Gazeta.ua пропонує дізнатись історію свята і що не можна робити цього дня. В Євангелії від Марка детально розповідається про страшну мученицьку смерть Іоана Предтечі – попередника Ісуса Христа.

Цар Ірод, у часи якого жили Іоан Хреститель та Ісус Христос, покохав дружину свого брата Пилипа і одружився з нею. Ірод боявся Іоана, бо бачив у ньому людину праведну і святу, у багатьох випадках він його слухався. Іоан відверто говорив йому, що він здійснив ганебний вчинок, пов’язавши своє життя з дружиною брата. Ці докори не дуже подобалися Іроду. Такі відверті і сміливі слова не подобалися і Іродіаді, колишній дружині Пилипа, яка хотіла вбити Іоана. І ось врешті така нагода з’явилася. У день народження Ірода запросили багато гостей, вони співали й танцювали. Особливо захопив царя танець дочки Іродіаді Соломії, захопив настільки, що за насолоду, яку вона йому подарувала, він пообіцяв їй все, що вона попросить. Дівчина, порадившись з матір’ю, попросила у царя голову Іоана Хрестителя на блюді. Ірод не відмовив, і голова Іоана була принесена як подарунок.

Цього дня дотримуються суворого посту. Не можна нічого різати, що нагадує собою голову. Взагалі вважається, що цього дня не варто брати у руки гострі речі: ніж, сокиру. Тобто, все, що нагадує мученицьку смерть святого.

У народі кажуть: “Якщо зрізати головку капусти в цей день, то може потекти кров”. На Усічення не можна їсти круглі фрукти та овочі: яблука, капусту, картоплю (їхня форма нагадує відрубану голову Предтечі), а також червоні помідори, кавуни, бо вони нагадують кров святого. Відтак, не можна їсти й будь-що на блюді – на ньому лежала голова Іоана Предтечі.

Цього дня не варили борщу, це був єдиний день, коли гріх їсти борщ. Картоплю варили в “мундирах”, гарбузи пекли, хліб відламували руками. Їли тільки пісні страви або й зовсім не їли.

Взагалі вважається, що цього дня не варто брати у руки гострі речі: ніж, сокиру, пилку.

Цього дня заборонялося співати й танцювати. Бо, саме з допомогою пісень та танців Іродіада домоглася страти Хрестителя.

Цього дня кожен намагався побувати в церкві, а ті хто мучився головними болями, просили зцілення.

За народним віруванням день Головосіка є останньою межею, коли з’являються грози. Але, якщо хтось почув грім, то це віщувало довгу і теплу осінь. Звідси й приповідка: “Загримів Головосік – тепла прибавить рік”.

– Я би хотіла, – каже мисткиня, – щоби те, що я роблю, моїх коників, побачили прості люди, і знали, що це мистецтво є, і воно передається, воно не зникло.

Моя вчителька – Марія Матійчук, майстриня зі світовим іменем, вона мені передала це ремесло, побачивиши в мені здібності до цієї праці. Тепер ми з чоловіком плануємо в її хаті зробити музей.

Cама Марія Петрів навчила вже з десяток майстринь, котрі теж почали ліпити коників.

– Людям це потрібно. Був час, коли майже ніхто не робив коників, але ми знов то вернули і тепер кожен може спробувати зліпити такого коника на майстер-класі чи приїхавши до нас у гості. Часом ми маємо дуже поважних гостей.

Місцеві називають те село Брустури, гугл карти вказують на Брустурів – майже казкове село в абсолютній тиші між гір у Косівському районі.

Доїхати туди цілком можна на власному авто, емоції від жахливої дороги, що починається з Шешорів, компенсують краєвиди і самобутня гуцульська архітектура.

Обістя Петрівих чисте і доглянуте, ми заходимо до хати, де чоловік пані Марії Василь одразу показує численні нагороди і звання дружини, і видно, що він нею щиро пишається.

За мить приходить і сама майстриня, вдягнена в гуцульський стрій, помітно, що вдягає вона його часто, бо почувається в нім легко і невимушено, а чоловік допомагає зашнуровувати китиці на рукавах.

– Спробуйте, – відрізає мені кілька шматків домашнього сиру пані Марія, – якщо сир скрипить на зубах, значить з нього вже можна ліпити коників.

Сир і справді добряче скрипить на зубах, виготовляється він з додаванням так званого “Ґлєґа” – шлунку молодого кількаденного теляти, котре нічого не споживало, лиш мамине молоко.

Окрім “зґлєдження” молока, приготування і дозрівання сиру, є ще одна дуже важлива складова добрих коників – гарний настрій до роботи, внутрішній спокій.

– Буває, – ділиться мисткиня, – маю замовлення – та й треба робити, то з примусу не завжди вдаються вироби – сир чутливий до мого настрою. А от коли без примусу, коли на душі легко, все чудово!

Сир кладеться в посудину з окропом, щоб розм’як, він робиться, як пластилін.

Марія Іванівна за лічені секунди розминає сир в руках, ліпить з нього кульку, а з кулі починає витягувати голову, вушка, ніжки коника і за кілька хвилин вже майже готовий виріб.

Далі кидає його в миску з соровицею – це такий насичений соляний розчин природнього походження, і в околицях Брустурова є лиш два джерела з цією цілющою водою. Соровиця, окрім того, що служить “закріплювачем” для сирних коників, має здавна відомі цілющі властивості, м’яка, гладенька шкіра на руках пані Марії тому підтвердження.

Мисткиня терпеливо вирізає коникам гриви і хвостики, далі захоплено робить сідло, вершника, плете косички з довгих сирних ниток, запрягає коника і садить вершника.

Пані Марія кидає майже готового коника у миску з соровицею – насичений соляний розчин природнього походження

Знову в соровицю – скульптура готова. Такі можуть бути частинами приватних мистецьких колекцій, музейними експонатами або просто екологічно чистим смаколиком.

Коник стане окрасою великоднього кошика, його залюбки їстимуть і дорослі, і діти.

А ще цілу колекцію пані Марія та Василь якраз приготували для дітей на подарунки: в Брустурах, в сусідньому Космачі перед Великоднем є традиція – так звані “кокоци” або “вогники”, – це коли діти ходять від хати до хати, і в кожній із них отримують подарунки і гостинці. Буває, приносять цілі мішки іграшок.

Це дуже схоже на європейську традицію на День всіх святих, значення “вогників” направду символічне – вручивши дитині подарунок чи гостинець, людина наче відкуповується від зла і тягарів, гуцули в це вірять.

Поки ми захоплено спостерігали за народженням сирних коників, коло печі якраз підросли паски, на яких Марія Петрів напише тістом “Христос воскрес”!

Йордана Дранчук, член спілки фотохудожників України, митець