Про це на своїй сторінці в мережі Фейсбук повідомив Артем Кочергін.

“Її знайшли на 22-й день після вибуху в ХОДА, а до того вона любила чай з медом…

Вона любила ходити пішки, гучні компанії, театри, музику, всілякі авантюри та допомагати людям, які того потребують. Власне, допомагаючи людям, прожила свої останні дні. Стала до лав волонтерів, щоб докладати усіх зусиль для закінчення душогубної війни, що немає змісту.

Мабуть, вона хотіла, щоб все це припинилось якнайшвидше, щоб далі створювати нові дитячі вистави, писати музику та організовувати всілякі заходи, які важко сприймались в харківському середовищі. Цим вона жила, саме через цей невеличкий перелік, її любили сім’я, друзі, знайомі та прості перехожі, які бачили її «божевільний запал» (у гарному сенсі).

Вона була гарним зразком цілеспрямованості та впертості, цьому можна було в неї повчитись. Життя постійно ставило перед нею перешкоди, які вона всіма правдами і неправдами переборювала.

Вона молодець! За своє дуже, чорт забирай, коротке життя вона зуміла допомогти сотням, а те й тисячам людей. Я надіюсь, що ті, кому вона тим чи іншим чином допомогла, не забудуть її душевної доброти, вона робила це щиро. Я вірю, що пам’ять про неї житиме в тих людях.

Війна – несправедлива. Вона дарує змогу для наживи негідним та паскудно відбирає найдорожче – життя у невинних. Це горе для всіх: сім’ї та друзів. Але ми не забудемо про неї! Величезне спасибі від сім’ї та від мене особисто – тим, хто доклав зусиль на пошуки.

Дякую всім небайдужим. Одне прохання до всіх, хто читає ці рядки: замість того, щоб витрачати час на співчутливий коментар, перешліть кошти на гуманітарну допомогу чи ЗСУ. Я переконаний, що вона так само би зробила. І нехай ця війна якомога швидше припиниться, щоб її жертва не була марною. Царство Тобі Небесне, Лєрчик. А до того вона любила чай з медом…”,- ідеться у повідомленні.