Військові мають можливість виїхати за кордон під час відпустки, однак для цього потрібно виконати кілька умов. Наразі дозволяється перетин кордону військовослужбовцями для проведення відпустки, хоча офіційних змін до правил перетину кордону ще не внесено.

Про це пише Судово-юридична газета.

Play Video
Щоб отримати дозвіл на відпустку за кордоном, військовослужбовець має належним чином підготувати рапорт, де зазначить тип і тривалість відпустки, місце її проведення та пункт пропуску, через який планується виїзд. Також обов’язково потрібно стати на облік у військовій службі правопорядку ЗСУ.

Рішення про надання дозволу ухвалюється індивідуально в кожному випадку.

Для виїзду за кордон військовому необхідно мати такі документи:

закордонний паспорт;
військовий квиток;
відпускний квиток із зазначенням інформації про закордонну відпустку;
витяг із наказу, де буде вказано місце відпочинку і дозвіл на виїзд.

Як йдеться у вироку суду, який винесли 24 липня, у квітні 2024 року Микита Л. ніс службу поблизу будівлі КП «Івано-Франківськводоекотехпром». Взявши із ставниці закріплений за ним автомат АК-74, він вистрілив, поранивши у передпліччя іншого військовослужбовця.

Під час судового засідання, обвинувачений пояснив, що був призваний у військо в листопаді 2021 року, але бажання служити не мав. У нього не було друзів, а з іншими військовослужбовцями часто сперечався з приводу миття посуду та інших побутових питань.

Того дня о десятій ранку він заступив у наряд, який не передбачав отримання зброї. Через нервовий зрив Микита Л. хотів вчинити самогубство і для цього без дозволу взяв зі ставниці закріплений за ним автомат та магазин з патронами. Потім зайшов за кут будівлі, присів, зняв запобіжник та деякий час тримав дуло автомата біля лоба, бо хотів вистрілити собі в голову, але передумав. Далі він пройшов 10 метрів і захотів повісити на себе автомат, тримаючи палець на спусковому гачку.

«Командування забороняло так робити, а він хотів погратись. В цей момент випадково натиснув на курок та здійснив постріл у сторону курилки, де перебувало дві або три людини. Коли почув постріл, то налякався, кинув автомат на землю, побіг до готелю, що знаходився неподалік, попросив телефон і зателефонував до поліції», – йдеться у вироку.

Свідки підтвердили суду, що обвинувачений у наряді днювального не мав права брати зброю зі ставниці та охарактеризували Микиту Л., як замкнуту людину – він ні з ким не конфліктував і не дружив.

Дослідивши всі матеріали справи, суддя Дзвенислава Гриньків визнала Микиту Л. винним у порушенні правил поводження зі зброєю і призначила йому 1,5 роки ув’язнення. На вирок можуть подати апеляцію.

В СМТ Комишуваха Запорізької області 12 липня сталася трагічна подія – водій автомобіля збив військовослужбовця та втік з місця пригоди, залишивши постраждалого помирати на узбіччі дороги.

Про це повідомляє Нацполіція Запорізької області.

За інформацією правоохоронців, інцидент стався близько 21:35 на вулиці Богдана Хмельницького. Невідомий водій автомобіля “Toyota Hilux” темного кольору здійснив наїзд на військовослужбовця, який йшов узбіччям дороги в попутному напрямку руху.

Замість того, щоб зупинитися та надати допомогу, водій втік з місця події. Внаслідок отриманих травм військовослужбовець загинув на місці.

Поліція Запорізької області проводить активні пошукові заходи для виявлення та затримання винуватця ДТП. За попередньою інформацією, розшукуваний автомобіль має характерні механічні пошкодження, зокрема відсутній передній бампер та пошкоджене ліве бокове дзеркало.

Правоохоронці звертаються до всіх громадян з проханням про допомогу у розшуку злочинця. Якщо ви були свідком цієї події або маєте будь-яку інформацію про місцезнаходження автомобіля “Toyota Hilux” з описаними пошкодженнями, просимо повідомити за номером: +38(061)-434-19-16 або 102.

Як повідомили у Закарпатському ТЦК, за висновками ВЛК мобілізованим був придатним до служби.

На жаль, трапляються випадки, коли медики ВЛК визнають військовозобов’язаних придатними до служби, але згодом відбуваються трагедії. За даним фактом призначено службову перевірку, – повідомили у військкоматі.

У Закарпатському ТЦК подали, що до складу позаштатних військово-лікарських комісій при ТЦК входять лікарі закладів охорони здоров’я комунальної та державної форми власності, що визначені виконавчим комітетом міської, сільської, селищної ради.

РБК-Україна (проект Styler) розповідає, що відомо про цю історію, реакцію на неї українців та подробиці щодо дійових осіб.

Про скандальну ситуацію, що трапилась на ринку “Хмільники” в Житомирі розповів ветеран російсько-української війни та волонтер Олександр Швецов на своїй сторінці у Facebook.

“Житомир, розголос!!! Допоможіть ідентифікувати, хто це у військовій формі?” – йдеться у дописі з оприлюдненим відео.

Уточнюється, що “побиття жінки відбулось у Житомирі на ринку “Хмільники”, де вона і працює”.

“Якщо виявиться, що це військовий, думаю їм має зайнятися військова прокуратура за всією строгістю воєнного часу”, – підсумував чоловік.

Згодом опубліковане небайдужим чоловіком відео з, імовірно, камери спостереження, “запозичили” й опублікували в інших соціальних мережах.

На ньому видно, як чоловік у пікселі – військовій формі – прийшов купувати квіти. Жінка-продавчиня уважно підібрала йому п’ять білих троянд.

“Видно, що жінка старається та обирає кращі”, – уточнюється на відео.

Чоловік оглянув квіти, підтвердив покупку й розрахувався.

Наступний кадр – той же чоловік приходить до квіткового кіоску знову. Він змінив одяг і має вкрай невдоволений вигляд.

“Наступного дня повертається… Б’є жінку з розмаху по обличчю… Вимагає гроші… Жінка залякана від побиття та погроз… Її нікому захистити… Віддає гроші”, – уточнюється на відео.

Крім того, видно, що чоловік щось активно розповідає жінці й “демонструє” залишки зруйнованого букету. Вона натомість намагається пояснити щось у відповідь.

Реакція соціальних мереж

Користувачів соціальних мереж така ситуація і поведінка чоловіка відверто обурили.

У більшості коментарів люди засуджують реакцію та вчинок “героя”:

“Зверніть увагу, повернувся в іншому одягнений! Може він ті квіти день в машині возив, то вони й зав’яли… Таким чином не можна з’ясовувати ситуацію, та ще і люди в формі”

“Що коїться на часі з людьми? Чому ролик у мережі, а не у поліції?” “Зніміть з нього форму – най не знецінює військовий мундир”

“В цього військового шеврон військового інституту. В будь-якому разі його дії не гідні не тільки чоловіка, а в першу чергу військового. Так робить тільки бидло, тим більше, що жінка явно пенсійного віку”

“Ніхто нікому не підсовує. Жінка збирає букет при чоловіку, значить він його бачить. А його вчинок має бути покараний, на це він прав не має”

“Це просто гидко! Чоловік у військовій формі, та просто чоловік! Яке він має моральне право по обличчю бити жінку? А якби його доньку чи дружину так вдарили б! Чи його кулаком, бажано, по головешні!”

Як знайшовся “герой” скандалу і що розповів

На тлі скандалу користувачі соцмереж і містяни уважно придивились до опублікованого відео й помітили, що чоловік-нападник був у військовій формі з нашивками Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова.

Згідно з інформацією декого з них, на кадрах “засвітився” підполковник Ратошнюк.

Пізніше на сторінці військового інституту у Facebook було опубліковано допис із коментарем щодо скандальної ситуації.

В ньому зазначається, що днями між військовослужбовцем інституту Віктором Ратошнюком і продавчинею квітів “стався конфлікт, який набув резонансу”.

Уточнюється, що після спілкування обидві сторони конфлікту пробачили одне одному.

“Герой” скандалу розповів, зокрема, що воював сам і втратив сина на війні.

“Побачив квіти, які купував хворій дружині, а вони простояли лише добу, не стримався. Звісно, це не виправдовує мене. Вдаривши тим букетом жінку, я вчинив негідно. Саме тому прошу вибачення у всіх, хто бачив хвилину моєї слабкості, та в жінки, яка потерпіла від моїх дій. Пробачте, будь ласка”, – наголосив військовослужбовець.

Про це повідомляє Новослобідська сільська рада.

Що відомо про Владислава Стешкова
Владислав був родом із села Манухівка Сумської області. Він народився 2 серпня 1998 року. У рідному селі хлопець закінчив школу, а далі пішов навчатися у Путивльський педагогічний коледж за спеціальністю “Фізична культура і спорт”. Навчальний заклад він закінчив у 2017 році.

Від початку повномасштабного вторгнення Владислав Стешков почав робити все, щоб вигнати ворога з української землі. Спершу він служив у Сумській теробороні, а потім став старшим снайпером 1 інженерно-саперного відділення інженерно -саперного взводу 1 механізованого батальйону військової частини А4674. Владислав брав участь у запеклих боях.

Люди, які знали Владислава кажуть, що ще живим він побачив справжнє пекло – на українській землі.

3 квітня цього року Владислав пішов на своє останнє бойове завдання, там його життя і обірвалось. Російські окупанти вдарили з артилерії по позиціях українських військових у районі населеного пункту Вербове Запорізької області. Владислав зазнав поранень несумісних із життям. Він навіки залишиться 25-річним.

У рідному селі зустріли Героя живим коридором слави на колінах та зі схиленими головами. Люди тримали українські прапори та квіти. Ніхто не міг стримати сліз, військові провели в останню путь побратима трикратним салютом. Поховали Владислава на кладовищі у Путивлі.

Материнське серце не витримало горя
Віталіна Стешкова, мама Владислава, не витримала, коли почула болючу звістку про загибель свого сина. Жінка потрапила у лікарню, там її серце і спинилось.

“Вчора всі мешканці нашої громади вмивалися гіркими сльозами, ховаючи загиблого Героя, гарного хлопця Влада Стешкова… Найтяжче, що є у світі – це ховати власну дитину. Материнське серце не витримало цього болю і страждань. Сьогодні зранку серце Віталіни, мами Владислава, спинилося у лікарні. Тепер найрідніші люди, мама і син, разом на небесах”, – йдеться у повідомленні.

Одразу двох найрідніших людей втратив ще один син Віталіни – Артем, а також її чоловік Віктор.

“Війна вбиває не тільки снарядами, вона вбиває горем, яке несе з собою. Щирі співчуття рідним та близьким, витримки пережити таке величезне горе. Розділяємо з вами біль втрати. Вічна пам’ять Владиславу і Віталіні, вічний спокій…” – йдеться у повідомленні.

В Києві 7 квітня на станції фунікулера сталося вбивство. Там військовослужбовець штовхнув підлітка, який головою розбив вікно та отримав поранення у вигляді різаних ран шиї. Чоловіку вже повідомили про підозру.

Про це повідомили в Офісі генерального прокурора.

Play Video
Як стало відомо, ввечері 7 квітня на верхній станції столичного фунікулера між підозрюваним та компанією молодиків виник конфлікт. В ході сварки військовослужбовець штовхнув одного з підлітків. Той головою розбив віконне скло та отримав травми у вигляді різаних ран шиї, від яких помер до приїзду лікарів.

“За процесуального керівництва Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону військовослужбовцю Управління державної охорони України повідомлено про підозру в умисному вбивстві (ч. 1 ст. 115 КК України). Наразі підозрюваного затримано в порядку ст. 208 КПК України, вирішується питання про обрання йому запобіжного заходу”, – розповіли в Офісі генерального прокурора.

Про це повідомили у поліції Одеської області.

За даними правоохоронців, це житель Одеської області, який тимчасово проживав у райцентрі.

За скоєне йому загрожує до 15 років позбавлення волі. У скоєному він зізнався.

“Фігуранта ми затримали в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України та помістили до ізолятора тимчасового тримання. Наразі вирішуємо питання про повідомлення йому про підозру в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині та обрання запобіжного заходу. Правопорушнику загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до 15 років”, – зазначив очільник Подільського районного управління поліції Олег Жуковський.

Поліцейські розпочали провадження за ч. 1 ст. 115 (умисне вбивство) Кримінального кодексу України та провели низку оперативно-розшукових заходів та слідчих дій, в результаті яких оперативно викрили зловмисника.

FacebookTwitterTelegram

У Мережі поширилося відео, на якому автор стверджує, що військовому стало зле через контузію, а медики, які прибули на місце, нібито боялися до нього підходити надавати допомогу.

За словами автора, інцидент трапився на станції метро “Політехнічний інститут” у Києві.

“Військовий з контузією, а медики просто не розуміють, що робити. Намагаємося розвʼязати ситуацію, але допомоги, схоже, не дочекаємося… Я не знаю, як залишити цю людину. А лікарі стоять і нічого не роблять. Просимо допомогти, а вони кажуть, що його бояться, бо думають, що він їх поб’є”, – каже автор відео.

Представник відділу комунікацій поліції Києва Дмитро Грищенко у коментарі Нromadske повідомив, що чоловікові медпрацівники надали допомогу, водночас від госпіталізації він відмовився.

На запитання, чи були це ті самі медики, що на поширеному відео, поліцейський відповів, що такої інформації в нього немає.

У МОЗ поки не прокоментували інформацію.

Кадри із прощання з загиблим воїном та спогади про Олександра Петрика опублікувала Підволочиська селищна рада.

“Україна понад усе!” – саме таким гаслом керувався в житті житель села Камʼянки, воїн славнозвісної 44-тої окремої артилерійської бригади, молодший сержант Олександр Петрик, який сьогодні знайшов свій останній спочинок в рідному селі.

У селі про Олександра дуже приємно відгукуються, бо за свої короткі 45 років – був хорошим сімʼянином, чудовим батьком та чоловіком, господарем з золотими руками. Усе за що брався Сашко ідеально виходило. Завжди був готовий допомогти.

Присягу на вірність українському народові склав ще на початку війни.

Герой був учасником бойових дій 2014-2015 років. А з початком повномасштабного вторгнення був одним з перших резервістів, які були готові взяти зброю в руки і захищати кордони держави.

В Олександра залишилися донечка Алінка, дружина Зоряна та батьки.

Приносимо щирі співчуття всім рідним та близьким, друзям, сусідам, односельцям, побратимам, які любили та поважали Олександра.

Нехай Господь прийме його в своєму Царстві у свої батьківські обійми та дарує йому вічну памʼять!” – йдеться у повідомленні громади.

Про це повідомляє Лановецька міська рада.

“Війна безжальна…: Лановецька громада зустріла полеглого захисника Романа Абдуллаєва В скорботі село Лопушне і вся Лановецька громада, бо сьогодні на колінах зустріли кортеж із тілом 34-річного військовослужбовця Романа Абдуллаєва. Гіркі сльози матері, сестер, племінниць, усіх, хто знав Романа зросили йому шлях до рідного порога. Завтра із захисником попрощаються назавжди… Чин похорону відбудеться сьогодні, 15 січня, о 10:00 год. на подвір’ї рідного дому загиблого у с. Лопушне. Вічна пам’ять Герою!”, – йдеться у дописі.

“Війна безжальна, забирає найкращих людей. Тих, кому ще б жити і жити, будувати сім’ю, радіти життю…” – висловив думки у промові о.Роман Будола.

Сьогодні, 13 січня, лановецька громада провела в останню дорогу земляка-нацгвардійця

Як повідомили у Лановецькій міській раді, до болю знайомими стежками рідного села Грибова до місця вічного спочинку, сьогодні, 13 січня, жителі Лановецької громади провели старшого навідника обслуги міномету Національної гвардії України Олега Скакуна.

«Протягом проходження військової служби, Олега відрізняли надзвичайно високі якості достойного військовослужбовця, вірного товариша та справжнього патріота.» – згадують бойові побратими загиблого.

Державний стяг, як символ держави, якій вірно служив старший солдат, вручили дружині загиблого.

Схиляємо голови на знак поваги і шани. Вічна пам’ять Герою!

Про це повідомив керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Андрій Кльопов у коментарі «Суспільному».

«Ми отримали інформацію, що військовослужбовець — старшина — застрелив зі своє штатної зброї АК-74 заступника командира роти. Орієнтовно, здійснивши шість пострілів, після чого здійснив самогубство», — каже Кльопов.

Він зауважив, що правоохоронці оглянули місце події, допитали свідків та зареєстрували кримінальне провадження за статтею «Умисне вбивство».

Інцидент стався в одному з підрозділів 35 окремої бригади морської піхоти, розповів очільник служби зв’язків з громадськістю бригади Сергій Козачинський. Він каже, що військові померли в одному з пунктів тимчасової дислокації на Миколаївщині.

У бригаді зазначили, що вже призначили службове розслідування. Нині обставини зʼясовуються.

Як каже Козачинський, обидва військовослужбовці нещодавно приєдналися до підрозділу морської піхоти — були мобілізовані. Вони перебували в тилу і не брали участі у виконанні бойових завдань. Один із них забезпечував усім необхідним особовий склад, інший — виконував обов’язки морально-психологічного забезпечення.

Це сталося під час бойового завдання в районі населеного пункту Гостре, що у Курахівській громаді Покровського району на Донеччині. Осколкове поранення було несумісне з життям. Про це йдеться на Facebook-сторінці Рогатинської громади, інформують “Вікна”.

Мужній воїн, добрий чоловік, любий син, найкращий батько… Людина слова і діла. Таким він назавжди залишиться у пам’яті мами, дружини, дітей і сестри.

Зі слів близьких дізнаємося, що Любомир Гуменний народився 29 квітня 1983 року в селі Путятинці. Закінчив місцеву школу, пройшов строкову службу. Відтак у доволі юному віці в 2003 році разом з дружиною Іванною створюють сім’ю. Без перебільшень можна сказати, що вона була прикладом любові, підтримки і цілим всесвітом для нашого захисника. У цих міцних стосунках подружжя народило та виховало двох прекрасних дітей — донечку Ірину та сина Вадима. Разом збудували новий дім для них.

Щоб забезпечити сім’ю та завершити затишний сімейний куточок, Любомиру з дружиною доводилось докладати чимало праці. Наш земляк заробляв на життя на місцевій металобазі та тривалий час — за кордоном.

Любомир Гуменний захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. З 4 березня 2022 року виконував завдання стрільця-зенітника 1 батальйону охорони військової частини. Перебував на Донецькому напрямку.

Воїн чудово розумів, яке лихо несе з собою московська орда, тож попри втому стояв до останку, хотів захистити сім’ю від цього лиха.

“Сьогодні близьким, односельчанам, побратимам та друзям дуже не вистачатиме доброго, чуйного та життєрадісного Любомира. Натомість залишились порожнеча втрати і неймовірний біль.

Продовжувати жити без рідної людини тяжко. Особливо, коли втрачаєш своїх, тих, хто боровся за тебе, і з ким ти боровся за Україну.

Хай добрий спомин про Захисника Любомира стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів.

Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині з приводу непоправної втрати”, — йдеться в повідомленні.

Про це повідомив міський голова Ковеля Ігор Чайка.

За інформацією військового командування, життя захисника обірвалося внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час виконання бойових (спеціальних) завдань.

Дмитро – кадровий військовий. Служив за контрактом із березня 2014 року.

Його життя було безпосередньо пов’язане з Ковелем. Сім’я проживає на території військового містечка, що формально є територією Дубівської громади, але фактично – передмістям Ковеля. Дмитро вчився в училищі в Ковелі, служив у військовій частині.

Прощатися із Дмитром Павліковським у Ковелі будуть у четвер, 4 січня.

Чин похорону відбуватиметься так:
11:00 – служба у соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці;
хода до центру міста після завершення богослужіння;
орієнтовно об 12:00 – громадянська панахида на площі Героїв Майдану (біля міської ради).
Поховають воїна на Алеї Героїв міського кладовища.

Молодший сержант, командир стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини Володимир Гордишинський віддав життя за Україну, інформують “Вікна” з посиланням на Калуську міську раду.

Відданий військовій присязі, 21 грудня 2023 року на Запоріжчині Герой загинув внаслідок мінометного обстрілу.

Щирі співчуття рідним та близьким полеглого Захисника. Доземний уклін воїну за жертовний подвиг.

Вічна пам’ять та слава Героєві Володимирові Гордишинському.

«Ми достатньо довгий час знаходимось на куп’янському напрямку, тому у мене є що сказати. Я хотів би звернутись зараз до депутатів, чиновників, до всіх тих, хто відповідає за усе що відбувається тут. Ви взагалі відірвані від реалій, ваша інфантильність і байдуже ставлення до власної країни реально вражає», — висловив своє враження військовий.

У своєму зверненні військовослужбовець ЗСУ зачепив актуальну проблему витрачання бюджетних коштів на роботи з озеленення і благоустрою територій, тендери щодо яких обурили українців.

«Замість того щоб витратити гроші народу на потреби фронту ви витрачаєте їх на алеї, на сквери, на парки, на всю ту маячню, яка ніяк не допоможе нам виграти. При тому, що ви знаєте, що західні партнери набагато менше виділяють нам військової допомоги, і на кожній ділянці фронту є потреба в усьому, починаючи з дронів, закінчуючи БК», — розповів він.

На думку військового, якщо не направити кошти на потреби армії, насолоджуватись працею місцевих депутатів будуть не українці, а окупанти.

«Ви повинні розуміти, якщо ми не відстоїмо свою країну, незалежність нашої країни, то ваші алеї та сквери уже будуть нікому не потрібні», — з болем у голосі зазначив військовослужбовець.

У підсумку військовий закликав усіх чиновників, які не розуміють викликів, перед якими стоїть наша країна, і у яких єдина мотивація лишатись на посаді це нагріти собі кишені, негайно покинути свої робочі місця, адже вони не виправдали довіру народу України.

«Тому ви повинні або стати частиною народу і боротись за свою країну, або покинути свої посади, тому що навіть у важкий період часу, коли ми боремося за свою незалежність, ви не здатні виправдати довіру нашого суспільства. У мене все», — підсумував військовослужбовець.

FacebookTwitterEmailПоширити

Історію сім’ї розповіли на Facebook-сторінці медичного реабілітаційного центру “Модричі”.

Андрію Скорбатюку 43 роки. Він уасник бойових дій з 2015 року. Молодший сержант, нагороджений Орденом За хоробрість.

14 січня отримав мінно-вибухове поранення під Бахмутом.

Пара вразила усіх працівників центру своїм незворушним оптимізмом та любовʼю.

“Вони. Завжди разом, завжди з теплом і терпінням, такою сильною вірою. Андрій бореться, бо, як повторює Світлана: назад не можна, лише вперед”, – розповідають у центрі.

“Коли дивишся на такі пари, розумієш цінність справжньої любові, яка здатна всупереч усьому перемагати. За три місяці у Модричах Андрій Скорбатюк досягнув вражаючих результатів. Він почав розмовляти, рухатися, його вертикалізували, зняли трахео та гастростоми. У Наш центр Андрія привезла дружина Світлана. Вони разом вже 25 років і саме завдяки її підтримці та дочки, Андрій зумів пройти такий складний шлях реабілітації”, – йдеться у дописі.

За словами реабілітологів, зараз мета Андрія – навчитися ходити.

Про це повідомили Рівне Медіа у пресслужбі Державного бюро розслідування.

“За попередньою інформацією, 14 листопада 2023 року близько 18 години у м. Вараш, військовий, перебуваючи за кермом авто, рухаючись по вул. Рівненський, здійснив наїзд на велосипедиста. Чоловік 72 років внаслідок зіткнення отримав численні травми, а згодом помер в кареті швидкої. Встановлено, що військовий перебував на службі, а також був тверезим”, – повідомила речниця Теруправління ДБР у м. Хмельницькому Катерина Герасімук.

Працівники Теруправління ДБР у м. Хмельницькому здійснюють досудове розслідування за фактом ДТП. Слідчі дії тривають, призначено ряд експертиз для з’ясування усіх обставин аварії.

Попередня кваліфікація правопорушення: порушення правил безпеки дорожнього руху, що причинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 286 КК України). Процесуальне керівництво здійснює Рівненська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону.

Про це повідомили у Мар’янівській громаді.

«Герой, 9.12.1971 року народження, житель селищі Мар’янівка, отримав поранення захищаючи Батьківщину, під час виконання бойових завдань з відсічі та стримування збройної агресії рф проти України в районі населеного пункту Петропавлівка Куп’янського району Харківської області», – інформують у дописі.

Про час та дату зустрічі кортежу з тілом Героя, буде повідомлено додатково.

В бою за Україну загинув воїн з Нововолинська Євген Сорока, 1978 року народження.

Про це повідомив міський голова Борис Карпус.

«Висловлюю найщиріші співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять Герою!» – пише він у дописі.

Інформація щодо дати прибуття тіла та похорону буде згодом.

Про це в інтерв’ю ТСН.ua розповів військовий експерт, ексочільник пресслужби Генштабу ЗСУ, полковник Владислав Селезньов, який до окупації Криму очолював Кримський медіацентр Міноборони України.

“Сто тисяч українських громадян в перші тижні російської навали записалися до військ територіальної оборони та підрозділів Сил оборони. Просто неможливо було пробитися до військкоматів. Зараз абсолютна більшість з них виконує бойові завдання понад півтора роки. Якщо ми згадаємо події 2014-2017 років, тоді відбулося шість хвиль мобілізації. Громадяни призивалися в рамках цих процесів на фронт, виконували інші бойові чи навчальні завдання. І після виконання цих місій, через 12 чи 14, максимум 16-18 місяців, звільнялися з лав українського війська. А на їх місце приходили інші громадяни, які в рамках наступних хвиль мобілізації виконували ці завдання”, — розповів Владислав Селезньов.

За його словами, це був абсолютно справедливий розподіл навантаження: ти йдеш до лав війська, знаєш бодай якісь часові проміжки, коли ти, виконавши свою місію, повернешся до рідних та близьких.

“Зараз механізму, за яким можуть звільнятися, демобілізуватися ті військовослужбовці, які були призвані на початку 2022 року, немає. Скільки вони мають перебувати в лавах ЗСУ? До остаточної перемоги? Чи до моменту своєї смерті? Це питання несправедливості. Це викликає обурення і несприйняття”, — вважає Владислав Селезньов.

Також це створює серйозну проблему в українському військовому середовищі, розповів полковник ЗСУ. Адже існує природна фізична втома від участі в бойових діях.

Про це на Facebook-сторінці написав міський голова Долинської територіальної громади Іван Дирів, інформують “Вікна”.

“Під час несення військової служби помер військовослужбовець з нашої громади, мешканець с. Велика Тур’я Федина Богдан Михайлович.

Про дату зустрічі скорботного кортежу та чин похорону повідомимо додатково”, — йдеться в повідомленні.

Вічна пам’ять Захиснику!

Проте, вчора, 3 листопада, підтвердилося найгірше. Військовий загинув під час виконання бойового завдання.

Про це повідомили у місцевій громаді.

“Трагічна новина у Вишнівецькій громаді: загинув захисник України зі Старого Вишнівця Дзюма Андрій Іванович.

Понад тиждень у рідних не згасала надія, що зниклий безвісти, 25 жовтня, під час бойових дій в районі н.п. Роботине, він знайдеться живий. Другого листопада тіло Андрія Дзюми було опізнано в бюро судово-медичної експертизи в м. Запоріжжя.

Щирі співчуття рідним та близьким Воїна. Про зустріч тіла Героя та чин похорону буде повідомлено згодом”, – повідомили у Вишнівецькій громаді на Тернопільщині.

Щирі співчуття рідним і близьким загиблого воїна. Пам’ятаємо.

Уранці у четвер, 2 листопада, помер старший сержант ЗСУ, якого побили 22 жовтня у місті Чорноморськ Одеської області.

Про це повідомила дружина військового Олеся Купріч.

Чоловік помер наступного дня після свого дня народження – лише 1 листопада йому виповнилося 52 роки.

“Сьогодні о 7 ранку перестало битися серце нашого Юри”, — написала дружина військового у Facebook.

Нагадаємо, побиття військового Юрія Купріча потрапило на камеру відеоспостереження. На її записі видно, як один чоловік підійшов і вдарив військового кулаком в обличчя, після чого той упав. До нападника підійшли ще троє чоловіків, і вони вчотирьох нахилилися над потерпілим і кілька разів ударили в область голови.

В результаті військовий отримав серйозні травми та потрапив до лікарні з переломом шиї та набряком мозку, де був підключений до апарату штучного дихання. За наявною інформацією, Юрія побили люди, які теж є військовими. Однак причина виникнення конфлікту поки що залишається невідомою. За словами його дружини, чоловіку навесні було зроблено операцію, у грудному відділі у нього шість болтів, був перелом хребта. Також у нього хвороба, через яку не повертається шия, тобто по ньому було видно, що він не зовсім здоровий. Однак це не зупинило агресивних чоловіків.

Зловмисники під час побиття забрали у військового банківські картки, військовий квиток та мобільний телефон. Поліцейські затримали двох фігурантів, проводяться слідчі дії. Вирішується питання про повідомлення ним про підозру та обрання запобіжного заходу.

Максим був поранений під час боїв за Маріуполь. Він, як і його побратими, вийшли за наказом з Азовсталі у травні 2022 року.

І ось уже 15 місяців він знаходиться в полоні, 15 місяців страждань і невідомості для рідних військового. 16-го серпня 2022 року Максим надіслав коханій смс-повідомлення, з того часу вона жодної звістки від хлопця не отримувала.

«Кожен з вас може говорити й нагадувати усім, що є такі люди, як він, що їм потрібна свобода, бо це цвіт нашої нації, якого тримають проти його волі!

Він неймовірно добра, щира, весела людина. Надзвичайний патріот своєї країни, вірний товариш і побратим. Хто знає Макса, той знає, що він завжди прийде на допомогу. Поширюйте, говоріть, не забувайте. Вірю, що разом ми зможемо його визволити, разом ми сила», – говорить його дівчина Дана.

В Чорноморську Одеської області банда невідомих напала на старшого сержанта ЗСУ та сильно побила. Унаслідок нападу військових дістав перелом шиї та набряк мозку.

Про це повідомили родичі потерпілого виданню “Думская”.

За їхніми словами, інцидент стався недалеко від магазину Верже на вулиці Лазурній.

Окрім того, зловмисники дізстализ кишень військовослужбовця банківські картки, телефон і військовий квиток.

В обласному управлінні Нацполіції підтвердили побиття військового. У пресслужбі поліції повідомили, що особи зловмисників встановлені. Наразі кримінальне провадження відкрито за статтею хуліганство (ч. 2 ст. 296 ККУ), однак після отримання висновків експертів щодо тілесних ушкоджень, кваліфікація може бути змінена.

Повідомили на сторінці громади.

Похорон відбувся у селі Струсів. Провести в останню путь прийшли односельчани загиблого, жителі громади, представники влади, духовенство, військовослужбовці.

“У пам’яті близьких Марʼян назавжди залишиться відважним патріотом, вірний присязі, який з честю і гідністю виконав свій громадянський та військовий обов’язок – до останнього захищав Батьківщину. Вічна пам’ять Марʼяну та усім воїнам, які полягли в боях за нашу свободу та незалежність! Спочивай з миром, Герою!Герої не вмирають!!!”, – висловили співчуття в громаді.

Зміст
Діти написали листа батьку до неба
Олександр Ярмоленко загинув під час ракетного удару по “Десні”
10-річний хлопчик постійно пише листи батькові
ТСН допомогла здійснити мрію хлопчика
10-річний Іван Ярмоленко написав листа татові-військовому, який загинув під час ракетного обстрілу навчального центру “Десна”. Хлопчик переконаний, що його тато зможе отримати листа, його він запустив з монументу Україна-Мати, адже вони з батьком мріяли туди піднятись.

Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Ірини Маркевич.

Діти написали листа батьку до неба
10-річний Іван і 6-річна Софія разом пишуть листа до неба для загиблого батька-військового. Софія розмальовує аркуш. Іван пише татові останні новини їхньої родини.

Соня пішла в перший клас, вона вже вміє читати і писати літери. Іван навчається у 4 класі. Він багато, що вивчив і зрозумів, але куди потрапляють люди після смерті, він збагнути не може і і питає про це тата у листі.

“Тату, де ти живеш? Ми з Софією думаємо, що ти на зірочці. Ти бачиш нас?”, – пише у листі хлопчик.

Софія переконана, що тато їх не тільки бачить, а ще й передає вітання за допомогою веселки.

Олександр Ярмоленко загинув під час ракетного удару по “Десні”
Востаннє діти бачили тата 6 березня 2022 року. Це був 11 день війни. Юлія вивозила дітей на захід, а звідти – в Італію.

Олександр Ярмоленко пішов у військкомат. Чоловік був у територіальній обороні. Коли Київщину деокупували, він приєднався до ЗСУ. Став бійцем гаубичної батареї 66 бригади, яка готувалася до боїв на Херсонщині. Підрозділ проходив злагодження у навчальному центрі у “Десні”. 17 травня на “Десну” росіяни здійснили ракетну атаку. Тільки за офіційними даними там було 86 загиблих.

“Сашу витягнули з під завалів і його травми були не сумісні з життям, а на його годиннику не було жодної подряпини”, – каже дружина Юлія.

Цей годинник подарунок Юлі Олександру. Він працював понад рік після смерті чоловіка і нещодавно стрілки зупинилися.

“Я дивлюсь – він зупинився і він показував 4:10. Цей обстріл був в 4:10. Той світ теж існує можливо, це послання і він наш ангел охоронець і захищає нас”, – додає Юлія.

Усі стіни у квартирі завішані їхніми спільними фото. Діти просять маму постійно показувати відео в телефоні, де вони разом. Родина згадує життя до війни та дуже сумує за тими часами.

10-річний хлопчик постійно пише листи батькові
Перед фотографіями Олександра стос дитячих малюнків і час від часу Ваня пише татові листи.

“Ваня він дуже тяжко пережив. Ми працювали з психологом. І психолог говорила – сядь напиши листа татові”, – зазначає Юлія.

10-річний хлопчик захотів відправити листа татові, запустивши його з України-Матері.

“Коли мені було 7 років, то я розпитав тата, що це за статуя. Він сказав, що коли я виросту – ми сюди з ним піднімемось”, – каже хлопчик.

ТСН допомогла здійснити мрію хлопчика
Піднятися на найвищу точку монумента можна лише з повноліття, але враховуючи важливість кореспонденції – ТСН звернулася до керівництва музею Другої світової війни і для Вані роблять виключення.

Маленька Соня залишилась внизу, бо для неї це надто небезпечний підйом. Знімальна група ТСН разом з Іваном і Юлією піднялись вверх. До грудного відділу монумента можна дістатися досить безпечно. А от далі треба йти пішки, а це – як два п’ятиповерхових будинків без ліфта.

“Зараз починається найскладніша частина підйому, до цієї висоти 64 метри ми підіймалися ліфтами, то далі ми будемо рухатися по такому ніби залізному тунелю, який підіймається вгору”, – каже кореспондентка ТСН.

На цій висоті від вітру відчутно, що рука хитається. Ваня переводить дух, набирає повітря у груди і на висоті 92 метри читає листа татові:

“Тату, привіт ми за тобою дуже сумуємо. Тепер я за головного в нашій родині, як ти і казав. Пап, де ти живеш? Я з Софійкою думаємо, що ти на зірочці. Ти бачиш нас? Софія думає що в тебе там є магазин і ти прислаєш нам подарунки на Новий рік і день народження. Мама дуже сумує за тобою і часто плаче, але ми з Софійкою їй не дозволяємо”.

Про це пише 368.media.

Наприкінці травня 2022 року технік відділення технічного обслуговування автомобільної техніки військової частини у стані алкогольного сп’яніння, під час конфлікту з невідомою жінкою, привіз її на військовому «УАЗ 2206» до лісосмуги.

П’яний чоловік завів останню до вищевказаної лісосмуги, а потім здійснив не менше двох пострілів з АКС-74 в область голови та тулубу жінки. Її особу слідство встановити не змогло.

Після чого, Капітанчук залишив труп на місці злочину та того ж дня, у нічний час, діючи з метою приховування злочину, закопав труп. Наступної ночі солдат за допомогою двох осіб, матеріали відносно котрих виділено в окреме провадження, викопав тіло потерпілої та на «УАЗ 2206» перевіз його в інше місце для поховання.

В судовому засіданні Юрій Капітанчук вину визнав повністю. У вечірній час доби, він знаходячись поблизу супермаркету «АТБ» в смт Покровське, познайомився з раніше невідомою йому жінкою, яка поїхала разом з ним та іншими військовими до тимчасового пункту дислокації військової частини, для вживання алкогольних напоїв. Через деякий час, між ним та невідомою йому жінкою, на ґрунті неприязних відносин, виник конфлікт. Після чого, на автомобілі «УАЗ 2206», в салоні якого знаходився інший військовослужбовець, він привіз невідому жінку до лісосмуги та застрелив.

Чоловіка засудили до 8 років позбавлення волі. Він перебуває під вартою з квітня 2023 року.

Бойко Андрій Йосипович народився 5 квітня 1979 року. Проживав у с. Петриків поблизу Тернополя.

Підполковник Бойко Андрій Йосипович ще за часів АТО/ООС проходив службу в 44 окремій артилерійській бригада імені гетьмана Данила Апостола з 2014 по 2018 рік.

Під час повномасштабної війни він був заступником командира 33 Окремої Механізованої бригади. Відважний командир до останнього подиху мужньо обороняв Україну від окупантів.

Загинув 9 червня 2023 року біля села Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області.

У Києві народні обранці напали на перехожого, який виявився штурмовиком ЗСУ. Пригода викликала неабиякий резонанс у суспільстві. Тож з чого почалася сварка й хто винен в інциденті?

Про це читайте в огляді новин від журналіста ТСН.ua Артема Зябкіна.

Депутати побили військового?!
У четвер, 5 жовтня, мережею почало ширитись відео на якому двоє чоловіків напали на перехожого. Суперечка тривала не більше ніж хвилину, але здійняла гучний галас. Спочатку учасники щось палко обговорювали, згодом один із депутатів почав штовхатися, а потім повалив перехожого на землю та спробував його скрутити. Згодом дебоширів розняв охоронець, який працював у сусідньому закладі. На місце викликали наряд поліції.

Згодом журналіст Василь Крутчак опублікував відео хлопця з лікарні. На ліжку з розбитим носом той розповів деталі інциденту.

Хоч ім’я потерпілого досі невідоме, телеграм-канал “Джокер” дізнався про нього детальніше. Виявляється, він військовослужбовець, при чому штурмовик. Автор каналу додав відео бойових дій за участі постраждалого.

Ким були нападники?
Двома ж нападниками виявились народні депутати України Артем Дмитрук та Олександр Куницький. Першого ще у 2021 виключили з фракції “Слуга Народу”, Куницький досі у “Слугах”.

Коли ж це відео розійшлося мережею, обидва депутати вирішили прокоментувати інцидент. Дмитрук, який і вдарив чоловіка, описав ситуацію так:

“На цьому відео ви можете побачити як людина з шахрайського кол-центру завдає удару мені однією рукою, а іншою забирає телефон у Олександра Куницького і намагається втекти з ним. В свою чергу я намагаюсь зупинити цього персонажа, який фактично вкрав телефон! В ході сутички чоловік дістав ніж, таким чином загрожуючи життю мені та моєму колезі!”, – висловився Дмитрук.

Куницький також виставив пост із поясненнями. На свій захист опублікував відео сварки. На ньому потерпілий поводив себе агресивно та вирвав телефон із рук депутата.

Чим ще відомі скандальні депутати? Нардеп Дмитрук вважає себе борцем із так званими “шахрайськими колцентрами”. Ось такі відео він періодично постить у своїх соцмережах.

“Дмитрук – депутат, бодібілдер, захисник УПЦ МП”
У мережі Дмитрука називають православним бодібілдером. До того як прийти до ВР, він мешкав в Одесі, качав біцепси, продавав спортивне харчування та брав участь в акціях УПЦ МП. Під пильне око журналістів одіозний бодібілдер потрапив ще у 2019-му. Тоді під час навчання депутатів у Трускавці, він постив у сторіс в Інстаграм свої фото в тренажерці. Навчання навчанням, а біцепси самі себе не накачають!

У травні ж 23-го Дмитрук погрожував підійняти повстання, якщо влада продовжить “гоніння” московського патріархату, а Митрополита Онуфрія назвав мудрим.

“Ми не повинні розгойдувати, розкручувати внутрішні проблеми. Ми всі знаємо, що УПЦ – це найбільша церква в Україні з найбільшою кількістю парафіян. І зараз “поклич людей…”, – говорив Дмитрук.

Куницький раніше був харківським блогером, який заробив популярність на ДТП та розмовах із патрульними.

“Хронічні бійці”
До речі, б’ються ці нардепи не вперше. На початку 2022 року Дмитрук разом зі своїми помічниками розмахував кулаками в Одеській мерії. Між іншим, тоді постраждало 10 осіб. Натомість Куницький два роки тому попав під гарячу руку нардепа Тищенка в їдальні Верховної Ради. Щоправда, останній тоді заявив, що ніякої бійки не було, а Куницького звинуватив у бажанні “хайпонути”.

Правоохоронці уже передали в Офіс генерального прокурора подання на народних обранців. Журналісти “Української правди” дізналися, що їм інкримінують хуліганство й умисне завдання тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Що загрожує нардепам? Якщо провину Дмитрука і Куницького доведуть, покарання може передбачати обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на строк до 4 років.

Яка реакція?!
“Хм! То що ж це виходить: штурмовик ЗСУ, який пройшов гарячі точки, у тиловому Києві не може почувати себе в безпеці? А налетіли на нього не аби хто, а нардепи? Це цим мають займатися народні обранці під час війни? Відео облетіло соцмережі, його побачила вся Україна, але якось підозріло тихо… А чому всі мовчать?! А що ви думаєте з приводу цього інциденту? Хто винен і хто має понести покарання?”, – риторично підсумував журналіст Артем Зябкін.

Нагадаємо, у Києві народні депутати Артем Дмитрук та Олександр Куницький побили хлопця. Постраждалий стверджує, що вони звинуватили його в шахрайстві та вимагали гроші.

28-річний стрілець-зенітник Максим Медвідь із Рівненщини на війні Росії проти України втратив ноги. Після тяжкого поранення під Бахмутом кілька тижнів був у комі, а потім довго був прикутим до ліжка і фактично безпорадним. Зараз Максим хоче укріпиться, щоб стати на протези.

Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Анни Махно.

Максим проходить реабілітацію в одному із госпіталів, тут його вважають одним із найпозитивніших пацієнтів. До війни Максим був електриком, у травні 2022 року отримав повістку на службу в ЗСУ. Він воював у складі 63 бригади, брав участь у боях на Миколаївщині та Херсонщині. Згодом його перевели на Донеччину, саме там боєць отримав тяжку травму.

“Я був на зенітній установці і по нам із ПТУРа прилетіло. Перший час мене не могли забрати, бо почав крити міномет”, – розповідає Максим Медвідь.

Військовий зазначає, що кілька побратимів отримали контузію, витягуючи його із поля бою.

“Був такий період, що я думав, що я вже не виживу. Машина вже почала горіти, я на ній лежав”, – згадує військовий.

Після порятунку Максим 16 днів пробув у комі, його стан оцінювали, як тяжкий. Чоловік каже, що через травму він сильно схуд та почувався погано. Проте все ж вирішив боротись за своє життя. Він каже, що хоче стати на протези, щоб ні від кого не залежати. У госпіталі на Рівненщині вчився заново сидіти, долати перешкоди у кріслі колісному. Укріплюватись. Зараз Максим може піднімати штангу, вагою 50 кілограмів, хоча раніше і 2 не міг підняти.

“Він дисциплінований, не пропускав у нас жодного заняття і ось ця систематичність, індивідуальний підхід до нього привела до дуже позитивного результату у реабілітації”, – каже помічниця фізичного терапевта госпіталю на Рівненщині Наталія Мазуркевич.

Психологиня госпіталю Надія Рачун каже, що Максим – приклад для всіх, адже він бореться за своє життя.

Максим Медвідь зазначає, що у нього є мрія – знайти кохання та створити сім’ю.

Про це у соцмережі повідомила дружина військового Наталія Габрильчук.

Юрій Габрильчук, військовий з села Тур на Ратнівщині, при виконанні бойового завдання отримав травму хребта. Зараз чоловіку потрібна операція із встановленням шести імплантів з вирізанням грижі.

«Юрій – справжній боєць, стан стабільний, але для повного відновлення йому потрібна наша допомога. Друзі, знайомі та просто небайдужі люди, допоможімо Юрію фінансово та помолимось за його здоров’я та успішне лікування», – звертається у дописі дружині.

Карта дружини:
5375411208913918

Про це повідомила Лановецька міська рада.

“На Донеччині загинув військовослужбовець Роман Яцков. Солдат Роман Яцков із с. Якимівці загинув сьогодні поблизу населеного пункту Новопіль, що на Донеччині. Життя механіка-водія самохідного артилерійського дивізіону військової частини А3215 обірвала ворожа артилерія. Воїн став на захист України ще з перших днів повномасштабного вторгнення. Служив віддано та вірно. За майбутнє своїх дітей, рідних та кожного з нас віддав найцінніше – життя. В скорботі схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя. Вічна йому слава.а)”- йдеться у повідомленні.

Роман захищав Україну, ще до 24 лютого 2022 року. Без батька залишились двоє діток. В день, коли батько загинув, син Романа, Юрчик, вперше пішов до першого класу

Про це повідомляє Київська обласна прокуратура.

У суді прокурори довели, що у листопаді 2022 року в селі Лебедівка Вишгородського району конфлікт між засудженим та військовослужбовцем переріс у бійку. Перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, чоловік завдав потерпілому чисельні удари по обличчю та тілу.

“Відповідно до висновку експерта – смерть військовослужбовця настала від травми голови та грудної клітки з ушкодженням кісток скелета і внутрішніх органів”, – йдеться у повідомленні.

У прокуратурі також додали, що на момент проголошення вироку за вказаний злочин, стосовно чоловіка судом вже проголошено вирок в іншій справі за вбивство.

Про це йдеться на сайті електронних петицій.

“Прошу присвоїти звання Героя України (посмертно) нашому односельчанину, батькові двох діток і просто хорошій людині, Чипчуру Олегу Ігоровичу, який героїчно загинув у бою 27.07.2023р. поблизу с. Вербове, Запорізької області. Йому було всього лише 37 років, коли ця клята війна забрала його життя. Без батька і чоловіка залишилась його дружина і діти. Без сина залишились його батьки. Він мріяв станцювати зі своєю донькою вальс на випускному вечорі і побачити перші перемоги сина у футболі, але його життя обірвалося занадто швидко”, – йдеться в петиції.

Підписати петицію можна за посиланням.

Ти народився на світ в такий прекрасний день, в місяць Пречистої Діви Марії, коли вся природа довкола буяє життям.Ти ріс такою хорошою і життєрадісною дитиною. Все хотів знати, вміти, відвідував різні гуртки. Ти так любив життя!!! БОГДАНЧИКУ!!! Ти гілочка нашого родинного дерева життя; гілочка, яка вже ніколи не зацвіте і не дасть плоду…

В щасливу і благословенну днину
Мені тебе подарувало небо, сину.
Те ж небо з висоти на мене впало
В той день, коли тебе не стало.
Ти біля мене був, як янгол Божий
Я вірила: з тобою все зможу.
З тобою сонце радісно сміялось, Життя глибоким змістом наповнялось.
Ангеликом тебе я називала.Напевно, вже тоді я відчувала, Що посланий мені ти ненадовго з неба…
Твоє плече – надійне, незрадливе,
До щему в серці руки турботливі.
І чуйність, жага до життя від Бога,
Мета — змінити світ, сходити всі дороги.
І прагнення усім допомогти.
Не тліти у житті. Горіти!
Як ти спішив, мій сину, жити!
І мрії, мрії про свою сім’ю щасливу…
Ти завжди вірив, сину, мов маленький, в диво…
Немовби знав, що більше днів не буде… тут, на Землі…
Жорстка доля сина хоронити.

І залишитися БЕЗ ТЕБЕ жити.І марити щодня тобою, Та просинатися зі сну в страшному болі:
Немовби скинули тебе з скали на камінь…
І серце на шматки…Ті гострі і пекучі.
Збирати їх…І знову починати.Шукати сили, вчитись дихати, До світу привикати…БЕЗ ТЕБЕ!!!
Ти – я, я – ти.
Ти житимеш завжди в моєму серці.
Ти – в крапельці роси, в зірках на небі.
Ласкаво промінцем мене торкнешся,
Обіймеш ніжно вітерцем легеньким,
До мене голосом пташини відізвешся,
Метеликом ти сядеш на долоні.
Завжди невидимий…
Але такий близький та рідний!!!
Ведеш мене ти лагідно за руку,
Як я колись тебе малим водила.
І крилами своїми помагаєш,
Коли мене вже залишають сили.
Мій рідний! Ти своїм життям
Забарвив небо,
Вніс нові кольори ти веселкові.
В моїм житті ти – щастя океани,
Які стікають зараз морем сліз в безодню…
Якби дозволив Бог нам обмінятись…життям.Повір, Богдане, зовсім б не вагалась, А з вдячністю б цей щедрий дар прийняла, Щоб ти живим був не лише в моєму серці, А й наяву…
Якби…якби…якби…
Ці мрії нездійсненні.
Люблю тебе допоки моїх днів!!!

Минулого року твій день народження збігтися з Днем Матері і ми були такі щасливі обоє, ти вітав мене, а я тебе. Ти подарував мені таку красиву орхідею, це були останні квіти від тебе. Як же важко жити без тебе!!! Я вже ніколи не почую твій голос, ти вже ніколи мені не подзвониш, не напишеш смс, не прийдеш і не постукаєш у двері і ніколи не скажеш:» Мамо, я вже дома!!!» А я вже ніколи не зможу тебе пригорнути до себе, обійняти і поцілувати, ніколи не зможу вручити тобі в руки подарунок… Вчора був День Матері, та я ніколи не почую від тебе:» Мамо, вітаю!!!» Мене привітали інші діти, твої друзі, знайомі і незнайомі, привітали, як маму ГЕРОЯ!!!

Пpo втpaту пoвiдoмилa Гopoxiвcькa мicькa paдa. У чeтвep, 27 липня, зeмляки “живим кopидopoм” пpoвeли cвoгo зaxиcникa в ocтaнню зeмну дopoгу.

“Житeль мicтa Гopoxiв, мoлoдший cepжaнт Пaвлo Пpищук 1999 poку нapoджeння – кoмaндиp гpaнaтoмeтнoгo вiддiлeння взвoду вoгнeвoї пiдтpимки дecaнтнo-штуpмoвoї poти зaгинув у нacлiдoк apтилepiйcькoгo oбcтpiлу oкупaнтiв бiля нaceлeнoгo пункту Cтapoмaйopcькe Дoнeцькoї oблacтi”, – cпoвicтили зeмлякaм вoїнa 26 липня.

Дo piднoї дoмiвки 23-piчний вoїн Пaвлo Пpищук, кoтpий вiддaв cвoє мoлoдe життя, зaxищaючи Укpaїну вiд p0ciйcькиx 0kупaнтiв, пoвepнувcя “нa щитi” 27 липня.

Кopтeж iз тiлoм зaxиcникa пpибув у Гopoxiв дo cимвoлiчнoгo xpecтa бopцям зa вoлю тa нeзaлeжнicть Укpaїни. Дaлi тpaуpнa кoлoнa пoпpямувaлa чepeз цeнтpaльну плoщу дo cвятo-Вoзнeceнcькoгo xpaму, дe булo здiйcнeнo вiдcпiвувaння зaгиблoгo.

Aби вiддaти ocтaнню шaну й cкaзaти ocтaннє дякую зaxиcнику зa йoгo мужнicть i жepтoвнicть, зiйшлиcя piднi, дpузi, нeбaйдужi житeлi гpoмaди, пpeдcтaвники влaди, вiйcькoвi пoбpaтими. Вoни гiднo зуcтpiли Гepoя, cтвopивши “живий кopидop” шaни.

“Дo кoгopти вoїнiв Нeбecнoгo Лeгioну дoлучивcя 23-piчний уpoджeнeць м. Гopoxiв Пaвлo Пpищук. Дякуємo Пaвлoвi зa cмiливicть, зa caмoпoжepтву й зa миpнe нeбo нaд нaми xaй Гocпoдь пoшлe тepпiння тa cили poдинi, щoб пpoжити цe гope. Вiчнa i cвiтлa пaм’ять тoбi, вoїнe!” – пiдкpecлили в мicькpaдi.

Трагічну звістку повідомили на Facebook-сторінці Монастириської міського територіальної громади.

“З глибоким сумом повідомляємо, що під час виконання службових обов’язків, поблизу населеного пункту Григорівка Донецької області, 22 липня загинув стрілець 3 стрілецького вдділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини А4850 ЗСУ Анатолій БОЙКО, житель села Гончарівка Монастириської міської територіальної громади. Без люблячого Батька залишились донька Зоряна, сини Андрій, Микола, Євген, без турботливого сина – мати Анна Михайлівна. Монастириська міська рада та всі жителі нашої громади висловлюють щирі співчуття сім’ї, родичам, близьким та друзям з приводу передчасної смерті нашого земляка та Героя. Сумуємо разом з Вами, підтримуємо в годину скорботи. Нехай душа загиблого знайде вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають! ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ! Про дату і час прибуття тіла Героя та чин похорону буде повідомлено додатково”, – йдеться у повідомленні.

Про це повідомляють у Офісі Генпрокурора, пише Рівне Медіа.

Під час судового розгляду встановлено та доведено, що 16 липня 2022 року на трасі «Житомир – Чернівці» житель Львова, керуючи мікроавтобусом, порушив правила безпеки дорожнього руху, виїхав із другорядної дороги на головну, не надав перевагу у русі легковику. Це призвело до зіткнення транспортних засобів.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесні ушкодження отримав 19-річний водій легковика. Четверо його пасажирів – 45-річний військовослужбовець з села Клішківці Дністровського району Чернівецької області, його дружина та діти загинули на місці.

Ювенальні прокурори Чернівецької обласної прокуратури підтримали обвинувачення стосовно громадянина, який вчинив смертельну автопригоду із чотирма загиблими (ч. 3 ст. 286 КК України).

Чоловіка засуджено до 8 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

За скоєне правопорушення сторона обвинувачення просила призначити підсудному покарання у виді 10 років позбавлення волі. Наразі прокурори ознайомлюються з ухваленим вироком, буде прийнято рішення щодо його оскарження.

Про це повідомила прес-служба поліції Києва.

“16 липня о 23.50 друг померлого, який проходив лікування з ним в одній палаті, виявив останнього на вулиці на території лікарні у збудженому та неадекватному стані. Він повідомив про це працівників муніципальної охорони медзакладу. Співробітники муніципальної охорони разом з медиками доправили потерпілого до палати, пізніше чоловік був переведений в реанімацію. Наступного дня, 17 липня, лікарі констатували смерть військовослужбовця”, – йдеться у повідомленні поліції.

В свою чергу у телеграм-каналі III окремої штурмової бригади повідомляється, що військовий загинув саме на території Київської міської клінічної лікарні номер 4, Солом’янського району, де проходив лікування. Лікарів звинувачують у невиконанні своїх обов’язків.

“Чотири години він лежав і вмирав на вулиці і ніхто нічого не зробив щоб йому допомогти! Його побратим, безуспішно закликаючи працівників лікарні виконати свій обов’язок, був змушений викликати карету швидкої допомоги, яка їхала з іншого медзакладу. І тільки тоді Вадима занесли до приміщення тієї самої лікарні номер 4, де.. замість того щоб покласти у відділ реанімації, прив’язали його до ліжка! Через 16 годин було офіційно оголошено що Вадима застала “раптова смерть”, – розповідає телеграм-канал бригади.

Військовий був бійцем 95 ОДШБр з позивним Фізрук. Він був розвідником і фахівцем з розвід-БПЛА.

У Києві за нез’ясованих обставин, на території однієї з лікарень Солом’янського району помер 31-річний військовий. У медзакладі він проходив лікування останні кілька тижнів.

Про це повідомила прес-служба поліції Києва.

“16 липня о 23.50 друг померлого, який проходив лікування з ним в одній палаті, виявив останнього на вулиці на території лікарні у збудженому та неадекватному стані. Він повідомив про це працівників муніципальної охорони медзакладу. Співробітники муніципальної охорони разом з медиками доправили потерпілого до палати, пізніше чоловік був переведений в реанімацію. Наступного дня, 17 липня, лікарі констатували смерть військовослужбовця”, – йдеться у повідомленні поліції.

В свою чергу у телеграм-каналі III окремої штурмової бригади повідомляється, що військовий загинув саме на території Київської міської клінічної лікарні номер 4, Солом’янського району, де проходив лікування. Лікарів звинувачують у невиконанні своїх обов’язків.

“Чотири години він лежав і вмирав на вулиці і ніхто нічого не зробив щоб йому допомогти! Його побратим, безуспішно закликаючи працівників лікарні виконати свій обов’язок, був змушений викликати карету швидкої допомоги, яка їхала з іншого медзакладу. І тільки тоді Вадима занесли до приміщення тієї самої лікарні номер 4, де замість того щоб покласти у відділ реанімації, прив’язали його до ліжка! Через 16 годин було офіційно оголошено що Вадима застала “раптова смерть”, – розповідає телеграм-канал бригади.

Військовий був бійцем 95 ОДШБр з позивним Фізрук. Він був розвідником і фахівцем з розвід-БПЛА.

Про це пише Суспільне.

Зазначається, що подія сталася на Драбівщині 10 липня.

«Вийшла з маршрутки і бачу таку картину: військового зі слідами поранень б’є ногами на проїжджій частині якийсь недоліток років 20 і з його вуст звучить фраза: «Ви ЗСУшники кон***ні, вас мочить нада, із-за вас війна». Підбігли люди, які були неподалік, відтягнули його, допомогли піднятися військовому, бо він пересувається із милицею. Цей покидьок комусь телефонує і кричить, що зараз із Києва приїдуть пацани і вас порішають. Військовий виривається із рук своїх односельців і, шкутильгаючи із милицею, намагається наздогнати цього нелюда. Слідом за ним їдуть на велосипедах хлопчаки років 12 і кидають по військовому дрібне каміння, викрикуючи образи», – описала ситуацію жінка.

Речниця Головного управління Нацполіції області Наталія Ткачук підтвердила цю інформацію «Суспільному» і зазначила, що за фактом побиття військовослужбовця відкрили кримінальне провадження.

«Заявники, які звернулися до поліції, повідомили, що в селі Шрамківка Драбівського району біля зупинки громадського транспорту між молодим чоловіком та військовослужбовцем відбувається конфлікт і що молодик побив військового», – розповіла вона.

Поліцейські вже встановили нападника. Йому 21 рік. На даний час військовослужбовець перебуває в лікарні.

Кримінальне провадження відкрили за попередньою правовою кваліфікацією – стаття 125 (умисне легке тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України.

Згодом місцеве видання «Золотоноша Live» повідомило, що хлопець на колінах попросив вибачення у військового. Це вдалося зробити після того, як колеги військового знайшли 21-річного жителя cела та особисто провели «роз’яснювальну бесіду»

Батьки героїчно загиблого під Бахмутом воїна-добровольця Гліба Іванова отримали диплом свого сина.

Батько загиблого юнака, Ярослав, теж військовий. Він служить у ЗСУ від початку повномасштабної війни.

Він також провів 5 місяців під Бахмутом. Відомо, що чоловік також двічі був поранений.

Дмитро Скірин, родом із Івано-Франківщини, ще досить недавно навчався у чортківському коледжі, проте, у розпал війни взяв до рук зброю та мужньо став на захист України.

Сумну звістку повідомили у прес-службі навчального закладу.

“Неможливо повірити… Війна забирає зовсім юних… Сумна звістка сьогодні заповнила стіни нашого коледжу – загинув смертю Героя наш випускник Скірин Дмитро.

Він виконував святий обов’язок – захищав нас і Україну.

Від сьогодні свою партію скрипки він гратиме серед Ангелів на небесах.

Світла пам‘ять Герою! Сумуємо разом із рідними та близькими”, – повідомили у Чортківському гуманітарно-педагогічному фаховому коледжі імені О. Барвінського

Про це інформує Дубенський районний відділ поліції Рівненщини.

Слідство встановило, що 22-річний військовослужбовець у лютому взяв відпустку. Він прямував з міста Чоп до Дубенського району.

Хлопець додому так і не приїхав, а до військової частини не повернувся. Де зараз перебуває Назар Гаврилюк невідомо. Якщо ви бачили військового або знаєте, де він може перебувати, просять телефонувати 102.

Про це пише Вголос.

Як з’ясувалося, в місцевому магазині двоє покупців щось не поділили. До бійки причетні учасник АТО Олексій Дмитрів та племінник екскерівника сільської ради Малехова Синківського В. – Юрій Батюк.

Під час бійки Бютюк завдав своєму супернику удари в голову. Постраждалого ушпиталили в лікарню з важкою травмою голови.

За словами очевидців, племінник ексголови перебував під дією наркотиків. Він відмовився їхати на огляд. Згодом сторона постраждалого написала заяву на нападника. Батюка затримали та зобов’язали пройти огляд на сп’яніння.

Про це пише Обозреватель.

Молодий воїн загинув 7 червня у населеному пункті Ольсівське Пологівського району.

Віктор народився 16 квітня 2003 року у селі Грушине. Там він провів своє дитинство та навчався в Грушинському НВК. Після закінчення школи у 2021 році, Віктор добровільно вступив на строкову службу до Національної Гвардії України.

З перших днів повномасштабного вторгнення він активно брав участь у військових операціях на Запорізькому напрямку. У квітні 2022 року він був учасником деблокади Маріуполя, а з серпня 2022 року виконував бойові завдання в напрямку Гуляй поля.

Віктор був дисциплінованим і вправним солдатом, справжнім героєм нашої країни. Він мріяв підняти український прапор над деокупованим Кримом. Проте війна забрала у нього можливість здійснити свої мрії.

На Волині вчитель прийшов на свято до своїх учнів просто з фронту і зробив сюрприз. Відео, як випускники зустрічають класного керівника, якого не бачили понад пів року, розчулило сотні тисяч людей, йдеться в ТСН.

“На сходинках мелькнула військова форма. Дивлюсь – Євгенович виходить. Не знаю, чи стояти, чи бігти, що робити, мову відняло повністю”, – пригадує відчуття випускниця Дарина.

Вже рік, як пан Віктор пішов на фронт і припинив бути їхнім класним керівником. Але, зізнається, ці діти йому досі найрідніші, тому приїхавши вночі на реабілітацію після поранення, зранку одразу пішов до своїх випускників. “Класні, креативні, ну, і вар’яти, але вони мої”, – каже вчитель.

На лавці біля школи діти зусібіч туляться до наставника, якого ніжно називають Євгеновичем.

Вони разом від п’ятого класу. Завжди весело святкували свята та багато мандрували. Пригадують найдовший маршрут – коли пішки подолали шістнадцять кілометрів. “Спробували юшки, кулішу поїли – і зразу в них енергії дуже багато, їх зловити не можна було”, – пригадує вчитель.

Весь цей рік діти і вчитель листувалися. Школярі та колеги. як могли, допомагали пану Віктору та його побратимам. “Пекли печиво, зв’язувалися з відомими фудблогерами, питалися рецепти дуже хороших енергетичних батончиків, ми плели маскувальні сітки”, – кажуть у школі.

А ще – надсилали відеовітання. Це, зізнається пан Віктор, дуже підтримувало на передовій. “Сльози на очах з’явилися, кажу так, як було. Їхня підтримка – це не переказати”, – зізнається військовий.

Зворушливу зустріч вчителя і дітей зняли колеги пана Віктора та виклали в соцмережі. Ці кадри розчулили користувачів і зібрали понад мільйон переглядів та коментарів, що неабияк здивувало всіх у школі.

За рік, каже вчитель-воїн, його діти дуже подорослішали, у кожного зі своїх випускників він дуже вірить.

Про це йдеться в ТСН.

Дівчинка якраз танцювала на благодійному концерті, під час якого збирали кошти на автівку для військових, і тут на неї чекав сюрприз. Величезний букет червоних та білих троянд боєць вручив на колінах. Дівчинка обіймає побратима свого загиблого тата.

Віктору Малишу було 58 років і в перші дні війни він пішов до військкомату, аби добровільно стати на захист України. “Його не брали, він штурмував три військкомати, бо йому 58 років, його ніде не брали. Але він зробив все, щоб піти”, – розповідає дружина загиблого бійця.

Він загинув у жовтні минулого року, коли автомобіль наїхав на ворожу міну. Його побратим Дмитро з позивним “Одесит” тоді дивом вижив, отримав перелом хребта та численні поранення. “Я дізнався, що вона закінчує 9 класів, я нарешті знайшов її сім’ю і від імені всієї 115-ої бригади мінометної батареї хочу її привітати з випуском та пояснити їй, щоб вона розуміла, що за спиною у неї стоїть серйозний захист, хлопці, які поважали її батька і все життя підтримуватимуть її”, – переконує Дмитро.

Щемлива зустріч відбулася під час благодійного концерту, на якому збирали кошти для військових. Знайомство з побратимом тата дівчинку розчулило. “Мені дуже приємно і взагалі неочікувано. Тому що він після травми, після операції живе в іншому місті. Тому мені дуже приємно тут його бачити”, – каже Настя

Військові вирішили взяти шефство над родиною загиблого Віктора. Зокрема вже зібрали кошти на відпочинок доньки товариша у Карпатах.

Цією історією поділився військовий Євген Кожирнов у своєму TikTok, пише Styler.

“Всім привіт Хочу поділитися враженнями. “Deep Bar” в місті Дніпро. Знаєте, в чому прикол? Нашого побратима у формі не пустили повечеряти. Сказали, у них такий дрес-код. В спортивній формі і військовій формі не можна. Людина просто хотіла поїсти”, – сказав Євген.

Вчинок закладу розлютив українців
Коментатори однозначно почали засуджувати персонал ресторану, адже вони повинні пам’ятати, “завдяки кому можуть працювати”:

Пизд*ць… А завдяки кому працює їхній заклад?! Просто немає слів. А вас Боже бережи, наші соколики
Який дрес-код? Зараз для захисників це найкраща форма!
Всьому персоналу та керівництву видати повістки!
Шкода, що в моєму рідному місці стільки ганебних випадків неповаги до військових, до україномовних
Коли війна, хлопців у військовій формі повинні зустрічати з обіймами! Шок! Дніпро! Ви стільки біди пережили!
Запитайте у власників, завдяки кому у них є можливість працювати та жити.