У Львові до 2 років позбавлення волі засудили колишнього прикордонника, який за гроші пообіцяв влаштувати чоловіка на військову службу за контрактом.

Про це йдеться у вироку Сихівського районного суду міста Львова.

За даними суду, інспектор прикордонної служби 30 січня 2022 року у Львові отримав від чоловіка 150 доларів хабаря. Гроші йому передали в обмін на те, що він допоможе потерпілому влаштуватись на військову службу за контрактом. 8 лютого 2022 року прикордоннику передали другу частину хабаря – 550 доларів. Після цього підозрюваного затримали.

На суді чоловік провину визнав та розкаявся. Він просив суд суворо його не карати.

Сихівський районний суд Львова визнав підозрюваного винним за ч.2 ст.369-2 КК України.

Його засудили до 2 років позбавлення волі. Цей вирок ще можна оскаржити в апеляційному суді.

У Гостомелі під Києвом прощатимуться із загиблою під Бахмутом Тетяною Фесенко з позивним “Мурка”, пише “ТСН”

Захисниця служила разом з чоловіком, який написав, що його жінка стала ангелом. Разом з тим він згадав про їхню спільну доньку, яка тепер буде виховуватись без матері.

Про загибель військової повідомила волонтерка Юлія Кухова, а про прощання – Влад Логвиненко.

Відомо, що Тетяна Фесенко з позивним “Мурка” загинула 5 березня на війні з російськими окупантами під Бахмутом. У жінку, яка перебувала в окопі, потрапив снаряд. У цей час її чоловік отримав контузію, проте доповз до коханої й 2,5 км ніс її разом із кумами до пункту евакуації.

Гостомельчанка пішла на фронт захищати Україну з першого дня війни, 24 лютого. Вона добровільно воювала у розвідувальному батальйоні пліч-опліч зі своїм чоловіком.

Захисниці було 30 років.

У 2014 році Тетяна познайомилася з майбутнім чоловіком, проте незабаром Володимир пішов на фронт добровольцем. Після повернення з АТО пара одружилася й у них народилася донька. Жили вони у Мостищах на Київщині, а три роки тому переїхали у столицю.

24 лютого Тетяна та її чоловік відправили свою дитину з рідною їм людиною за кордон і дали їй нотаріальну довіреність на випадок того, якщо обидвоє загинуть, щоб вона могла законно удочерити їх 8-річну дочку.

“Я втратив свою красуню, найкращу у світі дружину та матір нашої доньки. Вона стала ангелом, який буде дивитися на мене та нашу доньку, та завжди буде поруч у наших сердечках. Я обов’язково зустрінусь з тобою, моя кохана Мурочка”, – написав у соцмережі Володимир.

Під час бойових дій біля населеного пункту Білогорівка Луганської області, рятуючи життя наших захисників загинула старший сержант Марія Власюк.

Дівчина була фельдшер евакуаційного відділення медичної роти, мала попереду ціле життя, яке віддала за наших хлопців на передовій

Марія перестала виходити на зв’язок з 24 травня, тоді рідні забили на сполох і почали шукати дівчину.

На жаль, сьогодні стало відомо, що красуня віддала своє життя рятуючи воїнів на передовій.

Що відомо про Марію Власюк:

Дівчина двічі потрапляла у ДТП, тому вирішила рятувати людей. Вступила на навчання до Рівненського базового державного медичного коледжу на фельдшера лікувальної справи.

Однак, крім навчання, під час Революції Гідності брала участь у різних мітингах, ходила на вишкіл в УНА-УНСО.

Закінчивши коледж, Марія Власюк працювала в міській лікарні Рівного рентген-лаборантом на комп’ютерній томографії. Під час процедур спілкувалася з військовими-фронтовиками, що лікувались від рад, одержаних на сході України. 2015 року вирішила піти на військову службу до 80-тої окремої десантно-штурмової бригади

У 2017 році отримала військовий квиток» та пішла працювати за контрактом у 80-ту бригаду.

А вже в листопаді її відправили на курси молодого бійця (КМБ) в «Десну», де 2,5 місяця освоювала військову науку.

Після курсу молодого бійця Марію призначили на посаду фельдшера приймально-сортувального відділення. Далі — перевели на посаду фельдшера евакуаційного відділення. А потім були військові курси у Литві.

У жовтні 2018 році знайшлася вакансія медички на Донецький напрямок. Перша ротація на сході тривала впродовж семи місяців: Маріуполь, Бердянськ, Новоазовськ, Широкине.

У парі з водієм забирали поранених на передовій та швидко везли у госпіталь.

Після закінчення ротації перейшла до іншої бригади батальйону.

Під час відпустки пройшла курс тактичної бойової медицини у тому ж таки навчальному центрі «Десна».

Була на курсі «бойовий медик взводу», який тривав 3,5 місяця. Повернувшись у бригаду, викладала цивільну медицину.

2020 року знову повернулася на схід. Там і зустріла повномасштабне російське вторгнення в Україну.

У квітні президент України нагородив Марію орденом «За мужність» ІІІ ступеню.

Висловлюємо найщиріші співчуття з приводу непоправної втрати

23-річна сержантка медичної служби Іванна Поліщук — із села Бродів на Рівненщині. Там багато хто називав її квіточкою, квіткою України.

Дівчина загинула, коли рятувала поранених на полі бою й біля неї впав ворожий снаряд. Її посікло осколками. Смерть була миттєвою.

Іванку та її рідного брата родина Поліщуків взяла у свою сім’ю, замінила їм батьків, — каже односельчанка загиблої Оксана Матвійчук.

Дівчина змалечку була бойовою, могла постояти і за себе, і за інших.

Змалечку Іванка співала й у церковному хорі, читала акафіст на літургіях…

Освіту медсестри Іванка здобула у Шепетівському коледжі на Хмельниччині. Мріяла працювати за фахом, але вакансій все не було.

Тоді вона вирішила перекваліфікуватись на військову медсестру.

– Рішення стати бойовим медиком Іванка ухвалила навесні 2019 року. Місцем служби обрала 80-ту десантно-штурмову бригаду зі Львова, — каже Оксана. — Військова служба Іванці припала до серця, вона гордилась, що корисна своїй державі. Ми часто переписувалися, дівчина раділа кожному стрибку з парашутом.

Пів року вона була в ротації у зоні ООС. Батьки недосипали ночей, переживали. І так раділи, коли поверталась до них…

Мама бойової медсестри розповідає, що незадовго до своєї загибелі Іванна приїжджала у село.

– Вона тоді пішла до сповіді. Довго спілкувалась зі священником, мала якісь недобрі передчуття, — розповідає Людмила Поліщук.

Після того поїхала на навчання, брала участь у спортивних змаганнях серед військових, де посіла друге місце.

А потім із побратимами виїхала на Херсонщину. Це було ще до початку повномасштабного вторгнення.

– Ми постійно тримали зв’язок, але переважно переписувались.

А коли путінські війська атакували Україну, Іванка зателефонувала й тричі повторила: «Мамо, моліться за мене, тут гаряче». І все, більше ми не спілкувались…

– Я продовжувала писати їй у соцмережі, бажала гарного дня, мирного неба, перемоги. Та Іванка вже ці повідомлення не читала. 25 лютого вона загинула.

Першим місцем її роботи став ФАП у Даничеві, потім вона пішла в армію. Ще раніше, до повномасштабного вторгнення, дівчина була на передовій не один раз. Спочатку вона підписала контракт на три роки, а у вересні минулого року продовжила його ще на рік. Сержант Катерина Ступницька служила у військовій частині у Володимирі-Волинському. Похорон відбувся, 12 березня, у Залізниці. Вічна пам’ять… Герої не вмирають…

Про це повідомили в Олешківській територіальній громаді, звідки родом була дівчина.

Що відомо про 24-річну військову
Тетяна служила в 57-ій ОМПБр імені Кошового отамана Костя Гордієнка у званні молодшого сержанта.

Тетяна родом з села Козачі Лагері Херсонської області, де в 2015-му році закінчила школу. А 2019-го закінчила Херсонський державний університет, отримавши ступінь бакалавра зі спеціальності “туризм”.

Того ж року, 16-го серпня, Тетяна пішла воювати на Донбас. Спочатку на посаді радіотелефоніста, згодом була переведена на посаду зовнішнього пілота (оператора).

Останнє місце служби – командир відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти 57-ої ОМПБр ім. Костя Гордієнка.

Була учасником бойових дій та брала участь в Операції Об’єднаних Сил на Донбасі.

Фото: Тетяна Алхімова (facebook.com/olgromada)

Загиблу поховають 10 листопада на Алеї Слави
Попрощаються з Тетяною там, де вона жила й вчилася – у Козачих Лагерях. Прощання проходить 10 листопада об 11:00.

Поховають Тетяну того ж дня о 13:00 на кладовищі у Новій Каховці, на Алеї Слави.

Земляк Тетяни загинув на під Іловайськом 2014-го
2014-го під Іловайськом загинув Ярослав Сінько, йому було 42 роки, і народився він і виріс також у Козачих Лагерях.

Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. Він був похований із військовими почестями як тимчасово невстановлений захисник України в місті Дніпропетровськ.

Перебував у списках зниклих безвісти, був ідентифікований за експертизою ДНК. 25 липня 2015 похований у Козачих Лагерях.

Про це повідомляє Закарпатський Легіон – 128-ї окремої гірничо-штурмової бригади на своїй сторінці в Facebook.

“Сьогодні, 9 червня, в районі відповідальності наших підрозділів, під час виконання службових обов’язків трагічно загинула військовослужбовець нашої бригади”, – йдеться в повідомленні.

Командування частини висловило співчуття рідним і близьким загиблої захисниці України.

Користувачі мережі також висловили свої співчуття.

Вічна пам’ять земля пухом і царство небесне;
Вічна пам’ять, дуже сумно, співчуття рідним;
Господи, упокій її душу;
Світлій дівчинці – світла пам’ять!!! А батькам – витримки, щоб пережити біль непоправної втрати… Спочивай з миром, дівчинка!
Навіки молода;
Щирі співчуття родині та близьким. Царство Небесне. Вічна пам’ять.

Джерело: МОЗ, одеські лікарі, які робили розтин померлої

Деталі: Крім того, у неї також встановлено атеросклеротичний кардіосклероз.

Повідомляється, що результати розтину розглянуть на засіданні регіональної групи оперативного реагування на несприятливі події після імунізації в рамках розслідування.

Передісторія: 23 березня в смт Чорноморське померла військовослужбовиця, яка 21 березня отримала щеплення проти COVID-19.

Протипоказань до введення вакцини, а саме алергії до будь-якого з компонентів препарату, у жінки не було. У той же день з того ж флакону вакцини було щеплено ще 9 осіб. Несприятливих подій після імунізації в інших пацієнтів не зареєстровано.

Зі слів начальника медичної служби військової частини, де вона проходила службу, станом на ранок 23 березня скарг на здоров’я жінка не висловлювала.

Про це повідомили в командуванні Медичних сил ЗСУ.

– Сьогодні в Одеській області за межами військової частини, в позаслужбовий час, раптово втратила свідомість жінка-військовослужбовець військової служби за контрактом, – йдеться в повідомленні.

Їй відразу ж викликали швидку. Військові та цивільні медики намагалися реанімувати жінку, проте безуспішно.

– Військовослужбовець найближчим часом повинна була бути залучена до виконання службово-бойових завдань в районі проведення ООС тому 21 березня з дотриманням всіх алгоритмів отримала щеплення від Covid-19.

Судово-медична експертиза призначена на 24.03. Про її результати буде повідомлено додатково.

Жінка служила в 59 окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. Наразі триває слідство за фактом самогубства.

Як розповіли редакції сайту Vinbazar.com у 59 бригаді, жінка служить в Збройних силах України за контрактом з березня 2019 року. Мала звання старший солдат. Проходила військову службу в зоні проведення антитерористичної операції на Сході України, але підрозділ, де перебувала померла, не знаходився на передовій. Напередодні Вікторію знайшли повішаною у власній кімнаті. Наразі триває розслідування інциденту. За словами співслуживців, жодних конфліктів пов’язаних із нею не траплялося.

У жінки залишилося двоє малолітніх доньок – 10 та 8 років, яких вона виховувала самотужки. Діти проживають у сестри.

Про це інформує “Оглядач”.

Жінку вчасно не протестували на наявність інфекції, а на ліки довелося витрачати власні кошти.

У померлої залишилось двоє дітей і старенька мати.

Заразитися жінка могла від односельчан, які повернулися із заробітків, так як у цьому районі більшість їздить заробляти гроші в Європу.

ЛІКИ ШУКАЛИ І ОПЛАЧУВАЛИ САМІ

43-річна Ірина Гончарова працювала у військовій частині в смт Делятин на Івано-Франківщині. Вона обслуговувала котельню військового містечка.

Як нам розповів Олег Леонідович, начальник котельні, ще 21 березня Ірина відчула себе погано. “Вона повідомила, як годиться, про своє самопочуття, а 23 вже вийшла на лікарняний, була під наглядом сімейного лікаря. І тільки 26 березня її відправили до Надвірнянської центральної лікарні, там вона опинилася в реанімації”, – розповідає керівник.

За його словами, всі ліки Ірина та її чоловік, теж військовий, Валерій Гончаров оплачували самі. “Коли ми дізналися про це, теж підключилися з допомогою. Однак ліки доводилося шукати по всій області, їх просто не було”, – каже Олег Леонідович.

Попри те, що Ірина поступила в лікарню ще 26 березня, тест на коронавірус їй провели незадовго до смерті. “Рано-вранці 6 квітня вона померла, а тільки о 10-й ранку прийшли результати, які підтвердили коронавірус”, – обурюється керівник.

НЕ ВСТИГАЮТЬ РОБИТИ ТЕСТИ

Ірина з двома дітьми (1999 і 2003 р.н.), чоловіком і 80-річною мамою жила у квартирі у військовому містечку. Вона працювала і доглядала літню маму, у якої проблеми зі слухом. Чоловік служить в іншому гарнізоні і додому приїздив раз на місяць.

Зараз уся сім’я перебуває під наглядом лікарів. Їм щодня вимірюють температуру і стежать, чи не з’явилися ще симптоми. Поки у них все гаразд.

Заступник директора Департаменту охорони здоров’я Івано-Франківської обласної адміністрації Володимир Чемний каже, що можливо результати тесту просто запізнилися через зайнятість лабораторії.

“У нас сьогодні черга на аналіз у лабораторії 280 осіб. А в день лабораторія може провести лише 30-40 тестів. Можливо, матеріал у неї взяли вчасно, але самі результати прийшли пізно”, – каже Чемний.

Чиновник запевняє, що в будь-якому разі Ірину мали лікувати так, як лікують людей із підозрою на коронавірус.

Що стосується оплати ліків пацієнткою, то Чемний не зміг відповісти.

Що стосується оплати ліків пацієнткою, то Чемний не зміг відповісти.

“За нашими даними всі реанімації лікарень, де лікують від коронавірусу, забезпечені всіма ліками, які входять у пакет лікування”, – каже заступник директора Департаменту охорони здоров’я області.

Саме в Надвірнянському районі зараз найбільше інфікованих COVID-19. Це гірський район, де значна частина жителів їздить на заробітки в Європу. “Зараз вони почали повертатися і заражають односельців”, – каже Чемний.

Про це повідомив в Twitter офіцер ЗСУ Анатолій Штефан (Штірліц).

“Дочка загиблого воїна ”Айдара“. Спочатку допомагала як волонтер, потім пішла на війну”, – написав він.

“Повідомляємо про трагічну смерть нашого побратима солдата Никоненко Ярослави Сергіївни, яка 15.10.2019 року загинула від підступної ворожої снайперської кулі в зоні проведення ООС. Нехай земля їй буде пухом. Спочивай з миром. Вічна Слава Героям!” – сказано в повідомленні.

З п’яти років Хоуп мріяла стали моделлю. Після закінчення школи зрозуміла, що хоче допомагати людям та вступила до військово-повітряних сил США. Коли Хоуп виповнилося 19, її відправили в Афганістан, де вона працювала механіком винищувачів.

Згадує своє минуле, як кращий та гірший досвід в її житті. Після того, як шестирічний контракт закінчився, Говард стала працювати персональним фітнес-тренером. Вирішила втілити свою дитячу мрію у життя.Сьогодні Хоуп популярна модель, бодібілдер та тренер. На її акаунт підписані більше 600 тис. користувачів мережі. Створила власний сайт hopeisabelhoward.com, де пропонує скористатися її послугами. Найдешевша коштує 540 грн. До пакету входить раціон для схуднення та підтримання струнких форм. Найдорожча — 17 500 грн. – складається з онлайн тренувань та розробки індивідуального раціону харчування.Користувачі мережі полюбили Говард за відвертість: дівчина не соромиться викладати еротичні фото і показувати свої тренування, завдяки яким має ідеальну фігуру. Цікаво, що бойфренд моделі не проти такої відвертості і навіть сам фотографує Хоуп для фотоблогу.