місці і продовжував скиглити.

Він більше не міг це ігнорувати.

– Вибачте, мем, – звернувся він до старенької, – що трапилося з вашим собакою?
– З ним? – Перепитала бабуся. – Він лежить на цвяху.
Спантеличений її відповіддю чоловік запитав:

– Якщо він лежить на цвяху і йому боляче, чому він просто не встане?
Старенька посміхнулася і сказала привітним лагідним голосом:

– Значить, голубчику, йому боляче настільки, щоб скиглити, але не настільки, щоб зрушити з місця…
В цьому уся суть: ми часто ниємо, що нас усе дістало, що треба щось змінювати, але при цьому нічого не робимо. А для початку треба хоча б «встати»!

Отож, перш ніж погоджуватись на роботу, зверніть увагу на кілька важливих пунктів.

Люди
На сьогодні велику роль відіграє соціальна динаміка. Дані показують, що коли люди ненавидять свою роботу, вони говорять про ненависть до людей, з якими працюють. Але, якщо працівник любить свою роботу, то він любить і людей, з якими працює. Тому наступного разу, коли ви прийдете на співбесіду, відчуйте зв’язок із вашим потенційним шефом, влаштуйте невелику співбесіду за ланчем із вашими потенційними колегами, щоб побачити, чи зможете ви працювати з ними. Адже ці люди будуть тим фактором, який в значній мірі впливатиме на те, будете ви задоволені своєю роботою, чи ні.

Розташування
Якщо у вас не дистанційна робота, важливе значення також відіграє розміщення офісу. Кожен із нас хоче мати особистий простір, можливість прогулятись на свіжому повітрі чи усамітнитись.

Так, наприклад, недавнє дослідження показало, що в США працівники, які люблять свою роботу — це ті, хто працює в містах, де немає великого скупчення людей.

Переваги
Гроші, як то кажуть, не головне, однак є інший критерій, який став одним із найважливіших під час оцінки вакансії.

Зараз багато компаній використовує різні методи підвищення мотивації для працівників. Наприклад, оплачують їхнє харчування під час робочого дня, поповнюють рахунок мобільного, надають медичне страхування, видають премії. Тому дізнайтесь, чи виконання цього пункт характерне для компанії, де ви, можливо, будете працювати.

Спосіб життя, який ви можете собі дозволити
Неабияке значення має те, яка була ваша попередня робота, та на що ви погоджуєтесь зараз. Перед тим, як зробити вибір, врахуйте сьогоднішні реалії — що вам потрібно для того, щоб жити тим життям, яким ви хочете.

Не забувайте про те, що у вас є сім’я, друзі тощо. Тому робота не може бути єдиним заняттям, на яке ви витрачатимете своє життя.

Суть роботи
Запитайте себе, чи відповідає ця робота вашим інтересам і можливостям, та чи будете ви робити те, що вам справді подобається.

Однак, коли мова йде про пошук роботи, пам’ятайте: немає єдиної чіткої відповіді на питання про те, що допоможе вам досягнути поставлених цілей і насолоджуватись кожним днем. Але ви можете окреслити картину того, як виглядатиме ваш спосіб життя та щастя за тих чи інших обставин. Просто визначте свої пріоритети, знайте собі ціну і навчіться ставити правильні питання.

За словами консультанта із лідерства й автора книги “Lead From The Heart” Марка Кровлі, бізнес і досі не навчився мотивувати, надихати й утримувати молодих працівників покоління Y. Своїми думками стосовно цього питання він поділився в матеріалі “Millennials Don’t Want Fun; They Want You To Lead Better”. Пропонуємо вам адаптований переклад:

“Відповідно до результатів дослідження Gallup, працівники віком від 20 до 36 років — найбільш незацікавлене в роботі покоління. Минулого року 21% із них змінили роботу, а 60% розсилають резюме в цю ж мить. І компанії, які так намагалися їх втримати, виплачуючи студентські борги, забезпечуючи безкоштовними енергетичними напоями й погоджуючись на неформальний дресс-код в офісі, напевно, роздратовані. Можливо, час просто визнати, що це занадто вимогливі люди, які ніколи не будуть лояльними та щасливими на роботі?

Ні. Дослідження Gallup нагадує нам, що працівники покоління Y виросли в іншому середовищі, і в них унікальний набір цінностей, потреб і поглядів на світ. Однак їх не варто називати ледарями чи занадто лояльними. Вони чітко знають, що хочуть в обмін за свою роботу, і готові шукати це, поки не знайдуть. Це покоління працівників, яке заперечує традиційні шляхи й очікує, що керівництво і роботодавці адаптуються до них.

У США покоління Y уже складає 40% усієї робочої сили, і за найближчі 10 років ця частка збільшиться майже вдвічі. Дехто з нас поки що опираються цим змінам, але, як показують дослідження, діяти потрібно зараз. І найпрогресивніші організації цим уже займаються.
Як склалися цінності покоління Y
Кілька тижнів тому Gallup опублікували дослідження “How Millennials Want To Work And Live” — ретельний аналіз того, що визначає професійну діяльність покоління Y. Вивчивши всі 150 сторінок, я поговорив із Джимом Хартером, директором із досліджень Gallup, і попросив його розповісти про головний життєвий досвід, який визначає характер людей цього покоління. Ось три найважливіші компоненти:

1. Вони бачили, як батьки переживають стрес, пов’язаний з роботою
У дитинстві багато хто з них поверталися зі школи в пустий дім і тривалий час не бачилися з батьками. Вони стали свідками того, як організації вимагають від своїх працівників працювати довше ніж 40 годин на тиждень; бачили, як стрес батьків отруював стосунки в сім’ї. Тому покоління Y — це покоління, яке зовсім не бажає жертвувати своїм життям заради роботи. Вони хочуть, щоб їх оцінювали за результатами, а не часом, проведеним в офісі.

2. Перезавантаження й надмірна опіка
Батьки багатьох представників покоління Y навантажували дітей по максимуму. Їх записували в спортивні табори, на тхеквондо, уроки музики, водне поло тощо. Можливо, у вигляді компенсації за відсутність протягом робочого тижня, ці батьки старанно відвідували всі заходи, на які відправляли дітей, постійно хвалили й підбадьорювали їх. Результат: покоління, яке набагато частіше потребує зворотного зв’язку і схвалення, очікує індивідуального ставлення від керівництва.

3. Найбільш технологічно підковане покоління
Це перше покоління, яке з дитинства мало миттєвий та широкий доступ до інформації завдяки новим технологіям. А з допомогою соціальних мереж вони не тільки добре уявляють, як мислять люди, але й набагато краще поінформовані про те, як почуваються інші на їхній роботі. Вони знають, які ще можливості на ринку праці існують, яка корпоративна етика в інших компаніях. Вони також розуміють, що отримати те, чого їм хочеться, можна швидко.
Покоління Y змушує переглянути підхід до лідерства і управління
Gallup окреслює кілька важливих змін, які менеджерам потрібно втілити в життя, щоб впливати на працівників покоління Y. Це перша генерація, яка наполягає на таких речах:

1. Вони хочуть бачити сенс у своїй роботі
“Глибоко в душі кожного з нас є первісне бажання добитися в житті чогось важливого”, — говорив голова корпорації Oracle Ларрі Елісон. І задоволення цієї потреби лежить в основі мотивації покоління Y. Дані Gallup підтверджують, що представники цієї генерації зовсім не прагнуть, щоб їм усе подали на позолоченій тарілочці, і вони зовсім не віддають перевагу веселощам над ростом та розвитком. За словами Хартера, вони хочуть, щоб їхня робота була змістовною. “Вони прагнуть підзвітності й почуття важливості, які досягаються власними зусиллями”.

HR-директор Google Ласло Бок, який керує цілою армією працівників покоління Y, висловився так: “У майбутні десятиліття найбільш обдаровані, працьовиті люди на планеті будуть переходити до тих місць, де зможуть займатися осмисленою роботою і брати участь у визначенні долі своїх компанії”.

2. Вони хочуть мати не керівника, а наставника
Колись у бізнесі було прийнято вважати, що люди не хочуть працювати, і що їх потрібно постійно змушувати, щоб підтримувати продуктивність. Але в покоління Y є глибинне бажання додавати своєму життю змістовності саме за рахунок роботи. Тому вони ставлять перед собою масштабні цілі і хочуть персональної відповідальності. Отже, їх відштовхують традиційні керівники, які лише вміють викрикувати накази чи керувати всіма за однією схемою.

“Це покоління очікує мати не просто хорошого шефа, — стверджує Хартер, — але й гарного коуча, наставника. Такі керівники досягають результатів завдяки тому, що до них легко звертатися. Вони намагаються пізнати своїх працівників як людей, вміють знаходити у них сильні сторони, спрямовують їх у потрібне русло і постійно дають можливість зворотного зв’язку. Вони — захисники своїх працівників”. І більшість людей незацікавлені у виконанні своєї роботи через відсутність такого керівника.

3. Вони прагнуть частішого зворотного зв’язку
У багатьох великих компаніях працівників оцінюють лише раз на рік. Але покоління Y, стверджує Хартер, очікує набагато частіших контактів із керівництвом. І що ж вони хочуть чути? Окрім визнання, їм важлива ясність. Чи над правильними завданнями вони працюють? Чи все виходить? Чи приносять користь? Поколінню Y не потрібні постійні винагороди, але для них важливі прояви любові.

4. Прагнуть уваги до їхніх сильних сторін
У нещодавньому дослідженні Gallup попросив учасників знову “пережити” попередній робочий день. Фахівці визначили, що ті, хто працювали з захопленням, частіше мали змогу задіяти свої сильні, а не слабкі сторони. “У багатьох випадках та робота, яку ми даємо людям, не відповідає тому, як ми її рекламуємо, — говорить Хартер. — За таких умов люди миттєво втрачають до неї інтерес. Певна річ, не можна ігнорувати слабкі сторони працівників, однак по-справжньому мудрі лідери уміють побачити, що робить кожного особливим, і адаптувати завдання відповідно до його переваг”.

5. Для них головні зростання та розвиток
Коли люди відчувають, що постійно розширюють власний потенціал, вони швидше захоплюються своєю роботою. Покоління Y — найосвіченіше серед складу сучасної робочої сили, тому вони гостро націлені на власні потреби в зростанні, багато думають про майбутнє. Вони хочуть знати, на якому етапі перебувають, куди рухаються, і що підтримає їх на цьому шляху. “Тепер завдання менеджера — думати про розвиток не менше ніж про результативність людей, — говорить Хартер. — Розвиток забезпечує результати, а більш детальний зворотний зв’язок зміцнює стосунки”.

Деякі організації й досі вважають, що покоління Y — найманці, які постійно шукають, де вигідніше. Але дослідження Gallup демонструє, що насправді вони шукають переконливу причину лишитися. І працівники попереднього покоління на цьому життєвому етапі змінювали робоче місце навіть частіше. Однак у якийсь момент наважилися надали перевагу довгостроковій співпраці з однією організацією.

Сьогодні покоління Y теж поступово наближається до такого рішення. Де вони опиняться, залежить від того, як керуватимете ними ви.

Технології розвиваються стрімко — світ стає все більш і більш взаємопов’язаним. Це відкриває чудові можливості для бізнесу, однак несприятливо впливає на людей. Лишатися на зв’язку 24 години на добу, 7 днів на тиждень із людьми, які мешкають в іншому кінці світі — це палиця з двома кінцями для багатьох. І вона часто спричинює вигорання.

Моя товаришка і компаньйон Аріанна Хаффінгтон висвітлює цю тему у своїй книзі “Революція сну”. Вона пояснює, що коли запускала Huffington Post послуговувалася неправильним уявленням про те, що брак нормального сну — це основа досягнень і успіху. Постійна втома була для неї нормою. Доходило до того, що вона навіть втрачала свідомість, і саме це стало для неї сигналом тривоги. Хаффінгтон нарешті зрозуміла, що сон — це фундаментальна людська потреба, яку ми повинні задовольняти.

“Втома, як і сп’яніння, позбавляє здатності приймати правильні рішення, а ще призводить до того, що ви не усвідомлюєте, що взагалі не в стані щось вирішувати. Я йшла по життю, ніби сновида”, — пише вона у своїй книзі.

Тепер, коли Аріанна змінила власне ставлення до сну, а також розповіла про це у книгах Thrive і The Sleep Revolution, вона стала таким собі гуру з правильного сну. Де б вона не була, її постійно запитують, що робити, щоб спати більше. У Аріанни є набір корисних порад, якими вона готова ділитися, у тому числі й ось ці 12, які допоможуть покращити  ваш сон.
Революція сну: маніфест Аріанни Хаффінгтон
1. Сон — фундаментальна й незаперечна людська потреба.
2. Сон дозволяє нам побачити світ свіжим, оновленим поглядом.
3. Ми — те, що ми їмо. Однак ми ще й те, як спимо.
4. Втома — ознака хаосу, а не звитяги.
5. Хороший день починається попереднім вечором.
6. Потрібно ставитися до себе не гірше, ніж до свого смартфону — спати, аж доки повністю не перезарядитеся.
7. Спальня має бути оазисом: чудове місце, що розслабляє, і де можна сховатися від денних вимог і претензій.
8. Ми повинні прибирати смартфони зі спальні перед тим, як лагти спати.
9. Не можна сідати за кермо сонним.
10.Потрібний нічний одяг — піжами, нічні сорочки, нехай навіть спеціальні футболки. Усе це дає тілу сигнал: час відключитися!
11. Сон важливіший за зайнятість і рутину.
12. Заходячи у спальню, ми залишаємо день, як і всі проблеми та незавершені справи, позаду.
Мені особливо до вподоби інша порада: ніяких електронних пристроїв за 30 хвилин до сну. Ми в головному офісі Virgin навіть роздумуємо про те, щоб вимикати електронну пошту на короткий час раз на тиждень, і привчити людей до думки, що здоров’я для них у пріоритеті.

Також у нас є програма, яка допомагає виробити звичку до здорового сну. У наших працівників гнучкий графік, кожен може працювати з дому, що дозволяє їм краще розпоряджатися власним часом і вести більш здоровий і щасливий спосіб життя.

На щастя, у мене немає проблем зі сном: сплю, як немовля. У спальні не зашторюю вікон, отож, сонце будить мене зранку. Я люблю вистрибувати з ліжка. Хоч моє життя й не можна назвати типовим через постійні подорожі. З того часу, як я розпочав свій бізнес, зрозумів, що якість сну важливіша за його кількість. Я намагаюся спати за будь-якої нагоди, особливо під час польотів, оскільки дуже важливо висиплятися, коли доводиться багато працювати.

Як написала Аріанна, якщо ми дійсно хочемо досягти успіху в житті, сон — перше, з чого варто починати. Якісний сон — це необхідність, що береже від вигорання на роботі, однак є й інші рішення в житті, які допомагають зробити здоров’я та щастя пріоритетами. Я помітив, що краще вдається уникнути стресу, якщо підтримувати себе у формі та розважатися.

Інший ефективний спосіб запобігти вигоранню — це додати ще один пункт у ваш великий список справ. Це пункт — “бути”. Важливо бути готовим до щоденних проблем, однак не менш важливо вміти насолоджуватися життям. Серед справ, нарад, відповідей на листи знайдіть час надихатися красою світу, сміхом коханої людини, і просто жити. Той, хто добре провів день, і спатиме ліпше.

Досягнення цілі неможливе без наполегливої праці, без вміння правильно реагувати на різні перешкоди та невдачі. Людина, яка йде до своєї мети, повинна сама створювати основу для успіху.

Наприклад, успішні люди чудово вміють відкладати задоволення на майбутнє. Вони добре пручаються спокусі. Вони добре вміють долати страх, щоб зробити те, що потрібно. (І це не означає, що вони не бояться — це означає, що вони відважні.) Успішні люди не просто розставляють пріоритети, а й послідовно роблять те, що вважають за найважливіше.

Ось кілька способів і правил, які використовують ментально стійкі люди на шляху до свого успіху.
1. Завжди дійте так, ніби у вас усе під контролем
Ігнатію Богоносцю приписують такі слова: “Моліться так, ніби Бог подбає про все; дійте так, ніби все залежить від вас”.

Це саме стосується і везіння. Багато людей вважає, що везіння має пов’язане з успіхом чи провалом. Якщо вони успішні, це означає, що їм допомогло везіння, а якщо зазнали невдачі, везіння було не на їхньому боці.

Найбільш успішні люди вважають, що везіння відіграє тут певну роль. Але вони не чекають вдалого чи невдалого моменту. Вони діють так, ніби успіх чи невдача знаходяться під їхнім контролем. Якщо вони досягли успіху, значить вони щось для цього зробили, якщо ж зазнали невдачі — не доклали максимум зусиль, щоб цього уникнути.

Замість того, щоб марно витрачати енергію на роздуми, що ж може статись в тому чи іншому випадку, ви можете докласти максимум зусиль, щоб досягнути бажаного.

Ви не можете контролювати везіння, але точно можете контролювати себе.
2. Відкладіть в бік те, на що ви не в змозі вплинути
Психологічна стійкість — не вічна. Тоді навіщо витрачати енергію на речі, які ви не можете контролювати? Для когось — це політика, для когось — глобальне потепління чи сім’я. В будь-якому випадку вам не байдуже те чи інше питання, і ви хочете, щоб інші теж ним цікавились, і намагались вирішити. Гаразд, робіть те, що ви можете зробити; змінюйтесь самі, але не намагайтесь змінити інших. (Вони не будуть цього робити.)
3. Сприймайте минуле як цінний урок
Минуле — цінне, вчіться на своїх та чужих помилках, а потім відпустіть їх.

Легше сказати, аніж зробити? Але насправді все залежить від вашого світосприйняття. Коли з вами стається щось погане, сприймайте це як можливість навчитися чогось нового. Коли хтось інший помиляється, не сприймайте це лише як шанс засвоїти якийсь урок — розглядайте це як можливість проявити доброту, прощення та взаєморозуміння.

Минуле — це лише навчання, воно не характеризує вас. Думайте про те, що пішло не так, але лиш з того погляду, що ви можете зробити наступного разу, щоб уникнути помилок.
4. Святкуйте успіх інших
Є безліч людей, які вважають, що шанси досягнути успіху зменшуються, якщо його уже досяг хтось інший. Вони починають таїти в собі образу, яка висмоктує енергію.

Коли друг робить щось дивовижне, це не заважає і вам чимось таким зайнятись. Тож кожного разу, коли у вас з’являється можливість привітати когось з успіхом, робіть це, і одного разу ви почуєте вітання і в свій бік.
5. Не дозволяйте собі скиглити (скаржитись або критикувати)
Ваші словам мають велику силу. Якщо людина постійно ниє, це негативно впливає на її самопочуття. Тож якщо щось пішло не за планом, не витрачайте час на скарги. Зберіться з силами та зробіть все можливе, щоб виправити ситуацію.

Навіщо гаяти час? Виправте проблему негайно. Не потрібно говорити про те, що пішло не так,  думайте над тим, як покращити ситуацію.

Застосовуйте це і до своїх друзів — не будьте для них просто плечем, на якому вони можуть поплакати. Друзі не дозволяють один одному скиглити, вони допомагають покращити їхнє життя.
6. Фокусуйтесь над тому, щоб сподобатись самому собі
Ви подобаєтесь людям не через ваш одяг, машину, стан чи досягнення. Це всього лиш речі, і навіть якщо вони подобаються комусь, це не означає, що і ви подобаєтесь.

Щирі стосунки мають робити людину щасливішою. Їх можна побудувати лиш тоді, коли ви припините намагання вразити когось, і будете собою.
7. Зосереджуйтесь на тому, чого ви уже досягнули
Кожного вечора, перед тим, як піти спати, виділіть декілька хвилин на те, щоб заспокоїти свої думки. Припиніть думати про те, чого у вас нема.

Думайте про те, чого ви уже зуміли досягнути. Вам є за що бути вдячним, чи не так?

Найкращий спосіб перезавантажити свій розум — це бути кращої про себе думки.

Обидва кліпи були представлені в мережі 10 травня 2017 року. У них артист демонструє добірку нових незвичайних танців свого авторства.

У першому кліпі він використовує дивні рухи, щоб зацікавити симпатичну дівчину, у другому ж – просто танцює з шоу-балетом на тлі повсякчас змінюються локацій і декорацій з комп’ютерної графіки.


Обидві пісні увійшли в новий, восьмий альбом під назвою «4х2=8», який Psy випустив до виборів президента Південної Кореї. Сумарно кліпи вже набрали близько мільйона переглядів на YouTube у першу ж добу після прем’єри і, можливо, зуміють повторити успіх попереднього ролика «Daddy», що зібрав у перші добу 3,5 млн переглядів.

Саме коли вона йшла до центру її оточили іноземні журналісти і почали фотографувати, пише Вoredpanda.

Вони прийняли пані Слейтер за “ікону моди”, такі завжди приваблюють натовпи глядачів.

Це був вирішальний момент, який перетворив Лін на зірку і зробив її блог популярним – сторінка Слейтер в Instagram вже має більше 132 тисяч послідовників.

У свої 63 років жінка, звичайно, не стала типовою моделлю від кутюр, але підписала контракт із провідним лондонським модельним агентством Elite та працювала з такими брендами як Мango і Uniqlo.

Вона засуджує вікову дискримінацію за ознакою, як в індустрії моди, так і в повсякденному житті. Лін вважає, що поняття “вдягнена для свого віку” – абсурдне.

“Я думаю, якщо вам комфортно в тому, що ви носите, – незалежно від того, скільки вам років, – ви будете виглядати абсолютно нормально”, – каже вона.

Кажуть, що одна картинка варта тисячі слів. Тепер уявіть собі, що ви наближаєтесь до свого колеги чи потенційного клієнта, йдучи на нараду чи якийсь захід. Як ви виглядаєте? Який посил ви подаєте, коли входите в кімнату?

Що кажуть ваші очі, руки та ноги? Яку інформацію можуть отримати люди до того, як ви скажете хоча б одне слово? Незважаючи на те, наскільки ви компетентні в своїй сфері, мова тіла є теж важливим фактором, через який інші люди вас сприймають.

Отож, пропонуємо вам 7 способів, як правильно використовувати невербальне мовлення, щоб викликати довіру та завоювати повагу.

1. Щиро усміхайтесь

Щира усмішка не лише стимулює відчуття власного благополуччя, але й говорить оточуючим, що ви відкриті, готові до співпраці та заслуговуєте на довіру.

Поки ви не зустріли когось, замість штучної, неприродної усмішки, спробуйте надати своєму обличчю нейтрального доброзичливого виразу. Після цього встановіть зоровий контакт людиною. Перш ніж усміхнутись, почекайте, щоб майбутній співрозмовник відрекомендував себе. Це зблизить вас і змусить його зрозуміти, що ваша усмішка саме для нього.

2. Будьте авторитетні

Навіть якщо ви налаштовані дружелюбно, ваш спокій не повинен затьмарювати ваш самоконтроль. Коли ви знайомитесь з кимось, випряміть спину, протягніть руку та уявіть, як вимовляєте своє ім’я та прізвище.

Для того, щоб ваш голос звучав авторитетно, говоріть нормальним розмовним тоном. Слідкуйте за тим, щоб тон вашого голосу не підвищувався в кінці речення (так, ніби ви задаєте запитання чи запитуєте дозвіл).

В будь-якому випадку ваш голос має звучати на одній ноті.

3. Будьте відкриті

Якщо ви відноситесь до типу лідерів, яким притаманна авторитарна манера поведінки, інші люди можуть боятись вас. Тому старайтесь уникати пильних поглядів і суворого виразу обличчя.

Якщо ви чимось дуже зайняті, все одно намагайтесь сидіти в розслабленій позі; якщо розмовляєте з кимось, нахиляйтесь вперед; не підпирайте голову руками та не виставляйте ноги на стіл; коли стоїте — не схрещуйте рук та не тримайте їх в кишенях.

4. Демонструйте контроль

Кожен з нас колись відчував невпевненість в собі, занепокоєння, розчарування, незацікавленість в чомусь чи просто почувався знервовано. У такі моменти уникайте спокуси перевірити свій телефон, не відповідайте на телефонні дзвінки і не поглядайте на годинник. Замість цього зосередьтесь на своєму співрозмовнику, поверніться до нього не лише обличчям, але й усім тілом, щоб встановити зоровий контакт. Ні в якому разі не жуйте нічого, не стукайте пальцями по столі, не хитайте ногами.

5. Усувайте бар’єри

Під час розмови з кимось, між вами не повинно бути ніяких фізичних бар’єрів. Коли хтось заходить до вас у офіс, щоб привітатись, потрібно встати з-за столу та потиснути цій людині руку.

Під час заходів чи перерви на каву не тримайте свій напій таким чином, що він створював бар’єр.

Згідно з книгою Керол Кінсі Горман “Мова тіла для лідерів”, чим вище ви тримаєте свою каву, тим більший бар’єр утворюється між вами та вашим співрозмовником. Тому тримати її потрібно ближче до талії, якщо ви хочете виглядати відкритими та зацікавленими.

6. Демонструйте співпереживання

Для того, щоб стати лідером, знадобиться час. Однак, незважаючи ні на що, ви повинні навчитись приділяти час людині, яка хоче з вами поговорити. Тому старайтесь не перебивати її та не закінчуйте замість неї речення.

Хочете бути лідером — будьте терплячими та контролюйте себе, демонструючи співпереживання та повагу.

7. Контролюйте вираз свого обличчя

Ваш вираз обличчя може як мотивувати інших на певні дії, так і знищити їх бойовий настрій та прагнення досягати успіху. Тому варто навчитись уникати негативної міміки (закочування очей, глузливої усмішки, не хмуртесь та не морщіть носа). Будьте уважні до того, що “говорить” ваше обличчя.

Пам’ятайте, невербальна поведінка є одним із важливих елементів під час спілкування. Дослідження доктора Альберта Мехраб’яна показує, що 55% інформації ми сприймаємо через жести та міміку, ще 38% через тон голосу та 7% — через зміст самих слів.

Отож, дотримуючись цих простих, але водночас важливих порад, ви зможете не лише підвищити свій невербальний вплив на людей, але й викликати у них повагу та довіру до себе.

У своїй книзі “13 Things Mentally Strong People Do not Do” Емі Морін пише, що, перш за все, щоб бути сильними, людям потрібно вчитися управляти своїми думками, поведінкою та емоціями.

Тому сьогодні ми пропонуємо вам ознайомитись із списком речей, яких морально сильні люди, на думку психотерапевта, не роблять.

1. Вони не витрачають час на те, щоб жаліти себе

“Почуття жалості веде до саморуйнування, – пише Морін. – Жаліючи себе, ви не можете жити повноцінним життям”.

Це даремна трата часу, яка, окрім того, спричиняє негативні емоції і руйнує ваші стосунки.

Вирішення цієї проблеми полягає в тому, щоб “почати цінувати те, що у вас вже є”. Тому скарги потрібно замінити на подяку.

2. Вони не дозволяють комусь брати владу над собою

Сильні люди знають, що самі повинні постояти за себе кожен раз, коли це необхідно.

Якщо інші люди керують вашими діями, то саме вони будуть керувати вашим успіхом та самооцінкою. Важливо стежити за тим, щоб ви йшли тільки за своїми власними цілями, і працювали над ними.

Як приклад, Морін використовує життя Опрі Уїнфрі: вона виросла в бідній родині і в ранньому віці стала жертвою сексуального насильства. Це дало їй сили йти власним життєвим шляхом і не визнавати жодних авторитетів.

3. Вони не ухиляються від змін

Будь-яка зміна включає в себе п’ять етапів: попереднє вивчення, споглядання, підготовка, дія і “технічне обслуговування”.

Дотримання кожного кроку має вирішальне значення. Внесення змін може бути неприємним, але ухилення від них заважає розвитку.

Чим довше ви чекаєте, тим більше труднощів накопичується у вашому житті, і тим більше шансів, що інші люди переростуть вас

4. Вони не фокусуються на речах, які не можуть контролювати

Приємно тримати все під контролем, але думка про те, що у вас є сила все змінювати, як вам того хочеться, може створювати проблеми.

Намагання тримати все під контролем — це, швидше за все, реакція на занепокоєння.

“Замість того, щоб зосередитися на управлінні своїм рівнем занепокоєння, ви намагаєтесь взяти під контроль власне оточення”, – стверджує психотерапевт.

Однак якщо ви навчитесь не зосереджуватись на тому, що не можете контролювати, то почуватиметесь набагато щасливішими, у житті буде менше місця для стресу, стосунки з іншими людьми покращаться, з’являться нові можливості для досягнення успіху.

5. Вони не намагаються догодити всім

Часто ми оцінюємо себе через призму думок інших людей про нас, і саме це робить нас слабкими.

Морін не рекомендує перейматись через це, тому що в такому випадку ви просто марнуєте час, вами легко маніпулювати і як би вам не хотілось, але догодити всім ви все одно не зможете.

Припиніть думати як зробити так, щоб всім було добре, і ви станете сильнішими та більш впевненими в собі.

6. Вони не бояться ризикувати

Люди часто переоцінюють ступінь фінансових, фізичних, емоційних і соціальних ризиків, або тих, що пов’язані з бізнесом. І в цьому випадку все зводиться до знань.

Відсутність або дефіцит знань завжди змушує переоцінювати ризики і відчувати страх

Щоб проаналізувати ступінь ризику, задайте собі ці запитання:

• Які потенційні втрати/витрати?
• Які потенційні вигоди?
• Що допоможе мені досягнути мети?
• Чи є альтернативи?
• Що буде в разі реалізації найкращого з можливих сценаріїв?
• Що найгірше може статися в разі невдачі?
• Що ви можете зробити для мінімізації ризиків?
• Що буде, якщо все піде за найгіршим сценарієм?
• Як ви будете ставитися до цього рішення, незалежно від успіху або невдачі, через п’ять років?

7. Вони не зациклюються на минулому

Місце минулого в минулому. Ви не в змозі змінити те, що вже відбулося. Однак якщо переймаєтесь через це, то не зможете насолоджуватись теперішнім та планувати майбутнє, а це веде до депресії.

Хоча думки про минуле можуть мати і позитивний результат. Та це можливо лише в тому випадку, коли ви робите висновки з того, що сталось, засвоюєте певні уроки, беручи до уваги факти, а не емоції.

8. Вони не повторюють одні й ті ж помилки знову і знову

Задумайтесь над своїми помилками. Це допоможе вам не повторювати їх знову. З’ясуйте, що було не так, щоб на наступний раз зробити все правильно.

Морально сильні люди вміють брати на себе відповідальність за свої помилки і придумувати план, як уникнути їх в майбутньому.

9. Вони не заздрять успіху інших людей

Зосередження на успіху іншої людини заважає вам працювати над досягненням власного. Навіть якщо ви станете успішними, ви ніколи не будете задоволені, тому що продовжуватимете зосереджуватись на інших людей.

10. Вони не здаються після першої невдачі

Успіх не приходить відразу, і дуже часто пов’язаний із невдачами.

От, наприклад, Теодор Гійзель. Перш ніж стати відомим автором Доктором Сьюз, йому довелося змиритися з тим, що його першу книгу відкинули 20 видавців. Тепер же його псевдонім відомий у всьому світі.

11. Вони не бояться проводити час на самоті

Час, проведений наодинці зі своїми думками, може допомогти вам досягнути успіху

“Зробіть перерву в повсякденному житті, щоб зосередитись на особистому рості”, – радить Емі Морін.

А ще виділяє такі переваги перебування наодинці:

• це збільшує вашу продуктивність на роботі;
• час, проведений на самоті, робить вас чуйними;
• стимулює творчість;
• корисно для психічного здоров’я;
• хороший спосіб відпочити.

12. Вони не вважають, що світ щось винен їм

Легко злитись на світ після невдач або відсутності успіху, але суть в тому, що ніхто нікому нічого не винен. Все потрібно здобувати власною працею.

“Життя не означає “справедливість” – пише Морін.

Якщо хтось щасливіший чи успішніший ніж ви, — зрозумійте, таке життя. Постарайтесь прийняти критику, визнати свої недоліки. Порівняння себе з кимось приведе вас до розчарування.

13. Вони не сподіваються на негайні результати

Якщо ви хочете повністю розкрити власний потенціал, то повинні зрозуміти, що успіху не добиваються миттєво

Морально слабкі люди часто нетерплячі. Вони переоцінюють свої здібності і не хочуть зрозуміти те, що на зміни потрібний час, тому надіються на негайний результат.

Отож, зосереджуйтесь на досягненні результату і невпинно працюйте над цим. Можливо так станеться, що вас спіткає невдача, але якщо ви будете оцінювати картину цілісно, то обов’язково досягнете успіху.а

 

Багато хто не досягає успіху через те, що весь свій час витрачає на дрібниці

Нема значення, наскільки сильно ми стараємось уникнути батьківських настанов. Є велика ймовірність, що в результаті вони все-таки вплинуть на наше рішення

Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман заявив, що бачить успіх України через 2-3 роки. Про це він заявив у ході виступу на форумі, присвяченому 100 дням роботи уряду.

“Я б хотів закликати всіх нас бути відповідальними. Час популізму минув, тому що він нас знищує… Він забирає роботу, незалежність і можливість бути вільними. Зараз час відповідальної політики і відповідальних рішень. У кінці цього, в перспективі 2-3 років, є успіх. Саме на нього наш уряд і орієнтується”, – заявив Гройсман.

Сьогодні в Києві розпочав роботу форум, присвячений 100 дням роботи уряду. Сюди сьогодні обговорити результати цих 100 днів прийдуть і чиновники, і представники міжнародних організацій, і експерти, і громадські діячі.

Як відомо, 14 квітня Рада обрала Гройсмана новим прем’єром. Того ж дня було затверджено склад Кабміну Гройсмана і програму його діяльності.

джерело http://ua.112.ua/

Запуск проходив на мисі Канаверал у Флориді. Успішно вивівши корабель Dragon на орбіту, перша ступінь ракети Falcon 9 приземлилася на майданчик посадкової зони 1, яку орендує SpaceX. Для компанії це другий випадок посадки ракети на землю, оскільки раніше Falcon 9 сідали на морську посадочну платформу. Загальний рахунок вдалих посадок Falcon 9 тепер дійшов до п’яти.

У середу корабель Dragon пристикується до Міжнародної космічної станції і доставить провізію і наукове обладнання загальною вагою понад 2200 кг. Крім того, на борту Dragon знаходиться новий стикувальний вузол, який буде використовуватися для стикування з комерційними космічними кораблями виробництва SpaceX і Boeing.

джерело http://nv.ua/