Проте, правова позиція Верховного Суду України у постанові від 22 березня 2017 року вносить певні роз’яснення щодо застосування вказаної статті ЦК.

Якщо виконання зобов’язання (сплати боргу) відбувалось у вигляді нерегулярних платежів (під час застосування позовної давності), що чітко вказує на визнання боржником лише частини заборгованості, – подібна ситуація не може бути підставою для поновлення позовної давності по відношенню до невизнаних платежів.

Маємо зауважити, борг усе ж доведеться сплатити у разі подання на вас позову у термін визначений законом – протягом 3-х років.

Проте, якщо протягом цього часу ви не отримуєте жодних претензій, а визнаєте лише частину заборгованості (окремий рахунок, за окрему послугу), у такому випадку, після сплину позовної давності, змусити сплатити вас вже не матимуть можливості.