Чоловік, який знімав відео, пояснював, що на Донбас зайшли росіяни. Однак, віряни УПЦ МП заявили, що Донбас сам повстав, бо “не хотів Порошенка та ЄС”.

Також на відповідь автора відео про європейський шлях України агресивні віряни заявили, що “ніякої Європи не буде”.

“Який шлях? Ніякої Європи не буде, Україна сама його намалювала!”, – заявив один з прихожан Лаври.

Під час посту важливо не тільки утримуватися від тваринної їжі, а й регулярно молитися. Якщо ви відчуваєте, що не зможете молитися кожен день – почніть з малого. Спробуйте прочитати молитву хоча б кілька разів, пише УНІАН.

Ранкова молитва під час Великого посту
У Великий піст щоранку починають з молитви. З цією молитвою буде легше дотримуватися посту протягом дня.

Господи Боже, будь же милостивий до мене грішного. Очисти душу мою від гріхів, визволи мене від злих помислів. Захисти мене від ворогів і від їхніх злодіянь. Вірю я в щедрість і доброту Твою, що даруєш ти нам. Слава Тобі, Боже. Амінь!

Вечірня молитва під час Великого посту
Молитвою в піст не тільки починають, а й завершують день. Цю молитву бажано вимовляти щовечора перед сном.

Господь Бог, Творець всього живого на землі і цар Небесний, прости ж мене за гріхи, вчинені мною за день словом чи ділом. Навіть уві сні я, раб(а) Божий (а), не втрачаю віру в тебе. Вірю, що позбавиш Ти мене від гріхів та очистиш душу мою. Кожен день сподіваюсь я на захист Твій. Почуй же молитву мою, відповідай на прохання мої. Амінь

Молитва ангелу-хранителю
Якщо вам важко дотримуватися посту або у вас виникли життєві проблеми – зверніться за допомогою до ангела хранителя. Це має бути святий з таким же ім’ям, як у вас.

Ангел Хранитель, захисник душі моєї і тіла мого. Якщо ж я згрішив в цей день, визволи мене від гріхів. Не дай Господу Богу розгніватися на мене. Помолися за мене, раба(у) Божого (у) (ім’я), перед Господом Богом, попроси його про відпущення гріхів моїх і захисти мене від скоєння зла. Амінь.

Молитва про прощення гріхів
Під час Великого посту кожен віруючий повинен покаятися в гріхах, адже без цього неможливо духовно очиститися. Молитву обов’язково варто прочитати хоча б раз, але бажано робити це кожен день.

Звертаюся я, раб(а) Божий(ія) (ім’я), до Тебе, Господь, і від щирого серця прошу тебе пробачити гріхи мої. Змилуйся наді мною, цар Небесний, визволи мене від душевних мук і самокатування. До Тебе ж я звернуся, Син Божий. Помер ти за гріхи наші і воскрес ти, щоб жити вічно. Сподіваюся я на допомогу Твою і прошу благословити мене. Назавжди Ти Спаситель мій. Амінь!

Молитва Єфрема Сирина в Великий піст
Це головна молитва Великого посту. Її читають в будні дні. Вона допомагає очиститися від гріхів, покаятися, захиститися від недоброзичливців.

Господь Бог, владика днів моїх. Дух бездіяльності, смутку, самолюбства не допускай до мене. Дух розсудливості і покірності, любові і терпіння подаруй же мені, рабу(Е) твоєму(їй) (ім’я). Господи Боже, покарай мене за гріхи мої, але не карай за них ближнього мого. Амінь!

Яке свято 12 вересня в церковному календарі
12 вересня вшановують пам’ять преподобного Олександра Свирського. Що нам відомо про цей день?

Церковний календар на 12 вересня — день пам’яті преподобного Олександра Свирського
У неділя, 12 вересня 2022 року, церква вшановує пам’ять преподобного Олександра Свирського.

Преподобний Олександр Свирський народився 15 червня 1448 року, в день пам’яті пророка Амоса і при Хрещенні названий на честь його.
З ранніх років преподобний показував свою побожність, чим викликав нерозуміння рідних. Коли юнака надумали одружити, батько дізнався, що син вирішив присвятити своє життя служінню Господу. У 19 років Амос йде з рідного дому з мрією стати ченцем на Валаамі. Протягом семи років він був послушником в монастирі.

1474 року Амос приймає постриг під іменем Олександр і усамітнюється в печері, розташованої близь обителі. Смирення і побожність відлюдника не залишилися непоміченими, слава про нього розноситися по окрузі. Кілька років Олександр мешкає в оселі, збудованій ним на березі Святого озера, в повній самоті, харчуючись лише лісовими плодами. Але після того як відлюдника випадково зустрічає боярин Андрій, до преподобного починають приєднуватися брати по вірі. Ченці облаштовували обитель у Святого озера, розчищали ліс. Після того, як Олександру явилася Божественна Трійця, він впевнився в рішенні зводити біля озера храм на місці, вказаному ангелом. На прохання монастирської братії преподобний стає ігуменом Свирської пустки, яка прославилася особливо суворим статутом.

Церковний календар на 12 вересня: відео

Народні прикмети
Вересень холодний, але ситий.
Ластівка весну розпочинає, а восени покидає.
На рослинах є багато павутиння — буде тепла погода.
Якщо побачив дві чи три веселки — варто йти до лісу по гриби.
Що не можна робити 12 вересня
Не можна пліткувати і лаятися.
Не можна ображатися і ревнувати.
Забороняється купувати нові речі.

При цьому маленька дитина плавала поруч

На місцевому пляжі “Ланжерон”, що в Одесі, просто посеред моря побилися атеїсти з вірянами.

Як повідомляє Час-Дій, учасники бійки так “захопилися процесом”, що забули про дитину. Дівчинка у цей час плавала на надувному колі та спостерігала за цим всім.

Крім того, очевидці у соцмережах опублікували відповідне відео. Зазначається, що сутичка виникла через релігію: атеїсти побилися з вірянами.

Як видно на відео, одна з жінок б’є рукою по обличчю чоловіка, який плаває поруч. Після цього до жінки “підлітає” інша відпочивальниця та починає роздавати ляпаси і стусани. В результаті у бійці на воді зчепилася кілька жінок та чоловік. При цьому увесь цей час поруч плавала дитинка на надувному колі. Перед бійкою жінка просто кинула маля у воду, відштовхнула його та залишила дитину без нагляду.

Дорогі брати і сестри! Христос воскрес!

Цього недільного дня, коли ми продовжуємо вшановувати і святкувати Пасху Господню, Світле Христове Воскресіння, звернімо увагу на ті два чуда, про які розповідає читання з книги Діянь святих апостолів. Обидва ці чуда звершені були Богом через апостола Петра. Перше – це зцілення розслабленого, тобто паралізованого чоловіка, на ім’я Еней. Друге – це воскрешення з мертвих праведної Тавифи.

З читання Євангельського сьогодні ми чули про зцілення Спасителем іншого розслабленого, який 38 років страждав на хворобу свою та в очікуванні на милість Божу перебував у Єрусалимі в купальні, яка називалася «Дім милосердя». Цього важко хворого Христос єдиним словом зціляє від недуги.

Однак і про це чудо, як і про інші, звершені Спасителем, можуть сказати, що їх сотворив Сам Син Божий. Він, як Всемогутній Бог, здійснив надзвичайне. А чи хтось інший має таку силу і владу, щоби творити чудеса?

Відповідь на це питання одночасно буде і «так», і «ні». Сьогоднішнє читання з книги Діянь показує нам відразу два приклади великих чудес, звершених через апостола Петра. Син Божий зціляє розслабленого, який лежав у купальні в Єрусалимі, – але і Петро наказує паралізованому Енею, мешканцю Лідди, підвестися з ложа недуги і бути здоровим. Більше того – апостол повертає до життя померлу праведницю Тавифу, гірко оплакувану жінками, яким вона за життя багато благодіяла. Тобто не лише хворого зцілює апостол, але навіть померлу – воскрешає.

Слід згадати тут інший випадок, про який також свідчить книга Діянь, як написано у її 3-ій главі. Апостоли Петро та Іоан йшли до храму Єрусалимського на молитву. І побачивши біля дверей чоловіка, скаліченого від народження, якого приносили до входу в храм заради милостині, Петро сказав йому: «Срібла й золота у мене нема; а що маю, те даю тобі: в ім’я Ісуса Христа Назорея встань і ходи» (Діян. 3:6). І цей скалічений відразу підвівся і став прославляти Бога, а всі дивувалися такому чуду.

Подібне чудо було не поодиноким, бо проповідь апостолів про Господа Ісуса Христа і Його воскресіння з мертвих супроводжувалася багатьма знаменнями і явленням сили Божої. Так про це сказано в тій же книзі Діянь, у 5-ій главі: «Руками ж апостолів творилося в народі багато знамень і чудес; […] й на вулиці виносили недужих і клали на постелях та ліжках, щоб хоч тінь Петра, який проходив, осінила кого з них. До Єрусалима також сходилося багато людей з навколишніх міст, які приносили хворих та одержимих нечистими духами, і всі зцілялися» (Діян. 5:12,15-16).

Отже, як бачимо з цих свідчень, Бог дав апостолам, зокрема апостолу Петру, силу і владу творити чудеса, зціляти хворих та навіть воскрешати померлих. Як жінка, яка сподівалася, що лише доторкання до ризи Господньої принесе їй зцілення від тривалої недуги, отримала за своєю вірою бажане, – так за вірою отримували зцілення навіть ті, на кого падала тінь від апостола Петра.

Цим справдилися слова Господа Ісуса Христа, сказані Ним до учеників, як про це написано у Євангелії від Іоана: «Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, діла, які творю Я, і він створить, і більше цих створить; тому що Я до Отця Мого іду. І коли чого попросите у Отця в ім’я Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині. І коли чого попросите в ім’я Моє, Я те зроблю» (Ін. 14:12-14). Втішаючи учеників, серце яких огорнув сум через провіщення про близьку розлуку з Учителем, Христос повторює обітницю: «Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не попросили в Отця в ім’я Моє, дасть вам. Донині ви нічого не просили в ім’я Моє; просіть і одержите, щоб радість ваша була повною» (Ін. 16:23-24).

Євангельські слова показують нам, що Син Божий не лише Сам мав силу і владу звершувати чудеса, але наділив такою силою і владою Свої учеників. Водночас ці ж слова стверджують, що джерело чудотворної сили – не в самих апостолах, не в природних здібностях людини, не у формулах молитви чи особливих чудодійних речах, а в Бозі. І Бог являє цю силу там, де є істинна віра.

Коли багато хто дивувався через чудесне зцілення скаліченого від народження чоловіка, який при дверях храму простив милостиню, про що було згадано раніше, апостол Петро дав їм такі пояснення: «Мужі ізраїльські! Чого дивуєтесь цьому, або чого на нас так дивитесь; ніби ми своєю силою чи побожністю зробили те, що він ходить? Бог Авраама та Ісаака i Якова, Бог отців наших‚ прославив Сина Свого Ісуса […] I, ради віри в ім’я Його, ім’я Його зміцнило цього, котрого ви бачите і знаєте, і віра, яка від Нього, дарувала йому це зцілення перед усіма вами» (Діян. 3:12-13,16).

Дорогі брати і сестри!

З цих слів Писання та прикладів маємо навчитися, що Бог творить чудеса не лише безпосередньо Сам, але також і через людей, на яких є Його благовоління, і навіть через предмети та явища природні, які отримують особливе Господнє благословення. Тож ніхто нехай не думає, що чудеса, описані у Євангелії, які звершував Господь Ісус Христос, сталися лише тоді, в час земного життя Спасителя, і були можливими лише тому, що звершував їх особисто Син Божий. І апостоли, й інші віруючі також звершували чудеса, про що свідчить нам не лише Священне Писання, але вся історія Церкви.

Цей вияв Божої милості до вірних не припинився і тепер, – і не припиниться. Бо якщо Сам Спаситель закликав нас просити у Отця Небесного в ім’я Його і обіцяв, що потребуючі отримають те, чого просять на благо – то хіба слово Боже є безсилим, або хіба сказане Богом не здійсниться? Якщо Сам Спаситель обіцяв, що такі прохання будуть вислухані, що за вірою нашою буде нам – то це стосується не лише минулого і не лише якогось кола особливо обраних праведників, але стосується всіх часів та всіх вірних.

У читанні з Євангелія ми чуємо про ангела, якого Бог посилав збурювати воду в купальні, і хто перший входив після цього у воду – уздоровлювався. Отже, не лише Своїм обраним, як апостол Петро, Бог дав силу чудотворіння, але навіть речам неодушевленим, таким, як вода. І ми знаємо, що через освячені води багато вірних отримали допомогу в потребах.

Знаємо про численні чудеса, які Господь творить через благословенні джерела, пов’язані з явленням Божої Матері та життям святих. До таких джерел не припиняється паломництво, слава про них розходиться так само, як серед мешканців Єрусалиму й околиць розійшлася слава про апостола Петра. У часи войовничого безбожництва влада намагалася нищити такі джерела, перекопувала їх, заливала бетоном, виставляла охорону, щоби не допускати до них паломників – але ніщо не здатне зупинити ані силу істинної та щирої віри людської, ані силу Божественної благодаті, яка подається у відповідь на неї.

Але нам, дорогі брати і сестри, також слід добре усвідомлювати і розуміти, що джерелом чудес є не вода, не ікона, не мощі святого чи інша священна річ. Джерелом є не подвижники чи праведники, вже прославлені Церквою серед святих чи живі серед нас тепер. Джерелом є навіть не Божа Матір, хоча і справедливо прославляємо Її, як «чеснішу від херувимів та святішу за всіх святих».

Єдиним джерелом чудес і освячення є Бог. І заради улюбленого Сина Свого, Якому дана «всяка влада на небі і на землі» (Мф. 28:18), Бог являє Свою милість. Тож і ми, коли маємо в чомусь потребу – звертаймося до Бога з молитвою і віруймо, що одержимо від Нього те, що справді нам потрібне на благо. А в який спосіб і коли Господь дасть нам це, за посередництвом людини, через святиню, після молитви перед іконою чи після подорожі у паломництво, чи якось інакше, зробить це тепер чи попустить нам ще терпіти в потребі, як терпіли зцілені хворі, один 8 років, а інший навіть 38 – залежить від Нього. Він, як Всевідаючий і Премудрий, знає, коли, як і що необхідно подати нам, щоб це справді було нам на благо. Від нас же залежить віра, з якою ми звертаємося до Бога. Тож плекаймо цю віру в собі – і тоді, якщо буде вона навіть як гірчичне зерно, за словом Писання, не буде нам нічого неможливого (Мф. 17:20).

Амінь.

Отець Степан Ковалик (УГКЦ) навчався у Львівській духовній семінарії та Українському католицькому університеті і був висвячений у священики в Стрию. Наразі молодий священик працює в Парижі в греко-католицькому кафедральному соборі св. Володимира. Він поділився з вірянами одкровенням щодо того, з якими помислами та настроями люди йдуть до церкви.

Про це пише видання “То є Львів” з посиланням на текст звернення священика.

“Я священик усього лиш два роки — і я вже втомився”

“Я втомився служити Божественну Літургію для людей, які приходять на неї, “бо так треба, бо так нас вчили”, а окрім того половина з них примудряється бути присутніми тілом на Службі, але розумом, душею — десь далеко, напевно, на своїх Гаваях… Я втомився щодня промовляти слова Анафори “І сотвори ото хліб цей Пречистим Тілом Христа Твого, а Те, що в чаші, — чесною Кров’ю, перетворивши Духом Твоїм Святим…” Втомився не тому, що мені лінь чи важко, чи щось інше, а втомився від того стиду, який переважно переживаю, бо через мене, грішного, і на мій заклик приходить сам Бог, а Його… А Його тут ніхто не чекає. Присутні чекають не Його — Бога, який є Дорогою, Правдою та Життям, а свого божка.

Хтось чекає Бога, подібного до Гаррі Поттера — тобто щоб виконував бажання, якщо добре поклянчити. Хтось інший чекає не на милосердного та люблячого Бога, Отця, Батька, а на суддю, сивого дідуся в мантії з молоточком, який без емоцій виголошує вироки. А добра кількість присутніх уже ні на що й ні на кого не чекає… Їм вистачає того, що є… А що є? Цікаве питання, треба подумати…”, – ділиться молодий священик.

Степан Ковалик наголошує, що люди зовсім втратили суть істиної віри і роблять усе за інерцією – бо їх навчили ходити до церкви, молитися і сповідатися. Але навіщо – вони й самі не знають.

“Мені набридло імітувати сповідь”

“Люди! Мені набридло вас “сповідати”! Тобто імітувати Сповідь як Таїнство зустрічі Милосердного Батька та блудного сина … Набридло!!! Чуєте? Годинами вислуховувати ваші “брєдні”, виправдування та біди, але майже ніколи — “Батьку, Тату, прости, бо я згрішив супроти Тебе…” Що мені ще набридло? Хоронити, женити та відправляти “щось для когось і за щось”. Чому набридло хоронити? Бо таке враження, що, крім тебе та покійника, той Парастас як молитва нікому не здався. Головне — щоби три батони стояли, вікна та дзеркала були завішані, не забути шнурки покійнику з ніг зняти “щоб там міг ходити”, і встигнути крісла перевернути — “аби не повернувся” у світ живих той, кого ви оплакуєте. Абзац! Клінічна кома. Надоїло женити тих, які поспішають до ресторану, на фотосесію — будь-куди, але не до церкви. А то так, бо традиція така… А ми шо, не християни? Чесно скажу: лише одне подружжя, якому я вділяв Таїнство Подружжя, пережили це по‑справжньому як Таїнство, а не обов’язок — слухали, вдумувалися в слова, плакали, і їхнє ТАК було щирим… Це “так” було чути на цілий світ. Воно понині живе! Його можна почути, якщо прислухатися… Я його чую понині!”, – згадує отець Степан.

“Батюшка здурів?”

“Ви хіба подумаєте: “батюшка здурів” чи щось у тому роді, або “він не знається на житті”. Ні. Не це становить мету моєї “сповіді” — показати, як важко бути священиком і які ви всі погані. Ні. Я хочу вам сказати лише одне. Одну новину. Новину яка в “Топ-100” бере перше місце, а в рейтингах новизни б’є всі рекорди, залишаючись… невідомою. Люди, Бог — живий! Він не помер! Він не “десь там на Небі”, а тут, реально присутній, як і ми з вами!”, – емоційно резюмував священик.

Про це йшлося сьогодні, 26 липня, під час відеоселекторної наради всіх структурних та територіальних органів МВС під головуванням першого заступника міністра  внутрішніх справ Сергія Ярового та за участю голови Національної поліції України Сергія Князєва.

Яровий зазначив, що наразі перед правоохоронцями стоїть завдання – забезпечення публічної безпеки під час релігійних заходів з нагоди відзначення 1031-ї річниці хрещення Київської Русі – України.

За інформацією правоохоронців, у масових заходах у столиці візьмуть участь понад 20 тисяч людей.

Нагадуємо,що у неділю, 28 липня, ПЦУ проведе перший хресний хід.
Митрополит Епіфаній очолить хресний хід.

Як відомо, 28 липня українці відзначають 1031-річчя Хрещення України-Руси.

Хресний хід пройде у неділю 0 10:30. Маршрут хресного ходу пролягатиме від Софії Київської через Володимирський проїзд, Михайлівську площу до парку Володимирська гірка.

Богоосвічені мужі стверджують: при останньому подихові людські діла немов зважуються – якщо правий бік візьме гору, то місце душі серед ангелів; якщо рівновага або ледь схиляється вліво – Бог у своїй великій милості рятує душу. Отже, від нас самих за благодаттю Божою залежить присуд душі після смерті. Тому покаяння, сльози і добрі справи повинні супроводжувати нас безперервно, аби здобути вічне життя серед ангелів. Це є заодно відповіддю для тих, хто не сприймає вічності душі або відкладає добрі справи і каяття на завтра. А його може вже попросту не бути…

Праведну душу приймають святі ангели, оберігають і відводять у світле і радісне місце для вічного життя. Грішну ж душу зустрічають злі духи, котрим вона служила в земному житті безбоязно і тепер мусить з’єднатися з ними навічно. інколи Господь удостоює перед смертю святого Причастя не особливо благочестивих, позбавляючи їх від давніх гріхів. Раптову смерть посилає як один із засобів духовної покари для очищення гріхів юності, незнання та забуття.

Значення третього, дев’ятого і 40-го днів

Перші два дні після смерті душа перебуває на землі і в супроводі ангелів відвідує місця, де творила правду, – біля своєї земної домівки та домовини. Третього дня християнська душа возноситься на небеса для поклоніння Богові – ось чому св. Церква приймає приношення і править молитву за померлого, панахиду. Лише на третій день обов’язковим є похорон, коли одночасно звертаємося розумом і серцем до Христа – Переможця смерті, через Якого випрошуємо прощення і вічне життя для близького померлого. і як важливо за життя покаянням знищити вчинені гріхи, які після цього вже не згадуються ні під час митарств, ні на суді Божому.

Цим слід керуватися в земному житті, бо весь простір від землі до неба має 20 відділень, або судилищ, на яких прийшла душа звинувачується бісами в гріхах, часто й неналежних їй: сказано ж: сатана – батько брехні.

Як повідомила у видінні преподобна Феодора, добрі ангели супроводжують душу до неба у напрямі сходу, на шляху якої є злі духи, котрі зупиняють і висловлюють вчинені у земному житті гріхи. Перше митарство – гріхи марно-, пусто- і лихослів’я, насмішки, блюзнірство, виконання пристрасних пісень і гімнів, сміх і регіт тощо. Друге – всяка брехня, клятвопереступництво, зайве призивання імені Божого та невиконання даних Йому обітниць, затаювання гріхів під час сповіді. Третє – намовляння на ближнього, осудження, знищення і знеславлення, лайки, насмішки з одночасним забуттям власних прогрішень та недоліків при неувазі до них. Четверте – черевоугодництво через ненажерство, пиятику, споживання страви без молитви, порушення постів, сластолюбство, перенасичення, бенкетування та інші спокуси. П’яте – лінивство і нехіть служіння Богові, полишення молитви, дармоїдство, невиконання своїх обов’язків. Шосте – злодійство явне і таємне. Сьоме – сріблолюбство і скупість. Восьме – лихоїмство і присвоєння чужого багатства. Дев’яте – неправда: суд, міра, вага тощо. Десяте – заздрість. Одинадцяте – гордість, марнославство, самовозвеличування, недостатня честь родичам, духовним і цивільним владам, непокора та непослух щодо них. Дванадцяте – лютість і гнів. Тринадцяте – злопам’ятство.Чотирнадцяте – вбивства. П’ятнадцяте – чародійство, спокуса, створення отрут, обмови і нашіптування, пародійне прикликування темних сил. Шістнадцяте – блуд помислами, побажаннями і самими ділами, а також не пов’язаних шлюбом осіб, насолоджування гріхом, гріховні споглядання і доторки. Сімнадцяте – перелюбство через недотримання подружньої вірності, блудіння посвячених Богові осіб. Вісімнадцяте – содомські, тобто протиприродні гріхи та кровозмішування. Дев’ятнадцяте – неправдиві мудрування про віру чи сумнів у ній, відступництво та богохульство. Двадцяте митарство – немилосердя та жорстокість. Через це душа переходить третього дня після смерті.

Після поклоніння Богові велиться душі показати різні обителі святих і красу Раю, що триває впродовж шести днів. Здивована душа прославляє Бога-Творця, забуває власні земні скорботи. Але винна в гріхах при баченні насолоджень святих починає переживати і докоряти за власну безпечність впродовж життя і погане служіння Богові. На дев’ятий день душа знову возноситься для поклоніння Богові. Дуже важливою є молитва Церкви в цей час, вимолюючи ласку Вседержителя про зарахування її до дев’яти ангельських ликів.

За велінням Владики душа надалі впродовж 30 днів водиться по пекельних відділеннях, бачачи і чуючи звідусіль мучеництво, плачі грішників, переживаючи, аби й самій не бути осудженою на тамтешнє перебування.

На 40-й день душа втретє возноситься для поклоніння Богові. і тільки тепер праведний Суддя визначає належне за її земним життям місце перебування. Звідси й намагання родичів молитвою і відправою в храмі випросити ласку в Творця для новопреставленої душі, де вона перебуватиме до часу страшного загального суду. Цей загробний стан душі за її моральним життям на землі не остаточний і може змінитися. Панахиди служаться на дні народження, іменини, кончини померлих. Дуже помічними є молитви т. зв. сорокоусти.

Знаю, що глибоко побожні люди промовляють у ранкових та вечірніх правилах молитви за живих і мертвих близьких поіменно, у перших числах кожного місяця дають на 12 служб Божих за живих і стільки ж чи менше – за померлих. Практикуючі віряни такі списки завершують словами “за всю родину” і, відповідно, “за душі в чистилищі”.