У Дніпрі полонений та поранений російський окупант намагався втекти з лікарні. Його спіймали правоохоронці.

Про це на своїй сторінці в соцмережі написав радник голови МВС Антон Геращенко.

Як стало відомо, окупант перебував на стаціонарному лікуванні у медзакладі. Охороняв його конвой. Проте якоїсь миті рашист спробував втекти.

В соцмережах пишуть, що спіймали окупанта на проспекті Олександра Поля. Також повідомляється, що чоловік був ув’язненим в так званій “ЛНР” та був завербований службами РФ.

Росіяни цілились ракетою не в пішохідний скляний міст у Києві, а по транспортній розв’язці. Якби туди влучив боєприпас, жертв було б набагато більше.

Про це повідомив військовий експерт Олег Жданов.

За його словами, по скляному мосту окупанти бити не планували, вони намагалися влучити у транспортну розв’язку.

“Якби ракета потрапила у дорожнє покриття, жертв було б набагато більше. Це так само, як били по рогу Володимирської і бульвару Шевченка. Російські пропагандисти потім сказали, що влучили у будівлю Верховної Ради. Лише вони на 100 років помилилися, там Верховна Рада була у 917 році. Вони чітко били по транспортній інфраструктурі Києва. Мета – через вбивство цивільних та руйнування інфраструктури викликати паніку і хаос серед населення, щоб населення погодилося на мир за будь-яку ціну”, – наголосив Олег Жданов.

Також він додав, що ескалація на фронті наразі є фактично неможливою. ЗСУ впевнено йдуть вперед на Херсонщині та Луганщині.

“Для Росії наразі головне політичне завдання – посадити нас за стіл перемовин, припинити вогонь. Припинення вогню дозволить Росії не програти цю війну”, – підкреслив військовий експерт.

В Росії мертвим знайшли депутата держдуми Миколу Петруніна. Йому було 46 років.

Про це пишуть російські пропагандистські ЗМІ.

Як зазначається, Петрунін був депутатом держдуми від партії “Єдина Росія”. Також він обіймав посаду заступника голови комітету з енергетики.

РосЗМІ пишуть, що депутат довго і важко хворів. Подробиці загибелі чоловіка не повідомляються.

Прессекретар Путіна Пєсков заявив, що вимоги Кремля не змінюються, так звана “спецоперація” буде продовжуватися.

Про це пишуть русійські пропагандистські ЗМІ.

Пєсков заявив, що влада в Україні начебто “пішла з переговорного треку”, в той час як вимоги Москви не змінюються. Він знову переклав відповідальність за обстріл цивільних об’єктів нашої держави з окупантів на ЗСУ.

А звільнення українських територій в Кремлі “будуть розцінюватися як акт агресії щодо Росії”.

“Усю територію “ДНР” у межах Донецької області зразка 2014 року має бути звільнено. Що стосується всієї цієї ядерної дискусії, то ще раз ми можемо всіх запросити ознайомитись з відповідною доктриною, де все написано. Щодо ядерної ескалації говорять люди, які поводяться безвідповідально. Ми не хочемо розвивати цю тему. Ми закликаємо всіх відповідально поводитися”, – сказав прессекретар Путіна Пєсков.

Викладати онлайн зможуть вчителя, які перебувають в небезпечних регіонах.

Про це в ефірі телемарафону повідомив міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет.

Так, учні та викладачі, чії школи зруйнували російські окупанти, перейдуть навчатися та працювати в найближчі навчальні заклади.

“Вчителі не мають статусу держслужбовця і мають права працювати онлайн. Однак при умові, що процес онлайн-навчання задекларований органами влади. Жодна дитина, чию школу зруйнували, не залишиться за межами освітнього процесу. Вчителі також мають бути працевлаштовані”, – зазначив міністр.

Нагадаємо, що в Україні оновили перелік громад у зонах бойових дій та в окупації.

Спочатку я не побачив пошкоджень батьківського дому Івана Сімороза у місті Бородянка під Києвом. Потім я зрозумів, що це тому, що від дому нічого не залишилось.

Коли 26-річний хлопець стояв посеред завалів у поліцейській формі, осягнути масштаб руйнувань було просто неможливо.

Стаття містить подробиці, які можуть шокувати.

«26 лютого я перебував на робочому місці в райвідділку поліції, ми розмовляли на вулиці і почули бабах!» — згадує Іван.

Російське вторгнення в Україну тривало вже два дні, міста у Київській області потерпали від обстрілів, росіяни намагалися наблизитися до столиці.

«Земля затрусилася. Я почав набирати телефоном всіх своїх родичів: жінку, свого брата, маму, батька, бабусю — і всі були в зоні недосяжності. Я зрозумів, що сталося щось недобре».

Іван почув вибух десь поруч, він зрозумів, що кудись влучили, але не знав, куди саме.

Він доїхав зі своїм керівником та кількома колегами з поліції до свого будинку на вулиці Центральній і був приголомшений руїнами, які залишились від його будинку.

Я запитую в нього, про що він подумав у той момент.

«Жах. Війна. Дуже страшно, ти не розумієш… Сподіваєшся, що хтось живий, може, десь в погребі заховався».

Незабаром на допомогу у пошуках приїхали сусіди та родичі.

Першим Іван знайшов матір, яка лежала мертва на холодильнику. Потім за 200 метрів він знайшов тіло свого молодшого брата. Він втратив обидві ноги і руки. Поруч з ним на грядці сидів його улюблений пес.

Потім знайшли його бабусю, теж мертву, засипану цеглою.

Тітка Івана знайшла його однорічну донечку Поліну на дивані, вона ще дихала.

Тоді знайшлася дружина Івана. Потім його батько. Обидва мертві.

Невдовзі Поліна померла в лікарні.

Того дня Іван втратив шістьох членів родини.

Іван Сімороз (праворуч) на фото з братом Петром (21 рік), батьком Василем, матір’ю Наталією та дружиною Оленою (27 років) / Фото: З сімейного архіву

Поліцейські кажуть, що першим у Бородянці постраждав будинок Івана. Місто стане одним із найбільш зруйнованих за перші місяці війни.

З надзвичайною акуратністю й витриманістю Іван продовжує показувати нам купу уламків, які колись були домом його родини. Пробиваються різнокольорові тюльпани, які посадила його бабуся.

Придивившись уважніше, бачиш уламки життя: черевичок Поліни, халат, що повис на балці.

Після того, що сталося, Іван взяв лише три дні відпустки. Він працював на військовому блокпосту неподалік і допомагав людям евакуюватися на автобусах до безпечних районів.

За це Івана відзначили медаллю за заслуги та відвагу.

Його відділок поліції почав працювати одним з перших після виходу росіян з Київської області. За цей час там виявили понад 1200 тіл.

Що допомагає Івану рухатися далі?
Хоча робота, за словами багатьох, відволікає, вона також допомагає чоловіку пережити своє горе. Коли жителі Бородянки та поліція почали відбудовувати місто, Іван зустрів людей, які пережили схожі трагедії.

Він каже, що його дружні стосунки та підтримка колег були неоціненними.

«У кожного в Бородянці є біда та проблеми, — каже Іван. — Треба допомагати людям. Робота і мої друзі — це допомагає і підтримує».

«Він відкрита, привітна, талановита та зосереджена людина», — каже начальник Бородянського відділку поліції В’ячеслав Цилюрик.

«Щоб ви зрозуміли, одна з основних рис характеру Івана — за шість років роботи не взяв жодного дня відпустки. Я не зустрічав таких морально сильних людей», — зазначає Цилюрик, висловлюючи надію, що й не зустріне більше нікого, кому доведеться бути таким сильним після такої трагедії.

Протягом наступних п’яти тижнів багато інших будинків у Бородянці були зруйновані вщент, як будинок Івана.

Головна дорога через місто зараз тиха. Коли бачиш розтрощені багатоповерхівки, стає очевидно, що багато районів міста вже непридатні для життя.

Зруйновані стіни деяких будинків оголили колишнє життя людей. Книжкові полиці та кухонні столи з посудом стоять непорушно подекуди серед уламків.

«Люди повністю деморалізовані, — каже В’ячеслав. — Вони вчаться жити у сьогоднішній реальності».

Обличчя Івана трохи змінюється лише, коли він описує місце за 30 км звідси: там, у селі Пісківка, стоять шість дерев’яних хрестів на свіжовикопаних могилах.

Могилу маленької Поліни легко впізнати за іграшками. Але найбільше вражає те, що на всіх хрестах однакова дата смерті: 26.02.2022.

Жорстокість і непоправність цієї війни відбилася в одній даті, закарбованій шість разів.

«Коли приходиш туди, весь час плачеш», — каже Іван, ковтаючи клубок у горлі.

За словами Зеленського, хоча російські військові намагалися приховати наслідки своїх злочинів, слідчі й досі знаходять велику кількість вбитих громадян України:

“Уявіть собі: було стільки вбитих, що, незважаючи, що вони спалили [частину тіл загиблих у крематоріях], знову знайшли могилу 900 людей у Київській області. 900 людей! Скільки людей загинуло – ніхто не знає. Будуть наслідки, буде слідство, буде потім перепис населення. Треба ж знайти всіх цих людей [вбитих російськими військовими] – ми ж не знаємо скільки!”, – сказав президент.

Нагадаємо, що cтаном на 29 квітня на Київщині правоохоронці виявили 1187 тіл цивільних громадян, яких убили російські військові під час тимчасової окупації області. Роботи з розборів завалів та пошуку загиблих тривають.