Тому небайдужі і батьки учнів звернулися до депутатів Львівської Обласної ради з листом-проханням не виганяти дітей на вулицю. Текст цього звернення було опубліковано на фейсбук-сторінці цієї школи.

“Ми, батьки та небайдужі громадяни разом із колективом школи-інтернату хочемо донести до депутатів Львівської обласної ради своє бачення ситуації, бо прагнемо бути для наших дітей прикладом послідовності, принциповості, конструктивності, тому сподіваємося на діалог і сприйняття нашої позиції, спрямованої на збереження та розвиток тих позитивних досягнень ВЗСШІ, що здобувалися роками для нас, теперішніх, для наших дітей, для нашого майбутнього.

Отож:
Школа – педагогічна база

Основна мета реформи сучасної школи, в нашому розумінні, полягає насамперед у вихованні щасливої й успішної людини.

Завдяки директорові Лілії Свистович ВЗСШІ інтегрована у європейський освітній простір (країни-партнери: Польща, Словаччина, Грузія, Нідерланди, Чехія, Литва, Естонія, США).

Педагоги школи постійно підвищують свій професійний рівень та охоче діляться своїми напрацюваннями. Тренінги, семінари, круглі столи за участі відомих тренерів у галузі освіти (В. Громовий, О. Авраменко, С. Чумаченко, М. Крикунов, Ене-Сільвія Сарв, Ірена Пранскевічуте, тренери з Нідерландів – Нік ван Гемерен та Генк Бонс, тренери з Польщі – Е. Нога, А. Олейнік, М. Кавецкі, М. Павелкевич ), багаторічна і щоденна діяльність всієї шкільної команди дали можливість сформувати потужний висококваліфікований педагогічний колектив.
Численні заходи (зокрема міжнародні гранти, різноманітні тематичні проекти) як на рівні школи, так і на рівні територіальної громади міста, області, країни дали змогу створити успішну модель освіти, яку сьогодні запроваджено у нашій школі, яка заслуговує на впровадження в інших навчальних закладах України.

Основні засади реформування галузі, закладені в Законі України «Про освіту», вже давно застосовуються в нашій школі, втілюються в життя. Слід відзначити, що це справжня освітня революція, де діти є активними учасниками освітнього процесу!

І це не хаотичний рух, а чітка стратегія розвитку закладу, для успішного фінішу якої потрібно ще один крок (принаймні 1-2 роки для перехідного періоду)!

Соціальний елемент
Памʼятаймо, що в центрі всіх змін і реформ знаходяться ДІТИ!

Бідність родин, складні життєві обставини, недостатність на місцевому рівні послуг з підтримки дітей та сімей з дітьми зумовлюють дитячу бездоглядність, призводять до соціального сирітства. Це може бути компенсовано збереженням в перехідному періоді певних позитивних елементів навчальних закладів, наприклад, пансіонів.

Перепрофілювання ВСШІ передбачає навчання 5-11 класів. Враховуючи сьогоднішній контингент школи, відсутність пансіону і харчування в майбутньому буде критичною для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з важкими життєвими обставинами, дітей внутрішньо переміщених осіб, дітей з інвалідністю.

Конструктивним в цій ситуації було б часткове фінансування, як пансіону, так і харчування за кошт державного бюджету (обласного) на перехідний період і на перспективу, у випадку створення в кінцевому варіанті наукового ліцею обласного, а можливо і всеукраїнського. Це буде сприяти соціальній меті та стане ґрунтовною підтримкою для обдарованих дітей з інших регіонів, які будуть мати змогу перебувати тут у період навчання.

Проблематика
Хочемо звернути увагу на проблематику, яка виникає в цій ситуації і, як наслідок, завдасть непоправної шкоди – знищення вже напрацьованої успішної освітньої моделі.

Проблематичним є, зокрема, відсутність затвердженого положення про ліцей, тому неможливо сформувати бюджетні видатки на новий навчальний рік, створення навчальної програми. Як наслідок, це може призвести до зриву 2018-2019 навчального року.
Варто зазначити, що обґрунтовану стурбованість викликає прогнозована переповненість початкових класів у школах м. Винник у той час, коли існуюча база ВЗСШІ дозволяє створити комфортні умови для їх навчання.
Конструктив

Високо оцінюємо конструктивну позицію керівника департаменту освіти і науки ЛОДА Л.С. Мандзій, авторитетно висловлену нею в процесі нашого діалогу, зокрема щодо збереження початкової школи (2-4 існуючих класів) на перехідний період, збереження учнівського контингенту, педагогічного колективу, керівного складу. Це є принциповим! А також категорично наполягаємо на призначенні керівником ліцею визнаного лідера та авторитета серед дітей та педагогів Свистович Лілії Євгеніївни.

Мізерний період, який наразі передбачений проектом рішення (3 літніх місяці), є занадто коротким і недостатнім для підготовки навчальних планів, змін в установчих документах (що потягне складності у фінансуванні), додаткового оснащення профільних класів, створення відповідного психологічного клімату.

Це є по суті деструктивним і йде врозріз із періодом реформування, встановленим законодавчо (до 2027 року).

Оптимальним рішенням щодо перепрофілювання школи, на нашу думку, має бути запровадження річного перехідного періоду і перенесення початку роботи перепрофільованого закладу на вересень 2019 року, що буде найменш травматичним як для дітей, так і для батьків і колективу педагогів з можливістю мінімізації видатків за рахунок зменшення кількості інтернованих дітей.

Засвідчуємо при цьому нашу готовність як до активного відстоювання інтересів школи, так і до плідного конструктивного діалогу. Ми зовсім не проти деінституалізації, адже працюємо над створенням нового закладу, в який ми хотіли б реформуватись: ІННОВАЦІЙНИЙ ЛІЦЕЙ ЦІННІСНО-ОРІЕНТОВАНОГО ВИХОВАННЯ повного дня з консультативним пунктом та пансіоном.

Для того, щоб таку мрію втілити в життя, нам потрібен час (1-2 роки), а нам його не дають. Тож просимо дати нам цей час!!!

І, які б не були великі реформи, вони не повинні зранити Маленьку Людину. Так хочеться, щоб, як говорив В. Сухомлинський: “змалку у свідомість наших дітей входила думка про те, що наша країна наймогутніша, найпрекрасніша, найщасливіша на світі”.

Найкраща інвестиція – це інвестиція в нове покоління, яке все таки збудує НОВУ УКРАЇНУ!!!

Цей лист висловлює узгоджену, консолідовану позицію батьків, небайдужих громадян та колективу школи.

Багатодітні матері, серед яких є і дружини терористів Донбасу, а також матері-одиначки повинні були залишити територію Татарстану до 3 лютого, повідомляє місцеве видання Рrokazan.ru.

Міністр праці, зайнятості та соціального захисту Татарстану Ельміра Закірова розповіла, що з початку розвитку бойових дій на південно-сході України в республіку прибуло близько 9 тис. біженців. На сьогоднішній день під опікою держави залишилося лише 150 громадян України.Влади Мурманська виселяють українських біженців з дітьми Адміністрація Мурманська (Росія) заявила про примусове виселення українських біженців з дітьми з гуртожитку на вулиці Сафонова з 1 лютого.

Як повідомляє FlashNord, влада посилається на постанову губернатора Мурманської області Марини Ковтун про ліквідацію пунктів тимчасового розміщення (ПВР) для біженців з України. Зараз у гуртожитку знаходяться 32 біженця з Донецької та Луганської областей, в тому числі 7 дітей.

«Вони не хочуть виїжджати, навіть незважаючи на постанову уряду. Кажуть, що ніяк не можуть знайти собі житло», — повідомила начальник відділу по роботі із зверненнями громадян адміністрації Мурманська Олена Калініна.

Донбаських біженців в РФ з Нового року виженуть з гуртожитків

Російський уряд вирішив з 1 січня 2017 року закрити пункти тимчасового розміщення (ПВР) для біженців з Донбасу. Якщо на початку 2015 року в Росії діяли 576 ПВР, то до кінця 2016-го їх майже не залишилося. Про це сьогодні розповідає російський «Коммерсантъ». Як зазначається у статті, один з останніх ПВР доживає свої дні в муніципальній готелі Старого Оскола «Русь». Це єдиний діючий з 133 пунктів, відкритих в 2014 році в сусідньому з Україною бєлгородському регіоні. Номер з телевізором і холодильником з липня 2014 року займає остання мешканка, 56-річна Олена Прокопенко.

Інші кімнати на поверсі здаються під перукарські та офіси. «Я доведена до відчаю. Вигнали всіх, з першого січня виженуть і мене»,- скаржиться вона. У зруйнованому Луганську вона залишила свекруха, дочка і квартиру, в Росію добиралася через Харків. Влаштувалася підсобної робочої на кондитерську фабрику «Слов’янка», отримує 8-10 тис. руб. в місяць. За її словами, «просити на вихід» її почали ще у березні 2015 року, коли в ПВР разом з нею знаходилася ще сотня громадян України. «Спочатку сім’ям з дітьми припинили оплачувати дорогу до дитячого садка, потім зняли з харчування,- розповідає мешканка ПВР.- Весь час повторювали, що росіяни в своїй країні безкоштовно не живуть, а ми зручно вмостилися». Додому громадянка України не бажає повертатися до серпня 2017 року — саме тоді закінчиться термін її тимчасового притулку. Вона боїться, що відновити статус не вдасться, навіть якщо вдома відновляться воєнні дії. За словами Олени Прокопенко, інші жителі ПВР зняли житло у місцевих: «А я одна не потягну. Люди біля церкви просили грошей на зворотну дорогу.

Передостанніх мешканців виселили через суд, мені теж на початку року надішлють порядку. У мене подруга в ПВР в Татарстані, там відбувається те ж саме, всіх виганяють». Олена Прокопенко ходила за допомогою в місцеві відділення КПРФ і «Єдиної Росії», там їй порадили звернутися до журналістів. Вона послухалася поради, але в підсумку в місцевій газеті вийшла стаття із заголовком «Пора і честь знати».

Юрист Будинку прав людини та мережі «Міграція і право» В’ячеслав Битюцкий розповів виданню, що зараз до правозахисників з приводу закриття ПВР звернень майже не надходить. Вихідці з Донбасу до Росії «розсіялися, живуть приватним порядком і бідують», відчуваючи труднощі з житлом, пропискою і роботою. За оцінкою комітету «Громадянське сприяння», з початку військових дій на Донбасі у 2014 році тимчасовий притулок у Росії надано 300 тис. громадян України, а статус біженців отримали всього 275 осіб. Як розповіли виданню в МВС, посвідчення біженця в Росії на термін до трьох років отримали, наприклад, колишні співробітники «Беркута», які можуть стати жертвами переслідувань у своїй країні. Решта в основному отримали тимчасовий притулок, яке дається на рік і може продовжуватися.

Обидва статусу дають право на працевлаштування, їх володарі можуть в пріоритетному порядку отримати російське громадянство, минувши стадію виду на проживання. Але як раз з оформленням документів, за словами пана Битюцкого, багато проблем, і ситуація погіршилася після скасування Федеральної міграційної служби навесні 2016 року. «Канцелярія ФМС у Воронежі ліквідована: можна поговорити з охороною, але документи не здаси. Це неподобство твориться цілий рік, і кінця цьому перехідному періоду я не бачу»,- продовжує пан Битюцкий. Доходить до того, що вирішили осісти в регіонах іноземцям поліцейські пропонують відправляти пакети документів до Москви поштою.

«Іноземцям в Росії краще ховатися»,- додає правозахисник. За даними видання, з 2014 по 2016 рік в Росію з південно-сходу України приїхали близько 1 млн осіб, що складає близько 40% всіх знаходяться в РФ українських мігрантів. Тимчасового притулку просили більше 415 тис. осіб, з яких відмовили 995. Понад 260 тис. осіб клопоталися про дозвіл на тимчасове проживання, з них відмовили 889.

Ще 152 тис. осіб стали учасниками програми з добровільного переселення співвітчизників. Російські та інші ЗМІ багато писали про ті величезні труднощі, з якими стикаються біженці з Донбасу в «братній» Росії, яка почала майже три роки тому війну проти України і, відповідно, з вини якої мільйони жителів Донбасу стали біженцями. «Людей виганяли на вулиці… Українські громадяни постійно до нас звертаються, втрачають роботу, житло. Хтось шукає гроші на повернення.

Одна громадянка України з Донецька з дитиною, приміром, звільнилася з російської в’язниці, куди їй подітися, абсолютно незрозуміло», — писав, наприклад, у вересні нинішнього року «Коммерсантъ». Восени минулого року російське видання «Регнум» розповіло, що біженці з України в Барнаулі голодують, не маючи житла иработы. Також наприкінці минулого року німецьке видання Deutsche Welle повідало, як з Росії виганяють українських біженців. У комітеті допомоги біженцям розповіли, що загальна політика російської держави спрямована на поступове позбавлення від представників українського народу. «Мавр зробив свою справу — і значить, в ньому вже немає необхідності», — прокоментувала тоді ситуацію правозахисниця Олена Буртина.

І зовсім недавно — на початку поточного місяця — російське видання Life.ru повідало просто жахливу історію. Московські школярі довели до спроби суїциду свого однокласника, який переїхав вчитися в Москву з окупованої Росією території Донбасу. Через жорстокої цькування москвичів 17-річний Данило перерізав вени на руках. Потім він розповів слідчим, що протягом двох останніх років, що живе в Москві, його постійно били, обзивали «хохлом» і кричали «Слава Україні!»…