Емоціями після звістки про повернення сина в Україну Світлана Шевернюк поділилася із “Суспільним”.
Про обмін полоненими жінка дізналася з телевізора. Утім, каже, вже й не звертала уваги на такі новини.

“Бо вже скільки було тих обмінів? Увечері я прийшла додому і задзвонив телефон. Подивилася — якийсь номер. Взяла слухавку, а то — син. Сказав: “Мамо, я вже вдома. Мене звільнили”. Я почала плакати”, — пригадує Світлана Шевернюк.

Першими, кому вона розповіла про повернення Василя додому, були його старший брат з невісткою та племінниця.

“Дала їм телефон, щоб вони поговорили. І вони теж почали плакати. У селі також люди плачуть з радості”, — каже жінка.

Перший ліворуч — нацгвардієць Василь Шевернюк. Фото: Facebook/Ruli Zagaruk

Військовий Василь Шевернюк народився у селі Стецева Снятинської громади. Зі слів його матері, у 18 років хлопець пішов служити в армію.

“Хотів йти у десантно-штурмові війська, але там не було місця. Йому порадили Національну гвардію України. Прослужив пів року й підписав контракт. 30 жовтня 2021 року він поїхав у військову частину з відпустки”, — розповідає Світлана Шевернюк.

Василь Шевернюк служив у 15 бригаді оперативного призначення імені Героя України лейтенанта Богдана Завади. 14 грудня 2021 року розпочалася його третя ротація в ООС. Там бійця застала велика війна.

“Їх бомбили, а потім Нацгвардію перекинули в Маріуполь. Там він весь час був і так потрапив на “Азовсталь”. У березні 2022 року ми ще мали із сином зв’язок, а у квітні-травні — ні. Потім з частини прийшло повідомлення, що 19 травня 2022 року його забрали у полон”, — каже Світлана Шевернюк.

Інформацію про сина у неволі матері підтвердили в СБУ.

“У полоні, правда, їм давали раз подзвонити. Ми поповнили рахунок того телефонного номера на 200 гривень. Через кілька днів йому ще раз дозволили зателефонувати. Потім ми надіслали 100 гривень і більше не мали зв’язку”, — каже матір нацгвардійця.

Василь Шевернюк у російському полоні. Фото: Світлана Шевернюк

Після теракту в Оленівці Василю Шевернюку вдалося зв’язатися з рідними.

“Він сказав: “Зі мною все добре. Я живий”. Потім ми вже нічого не знали. Василя перевели в Горлівку. Це ми довідалися від волонтерів. Були якісь списки й відео з ним, а більше нічого. А зараз дочекалися, що вже сина звільнили”, — говорить Світлана Шевернюк.

Під час обміну 31 січня 2024 року також повернувся з полону військовослужбовець з Городенківської громади Василь Стефурак.

З російського полону 31 січня 2024 року вдалося повернути 207 українців. Серед звільнених військовослужбовців — захисники Маріуполя, Херсона, бійці з острова Зміїний, морпіхи та бойові медики.

Це — п’ятдесятий обмін полоненими з РФ. З моменту повномасштабного вторгнення з російської неволі повернулися 3035 військових.