В центрі Праги в будівлі філософського факультету Карлового університету сталася стрілянина. Чеським журналістам вдалося установити особу ймовірно вбивці 15 людей.

Інформація про це почала з’являтися в телеграм-каналах.Як зазначається, ймовірним стрільцем може бути Давид Козак. В російськомовному каналі в месенджері автор готувався до шутінгу. Його прізвище та ім’я по батькові збігаються з передбачуваним стрільцем в Празі.

В месенджері журналісти виявили канал David Kozák – він був створений 9 грудня. Автор в ньому розповідає, що планує зайнятися “скулшутінгом”, а “надихається” він стрілками, які влаштовували масові вбивства в школах.

“Я хочу зробити скулшутинг і, можливо, суїцид… Цей канал – щоденник, де я буду розповідати про своє життя до стрілянини”, – писам ймовірний празький стрілець ще 10 грудня.

Своє останнє повідомлення в каналі він опублікував 19 грудня. В ньому він скаржиться на дзвін у вухах і бажання “вирвати їх”.

Прокурори Київської обласної та Києво-Святошинської окружної прокуратур спільно з СБУ ідентифікували причетних до звірств у Мотижині:

старший лейтенант Олег Крикунов;
командир взводу 37 окремої мотострілкової бригади 36 загальновійськової армії;
сержант Чінгіс Гончіков – командир відділення – командир бойової машини 37 окремої мотострілкової бригади 36загальновійськової армії;
сержант Олександр Ванчіков – командир відділення 37 окремої мотострілкової бригади 36 загальновійськової армії;
сержант Магомедмірза Сулейманов – командир бойової машини 37 окремої мотострілкової бригади 36 загальновійськової армії;
старший лейтенант Віталій Дмітрієв командир взводу 37 окремої мотострілкової бригади 36 загальновійськової армії;
Сергій Сазанов – член ПВК «Вагнер»;
Сергій Сазонов – водій відділення КШМ ПВК «Вагнер»;
Олександр Ступніцький – розвідник-зв’язківець 1 розвідувально-штурмового взводу 1 розвідувально-штурмової роти ПВК «Вагнер».
Слідством встановлено, що у березні 2022 року під час окупації росіяни викрали з дому старосту села Мотижин Ольгу Сухенко, її чоловіка та сина. У місці свого «базування» загарбники катували їх, вибиваючи інформацію про ЗСУ та тероборону.

Просто на очах у матері вони спочатку прострелили ногу синові, а потім вбили пострілом у голову. Вся сім’я загинула від множинних вогнепальних поранень.

Іншу потерпілу – мирну мешканку села підозрювані зі стрілецької зброї смертельно поранили лише через те, що вона була вдягнута у темний одяг. Після цього її батька взяли у полон і тривалий час тримали у господарчій споруді із зав’язаними очима та зв’язаними руками без води та їжі.

Двох волонтерів, які намагалися провезти в окупований Мотижин гуманітарну допомогу для місцевих, після допитів і катувань вони вивезли до лісосмуги, де розстріляли. Один із них вижив.

Підозрювані закатували до смерті і двох членів громадської організації «Патріот», їх тіла знайдені із численними наскрізними вогнепальними пораненнями.

Ще одного з потерпілих нелюди прив’язали до квадроцикла, змусивши так бігти майже 1 км. Чоловікові також довелося пережити допити, погрози вбивством і побиття та кілька днів полону в каналізаційній ямі.

Крім вбивств, катувань та утримання полонених, серед встановлених «подвигів» підозрюваних також обстріли та підпали будинків мирних, і відбирання мобільних телефонів.

Про це повідомляють у ГУР МО України.

64-та мотострілецька бригада 35-тої загальновійськової армії РФ, військовослужбовці якої чинили масові вбивства та катування мирного населення в Бучі, буде повернута на територію України. Російське командування не проводитиме ротацію особового складу в цьому підрозділі та знову кидає його на передову.
Станом на 4 квітня бригаду було виведено з України в Білорусь і вона перебувала поблизу міста Мозир. До 6 квітня особовий склад доправлять залізницею до російського Бєлгорода. Після лише дводенного відпочинку їх планують повернути в Україну в одну з «найгарячіших» точок (орієнтовно – харківський напрямок). Зазвичай, російські підрозділи що покидають зону бойових дій отримують набагато більше часу на відновлення та відпочинок.
Подібний графік вказує на те, що на 64-ту бригаду очікують «спеціальні завдання». Перше з них: залякування жителів населених пунктів України. Ті, хто чинив злочини геноциду в Бучі можуть повторити це знову в інших містах.
Ще одна мета швидкого повернення 64-ї бригади на територію України – швидка «утилізація» непотрібних свідків. Тобто, передислокація на таку ділянку фронту, де у них не буде шансів залишитися живими, щоб унеможливити надання свідчень у майбутніх судах.
Особовий склад підрозділу, усвідомлюючи резонанс подій в Бучі та відповідальність за скоєні злочини, масово опирається поверненню в Україну. Втім, російське командування ігнорує ці настрої та погрожує трибуналом в разі відмови продовжувати участь у бойових діях. Рапорти на звільнення не приймаються до розгляду.