Про це розповіли у Рівненському обласному центрі екстреної медичної допомоги, як інформують у ВВС.

Пише – джерело.

Швидку викликали до 47-річного чоловіка у село Воронів. У нього почалися судоми на фоні ДЦП. Сталося це у середу, 17 лютого. На виклик виїхала фельдшерська бригада Тучинського пункту.

Однак через снігові замети, швидка не могла проїхати до будинку хворого. Фельдшер швидкої допомоги Степан Вознюк взяв з собою ліки та пішов до пацієнта пішки. Після огляду лікар вирішив, що чоловіка треба везти до лікарні. Через те, що карета швидкої була далеко, Степан Вознюк взяв пацієнта на спину та рушив 2 км до автомобіля.

Він доніс його до машини, а далі хворого завезли у лікарню. Зараз чоловік перебуває у Гощанській центральній районній лікарні.

Про це повідомляє Офіс президента.

“Під час карантину мільйони людей отримали досвід повної або часткової ізоляції. Ми всі відчули бар’єри. По суті, навіть не усвідомлюючи цього, ми всі одночасно взяли участь у соціальному експерименті – як у нашому суспільстві, у наших містах і селах жити людям з обмеженою мобільністю, ментальними та фізичними відмінностями.

Для більшості з нас це – не назавжди. Але поруч є люди, для яких ці бар’єри не зникнуть ніколи. Сотні тисяч українців постійно живуть за бар’єрами, які зараз відчули всі”, – йдеться у повідомленні.

Мета проекту – зрозуміти, з якими саме бар’єрами найчастіше стикаються українці. Для цього на сайті bf.gov.ua стартувало всеукраїнське онлайн-опитування, яке триватиме два місяці.

Опитувальник містить сім важливих запитань, що стосуються фізичних і психологічних бар’єрів, а також бар’єрів, пов’язаних з культурними та віковими особливостями.

Зазначається, що відповіді українців допоможуть визначити, які саме бар’єри вони вважають найбільшими, а в подальшому – розробити план дій для їхнього усунення.

Партнерами проекту виступили Міністерство цифрової трансформації та Міністерство соціальної політики України.

Ця подія зібрала понад 10 000 учасниць і учасників у дистанційному режимі: і спікери, і глядацька аудиторія знаходилися по домівках, дотримуючись правил карантину. Але відстань не завадила їм ділитися знаннями та отримувати актуальну, корисну та важливу інформацію. korupciya.com

Олена Зеленська, мати двох дітей шкільного віку, від імені батьків України подякувала вчительству за їхню роботу в умовах карантину.

“Після нас ви — найважливіші наставники в житті наших дітей. Ви допомагаєте пізнавати світ та шукати своє місце в ньому. Найкращі з вас не просто навчають, вони навчають навчатись, — вважає перша леді України. — Ми, батьки, бачимо і нескінченно цінуємо те, як ви в цих непростих умовах продовжуєте навчальний процес, підтримуєте учнів та налагоджуєте командну роботу з батьками.

І водночас ще й опановуєте нові для себе технології та формати: дистанційне навчання, відеоуроки, навчання онлайн. Ви швидко адаптуєтеся і допомагаєте у цьому дітям і нам — батькам. Впевнена, що пройшовши через усі складнощі, ми всі станемо кращими. У шкільних класах скоро знову лунатиме галас та пануватиме творчий безлад. А ви, можливо, з легкою ностальгією будете згадувати онлайн-період. Але дещо залишається назавжди.

Це ваш приклад, ваш урок для дітей і дорослих — як бути зібраними за будь-яких обставин, не піддаватися страху, не зважати на труднощі, на навіть іноді різку критику, сміливо діяти. А найголовніше — вчитися самим, щоб вчити інших. Дякую вам за те, що ви такі”.

Звернення демонструвалося в прямому ефірі під час закриття онлайн-EdCamp. Крім Олени Зеленської, свої звернення до українських вчителів підготували:

лауреат Нобелівської премії миру, Його Святість Далай-лама,

історик, викладач, письменник, автор бестселеру “Людина розумна” Ювал Ной Харарі,

Віцепрезидент Майкрософт з питань освіти Ентоні Сальсіто,

розробник міжнародного тестування PISA Андреас Шляйхер,

учитель, освітній менеджер та піонер демократичного навчання Яков Хехт,

представник Фонду народонаселення ООН в Україні Хайме Надаль.

Магістральним партнером проекту виступив Фонд народонаселення ООН в Україні. Події надають державну підтримку Міністерство освіти і науки України, комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій, Український інститут розвитку освіти, служба освітнього омбудсмена України.

Загалом на події були проведені лекції та сесії загальною кількістю 55 годин у 5 напрямках: дистанційна освіта, освітня політика, фізичне здоров’я і психологічна стійкість, фінансові та правові виклики, педагогіка партнерства.

Він відмовився від підключення до апарату штучної вентиляції легень, попросивши медиків рятувати молодших хворих.
Про це пишуть італійські ЗМІ, називаючи жест священника “християнським героїзмом”, повідомляє РІСУ з посиланням на журнал Gość Niedzielny.
Отець Берарделлі походив з місцевості Касніго біля Бергамо. Це місто є епіцентром епідемії коронавірусу в Італії. З якогось часу в священника почалися проблеми зі здоров’ям. Після зараження коронавірусом у нього з’явилися серйозні ускладнення, які потребували підключення до апарату штучної вентиляції легень.
Як повідомляють італійські ЗМІ, він був свідомий того, що його життя добігає кінця. Отець Джузеппе настояв, щоб до апарату штучної вентиляції підключили молодшого пацієнта, якого він зовсім не знав.

Священник помер в лікарні у Ловере.

В Італії за останні тижні померло щонайменше 30 священників, інфікованих коронавірусом. 16 з них належало до дієцезії Бергамо.

Про це було повідомлено в Telegram – каналі прем’єра.

Зазначається, що українцям, які здійснили геройський вчинок, буде надана одноразова грошова винагорода у розмірі понад сто тисяч гривень.

Повідомляється, що 207 українців невдовзі отримають по сто п’ять тисяч гривень.

За здійснення геройського вчинку держава вирішила віддячувати компенсацією.Все в процесі,але ми ідемо до цього.

«Я звернувся до Прем’єр-міністра з тим, щоб були закриті незаконні офіси «ДНР» та «ЛНР», які відкрилися у кількох містах Італії», – сказав Глава держави у коментарі ЗМІ.

Також обговорили справу бійця Нацгвардії України Віталія Марківа, ув’язненого в Італії.

«Я розумію, що Прем’єр-міністр не може впливати на італійський суд. Але я показав детально, що там відбулося, на якій відстані він був від місця убивства. І що ми повинні забрати хлопця», – повідомив Президент.

Матір Віталія Марківа подякувала Володимиру Зеленському за його зусилля для звільнення її сина.

«Дуже вдячні за цей візит. Ми дуже раді. Для Віталія це дуже важливо. З такою підтримкою Віталій вірить, що все закінчиться добре. Він готовий і хоче повернутися в Україну», – сказала жінка.

Крім того, глава держави відзначив зацікавленість України в поглибленні відносин з урядом Італії та розвитку співпраці в усіх сферах взаємного інтересу.

Окрему увагу під час зустрічі приділили питанням торговельно-економічного, інвестиційного співробітництва та розвитку контактів між українськими й італійськими бізнес-колами.

Про це повідомив секретар РНБО Олексій Данилов на своїй сторінці у Facebook. За його словами, була підтверджена інформація про 168 пасажирів, які пройшли реестрацію на рейс, та 9 членів екіпажу.

Нагадаємо, президент України Володимир Зеленський виступив із терміновою заявою про трагедію з літаком авіакомпанії МАУ, який в середу, 8 січня, розбився в Ірані.

Міністерство закордонних справ готує списки пасажирів, їх буде оприлюднено найближчим часом. З’ясовуємо, хто точно сів у літак, щоб не було розбіжностей.

На місці подій, в аеропорту «Імам Хомейні», перебувають посол і консул України в Ірані. За моїм дорученням апарат РНБО створив оперативний штаб. Спеціальні борти для відправки в Тегеран по лінії МЗС і Міноборони для вивезення тіл загиблих підготовлено, чекаємо на погодження іранської сторони для відльоту.

Вилітаю до Києва. Всі заходи тримаю на особистому контролі. Дуже прошу всіх утриматися від спекуляцій і висування неперевірених версій стосовно катастрофи до офіційних повідомлень.

Ми деякий час зустрічалися, але більше нічого про свою дитину мій молодий чоловік нічого не говорив. Час минав, ми ставали все ближче і ближче один до одного, і одного разу я сама попросила, щоб Денис познайомив мене з Іваном. І як я була здивована, коли побачила, що хлопчикові, який ріс без мами було всього одинадцять місяців.

Малюк мені відразу сподобався, в мені прокинулися якісь невідомі материнські почуття і я стала постійно просити Дениса про зустріч з його сином.

Так мало-помалу я і переїхала в будинок коханого чоловіка і стала виховувати його сина. У півтора року Іванко називав мене мамою, а я душі в ньому не чула. Незабаром Денис зробив мені пропозицію і ми одружилися. Спільних дітей мені, звичайно ж, теж дуже хотілося, але я відкладала це, хотіла, щоб Іванко насолодився моєю любов’ю з повна, адже він так довго жив без мами.

Минуло чотири роки. Наш тато Денис став приділяти нам все менше і менше часу. Спочатку я не звертала на це уваги, у чоловіка був власний бізнес, який завжди вимагав його присутності. Хіба мало що там могло статися, значить так треба, думала я.

Але як то раз, гуляючи з сином, я побачила свого коханого Дениса з молодою дівчиною. Вони йшли по вулиці в обнімку, в її руках був букет. Чоловік не бачив нас, але я зробила фото на телефон, щоб було чим довести свої домисли при майбутній розмові.

Увечері я чекала чоловіка і дуже нервувала. Під час вечері я без слів показала Денису фотографію на своєму телефоні. Він, злегка поперхнувшись, відклав тарілку і спокійно так заявив: – Так. Ти перестала цікавити мене, як жінка. У мене є інша. Раз вже ти дізналася про це, давай розлучимося. Раніше я мовчав про це, тому що мене влаштовує, як ти виховуєш мого сина. Я була здивована такою прямоти, але зараз важливі були мої почуття, а доля дитини. – Я піду тільки за однієї умови: Іванко залишиться зі мною. – Подивимося кого він сам вибере.

Денис продовжив вечеряти. На наступний день чоловік привів додому свою коханку. Вона незадоволеним поглядом окинула і мене, і Івана. Було видно, що в силу свого віку вона не готова бути матір’ю, тим більше для чужої дитини.

Денис покликав сина і сказав: – Синку, ми з твоєю мамою розлучаємося, і вона переїжджає. Ця тітка тепер буде твоєю новою мамою. Іванко злякався, кинувся до мене і закричав: – Мамо, тільки не віддавай мене їм … Я заспокоїла свого малюка, обіцяючи йому, що ми завжди будемо разом. Іван пішов грати в свою кімнату. Коханку Денис попросив вийти і почекати його в машині. А наша розмова продовжився.

Денис вразив мене, розповівши те, про що я стільки років не знала: – Іван мені не рідний син, у мене не може бути дітей. Ми з дружиною зробили ЕКO з використанням дoнорcького матеріалу. Коли виникла загрoза зaгuбелі матері або дитини при пoлoгах, вона вибрала жuття дитини і взяла з мене обіцянку знайти йому гарну маму. Я цю обіцянку виконав. Забирай Іванка, якщо хочеш, з тобою йому буде краще, я оформлю все документально і буду допомагати грошима.

Звичайно Іванка я забрала. Анітрохи про це не шкодую. Хлопчик у мене росте розумний і вихований і нічого, що в ньому немає ні краплі мого.

Про це повідомили в Офісі президента.

Так, Зеленська відкрила у приміщенні “Дім святого Миколая”, куди приведуть дітей з малозабезпечених родин. У будинку для дітей підготували цікаві квести та інтерактив.

Так, діти разом із казковими героями ходитимуть кімнатами Дому химер, виконуючи цікаві завдання.

До благодійного проекту організатори залучать дітей з інтернатів, малозабезпечених родин та ветеранів АТО.

У соцмережі похвалили ініціативу Зеленської.

Своє відеозвернення Олена Зеленська записала мовою жестів. У ньому вона повідомила, що їй дуже сподобалось, як слово “Перемога” виглядає мовою жестів. На думку Зеленської, цей рух рукою символізує націленість на результат, силу та зібраність, які вона побажала нашим спортсменам.

https://www.instagram.com/p/B5-DehQg5Cp/?utm_source=ig_web_button_share_sheet

Сьогодні на півночі Італії розпочинаються зимові Дефлімпійські ігри.
На жаль, не змогла особисто провести наших спортсменів. Компенсую свою відсутність відеозверненням.
Мені дуже подобається, як мовою жестів буде слово «ПЕРЕМОГА». Цей рух рукою демонструє силу, зібраність, націленість на результат. Саме цього бажаю нашій збірній!
Нехай усі омріяні вами вершини будуть підкорені! А ми вболіваємо й чекаємо на вас удома.
P.S. Цього року до Італії їдуть змагатися 34 українських спортсмени – 15 жінок і 19 чоловіків. Це найчисленніша збірна за всю історію участі України у зимових Дефлімпіадах, – написала Олена.

Українці розчулені.

“Дивилася зі сльозами гордості на очах”, “Справжя перша леді”.

Так у 1963 році в Південному В’єтнамі відбулася подія, яка викликала суспільний резонанс. На одній з площ Сайгона горів чернець Тхить Куанг Дик. Видовище було не для людей зі слабкими нервами.

Тхить Куанг Дик- південно-в’єтнамський буддійський чернець, послідовник напрямку махаяна. Мотивом акції став протест ченця проти переслідувань буддистів режимом президента Нго Дінь Зьема.

У той час понад 70 відсотків населення країни (за деякими даними 90%) сповідували буддизм. Тодішній президент проводив політику утисків буддистів і просування католицизму в країні.

Католики отримували пільги, влаштовувалися на кращі місця на підприємствах. Пік протистояння настав у 1963 році, коли уряд заборонив проведення буддійського свята Весак. Під час сутички загинуло дев’ять осіб.

10 червня 1963 року в філії американських газет, які працювали в Південному В’єтнамі, надійшло повідомлення, що на наступний день на одній з площ Сайгона станеться щось важливе.

Багато журналістів проігнорували цю звістку, але деякі все ж з’явилися в призначений час і місце.

На площі почали збиратися ченці, і звичайні люди. Вони несли красномовні плакати, на яких пестрились заклики про рівність католицизму і буддизму. Потім з’явився автомобіль, за кермом якого сидів монах Куанг Дик.

Машина зупинилася в самому центрі площі. Разом з Куанг Диком з неї вийшли ще двоє. Один поклав на землю подушку, на яку в позі лотоса сів чернець, а другий дістав каністру з бензином і став поливати відчайдушного ченця.

Куанг Дик закликав президента країни проявити співчуття до народу і здійснити релігійне рівність. Після цього він чиркнув сірником і підпалив себе.

“У повітрі стояв запах палаючого людського м’яса, — згадував американський журналіст Девід Холберстем, — Дивно, але людське тіло горить дуже швидко.
Позаду мене швидко зібрався натовп в’єтнамців, хтось із них схлипував. Він не видав свій біль ні рухом, ні стогоном — його незворушний спокій здавався особливо величним на тлі невтішного натовпу”.

Поліцейські намагалися прорватися, але все марно, інші ченці не дали їм цього зробити, утворивши щільне кільце.

Журналіст газети The New York Times Девід Халберстем, який був присутній тоді на площі, так розповідав про події:

“Це було видовище, побачити яке вдруге не захоче ніхто. Чоловік був весь у полум’ї, його тіло зморщювалося, перетворювалося на попіл. З боку здавалося, що все відбувається як в сповільненій зйомці, але насправді людина згорала дуже швидко. Смердючий запах палаючої плоті, стогони і ридання в’єтнамців, які стояли поруч…
Я не міг задавати питання, не міг записувати, не міг плакати, не міг думати. Я був у шоковому стані. Здавалося, що єдиною людиною на тій площі з самовладанням був той чернець, що горів, ні разу не ворухнувся і не видав ні звуку”.

Після спалення останки ченця забрали. Його тіло кремували, але серце не згоріло. Після цього прах і серце Куанг Дика визнали святинею.

Жертва ченця привела до збройних зіткнень між буддистами і силовиками.

Тодішньому уряду вдалося заволодіти серцем Куанг Дика, але прах вдалося врятувати.

Позицію уряду Південного В’єтнаму в ті дні краще всіх висловила перша леді країни мадам Нго:

“Я з задоволенням поплещу в долоні на ще одне спекотне видовище ченців”.

На наступний день знімок лежав на столі президента Кеннеді. Він одразу ж зателефонував послу США в Сайгоні і сказав:

“Цьому потрібно покласти край”.

І це дійсно стало початком кінця американської підтримки режиму Нго Дін Зьема.

У США піднялася хвиля протестів проти католицької церкви і на захист буддизму.

62-річний президент Нго і його брат Нго Дін Ну були вбиті в тому ж році – 2 листопада 1963 року.

В одній з популярних мереж супермаркетів в Україні випадковий свідок події спостерігав цікаву і дуже хвилюючу ситуацію. На жаль, точне місце, чи хоча б місто автор не вказав. На касі магазину перед чоловіком стояла молода симпатична дівчина, а за нею – старенька бабуся. Розплатившись за свої обрані продукти, дівчина помітила, що у бабці у руках стиснута жменька дрібних грошей. Дівчина, не довго роздумуючи, розплатилася за всі продукти бабусі і пішла у своїх справах.

Ця незначна, але така показова ситуація дуже зворушила присутніх, а головний свідок – автор фото, вирішив розповісти про неї всім.
Дякуємо таким людям за доброту і ввічливість. Побільше б таких людей!